Зарубіжна література. 7 клас. Горобченко
Дати відсіч усім страхам
Роберт Шеклі. «Привид V»
Наш світ не тільки дивніший, ніж ви думаєте, він набагато дивніший, ніж ви могли б уявити.
Роберт Шеклі
Роберт Шеклі
Відкриття наукової фантастики — це не лише роботи: не менш важливим для письменника-фантаста є створення неймовірного середовища для життя.
Це середовище більш привабливе і милостивіше до людини, ніж природне. «Цивілізацію тому й довелося вигадати, що природа безжальна, страшна і жорстока понад усілякі ймовірності», — зазначив сучасний англійський фантаст Джон Віндем. Хіба доводиться чекати від природного середовища, що воно буде слатись тобі під ногами, пушитися килимами і в потрібний момент вигинатися кріслами та ліжками?
Так у науковій фантастиці XX століття з’являються нові елементи художнього простору: планета і Всесвіт, пов’язані з розширенням просторового мислення людини, зумовленого виходом людства в космос. Зображення Всесвіту як серії паралельних світів найбільш характерне для творчості Роберта Шеклі.
Знайомтеся, автор!
Дата і місце народження: 16 липня 1928, Бруклін, Нью-Йорк (США)
Освіта: мистецький факультет Нью-Йоркського університету
Кар’єра: розсильний, буфетник, садівник, помічник металурга, редактор журналу, письменник
Хобі: читання, подорожі, керування вітрильником.
Дата і місце смерті: 2005, Покіпсі, Нью-Йорк (США).
Найвідоміші твори: збірки «Паломництво на Землю», «Пастка на людину», романи «Цивілізація статусу», «Корпорація «Безсмертя»», «Обмін розумів», «Координати чудес», «Квиток на планету Транай» та ін.
Нагороди: премія «Юпітер» (1974), звання Почесний письменник-фантаст (2000), премія Сірано (2004).
• Після закінчення школи Шеклі мандрував автостопом Каліфорнією і працював посильним, барменом, буфетником, садівником. Служив у армії (редактор полкової газети). Навчався в університеті, на життя заробляв грою на гітарі.
• З 1959 року продає свої науково-фантастичні оповідання літературним журналам. Спочатку писав під псевдонімами Фінн О’Донован і Нед Ленг, потім — під власним іменем.
• Активно розвивав гумористичну фантастику, відзначився як автор фентезійних і містичних творів. Був постійним автором популярного журналу «Galaxy». Видавав власний часопис OMNI.
• Передбачив створення інтернету. Після його появи й широкого розповсюдження, незважаючи на солідний вік, почав активно користуватися новою технологією.
• Самостійно чи у співавторстві написав більше 20 романів і 400 оповідань. Його твори багато разів екранізувалися. Вважається одним із засновників жанру наукової фантастики.
Український контекст
• Шеклі побував в Україну у 2005 році: відвідав літературний конвент «Портал», підписав договір з видавництвом «Зелений пес» на видання збірки.
• Відповідаючи на питання про враження від України, Шеклі сказав: «Мені важко судити про українську природу, визначні архітектурні пам’ятки, дороги тощо. Та по людях, із якими я спілкувався, зрозуміло: ця країна для них дуже важлива».
Ключі до тексту
Які твори вас як читачів приваблюють найбільше? Дайте відгадати! Зосередимося на жанрі, сюжеті, героях, емоціях.
Отже, 1. Жанр — оповідання чи новела. Коротко, яскраво, непередбачувано. 2. Сюжет — фантастичний, детективний, пригодницький, подорожі? І — чудово б, — якби все це вкупі! 3. Герої — цікаві, смішні, вигадливі, кмітливі, мобільні, підприємливі? Є такі! 4. Емоції — інтерес, напруга, страх, самоіронія? Ну чого б іще? У цьому творі — є все!
ПРИВИД V
— Читає нашу вивіску, — сказав Грегор. Його худе видовжене обличчя знову припало до вічка, влаштованого у дверях офісу.
— Дай поглянути, — сказав Арнолд. Грегор відштовхнув його.
— Збирається постукати... Ні, передумав. Іде геть.
Арнолд повернувся до свого письмового столу й почав розкладати черговий пасьянс. Грегор усе ще дивився у вічко.
Вони врізали вічко у двері від нічого робити через три місяці після того, як заснували своє партнерство й винайняли офіс. З того часу «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля» не отримала жодного замовлення, дарма що в телефонному довіднику, завдяки своїй оригінальній назві, фірма значилася першою. Оздоровлення природного середовища на різних планетах — давній і поважний бізнес — останнім часом монополізували дві великі корпорації. Ця обставина істотно ускладнювала життя новій невеликій фірмі.
— Він повертається, — вигукнув Грегор. — Швидко, зроби вигляд, що ти страшенно заклопотаний і дуже поважний...
