Довідник з української мови та літератури. 5-9 класи. Кондесюк

Синтаксис і пунктуація

Словосполучення

Повнозначні слова в мові об'єднуються насамперед парами і за певними правилами.

По-перше, вони повинні підходити одне до одного своїми значеннями. Наприклад, можна об'єднати слова читали і книжку, теплий і ранок, але не поєднуються між собою читати і ранок, зачиняти й очі.

По-друге, ці слова повинні граматично пристосовуватися одне до одного. Наприклад, щоб об'єднати прикметник красивий з іменником дівчина, у прикметнику треба змінити рід: красива дівчина.

Отже, словосполучення — це смислове й граматичне поєднання двох або більше повнозначних слів, пов'язаних підрядним зв'язком.

Від речення словосполучення відрізняється тим, що воно:

а) не є одиницею спілкування (само по собі не передає жодної інформації);
б) не має інтонації, властивої реченню;
в) є лише будівельним матеріалом для речення.

У кожному словосполученні виділяють головне і залежне слово. Зробити це можна за допомогою запитання, яке ставиться від головного до залежного. Головним є те слово, від якого можна поставити запитання до іншого (чи до інших): мелодійний спів (спів який? мелодійний), говорить (як?) впевнено, втрачати (що?) час. Залежним є те слово, до якого ставиться запитання від головного.

Типи словосполучень за належністю головного слова до певної частини мови

Іменні
Іменникові	Насторожена тиша, мрія про успіх, бажання вчитися, робочий день, долина річки, батько з сином, уміння працювати
Прикметникові	Щасливий безмежно, червоний від сорому, знайомий мені, міцніший за сталь, розгублений від хвилювання, відвертий до нахабності, дуже високий, весь білий, гарний такий
Числівникові	Восьмеро учнів, шість олівців, три яблука, сто днів, тисяча гривень, одна десята відсотка
Займенникові	Кожен із вас, щось цікаве, хтось із них, вони обидва
Дієслівні
Перекладати текст, виступити успішно, усвідомлюючи помилку, багато знати, стати навшпиньки, іти не оглядаючись, здаватися втомленим
Прислівникові
Радісно від почутого, тяжко надміру, недалеко від села, зовсім близько, надзвичайно просто

Запам'ятайте! Не вважаються словосполученнями:

• поєднання службового слова (прийменника, сполучника, частки) з повнозначним: біля річки, незважаючи на дощ, майже рік, щоб знав, читай же, окрім цього;
• складені форми майбутнього часу та вищого і найвищого ступенів порівняння прикметників і прислівників: буду писати, будемо грати; менш вдалий, найбільш досконало, більш впевнено;
• сполука підмета з присудком: дівчина вишиває, річка тече;
• сполуки слів, утворені на основі сурядного зв'язку: літо і зима; не друг, а ворог; ні ми, ні вони;
• фразеологізми; вони не членуються на головне і залежне слово: біла ворона, на сьомому небі, гострий на язик, не в тім'я битий, кирпу гнути, у три погибелі, дати перцю, збити з пантелику, приший кобилі хвіст;
• у реченні виступають одним членом: Доки він байдики битиме?

Складні випадки побудови словосполучень

Правильно	Поза нормою
Пробачте мені	Пробачте мене
Радіти з успіхів	Радіти успіхам
Насміхатися з нього	Насміхатися над ним
Учитися ремесла	Учитися ремеслу
Опанувати професію	Опанувати професією
Оволодіти ситуацією	Оволодіти ситуацію
Дотримати слова	Дотримати слово
Мені болить	Мене болить
Ввести до складу	Ввести в склад
Один раз на місяць	Один раз в місяць
Сталося через недбальство	Сталося із-за недбальства
Заходи щодо поліпшення	Заходи по поліпшенню
Комісія для складання	Комісія по складанню
Прийшов у справі	Прийшов по справі
Надіслати поштою	Відправити по пошті
Звернутися за адресою	Звернутися по адресі
Надіслати на адресу	Надіслати по адресі
Називати на ім'я	Називати по імені
Зрадити принципи	Зрадити принципам
Зазнати невдачі	Зазнати невдачу
Завдати шкоди	Завдати шкоду
Ігнорувати попередження	Ігнорувати попередженням
Впадати в очі	Кидатися в очі

Порівняйте!

• Навчатися (чого?) мови — вчити (що?) мову;
• властивий (кому?) — характерний (для кого?);
• багата (на що?) — славиться (чим?);
• сповнений (чого?) — наповнений (чим?);
• дорівнювати (чому?) — рівнятися (на що?);
• торкатися (чого?) — доторкатися (до чого?);
• знущатися (з кого?) — збиткуватися (над ким?);
• оснований (на чому?) — заснований (ким?);
• підсумовувати (що?) — сумувати (за чим?);
• повстати (на що? проти чого?) — постати (перед чим?);
• характерний (для кого?чого?) — притаманний (кому? чому?);
• властивий (кому? чому?) — свідомий (чого?);
• запобігання (чому?) — попередження (чого?).

Запам'ятайте! Дієслова в заперечній конструкції змінюють знахідний відмінок на родовий відмінок без прийменника:

• читати книжку — не читати книжки;
• любити Оксану — не любити Оксани;
• бачити будинок — не бачити будинку;
• робити записи — не робити записів;
• шукати помилки — не шукати помилок;
• писати твір — не писати твору;
• читати книжку — не читати книжки;
• купити зошит — не купити зошита.
• співати пісню — не співати пісні;

Деякі правила побудови словосполучень

Після прикметників у вищому ступені, якщо далі йде порівняння, обов'язково вживаються прийменники від, за або сполучник ніж: тяжчий від олова (а не тяжчий олова); дорожчий за золото (а не дорожчий золота), сильніший, ніж страх (а не сильніший страху).

Після прикметників типу багатий, скупий, хворий тощо перед іменником вживається прийменник на: багатий на корисні копалини, скупий на слова, швидкий на язик, хворий на серце.

При числівниках два, три, чотири іменник стоїть у називному відмінку множини, а не в родовому однини: два дні, три місяці, чотири роки. І навпаки, при числівнику півтора іменник стоїть у родовому відмінку однини, а не в називному множини: півтора дня, півтора місяця, півтора року.

Після прийменника по іменник вживається в місцевому відмінку, а не в давальному: зв'язати по руках і ногах (а не по рукам і ногам), орієнтуватися по зорях (а не по зіркам).

Речення

Речення — це граматично та інтонаційно оформлена цілісна мовна одиниця, яка є основним засобом формування та вираження думки.

Види речень

За кількістю граматичних основ
Прості	Одна основа
Складні	Дві та більше
За метою висловлювання
Розповідні	Містять повідомлення про щось
Питальні	Містять запитання
Спонукальні	Містять наказ, вимогу, заклик, побажання
За емоційним забарвленням
Окличні	Виражають погрозу, захоплення, здивування, гнів, страх
Неокличні	Не виражають емоцій

Розподіл простих речень

За складом граматичної основи
Односкладні	Підмет чи присудок
Двоскладні	Підмет і присудок
За наявністю другорядних членів
Поширені	Є другорядні члени
Непоширені	Немає другорядних членів
За наявністю обов'язкових членів речення
Повні	Є всі члени, необхідні для структури
Неповні	Є пропущені члени речення

Граматична основа простого речення, як правило, складається з підмета і присудка — головних членів речення.

У двоскладному реченні підмет разом із залежними другорядними членами утворює групу підмета, а присудок — групу присудка.

Між групою підмета і групою присудка кома не ставиться, навіть якщо там чується пауза: А голос у дівчини мов тої скрипки спів (Леся Українка); Залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар).

Способи вираження підмета

Спосіб	Приклад
Іменник	Шипшина важко віддає плоди (Л. Костенко)
Займенник	Той безперервно стягає поля, сей іноземних заводить телят (Г. Сковорода)
Інша частина мови в значенні іменника	Старий [прикметник] підбадьорював своїх дітей енергійними вигуками (О. Гончар); У великій світлиці за столом сиділо троє [числівник] (Ю. Мушкетик); Це «добре» [прислівник] прозвучало тепер м'яко (Ірина Вільде)
Інфінітив	Жити — це значить не тільки брати, а й давати (Д. Ткач)
Словосполучення на зразок хтось із кимось, при якому присудок стоїть у множині	Серпень з вереснем схрестили довгі шпаги (М. Рильський). Порівняйте: Батько з дочкою вийшли на балкон. — Батько з дочкою вийшов на балкон
Словосполученням на зразок хтось із них	Нехай кожен із нас пізнає себе (Ю. Мушкетик); Усі ми прагнемо миру (3 газети)
Поєднанням кількісного слова з іменником	Мільярди вір зариті у чорнозем, мільярди щасть розвіяні у прах (В. Симоненко)
Фразеологізм	Бити байдики — улюблена справа ледарів
Складна власна назва	«Так ніхто не кохав» — яскравий зразок інтимної лірики; Андрій Семенович запізнюється
Поєднанням слів близько, більше, менше, понад із числівниковим словосполученням	В селі налічувалося до тридцяти хат (В. Минко)

Щоб перевірити, чи правильно визначено підмет, треба замінити його займенником він, вона, воно, вони в називному відмінку. Якщо в реченні така заміна можлива, то це — підмет, якщо ні — то додаток або звертання.

