Історія: Україна і світ. 7 клас. Васильків

Розділ 1. Народження середньовічної Європи

§ 2. Занепад античного світу

Згадайте...

— хронологічні межі доби Античності;

— терени поширення античної культури.

Як ви розумієте...

— поняття «вторгнення», «племена»?

Чи знаєте ви, що...

— останній римський імператор Ромул Август після свого зречення отримав щедре пожиттєве утримання і був висланий до своєї рідні в Кампанію;

— атрибути останнього римського імператора (діадема та пурпурова мантія) було надіслано в місто Константинополь (тепер Стамбул)?

2.1. Передумови падіння Західної Римської імперії

Занепад Римської імперії відбувався поступово. Від 180 до 284 року сенат визнав імператорами 27 осіб. Чи не кожне таке призначення супроводжувалося внутрішньою війною. Господарські руйнування та людські втрати в цих громадянських війнах (збройних конфліктах між громадянами однієї держави) були значними. До того ж, війська потребували грошей, а постійне зростання податків, занепад торгівлі боляче позначалися на становищі простих мешканців. Загальну нестабільність на певний час зупинив імператор Діоклетіан (284-305). Його реформи усунули залишки старих порядків, відомих ще з республіканських часів. Сенат перетворився на міську раду Риму; сам імператор наважився поділити територію країни на дві частини, взявши управління над Сходом, а Рим віддав своєму соратнику.

Послабленню ролі «вічного міста» сприяв імператор Константин І (312-326), який переніс столицю до грецького міста Візантій (нині Стамбул, Туреччина), перейменувавши його в Константинополь на свою честь. Уже в 395 році землі єдиної Римської імперії були поділені на Західну та Східну частини. Захід слабшав, страждаючи від вторгнень германських племен з півночі. Їх часто називають варварськими вторгненнями, оскільки «варварами» римляни називали чужинців, які не розмовляли грецькою чи латиною. Натомість Східній частині імперії торгівля прянощами та іншими товарами забезпечувала багатство та розквіт.

«Германець», римська бронзова статуетка, I-ІI ст.

На тлі політичних та економічних проблем відчутною стала військова слабкість. Римські легіонери IV-V ст. значно поступалися своїми вміннями військам часів Гая Юлія Цезаря. Влада Риму, відчуваючи нестачу рекрутів, наймала щоразу більше іноземців. Оборону Риму проти інших народів організовували представники германців, які обіймали найвищі військові посади. Варваризація (насамперед германізація) армії Риму призвела до переселення на землі країни племен, які повинні були охороняти кордони імперії. З другого боку, коли міць Риму похитнулася і платити за військову службу грошима чи територіями стало складно, германські вожді укладали власні союзи, домовлялися із вчорашніми супротивниками.

Варвари — назва, яку давали стародавні греки та римляни народам і племенам, що не належали до греко-римської цивілізації, стояли на нижчому рівні культурного розвитку й часто нападали на греко-римський світ.

1. Як співіснували античний світ та світ варварів? Які відносини склалися між ними?

2. У чому, на вашу думку, полягали плюси та мінуси утримання найманого війська?

3. Знайдіть у тексті підпараграфа та коротко сформулюйте ознаки поступового занепаду Західної Римської імперії.

2.2. Особливості взаємовідносин варварського та римського «світів»

Римляни ставилися до чужинців презирливо. Вони вважали, що землі, розташовані північніше від меж імперії, малопридатні для цивілізації, бо занадто холодні та вологі для традиційного середземноморського землеробства. Проте «поважали» персів, як спадкоємців окремої давньої цивілізації, та кельтів, що тривалий час жили пліч-о-пліч із римлянами у Галлії та інших провінціях. Коли у 212 р. імператор Каракалла надав римське громадянство усім вільним мешканцям Римської імперії, правові розбіжності в статусі римлян і «варварів» почали зникати. Із германцями, заради політичної доцільності, укладали союзи. Свеви, готи, бургунди, лангобарди та інші народи, що проживали уздовж північних кордонів Західної Римської імперії, періодично ставали то союзниками, то суперниками Риму.

Стиліхон та його родина, зображення IV ст.

