Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська

Тема 4. Київська держава (Русь-Україна)

Поняття і терміни

Бояри (~ воїни, вельможі) — представники керівного стану за часів Київської держави, які посідали друге місце після князів в управлінні державою. Бояри були підданими князя, служили у його війську, але не могли переходити до іншого князя. Вони отримували земельні наділи із селянами як вотчини. Під час розпаду Київської держави у XII-XV ст. політична роль боярства помітно зростає. Так, у Галицько-Волинській державі у XIII ст. з бояр утворилася боярська рада, що перетворилася на опозицію до князівської влади. Після входження українських земель до складу Великого князівства Литовського частина боярства дістала князівські титули, решта стала на військову службу та перетворилася на шляхту. Після появи козацтва збіднілих бояр записували до реєстрового козацтва.

Боярська рада — дорадчий орган князя з представників дружинної верхівки.

Варяги — назва жителів Скандинавії, яких у Західній Європі називали норманами. Наймалися на службу до руських князів. Уперше про варягів згадано в «Повісті минулих літ» під 859 роком.

Васалітет (франц. vassalite, від лат. vassus — слуга) — система відносин особистої залежності одних представників феодальної верстви (васалів) від інших (сеньйорів) у середні віки.

Верв — сільська територіальна община на Русі. Верв об'єднувала населення одного або кількох селищ. Жителі верві спільно володіли лісами, випасами й іншими угіддями й були пов'язані між собою круговою порукою. Вервою управляли копа або віче.

Вира — грошовий штраф за вбивство вільної людини в Київській державі. «Руська Правда» передбачала право родини вбитого на кровну помсту або сплату їй вири: 40 гривень за вбивство вільної людини, вдвічі більше — за вбивство княжого слуги.

Віче — народні збори в общинах стародавніх слов'ян та у Київській Русі X-XIV ст. Найбільшого значення віче набуло в руських містах у другій половині ХІ-ХІІ ст. На них вирішували важливі громадські та державні справи: запрошення та вигнання князів, прийняття законів, укладання угод з іншими землями. Віче служило для обмеження князівської влади.

Воєвода — командувач князівською дружиною на Русі.

Вотчина (від дав.-рус. — батьківська власність) — одна з форм феодальної земельної власності за часів Київської держави, що містила князівські, боярські і монастирські володіння. Власник вотчини мав право передати її у спадок, продати, обміняти, поділити тощо. У ІХ-ХІ ст. власниками вотчин були князі, а також княжі дружинники та бояри.

Глаголиця (разом із кирилицею) — одна найдавніших слов'янських абеток. Була поширена у південних та західних слов'ян у Х-ХІ ст.

Графіті — написи й малюнки, які дряпали на стінах будівель і на предметах побуту.

Гривна — шийна прикраса у вигляді вузького прута з коштовного металу, іноді перекручена, яка слугувала грошовою одиницею. Згодом ця назва перейшла до грошової одиниці.

Гривня — монета, вагова одиниця. У Київській державі ХІ-ХІІІ ст. ромбоподібний золотий або срібний зливок вагою 51,19 гр.

Дворові люди — за часів Русі так називали слуг великих князів. Згодом — кріпаки, позбавлені особистої свободи і землі, жили при дворах поміщиків.

Десятина — 1) відрахування на утримання місцевих храмів і духовенства. Десятину сплачували з прибутків усіх князівських володінь і землевласників. Уперше запровадив Володимир Великий після хрещення Русі у 988 р.; 2) данина, що її збирали на користь Золотої Орди, також дістала назву десятина.

Десятинна церква Богородиці в Києві — видатна пам'ятка архітектури, перша кам'яна будівля на Русі. Побудована у 991-996 рр. Володимиром Великим. Багато прикрашена фресками, мозаїкою, різьбленням, церква виконувала роль князівської усипальниці. Зруйнована під час оборони Києва від орд хана Батия у 1240 р.

Звичаєве право — система усталених, зазвичай письмово не фіксованих, визнаних владою правил у певному суспільстві. В Україні існувало з найдавніших часів. Після зміцнення державної влади поступово оформлюється в писаних збірниках «Руська Правда», «Литовський статут».

Золоті ворота — головна брама стародавнього Києва. У літописі згадано під 1037 р. Над брамою височила церква Благовіщення з позолоченою банею. Зруйновані монголами 1240 року. Реконструйовані 1982 р.

