Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська

Тема 8. Українські землі під владою Речі Посполитою в другій половині XVI — першій половині XVII ст.

Поняття і терміни

Братства — національно-релігійні та культурно-просвітницькі організації українських міщан при церковних парафіях XV-XVII ст. Виникли на основі церковних братств як об'єднання парафіян однієї церкви, громадян, пов'язаних спільним ремеслом. Братства ставили на меті захист інтересів православних: дбали про побудову й обслуговування храмів, влаштовували братські обіди, допомагали хворим і бідним, організовували для них притулки. Найдавніше братство було засноване у Львові близько 1453 р. Протягом XVI-XVII ст. братства почали діяти в Луцьку, Острозі, Перемишлі, Рогатині. У 1615 р. було засноване Київське братство.

Воєводство — адміністративно-територіальна одиниця в Литві й Польщі у XV-XVIII ст. На українських землях у складі Речі Посполитої існували: Белзьке, Берестейське, Брацлавське, Волинське, Київське, Підляшське і Руське воєводства.

Гетьман (польськ. — головний) — командувач військових формувань українських козаків у XV — XVIII ст. Традиційно гетьманів обирали реєстрові козаки зі свого середовища. Згодом польський уряд переходить до призначення на цю посаду відданих короні осіб. У Литві та Польщі існували посади коронного та польного гетьманів.

Городове козацтво — найчисленніша група служилого стану Гетьманщини від середини XIV до 80-х рр. XVIII ст. Зазвичай назву застосовували в офіційних документах у тих випадках, коли потрібно було козаків, які мешкали в містах і селах, відрізнити від запорожців. Остаточне проголошення відмінності перших від других задекларовано від часів Куруківського договору.

Запорозька Січ — українська козацька республіка. Виникла на Наддніпрянщині за порогами Дніпра наприкінці XV ст. Територію Запорозької Січі до кінця XVII ст. називали «Вольності Війська Запорозького», і вона мала чітко визначені кордони. Столицею Січі було місто-фортеця, яке кілька разів міняла своє розташування. Вищою законодавчою владою була загальновійськова рада, у якій брали участь усі козаки. Запорозькою Січчю керував уряд на чолі з виборним кошовим отаманом. Вона мала свої збройні сили — Запорозьке Військо. У межах створеної в ході Визвольної війни української гетьманської держави Запорозька Січ зберігала автономне становище. За умовами Андрусівського перемир'я 1667 р. Запорозька Січ потрапила під спільне управління Росії та Польщі. За Вічним миром 1686 р. вона перейшла під владу Московської держави. У 1709 р. за наказом Петра І Запорозьку Січ було зруйновано за підтримку Івана Мазепи. У 1734 р. царський уряд дозволив запорожцям повернутися в рідні місця. Вони заснували Нову Січ. У 1775 р. за наказом Катерини II Запорозьку Січ зруйнували. Цінності Військового скарбу, клейноди, прапори, частина архіву Генеральної канцелярії, гармати тощо були вивезені до Петербурга.

Клейноди (від нім. — дрібний, малий) — символи військової та цивільної влади в Україні в XV-XVIII ст. Військові клейноди належали всьому війську й передавали обраному на відповідну посаду: булаву та бунчук віддавали гетьману та кошовому отаману Січі; корогва — військова відзнака, що була у хорунжого; печатка зберігалася у генерального, полкового, сотенного судді.

Кошовий отаман — виборна службова особа в Запорозькій Січі, яка зосереджувала у своїх руках найвищу військову, адміністративну та судову владу у XVI-XVIII ст. Обирали козацькою радою переважною більшістю голосів на 1 рік. Часто називався гетьманом Війська Запорозького. Під час походу повноваження його значно розширювалися. Символ влади — булава. Останнім кошовим отаманом Запорозької Січі був П. Калнишевський.

