Довідник з історії України. 5-11 класи. Харківська

Тема 25. Україна в умовах десталінізації (1953–1964 рр.)

Поняття і терміни

«Відлига» — термін, який використав письменник І. Г. Еренбург для позначення періоду, що розпочався в радянському суспільстві після смерті Й. В. Сталіна.

Десталінізація — політика, що розпочалася в СРСР після смерті Й. В. Сталіна, і характеризувалася пом'якшенням політичного режиму.

Дисиденти (з лат. — незгодний) — учасники опозиційного руху в СРСР, спрямованого проти комуністичного тоталітарного режиму. Після викриття культу особи Сталіна їхня діяльність стає активнішою та відвертішою. У 60-х рр. українські дисиденти виступали з вимогами порятунку нації, її духовної культури та мови («шістдесятники»). З другої половини 70-х рр. активізується правозахисний рух, у його діяльності помітне місце посіла Українська Гельсінська група. Релігійний напрям дисидентського руху був представлений прихильниками репресованих УГКЦ і різних протестантських церков (баптисти, єговісти, п'ятдесятники та ін.). Існували також підпільні групи та організації, серед яких — Українська робітничо-селянська спілка (УРСС), Український національний фронт (УНФ). В умовах комуністичного режиму дисиденти зазнали жорстоких переслідувань (обмеження у виборі професії, ув'язнення, заслання, примусове утримання у психічних лікарнях).

Культ особи — надмірне звеличування особи політичного діяча, перебільшена оцінка його впливу на хід історичного процесу. Був поширений в СРСР у 1930-х — на початку 1950-х рр. і пов'язаний з ім'ям Й. Сталіна. Культ особи було засуджено у 1956 р. на XX з'їзді КПРС, але причини виникнення культу особи були викриті не повністю і зведені до особистих негативних рис Сталіна.

Лібералізація — пом'якшення державного або державно-бюрократичного тиску на різні сфери суспільного життя — політику, економіку, право.

Політична реабілітація — поновлення доброго імені жертв сталінського терору як за життя, так і після їх смерті.

Раднаргоспи (Ради народного господарства; 1957-1965 рр.) — місцеві органи з управління промисловістю в економічних адміністративних районах, які були створені за часів М. Хрущова. Мета створення раднаргоспів полягала в тому, щоб ліквідувати суперечності між галузевими й територіальними інтересами. Вони помітно покращили управління економікою регіонів, але призвели до розриву зв'язків між окремими галузями. На території УРСР було утворено 11 раднаргоспів. Після усунення М. Хрущова економіка повернулася до галузевого принципу управління.

«Шістдесятники» — учасники руху за оновлення радянського суспільства 60-х рр. XX ст. Об'єднував переважно творчу молодь, яка долучилася до громадсько-політичного життя і культурного відродження в період десталінізації та хрущовської «відлиги». Вони створили Клуб творчої молоді в Києві, клуб «Пролісок» — у Львові. «Шістдесятники» шукали нових форм творчості, переосмислювали національний досвід в умовах тоталітарної системи. Усвідомивши злочинну суть тоталітаризму, почали прагнути оновлення суспільства з позицій загальнолюдських цінностей. Найбільш відомими українськими «шістдесятниками» стали: Микола Вінграновський, Алла Горська, Іван Драч, Ліна Костенко, Євген Сверстюк, Іван Світличний, Василь Симоненко, Василь Стус та ін.

1. Початок десталінізації

Ознаки десталінізації	Факти
Припинення кампанії боротьби проти націоналізму	Звільнення Л. Мельникова з посади першого секретаря ЦК КПУ
Уповільнення процесу зросійщення
Зростання ролі українського фактору в різних сферах життя	1954 р. Верховна Рада — 75 % українців; ЦК КПУ — 72 % українців; 1958 р. — члени КПУ — 60 % українців
Початок реабілітації жертв сталінських репресій	Реабілітація засуджених під час масових репресій за посадові, господарські та військові злочини, проте реабілітації не підлягали політичні в'язні, учасники українського націоналістичного підпілля
Припинення політичних судових процесів	«Справа лікарів»
Розширення юридичних та економічних прав республік	Республіки дістали право територіального поділу; право приймати цивільний, карний кодекс тощо. Створювалися союзно-республіканські міністерства; дещо розширені можливості в справі планування, бюджетні права