Ізборники Святослава — дві пам'ятки давньоруської культури, створені у Києві у 1073 р. і 1076 р. на замовлення князя Святослава Ярославича. Ізборник 1073 р. — список з оригіналу грецького походження, перекладений тогочасною літературною мовою. Містить відомості з багатьох галузей знань: богослов'я, філософії, логіки, поетики, граматики, ботаніки, зоології, медицини, мінералогії тощо.

«Із варяг у греки» — важливий водний торговельний шлях Київської держави, що з'єднував Чорне та Балтійське моря системою річкових шляхів і волоків (переходами суходолом суден між річками). Загальна довжина понад 3 тис. км. Відомий з IX ст.

Ікона (від грецьк. — образ, зображення) — у християнстві живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Ісуса Христа, Богородиці, святих і подій Святого Письма. Мистецтво іконопису виникло у II ст. н. е. В Україні з'явилися після прийняття християнства. Найбільш відомі українські ікони — Вишгородської (Володимирської) Богоматері, Оранти в Софії Київській, Покрови Богородиці (козацькі часи) — Миколи-Чудотворця.

Київське князівство — давньоруське князівство, що утворилося у 1130-х роках. Столицею князівства було місто Київ. У 1240 р. князівство було захоплене монголами. У 1362 р. князівство опинилося в складі Великого князівства Литовського, з 1471 р. перетворене на Київське воєводство.

Київське повстання 1068 р. — повстання київського населення проти князя Ізяслава Ярославича, який зазнав поразки від половців на р. Альті, але відмовився дати киянам зброю, щоби протистояти ворогу. Повстанці звільнили ув'язненого полоцького князя Всеслава В'ячеславича й проголосили його великим князем. Ізяслав змушений був рятуватися втечею, але невдовзі він повернувся з військами польського князя Болеслава II, придушив повстання і знову посів престол.

Київське повстання 1113 р. — повстання киян, яке спалахнуло після смерті князя Святополка Ізяславича внаслідок спекулятивного зростання цін на хліб, що призвело до зубожіння та поневолення містян за борги. Після розгрому дворів лихварів і знаті налякані бояри звернулися до переяславського князя Володимира Мономаха з проханням посісти київський престол. Ставши князем, Володимир Мономах видав закони, що обмежували лихварські проценти, заборонив перетворення на холопів деяких категорій вільних громадян.

Кирилиця — абетка, створена грецькими монахами Кирилом і Мефодієм у середині IX ст. Для відтворення слов'янської мови на письмі використано грецькі літери. Кирилицю використовували також для позначення чисел.

Князь (від праслов. — народжувати) — первісно у давніх слов'ян старший; вождь племені. Пізніше титул спадкового володаря князівства. Як титул глави держави — князівства або окремого політичного об'єднання — почали вживати після 882 р., коли до влади у Києві прийшла династія Рюриковичів. Володарі князівств, що були утворені з декількох окремих князівств, нерідко діставали титул великого князя, зокрема ним володіли київські, литовські та московські князі. Деякі з них здобували королівський титул, як, приміром, у 1253 р. галицько-волинський князь Данило.

Колективний сюзеренітет — політико-династичний принцип, за яким політична влада і, як наслідок, право розпоряджання ресурсами (територією та доходами з неї) належали не окремому володареві, а загалом керівному родові, уособленому сукупністю братів генеалогічно найстарішого покоління.

Куна — найдавніша грошова одиниця в Давній Русі зі шкури куниці, що дорівнювала в різні часи близько 1/25 частини гривні. Була в обігу до початку XV ст.

Купецтво (від дав.-рус. — крамар) — торговці, що збували товар у межах свого краю. Разом з торгівлею вони також лихварювали. Перші відомості про купців з'являються у IX ст. Купці, що торгували в чужих землях, називалися «гостями».

Літопис — історичний твір, у якому події описують у хронологічній послідовності. Починалися літописи із фрази «в літо», після чого дістали свою назву. Літописи виникли на основі усних переказів та окремих записів. Літописання в Київській державі започатковане у IX ст. Найвидатнішими писемними пам'ятками доби середньовіччя були: літопис ченця Нестора «Повість минулих літ» (1113); Густинський, Острозький літописи XVI ст.; козацькі літописи XVII ст. Самовидця, Г. Грабянки, С. Величка.

Ловища та перевесища — за доби Русі-України — визначені території, які повинні були постачати хутра державі. Запроваджені за часів княгині Ольги з метою забезпечення казни хутром як основної експортної сировини.