Кріпосне право (від слова «кріпость») — залежність селянина від феодала і водночас власність (неповну) останнього на особу селянина-кріпака. На українських землях, що були під владою Литви, закріпачення селян почалося з 1447 р. Юридично було запроваджено постановою сейму Речі Посполитої у 1573 р., Литовським статусом 1588 р. На території Лівобережної і Слобідської України кріпосне право було остаточно юридично оформлене указом Катерини II у 1783 р. Кріпацтво було скасовано на західноукраїнських землях під час революції 1848-1849 рр., а у Наддніпрянській Україні — у 1861 р.

Низове козацтво — нереєстрове козацтво другої половини XVI — кінця XVIII століття з дислокацією за порогами Дніпра. Очолював військо кошовий отаман, за осередок слугувала Запорозька Січ.

Панщина (відробіткова рента) — виконання кріпаками певного обсягу дарової (неоплачуваної) праці в господарстві можновладця. У XVI — першій половині XVII ст. стала однією з основних форм визиску селян і становила 4-5 днів на тиждень. Визвольна війна українського народу під проводом Б. Хмельницького підірвала панщинну систему господарства на значній території України. На початку XVIII ст. панщина поступово відновлюється і за гетьмана І. Мазепи набуває фіксованого характеру — 2 дні на тиждень. У вигляді різних відробітків вона проіснувала місцями аж до початку XX ст.

Полемічна література — добірка текстів різних авторів, у яких обговорюють проблемні питання релігійної дискусії між католицькою та православною церквами з метою їх об'єднання. Особливого розвитку полемічна література набула в XVI-XVII ст., коли католицизм почав релігійно-ідеологічний наступ на православ'я, а також у зв'язку з Брестською церковною унією 1596 р.

Реєстрове козацтво (від польськ. — виявлене, записане) — частина українського козацтва, яке у XVI-XVII ст. перебувало на військовій службі у польського уряду і було занесено до списку — реєстру. Перший загін з 300 козаків сформували 1572 р. за наказом Сигізмунда II Августа, у 30-х рр. XVII ст. їх кількість зросла до 8 тис. осіб. Козаки, що потрапляли до реєстру, звільнялися від сплати податків, володіли землею, а за службу отримували платню.

Старшина генеральна — загальна назва осіб, які мали найвищі військові чини та виборні посади в українському козацькому війську. Вона становила вищий орган державного управління при гетьмані або ж у відповідних управлінських структурах. До неї належали: генеральний суддя, генеральний писар, генеральний підскарбій, генеральний осавул, генеральний хорунжий, генеральний бунчужний. Зникає в кінці XVIII ст. після ліквідації автономного устрою в Україні.

Фільварок (від польськ. — хутір, ферма) — товарне поміщицьке господарство, у якому використовували працю кріпосних селян. Був поширеним на Правобережній Україні з XIV — до першої половини XIX ст. Запровадження поміщиками фільваркового господарства призвело до збільшення панщини, зменшення селянських земельних наділів.

1. Брестська унія

2. Роки існування Запорозьких Січей

Хортицька Січ	1556-1558
Томаківська Січ	1564-1593
Базавлуцька Січ	1593-1630
Микитинська Січ	1628-1652
Чортомлицька Січ	1652-1709
Кам'янська Січ	1709-1711
Олешківська Січ	1711-1734
Нова (Підпельненська) Січ	1734-1775