2. Економіка України в умовах десталінізації

Промисловість

Галузь	Досягнення і недоліки
Машинобудування	Новобудови: • Дніпропетровський завод важких пресів та комбайнів; • Запорізький трансформаторний завод; • Херсонський завод сільськогосподарських маниш; • Запорізький автомобільний завод; • Миколаївський суднобудівельний завод. Київ та Запоріжжя — розпочато випуск реактивних лайнерів ТУ-134. Виробництво засобів автоматизації зросло в 4,2 рази. Проте: залишалась низькою якість виробів та була значною енерго- та металомісткість
Металургія і паливно-енергетичний комплекс	• 1959-1965 рр. — зросло виробництво чавуну, сталі й прокату на 70 %; • видобуток нафти збільшився в 4,6 раза; газу — в 4 рази; • 1962 р. — стала до ладу перша черга нафтопроводу «Дружба»; • будівництво Каховської, Кременчуцької, Дніпропетровської та Київської гідро електростанцій. Проте: використовували застаріле та екологічне шкідливе обладнання; штучні моря завдали значної шкоди сільському господарству
Легка промисловість	• 1959-1965 рр. — споруджено й реконструйовано 700 підприємств; • випуск товарів широкого вжитку збільшився удвічі. Проте: попит на товари широкого вжитку не задовольняли; якість товарів залишалася на низькому рівні

Сільське господарство

1953-1958 рр.	1958-1965 рр.
Заходи
1. Посилення матеріальної зацікавленості колгоспників. 2. Створення умов для розвитку особистого господарства. 3. Поєднання централізованого планування з господарською самостійністю колгоспів і радгоспів. 4. Зміцнення МТБ сільського господарства. 5. Поліпшення якісного складу керівників сільськогосподарського виробництва. 6. Застосування нових технологій, заохочення до використання зарубіжного досвіду. 7. Ліквідація безперспективних сіл. 8. «Кукурудзяна кампанія». 9. Збільшення орних земель за рахунок освоєння цілинних земель. 10. Укрупнення колгоспів, кількість яких зменшилася з 13 тис. до 9,5 тис.	1. Адміністративний тиск на колгоспи, тривало «урізання» присадибних ділянок тощо. 2. «Надпрограми» поглинали значну частину матеріальних і людських ресурсів, екстенсивний характер розвитку сільського господарства. 3. Реформи здійснювалися непослідовно. 4. Ліквідація МТС і зобов'язання колгоспам викупати сільськогосподарську техніку та самостійно обслуговувати її, що остаточно підірвало фінансову базу колективних господарств
Наслідки
Обсяг валової сільськогосподарської продукції зріс на 35,3 %. Валовий збір зерна зріс на 20 %, цукрових буряків у 2 рази, м'яса — у 2 рази; молока — у 3 рази. Приріст сільськогосподарської продукції щорічно становив 7 %	Спад випуску сільськогосподарської продукції на 20 %. СРСР почав завозити зерно з-за кордону. Загострення продовольчої проблеми в країні

3. Реформа управління

4. Соціальна політика

• 1953-1959 рр. — збільшення будівництва житла (за 10 років збудовано 3 млн квартир);

• скорочення робочого дня до 7 год. та робочого тижня до 5 днів;

• запроваджено грошову оплату праці колгоспників;

• паспортизація селян;

• скасовано кримінальну відповідальність робітників за самостійне залишення підприємств;

• на 30 % збільшено заробітну платню робітників та службовців;

• на 80 % збільшено розмір пенсій;

• зменшено пенсійний вік для жінок — 55 р., для чоловіків — 60 р.;

• збільшено відпустку вагітним та породіллям;

• скасовано платню за навчання в старших класах та ВНЗ

5. Культура України кінця 50-х — першої половини 60-х рр. XX ст.

Народна освіта
Заходи	Наслідки
Запровадження восьмирічного всеобучу. Перехід з 11-річної до 10-річної середньої освіти. 1956 р. — скасовано платню за навчання у старших класах. 1959 р. — Закон «Про народну освіту»: • створення матеріальної бази для оволодіння учнями робочими професіями; • зросійщення мовного режиму	Зростання кількості навчальних закладів різного рівня. Підготовка фахівців нових спеціальностей (виробництво та експлуатація автоматичних і телемеханічних пристроїв, обчислювальних та обчислювально-аналітичних машин). Зростання кількості висококваліфікованих спеціалістів у 2,5 раза

Наука

• Кібернетика: розроблення цифрових машин «Київ», «Промінь», «Мир».

• Створення штучних алмазів (1961 р.).

• 1964 р. — запуск найбільшого у світі прискорювача електронів (Фізико-технічний інститут АН УРСР).

• Нові методи електрозварювання (інститут ім. Б. Патона).

• М. Боголюбов — розроблення теорії надпровідності.

• О. Палладін — розвиток біохімії.