Ногата (від араб. — добірна монета) — срібна монета, що була в обігу на території Русі у X-XV ст. За часів Київської держави вартість її дорівнювала 1/20 частині гривні.

Митрополит (від грецьк. — столиця) — другий після патріарха сан у православній церкві.

Митрополія (від грецьк. — столиця) — одиниця адміністративно-територіального устрою у християнській церкві на чолі з митрополитом. У православній церкві митрополії належали до складу патріархатів і мали назву міста — центру митрополії. Перша митрополія в Київській державі була створена у Києві в 990 р., першим митрополитом був грек Феофілакт, призначений константинопольським патріархом.

Монархія (від грецьк. — один, влада) — форма державного правління, коли повнота влади належить одній особі. Розрізняють необмежену (абсолютну) та обмежену (т. зв. конституційну) монархію, за якої влада монарха обмежена парламентом.

Монотеїзм (від грецьк. — один, бог) — система релігійних вірувань, заснована на поклонінні одному богові, на відміну від політеїзму — багатобожжя. До монотеїстичних релігій належать: іудаїзм, християнство, мусульманство.

Нормани (від сканд. — північна людина) — вихідці з країн Скандинавії. На Русі їх називали варягами. «Повість минулих літ» оповідає, що у 862 р. словени закликали княжити трьох братів-варягів: Рюрика, Трувора і Синеуса. Від Рюрика пішла князівська династія Давньої Русі.

Огнищанин (від дав.-рус. — підсіки, вогнища) — головний управитель княжого двору у Київській державі Х-ХІІ ст., боярин. Відповідав за ведення вотчинного господарства і збереження князівського майна. За вбивство огнищанина закон передбачав виру у 80 гривень, в той час як за смерда і холопа — 5.

Остромирове Євангеліє — найдавніший датований східнослов'янський рукопис, найдавніша старослов'янська пам'ятка письменства. Написане 1056-1057 рр. дяком Григорієм для новгородського посадника Остромира.

«Повість минулих літ» — найдавніший поміж давньоруських літописів, що збереглися до нашого часу. Названий так за вступним реченням: «Ось повісті минулих літ, звідки пішла Руська земля...» Літописання на Русі розпочалося наприкінці X — на початку XI ст. Порічні статті були об'єднані в перше давньоруське літописне зведення, створене при дворі Ярослава Мудрого в Києві.

Печеніги (від тюрк. — від імені першого вождя печенізького союзу племен Бече) — угруповання кочових тюркомовних племен. У другій половині IX ст. печеніги осіли в Північному Причорномор'ї й почали учиняти напади на Русь, Болгарію та Візантію. 972 року вони вбили київського князя Святослава. Остаточної поразки печенігам завдав князь Ярослав Мудрий 1036 р.

Погост — гостиний двір, на якому тимчасово зупинялися князь, духовні особи, а також гості (купці). Із X ст. погости стали адміністративно-територіальними осередками, де княжі люди здійснювали князівські розпорядження, чинили суд. З часом слово «погост» почали вживати як синонім поняття «кладовище».

Подимне (подимщина — димне — дим) — один із найдавніших прямих податків у Київській державі і на українських землях у складі Великого князівства Литовського та Польщі. Назва походить від одиниці оподаткування «диму» — двору, будинку.

Половці — літописна назва тюркських кочових племен, що фактично є перекладом їхньої самоназви (по-грецьки — кумани). У X ст. жили на території від гір Тянь-Шаню до р. Дунаю. Перша літописна згадка про половців припадає на 1054 р., коли відбулася сутичка між ними та руським військом. У 1103 р. вони зазнали відчутної поразки від війська київського князя Володимира Мономаха.

Полюддя (від ходіння по людях) — у Х-ХІІІ ст щорічний об'їзд Русі князем з дружиною власних володінь і підлеглих племен з метою збирання данини.

Посадник — намісник князя у землях, що належали до складу Київської держави у Х-ХІІ ст. Керівник певної області, що мусив збирати й доправляти князю данину. Обирало віче із середовища бояр. Був головою державної адміністрації та суду, командував військом, контролював князя, очолював військовий суд тощо.

Потала (знищення, наруга) — міра покарання у Київській державі. Полягала у вигнанні чи перетворенні на раба засудженого чи членів його сім'ї та конфіскації майна. За «Руською Правдою» поталу застосовували за розбій, окремі види крадіжок, підпал і конокрадство.

