Зарубіжна література. 8 клас. Горобченко

Світ любить героїв

Гомер (IX—VIII ст. до н.е.). «Іліада». «Одіссея»

Немає перепон для смертних штурмувати навіть саме небо.

Гомер

Коли давнього грека запитували, хто такий Поет, той завжди відповідав: «Гомер». Так, поетів було багато, а Поет — лише один, і знати його твори було так само природно, як знати свій родовід і те, що твоя батьківщина — Еллада. Греки так любили свого Поета, що були охочі повірити всьому, що про нього розповідали. Із часом ім’я Гомера обростало легендами, та так сильно, що сьогодні вже й годі зрозуміти, де правда, а де — вигадка.

Твори Гомера — це фактично переказ прадавніх міфів, поетична мандрівка в часи, коли море було глибшим, люди — мужнішими, а на землю з Олімпу час від часу сходили боги, щоб знічев’я погратися долями смертних. Наслідками таких візитів частенько ставало народження героїв — смертних дітей, наділених нелюдськими якостями і можливостями. Про таких і поговоримо...

Знайомтеся, автор!

Справжнє ім'я: достеменно невідоме. Варіант Гомер (Омир) наводить Гесіод, перший відомий на ім'я грецький поет, і за ним повторюють інші автори. Проте більшість дослідників вважають його лише прізвиськом і перекладають як «сліпий», «заручник», «співець».

Дата і місце народження: достеменно невідомі. Припускають, що народився у IX ст. до н.е. За право називатися батьківщиною Гомера сперечалися Смірна, Колофон, Саламін (на Кіпрі), Родос, Іос, Аргос, Афіни, Кіма, Пілос, Ітака. Найбільш вірогідними «кандидатами» вважаються Смірна (сучасний Ізмір) або острів Іос.

Дата й місце смерті: достеменно невідомі. Ймовірніше, помер у VIII ст. до н.е. на острові Іос.

Найвідоміші твори: вірогідно, епічні поеми «Іліада» та «Одіссея»; гомерівські гімни.

Гомер. Портрет-реконструкція Джонвона Чонга

• Традиційно вважається, що Поет сліпий, але був він таким від народження чи втратив зір уже потім, невідомо.

• Гомер був аедом — мандрівним співаком, який виконував власні твори під акомпанемент кіфари.

• Твори Гомера кілька століть існували в усній формі (вірогідно, змінюючись), і лише з появою писемності їх зафіксували.

• Відсутність конкретної інформації про Гомера та певні протиріччя між змістом обох поем породили так зване гомерівське питання:

Чи існував Гомер як реальна особистість?
Чи був він автором «Іліади» і «Одіссеї»?
Чи належать обидва твори одному автору?

Гомер. Рельєф у палаці Лувр (Париж). Скульптор Антуан-Дені Шоде, 1806 р.

УКРАЇНСЬКИЙ КОНТЕКСТ

• Існує версія, що за походженням Гомер міг бути скіфом, народженим у Причорномор'ї. Поет був надзвичайно популярним в Ольвії (місто-держава неподалік сучасного Миколаєва).

• В «Іліаді» згадуються землі Північного Причорномор'я (сучасна Україна) та їхні мешканці — кіммерійці.

• Головний герой твору — могутній Ахілл — можливо, ріс і мужнів у краю скіфів. Візантійський історик Лев Диякон відзначає його «скіфську» зовнішність (біляве волосся, світло-сині очі), одяг (накидка із застібкою) та звички (дратівливість, звичка до пішого бою). З іменем Ахілла пов'язані Тендрівська коса та місто Ольвія. Після смерті героя його мати Фетіда попросила Посейдона підняти з дна моря острів, де б її син нарешті упокоївся. Пізніше тут спорудили храм Ахілла. Греки назвали острів Левка (Білий), а нам він більш відомий як острів Зміїний.

• Українською мовою «Іліаду» — повністю чи частково — перекладали Олександр Навроцький, Степан Руданський, Іван Франко, Володимир Самійленко. Над перекладами «Одіссеї» працювали Пантелеймон Куліш, Леся Українка, Петро Ніщинський. Надбанням української культури XX ст. вважається переклад обох поем Миколи Хомичевського (відомого під псевдонімом Борис Тен).

• «Українська одіссея» (з 2020 р.) — театральний проєкт, у рамках якого команда митців ставить п'ять вистав-епізодів у п'яти містах (Київ — Львів — Харків — Одеса — Київ). Імпульсом проєкту є Гомерова «Одіссея» та «Улісс» Джеймса Джойса.

Острів Зміїний

КЛЮЧІ ДО ТЕКСТУ

Навіщо сучасному читацькому колу знайомитися з «Іліадою» — давнім (греки сказали б «архаїчним») і доволі складним текстом? Можливо, тому що це найбільший і найдавніший епос Європи, наріжний камінь європейської культури? Навряд чи це зачепить пересічного читача. Родзинка поеми — у думках Гомера про війну і роль богів у ній.

Дивно, але є люди, які люблять війну. На війні можна стати героєм, здобути славу, отримати прибуток. Справжньою причиною Троянської війни був контроль над протокою між Середземним і Чорним морем. Контролюєш прохід із моря до моря — маєш гроші за право його пройти. А щоб виправдати власну жадібність, греки вигадали красиву історію про зрадженого чоловіка і легковажну красуню. І Гомер мав би підтримати земляків... Але він насамперед був не лише Поетом, він був Людиною, тому впродовж читання поеми ми помічаємо, як автор плаче за загиблими, закликає до миру і не приховує, що лицемірні боги не надто переймаються справедливістю.

«Іліада» — це антивоєнний твір і тому актуальний в усі часи. Особливо зараз.

ІЛІАДА

На десятому році Троянської війни Ахілл розгнівався на верховного вождя греків, Агамемнона, — той відібрав у героя його здобич. Образа була настільки сильною, що Ахілл навіть відмовився воювати, і замість нього — в обладунку героя — на поле бою виходить його друг, юний Патрокл. Сміливець гине від руки троянського царевича Гектора, і Ахілл повертається, щоб помститися. Поєдинок двох найкращих бійців стає кульмінацією усього твору.