Нерідко представники германських племен ставали надзвичайно популярними в Римі. Наприклад, виходець із вандалів Стиліхон у IV-V ст. відзначився відчутними перемогами над іншими «варварами». Також відомо, що окремі вихідці з германців після завершення своєї кар’єри в армії Риму поверталися додому. Вони сприймали Рим не стільки як ворога, а як певний взірець, за яким можна розвивати свій народ. Окремі античні автори захоплювалися відомостями про германців. Навіть відомий історик Тацит відзначав їхню простоту і чесність, хоча й робив це для того, щоби протиставити германцям вади корумпованого світу римлян. Торгові та культурні відносини між римлянами і германцями набирали обертів. Германці сприймали християнське віровчення, проте переважно дотримували аріанства, однієї з течій розвитку ранньої християнської церкви.

1. Які народи з-поміж тих, що заселяли Європу у I-ІI ст. н. е., можна узагальнено назвати германцями?

2. Розгляньте карту «Велике переселення народів» (с. 16). Зіставте її із сучасною політичною картою Європи. Столиці яких сучасних держав позначено на карті підручника?

3. Покажіть територію Західної Римської імперії напередодні її падіння.

2.3. Велике переселення народів та падіння Риму

У II-III ст. н. е. розпочалося Велике переселення народів — масові переміщення варварських племен територією Європи. Зміни клімату, перенаселення окремих територій, боротьба за владу всередині племен змушували величезні маси людності мігрувати, тобто переходити на нові землі, залишаючи обжиті місця. Готи з узбережжя Балтійського моря вирушили на південь і в III ст. опинилися в Північному Причорномор’ї. Там вони потіснили сарматів, утворивши власну державу. Унаслідок внутрішніх заворушень ця племінна єдність розкололася на остготів (східних) і вестготів (західних). Останні, оселившись уздовж римських кордонів, набігами дошкуляли Риму. Однак наприкінці IV ст. до причорноморських степів зі сходу прийшли нові завойовники — гуни. Вони розбили остготів та рештки сарматських племен.

Вестготи, рятуючись від нашестя, уклали угоду з Римською імперією та мали переселитися на її землі. Щоправда, спритні римські чиновники вирішили скористатися ситуацією. Вони негайно підняли ціни на хліб та інші продукти, а коли в германських союзників закінчилися кошти, почали вимагати продаж їхніх дітей собі в рабство. Голод та поневіряння спонукали вестготів до повстання, яке намагався придушити імператор Валент на чолі римського війська. Вирішальна битва відбулась у 378 р. при Адріанополі (сучасна Туреччина). Римське військо, яке неправильно оцінило силу вестготської армії, було розбите вщент — загинув навіть імператор. Відтоді розселенню варварів на теренах Римської імперії ніхто не перешкоджав.

Уже на початку V ст. вестготи на чолі з вождем Аларіхом, так і не отримавши обіцяних земель для проживання, рушили аж до Рима. Місто, оточене міцними мурами, не мало достатньої кількості оборонців, й 410 р. величну столицю пограбували. Коли вестготи отримали бажані території, над імперією нависла нова небезпека. У 40-х роках V ст. напади на римські землі почали чинити гуни на чолі з вождем Аттілою. Правителі Східної Римської імперії відкупилися від поневолювачів, а влада в Римі уже не мала ані грошей, ані навчених військ. Завойовнику протиставили союз із іншими «варварськими» народами: франками, аланами, бургундами, вестготами. У червні 451 року на Каталаунських полях (біля сучасного французького міста Труа) вони зупинили гунів. Під час грандіозної битви римляни та їхні союзники вистояли, хоча остаточно держава гунів розпалася після смерті Аттіли.

Мовою історичного джерела

Римський історик Амміан Марцелін про життєвий уклад гунів:

«Вони не підпорядковані суворій владі царя, а вдовольняються випадковим керівництвом найзнатніших ... У них ніхто не займається хліборобством і ніколи не береться до сохи. Всі вони, не маючи ні певного місця проживання, ні домашнього вогнища, ні законів, ні сталого способу життя, мандрують по різних місцях, наче вічні втікачі... Цей рухливий і відчайдушний народ, палаючи невгомонною пристрастю до загарбання чужої власності, посуваючись вперед серед грабежів і бійні сусідніх народів...».