3. Організаційна структура Війська Запорізького Низового

Виборна військова старшина

Виборна посада та її ознаки	Обов'язки
Кошовий отаман Символ влади — булава	• Уособлював вищу військово-адміністративну та судову владу на Січі. • Підтримував дипломатичні відносини з іноземними державами. • Затверджував козаків на посади, розподіляв землі. • Вирішував питання прийому козаків до війська або їх звільнення
Військовий суддя Символ влади — січова печатка та тростина	• Чинив суд на Січі. За відсутності кошового отамана виконував його обов'язки, тобто був наказним кошовим отаманом. • Регулював витрати коштів Січі, зберігав «скарб і армату» у військовій скарбниці
Військовий писар Ознака гідності — каламар	• Готував листи до керівників інших держав, універсали з наказами гетьмана, укладав і підписував документи. • Очолював січову канцелярію, був начальником військової старшини; високоосвічена людина, обізнана в іноземних мовах
Військовий осавул Символ влади — палиця, скріплена кільцями	• Організовував прикордонну службу запорозьких земель, охорону зимівників та шляхів на Січ по Дніпру та суходолом. • Проводив слідство та здійснював виконання судових вироків. • Підтримував дисципліну і порядок у війську, розподіляв платню та провіант
Військовий обозний	• Очолював артилерійську та фортифікаційну справу на Січі. • Керував артилерією та організацією козацького табору, здійснював облік та комплектування війська
Курінний отаман Символ влади — невеликий прапор	• Мав необмежену владу над козаками свого куреня. • Відповідав за курінну скарбницю, у якій зберігались кошти куреня та особисті речі козаків

Призначені військові служителі

Призначена посада	Обов'язки
Військовий пушкар	• Завідував артилерією. • Опікувався постачанням артилерії, навчав та командував артилерією, зберігав порох, свинець, ядра. • В його підпорядкуванні була пушкарня, де утримували злочинців
Військовий тлумач Ознака — литаври	• Перекладав документи, вів переговори з іноземцями, очолював розвідку та контррозвідку. • Належав до складу посольств до іноземних держав
Військовий кантаржій	• Зберігав ваги і міри на Січі. • Стежив за збиранням та надходженням коштів до січової скарбниці, а також за дотриманням правил торгівлі на Січі
Військові шафари перевозів	• Збирали податки
Булавничий	• Оберігав булаву кошового отамана
Хорунжий	• Оберігав військові корогви
Бунчужний	• Оберігав гетьманський бунчук
Перначний	• Оберігав булаву

4. Діяльність П. Конашевича-Сагайдачного

Напрями діяльності	Результати
Військовий	• Уперше створив дисципліновану козацьку армію, яка була повністю оснащена сучасним на той час озброєнням. Нова козацька армія повною мірою себе проявила у Хотинській війні 1620 р. • Збільшив розміри запорозьких флотилій. Чисельність чайок досягла кількох сотень. Наслідком цього були вдалі морські походи козаків у перші два десятиліття XVII ст., відомі як «Доба героїчних походів»
Релігійний	• Став ініціатором відновлення 1620 р. вищої ієрархії православної церкви в Україні
Дипломатичний	• Мав неабияке значення при дворі польського короля. • Уміло використовував суперечності між Польщею та Туреччиною для захисту та розширення козацьких прав та свобод. • Підтримав польського короля Владислава у його намаганнях здобути трон Московської держави і 1618 р. очолив козацьке військо у поході на Москву. Унаслідок вдалого походу між Річчю Посполитою та Московською державою було підписано в с. Деуліні вигідний для Речі Посполитої мирний договір, за яким Польща отримала Смоленщину та Чернігово-Сіверську землю
Освітній	• Сприяв появі Київської братської школи

5. Козацькі повстання у 20—30-х рр. XVII ст.

Дата	Подія
1625 р.	Повстання Марка Жмайла. Козаки вдало відбивалися від польських військ, завдали їм поразки біля Курукового озера
	Куруківська угода. Передбачала козацький реєстр у 6 тис. осіб. Козаків зобов'язали не втручатися в релігійні справи, не брати участь у морських походах, не встановлювати відносини з іншими державами. Гетьмана мала обирати загальновійськова рада та затверджувати польський уряд.
1630 р.	Повстання під проводом Тараса Федоровича (Трясила). Вирішальні бої між повсталими козаками та коронним військом відбулися під Переяславом. 20 травня 1630 р. козаки влаштували польським військам «Тарасову ніч»
	Переяславська угода. Було підтверджено умови Куруківської угоди. Козацький реєстр було збільшено до 8 тис. осіб. Козаки здобули право обирати гетьмана
1635 р.	Зруйнування фортеці Кодак козацьким військом на чолі з Іваном Сулимою
1637 р.	Повстання Павла Павлюка (Бута). Основна битва відбулася 6 грудня 1637 р. під Кумейками, де повстанці зазнали поразки
1638 р.	«Ординація Війська Запорозького реєстрового, що перебуває на службі Речі Посполитої». Козаків позбавили права обирати старшин, заборонили козацьке судочинство. Реєстрове військо було обмежене до 6 тис. осіб. Два полки реєстрових козаків мали постійно стояти на Запоріжжі
	Повстання на чолі з Яковом Острянином, Дмитро Гунею і Карпом Скиданом. Повстання успіху не мало
1638-1648 рр.	Доба «золотого спокою»