Наприклад, у реченні Закінчено жнива, останній сніп накошено пшениці (А. Малишко) не можна замінити ні слово жнива займенником вони, ні слово сніп займенником він.

Отже, тут жнива і сніп не підмети. А в реченні Жнива закінчились, і ліг останній сніп на тік така заміна можлива: жнива — вони, сніп — він.

Складений присудок

Складений дієслівний присудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом.

Допоміжними бувають:

а) дієслова стати, почати, перестати, кінчити, могти, сміти, хотіти, звалити, мусити, мати, пробувати, братися, збиратися, наміритися, заходжуватися, намагатися, уміти, зуміти; у безособових реченнях: кортіти, хотітися, бажатися, доводитися тощо	Яким вогнем спокутувати мушу хронічну українську доброту?! (Л. Костенко); Жваво, з юнацькою енергією заходився Семен ставити хату (М. Коцюбинський)
б) іменники майстер, майстриня, митець, мастак	Мені сказали, що ви великий мастак ловити риби й добре знаєтесь на грибах (П. Колесник)
в) прикметники повинен, зобов'язаний, змушений, здатний, готовий, рад, згоден, ладен, спроможний, схильний тощо	Батьківщино моя! Я готовий відповідати за тебе як твій громадянин (В. Земляк)
г) сполучення слів у змозі, не в змозі, не в силі, у стані, мати силу, мати змогу, мати можливість, мати право, мати намір, дати можливість тощо	Ми нічого спинити не в силі (В. Сосюра)
ґ) прислівники (у безособових реченнях) треба, потрібно, слід, необхідно, доцільно, варто, можна, важко, легко, приємно, гарно, любо, гріх, сором, жаль, пора тощо	Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! (В. Сосюра)

Складений іменний присудок виражається іменником, прикметником, дієприкметником, числівником, займенником у поєднанні з дієсловом-зв'язкою.

У ролі дієслова-зв'язки виступають дієслова бути, становити, стати, робитися, здаватися, залишатися, вважатися, називатися, уявлятися, являти собою, мати (з прийменником за і без нього), обертатися (чим?), правити за, вважати за, перетворитися на...	Темрява в садку стала густіша (М. Коцюбинський); Густа тінь у воротах повітки здавалась чорною (І. Нечуй-Левицький); Він завжди лишався непомітним (В. Домонтович)
Якщо в іменній частині присудка є іменники людина, чоловік, жінка, хлопець, дівчина, справа, річ, вдача, характер і подібні слова з узагальнювальним значенням, то до складу цієї частини присудка обов'язково входять іще прикметники	Перепелиха була вже стара людина, добра, жалісна (Панас Мирний); Тепер така ініціатива вважалася справою гріховною (О. Гончар); Мав Сашко вдачу жваву, невгамовну й веселу (В. Козаченко)
До складеного іменного присудка можуть входити уточнювальні (порівняльні) частки як, ніби, наче, неначе, мов, немов, немовбито. Кома перед такими частками не ставиться, іноді може ставитися тире	Голова без розуму як ліхтар без свічки (Прислів'я); Ніч — мов криниця без дна (М. Рильський)

Зауважте! Дієслово-зв'язку у формі теперішнього часу часто пропускають (на її місці, як правило, ставиться тире): Здоров'я — всьому голова (Приказка).

Зауважте! Не вважаються складеним дієслівним присудком два граматично пов'язаних дієслова, якщо кожне з них означає окрему дію і виконуються ці дії в різний час: Батько пішов косити. Батько спочатку пішов, а лише потім почав виконувати наступну дію — косити. Отже, слово пішов у цьому реченні — простий дієслівний присудок, а косити — обставина мети (з якою метою пішов?).

Узгодження присудка з підметом

Форма узгодження	Приклад
При однорідних підметах, ужитих в однині й пов'язаних єднальним зв'язком, дієслово-присудок ставиться як у множині (частіше), так і в однині залежно від того, на чому більше зосереджується увага — на дії чи на предметах	Радіють і садок, і поле, і долина (Л. Глібов); Чорніє поле, і гай, і гори (Т. Шевченко)
При підметі, вираженому кількісним числівником або поєднанням кількісного числівника чи кількісного слова з іменником, присудок ставиться: • в однині, якщо увагу зосереджено на кількості. Присудок у такому реченні ставиться, як правило, перед підметом; • у множині, якщо увагу зосереджено на дії. Присудок у такому реченні ставиться переважно після підмета	За командиром їхало ще троє саней (І. Микитенко); При в'їзді в село п'ятеро теслярів майстрували, докінчуючи, дерев'яну арку (Г. Хоткевич)
Якщо до складу підмета входить неозначено-кількісний числівник багато, мало, чимало, трохи та ін., то присудок, як правило, ставиться в однині	Багато людей підпушувало землю навколо кожного деревця (О. Довженко)
Якщо складений підмет має часове значення, то присудок ставиться в однині; але якщо увага зосереджується на присудкові, то в множині	Три роки минуло відтоді, як вона вперш зустрілася з Марком Загірним (О. Гончар); Три роки минули непомітно
При підметах, виражених іменниками більшість, меншість, частина, половина, решта тощо, дієслово-присудок ставиться в однині	Більшість проголосувала за резолюцію
При підметах, виражених займенниками хто, дехто, хтось, ніхто, хто-небудь, присудок у минулому часі має форму чоловічого роду, у теперішньому й майбутньому — форму однини	Люди, хто знав, мовчать та примічають (Г. Квітка-Основ'яненко); Сидять собі, розмовляють, а дехто й куняє (Т. Шевченко)
При займеннику ви, який вживається для вираження пошани до однієї особи, присудок ставиться в множині	Може, ви, дядечку, чого-небудь попоїли б? (І. Карпенко-Карий); Ви не журіться, мамо. Я піду в найми (М. Коцюбинський); Степане Михайловичу, ви згодні очолити відділ?

Тире між підметом і присудком

Тире ставиться
якщо підмет та іменна частина складеного присудка виражені іменниками в називному відмінку	Краса душі, краса любові — Найвища на землі краса (В. Сосюра)
якщо підмет і присудок виражені неозначеною формою дієслова	Вік прожити — не ниву пройти гомінку (А. Малишко); Жити — це лицедіяти: кожен з нас грає якусь роль (В. Дрозд)
якщо один з головних членів речення виражений інфінітивом, а другий — іменником у називному відмінку	Стояти над своїм життям — це велика честь (Ю. Яновський); Мислити і творити — це для письменника його фах, його повсякденність (О. Гончар)
якщо обидва головні члени виражені числівниками	Два на п'ять — десять
Тире не ставиться
якщо іменна частина складеного присудка виражена прикметником, дієприкметником, прикметниковим займенником, порядковим числівником	Ніч прекрасна. Море тихе і спокійне. Небо високе-високе, синє та холодне; Небо закрите хмарами. Сірим серпанком заслані поля. Він наш, а ми твої. У списку я перший
якщо підмет виражений займенником	Я син свого часу і весь належу сучасникам своїм (О. Довженко); Україно! Ти моя молитва, ти моя розпука вікова (В. Симоненко)
якщо перед присудком, що має порівняльне значення, стоять сполучники як, мов, ніби, наче	Промені як вії сонячних очей (П. Тичина)
якщо перед присудком, вираженим іменником, стоїть частка не	Серце не камінь (Приказка); Молодість — буйність, а старість не радість (Народна творчість)
якщо між головними членами речення є вставне слово, прислівник або частка	Ялина також дерево хвойне; Книга ця, безумовно, рідкість
Не обов'язково ставити тире
якщо на підмет-займенник падає логічний наголос, то тире ставиться	Я — Мавка лісова (Леся Українка); Пісня! Вона — серце народу, його душа, його крила (В. Качан)
якщо підмет виражений словами це, то, тире ставимо залежно від логічного наголосу на ньому	Ця дівчина не просто так, Маруся. Це — голос наш. Це — пісня. Це — душа (Л. Костенко)
тире ставимо лише при логічно наголошеному присудку й наявній паузі між підметом і присудком (авторський знак)	Люди — прекрасні (В. Симоненко); Людина смертна, а народ — безсмертний (С. Крижанівський); Весна — неначе карусель (Б.-І. Антонич); Ніч — мов криниця без дна (М. Рильський)

Зауважте! Лише біля присудка бувають (або можна підставити) вказівні частки це, то, ось, значить. Тому в реченні Яке це щастя — жити на цій землі! (О. Довженко) присудок — це щастя, а підмет — жити.