Германці, позбувшись загрози зі Сходу, відступили від обіцянок миру. У 455 році Рим, виснажений постійними війнами, захопили вандали. Вони нищили та грабували місто упродовж кількох тижнів. У XVIII ст. таку поведінку історики назвали «вандалізмом» — безглуздим і свідомим знищенням культурних пам’яток. Останні ж імператори були маріонетками в руках германських вождів. Тож у 476 році 16-річного імператора Ромула Августа просто усунули від влади. Західна Римська імперія перестала існувати, тоді як політичний центр впливу змістився до Східної Римської імперії із центром у Константинополі (колишнє місто Візантій).

Мовою історичного джерела

Візантійський історик Прокопій Кесарійський про пограбування Риму вандалами:

«Гізер взяв у полон Євдоксію з її дочками від Валентиніана, Євдокією і Плацидією і, навантаживши на кораблі величезну кількість золота та інших царських скарбів, відплив у Карфаген, забравши з палацу і мідь, і все інше. Він пограбував і храм Юпітера Капітолійського і зняв з нього половину даху. Цей дах був зроблений з найкращої міді і покритий густим шаром золота, являючи величне і дивовижне видовище. З кораблів, що були в Гізеріха, один, який віз статуї, кажуть, загинув, з іншими ж вандали увійшли благополучно в гавань Карфагена».

Велике переселення народів не вичерпалося нашестям гунів.

У VI ст. в Європі з’явилися авари. Близькі за походженням із гунами, вони також прийшли із Центральної Азії і також невпинно воювали. У боях їхні вершники використовували стремена, що дозволяло впевненіше триматися на коні. Поява аварів призвела до переміщення слов’янських племен теренами Центральної, Південної та Східної Європи впродовж VI-VII ст., про це ви дізнаєтеся з наступних сторінок цього підручника. Одними з останніх, як вважають історики, «нову батьківщину» віднайшли для себе угри, які упродовж IX — початку X ст. осіли в центральноєвропейській Паннонії, утворивши могутню державу. Детальніше про це також йтиметься згодом.

Вір, але перевір

Вандалізм, на жаль, існує досі. Закони різних держав передбачають суворі покарання за псування історичних пам’яток. Так, у Сінгапурі вандалізм прирівнюють до спроби державного перевороту. За псування Колізею в Римі у 2014 р. сучасного вандала, який надряпав на цегляній стіні амфітеатру літеру «К», засудили до 4 місяців ув’язнення умовно й виплати 20 000 євро за завдані збитки.

За умисне незаконне знищення, руйнування або пошкодження об’єктів культурної спадщини чи їхніх частин в Україні передбачено кримінальне покарання: від величезних штрафів до 5-ти років позбавлення волі. Так, стаття 298 Кримінального кодексу України забороняє незаконне проведення археологічних розвідок, розкопок, інших земляних чи підводних робіт на об’єкті

археологічної спадщини, особливо щодо пам’яток національного значення, чи з метою пошуку рухомих предметів, що походять із об'єктів археологічної спадщини. У 2019 році в Україні встановлено кримінальну відповідальність у вигляді обмеження волі на строк від 3 до 5 років за наругу над пам’ятниками, спорудженими на честь осіб, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України,

1. Покажіть на карті (с, 16) напрямки Великого переселення народів. Чи охопив цей процес терени сучасної України?

2. Ознайомтеся з фрагментами праць Амміана Марцеліна та Прокопія Кесарійського, Що в життєвому укладі гунів дивувало римського історика? Який кінцевий пункт переселення вандалів наводить візантійський історик? Знайдіть його на карті.

3. Укладіть план до тексту підпараграфа 2.3, визначивши в ньому етапи Великого переселення народів.

Корисна гра:

«Велике переселення народів»

https://cutt.ly/EetweFY9

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

2. Укладіть перелік «учасників» Великого переселення народів.

3. Визначте основні причини міграційних процесів.

4. Поміркуйте, чому Римська імперія не змогла впоратися з переселенськими рухами. До яких наслідків це призвело?

5. Вправа «Есей». Напишіть есей на тему «Вплив кліматичних змін на міграційні процеси в Середні віки». Для цього скористайтеся додатковими джерелами інформації.

6. Вправа «Інфографіка». Створіть інфографіку (схему, логічний ланцюжок чи іншу візуалізацію, на ваш вибір) подій Великого переселення народів. Відобразіть у ній перебіг міграційних рухів на теренах сучасної України.