Православ'я — гілка християнства, що виникла внаслідок його розколу в 1054 р. на західну (католицьку) та східну церкви. У православ'ї сьогодні не існує єдиного центру та єдиного глави церкви, воно уміщує 15 самостійних (автокефальних) церков. В Україні перші християни з'являються на початку нашої ери в грецьких колоніях у Криму. За часів Володимира Великого 988 року християнство було запроваджено по всій території Київської держави. Була утворена Київська, згодом — Галицька митрополії.

«Руська правда» — збірка правових норм Київської Русі. Поділяється на три редакції: Коротку, Розширену та Скорочену. Найдавніша — Коротка — пов'язана з ім'ям князя Ярослава Мудрого і містить 43 ст., поділені на «Правду Ярослава», «Правду Ярославичів», «Покон вірний» та «Уроки мостникам». Розширена редакція, укладена у XII ст., уміщує 121 ст., зокрема Короткої редакції, а також «Суд Ярослава Володимировича» і «Статут Володимира Мономаха».

«Слово о полку Ігоревім» — літературна пам'ятка доби Русі-України, написана невідомим автором близько 1187 р. У творі йдеться про невдалий похід новгород-сіверського князя Ігоря Святославича в 1185 р. проти половців. Уперше «Слово о полку Ігоревім» було надруковано у 1800 р.

Софійський собор у Києві — видатна архітектурна пам'ятка доби Київської Русі. Збудований на честь перемоги війська князя Ярослава Мудрого над печенігами у 1037 р. При соборі працювала школа, бібліотека, заснована Ярославом Мудрим, велося літописання, переписували книги. 1990 р. собор внесений ЮНЕСКО до світової культурної спадщини.

Уділ — 1) частка в родовому володінні княжого роду; 2) феодальне володіння у XII-XVI ст., що утворилося внаслідок роздроблення князівств після розпаду Київської держави.

Федеративна монархія — форма держави, що поєднує в собі монархічну форму правління й федеративний тип політико-територіального устрою.

Фреска (від італ. — вологий) — техніка стінного живопису, поширена за античності та середньовіччя. Фарби, розведені на воді, наносили на вологу штукатурку стіни.

Християнство — одна з трьох (разом з буддизмом та ісламом) світових релігій, одна з найпоширеніших у сучасному світі (кількість її прихильників перевищує 1 млрд осіб). Християнство відоме із середини І ст. Основні ідеї християнства — загальна рівність людей перед Богом, сподівання на прихід на землю Сина Божого, який встановить для праведників щасливе тисячолітнє царство Боже. В XI ст. християнство зазнало розколу, і в ньому виникає два спрямування — католицизм і православ'я.

Церква (від грецьк. — божий дім) — особливий тип релігійної організації, громад віруючих, яких об'єднують спільні релігійні погляди та обряди. Церква забезпечує умови для спілкування вірян з Богом і між собою. Прихильники церкви діляться на професійних служителів культу (духовенство) та рядових вірян — мирян (паству).

Чернігово-Сіверське князівство — у VI-XIII ст. давньоруське феодальне князівство з центром у Чернігові. У 1097 р. розпалося на Чернігівське та Сіверське (з центром у Новгород-Сіверському). Охоплювали територію, де раніше перебували сіверці та поляни — землі обабіч берегів Дніпра, за течією річок Десна, Сейм — Сож та верхньою течією Оки.

1. Розселення східних слов’ян

Київ від моменту свого виникнення у V—VI ст. перетворився на племінний центр полян. Як державне утворення Київська держава постала у другій половині IX ст. за часів правління Аскольда і Діра — представників династії Києвичів (за іншою версією — варязькі воєводи). До його складу увійшли племена: поляни, деревляни і сіверяни. Щодо київського князя Аскольда відомо, що не раз ходив походами на Візантію, а 860 року внаслідок успішного походу на її столицю Царгород уклав вигідну для себе угоду. Тоді ж, як вважають деякі дослідники, князь Аскольд разом із військом прийняв християнство. Проте владу в Руській землі (саме таку назву дістала держава) внаслідок підступної змови місцевих князів і волхвів захопив варязький князь Олег, який підступно вбив київського князя Аскольда. Унаслідок династичного перевороту в Києві постала нова династія — Рюриковичі.