Другорядні члени речення

Додаток — другорядний член речення, що означає предмет, на який спрямовано дію, і відповідає на питання кого? чого? кому? чому? кого? що? ким? чим? на кому? на чому?. Додаток найчастіше виражений іменником чи займенником, рідше — прикметником у значенні іменника чи інфінітивом: Мохнатий джміль із будяків червоних спиває мед (М. Рильський); Нас інші ждуть обірвані мости (А. Малишко); Чужим не розбагатієш (Прислів'я); Любить людей мене навчила мати (В. Симоненко). Додаток залежить від присудка, рідше — від підмета. Додаток може мати при собі означення: Співає ліс захриплими басами, веде за повід стежечку худу (Л. Костенко).

Зауважте! У реченні Старий Кайдаш загадав звечора Кайдашисі та Мелашці гребти сіно, а Лаврінові косити ячмінь (І. Нечуй Левицький) підмет — Кайдаш, присудок — лише загадав, бо дію, названу неозначеними формами дієслова гребти і косити, виконуватимуть інші, не Кайдаш. Тут гребти і косити — додатки (вони відповідають на запитання що загадав?).

Означення — другорядний член речення, що вказує на ознаку предмета (його якість, властивість, належність, порядок при лічбі), і відповідає на запитання який? чий? котрий? Означення може залежати від підмета, додатка чи обставини, рідше — від присудка (складеного іменного): 3 вітром весняним сосна розмовляла (Леся Українка).

Способи вираження означення

Спосіб	Приклад
Прикметником	В пахучій хмарі дощової глиці стоїть туман (Л. Костенко)
Дієприкметником	Сірі води густо спливали з сірого неба на посірілу землю (М. Коцюбинський)
Дієприкметниковим зворотом	Стара черемха заздро поглядала на першу вишню, визрілу несміло (В. Беля)
Іменником у непрямих відмінках	Промінь сонця золотом розмальовує світанок (І. Коваль)
Прислівником	Каву по-східному готують у піску
Інфінітивом	Бажання освіжитися підсилювало прохолодне й бурхливе море

Узгоджені та неузгоджені означення

Узгоджені означення

Неузгоджені означення

Узгоджуються з означуваним словом у роді, числі, відмінку. При цьому зміна форми означуваного слова веде до зміни форми означення. Виражаються прикметниками, дієприкметниками, числівниками, займенниками: блакитне небо, золота осінь, змарніле обличчя, перший клас, моя сестра

Неузгоджені означення виражаються іменниками, особовими займенниками, прислівниками, інфінітивами, сполученням слів. При цьому зміна форми означуваного слова не веде до зміни форми означення: кущ калини, його зошит, дорога праворуч, бажання відпочити, людина похилого віку

Зауважте! Неузгоджені означення іноді доводиться відрізняти від додатків, ужитих при іменниках. Визначаючи такі члени речення, треба виходити насамперед із того, на що вони вказують: на ознаку чи на предмет. Наприклад, у реченні Схід сонця вийшов зустріти у поле і став на коліна до сходу (Олександр Олесь) сонце мислиться не як ознака, а як предмет, як носій дії: Сонце сходило, і я вийшов у поле зустріти це явище природи. Отже, іменник сонця тут додаток.

А в реченні Тільки що світова зоря займалася, починав жевріти схід сонця, знову в Грицькових руках звивалась коса (Панас Мирний) словоформа сонця мислиться вже як ознака. Ця словоформа тут, безперечно, означення.

Прикладка як різновид означення

Прикладкою називають означення, виражене іменником, яке одночасно характеризує предмет і дає йому другу назву. Прикладка, як і взагалі означення, відповідає на питання який?: Освітлений вогнями, підходить пароплав «Тарас Шевченко» (О. Довженко); Проживав у нас довго собака Пірат (О. Довженко).

Дуже важливо правильно розрізняти, яке слово в прикладкових сполуках виступає головним, а яке — залежним.

Різновиди прикладки як означення

Правило	Приклад
Якщо в реченні особа названа власним ім'ям і загальною назвою, то прикладкою виступає загальна назва	Гетьман Хмельницький завзято вів козаків у наступ
Якщо особу названо двома загальними назвами, то прикладкою є друга з них, яка пояснює, уточнює першу, і пишуться ці слова через дефіс	До кімнати зайшла дівчина-санітарка
У поєднанні власної та загальної назв географічних об'єктів прикладкою виступає власна назва	Місто Київ — столиця України
Прикладками є назви, що конкретизують загальну назву предмета, дають йому образну характеристику	Жук-короїд, заєць-русак, вовчик-братик, хлопець-богатир

Примітка. Не слід уважати прикладкою такі сполучення іменників: хліб-сіль, батько-мати, срібло-злото, путь-дорога, гуси-лебеді.

Обставина

Обставина — другорядний член речення, який указує на спосіб здійснення дії, її якість або інтенсивність, а також місце, час, причину, мету, умову, з якими пов'язана дія чи вияв ознаки. Обставина відповідає на запитання як? яким чином? де? коли? з якою метою? чому? якою мірою? та ін. Обставина залежить від присудка і при собі може мати означення: І якщо впадеш ти на чужому полі, прийдуть з України верби і тополі (В. Симоненко).

Способи вираження обставин

Спосіб	Приклад
Прислівником	Коні шалено мчали полем (Ю. Мушкетик)
Дієприслівником	Осиротівши, клени мріють про весняне листя (І. Коваль)
Дієприслівниковим зворотом	За хвилину діти з галасом вскочили у виноградник, випереджаючи матір (М. Коцюбинський)
Іменником у непрямих відмінках	Ішов дід з містечка, через гору у свій присілок (Л. Костенко)
Інфінітивом	Осінь сіла в лісі відпочити (М. Вінграновський)
Порівняльним зворотом	Сонце, мов здорова червона діжа, випливало з-за краю землі (М. Коцюбинський)
Фразеологізмом	Брати жили, як то кажуть, душа в душу (М. Рильський)

Види обставин

Вид	Запитання	Приклад
Місця	де? куди? звідки?	Я прийшов додому
Часу	коли? відколи? доки?	Завтра вставати рано. Темної ночі переведено його в темний покій (Панас Мирний)
Мети	для чого? з якою метою?	Ми поїхали на відпочинок. Погонич зумисне гнав коні з усієї сили (І. Нечуй-Левицький)
Причини	чому? з якої причини?	Він зрадів, побачивши сина. Спохвату ляпнувши про дівчину, він одразу ж завагався був... (А Головко)
Умови	за якої умови?	Не спитавши броду, не лізь у воду (Прислів'я)
Допусту	незважаючи на що? всупереч чому?	Було душно, незважаючи на таку рань. І подам вам раду щиру: і при щасті знайте міру (Л. Глібов)
Способу Дії	як? яким способом?	На чорному фоні неба заблищали стрілами блискавки (І. Нечуй-Левицький)
Міри і ступеня	наскільки? якою мірою?	Це мені знайоме до болю. Вона вміла дуже добре куховарити (І. Нечуй-Левицький)

Порівняльний зворот

Порівняльний зворот, порівнюючи одні предмети з іншими, образно характеризує їх. Наприклад, у реченні Друзі, висівайте доброту, бо вона, як хліб, потрібна людям (Д. Луценко) доброта порівнюється з хлібом за допомогою порівняльного звороту як хліб.

Порівняльні звороти вводяться в речення за допомогою слів як, мов, немов, немовби, немовбито, наче, начеб, начебто, неначе, неначебто, ніби, нібито, буцім, буцімто, ніж і под.

У реченні порівняльний зворот може бути або членом речення, або неповним підрядним реченням.

Якщо порівняльний зворот виступає членом простого речення, то він комами не виділяється. Наприклад, у реченні Голова без розуму (яка вона є?) як ліхтар без свічки (Прислів'я) слова як ліхтар — складений іменний присудок. У реченні Під байдаркою ламається крига й наче тоне в глибині моря (М. Трублаїні) слова наче тоне — присудок, однорідний із присудком ламається і з'єднаний із ним одиничним сполучником й. Тому в цих реченнях коми не потрібні. У реченні Мов пара іде із вогкої землі, стає на лузі, ніби хмара, в рожево-синюватій млі (П. Василенко) слова мов пара так само не треба виділяти комами, бо це підмет (присудки при ньому — іде, стає).