ПІСНЯ ДВАДЦЯТЬ ДРУГА. УБИВСТВО ГЕКТОРА

(уривки)

Як подорожнього хижий дракон у лігві гірському чатує —

Так же і Гектор стояв, охоплений запалом буйним,

Мовив тоді він до себе, відважним обурений духом:

«Горе мені! Якщо я за цей мур чи за браму сховаюсь,

Полідамант мене перший образливим словом зустріне:

«Гектор наш люд погубив, на свою покладаючись силу».

Так говоритимуть. Тож набагато було б мені краще

Як не в двобої здолати Ахілла й звитяжно вернутись,

То від руки його славну загибель прийнять перед містом»...

Так міркував він і ждав. До нього Ахілл наближався,

Мов Еніалій — Арей войовничий — в шоломі гривастім...

Гектор же, щойно побачив його, затремтів. Не посмів він

Ждать його й кинувсь тікать, за собою лишаючи браму.

Слідом погнався Пелід, на швидкі покладаючись ноги...

Мимо дозорного пагорба й смоков, овіяних вітром,

Бігли вздовж муру міського обидва шляхом вони битим...

Так вони тричі оббігли навколо Пріамове місто

В дужім бігу, аж стали дивитись на них і богове.

Отже, почав тоді мовити батько людей і безсмертних:

«Горе! На власні очі я гнаного круг Іліона

Любого воїна бачу, журбою за Гектора тяжко

Серце моє засмутилося! Скільки биків круторогих

Він на ущелинах Іди в верхів’ях і в високоверхій

Трої мені попалив! Сьогодні ж Ахілл богосвітлий

Гониться швидко за ним круг священного міста Пріама.

Отже, богове, подумайте й пильно тепер обміркуйте,

Чи врятувати від смерті його, чи дозволить Пеліду

Все ж подолать його, хоч він великою доблестю славен».

В відповідь мовить богиня йому ясноока Афіна:

«Батечку наш темнохмарний, о що ти сказав, громовладче!

Смертного мужа, якому давно вже приречена доля,

Від неминучої смерті хотів би ти все ж увільнити.

Дій, як волієш, та ми, усі інші боги, з цим не згодні».

... А як обидва вони до джерел учетверте добігли,

Батько безсмертних богів, терези золоті натягнувши,

Кинув на шальки два жереби довгопечальної смерті —

Гектора, коней баских упокірника, й другий — Ахілла,

І посередині взяв. Долі Гектора день похилився,

Вниз, до Аїду пішов, — Аполлон одвернувся од нього.

До Пелеона ж богиня прийшла, ясноока Афіна,

Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате:

«Зевсові любий Ахілле ясний! Сподіваюся, нині

До кораблів принесемо з тобою велику ми славу,

Гектора, хоч і який він неситий в бою, подолавши.

Тож зупинись на часину й спочинь! А сама я подамся

До Пріаміда й схилю його вийти на бій із тобою».

Так говорила Афіна, і радо Ахілл їй скорився.

От зупинивсь він і сперся на ясен свій мідяногострий.

І до божистого Гектора миттю вона поспішила,

Постать Дейфоба прибравши і голос його неослабний,

Та, перед ним зупинившись, промовила слово крилате:

«Любий, як тяжко Ахілл утісняє тебе прудконогий,

Гонячи швидко навкруг священного міста Пріама.

Отже, спинімось, заждім його й будемо вдвох боронитись!..

Ну-бо, сміливо ставаймо до бою й списів не щадімо

В січі завзятій, — побачимо ще, чи Ахілл прудконогий

Нас повбива й поволочить озброєння наше криваве

До кораблів глибодонних, чи ти його списом здолаєш!»

Мовила так і підступно його повела за собою.

А як, один проти одного ставши, зійшлись вони близько,

Перший Ахіллові Гектор сказав тоді шоломосяйний:

«Більш я не буду, Пеліде, як досі, тебе уникати.

Тричі оббіг я Пріамове місто священне, не смівши

Стріти твій напад. А зараз — дух мій мене спонукає

Стати грудьми проти тебе — здолаю чи смертю загину.

Але звернімось до вічних богів: вони кращими будуть

Свідками нам і нашу пильніше доглянуть умову.

Не оскверню я тебе, коли над тобою звитягу

Дасть мені Зевс, і душу із тіла твого відберу я.

Тільки славетне озброєння з тебе зніму я, Ахілле,

Тіло ж ахеям верну. Так само й зі мною ти вчиниш».

Глянув спідлоба і мовив до нього Ахілл прудконогий:

«Не говори мені, Гекторе клятий, про жодні угоди!..

Всю спогадай свою доблесть. Слід нині тобі особливо

Списником бути несхибним і дужим бійцем войовничим.

Більше тобі не втекти. Незабаром Паллада Афіна

Списом моїм подолає тебе. Спокутуєш нині

Сум мій по друзях моїх, повбиваних лютим тобою!»

Мовивши так, розмахнувсь і свого довготінного списа

Кинув, та вгледів його й ухиливсь осяйливий Гектор,

Вчасно присів, і спис мідногострий, над ним пролетівши,

В землю уп’явся. Вирвавши спис той, Паллада Афіна

Потай від Гектора, люду вождя, повернула Ахіллу.

Гектор тоді бездоганному сину Пелея промовив:

«Схибив ти! Видно, усе ж таки, богоподібний Ахілле,

Ти не від Зевса дізнався про долю мою, як хвалився.

Не утікатиму я, не вженеш мені списа у спину!

Прямо іду проти тебе, проймеш мені груди, як тільки

Дасть тобі бог. А тим часом і сам ти мого стережися

Мідного списа. Бодай би цілком ти прийняв його в тіло!

Легшою стала б, напевно, війна й для троян із твоєю

Смертю. Для них-бо усіх найбільше являєш ти лихо!»

Мовивши так, розмахнувсь, і свого довготінного списа

Кинув, і прямо у щит Ахіллові вцілив несхибно.

Але далеко одскочив той спис од щита. І розсердивсь

Гектор, як глянув, що спис пролетів із руки його марно.

Став він, збентежений: іншого-бо не було в нього списа.