• М. Амосов — розвиток кадіохірургії

Література
Представники	Твори
В. Сосюра	Повість «Третя рота», поеми «Розстріляне безсмертя», «Мазепа»
М. Стельмах	Роман «Кров людська — не водиця», «Хліб і сіль»
О. Гончар	Роман у новелах «Тронка»
О. Довженко	Кіноповісті «Зачарована Десна» та «Поема про море»
«Шістдесятники» — майстри молодого покоління, які зверталися до історії свого народу, висвітлювали проблеми, замовчувані за часів сталінізму, обстоювали загальнолюдські ідеали (Є. Гуцало, М. Вінграновський, І. Драч, І. Світличний, В. Шевчук, Р. Іваничук, Р. Лубківський, Ю. Мушкетик, М. Руденко, Є. Сверстюк, В. Симоненко, Л. Костенко). Українська літературна критика: І. Дзюба, І. Світличний, В. Стус
1959 р. — започатковано діяльність клубу творчої молоді у Києві. 1962 р. — створено клуб «Пролісок» у Львові

Образотворче мистецтво
Представники	Твори
М. Дерегус	«Переяславська Рада», «Дума про козака Голоту»
К. Трохименко	Картини на шевченковську тему
О. Шовкуненко	Автор численних портретів (П. Тичини, М. Рильського, Н. Ужвій, М. Литвиненко-Вольгемут)
Т. Яблонська	«Фольклорна сюїта», «Травень»
В. Зарецький	«Шахтарі. Зміна», «Шахтний двір»
О. Заливаха, А. Горська, Г. Севрук, Г. Зубченко	Ескіз вітража «Шевченко. Мати»

Музика
Представники	Твори
Б. Лятошинський	Третя симфонія
Г. Майборода	Опера «Мілана»
Ю. Мейтус	Опера «Украдене щастя»
К. Данькевич	Опера «Богдан Хмельницький»
П. Майборода, А. Філіпенко, А. Штогаренко, І. Шамо	Композитори-піснярі

Кінематограф
Представники	Твори
С. Параджанов	«Тіні забутих предків»
В. Івченко	«Іванна», «Гадюка»

6. Зародження дисидентського руху

Персоналії

Білокур Катерина Василівна (1900-1961) — майстриня народного декоративного живопису, народна художниця України. Народилася в бідній селянській родині в с. Богданівка Київської губ. Тут вона прожила все своє життя, самотужки навчилася грамоти, малярства. Перша виставка картин К. Білокур, яка відбулася в Полтаві в 1940 р., принесла їй широке визнання. Її картини «Цар-колос», «Буйна», «Півонії», «Жоржини» досі сприймають як поетичний гімн українській землі.

Білокур Катерина

Горська Алла Олександрівна (1929-1970) — відома українська художниця, учасниця правозахисного руху. Народилася в Ялті, під час війни пережила блокаду Ленінграда. Навчалася в художньому інституті в Києві. У 1961-1965 рр. разом з В. Стусом, В. Симоненком, І. Світличним була організатором та активним членом Клубу творчої молоді в Києві, за що зазнала переслідувань. Присвячений Т. Шевченку вітраж вестибуля Київського університету, автором якого була А. Горська, 1964 р. було знищено за наказом влади, мисткиню ж виключили зі Спілки художників. 1968 р. поставила свій підпис під листом-протестом 139 діячів науки і культури до керівників СРСР у зв'язку з незаконними арештами та закритими судами над дисидентами. Трагічно загинула за нез'ясованих обставин у Василькові біля Києва.

Горська Алла

Корольов Сергій Павлович (1907-1966) — вчений у галузі ракетобудування та космонавтики, конструктор. Народився в Житомирі. Навчався в Київському політехнічному інституті, потім на аеромеханічному факультеті МВТУ ім. М. Баумана. 1933 р. став заступником начальника Реактивного науково-дослідного інституту, а у 1937 р. — начальником групи ракетних апаратів. 1938 р. був заарештований. Працював у «шарашках». 1944 р. був звільнений. 1946 р. С. Корольова призначають головним конструктором балістичних ракет. Під його керівництвом були створені перші в СРСР балістичні ракети. Найважливішим конструкторським досягненням С. Корольова була перша у світі міжконтинентальна балістична ракета Р-7, яка стала основою для створення ракет-носіїв, що забезпечили низку фундаментальних досягнень у галузі безпілотної та пілотованої космонавтики. 4 жовтня 1957 р. було запущено перший в історії штучний супутник Землі. 12 квітня 1961 р. було здійснено перший космічний політ Ю. Гагаріна на кораблі «Восток». 12 жовтня 1964 р. було виведено на орбіту перший багатомісний корабель серії «Восход» з екіпажем на борту.