2. Правління київських князів

Напрями діяльності	Події	Наслідки
Олег (882-912 рр.)
Посилення влади князя	882 р. — здійснив династичний переворот і захопив владу у Києві. Перетворив Київ на столицю держави	• Східнослов'янські землі перетворилися з федерації племен у єдину державу. • Успішні походи на Візантію сприяли розвитку торговельних відносин, міжнародному авторитету та визнанню Київської держави. • Русь-Україна перетворилася на найбільшу європейську державу того часу
Формування території держави	Приєднав землі деревлян, уличів. Підкорив колишніх хозарських данників: радимичів, кривичів, сіверян
Міжнародні відносини	907 р. — успішний похід на Візантію та укладення вигідної торговельної угоди. 911 р. — військовий похід та укладення нової угоди з Візантією
Ігор (912-945 рр.)
Формування території держави	914 р. — похід на деревлян та уличів, підкорення їх владі київського князя. 945 р. — повстання деревлян, унаслідок якого Ігоря було вбито	• Продовжив політику підкорення Києву різних частин східнослов'янських племен. • Невдалі візантійські походи Ігоря призвели до погіршення умов договору з Царьградом, втрати причорноморських земель та територій у районі гирла Дніпра. • Зазнає поразки політика замирення з печенігами, яких Візантія спонукала до нападів на Русь
Міжнародні відносини	915 р. — укладення мирної угоди з печенігами. 941 р. — поразка руської дружини від Візантії. 944 р. — похід на південне узбережжя Каспійського моря. 944 р. — невдалий похід на Візантію й укладення торговельної угоди з Візантією
Ольга (945-964 рр.)
Посилення авторитету княжої влади	Об'їхала протягом двох років землі Русі; заклала нові міста, села, погости, призначила туди намісників; скасувала владу місцевого князя у деревлян	• Упорядковано збір данини. • Забезпечено джерела постійного надходження коштів до княжої та державної скарбниць. • Продовжено процес християнізації Русі, розпочатий Аскольдом. • Підвищився авторитет держави, київського князя як у Київській Русі, так і за її межами
Економічні реформи	Встановила норми податків: «устави», «уроки», «оброки», «дані»; поділила данину на три частини, дві йшли до Києва, третя — у прибуток княгині; визначила «ловища» для полювання пушного звіра; «знамення» для розвитку бортного бджільництва
Міжнародні відносини	957 р. (955 р.) — відвідала Константинополь, де прийняла християнство. 959 р. — встановила дипломатичні відносини з Німеччиною
Святослав (964-972 рр.)
Зовнішня політика	964 р. — підкорив в'ятичів, камських булгар, буртасів у поході на Оку та Волгу. 965 р. — розгромив Хозарський каганат, Волзьку Булгарію; переміг ясів та касогів на Північному Кавказі; оволодів гирлом Дніпра; підкорив східнослов'янські племена між Дністром та Бугом. 968 р. — завоював землі між Дунаєм і Чорним морем під час першого балканського походу. 969 р. — розгромив печенігів, що обложили Київ; здійснив другий балканський похід. 971 р. — підписав угоду про повернення Візантії володінь в Криму та на Дунаї	• Зовнішньополітична діяльність князя Святослава сприяла розширенню держави. • Звільнення від панування хозарів прискорило процес об'єднання їхніх земель. Проте відкрив шлях печенігам, які понад 200 років впливали на життя Київської Русі. • Розподіл влади між синами, започаткований Святославом, призведе до тривалої боротьби за владу між князями керівної династії
Адміністративна реформа	969 р. — замінив владу племінних вождів у трьох найважливіших центрах: Києві, Ікоростені, Новгороді, поставив там своїх синів — Ярополка, Олега, Володимира
Володимир Великий (980-1015 рр.)
Боротьба за єдність держави	980 р. — переміг братів у боротьбі за владу в Києві. 981-984 рр. — приборкав в'ятичів, радимичів, наклавши данину «від рала». 981, 993 рр. — приєднав міста Червень, Бузьк, Белз, Перемишль	• За часів правління Володимира Київська Русь досягла найвищого ступеня свого розвитку. • Обмеження влади місцевих князів призвело до зростання авторитету влади Київського князя. • Крім адміністративної, у руках князя зосереджується і військова влада. • Зміцнення південних кордонів забезпечило захист від несподіваних нападів ворогів. • Після прийняття християнства помітно зріс авторитет Київської Русі серед держав християнського світу.
Зміцнення міжнародного становища	983 р. — завоював землі ятвягів. 984 р. — здійснив похід на Волзьку Болгарію. 987 р. — підписав угоду з Візантією про військовий союз. 999-1000 рр. — прийняв посольство від Папи Римського та Генріха II, германського імператора. 1008 р. — уклав союзний договір з печенігами
Розбудова держави	Запровадив державну символіку — тризуб. Ліквідував племінні князівства, поділив країну на 8 округів, на чолі яких поставив синів і довірених осіб. Замінив племінну організацію війська на феодальну (за право володіти земельною власністю). Розпочав будівництво фортець на річках Стугні, Сулі, Десні. Розмежував єпископський та градський суди. Розпочав карбування власної монети — златників і срібників. Запровадив християнство	• Розподіл земель між синами Володимира знову призвів до боротьби князів за владу
Ярослав Мудрий (1019-1054 рр.)
Боротьба за збереження єдності держави	1015-1019 рр. — боротьба Ярослава за владу. 1023—1036 рр. — Ярослав та його брат Мстислава запровадили дуумвірат. Після смерті Мстислава Ярослав став «самовладцем Русі»	• Завершив розбудову держави; створив перші письмові зводи законів. • Обмежив залежність Русі від Візантії. • Встановив дипломатичні, династичні та економічні відносини з Німеччиною, Францією, Скандинавією, Угорщиною, Польщею, Візантією, за що дістав призвісько «тесть Європи». • Русь перетворилася на найбільш розвинений культурний центр Європи
Адміністративно-правові реформи	1015-1016 рр. — укладення першого юридичного кодексу «Правда Ярослава». 1051 р. — призначення русича Іларіона митрополитом без згоди константинопольського патріарха. 1054 р. — Ярослав розділив державу між синами та онуками
Міжнародні відносини	1030-1031 рр. — повернення Червенської Русі. 1036 р. — остаточний розгром печенігів. 1038—1041 рр. — похід у прибалтійські землі.
Освіта та культура	1017-1037 рр. — спорудження Софійського собору, заснування при ньому бібліотеки та школи. 1051 р. — заснування Печерського монастиря під Києвом, спорудження Золотих воріт
Тріумвірат синів Ярослава (Ізяслава, Святослава, Всеволода) (1054-1093 рр.)
Розбудова держави	1072 р. — князівський з'їзд у Вишгороді, затвердження «Правди Ярославичів». 1097 р. — князівський з'їзд у Любечі, який закріпив принцип князівської вотчини, припинення князівських усобиць	• Привласнення Ярославичами володінь молодших князів. • Посилення князівських усобиць
Міжнародні відносини	1055 р. — перший половецький набіг на Русь. 1068 р. — поразка об'єднаних князівських сил від половців на річці Альті. Повстання в Києві	• Виснажливі війни з кочівниками
Володимир Мономах (1113-1125 рр.)
Боротьба за збереження єдності держави	Об'єднав під своєю владою більшість земель Русі. Узяв під контроль шлях «із варяг у греки». Розбудова міст: Києва, Новгорода, Переяслава, Смоленська та ін. 1115 р. — побудовано перший міст через Дніпро	• Сприяв укріпленню єдності держави, розвивав внутрішні зв'язки між руськими землями. • Забезпечив зміцнення кордонів. • Продовжував традиції «шлюбної дипломатії», зміцнював союзні відносини з іншими державами
Адміністративно-правові реформи	«Руська правда» була доповнена новими правовими нормами «Статуту Володимира Мономаха»
Міжнародні відносини	Був одружений із дочкою англо-саксонського короля Гарольда II. Здійснив низку успішних походів проти половців. Вів війни з Волзькою Булгарією, Польщею та іншими країнами
Освіта та культура	Написав твір «Повчання дітям»