Розділові знаки при порівняльних зворотах

Правило	Приклад
Виділяються комами порівняльні звороти як звичайно, як і раніше, як навмисне, як правило, як виняток, як один	Всі ми, як один, підняли вгору руки, і тисячі молотів о камінь загуло (І. Франко); Щастя! Воно прийшло, як завжди, неждано-негадано (О. Гончар)
Не виділяють комами порівняльні звороти, що належать до складу фразеологізмів на зразок холодний мов лід, білий як стіна, почервонів як рак, упав як підкошений, дивиться як теля на нові ворота тощо	Посипався як з решета наглий краплистий дощ, а далі полив як з відра (І. Нечуй-Левицький)
Не виділяють комами вислови зі словами як, ніж, які стоять після слів більш, менш, не раніше, не пізніше, не довше, не далі	Продуктивність праці зросла більш ніж удвічі; Не далі як учора ми мали розмову про це
Порівняльний зворот, який виступає неповним підрядним реченням, виділяється з обох боків комами	Час летів, немов на крилах, і, мов сон, життя минало (Леся Українка)

Порядок слів у реченні

Порядок розташування слів у реченні вільний, проте існують певні правила, які визначають послідовність розміщення членів речення.

Прямим вважається такий порядок слів у реченні, при якому:

присудок стоїть після підмета;
узгоджене означення стоїть перед означуваним словом;
додаток стоїть після керуючого слова;
обставина може мати довільне місце.

Порушення прямого порядку слів з метою виділення якогось із них називається інверсією (зворотним порядком слів).

Односкладні речення

Вид односкладного речення	Спосіб вираження головного члена	Приклад
3 головним членом присудком
Означено-особові (дію виконує певна особа, яку можна встановити)	Дієслово у формі 1-ї чи 2-ї особи теперішнього або майбутнього часу чи дієслово наказового способу	Йду поміж люди (М. Коцюбинський); Не милуй мене шовково (П. Тичина)
Неозначено-особові (дію виконує невизначена особа)	Дієслово у формі 3-ї особи множини; дієслово минулого часу у формі множини	Вже і пороги ось-ось одягнуть в крицю та граніт (Є. Плужник); На другий день тільки про повінь і говорили (О. Довженко)
Узагальнено-особові (дія сприймається узагальнено як властива будь-якій особі)	Дієслово у формі 2-ї особи однини; дієслово 1-ї або 3-ї особи множини	Хоч вовком вий! (Приказка); Лежачого не б'ють (Приказка)
Безособові (дія або стан, що мисляться незалежно від активного діяча)	Дієслово у формі 3-ї особи множини; безособове дієслово; безособові форми на -но, -то; особове дієслово в значенні безособового; прислівник (часто сполучається з дієсловом-зв'язкою); інфінітив; заперечне слово нема (немає)	Надворі світає. Багато слів написано пером (Л. Костенко); 3 поля тягне холодом (А Головко); Доволі мовчати! (Олександр Олесь); Нема на світі Заходу і Сходу (О. Пахльовська)
3 головним членом підметом
Називні (ствердження існування предмета чи явища)	Іменник у формі називного відмінка	Сухе надвечір'я (З газети); Океан чистоти й сяйва (О. Гончар)

Запам'ятайте! У називному реченні крім головного члена може бути лише узгоджене чи неузгоджене означення: Осіння золота пора.

• Не є називними речення, у яких означення стоїть після підмета, бо тоді воно виконує функцію іменної частини складеного присудка.
• Якщо у реченні окрім підмета є додаток чи обставина, то таке речення двоскладне неповне з пропущеним присудком: У лісі тиша.
• Якщо у реченні присудок виражений дієсловом 3-ї особи однини теперішнього чи майбутнього часу чи у формі однини минулого часу, то таке речення двоскладне неповне з пропущеним підметом: Хотів прийти раніше, та запізнився.

Повні й неповні речення

У повному реченні є всі потрібні члени речення. Воно зрозуміле й поза контекстом.

У неповному — бракує одного або більше потрібних членів, які встановлюються з контексту або ситуації.

У неповному реченні можуть бути пропущені:

а) підмет	Вона одразу підвелася. Підвелася [вона], може, аж надто квапливо (О. Гончар)
б) присудок	Тягнеться до сонця соняшник крислатий, як до тебе [тягнеться] серце, стороно моя (В. Сосюра)
в) обидва головні члени	У мудреця багатство відіграє службову роль, а в дурня — [багатство відіграє] панівну [роль] (Ю. Мушкетик)
г) будь-який другорядний член	Людська душа — це чаша для горя. Коли чаша повна, скільки [в неї] не лий уже, більше [в ній] не вміститься (О. Довженко)
ґ) кілька членів речення	За шмат гнилої ковбаси у вас хоч матір попроси, то оддасте [матір за шмат гнилої ковбаси] (Т. Шевченко)

Зауважте! Неповні речення не слід сплутувати з односкладними, у яких за їхньою природою не повинно бути другого головного члена — присудка чи підмета. Наприклад, речення Нас тягло до лісу (Олесь Досвітній) — повне, хоч у ньому й немає підмета, воно безособове і підмет йому не потрібний.

Запам'ятайте!

• Тире ставиться в неповному реченні на місці пропущеного присудка: Сталь гартується в огні, а людина — у труді (Прислів'я); Щастя має ноги, а біда — роги (Прислів'я).
• Якщо пропущено інший член речення, то тире може ставитись або не ставитись залежно від паузи: Вчення в щасті украшає, а в нещасті — утішає (Прислів'я).

Просте ускладнене речення

Чим ускладнене	Приклад
Однорідними членами	І роси, і птиці, і трави з зорею вітають мене (В. Сосюра)
Відокремленими членами	Я люблю українське село, повне шуму, повне дум (В. Сосюра)
Звертаннями	Сонце! Сонце! Це тебе, довічний світе, стріваючи, вітає земля (Панас Мирний)
Вставними компонентами	Правда, Чіпка мій моторний, удатний (Панас Мирний)
Вставленими компонентами	Радика мама (тата в нього не було) була вчителька музики (Ю. Яновський)

Речення з однорідними членами

Однорідними називають члени речення, які відносяться до одного й того самого члена речення, відповідають на однакове питання й виконують однакову синтаксичну функцію:

Споконвіку цю землю батьки і діди берегли,

Рятували її від негоди та злого заброди.

Білу хату, червону калину, луги, береги —

Все у спадок мені заповідано з роду до роду

Ілля Бердник

Однорідними можуть бути як головні, так і другорядні члени речення. У реченні може бути кілька рядів однорідних членів.

Слова, які не вважаються однорідними членами

Повторювані слова, які вживаються в реченні для підкреслення великої кількості предметів, тривалості дії, вираження емоційності, — це єдиний член речення; між такими словами ставиться кома або дефіс	Плавай, плавай, лебедонько, по синьому морю, рости, рости, тополенько, все вгору та вгору (Т. Шевченко)
Дві власні або просторові, часові чи кількісні назви; між такими словами ставиться тире	Автобус Київ — Одеса, протягом березня — травня, вісім — десять днів
Два однакові або подібні слова, між якими вжито заперечну частку не, якщо вони становлять смислову єдність	Дивиться вона не надивиться на свого сина: втішається не навтішається своїм Івасем (І. Нечуй-Левицький)
Два однакові за формою дієслова, що означають дію та її мету	Кохана спить, кохана спить, піди збуди, цілуй їй очі (П. Тичина)
Фразеологічні словосполучення з двічі повторюваним сполучником і або ні	І сяк і так, і сміх і гріх, ні світ ні зоря, ні сіло ні впало тощо

Запам'ятайте!

• Не можна біля дієслів, які вимагають різних відмінків, уживати спільний додаток: Я люблю (що?) і захоплююся (чим?) футболом; Ми маємо прагнути до вдосконалення (чого?) і повного опанування (чим?) методами; Оцінці підлягають і якості людей, важливі для самого процесу організації і управління, які сприяють (чому?) чи ускладнюють (що?) здійснення процесу, впливають (на що?) і спрямовують (що?) його.

• Не можуть бути однорідними родові та видові поняття: у творах і віршах письменника; люди і молодь були захоплені; п'єсу показують на багатьох сценах і в театрах; він побував у Грузії, Вірменії і Баку.

• Сполучник та має менший спектр використання, ніж сполучник і. Він функціонує здебільшого в межах речення, з'єднує однорідні ряди, але рідко — речення. Основна властивість сполучника та — тісно сполучати: становлення та розвиток; продовольчі та непродовольчі товари.

• Протиставний сполучник але має обмежувальний відтінок, сполучник а заперечує різкіше: Насувалася ніч, але гомін на полях не стихав (Марко Вовчок); Слово — срібло, а мовчання — золото (Прислів'я).