Корольов Сергій

Костенко Ліна Василівна (1930 р. нар.) — українська поетеса, сценарист, лауреат Державної премії УРСР та премії ім. Т. Г. Шевченка. Народилася в містечку Ржищеві на Київщині в учительській сім'ї. Навчалася в Київському педагогічному та Московському літературному інститутах. У літературу Л. Костенко прийшла на хвилі «хрущовської відлиги» разом з іншими поетами-«шістдесятниками». За підтримку дисидентського руху зазнала переслідувань з боку радянських властей. Автор збірок поезій «Промені землі», «Вітрила», «Над берегами вічної ріки», «Нескореність», «Мандрівка серця», історичних романів у віршах «Маруся Чурай» та «Берестечко».

Костенко Ліна

Лук'яненко Левко Григорович (1928-2018) — український дисидент, громадський діяч. 1961 року за створення Української робітничо-селянської спілки був засуджений до страти, яку згодом було замінено тривалим строком ув'язнення. Після повернення з табору одразу ж долучився до діяльності УГГ, за що знову був повторно засуджений і засланий до Сибіру. 1989 р., звільнившись, очолив УГС, згодом став головою Української республіканської партії, посол України в Канаді, депутат Верховної Ради України упродовж 1990-1998 рр., 2002-2007 рр.

Лук'яненко Левко

Сверстюк Євген Олександрович (1928-2014) — «шістдесятник», дисидент, автор одного з найважливіших творів українського самвидаву «З приводу процесу над Погружальським» про навмисний підпал Державної публічної бібліотеки АН УРСР 24 травня 1964 р. її співробітником В. Погружальським. Заарештований 1972 р. та засуджений 1973 р. до 7 років таборів та 5 років заслання. Був головним редактором газети «Наша віра», президентом Українського ПЕН-клубу, нагороджений 2008 р. орденом Свободи.

Сверстюк Євген

Світличний Іван Олексійович (1929-1993) — поет, перекладач, літературознавець, ідеолог національно-демократичного руху 1960-1970-х рр., лауреат премії ім. В. Стуса, Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Народився в с. Половинкине на Луганщині в родині колгоспників. Закінчив українське відділення філологічного факультету Харківського університету. Згодом вступив до аспірантури Інституту літератури ім. Т. Шевченка АН України. Перекладав з французької, польської, турецької, сербської мов. Один із засновників Клубу творчої молоді у Києві. Уперше І. Світличний був заарештований 1965 р. Звинувачений в антирадянській пропаганді та виготовленні й поширенні самвидаву. У таборі він написав поезії: «Ґратовані сонети», «Поезія — свобода серця».

Світличний Іван

Симоненко Василь Андрійович (1935-1963) — поет і журналіст, лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Народився на Полтавщині в селянській родині. Навчався на факультеті журналістики Київського університету, працював журналістом у Черкасах. Створив поетичні збірки «Тиша і грім», «Земне тяжіння», «Лебеді материнства», збірки новел «Вино з троянд» та «Півні на рушниках». 1963 р. був жорстоко побитий невідомими на вокзалі в Черкасах, після чого В. Симоненко помер. Удостоєний Державної премії ім. Т. Шевченка 1995 р. (посмертно).

Симоненко Василь

Стус Василь Семенович (1938-1985) — поет, один із видатних представників руху «шістдесятників», лауреат Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Народився на Вінниччині в родині колгоспників. Закінчив Донецький педінститут. У період «відлиги» став активним учасником руху за українське національне відродження, виступав проти тоталітарної системи, зазнав переслідувань з боку влади. 1972 р. вперше був засуджений до ув'язнення за участь у діяльності Української групи сприяння виконанню Гельсінських угод (УГГ). 1980 р. був визнаний особливо небезпечним рецидивістом і засуджений до 10 років таборів і заслання. У серпні 1985 р. на знак протесту оголосив безстрокове голодування і невдовзі помер у карцері. 1989 р. перепохований на Байковому кладовищі м. Києва. В. Стус — автор поетичних збірок: «Зимові дерева», «Веселий цвинтар», «Під тягарем хреста».

Стус Василь

Танюк Лесь (Леонід Степанович) (1938-2016) — режисер театру та кіно. У 1993-2014 рр. — голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. В. Стуса. У 1990-2007 рр. — народний депутат України. Автор понад 600 публікацій на теми культури, політики, мистецтва, збірок поезій; перекладач творів Шекспіра, Мольера, Брехта, Піранделло, Апполінера; режисер понад 50 вистав.

Танюк Лесь