Історія: Україна і світ. 7 клас. Васильків

Тим, хто продовжує досліджувати історію України і світу

Любі друзі!

Запрошуємо вас у захопливий і таємничий світ Середньовіччя. Ви дізнаєтеся про цікаві й суперечливі процеси, що відбувалися на теренах Європи, Азії та Америки впродовж V-XV століть і зумовили чимало звичних для сьогодення процесів і явищ. Тогочасна історія України тісно переплелася з історією світу культурними, господарськими, політичними взаємовпливами. Їх розглянемо докладніше. Також запропонуємо вам корисні вправи-завдання, що допоможуть побачити й усвідомити зв’язки між Україною та світом, між сьогоденням і минулим.

Зверніть увагу на вказівники, що допоможуть у мандрівці:

Згадайте...

— відтворіть у пам’яті те, що вивчали раніше.

Як ви розумієте...

— міркуйте та здобувайте нові знання.

Чи знаєте ви, що...

— дізнайтеся про цікаві факти, пов’язані з темою.

Перевірте себе

— систематизуйте найважливіше, попрацюйте над уміннями, закріпіть вивчене.

§ 1. Середньовіччя як історична епоха (вступ)

Згадайте...

— що таке історія;

— на які періоди вчені поділяють історію людства;

— який період історії ви вивчали та досліджували в 6 класі.

Як ви розумієте...

— поняття «історичне джерело», вислів «темні віки»?

Чи знаєте ви, що...

— наука, яка досліджує період Середньовіччя, має назву медієвістика, від латинського словосполучення medium aevum — середня доба;

— період Середніх віків — одна з найцікавіших епох для історичної реконструкції (відтворення подій чи побуту людей певного часу)?

1.1. Місце Середньовіччя у світовій історії

Період всесвітньої історії, який охоплює V-XV ст., називають Середніми віками, або Середньовіччям. Цей термін у XV ст. запровадили італійські вчені на позначення «безкультурної», «темної» доби людства. Вони вважали, що падіння античної цивілізації призвело до кризи суспільства, посіяло хаос у політичних відносинах, зупинило розвій господарювання й торгівлі. Себе ж вони називали представниками нової доби — Відродження, якій належало покінчити з колишнім «варварством».

Таке сприйняття надто спрощене. Справді, чимало досягнень античності було знищено, але відбувалися й позитивні зрушення. Наприклад, у Європі спорудили сотні замків (туристичних перлин сучасного світу); при монастирях досліджували давні, писані латиною, рукописи; у містах відкривали майстерні, відроджували старі та налагоджували нові комерційні зв’язки, створювали шедеври мистецтва. Урешті, «середньовічні» люди не жили «дикунами». Прості селяни й містяни дбали про власні господарства, запроваджували технічні винаходи, відстоювали свої права й привілеї. Поважні, шляхетні лицарі дотримували правил честі. Мудрі богослови сперечалися про буття й залишили для нас повчальні філософські твори.

Спірне питання — які країни та землі охопило Середньовіччя? Мислителі XV ст. не сумнівалися, що йшлося лише про територію Західної Європи, де зародилася Римська імперія. Нині таке твердження спростовано. Встановлено, що Середні віки тривали у Візантії (спадкоємиці Стародавнього Риму, або Римської імперії), Арабському халіфаті, Скандинавії, Центральній, Східній Європі. У країнах Азії та Африки також розгорталися схожі процеси. Потрібно зазначити, що й Русь-Україна пройшла шляхом Середньовіччя, додаючи до своїх традицій чимало як від європейського Заходу, так і від візантійського Півдня та азійського Сходу. Період середньовічної української історії IX-XV ст. часто називають Княжою добою.

У результаті тривалих досліджень історики виокремили та описали три періоди Середньовіччя.

Перший. Раннє (середина V — кінець IX ст.), що є нібито перехідним від античності. Саме тоді розпочалися масові переселення в Європі. Германці створили «варварські королівства». Згуртовувалися візантійці, араби, слов’яни. На карті Східної Європи з’явилася держава із центром у Києві — Русь, або Руська земля. Поступово утверджувалися релігії — християнство та іслам.

Другий. Високе (X-XIII ст.), або Зріле, коли відбувався політичний та економічний розквіт. У країнах Європи та Азії розгорталися бурхливі події. На той час припав пік могутності Русі-України та її поступовий занепад.

