Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська
Тема 2. Стародавня історія України
1. Первісні люди на території України
Поняття і терміни
Кам'яний вік — найдовший культурно-історичний період у розвитку людства, коли основні знаряддя праці виготовляли переважно з каменю, кістки та дерева. Тривав від появи першої людини до віку оброблення металів.
|
Періодизація кам’яного віку |
|||
|
Палеоліт (давній кам’яний вік) |
Мезоліт (середній кам’яний вік) |
Неоліт (новий кам’яний вік) |
Енеоліт (міднокам’яний вік) |
|
1 млн років тому — ХІ тис. до н. е. |
Х тис. до н. е. — VI тис. до н. е. |
VI тис. до н. е. — IV тис. до н. е. |
IV тис. до н. е. — ІІІ тис. до н. е. |
2. Залюднення території України
Давні люди на території України
|
Назва |
Архантропи |
Палеоантропи (неандертальці) |
Кроманьйонці (сучасний тип людини) |
|
Коли з’явилися |
1 млн років тому |
150 тис. років тому |
35 тис. років тому |
|
Знаряддя праці |
Кам’яне рубило, палка-копачка |
Удосконалене рубило, кам’яні гостроконечники для списів, скребла, використання вогню |
Удосконалення знарядь праці, з’являються кам’яні різці, ножеподобні пластини, дротики, наконечники списів, кістяні голки, ортила, гарпуни |
|
Суспільний устрій |
Первісне стадо |
Невеликі кровноспоріднені спільноти з 2-4 сімей |
Рід, плем’я |
|
Господарство |
Привласнювальне |
Привласнювальне |
Привласнювальне |
Поняття і терміни
Рід — група осіб, кровно пов’язаних між собою, що ведуть своє походження від одного предка.
Родова община — історично перша форма громадської організації людей, за якої люди були пов’язані кровною спорідненістю, спільною працею та спільною власністю на землю та знаряддя праці.
Плем'я — спільнота, яка утворена з родових общин, що мають спільне походження, мову, територію, матеріальну та духовну культуру.
3. Доісторичні стоянки первісних людей на території України

4. Духовне життя первісних людей
Ще під час палеоліту у кроманьйонців формуються перші релігійні уявлення.
Релігія (від лат. religio — зв’язок) — особлива система світогляду та світосприйняття конкретної людини або групи людей, набір культурних, духовних та моральних цінностей, що обумовлюють поведінку людини.
|
Язичництво |
Поклоніння силам природи |
|
Тотемізм |
Віра в спільного для конкретного роду чи племені предка, яким можна бути тварина чи рослина |
|
Анімізм |
Віра в існування душі та духів, які керують матеріальним світом |
|
Фетишизм |
Поклоніння предметам неживої природи, віра в надприродні властивості матеріальних речей |
|
Магія |
Віра у вміння людини шляхом звернення до надприродного світу керувати світом людей та природи |
У мезоліті закінчується льодовиковий період, що призводить до зникнення великих тварин і появи дрібніших: кабанів, вовків, лисиць, бобрів. Було винайдено першу стрілецьку зброю — лук і стріли, рибальське знаряддя — гачки та гарпуни. Опанувавши техніку виготовлення знаряддя за допомогою мікролітів, люди навчилися виготовляти човни, користуватися лижами. Була приручена перша дика тварина — собака.
Поняття і терміни
Неолітична революція — перехід від привласнювального господарства до відтворювального.
|
Ознаки неолітичної революції |
Винайдення й поширення якісно нових способів виготовлення знарядь праці (шліфування, пиляння, свердління) Виникнення нових видів виробництва та виготовлення штучних продуктів (гончарство, керамічний посуд, прядіння, ткацтво, винайдення першого маленького колеса для прядіння) Перехід до осілого способу життя Активне формування стад свійських тварин, використання їх як тяглової сили (бики, свині, кози, вівці) Зрушення в демографічній сфері (збільшення кількості населення) |
Відтворювальне господарство — землеробство, скотарство.
Енеоліт — це перехідний період від кам'яного віку до епохи металів. Серед знарядь праці з'являються вироби з міді, золота.