Олег

Ігор

Ольга

Святослав

Володимир Великий

Ярослав Мудрий

Володимир Мономах

3. Прийняття християнства в Русі-Україні

Дати	Подія
Поширення християнства на території Східної Європи
864 р.	Прийняла хрещення Болгарія
928—935 рр.	Запроваджено християнство в Чехії
962—992 рр.	Хрещення Польщі
I етап (I ст. — серед. X ст.)
I ст. н. е.	Андрій Первозваний встановив хрест на місці Києва
341 р.	Готи прийняли християнство
Кінець IV ст.	Серед городян м. Корсунь в Криму поширилося християнство, було створено єпископат
860 р.	Аскольд і Дір разом з військом охрестилися у Візантії, у Києві зведено перший християнський храм ім. Святого Іллі
944 р.	Частина посольства князя Ігоря, що підписувало угоду з Візантією, присяглася в християнському храмі, інші — склали клятву перед ідолами
957 р.	Хрещення княгині Ольги під час перебування у Візантії
II етап (980-986 рр.)
980 р.	Князь Володимир встановлює так зване «Володимирове шестибожжя» — єдиний пантеон язичеських богів, до якого належали: Перун, Стрибог, Даждьбог, Мокоша, Хорс, Сімаргл. Позитивних наслідків ця реформа не дала
986 р.	Зустріч князя Володимира з місіонерами «віри магометанської», «німцями з Риму» та іудеями
III етап (988 р.)
988 р.	Хрещення Русі

Хрещення Русі

Причини

Наслідки

1. Завершення процесу об'єднання слов'янських земель у складі Київської держави.