Третій. Пізнє (XIV-XV ст.), за якого настала криза середньовічного суспільства. Водночас розросталися й міцніли міста, причому деякі з українських отримали право самоврядування. На ідеалах гуманізму засяяла культура доби Відродження. Відбулися сенсаційні наукові та географічні відкриття. Землі Русі-України поступово захоплювали сусідні держави.

Середньовіччя (Середні віки) — період євразійської історії від V ст. (падіння Західної Римської імперії) до кінця XV ст. (відкриття Христофором Колумбом Нового світу (Американського континенту)).

1. Який період всесвітньої історії називають Середніми віками, або Середньовіччям?

2. Чому до Середньовіччя ставилися як до «безкультурної», «темної доби» людства? Чи справедливе таке ставлення?

3. Чи можемо ми говорити про «українське Середньовіччя»?

Машина часу

«Жива історія».

Чи чули ви про «living history» («жива історія»)? Вона об’єднує матеріальні речі, діяльність, символи в одній інтерактивній презентації, мета якої — дати спостерігачам і учасникам подій відчуття того, що вони зробили крок назад у часі. Так, історико-культурний заповідник «Давній Плісненськ» організовує цікаві археовікенди із майстернями середньовічного ліплення та розпису, випіканням та дегустацією паляничок. А в державному історико-культурному заповіднику «Тустань» проводять «Табір живої історії». Учасники заходу вправляються у стрільбі з лука та кінній справі, середньовічному малярстві, гончарстві, прядінні вовни, готують середньовічні страви. А ви можете переглянути 3D-peконструкцію житла слов’ян XII-XIII століття.

https://cutt.ly/9etgvC7D

1.2. Джерела вивчення історії Середніх віків

Як ви вже знаєте, чи не головне, чим займаються історики, — це дослідження джерел з метою встановити хід історичних подій минулого. Із Середньовіччя до нас дійшло чимало знарядь праці, предметів домашнього вжитку, зброї, виробів ремісників, монет, витворів митців тощо. Ці речові пам’ятки, віднайдені археологами, надзвичайно важливі для розуміння буденних подій. Натомість політичну історію краще відновлювати, черпаючи знання з писемних матеріалів: документів, хронік, листів, наукових праць, художніх книжок. Чимало цікавого про середньовічних людей та країни «повідомляють» зображувальні й архітектурні пам’ятки: книжкові мініатюри, картини, вітражі, статуї, споруди (величні храми, неприступні замки, оборонні вали та вежі, ринкові площі з ратушами). Навіть сьогодні, гуляючи вуличками європейських міст, можна уявити давні епізоди середньовічного життя.

Щоправда, не всі джерела «сповіщають» правдиву інформацію. Наприклад, середньовічні географи часто лише в уяві «відвідували» віддалені землі, а тому «населяли» їх казковими створіннями. Змайстровані за середньовічними схемами катапульти здебільшого не стріляли, бо тодішні креслярі припускалися помилок. Одні середньовічні хроністи «вболівали» за своїх правителів, тоді як опоненти з протилежного табору намагалися очорнити і зневажити їхні діяння. Тому наявні знахідки V-XV ст. потребують копіткого, вдумливого «прочитання» та «розшифрування».

«Каркасон», картина невідомого автора, 1462 рік

Укріплене середньовічне місто Каркасон, світлина Дені ван Левена, 2014 рік

Копіткої роботи вимагають руські літописи — історико-літературні твори, у яких опис подій вели за роками. В основі цієї назви — слова літописців «у літо», якими вони зазвичай починали оповідь за певний рік. Часто до літописів додавали уривки з княжих грамот, біблійних текстів, іноземної літератури тощо. Робота над ними ускладнюється також тим, що первинні тексти неодноразово переписували в новіші часи і переписувачі часто додавали певні подробиці до старих сюжетів. Перевірити правдивість таких додатків подекуди неможливо.

Для дослідження української Княжої доби особливо важливим є літопис «Повість минулих літ», над яким працювали київський чернець Нестор та інші автори наприкінці XI — на початку XII ст. Є також згадки про цю пам’ятку під назвами «Повість врем’яних літ» чи «Повість временних літ». Вагомим є й Київський літопис — його близько 1200 року уклав Мойсей, настоятель Видубицького монастиря в Києві. Саме в цьому джерелі, серед оповідей про історію насамперед Київської землі, під 1187 роком вперше згадано слово «Україна». Літописну традицію продовжили в Галицько-Волинському літописі (або Володимирському літописі), який охоплює минуле майже усього XIII ст. Оригінали цих важливих історичних джерел не збереглися.