Відвідувач виявився невисоким лисим чоловіком з виразними слідами втоми на обличчі. Він підозріливо розглядав компаньйонів.
— Це ви займаєтесь оздоровленням природного середовища на планетах?
— Саме так, сер. — Грегор відклав убік стос паперів і потис вологу долоню відвідувача. — Мене звати Річард Грегор. А це — мій партнер, доктор Френк Арнолд.
Арнолд, дуже серйозний і поважний у своєму білому халаті та темних окулярах у роговій оправі, мимохідь кивнув і знову почав розглядати на просвіт старі пробірки, в яких уже давно випав осад.
— Прошу сідати, містере... е-е...
— Фернграум.
— Містере Фернграум. Гадаю, ми зможемо впоратися з будь-яким вашим дорученням, — привітно промовив Грегор. — Ми здійснюємо контроль флори чи фауни, очищуємо атмосферу й питну воду, стерилізуємо ґрунт — словом, вживаємо всіх заходів, необхідних для того, щоб планета стала придатною для життя.
Фернграум, як і раніше, виглядав стурбованим.
— Скажу вам відверто. У мене на руках зависла доволі проблемна планета.
— Проблеми — це наш фах, — упевнено кивнув Грегор.
— Я позаштатний агент з нерухомості, — пояснив Фернграум. — Знаєте, як це робиться, там купив планету, тут продав її... Зазвичай я працюю з непридатними для життя світами, залишаючи оздоровлення природного середовища самим покупцям. Але кілька місяців тому мені пощастило придбати справді якісну планету. Середня температура плюс двадцять шість градусів. Невисокі пагорби, родючий ґрунт. Водоспади, веселки — повний фарш. І до того ж ніякого тваринного світу.
— То що ж сталося с цією планетою?
Фернграум ніяково поглянув на Грегора.
— Ви про неї, мабуть, чули, в офіційному каталозі її індекс RJC-V. Але усі називають її Привид V.
— Не пригадую, щоб я чув про таку, — сказав Грегор. — То що з нею трапилося?
— Схоже, там живуть привиди! — у відчаї промовив Фернграум.
Виявляється, він зробив радіолокаційне обстеження планети й одразу ж здав її в оренду фермерам з Діжона VI. Перша група з восьми добровольців висадилася на планеті й через добу почала надсилати повідомлення про демонів, упирів, динозаврів та іншу ворожу погань. Коли прибув рятувальний корабель, усі восьмеро були мертві. Протокол судово-медичного розтину засвідчив, що рвані й різані рани та синці на трупах могли бути заподіяні ким завгодно, навіть демонами, упирями, чи динозаврами, якщо такі існують у природі.
За недбалість під час очищення планети Фернграума оштрафували.
Фермери розірвали договір оренди, але він примудрився впарити планету сонцепоклонникам з Опалу II. Вони виявилися обачнішими: відправили необхідне спорядження, але супроводжувати його доручили лише трьом чоловікам, які одночасно мали розвідати обстановку. Ці троє розбили табір, розпакували речі й оголосили Привид V справжнім раєм. Вони передали по радіо запрошення всім вилітати, як раптом почувся дикий крик, і радіо змовкло.
На Привид V вилетів патрульний корабель. Його екіпаж поховав три покалічених трупи й рівно через п’ять хвилин залишив планету.
— Це мене доконало, — зізнався Фернграум. — Тепер ніхто не хоче мати з нею справу ні за які гроші. Екіпажі зорельотів навідріз відмовляються робити там посадку, а я й досі не знаю, що там трапилось. Ви можете непогано заробити, якщо візьметесь за цю справу...
Півгодини вони уточнювали умови договору: велика частка у прибутках від експлуатації планети — на випадок успіху; пункт про неустойку — на випадок невдачі.
Грегор провів Фернграума до дверей.
— До речі, сер, — запитав він, — чому ви звернулися саме до нас?
— Бо решта відмовилися, — відповів Фернграум, надзвичайно задоволений собою.
За три дні Грегор уже був на борту старого хисткого космічного рудовоза, який прямував до Привида V... За наказом капітана корабель завис на висоті близько кілометра над привабливою зеленою поверхнею планети — опуститись нижче він навідріз відмовився. Грегор на парашутах скинув усе своє обладнання на те місце, де були розташовані два попередні табори, після чого потис руку капітанові й вистрибнув з парашутом сам.
Щасливо приземлившись, він поглянув угору. Рудовоз мчав у космос з такою швидкістю, немов його переслідували всі фурії пекла.
Грегор залишився сам на сам з Привидом V.
Перевіривши цілість свого обладнання, він надіслав Арнолдові радіограму про благополучне прибуття. Потім, із бластером напоготові, обійшов табір сонцепоклонників. Один із будиночків Грегор обстежив особливо старанно. У шухлядах була акуратно розкладена білизна, на стінах висіли картини. У кутку кімнати стояла відчинена скриня з іграшками. На підлозі лежали водяний пістолет, дзиґа і пакет зі скляними кульками.
