Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська
Тема 3. Виникнення й становлення Русі-України
Поняття і терміни
Авари (в рос. джерелах — обри) — племінний союз, що був утворений переважно з тюркомовних племен. Прийшовши з території Центральної Азії, панували на землях України з середині VI ст. до середини VII ст. У басейні Дунаю в 60-х рр. VI ст. утворили державу — Аварський каганат, яка проіснувала до кінця IX ст.
Автохтони (від грецьк. — місцевий, корінний) — населення, яке збереглося на цій території від часів попереднього етапу розвитку людського суспільства.
Алани — іраномовні племена сарматського походження, які жили з І ст. н. е. на території між Нижнім Дніпром і Південним Уралом. У 372 р. були розбиті гунами, а в VI ст. — аварами. Під час Великого переселення народів частина аланів опинилася на Піренейському п-ові та в Північній Африці. Інша частина відступила у передгір'я Кавказу і в VI-IX ст. увійшла до складу Хозарського каганату. Кавказьких аланів (літописні яси) вважають предками осетин.
Артанія — одне з ранніх державних утворень східнослов'янських племен у VIII-IX ст., про яке згадують арабські та перські джерела поруч з Куявією та Славією. Місце знаходження Артанії до сьогодні невідоме.
Білі хорвати — східнослов'янське плем'я, що протягом VII-X ст. проживало на території між верхів'ям Дністра та Карпатами. Під час Великого розселення слов'ян частина цього населення у VII ст. переселилася на Балканський півострів і започаткувала південнослов'янських хорватів.
Вождь — очільник общини, згодом — племені.
Волхви (ст.-слов. — чарівник, знахар, провісник) — у стародавніх слов'ян служителі язичницького релігійного культу. Вважалося, що вони мали вплив на сили природи, вміли пророкувати майбутнє та лікувати людей.
Військова демократія — суспільний устрій, притаманний часу переходу суспільства від родового ладу до держави; характерною ознакою є концентрація влади у військової верхівки за збереження народних зборів.
Віче — народні збори у слов'ян.
Готи — германські племена, які на початку III ст. н. е. вирушили до Північного Причорномор'я. Дорогою вони захопили і знищили грецькі колонії, Боспорське царство. Утворили державу на чолі з королем Германаріхом, прийняли християнство. 375 року їх розгромили гуни.
Гуни — кочовий тюркомовний народ, який наприкінці II ст. почав просуватися з Центральної Азії на Захід і відкрив епоху Великого переселення народів. У 375 р. гуни на чолі з Баламбером завоювали аланів, розбили готів та антів, захопили територію між Доном і Карпатами. Найбільшої могутності гуни досягли під проводом Аттіли, проте після поразки в Каталаунській битві з римлянами (451 р.) гунська держава розпалася.
Деревляни — східнослов'янське плем'я (союз племен), які проживали на південь від ріки Прип'ять між Случчю та Тетеревом. У середині IX ст. деревлянські племена мали самостійне князівство з центром в Іскоростені. У 883 р. князь Олег підкорив деревлян. У 946 р. княгиня Ольга ліквідувала деревлянське князівство.
Дреговичі — східнослов'янське плем'я (союз племен), що населяло територію між Прип'яттю та Західною Двіною. У X ст. увійшло до складу Київської Русі. Під час поділу князем Володимиром Святославовичем Русі на уділи більшу частину землі дреговичів було уведена до Турівського князівства, а північно-західна — до Полоцького.
Дружина — військо слов'ян.
Дуліби — союз східнослов'янських племен на території Західної Волині. У VII ст. були загарбані аварами, а з X ст. під назвою бучани та волиняни увійшли до складу Київської Русі.
Капище (ст.-слов. — ідол, образ) — культова споруда у східних слов'ян за часів дохристиянських вірувань. Капище робили, зазвичай з дерева, каменю, глини тощо. Тут приносили жертви богам, проводили зібрання перед початком важливих подій.
Києвичі — легендарна династія київських князів, започаткована князем Києм, нащадками якого були київські князі Аскольд і Дір — нащадки Кия. Після смерті Кия, Щека і Хорива їхні сини і племінники багато років панували у русинів, поки спадкоємність не перейшла до двох рідних братів Аскольда і Діра. Династія припинилася 882 року внаслідок убивства київських князів варягом Олегом.
Культ — система обрядів і ритуалів для поклоніння божеству.
Куявія — державне утворення східнослов'янських племен Придніпров'я з центром у Куябії (Києві), яке, за арабськими письмовими джерелами, існувало у VIII-IX ст.