Голосно він білощитного став Деїфоба гукати,

Щоб йому ратище дав, а того не було уже й близько.

Все зрозумів тоді Гектор, і так він до себе промовив:

«Горе мені! Мабуть, справді до смерті боги мене кличуть!..

Але нехай уже не без борні, не без слави загину,

Діло зробивши велике, щоб знали про нього й потомки!»

Мовивши так, він з піхов загострений вихопив меч свій,

Довгий, важенний, що при стегні його дужім був завжди,

Зщуливсь і кинувся, наче орел отой високолетний,

Що на рівнину раптово із темної падає хмари

Ніжне ягнятко вхопити або полохливого зайця, —

Кинувся так же і Гектор, підносячи гострений меч свій.

Так же й Ахілл тоді з серцем, сповненим буйної сили,

Кинувся, груди могутні щитом прикриваючи круглим...

Так же, як сяє між зір незліченних у темряві ночі

Геспер, що в небі немає від нього яснішої зірки,

Сяяло так і відточене вістря на списі Ахілла,

Що у правиці стрясав ним, готуючи Гектору лихо

І виглядаючи, де б йому ніжне уразити тіло.

Але ховалося тіло вождя під озброєнням мідним.

Там лиш, де кості-ключиці поєднують шию з плечима,

Горло біліло, — найшвидше душі там сягає загибель, —

Саме туди своїм списом ударив Ахілл богосвітлий,

І пройняло його вістря те ніжную шию навиліт...

Ахілл і Гектор. Візуал відеогри Total War Saga: Troy від Billelis (фрагмент)

Двобій Ахілла з Гектором. Аттична чорнофігурна амфора, 550 р. до н.е.

В куряву впав він, і крикнув, зрадівши, Ахілл богосвітлий:

«Гекторе, вбивши Патрокла, — невже врятуватись самому

Ти сподівався? Й мене не страшився, бо я був далеко?»

Весь знемагаючи, Гектор одрік йому шоломосяйний:

«Задля твоєї душі, і колін, і батьків твоїх рідних,

Псам, я благаю, не кидай мене під човнами ахеїв,

Матимеш золота й міді за це ти від мене багато.

Тільки верни моє тіло додому, щоб Трої синове

Й жони троянські, вогнем попаливши, його поховали».

Глянув спідлоба і мовив до нього Ахілл прудконогий:

«Псе, не благай мене задля колін і батьків моїх рідних.

Тільки б дав волю я серцю і гніву своєму, то м’ясо

Рвав би із тебе й сирим пожирав би, — таке ти накоїв!

Нині ніхто вже від псів голови не врятує твоєї!»

Смертю конаючи, Гектор одрік йому шоломосяйний:

«Бачу, що добре я знаю тебе і дарма намагався

Переконати, бо серце у грудях у тебе залізне!

Та начувайся, щоб гніву богів не зазнати за мене

В день, коли славний Паріс і Феб-Аполлон дальносяжний

Вб’ють біля Скейської брами тебе, хоч який ти хоробрий».

Мовив він так, і смерть йому пітьмою очі окрила,

Вийшла із тіла душа й подалась до оселі Аїда,

З плачем за долю свою, покидаючи юність і силу,

А до померлого все ж промовив Ахілл богосвітлий:

«Смертю умри! А я свою стріну загибель тоді, як

Зевс та інші безсмертні мені її схочуть послати!»

Мовивши так, він на Гектора діло замислив негідне:

Попробивав на обох йому дужих ногах сухожилля

В п’ятах, де щиколоть; ремені в них протягнувши бичачі,

До колісниці припнув, голові ж дав в пилу волочитись.

На колісницю зійшов, славну зброю убитого взявши,

Коней стьобнув батогом, і охоче вони полетіли.

Куряви хмара знялась над волоченим тілом, звихрилось

Чорне волосся, і вся голова його, досі прекрасна,

В поросі билась густім. Ворогам-бо його на наругу

Зевс хмаровладний віддав у ріднім вітчизнянім краї.

Пилом бруднилась його голова. А мати, на сина

Глянувши, стала ридати й, далеко від себе жбурнувши

Світлу намітку свою, виривать почала свої коси.

Жалібно й любий ридав його батько, й усюди навколо

Плач і сумне голосіння лунали по цілому місту.

Переклад Бориса Тена

Аїд — бог царства мертвих.

Геспер — вечірня зірка (планета Венера).

Дейфоб (Деїфоб) — син царя Пелея, молодший брат Гектора.

Еніалій — одне з імен бога війни Ареса.

Патрокл — найближчий друг Ахілла.

Пелід (Пеліон) — ім'я Ахілла по батькові (царю Пелею).

Полідамант — друг Гектора, герой Троянської війни.

Пріамід — ім'я Гектора по батькові (царю Пріаму).

Скейська брама — міські ворота Трої.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

1. Визначте, якою була роль Ахілла у грецькому війську, а Гектора — у троянському. Поясніть, чому Ахілла названо Пелідом (Пелеоном), а Гектора — Пріамідом.

2. Про що розмірковував перед двобоєм із могутнім суперником Гектор? Спробуйте озвучити думки Ахілла перед поєдинком.

3. Чому, побачивши Ахілла, ватажок троянців кинувся тікати? Як довго тривав «дужий біг» воїнів?

4. Хто з богів підтримав Гектора, а хто став на бік Ахілла? Як саме діяли боги? Доведіть, що долю героїв було визначено ще до початку поєдинку.

5. Зачитайте слова, з якими Гектор звернувся до Ахілла. Як вони розкривають ставлення троянця до ворога?

6. Якою була відповідь Ахілла Гектору? Як це його характеризує?

7. Розгляньте перебіг двобою, склавши перелік дій суперників.

8. Які слова і дії ватажка троянського війська свідчать про його неймовірну мужність?

9. Чому Ахілл відмовив Гектору в його передсмертному проханні? Яке «діло не гідне» замислив і здійснив Пелід? Оцініть його вчинок із морального погляду.