Персоналії

Борецький Іов (р. нар. невід. — 1631) — церковний, політичний та культурно-освітній діяч. Походив із шляхетної родини з Галичини. Був ректором Львівської братської, з 1615 р. — Київської братської шкіл. У 1620 р. єрусалимський патріарх Феофан за сприяння гетьмана П. Сагайдачного висвятив І. Борецького київським православним митрополитом.

Борецький Іов

Вишневецький Дмитро (1516-1563) — український князь, якого було обрано першим козацьким гетьманом. Походив з литовської родини Гедиміновичів. У 1550-1553 рр. — Черкаський та Канівський староста. У першій половині 50-х рр. XVI ст. збудував на о. Мала Хортиця першу Запорозьку Січ, яка стала центром згуртування сил для боротьби з татарами. Здобув турецьку фортецю Іслам-Кермен, здійснив вдалий похід у Крим. Під час походу в Молдавію зазнав поразки, потрапив у полон до турецького султана. Після жорстоких катувань був скинутий на гаки, на яких і помер. Події з життя Вишневецького було покладено в основу народної думи про Байду.

Вишневецький Дмитро

Сулима Іван Михайлович (р. нар. невід. — 1635) — козацький гетьман. Походив з Чернігівщини, зі шляхетського роду. Служив у польських магнатів, брав участь у походах проти турків і татар. У 1628 р. обраний гетьманом. У 1635 р., повертаючись з військом з морського походу на Азов, зруйнував щойно зведену польську фортецю Кодак на Дніпрі. По-зрадницьки захоплений частиною реєстрової старшини у полон і виданий полякам. Страчений у Варшаві.

Сулима Іван

Косинський Криштоф (р. нар. невід. — 1593) — козацький гетьман, провідник першого козацького повстання 1591-1593 рр. За походженням шляхтич. Навесні 1590 р. за дорученням польського короля взявся за організацію козаків для оборони Поділля від татар. Козацьке військо залишилося без обіцяної урядом винагороди, що й стало приводом до повстання. З осені 1591 р. і протягом усього 1592 р. повсталі козаки захопили майже всю Київщину й частину Поділля. У лютому 1593 р. козацьке військо зазнало поразки від війська князів Острозьких у битві під м. П'яткою й відступило на Запорожжя. У травні 1593 р. Косинського було підступно вбито в Черкасах.

Косинський Криштоф

Могила Петро Симеонович (1596-1647) — політичний та культурний діяч України, Молдавії та Румунії. Походив із давнього і знатного молдавського роду. Освіту здобув у Львівській братській школі та Західній Європі. У 1625 р. прийняв чернецький постриг. З 1627 р. — архімандрит Києво-Печерської лаври, з 1631 р. — митрополит київський і галицький. Активний борець з уніатством. Домігся визнання прав православної церкви в Україні, а також повернення їй низки маєтків і культових споруд (Софійського собору, Києво-Видубицького монастиря та ін.). За його участю у 1632 р. створено Київський колегіум та його філії у Вінниці, Кременці, Гощі. Понад 20 років очолював книговидавничу справу в Україні, Румунії та Молдавії. Канонізований УПЦ у грудні 1996 р.