2. Необхідність посилення авторитету великокняжої влади.

3. Неузгодженість язичеських вірувань з потребами консолідації держави.

4. Прийняття християнства державами, що межували з Руссю.

5. Традиційно тісні відносини з християнською Візантією

1. Християнство зміцнило владу великого князя, посилило зв'язки між окремими частинами Київської держави.

2. Релігія стала єдиним світоглядом та єдиною ідеологією різноплемінного населення держави.

3. Русь-Україна на рівних увійшла до складу найбільш могутніх держав Європи, що призвело до активізації економічних, політичних, культурних відносин з сусідніми країнами.

4. Християнство сприяло поширенню в суспільстві нової гуманістичної моралі.

5. Розквіт храмового будівництва, культури, мистецтва. Церкви та монастирі стають центрами шкільної освіти, виготовлення, переписування, перекладу книг

4. Соціальна структура Русі-України

	Склад	Становище
Привілейовані верстви	1. Великі бояри, бояри, мужі, тіуни, «гості». 2. Посадники. 3. Воєводи, тисяцькі, сотники, десяцькі. 4. Молодша дружина, гридні. 5. Огнищани. 6. Вірники, мечники, митники, ябедники	Васали князя, не платять податки. Живуть за рахунок данини та пожалувань князя. Мають пільги в разі передання майна у спадщину. Штраф за їх убивство значно більший
Привілейовані верстви	Духовенство 1. Митрополит. 2. Єпископи. 3. Ігумени. 4. Ченці. 5. Диякони	Отримують 1/10 з усіх доходів населення («десятину»), земельні пожалування князів, заповіти вірян «на спомин душі»
Вільне населення	1. «Лучші люди» (міський патриціат). Заможні купці, реміснича, фінансова, чиновницька еліта. 2. «Молодші люди». Дрібні купці, торговці, крамарі. Ремісники (зброярі, гончарі, каменярі, ювеліри). 3. Чернь — міська біднота	Особисто вільні, мають права. Сплачують податки на користь держави
Вільне населення	Смерди — селяни-общинники	Живуть на общинних чи княжих землях, платять полюддя, виконують натуральні повинності, беруть участь як «вої» в ополченні
Напівзалежні	Закупи — напіввільні селяни, які брали у землевласника позику («купу») і за це мусили виконували феодальні повинності. Рядовичі — напівзалежні люди, які, уклавши угоду («ряд»), відбували феодальну повинність	Обмежені у правах на час угоди або сплати боргу
Залежні	Челядь, холопи Джерела холопства: полон, народжені чи одружені з рабинею, злочинці, закупи-втікачі	Не мають прав, не сплачують податки. Здобувають свободу через самовикуп або за віддану службу
Поза суспільством	Ізгої (вибули з однієї суспільної категорії і не потрапили до іншої): вигнанці із сільських общин, звільнені раби, ченці, що не опанували письма, князі, що втратили вотчину, збанкрутілі купці	Перебувають під опікою церкви, не мають засобів для існування

