Довідник з української мови та літератури. 5-9 класи. Кондесюк
Цитата
Цитата — це дослівно наведений уривок з якогось тексту для підтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки.
Цитату обов'язково беруть у лапки.
У цитаті не можна нічого змінювати, навіть розділові знаки.
Якщо цитата наводиться не повністю, то пропуски в ній позначають трьома крапками.
Засоби оформлення цитати
|
Умова |
Приклад |
|
Якщо цитата наводиться у вигляді прямої мови, то розділові знаки при ній ставляться так само, як і при прямій мові |
«Найважливішого "гонорару", як веселий блиск в очах народу, нема», — занотував Остап Вишня у своєму щоденнику. |
|
Якщо цитата виступає частиною речення, то вона починається з малої букви |
Шевченкові болить лише те, що Україну «злії люде присплять, лукаві, і в огні її, окраденую, збудять...» |
|
Якщо після цитати подається прізвище автора або джерело, то вона береться в дужки, і після дужок ставиться крапка |
«Впали в око присадкуваті хати, крислаті сосни, кучмуваті дуби» (Ю. Збанацький). |
|
Віршовий текст в лапки не береться, якщо зберігається поділ на рядки |
Ти знаєш, що ти — людина? Ти знаєш про це чи ні? Усмішка твоя — єдина, Мука твоя — єдина, Очі твої — одні. Василь Симоненко |
|
Якщо віршовий текст цитується суцільним рядком, то він оформлюється як звичайна прозова цитата |
У серці Тараса Шевченка завжди жила велика віра в те, що настане час — і «заговорять і Дніпро, і гори! І потече сторіками кров у синє море...» |
|
Якщо посилання на джерело або автора стоїть рядком нижче, то крапка ставиться після цитати, прізвище автора береться в дужки |
«Мова народу — це найбільший національний скарб... Святим обов'язком митця є невтомно шліфувати, гранити, вияскравлювати алмази народного слова». (Олесь Гончар) |
Зауважте! Різновидом цитати є епіграф. Епіграф у лапки зазвичай не береться. Вказівка на джерело пишеться під епіграфом справа без дужок, і крапка після неї не ставиться.