10. Усно або письмово перекажіть епізод «Двобій Ахілла і Гектора», скориставшись текстом-кліше:

Ахілл та Гектор стали до двобою. Побачивши Ахілла в обладунках, Гектор несподівано ... . Так вони тричі... У цей час на Олімпі боги ... . Зевс підтримував ..., оскільки ..., тоді як Афіна сказала, що ... . Зевс зважив на терезах долі ... . Виявилось, що ..., тому ... .

Афіна спустилася з Олімпу й повідомила Ахіллові, що ... . Тоді перетворилася на ... і звернулась до ... зі словами: ... . Гектор зрадів, що має підтримку ..., опанував страх і ... . Перед поєдинком Гектор попросив Ахілла ... . Але Пелід грубо відповів, що ...

Ахілл кинув списа, але Гектор ... . Тоді Пріамід кинув списа, але влучив... Афіна повернула Ахіллу ..., а Гектор ... . Троянець сказав: ... . Гектар вихопив меча, бій продовжився. Ахілл влучив Гектору ..., троянець ... . Гектор звернувся до Ахілла з останнім проханням: ... Проте Пелід грубо ... .

Гектор помер. Ахілл гнівався на ватажка троянців через ... і замислив негідне: ... .

11. Які почуття викликав у вас опис двобою давніх героїв? Хто з двох більш чесний? За кого з них ви вболівали? Чому?

http://tinyurl.com/bukrek-edu-ZAR-8-Iliada-1

1. Розподіли персонажів поеми «Іліада» на групи: боги, греки та троянці.
2. Розгадай кросворд за твором «Іліада»

ЧИТАЄМО ТВОРЧО

12. Складіть діаманту — віршовану форму із семи рядків, перший і останній із яких — поняття з протилежним значенням. Цей вид вірша складається за такою схемою:

1 рядок — перший герой твору (1 іменник);
2 рядок — опис першого героя (2 прикметники);
3 рядок — дії першого героя (3 дієслова);
4 рядок — фраза, що єднає двох героїв твору, встановлює їхні стосунки;
5 рядок — дії другого героя (3 дієслова);
6 рядок — опис другого героя (2 прикметники);
7 рядок — другий герой твору — антипод першому героєві або його метаморфоза (1 іменник).

ТВІР У МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ

Упродовж багатьох століть поеми Гомера були і є жерелом сюжетів для письменників, музикантів, художників та митців інших галузей.

• У V ст. до н.е. драматург Есхіл пише своєрідне продовження «Іліади» — трилогію «Орестея» (про подальшу долю царя Агамемнона).

• У царині живопису відомі полотна «Ахілл, який перемагає Гектора» Пітера Пауля Рубенса (1630-1635), «Викуп Пріамом тіла Гектора» Джованні Ланджетті (1660-1675), «Тріумф Ахілла» Франца фон Мача (1892), «Прощання Гектора з Андромахою» Антіна Лосенка (1773) тощо.

• Персонажі «Іліади» продовжують жити у трагедії Шекспіра «Троїл та Крессида», в оповіданні Крісти Вольф «Кассандра», у романах Дена Сіммонса «Троя» й «Олімп» та ін.

• У 1954 р. на Бродвеї було поставлено мюзикл композитора Джерома Моросса «Золоте яблуко», у якому мотиви поем Гомера сумістилися з американською історією початку XX ст.

• Неодноразово події Троянської війни екранізували. Найбільш популярні (і водночас суперечливі) версії — це фільм Вольфганга Петерсена «Троя» (2004) та британський мінісеріал «Падіння Трої» (режисери Овен Гарріс та Марк Брозел, 2018).

Постери до фільму «Троя» (2004) і мінісеріалу «Падіння Трої» (2018)

СТВОРЮЄМО УНІКАЛЬНИЙ КОНТЕНТ

Ахілл і Гектор — персонажі фільму «Троя» (актори Бред Пітт та Ерік Бана) і серіалу «Падіння Трої» (актори Девід Ґясі та Том Вестон-Джонс). Уважно розгляньте кадри з двох екранізацій твору. Хто з акторів вам здається кращим втіленням образу і чому? Кого з акторів ви самі запросили б на ролі Ахілла і Гектора? Свій вибір аргументуйте. (1 соверен)

Ахілл і Гектор — персонажі фільму «Троя» (актори Бред Пітт та Ерік Бана) і серіалу «Падіння Трої» (актори Девід Ґясі та Том Вестон-Джонс)

ПІЗНАЄМО СЕБЕ

Персонажі п'єси «Життя Галілея» Бертольта Брехта говорять: «Нещасна країна, що не має героїв. — Ні! Нещасна країна, що потребує героїв!». Яка з цих думок суголосна з вашою? Чому? Обговоріть це питання у своїй родині. Поділіться своїми думками з однокласниками / однокласницями.

ОЦІНЮЄМО СЕБЕ

Дайте усні (письмові) відповіді на запитання повними реченнями. Кожна правильна відповідь — 2 гайворони.

1. Чому поема має назву «Іліада»?
2. Чому неправильно говорити, що тема «Іліади» — зображення Троянської війни?
3. Чому у двобої зійшлись саме Ахілл і Гектор?
4. Чому Гектор програв поєдинок ще до його початку?
5. Чому поведінка Ахілла під час бою з Гектором викликає осуд?
6. Чому опис поєдинку Ахілла и Гектора хвилює і сучасних читачів/ читачок?

КЛЮЧІ ДО ТЕКСТУ

Якщо чоловік запізнюється, на це мають бути вагомі причини. Інакше доведеться вигадувати не дуже правдиві історії. А тепер уявіть, що міг би розповісти про свої пригоди той, хто повертається додому за десять довгих років! Це Одіссей, герой Троянської війни, цар острова Ітака. Шлях був нелегким, проте саме Одіссеєві оповідки започаткували у літературі популярний нині жанр фентезі. Зустрічі із богами, сутички із чудовиськами, боротьба з морською стихією, підступність ворогів і недалекоглядність друзів — ось далеко неповний перелік того, із чим доведеться зіткнутися грекам. Виявляється, гомерівське Середземномор’я населене такими персонажами, про яких навіть міфологія не знає. Про одну з дивовижних зустрічей йтиметься далі...