Однорідні й неоднорідні означення

Однорідні	Неоднорідні
Характеризують предмет в одному плані: За шкільними партами схилились чорняві, біляві, русяві голівки (І. Цюпа)	Характеризують предмет у різних планах: В густім зеленім березовім гаю над Дністром весело щебетали пташки (І. Франко)
Стоять після означуваного слова (тоді вони сприймаються переважно як перелік ознак): Люблю я бистрину життя прозору, поривну, глибоку (Д. Павличко)	Завжди неоднорідними є означення, виражені сполученням займенника й прикметника мій найкращий друг, якісного і відносного: високий дніпровський берег, якісного і присвійного прикметників: улюблена мамина пісня
Якщо першим стоїть непоширене означення, а другим — поширене: Рівний, залитий сонцем степ одразу принишк (О. Гончар)	Якщо першим стоїть поширене означення, а другим — непоширене: Залитий сонцем рівний степ одразу принишк
Є епітетами: У полі зацвітуть пахучі, ніжні, голубі фіалки (О. Гончар)
Кожне наступне означення підсилює, уточнює, пояснює попереднє: Падав густий, лапатий сніг

Розділові знаки між однорідними членами

Узагальнювальні слова при однорідних членах речення

Звертання

Звертання — це слово або декілька слів, що називають особу чи предмет, до якого звернена мова. Звертання бувають поширені (складаються з декількох слів) і непоширені (складаються з одного слова): Не журися, славна Україно, маєш славний рід (С. Чарнецький); Слово, чому ти не твердая криця (Леся Українка).

Звертання виражається іменником у кличному відмінку (вживання в цій функції називного відмінка не відповідає нормам української мови).

Зауважте! Риторичне звертання не розраховане на безпосередню реакцію тих, кому воно адресоване. Воно стосується відсутніх осіб, тварин або неживих предметів: Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости? (М. Рильський); Не вам, в мережаній лівреї донощики і фарисеї, за правду пресвятую стать (Т. Шевченко).

Таке звертання виконує не комунікативну, а стилістичну роль.

Розділові знаки при звертаннях

Правило	Приклад
На письмі звертання обов'язково відокремлюється з обох боків комами	Зеленійте, доли і лужечки, і, орли, здіймайтесь увімлі, розливайтесь, круті бережечки, по вкраїнській молодій землі! (А Малишко)
На початку речення залежно від інтонації звертання може відокремлюватися також знаком оклику — тоді наступне слово пишеться з великої букви	Україно! Яка ж бо гарна ти! (М. Нагнибіда); Земле рідна! Мозок мій світліє і душа ніжнішою стає, як твої сподіванки і мрії у життя вливаються моє (В. Симоненко)
Вигуки від звертання відокремлюються комами	Гей, Орфею, небораче! Де ти змандрував від нас? (Леся Українка)
Не відокремлюються комами слова о, ой, якщо вони виступають у ролі підсилювальної частки	О слово! Будь моїм мечем! (Олександр Олесь); Ой Дніпре, мій Дніпре, широкий та дужий, багато ти, батьку, у море носив козацької крові (Т. Шевченко); О слово рідне! Ти стоїш на чаті предковічних пам'яток святині (П. Куліш)

Запам'ятайте!

• Іменник у кличному відмінку — це завжди звертання: Зоре моя вечірняя, зійди над горою, поговорим тихесенько в неволі з тобою (Т. Шевченко).
• Звертання не є членом речення.
• У звертання можуть входити особові займенники ти, ви: Слово, моя ти єдиная зброє, ми не повинні загинуть обоє! (Леся Українка).

Вставні слова

Вставні слова виражають особисте ставлення мовця до свого висловлювання: Там, кажуть, з гір усю країну видно (Леся Українка); Ти мене, кохана, проведеш до поля, я піду — і, може, більше не прийду (М. Рильський).

Вставні слова не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення і, отже, надають мовленню більшої природності, роблять його емоційно й інтонаційно насиченим.

Групи вставних слів

Значення	Приклад
Упевненість чи невпевненість	Безумовно, безперечно, без сумніву, справді, певна річ, ясна річ, правду кажучи, щоправда, може, мабуть, певно, очевидно, здається, сподіваюся
Емоційна оцінка (задоволення чи незадоволення) мовця	На щастя, на диво, на радість, слава Богу, нарешті, на жаль, на сором, як на зло, як на гріх, соромно казати, чого доброго та ін.
Указівка на джерело інформації	Кажуть, як кажуть, мовляв, чую, бачу, по-моєму, на мою думку, на думку..., за висловом... та ін.
Активізація уваги співрозмовника	Бачиш, бач, вірите, знаєш, уявляєш, уявіть собі, майте на увазі, зверніть увагу, між нами кажучи, слово честі, чуєте та ін.
Зв'язок між думками	По-перше, по-друге, з одного боку, з іншого боку, до речі, між іншим, крім того, навпаки, отже, значить, наприклад, зокрема, взагалі, коротко кажучи, зрештою та ін.

Запам'ятайте! Ніколи не бувають вставними і, отже, не виділяються комами слова навіть, майже, приблизно, принаймні, все-таки, адже, мовби, немовбито, неначе, нібито: Вітер, здавалось, дужчав, принаймні очерет шумів так, що заглушив навіть думки (М. Коцюбинський).

Зауважте!

• Якщо сполучник а відноситься до вставного слова (о власне, а втім, а може), то комою від нього він не відокремлюються: А втім, хто його знає — ніхто не віда, як хто обіда (Панас Мирний);

• слова проте, однак, якщо вони стоять у середині простого речення, виступають як вставні слова і, отже, відокремлюються з обох боків комами: Хата допотопна, вікна покосились, а віконниці, проте, новісінькі, голубі (О. Гончар). Але на початку простого речення вони не відокремлюються: Як не гуляла війна по висоті, проте не все ще спалила (О. Гончар).

• Дієслово здається може виступати вставним словом, якщо після нього немає сполучника що і не чується вичікувальна пауза: Здавалось, літаки ідуть зовсім беззвучно.

• Вставні слова не відокремлюються комами, якщо вони стосуються відокремлених членів: Ви забуваєте другу любов поетів, наприклад любов Дайте до Беатріче, а я власне таку мала на думці (Леся Українка).

Вставлені слова і речення

Вставлені слова і речення вносять додаткову інформацію в речення, не будучи граматично пов'язані з ним. Найчастіше вони являють собою пояснення, доповнення, уточнення до основного повідомлення: Шлях розтинає село навпіл і попід старезними в три обхвати вербами (в їхніх дуплах, що починалися від землі, ховалися в негоду закохані) пнеться на Беєву гору (Г. Тютюнник).

Розділові знаки при вставлених конструкціях

Залежно від того, як вставлені слова й речення вимовляються, вони відокремлюються з обох боків комами, тире або дужками, їхня ж інтонація залежить від змісту речення і від волі автора. У кінці вставленого речення може також стояти знак питання або знак оклику.

Розділові знаки	Приклад
Якщо вставлене речення вимовляється майже таким самим тоном, як і основне, то воно відокремлюється з обох боків комами; такі вставлені речення вводяться переважно за допомогою сполучника а	Коли Сашко думав про матір, а він тепер думав про неї майже постійно, він ніби стояв на гарячому пружному вітрі (В. Дрозд)
Якщо вставлені слова чи речення вимовляються підвищеним тоном, то вони відокремлюються з обох боків тире	Климко став навколішки, припав до води — холодна та добра! — тоді вмився і втерся галстуком од матроски (Г Тютюнник)
Якщо вставлені слова й речення вимовляються пониженим тоном, то вони відокремлюються дужками	І мені (та й вам, шановний!) буде жаль (і тужно, і жахно) розлучатися з сим світом (Б. Олійник)

Відокремлені члени речення

Другорядні члени речення, які для підсилення їхньої смислової ролі виділяють в усному мовленні інтонацією й паузами, а на письмі — відповідними розділовими знаками, називають відокремленими: На відстані метра від мене на вікні сиділо галченя, майже доросле (О. Копиленко).

Відокремлені означення

Зауважте! Для відокремлення означень визначальними стають такі критерії:

чим виражене означення (прикметником, дієприкметником чи дієприкметниковим зворотом; іменником у непрямих відмінках);
кількість означень (одне чи кілька);
місце означення щодо означуваного слова (перед ним, після нього чи на відстані від нього).