Леонід Махновець у власноруч вишитій сорочці, 1950 рік

Перший перепис давніх руських літописів, що дійшов до наших днів, зроблено в 1377 р. Він відомий під назвою Лаврентіївського списку. Інша копія, створена не пізніше другого десятиліття XV ст., відома як Іпатіївський (Іпатський) список (перепис). Ці списки-копії дещо різняться за змістом, адже кожен переписувач додавав до тексту щось «від себе». Перші спроби наукового дослідження цих писемних пам’яток робили історики, письменники і мовознавці М. Максимович, М. Костомаров, І. Франко, О. Потебня, М. Грушевський. Сучасні дослідники історії ретельно аналізують інформацію літописів, звіряючи її з іншими джерелами.

Десятки років над науковим перекладом повного тексту «Повісті минулих літ», Київського літопису та Галицько-Волинського літопису працював Леонід Махновець, український літературознавець, перекладач, історик, археолог. Він дав зазначеним трьом джерелам збірну назву — «Літопис руський». У 1990 році за підготовку до видання «Літопису руського» Леонід Махновець був удостоєний Шевченківської премії. У цьому підручнику в рубриці «Мовою історичного джерела» всі фрагменти Літопису руського цитовано за виданням: Літопис руський / за Іпат. списком пер. Л. Махновець. Київ: Дніпро, 1989. — 590 с.

«Літопис руський» — найдавніше збережене зведення попередніх літописів Русі-України в київській редакції, яке охоплює події до 1292 року та складається з «Повісті минулих літ», Київського літопису і Галицько-Волинського літопису.

Мовою історичного джерела

«Літопис руський» про хрещення киян за князя Володимира близько 990 року:

«...Потім же Володимир послав посланців своїх по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий, чи старець, чи раб,— то мені той противником буде». І, це почувши, люди з радістю йшли, радуючись, і говорили: «Якби се не добре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами ... на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, і стояли — ті до шиї, а другі — до грудей. Діти ж [не відходили] од берега, а інші немовлят держали. Дорослі ж бродили [у воді], а попи, стоячи, молитви творили. Люди ж, охрестившись, ішли кожен у доми свої. А Володимир, рад бувши, що пізнав він Бога сам і люди його ...

І, це сказавши, повелів він робити церкви і ставити [їх] на місцях, де ото стояли кумири. І поставив він церкву святого Василія [Великого] на пагорбі, де ото стояли кумири Перун та інші і де жертви приносили князь і люди. І почав він ставити по городах церкви, і попів [настановляти], і людей на хрещення приводити по всіх городах і селах. І, пославши [мужів своїх], став він у знатних людей дітей забирати і оддавати їх на учення книжне. А матері ж дітей своїх оплакували, бо іще не укріпилися вони були вірою і, як померлого, вони оплакували».

1. Які чинники впливають на складність дослідження середньовічних писемних джерел?

2. Чи може історичне джерело бути і писемним, і речовим водночас?

3. Про які історичні події розповідається в поданому вище уривку з літопису? Яку нову інформацію про ці події ви довідались? Чи був автор літописних рядків очевидцем цих подій? Яким, на вашу думку, є ставлення автора літописного тексту до описуваних ним подій? Поясніть свої міркування.

Корисна гра:

«Упорядкування»

https://cutt.ly/7etwej7p

Перевірте себе

1. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ___? Що ___? Хто ___? Де ___? Звідки ми можемо дізнатися про ___? Чому ___? Як ___? Який результат ___? Запропонуйте свої запитання в класі.

2. Якими є особливості основних періодів історії Середньовіччя?

3. Складіть перелік музеїв, експозиції середньовічної тематики, які ви б хотіли оглянути.

4. Створіть «карту» із символічних зображень ваших очікувань на початку вивчення історії Середньовіччя.

5. Вправа «Міні-дискусія» на тему «Середньовіччя: «темні віки» чи романтична епоха рицарства?».

6. Вправа «Синхронізація». Розпочніть роботу над укладанням синхронізованої хронологічної таблиці:

Середньовіччя
Період, дата (століття або рік)	Події на теренах України	Події поза теренами України	Примітки
Раннє Середньовіччя
Зріле (Високе) Середньовіччя
Пізнє Середньовіччя