Карта плавання Одіссея

ОДІССЕЯ

Твір присвячено поверненню додому Одіссея (лат. Улісса). З героєм ми проживаємо 40 днів, але його розповідь охоплює десять років. Одіссеєві доведеться пройти через чимало випробувань, знайти несподіваних друзів і нажити лютих ворогів, втратити всіх своїх супутників, пізнати підступність богів, відстояти честь власної дружини Пенелопи — і лише тоді герой знайде спокій...

ПІСНЯ ДЕВ’ЯТА. РОЗПОВІДЬ АЛКІНОЄВІ. ПРИГОДА В КІКЛОПА

(уривки)

...Згодом у край гордовитих кіклопів, що правди не знають,

Ми прибули. В усьому цілком здаючись на безсмертних,

Ні ораниці не орють вони, ні рослини не садять,

В них і без оранки-бо і не сіяне все виростає:

І ячмені, і пшениця, і лози вино виноградне

В гронах розкішних дають, що примножує Зевс їм дощами.

В них ні законів нема, ні нарад, ані зборів народних, —

На верховині високій у горах вони проживають,

В диких печерах глибоких, і кожен дружиною й дітьми

Владно правує, й до інших нікому з них діла немає...

Сирени. Фрагмент картини «Одіссей і сирени» Джона Вотерхауса, 1891 р.

Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста,

Скликав супутців своїх я на збори і так до них мовив:

«Товариші мої вірні, лишайтеся тут, а тим часом

Я на своїм кораблі з гребцями своїми поїду

Певно дізнатися, що за мужі в тій країні домують, —

Чи непривітні і дикі там люди, що правди не знають,

Чи доброзичливі серцем, гостинні і богобоязні».

Мовивши так, зійшов я на свій корабель і супутцям

Вийти на нього звелів і причали усі відв’язати.

...Швидко дістались ми так недалекої тої країни,

Обік побачили там, край скелі над морем, високу,

Лавром порослу печеру. До неї збиралося на ніч

Кіз і овечок багато; навкруг простягався високий

Двір, обгороджений муром з укопаних в землю великих

Каменів, зверху ж і сосни росли, і дуби височенні.

Велетень жив там потворний, що кіз і овечок отари

Сам випасав собі, інших оподаль. Ні з ким він не знався

У самотині своїй і ніяких не відав законів.

Був він потвора страшна, на людину, що хлібом живиться,

Зовсім не схожий, скоріше скидавсь на гірську верховину,

Лісом порослу, яка серед скель височіє самотньо.

Товаришам своїм вірним на місці звелів я лишатись,

При кораблі, й стерегти корабля свого якнайпильніше;

Сам же, дванадцять обравши між ними супутців найкращих,

Вирушив. Мав із собою я козячий міх із солодким

Темно-червоним вином...

...Швидко добралися ми до печери, але не застали

Велетня в ній, — десь пас він отару свою густорунну.

От увійшли ми в печеру і стали усе оглядати:

Сиру там кошики повні стояли, ягнята й козлята

В стійлах тіснились вузьких, за віком поставлені різним:

Старші — окремо, окремо від них середульші, й окремо —

Новонароджені; в цебрах стояло сироватки повно,

Глеки й дійниці були приготовані там для удою.

Товариші почали всіляко мене умовляти, —

Сир той забравши, негайно тікать відтіля і найшвидше

Позаганяти на наш корабель бистрохідний з кошари

Тих козенят і ягнят та й умкнути по водах солоних.

Та не послухав я їх, хоч було б набагато це краще, —

Хтілось побачить його, чи не дасть мені сам він гостинця?

Товаришам же моїм не здавався, проте, він привітним.

От ми розклали вогонь, і жертву принесли, й самі вже,

Сиру набравши, поїли, і ждати в кутку посідали,

Поки той прийде із стадом. Приніс тяжкий оберемок

Дров він сухих, щоб мати на чому вечерю варити.

З грюкотом скинув ті дрова серед кам’яної печери.

Ми ж із перестраху всі аж в найдальший зашилися закут.

Позаганяв до печери опасистих кіз і овечок

Тих, що доїти їх мав, а самців — баранів із козлами —

Він за дверима лишив, на своєму подвір’ї широкім.

Потім камінь підняв величезний і вхід до печери

Ним завалив, — не могли б того каменя зрушити з місця

Й ковані міцно аж двадцять два вози чотириколісні.

Сидячи, сам подоїв уже й кіз, і овець мекотливих,

Всіх за чергою, і кожній тоді підпустив сосунятко.

Кіклоп Поліфем. Зображення від Historias Mitologicas

Одіссей осліплює кіклопа Поліфема. Чорнофігурна ваза (Елевсін), VI ст. до н.е.

Білого він молока на кисле узяв половину.

Сир віддавивши, поклав у плетені кошики зразу;

Другу ж у глечиках він залишив половину, щоб мати

Й свіжого ще молока — напитися після вечері.

Швидко із справами цими упорався, потім ще й ватру

Сам розпалив, і нарешті побачив він нас і промовив:

«Хто ви, чужинці? Шляхом відкіля ви пливете вологим,

В справі якій чи так, навмання, ви блукаєте морем,

Наче розбійники ті, що гасають у водних просторах?»

Так говорив він, і любими ми зажурились серцями:

Сповнив нас жахом страшний його голос і вигляд потворний.

В відповідь все ж я до нього з такими звернувся словами:

«Родом усі ми ахеї, додому вертаємо з Трої.

Збились з путі, і на інших шляхах та на іншій дорозі

Ми опинились, — Зевсова, видно, на те була воля.

Горді ми бути людьми Агамемнона, сина Атрея,

Слава якого тепер до високого неба сягає, —

Місто велике-бо він зруйнував і люду багато

Винищив. Ми ж прибули аж сюди, і от припадаєм

Всі до колін твоїх, — виявиш ти нам гостинність чи, може,

Ще й подарунок даси, що гостям їх звичайно дарують.

Отже, могутній, богів пошануй, благаєм тебе ми,

Зевс-бо є сам покровитель гостей і усіх, що благають».

Так говорив я, а він відповів мені словом безжальним:

«Ну ж і дурний ти, чужинче, та й здалеку, мабуть, прибув ти,

Що шанувати й боятись богів мене так умовляєш!