Відокремлені узгоджені означення

Чим виражені	За якої умови
Дієприкметниковим зворотом, що стоїть після означуваного слова	День, залитий сонячним теплом, поволі згасав (І. Коваль)
Кількома прикметниками чи дієприкметниками, які стоять після означуваного слова, якщо перед ним уже є означення	Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка)
Прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом, що стоять як перед, так і після означуваного слова, вираженого особовим займенником	Стримана й чемна, вона була дуже вродливою з лиця; Щасливі, ми покидали футбольне поле (З газети)
Означуване слово-займенник може бути пропущене	Окрилений, покидаю своє весняне пристанище й вирушаю додому (І. Коваль)
Якщо означуване слово має обставинний відтінок причини чи умови	Знесилений, кінь зупинився; Налякані громом, курчата збилися докупи
Прикметником, дієприкметником, дієприкметниковим зворотом, якщо між означенням і означуваним словом стоять інші члени речення	Осяяний сонцем, перед нами розкрився зовсім новий світ (О. Довженко)

Не відокремлені узгоджені означення

Чим виражені	За якої умови
Дієприкметниковим зворотом, що стоїть перед означуваним словом	Залитий сонячним теплом день поволі згасав
Кількома прикметниками чи дієприкметниками. Якщо перед означуваним словом немає означення, то відокремлення залежить від бажання автора	Досвітні огні переможні, урочі прорізали темряву ночі і Досвітні огні, переможні, урочі, прорізали темряву ночі (Леся Українка)

Відокремлені неузгоджені означення

Чим виражені	За якої умови
Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками чи без них) як перед означуваним словом, так і після	В окулярах і в чорному платті, трохи манірна, Ліда нагадувала класну наглядачку старих часів (О. Донченко)
Інфінітивом (переважно в кінці речення), перед яким можна поставити а саме, відокремлюються тире	Це вже звичка в мене така — поговорити! (Б. Харчук)

Зауважте! Перед непоширеними означеннями, що стоять у кінці речення, ставиться, як правило, тире: Великі асигнування передбачено на розвиток металургії — чорної та кольорової (3 газети).

Відокремлення прикладок

Якщо прикладка стоїть перед означуваним іменником і не має обставинного відтінку, то вона не відокремлюється: Великий український філософ Григорій Сковорода був сам патріотом і виховував у народу священне почуття любові до своєї батьківщини (В. Яременко).

Відокремлена прикладка

Умова	Приклад
Якщо стосується особового займенника	І, притомлений Котигорошко, я на груди землі упаду (А Малишко)
Якщо поширена й стоїть після означуваного слова	Дивлячись на людей, усміхався і мій батько — великий добрий чоловік (О. Довженко)
Якщо від означуваного слова відділена іншими членами речення	Боровсь Еней з своїм, сердега, горем, слізьми, бідняжка, обливавсь (І. Котляревський)
Якщо стоїть після означуваного іменника — власної назви	Хто винен? Овсій Колода, бригадир (В. Кучер)
Якщо має обставинний відтінок	Вірний син трудової поневоленої України, Шевченко став найглибшим виразником народних дум і надій (О. Гончар)
Якщо вжито зі словами на ім'я, на ймення, родом, так званий тощо	Жила в тій стороні бідна удова у земляній хатинці, і мала вона сина, на імення Івашко (С. Васильченко)

Зауважте! Прикладка, що вводиться за допомогою сполучника як, зазвичай не відокремлюється (такі прикладки відповідають на запитання у ролі кого? у ролі чого?): Максим Рильський як перекладач зробив надзвичайно багато для розвитку української літератури.

Але якщо така прикладка має причинове або уточнювальне значення, вона відокремлюється: Венера, як правдива мати, для сина рада все оддати (І. Котляревський).

За допомогою тире прикладка відокремлюється, якщо вона:

• має уточнювальне значення і перед нею можна поставити слова а саме: Винуватці тої катастрофи — два хлопчики літ семи-восьми та п'ятиліток-дівчинка — наче не чули сердитого материного поклику (М. Коцюбинський);

• стоїть у кінці речення і стосується іменника (це робиться ще й для того, щоб прикладка не сприймалась як однорідний член речення): Перед тобою світ — великий том розкритий (М. Рильський); Ти живеш у Києві — прекрасному й чарівному місті (Ю. Смолич). Зауважте! Не відокремлюються власні назви, якщо вони стоять після означуваного слова: Космонавт Леонід Каденюк відвідав Технічний ліцей НТУУ «КПІ» м. Києва.

Відокремлення додатків

• Відокремлюються додатки, виражені зворотами зі значенням виключення, включення, заміщення, доповнення, що починаються словами крім, замість, за винятком, опріч, окрім, наприклад, навіть, включаючи, зокрема, особливо: А я не знаю нічого ніжного, окрім берези (Леся Українка); Особливе місце в літературі для дітей займає поезія, зокрема для наймолодших читачів (В. Бичко).

• Додаток, виражений іменником із прийменником замість, переважно не відокремлюється: В кутку під божницею замість стола стояла вузесенька примастка на чотирьох паколах, убитих в землю (Панас Мирний).

• Додаток, виражений словом замість та неозначеною формою дієслова, завжди відокремлюється: Дорогу до кращих результатів запиняє нам та ж сама темнота молдуван, бо, замість помагати нам у боротьбі, вони шкодять їй, причиняються до розповсюдження філоксери (М. Коцюбинський); Замість робитися майстрами часу, ми стали його бранцями (О. Забужко). Цей додаток співвідносний із підрядним реченням, яке починається сполучником замість того щоб.

• Відокремлюються додатки, які вводяться прийменником щодо разом із часткою то: Щодо моєї роботи, то краще не питай. Я нічого не роблю, і це мене гризе немало (М. Коцюбинський). Але якщо частки то немає, то такі додатки не відокремлюються: Щодо цього погляди Антоновича цілком збіглися з поглядами комбата (О. Гончар).

Відокремлення обставин

Обставини, виражені одиничними дієприслівниками й дієприслівниковими зворотами, звичайно відокремлюються: На кладці, обнявшись, стояли дві дівчини і, забувши про все на світі, виводили стару сумовиту пісню (М. Стельмах).

Не відокремлюються інтонацією й на письмі:

одиничні дієприслівники, якщо вони вказують на спосіб дії (як? яким способом?) і стоять після присудка	Я був молодий, здоровий: міг працювати не втомлюючись (О. Довженко); Із вирію летять курличучи ключі (М. Зеров)
фразеологізми, виражені дієприслівниковими зворотами, якщо вони стоять після дієслівного присудка і становлять із ним нероздільну смислову групу	Вона не звикла сидіти склавши руки (М. Рильський)

Зауважте!

• За бажанням автора в реченні можуть відокремлюватися обставини, що починаються прийменниками всупереч, наперекір, внаслідок, завдяки, залежно від, згідно з, відповідно до, у зв'язку з, за наявності, за браком, за відсутності, на відміну від, за згодою, на випадок і под.: Погода, всупереч нашим побоюванням, видалася гарною.

• Але обов'язково слід відокремлювати обставини з прийменниками незважаючи на, починаючи з, кінчаючи (які подібні до дієприслівників): І я заснув нарешті, незважаючи на біль (Ю. Яновський); Та сказано йому, що князь приймає, почавши од дванадцятої години (І. Нечуй-Левицький).

• Не відокремлюються дієприслівники й дієприслівникові звороти, якщо вони виступають як однорідні до невідокремлених обставин, виражених іншими засобами: Жінка йде поволі і трохи зігнувшись (О. Довженко).

Відокремлення уточнювальних членів речення

Умова	Приклад
Конкретизує зміст однойменного попереднього члена, звужуючи або обмежуючи його значення чи даючи йому іншу назву	Десь далеко, за темною смугою лісу, обізвався грім (С. Васильченко)
Відповідає на питання а коли саме? а де саме? а як сам є? а який саме? а що саме?	Обидва, (а хто саме?) Круча і Ґонтар, охоче приєдналися до тосту Марії, хоч суть його кожен сприймав по-своєму (Я. Баш)
На письмі відокремлюються з обох боків комами, рідше — тире	Ще будем жити ми — (а хто саме?) і ти і я! (П. Тичина); Що страшніше — детектор брехні чи дзеркало правди? (В. Захарченко)
Ніколи не буває уточнення до прислівника десь, бо він вказує на невизначеність місця, тому й уточнення при ньому не може бути	Десь за річкою гув болотяний бугай (Г Тютюнник)
Відокремлені уточнювальні члени речення можуть вводитися в речення за допомогою слів тобто, або (= тобто), чи (= тобто), а саме, наприклад, зокрема, у тому числі, особливо, переважно, навіть, причому, мабуть тощо	Ця глибока западина, чи яр, уже давно вся засаджена деревом... (І. Нечуй-Левицький); На Поліссі трапляються «вижари», тобто болота, які ніколи не замерзають (Г. Дем’янчук)

Запам'ятайте! Не можуть уточнювати одна одну різні за значенням обставини (місця і часу, часу і причини та ін.): Учора в центрі міста відбулося урочисте відкриття спортивних змагань з триборства.