Поляни — східнослов'янське плем'я (союз племен) — яке існувало в VI-IX ст. на території Середньої Наддніпрянщини. Головні міста: Київ (центр племінного князівства), Переяславль, Родня, Вишгород, Білгород, Канів. Із середини І тис. поляни належали до антського союзу, а після його розпаду разом із русами та іншими східнослов'янськими племенами утворили наприкінці VI-VII ст. у Середньому Подніпров'ї нове ранньодержавне об'єднання. У середині VIII ст. поляни підпадають під владу Хозарського каганату. У 80-ті роки IX ст. полянські землі, захоплені князем Олегом, стають ядром новоутвореної Київської держави.
Ремесло — дрібне промислове виробництво, що базується на ручній праці.
Слов'яни — це представники етносу, що проживали на території Центральної та Східної Європи (від ріки Одер на Заході до рік Дніпро, Ока, Волга на Сході).
Сусідська община — це община, що утворювалася з окремих сімей, не пов'язаних між собою кровними узами.
Сіверці — союз давніх східнослов'янських племен VIII-X ст., що мешкали в басейні Десни, Сейму та Сули. Протягом VIII-IX ст. сплачували данину хозарам. У 884 р. увійшли до складу Русі.
Тиверці — східнослов'янське плем'я (союз племен), яке проживало на території між Дністром, Прутом і Дунаєм. Починаючи з X ст. тиверці належали до складу Київської держави. Від середини X ст. їхні землі постійно зазнають нападів печенігів та половців, унаслідок чого тиверці поступово змішуються з іншими слов'янськими племенами. У XII-XIII ст. землі тиверців належали до складу Галицького князівства. Пізніше нащадки тиверців розчинилися в населенні Молдови.
Уличі — східнослов'янський союз племен, що існував у VII-IX ст. між Дніпром та Південним Бугом до Чорного моря. Деякі з дослідників вважають їх нащадками антів і тиверців. У 940 р. увійшли до складу Київської держави.
Хозарський каганат — держава, яка виникла у VII ст. між Каспійським та Азовським морями зі столицею м. Ітиль у дельті Волги. Захопивши територію Північного Причорномор'я, хозари примусили сплачувати данину племена полян, радимичів, в'ятичів і сіверян. Під тиском кочовиків з Азії Хозарська держава у X ст. починає занепадати. Остаточної поразки хозарам у 965 р. завдали війська київського князя Святослава.
1. Формування східних слов’ян

У результаті навали готів стався розподіл єдиної спільноти слов'ян на західних, південних та східних.
Водночас на території Східної Європи сформувались два потужних союзи племен — антів, які мешкали в Подніпров'ї, та склавінів, що оселилися між Дністром і Дунаєм. «Ці племена... не підлягають одній людині, а... живуть у демократії, тому про все... обмірковують спільно», — писав у VI ст. Прокопій Кесарійський. Зародки держави в антів набули форми військової демократії, де вища влада належала народним зборам (віче), а на період воєн вона зосереджувалась у руках князів, які командували військовими дружинами. Основними заняттями у них були землеробство й осіле скотарство, набули розвитку ремесла: ковальство, ливарна справа, гончарство. Саме анти й склавіни відіграли провідну роль у формуванні безпосередніх пращурів українців — літописних племен деревлян, волинян, білих хорватів, полян, уличів, тиверців.
У III ст. н. е. германське плем'я готів підкорило антів, проте наприкінці IV ст. анти в союзі з гунами, що прийшли зі Сходу, перемогли готів і разом здійснили вдалі походи на Візантію. У VII ст. (602 р.) авари (тюркські племена) підкорили й остаточно знищили Антський племінний союз.
Український історик М. Грушевський називав антів праукраїнцями. Сучасні вчені вважають, що пращурами українців були як анти, так і склавини. Також на формування українців впливали інші народи під час міграційних процесів.
2. Дохристиянські вірування слов’ян
|
Божества |
Даждьбог Бог сонця, верховний бог |
||||
|
Ярило Бог весняного сонця |
Поревіт Бог зимового сонця |
Сварог Бог неба |
Перун Бог грому та блискавки |
Велес Покровитель худоби, родючості та добробуту |
|
|
Духи |
Лісовики, водяники, домовики, мавки, нявки, русалки, берегині, вовкулаки |
||||
|
Служителі |
Волхви |
||||
|
Святилища |
Капища |
||||