Нам, кіклопам, байдуже й до Зевса-егідодержавця,

І до блаженних богів, самі-бо від них ми сильніші.

Страх перед Зевсом мене не примусить тебе пощадити

З товаришами, якщо того власний мій дух не накаже.

Краще скажи мені, де корабель твій оснащений нині

До суходолу пристав — далеко чи близько, щоб знав я».

Так він випитувать став, але це не укрилось від мене,

Мав-бо я досвід і хитрими мовив до нього словами:

«Мій корабель розтрощив Посейдон, землі потрясатель,

Кинувши ним о скелі стрімкі при самім узбережжі».

Так я сказав. Не відмовив безжалісний серцем нічого,

Скочив раптово і, руки свої на супутців наклавши,

Двох, як щенят, ухопив і з силою ними об землю

Вдарив, аж мозок їх бризнув і скрізь по землі розіллявся.

Пошматувавши їх геть, спорядив собі з них він вечерю...

А як наповнив кіклоп свого черева глиб ненажерний і

М’ясом людським, молоком нерозбавленим їжу запив він

І між овець у печері своїй спочивати розлігся...

Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста,

Вже він вогонь розпалив, подоїв своїх славних овечок,

Всіх за чергою, і кожній тоді підпустив сосунятко.

Швидко із справами цими упорався, потім ізнову

Двох з-поміж нас ухопив і собі спорядив з них сніданок.

Далі, поснідавши, вигнав з печери свою він отару,

Легко відсунувши камінь важкий од дверей, і на місце

Знову поставив, немов сагайдак ковпачком покривав він.

З гуком і свистом кіклоп погнав свою жирну отару

В гори. А я, у печері лишившись, почав міркувати,

Як би помститись, якщо подасть мені ласку Афіна.

Серцю моєму така найкращою видалась рада:

Біля кошари лежала кіклопова палиця довга —

Стовбур сирої маслини, — зрубав її він, щоб ходити

З нею, як висхне вона. Виглядала ж та палиця, наче

Щогла на двадцятивеслім просторім судні чорнобокім.

Кия із сажень завдовж од неї тоді відрубав я

Й товаришам передав, обстругати його наказавши.

Гарно вони обтесали оцупок, а я, загостривши

Дрюк той, у полум’ї вістрям тримав, щоб вогнем засмалити.

Потім старанно його заховав я під гноєм, якого

Дуже багато було понакидано скрізь по печері...

Ввечері й він надійшов і отару пригнав пишнорунну...

Двох з-поміж нас ухопив і собі спорядив з них вечерю.

Тут підійшов до кіклопа я близько й звернувся до нього,

З темно-червоним вином дерев’яний підносячи дзбанок:

«Випий, кіклопе, вина, наївшися м’яса людського, —

Сам тоді знатимеш, що за питво в кораблі хоронилось

Нашому. Віз тобі цю я пожертву, щоб зглянувсь на мене

Й вирядив швидше додому, а ти все нещадно лютуєш!»

Так говорив я. Узяв він і випив; і страшно вподобав

Те він солодке питво і ще зажадав його вдруге.

«Дай-но, будь ласка, іще, та своє мені тут же імення

Зразу назви, щоб міг і тебе я гостинцем потішить».

Так він сказав, і іскристого знов йому дав я напою.

А як вино уже зовсім йому затуманило розум,

Я із солодкими знову до нього звернувся словами:

«Ти про ім’я моє славне питаєш, кіклопе? Назву я

Зараз себе, та гостинця віддай, що мені обіцяв ти.

Звусь я Ніхто на ім’я, і Ніким мене батько і мати,

Й товариші мої, й інші, звичайно, усі називають».

Так говорив я, а він відповів мені словом безжальним:

«Отже, Нікого я з’їм наостанку, раніше ж поїм я

Товаришів його всіх, — оце тобі й буде гостинець».

Так він сказав, похитнувся і навзнак упав, і, зігнувши

Набік грубезну шию, лежав, і відразу всевладний

Сон подолав його...

Кия тоді я у попіл гарячий засунув, щоб знову

Він розігрівся, як жар, а тим часом відваги словами

Товаришам додавав, щоб ніхто не утік з переляку.

Взявшись за дрюк той оливний з кінцем загостреним, дружно

В око встромили йому ми. А я, натиснувши зверху,

Став ним крутити, як бантину тесля свердлить корабельну...

Страшно кіклоп закричав, аж луна розляглась по печері,

З ляку ми кинулись врозтіч усі, і зразу він вирвав

З ока оту деревину, гарячою кров’ю облиту,

З люттю від себе її жбурнув обома він руками

Й гучно кіклопів волати почав, що з ним у сусідстві

Теж у печерах жили на овіяних вітром узгір’ях.

Крик той страшенний почувши, вони звідусіль позбігались,

Вхід обступили в печеру і стали розпитувать, що з ним...

В відповідь так із печери волав Поліфем премогутній:

«Друзі, Ніхто, й не насильством мене він, а підступом губить!»

Відповідаючи, мовлять вони йому слово крилате:

«Що ж, коли сам ти, й ніхто насильства тобі не вчиняє,

То чи не Зевс тобі хворість наслав, і поміч тут марна, —

Краще ти батька свого, владику благай Посейдона!»

Мовили це й відійшли; любе серце моє розсміялось,

Як обманув я ім’ям його й задумом цим бездоганним.

Стогнучи тяжко і в корчах увесь аж звиваючись з болю,

Камінь руками намацав кіклоп і відсунув від входу,

Сів посередині в дверях і широко руки розставив,

Щоб упіймати того, хто з отарою хтів би умкнути...

Втеча Одіссея з острова Поліфема. Художник Арнольд Беклін, 1896 р.

Зрештою визнав у серці я раду таку за найкращу:

Гарних, ставних там чимало було баранів густорунних.

Всіх я їх нишком позв’язував сплетеним віттям вербовим

З ложа жорсткого, що велетень спав нечестивий на ньому.

Я їх по троє зв’язав, — ніс когось під собою середній,

Інші ж обидва з боків тим часом його прикривали.

Кожні так троє несли одного чоловіка. А сам я...