Синтаксичний розбір простого речення

1. Визначити вид за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
2. Визначити граматичну основу.
3. Зазначити тип речення за наявністю головних членів.
4. Зазначити тип за складом граматичної основи (односкладне, двоскладне).
5. Якщо речення односкладне, то визначити тип.
6. Зазначити тип за наявністю другорядних членів речення.
7. Зазначити тип за повнотою (повне, неповне).
8. Якщо речення ускладнене, то зазначити чим.
9. Пояснити розділові знаки, якщо є.

Складне речення

Складним називають речення, яке має дві й більше граматичні основи. Частини складного речення об'єднані в одне ціле за змістом і граматично; можуть поєднуватися інтонаційно або за допомогою сполучників чи сполучних слів: Пишнобарвними квітками рясно всіяні путі, і над вільними ланами грають сурми золоті (В. Сосюра).

Види складних речень

Сполучникове		Безсполучникове
складносурядне	складнопідрядне	Безсполучникове
Частини поєднуються за допомогою сполучників сурядності: Настане час — і піде все в архів (Л. Костенко)	Частини поєднуються за допомогою сполучників підрядності й сполучних слів: Нехай ще раз послухаю, як те море грає (Т. Шевченко)	Частини поєднуються за допомогою лише інтонації: Защебетав соловейко — пішла луна гаєм (Т. Шевченко)

Складносурядне речення

Складносурядним називають складне речення, частини якого рівноправні за смислом і пов'язані сурядним зв'язком за допомогою сурядних сполучників: І сходило сонце, і місяць вставав, і гуси кричали на фоні заграв (Л. Костенко).

Розділові знаки в складносурядному реченні

Розділові знаки ставлять на межі частин складносурядних речень перед сполучником сурядності: Ні повітря не ворухнеться, ні пташка не защебече (М. Коцюбинський).

Смислові зв’язки між частинами складносурядного речення

Значення	Приклад
Одночасність, сумісність дій або станів	А літо йде полями і гаями, і вітер віє, і цвіте блакить (А Малишко)
Послідовність дій або станів	Пройшла гроза, і ніч промчала, і знову день шумить кругом (В. Сосюра)
Причиново-наслідкові відношення	Кажіть коротко і ясно, добивайтесь лаконічності вислову, і вас кожен школяр зрозуміє (В. Сухомлинський)
Приєднувальні відношення (додаткова, супутня інформація)	Ми сяк-так помостилися, постелилися і полягали спати, причому вікно треба було заткнути подушкою (Леся Українка)
Протиставлення	Ясно ще осіннє сонце сяє, та холодом осіннім вже в повітрі потягає (І. Франко)
Зіставлення	Потечуть веселі ріки, а озера кругом гаями поростуть, веселим птаством оживуть (Т. Шевченко)
Чергування явищ	То вітерець дихне, то коник в житі засюрчить (Л. Глібов)
Взаємовиключення явищ	Або не сокіл я, або спалила мені неволя крила (Леся Українка)

Розділові знаки між частинами складносурядного речення

Знак	Ставиться	Приклад
Кома	між частинами складносурядного речення	Довкола будиночків цвів бузок, і на білі стіни падала прозора тінь від листя (П. Панч)
Крапка з комою	якщо частини складносурядного речення дуже поширені, або вже мають усередині розділові знаки, або далекі за змістом, або автор хоче підкреслити їхню самостійність	Отак ми їхали, то з надсадним виттям мотора пнулись угору, то спускаючись вниз; Чорний Черемош спочатку пінився з лівого боку, а потім з правого; і гори злітали увись із святковою легкістю; і блакитного серпанку було повно і попереду, і ззаду, й над нами (Є. Гуцало)
Тире	якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що йдеться у першій	Зима летіла над землею, і от весна — і все в цвіту (В. Сосюра)
Тире	якщо частини складносурядного речення виражають швидку або несподівану зміну подій або різке протиставлення	Хвилина ще — і схід розпише в сліпучі барви небосхил (М. Масло); Закрався вечір, одшуміла праця. Як сльози, затремтіли ліхтарі, — та діти наші ночі не бояться (М. Рильський)

Кома між частинами складносурядного речення НЕ ставиться, якщо вони

мають спільний другорядний член або спільне вставне слово; спільними для обох частин можуть бути також видільні частки тільки, лише, мабуть	На хвилину раптом стихли голоси і спинилися тіні (Ю. Смолич); Тільки невсипуще море бухає десь здалеку та зорі тремтять в нічній прохолоді (М. Коцюбинський)
виражені двома спонукальними або питальними реченнями	Хай лягають зморшки на обличчя і все вище тисне кров моя, юності в Вітчизни я позичу і пісень позичу в солов'я (В. Сосюра); Надіє! Надіє!.. О хто тебе ніжно на грудях не грів і хто за тобою орлом не летів? (Олександр Олесь)
виражені двома називними або безособовими реченнями	Вітер і дощ. Ніч, якої ніхто не забуде (О. Довженко); Дощило і в повітрі віяло прохолодою (А Головко)
виражені окличними реченнями	Який простір і як легко дихати під високим небом Кавказу! (Т. Масенко)

Синтаксичний розбір складносурядного речення

1. Зазначити вид речення за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
2. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складносурядне.
3. Зазначити кількість частин та смислові відношення між ними.
4. Зазначити засоби зв'язку між частинами.
5. Пояснити розділові знаки.
6. Виконати розбір кожної частини за схемою простого речення.
7. Накреслити схему речення.

Складнопідрядне речення

Складнопідрядним називається речення, синтаксично нерівноправні частини якого (головна й підрядна) поєднуються між собою за допомогою сполучників підрядності та сполучних слів.

У складнопідрядному реченні одна частина обов'язково головна (головне речення), друга — залежна, підрядна (підрядне речення). Від головної частини ставиться питання, підрядна — відповідає на поставлене питання: Ми нові гаї посадим, (з якою метою?) щоб земля була весела (М. Рильський); Пахнуть хлібом слова, (які?) що мене їх навчила мати (Д. Павличко); І я відчуваю, (що?) як доля великого світу на наші рамена ляга, батькова скатка (Б. Олійник).

У складнопідрядному реченні підрядна частина стоїть переважно після головної, але не завжди — вона може стояти і перед головною частиною, і всередині неї.

Структура складнопідрядного речення

Види складнопідрядних речень

Вид	Питання, на які відповідає підрядна частина	Засіб зв'язку	Приклад
Означальні	який? чий? котрий?	Сполучники: що, щоб, ніби; сполучникові слова: який, ний, котрий, що, де, куди, звідки	Я лиш інструмент, в якому плачуть сни мого народу (Л. Костенко)
З'ясувальні	Запитання непрямих відмінків (що? чого?...)	Сполучники: що, як, щоб, мов, ніби, наче, аби, якби, коли, поки, доки; сполучникові слова: який, чий, котрий, що, де, куди, звідки, як, чому	Не можна допустити, щоб людиною керував страх (О. Гончар)
Обставинні
Місця	де? куди? звідки?	Сполучні слова: де, куди, звідки	Тепер я скрізь, де світло і любов (П. Филипович)
Часу	коли? як довго? доки? з яких пір?	Сполучники: як, після того як, відколи, відтоді як, з тих пір як; сполучні слова: коли, поки, доки	Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Прислів'я)
Способу дії, міри і ступеня	як? яким способом? якою мірою? наскільки?	Сполучники: що, чим... тим, аж, що аж; сполучні слова: як, скільки, наскільки	Сердега так перелякався, що аж тремтить (Л. Глібов)
Порівняльні	як? подібно до чого?	Сполучники: як, ніби, наче, мовби; сполучне слово: як	Зацвіла в долині червона калина, ніби засміялась дівчина-дитина (Т. Шевченко)
Умови	за якої умови?	Сполучники: якщо, коли, якби, як, раз, аби	Якби ви вчились так, як треба, то й мудрість би була своя (Т. Шевченко)
Причини	чому? з якої причини?	Сполучники: бо, оскільки, адже, тому що, через те що, внаслідок того що, у зв'язку з тим що	Нам з тобою, видно, по дорозі, бо ішли й нікуди не прийшли (Л. Костенко)
Мети	з якою метою? навіщо? для чого?	Сполучники: щоб, аби, для того щоб, з тим щоб	Пішла вночі до ворожки, щоб поворожити (Т. Шевченко)
Допустові	незважаючи на що? усупереч чому?	Сполучники: хоч, хай, незважаючи на те що, дарма що	Хоч не рідний син Ярема, а щира дитина (Т. Шевченко)
Наслідкові	Умовно можна поставити питання і що ж? і який наслідок?	Сполучник: так що	Теплий туман наливав балку по самі вінця, так що дерева потопали в ньому (М. Коцюбинський)