Могила Петро

Наливайко Семерій (Северин) (р. нар. невід. — 1597) — козацький ватажок, провідник козацького повстання 1595-1596 рр. Родом з Галичини. Змолоду козакував на Запорожжі, потім пішов на службу до князя К. Острозького. У 1594 р. — першій половині 1595 р. брав участь в антитурецьких походах. Повернувшись, починає повстання на Волині, об'єднується із загонами гетьмана Г. Лободи. Після битви під Білою Церквою відступив до Лубен. Після капітуляції повстанців на р. Солониці Наливайко разом з іншими козацькими старшинами потрапив у полон, був страчений у Варшаві.

Наливайко Семерій

Острозький Костянтин (Василь) Костянтинович (бл. 1526-1608) — князь, магнат, культурний діяч. Найбільший (після короля) землевласник Речі Посполитої. З 1559 р. — київський воєвода. У 1572 р. у Турові, в 1577 р. у Володимирі-Волинському і наприкінці 70-х рр. в Острозі та Слуцьку заснував початкові школи. Відкрив друкарні в Острозі, Дерманському, а потім Києво-Печерському монастирях. Був прихильником культурно-релігійної автономії українського та білоруського народів, створення європейської антитурецької ліги. Виступав проти церковної унії, прийнятої Берестейським собором 1596 р.

Острозький Костянтин

Потій Іпатій (1541-1613) — один із організаторів Берестейської унії 1596 р., з 1599 р. київський митрополит греко-католицької церкви. Активно діяв у напрямку утвердження уніатської церкви в Речі Посполитій, був автором публіцистичних творів на захист унії, зокрема «Унія, або виклад... артикулів до об'єднання», «Антиризис», «Оборона собору Флорентійського» та інших.

Потій Іпатій

Смотрицький Герасим Данилович (р. нар. невід. — 1594) — письменник і педагог, один із передових діячів вченого острозького гуртка, перший ректор Острозької школи, один із видавців «Острозької Біблії», до якої написав передмову і віршовану посвяту князю Костянтину Острозькому, автор полемічних творів проти відступників від православ'я, з яких збереглася лише його книга «Ключ царства небесного» (1587 р.) — перша друкована пам'ятка української полемічної літератури.

Смотрицький Герасим

Смотрицький Мелетій Герасимович (1577-1633) — письменник-полеміст, філолог, церковний і культурно-освітній діяч. У 1617 р. прийняв чернечий постриг, згодом став ректором Київської братської школи, у 1620 р. висвятився на архієпископа полоцького. У 1623-1625 рр. перебував на Сході. У 1627 р. став настоятелем Дерманського монастиря (Волинь) — перейшов в уніатство. Автор полемічного трактату «Тренос, або Плач східної церкви...», «Букваря» та «Грамматіки славенскія правилное синтагма...». Тривалий час це був єдиний підручник з мови в Україні, Білорусії та Росії.

Смотрицький Мелетій

Федорович (Федоров) Іван (бл. 1525-1583) — український першодрукар. Навчався у Краківській академії. Першу книгу видав у Москві у 1564 р., протягом 1565-1572 рр. працював у князя Ходкевича, з 1574 р. — у Львівській друкарні, де видав перші в Україні книги «Апостол» та «Буквар». Продовжив свою справу у друкарні князя Острозького, у якій у 1581 р. видав Острозьку Біблію.

Федорович Іван

Федорович Тарас (Трясило) (р. нар. і см. невід.) — козацький гетьман. Брав участь у козацьких походах проти татар і турків. Належав до реєстрових козаків. У 20-х рр. XVII ст. був корсунським полковником, ставши гетьманом, у 1629 р. організував похід у Крим. У 1630 р. очолив повстання проти Польщі. Перемігши, підписав з поляками угоду і відступив на Січ. Згодом пішов на Дон з метою домовитися про перехід на службу до царя. Подальша доля невідома.

Федорович Тарас