5. Культура Русі-України

Освіта	Пам'ятки письменства	Пам'ятки архітектури	Початок правових та наукових знань
X ст.
988 р. — за наказом кн. Володимира при Десятинній церкві відкрито першу школу для дітей князів і бояр	Кінець X ст. — перші відомості про початок літописання	989-996 рр. — за наказом кн. Володимира у Києві споруджено Десятинну церкву	X ст. — діяльність у Києві першого професійного лікаря Івана Скляра
XI ст.
Початок XI ст. — новгородський князь Ярослав відкрив у Новгороді школу «для старостів і попівських дітей». 1037 р. — перша літописна згадка про заснування Ярославом Мудрим школи при Софійському соборі. 1086 р. — онука Ярослава Янка Всеволодівна заснувала при Андріївському монастирі першу в Європі школу для дівчаток	1037 р. — перша літописна згадка про заснування Ярославом Мудрим першої бібліотеки при Софійському соборі. 1050 р. — «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона. 1056 р. — створення Остромирового Євангелія. 1072-1073 рр. — у Києво-Печерському монастирі Никон починає укладання першого літописного зводу; з грецької перекладають енциклопедичний за змістом «Ізборник Святослава»	1017-1037 рр. — зведення у Києві Софійського собору. 1030-ті рр. — спорудження Спаського собору в Чернігові. 1037 р. — літопис свідчить про будівництво київських Золотих воріт. 1051 р. — перша літописна згадка про Печерський монастир. 1070 р. — перша літописна згадка про Видубецький монастир і початок зведення Михайлівського собору. 1073-1078 рр. — зведення Успенського собору Печерського монастиря	1015-1016 рр. — укладення першого письмового юридичного кодексу «Правда Ярослава». 1072 р. — укладення нової редакції зводу руських законів «Правда Ярославичів»
XII ст.
	1113 р. — завершення укладення Нестором літопису «Повість минулих літ». 1117 р. — «Повчання дітям» Володимира Мономаха. 1187 р. — створення «Слова о полку Ігоревім». 1197 р. — створення «Слова Данила Заточника»	1114 р. — помер художник Алімпій, монах Києво-Печерського монастиря, засновник руської іконописної школи. 1115 р. — спорудження першого моста через Дніпро у Києві. 1199-1200 рр. — київський зодчий П. Мілонег будує княжий «красний двір» біля Михайлівського собору	1136 р. — Кирик Новгородець написав математично-астрономічний трактат «Учення про числа». Кінець XI — початок XII ст. — життя видатного лікаря Печерського монастиря Агапіта. XII ст. — медичний трактат онуки Мономаха Євпраксії «Мазі»

Персоналії

Алімпій Печерський (бл. 1050-1114) — київський мозаїст, живописець, монах Києво-Печерського монастиря. Брав участь в оздобленні Успенського собору Києво-Печерської лаври та Михайлівського Златоверхого собору в Києві.

Алімпій Печерський

Андрій Первозваний — святий, один із дванадцяти апостолів. За християнською традицією побував біля Києва і на Дніпрових берегах поставив хрест. На цьому місці пізніше було збудовано Андріївську церкву.

Андрій Первозваний

Анна Ярославовна (бл. 1032 — після 1075) — середня донька Ярослава Мудрого, яка у 1051 р. була одружена з французьким королем Генріхом І. По смерті чоловіка у 1061 р. Анна 9 років на правах регента сина Філіппа І була королевою Франції. Невдовзі вона вдруге вийшла заміж за графа Рауля де Крепі й одійшла від державних справ.

Анна Ярославовна

Іларіон (роки нар. і см. невід.) — київський церковний діяч і письменник XI ст. За наказом Я. Мудрого, який прагнув звільнитися від прямого втручання Візантії в київські церковні справи, собор руських єпископів у 1051 р. висвятив Іларіона київським митрополитом. Автор церковно-богословського твору «Слово про закон і благодать».

Іларіон

Нестор (р. нар. невід. — після 1113) — чернець Києво-Печерського монастиря, письменник, літописець. Прийняв постриг у 1073 р. Вважають автором житій Бориса і Гліба та Феодосія Печерського (обидва твори належать до кращих зразків давньоруської літератури), а також автором і укладачем першої редакції літописного зведення «Повість минулих літ». Похований у Києво-Печерському монастирі.

Нестор. Реконструкція за черепом

Рюрик (? — 879) — перший руський князь, засновник династії Рюриковичів. Згідно із записом «Повісті минулих літ» був запрошений разом із Синеусом і Трувором до Новгорода у 862 р. на князювання. По смерті братів Рюрик став одноосібним правителем Північної Русі. Серед найбільш видатних представників династії Рюриковичів були князі: Ігор (912-945 рр.), Святослав (957-972 рр.), Володимир (980-1015 рр.), Ярослав (1019-1054 рр.); галицько-волинські князі Роман (1199-1205 рр.) та Данило (1238-1264 рр.). Московське князівство успадкувало владу від володимиро-суздальської гілки Рюриковичів — Мономаховичів, які утримували владу до 1598 р., коли помер останній син Івана Грозного Федір.

Рюрик (з «Царського Титулярника»)

Феодосій Печерський — визначний церковний діяч, який із 1055 р. разом з ченцем Антонієм взяв участь у розбудові Києво-Печерського монастиря, був його ігуменом.

Феодосій Печерський

Зміст