5. Трипільська культура

У період енеоліту в Україні проживали племена трипільської культури. Назва трипільської культури походить від с. Трипілля на Київщині, поряд з яким археолог В. Хвойко у 1896 р. виявив перші пам'ятки цієї культури.
|
Період існування |
IV—III тисячоліття до н. е. |
|
Територія поширення |
Сучасна Правобережна Україна, Румунія, Молдова |
|
Господарство |
Трипільці — землеробські (хліборобські) племена. Опікувалися екстенсивним зерновим землеробством та осілим скотарством. Робили керамічні вироби з кольоровим орнаментом. Використовували мідні знаряддя праці. Будували великі глиняні одно-, двоповерхові будинки барачного типу. Жили великими поселеннями (15-20 тис. осіб) |
|
Релігія, культура |
Були язичниками, поклонялися богині родючості. Виготовляли досконалу так звану «мальовану кераміку» |
|
Причина зникнення |
Зміна клімату (клімат стає більш посушливим) і тиск степових скотарських племен |
6. Бронзовий вік
Бронзовий вік — історичний період, що тривав з кінця III тис. до початку І тис. до н. е. Відбувся поділ племен на осілих землеробів і скотарів-кочовиків, які винайшли найдавніший колісний транспорт — віз.
Бронза — це перший штучний метал, сплав міді та олова. Це відкриття дало змогу суттєво покращити якість знарядь праці та винайти нову зброю.
Суспільні поділи праці
Перший суспільний поділ праці — у II тис. до н. е. скотарство відокремлюється від землеробства.
Другий суспільний поділ праці — ремесло перетворилось на окрему сферу діяльності.
Третій суспільний поділ праці — поява торгівлі.
7. Залізний вік
Залізний вік — історичний період, який характеризується поширенням виробів із заліза. Починається з І тис. до н. е. Останній період давньої історії.
За часів залізного віку з'являються перші протодержавні утворення на території України, започатковані кочовими індоіранськими народами: кіммерійці, скіфи, сармати. Кіммерійці (IX-VII ст. до н. е.) — перший народ на території України, про який згадує Гомер у своїй «Одіссеї». Вони першими почали використовувати залізо та їздити верхи на конях.
Кочівники — племена, які не мають постійного житла і пересуваються з одного місця на інше, випасаючи худобу. Основне заняття кочівників — кочове скотарство.
8. Вторгнення іраномовних кочових племен на територію України

9. Історія Скіфської держави
|
Період |
Події |
|
|
Ранній період (VII ст. — сер. VI ст. до н. е.) |
VII ст. до н. е. |
Вторгення скифів на територію Східної Європи |
|
70-ті рр. VII ст. до н. е. |
Похід скіфів до Передньої Азії |
|
|
~ 600 р. до н. е. |
Зазнавши поразки в Передній Азії, скіфи через 28 років відновлюють своє панування у Приазов'ї та Східному Причорномор'ї |
|
|
515-512 рр. до н. е. |
Війна скіфів з перським царем Дарієм |
|
|
Велика Скіфія (сер. V ст. — сер. IV ст. до н. е.) |
Столиця на Дніпрі — Кам'янське городище. Скіфські племена утворюють єдину державу на чолі з царськими скіфами. Формування військової аристократичної верхівки. Відбувається процес майнового розшарування, виникнення рабства |
|
|
Мала Скіфія (IV ст. до н. е. — 375 р. нар. е.) |
339 р. до н. е. |
Скіфський цар Атей зазнав поразки від македонського царя Філіппа Македонського. Початок занепаду Скіфської держави |
|
III ст. до н. е. |
Вторгнення сарматів, які підкорили скіфів |
|
|
375 р. до н. е. |
Вторгнення готів й остаточний розгром Малої Скіфії |
|
Самобутніми елементами скіфської культури є курганні поховання та використання звіриного стилю під час виготовлення прикрас, ритуального посуду та зброї. Всесвітньої слави зажила скіфська пектораль — золота нагрудна царська прикраса.
Наступ чергової хвилі войовничих кочовиків зі сходу — сарматів, розпочався у III ст. до н. е. Їхнє панування в Причорномор'ї тривало 600 років. Здолали цю потужну військову силу племена готів, які прийшли у цей регіон з Прибалтики у III ст. н. е.