Був поміж ними баран, над усіх в тій отарі найкращий,

Міцно вхопившись за карк, під черевом в нього кудлатим

Я заховався і, вп’явшись руками у шерсть божественну,

Так і тримавсь терпеливо, відважного сповнений духу.

Ледве з досвітньої мли заясніла Еос розоперста,

Стали на пашу тоді барани і козли пориватись,

А неподоєні матки замекали голосно в стійлах —

Понабухали в них вим’я. А їхній господар, жорстоким

Мучений болем, усім баранам, що йшли поуз нього,

Спини обмацував. Не помічав він, проте, нерозумний,

Що під грудьми в баранів густорунних підв’язане крилось.

Йшов аж останнім баран мій до виходу, шерстю своєю

Й мною обтяжений, я ж — передумав тоді вже багато.

Спину обмацавши в нього, сказав Поліфем премогутній:

«Любий баранку! Чому це сьогодні виходиш останній

Ти із печери? Раніш не ходив-бо від інших позаду.

Перший на луки ти жвавими кроками біг в ніжнолистих

Пастися травах, перший збігав і до хвилі річної...

Клятий Ніхто! Не втече він, кажу, від загибелі злої!

Мав би ти розум такий, як у мене, і вмів би хоч слово

Вимовить, ти б розказав, де від гніву мого він сховався».

Так промовляючи, він барана випускає за двері.

Щойно ми вийшли з печери й оподаль кошари спинились,

Перший я виліз із-під барана й повідв’язував інших.

Швидко погнали отару ми жирних овець тонконогих,

Їх оточивши навколо, щоб разом все стадо загнати

На корабель свій. Нас радо супутники любі вітали...

А на таку вже відплинувши віддаль, що поклик ще чути,

До Поліфема почав я, глузуючи з нього, кричати:

«Гей ти, кіклопе! Не зовсім беззахисний муж той, в якого

Товаришів у глибокій печері пожер ти жорстоко!

Так і належить помститись тобі за лихі твої вчинки,

Нелюде лютий, що в домі своєму гостей поз’їдати

Не посоромивсь! От Зевс і боги тебе всі й покарали!»

Так я промовив. Його ж іще більша злоба охопила.

Верх од гори відломив він великої й так його кинув,

Що поблизу корабля темноносого впав той уламок.

Завирувало все море від скелі, що впала у воду, —

З шумом до берега нас понесло тоді водоворотом,

Моря приливом нас знову до самої суші пригнало...

Тільки як далі від берега вдвоє уже одпливли ми,

Знов я кіклопа гукати хотів; та навкруг навперейми

Товариші мене лагідно так почали умовляти:

«Знову, безумний, ти хочеш цю дику людину дражнити?

Щойно він, кинувши скелю у море, погнав корабель наш

Прямо на берег, і ми уже зовсім загинути мали!»

Так говорили вони, та не слухало серце відважне,

Й знову до нього покликнув я, гнівом в душі спалахнувши!

«Гей ти, кіклопе, якщо тебе з смертних хто-небудь спитає,

Хто осліпив так ганебно тебе, ти можеш сказати —

Це Одіссей тебе ока позбавив, той городоборець,

Син Лаерта, що має свою на Ітаці домівку».

Переклад Бориса Тена

Агамемнон, син царя Атрея — цар Мікен, верховний вождь ахейців (греків) у Троянській війні.

Алкіной — цар мореплавців феаків (острів Схерія).

Еос — ранкова зоря (планета Венера).

Зевс-егідодержавець — верховний бог-олімпієць, одним з атрибутів якого є щит («егіда»).

Кіклопи (циклопи) — велетні, що відзначалися надзвичайною силою і вправністю.

Лаерт — батько Одіссея, у минулому — цар острова Ітака.

Посейдон — бог морів і всіх вод.

ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ

1. Визначте, від чийого імені ведеться розповідь. Як вона характеризує оповідача?

2. Поеми «Іліада» та «Одіссея» містять чимало інформації про життя давніх греків. Скориставшись описом, поданим в уривку про зустріч із Поліфемом, намалюйте його печеру зовні та всередині. Яку господарську діяльність кіклопа детально зображено в поемі?

3. З яких міркувань Одіссей вирішив дочекатись господаря печери? Чому він про це пошкодував?

4. Царя Ітаки у поемі охарактеризовано постійним епітетом «хитромудрий». Аргументуйте, що Одіссей справді такий.

5. Розкажіть про боротьбу греків з однооким велетнем, склавши перелік їхніх дій.

6. Відпливаючи з острова, Одіссей глузував із кіклопа Поліфема. Чого могло коштувати грекам марнославство царя Ітаки?

7. Усно або письмово перекажіть епізод «Одіссей і кіклоп Поліфем», скориставшись текстом-кліше:

Одіссей та його ... супутників висадились на острів кіклопів, котрі були синами бога ... . Кіклопи виглядали як ..., у них було лише одне ... . Норов кіклопів був .... Велетні займались ... і вирощували ... . Кіклоп Поліфем жив у ..., вхід до якої ... .

Супутники вмовляли Одіссея взяти ... та швидше .... Але Одіссей хотів .... Увечері прийшов Поліфем. Кіклоп почав поратись по господарству: він ... . Лише тоді велетень помітив греків і запитав ... . Одіссей відповів, що ... .

Кіклоп розпочав глузувати з мандрівників, тому що ... . Він убив та з'їв ... . Вночі Одіссей хотів ..., але передумав, тому що ... . Вранці Поліфем ... . Греки залишились в печері. Одіссей придумав, як ... . Він знайшов стовбур дерева і ... .

Увечері Поліфем повернувся і знову ... . Одіссей напоїв кіклопа та представився йому іменем ... . Коли Поліфем заснув, греки ... . На рев Поліфема збіглись інші кіклопи, але не допомогли йому, тому що ... .

Уранці Поліфем випускав стадо. Греки втекли, сховавшись ... . Одіссей наказав відплисти на безпечну відстань і закричав кіклопу, що ... . Розгніваний Поліфем жбурляв у корабель ... і мало не ... .

8. Визначте провідні риси характеру Одіссея і доведіть, що у героя непроста вдача.