Розділові знаки в складнопідрядному реченні

Правило	Приклад
Підрядні частини речення завжди відокремлюються від головних комами	Таке це літо золоте, що забуваються жалі (Г. Чубач); Як хочеш від людей шаноби, любов і гнів бери у путь (М. Рильський); Людина, яка втрачає корінь, подібна до підточеного дерева (І. Цюпа)
Якщо підрядна частина стоїть після головної й поєднується з нею складеними сполучниками підрядності тому що, через те що, завдяки тому що, незважаючи на те що, внаслідок того що, в міру того як, з тих пір як, після того як, перед тим як, то кома ставиться або перед усім складеним сполучником, або в середині його, але тільки один раз	Порівняйте: Вони наважились покинути небезпечне місце, незважаючи на те що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу. — Вони наважились покинути небезпечне місце незважаючи на те, що Остапові трудно було пускатися в далеку дорогу (М. Коцюбинський)
Якщо підрядна частина зі складеним сполучником підрядності стоїть перед головною, то сполучник комою не розділяється	Перед тим як одхилити ляду, вона закриває ліхтар, прислухається (Леся Українка)
Якщо підрядна частина з'єднується з головною складеними сполучниками в той час як, перш ніж, лише коли, тоді як, тим часом як, то кома ставиться лише перед складеним сполучником	Несподівано почулися постріли, в той час як його підрозділ проходив через населений пункт (3 газети)
При збігу сполучних засобів у підрядних частинах (двох підрядних сполучників, підрядного сполучника і сполучного слова, сурядного й підрядного сполучників або сполучних слів) кома між ними ставиться тільки в тому разі, якщо при опущенні другої підрядної частини складне речення не потребуватиме перебудови	Я з друзями прийшов у ті місця, де ще стоять глибокі озерця, що, як дівчата, заглядають в очі (А Малишко); але: Голова йому видалась неймовірно важкою, бо коли захотів озирнутися, то йому було несила її повернути (Н. Рибак)
Між значно поширеними підрядними реченнями, які вже мають інші розділові знаки, може ставитися крапка з комою	Я люблю їхати на поле тоді, коли ниви зеленіють та хвилюються зеленими хвилями; коли обважнілі колоски черкаються об голову, об вуха; коли ниви поцяцьковані волошками та червоними маківками (І. Нечуй-Левицький)
Якщо підрядна з'ясувальна частина відноситься до слова з головної частини, яке потребує роз'яснення, перед нею ставиться двокрапка	Серпень вінчає літечко красне. У народі говорять: що в цей час збереш, з тим і зиму проведеш (М. Ткаченко)
Якщо підрядна частина передує головній, а в головній міститься висновок з того, про що йдеться у попередній, то перед головною частиною ставиться кома й тире	Хто сіє хліб, хто ставить дім, хто створює поему, — той буде предком дорогим народові своєму (М. Рильський)

Кома між частинами складнопідрядного речення НЕ ставиться, коли

перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть сурядний сполучник	Ми не знали й коли розпочнеться зустріч
перед підрядним сполучником або сполучним словом стоїть частка не	Хотілось би знати не що він сказав, а як він сказав
підрядна частина складається з одного сполучного слова	Він обіцяв прийти, але не сказав коли
перед сполучниками як, ніби стоять слова майже, зовсім	Через місяць він став працювати майже як фахівець

Зауважте! Кома не ставиться у суцільних висловах, близьких за значенням до іменної частини складеного присудка або обставини способу дії: невідомо скільки, зробив скільки міг, зробили хто коли зміг, їли що було, сиділи де попало, все одно який, байдуже хто і под.

Складнопідрядні речення з кількома підрядними

У складнопідрядному реченні до одного головного може приєднуватися не тільки одне, а й два або більше підрядних речень.

Вид підрядності	Правило	Приклад
З однорідною підрядністю	Однакові за значенням підрядні частини стосуються одного й того самого слова в головній частині чи всієї головної частини	Розкажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає (Т. Шевченко); У відкритому полі видно, як летять у вирій журавлі, як бродять по свіжій ріллі чорні граки, як сумує на самотній деревині сіра ворона, загорнута в чорну хустину (В. Гжицький)
З неоднорідною підрядністю	Підрядні частини одного або різних видів стосуються різних слів у головній частині	Коли в тебе віра у працю згасає, поглянь на ту річку, що скелі зриває (Ю. Гойда)
	Одна підрядна частина стосується всього змісту головної частини, а друга — якогось слова в головній частині	Ті, що знаходять підкову, ніколи не думають про того, хто загубив (В. Симоненко)
	Підрядні частини різного виду стосуються одного слова в головній частині	Коли б був я вітром буйним, я б розгонив чорні хмари, щоб від хмар не слались тіні (Олександр Олесь)
З послідовною підрядністю	Перше підрядне залежить від головного, друге — від першого, третє — від другого тощо	Я син народу, (якого?) що вгору йде, (незважаючи на що?) хоч був запертий в льох (І. Франко)

Синтаксичний розбір складнопідрядного речення

1. Зазначити вид за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
2. Зазначити, що речення складне, сполучникове, складнопідрядне.
3. Визначити головну і підрядну частини; визначити вид підрядної частини.
4. Якщо підрядних частин кілька, то вказати вид підрядності.
5. Визначити засоби зв'язку (сполучники, сполучні слова).
6. Пояснити розділові знаки.
7. Виконати розбір кожної частини за схемою простого речення.
8. Накреслити схему речення.

Безсполучникове складне речення

Безсполучникове складне речення — це таке речення, частини якого об'єднуються в одне ціле тільки інтонацією, без сполучників і сполучних слів.

Залежно від змістових відношень, які встановлюються між частинами, у безсполучникових складних реченнях ставляться такі розділові знаки: кома, крапка з комою, двокрапка, тире.

Розділові знаки у безсполучниковому складному реченні

Знак	Правило	Приклад
Кома	Між однотипними частинами безсполучникового речення, які тісно пов'язані між собою за змістом і виражають одночасність, послідовність чи спільність дій	Засвітить місяць, засяють зорі, земля потоне в сріблястім морі (Олександр Олесь)
Крапка з комою	Якщо частини безсполучникового складного речення зберігають певну змістову самостійність або значно поширені й уже мають у своєму складі розділові знаки	Од зеленого берега ніби повіяло холодком; холодок ніби лащився до лиця, милував його, влив в тіло розкіш життя, почування радісне, безклопітне й безжурне, як сама молодість (І. Нечуй-Левицький)
Двокрапка	Якщо друга частина пояснює, розкриває зміст першої	Знаю я: моє ім'я не згасне на прийдешнім сонячнім путі (В. Сосюра)
Двокрапка	Якщо друга частина вказує на причину того, про що йдеться у першій (між частинами можна вставити сполучник бо, тому що)	Далеко на сході стало червоніти небо: сонце сходило (О. Маковей)
Тире	Якщо зміст предикативних частин зіставляється або протиставляється (між частинами можна вставити сполучник а, але)	Думав, доля зустрінеться — спіткалося горе (Т. Шевченко)
	Якщо друга частина вказує на швидку зміну подій	Лише, бувало, розплющиш очі — ласкавий світ б'є в вікно, в шибку зазирає веселий поранок, озивається лагідний материн голос (К. Гордієнко)
	Якщо у першій частині вказується на час або умову, за якої відбувається дія у другій частині (між частинами можна вставити сполучник якщо... то, коли... то)	Я входжу в ліс — трава стає навшпиньки, кошлатий морок лапу подає (Л. Костенко); У товаристві лад — усяк тому радіє (Л. Глібов)
	Якщо друга частина виражає наслідок або висновок з того, про що йшлося у першій	Несподівано заграв баян — на другому кінці села почулася весела пісня
	Якщо друга частина містить порівняння (між частинами можна вставити сполучник наче, мов)	Подивилась ясно — заспівали скрипки (П. Тичина)

Синтаксичний розбір безсполучникового речення

1. Зазначити вид за метою висловлювання та емоційним забарвленням.
2. Зазначити, що речення складне, безсполучникове.
3. Визначити кількість частин.
4. Установити смислові відношення між частинами.
5. Пояснити розділові знаки.
6. Виконати розбір кожної частини за схемою простого речення.
7. Накреслити схему речення.

Складні речення з різними видами зв’язку

Складне речення може поєднувати різні види зв'язку: безсполучниковий і сполучниковий, сурядний і підрядний, можливі й інші комбінації. Такі конструкції називають реченнями з різними видами зв'язку: Мужі учені, бородаті архіви кинулись трусить: чиїм ім'ям цей град назвати, щоб вознести на цілий світ (Л. Костенко).

Розділові знаки між кожними двома частинами таких речень ставляться так само, як і між будь-якими двома частинами складносурядних, складнопідрядних чи складних безсполучникових речень.

Зміст