10. Античні міста-колонії в Північному Причорномор’ї та Криму

Грецькі міста-держави на території Північного Причорномор'я з'являються внаслідок Великої грецької колонізації (VII-І ст. до н. е.). Першу колонію греки заснували у VIII ст. до н.е. на чорноморському острові Березань. Найбільш відомими грецькими містами-державами на території України були: Херсонес (Севастополь), Ольвія (Дніпро-Бузький лиман, біля Миколаїва), Пантікапей (Керч), Тіра (Бєлгород-Дністровський).
Поліс — місто-де ржава.
Колонія — поселення переселенців з іншої країни.
Метрополія — поліс стосовно заснованих ним в інших землях поселень (колоній).
Колонізація — переселення, освоєння нових земель.
|
Період |
Події |
|
|
Утворення та самостійний розвиток полісів (VIІ-І ст. до н. е.) |
VII—VI ст. до н. е. |
Велика грецька колонізація на території Північного Причорномор'я |
|
480-438 рр. до н. е. |
Утворення Боспорського царства |
|
|
107 р. до н. е. |
Повстання під проводом Совмака в Боспорському царстві |
|
|
Залежність та занепад грецьких полісів (І ст. до н. е. — IV ст. н. е.) |
І ст. до н. е. |
Об'єднання грецьких полісів Причорномор'я в Понтійську державу Мітрідатом VI Євпатором |
|
64 р. до н. е. |
Поразка Мітрідата Євпатора і встановлення панування римлян |
|
|
63-47 рр. до н. е. |
Правління Фарнака, сина Мітрідата |
|
|
ІІ-ІІІ ст. до н. е. |
Спустошення грецьких міст через напади готів |
|
|
375 р. |
Вторгнення гунів і розгром Боспорського царства |
|
У II ст. н е готи з'явились у Північному Причорномор'ї, витіснили частину сарматів, зруйнували міста Ольвію, Тіру, Танаїс, захопили Крим. Кочові тюркомовні азіатські племена гунів, що з'явились в українських степах у IV ст., підкорили готів.
11. Давні слов’яни на території України
Слов'яни — це етнос, народи якого проживають на території Центральної та Східної Європи (від ріки Одер на Заході до рік Дніпро, Ока, Волга на Сході). Батьківщиною слов'ян вважають територію між річками Одер та Дніпро (Дніпро-Одерська концепція батьківщини слов'ян).
Перші писемні відомості про слов'ян датовані І ст. н. е. Вони трапляються в працях римських та візантійських вчених (Тацита, Плінія Старшого, Птолемея, Прокопія Кесарійського, Йордана). У творах цих авторів слов'ян згадують під назвою «венеди», «склавіни» та «анти».
Соціально-економічний та політичний розвиток слов’ян
|
Господарство |
Слов'яни працювали на землі, вирощували жито, пшеницю, овес. Також вели осіле скотарство, опікувалися сільськими промислами (наприклад, бортництвом — збиранням дикого меду), ремеслами, торгівлею з різними народами-сусідами |
|
Соціальна сфера |
Перехід до сусідської общини, формування військової та племінної знаті, поява «градів» (великих поселень) |
|
Релігійні вірування |
Слов'яни були язичниками та вірили у таких богів: Дажбог — бог Сонця, Сварог — бог небесного вогню, Перун — бог грому і блискавки, Лада — богиня кохання, Мара — богиня хвороб і смерті, Дана — богиня води, Макош — богиня землі, Велес — бог худоби, Стрибог — бог вітру |
Антський військово-племінний союз
Антський військово-племінний союз виникає у IV ст. у межиріччі Дністер та Дніпро. Зародки держави в антів набули форми військової демократії, де вища влада належала народним зборам (віче), а на період воєн вона зосереджувалась в руках князів, які командували військовими дружинами.
Сусідська община — це община, що прийшла на зміну родової; вона була утворена з окремих сімей, які не пов'язані між собою кровними узами.
Віче — народні збори у слов'ян.
Дружина — військо слов'ян.
У III ст. н. е. германське плем'я готів підкорило антів, проте наприкінці IV ст. анти в союзі з гунами, що прийшли зі Сходу, перемогли готів і разом здійснили вдалі походи на Візантію. У VII ст. (602 р.) авари (тюркські племена) підкорили й остаточно знищили Антський племінний союз.
Український історик М. Грушевський називав антів праукраїнцями. Сучасні вчені вважають, що пращурами українців були як анти, так і склавини. Також на формування українців впливали інші народи під час міграційних процесів.