9. Уявіть, що ви один із членів екіпажу Одіссея. Напишіть лист додому, описуючи одну з пригод, яку ви пережили разом з ним. Які емоції ви відчували? Що вас найбільше вразило?

https://tinyurl.com/bukrek-edu-ZAR-8-Odiss-1

1. Розгадай кросворд за твором «Одіссея»

2. Увідповідни богів давніх греків і римлян

ЖИВІ СТОРІНКИ

10. Ви, напевно, помітили, що гомерівські поеми не мають рими, але вирізняються своєрідністю ритму. Прочитайте виразно уривок, який вам сподобався, дотримуючись ритму й урочистості інтонації.

11. Оберіть найяскравіший, на вашу думку, уривок з поеми. Об'єднайтеся в групи, розподіліть ролі та прочитайте уривок в особах. Визначте читців, які найкраще розкрили характери персонажів (1 соверен).

12. Багато виразів з поем Гомера, як і з грецької міфології загалом, стали крилатими. Наприклад: спалити кораблі (саме так, на думку Геродота, вчинили троянські жінки, щоб після поразки їхні чоловіки не мали змоги втекти) — значитьрішуче порвати з минулим. Користуючись довідковими джерелами, знайдіть і випишіть у зошит п'ять крилатих виразів, що походять із грецької міфології.

СТАЄМО КОМПЕТЕНТНИМИ ЧИТАЧАМИ Й ЧИТАЧКАМИ

13. Узявши за взірець твори Гомера «Іліада» та «Одіссея», визначте основні риси епічної поеми:

форма — віршована, прозова;
обсяг — невеликий, середній, великий;
порушуються важливі загальнолюдські проблеми, увага зосереджена на описі почуттів та природи;
одна сюжетна лінія, декілька сюжетних ліній;
наявні елементи фантастики, відсутні елементи фантастики.

14. Порівняйте своє визначення епічної поеми з поданим у літературознавчому словничку підручника.

СТВОРЮЄМО УНІКАЛЬНИЙ КОНТЕНТ

Дошка вибору. Кожне виконане завдання — 1 соверен.

Намалюйте комікс, який ілюструє одну з пригод Одіссея. Намагайтеся передати основні моменти сюжету та характер персонажів.
Доберіть саундтреки до подій й атмосфери «Одіссеї». Поясніть свій вибір.
Створіть мапу подорожі Одіссея. Позначте 5-6 відвіданих місць і стисло опишіть, що там сталося.
Дослідіть міфологічних істот, яких зустрічає Одіссей. Додайте нові сторінки до свого бестіарію.
Уявіть, що герої «Одіссеї» користуються соцмережами. Створіть профіль Одіссея: фото, дописи й коментарі.
Перепишіть одну з пригод Одіссея на сучасний лад. Якими б були герої і боги?

https://tinyurl.com/bukrek-edu-ZAR-8-Odiss-1

3. Роздивіться фотографії в електронному додатку. Порівняйте образ Одіссея, створений у фільмах «Одіссея» (1954, Кірк Дуґлас), «Троя» (2004, Шон Бін), «Падіння Трої» (2018, Джозеф Моул) та «Троя: Одіссей» (2017, Ділан Вокс). Який з них вам здається найбільш вдалим і чому? Створіть власний образ Одіссея, використовуючи ШІ (10 гайворонів).

ТВІР У МИСТЕЦЬКОМУ ПРОСТОРІ

• «Одіссея» започатковує у світовому мистецтві один з наскрізних мотивів — мотив повернення героя.

• «Повернення Улісса на батьківщину» — опера Клаудіо Монтеверді (Венеція, 1640).

• Пригоди Одіссея надихали таких майстрів живопису, як Якоб Йорданс, Ян Брейгель Старший, Джон Вільям Вотергаус та багатьох інших.

• Скульптури із зображенням Одіссея можна побачити, зокрема, у національному парку «Софіївка» (Умань).

• Довгий час поема перебувала у тіні більш відомої «Іліади», але з XVIII ст. почала набувати популярності. Мотиви твору використані, зокрема, у творах Альфреда Теннісона (девіз Олімпіади-2012 у Лондоні: «Боротися, шукати, знайти і не здаватися» — з його вірша «Улісс»), романах Джеймса Джойса «Улісс», Генрі Райдера Гаґарда «Мрія світу», Володимира Єрмоленка «Ловець океану», «грецькій» дилогії Дена Сіммонса та ін. Саме з «Одіссеї» починається література фентезі.

• На кіноекрані Одіссей уперше з'явився у 1908 р. («Повернення Одіссея», Франція). З пізніших екранізацій найбільш відомі «Одіссея» режисерів Маріо Камеріні та Маріо Бава з Кірком Дугласом у ролі Одіссея (1954) та однойменний мінісеріал Андрія Кончаловського з Арманом Ассанте в головній ролі (1997).

Статуя Одіссея у Софіївці (Умань)

ОЦІНЮЄМО СЕБЕ

Дайте усні (письмові) відповіді на запитання повними реченнями. Кожна правильна відповідь — 2 гайворони.

1. Чому слово «одіссея» можна вжити як у прямому значенні, так і в переносному?
2. Чому з розповіді про фантастичну істоту кіклопа Поліфема можна отримати уявлення про справжнє життя давніх греків?
3. Чому кіклопи не шанували ні богів, ні законів гостинності?
4. Чому царя Ітаки в поемі охарактеризовано постійним епітетом «хитромудрий»?
5. Чому марнославство Одіссея ледь не коштувало життя усім його супутникам?
6. Чому бог Посейдон топив кораблі Одіссея?

Ви закінчили вивчати першу тему розділу. Уявіть, що подолали певний шлях до омріяного замку. Визначте на малюнку своє місце. Якщо ви поряд із героєм, то ще багато чого треба прочитати і зрозуміти, звернутися по допомогу до вчителя чи однокласників.

Якщо ви посередині шляху, то зрозуміли прочитане, навчилися робити висновки, знаходити рішення у складних ситуаціях.

Ви на останній сходинці до замку — отже, добре засвоїли тему, готові допомогти своїм друзям і рухатися літературним світом далі.