Вечоріло. Грегор перетягнув усе своє спорядження в уподобаний будиночок й почав готуватися до ночівлі. Він увімкнув систему попередження і відрегулював її так, щоб навіть тарган не міг проскочити, не викликавши сигналу тривоги. Для контролю зовнішнього простору увімкнув радарну установку. Розпакувавши свій арсенал, поклав під рукою дві важкі рушниці, а бластер почепив на пояс...
Востаннє перевіривши систему охорони, Грегор скинув одяг на стілець, вимкнув світло й ліг спати. До кімнати зазирали зірки, тут вони світили яскравіше, ніж земний Місяць. Під подушкою лежав бластер. Усе на світі було прекрасно.
Щойно Грегор почав засинати, як відчув, що в кімнаті хтось є.
Це було неможливо. Адже сигналізація охоронної системи не спрацювала, та й радіолокатор гуде, як і раніше, мирно. І все ж кожен нерв у його тілі напружився до межі...
Грегор вихопив бластер і озирнувся на всі боки. У кутку кімнати стояв якийсь чоловік. Ламати голову над тим, як він сюди потрапив, не було часу. Грегор спрямував на нього бластер і тихим рішучим голосом промовив:
— Гаразд, підніми руки вгору.
Незнайомець не поворухнувся.
Палець Грегора затерпнув на спусковому гачку, але раптом розслабився. Він упізнав чоловіка: це був його власний одяг, кинутий на стілець, обриси якого викривилися під впливом зоряного світла та його сполоханої уяви.
Він посміхнувся й опустив бластер. Купа одягу ледь ворухнулася. Відчуваючи легеньке повівання вітерцю від вікна, Грегор продовжував посміхатися.
Купа одягу піднялася зі стільця, потягнулася й цілеспрямовано покрокувала до Грегора.
Заціпенівши, він спостерігав, як на нього насувається порожній одяг.
Коли фігура опинилася посередині кімнати й простягнула до Грегора порожні рукави, він почав стріляти...
— Дуже цікаво, — сказав Арнолд, коли Грегор розповів, що сталося. — Анімація! Справді дуже цікаво. Більше нічого не трапилось?
— Поки що ні.
— Гаразд, бережи себе. У мене виникла одна теорія. Але треба дещо перевірити.
Вони попрощалися, і Грегор заварив другий кавник. Спати вночі він більше не збирався.
Уже вдень Грегор змії’ кілька годин поспати. Він прокинувся після полудня, знайшов такий-сякий одяг і почав вивчати табір сонцепоклонників. Ближче до вечора він дещо знайшов. На стіні одного зі збірних будиночків було надряпане слово «Тгаскліт». Т-г-а-с-к-л-і-т. Для Грегора це слово було лише порожнім сполученням безглуздих звуків, але він негайно повідомив про свою знахідку Арнолдові.
Потім Грегор ретельно оглянув свій будиночок, увімкнув усе освітлення, задіяв систему охорони й перезарядив бластер.
Здавалося усе в порядку. Він із жалем спостерігав за заходом сонця, сподіваючись дожити до світанку. Потім влаштувався у зручному кріслі й вирішив трохи поміркувати.
Тварин на планеті не було, так само як і рослин, що ходять, розумних скель або гігантського мозку, що живе у корі планети. У Привида V немає навіть місяця, де можна було б сховатися.
У привидів і демонів Грегор не вірив... Варто в замку з’явитися науковцю з камерами й магнітофонами, як привиди неминуче рушають у відпустку.
Є ще один варіант. Припустімо, комусь дуже сподобалася, ця планета, але цей «хтось» не налаштований платити призначену Фернграумом ціну. Хіба не може він зачаїтися тут, на уподобаній ним планеті, і, щоб збити ціну, залякувати й убивати переселенців?
Виглядає цілком логічно. Так можна навіть пояснити поводження одягу. Статична електрика, якщо її правильно використовувати, може...
Попереду нього щось стояло. Як і вчора, система охорони не спрацювала.
Грегор повільно підвів погляд. Той, хто стояв перед ним, сягав трьох метрів у висоту й нагадував людину з крокодилячою головою. Тулуб його був малиновим з поперечними темно-вишневими смугами. У лапі чудовисько стискало велику буру бляшанку.
— Привіт, — привіталося воно.
— Привіт, — відповів Грегор, ковтнувши слину. Його бластер лежав на столі, за півметра від нього. Цікаво, чи кинеться чудовисько на нього, якщо схопити бластер.
— Ти хто? — запитав Грегор зі спокоєм, який буває лише у стані сильного шоку.
— Я Хапуга — Червона Смуга, — відрекомендувалося чудовисько. — Люблю хапати різні речі.
— Як цікаво! — рука Грегора поповзла до бластера.
— Я хапаю речі, які звати Річард Грегор, — весело й щиро продовжувало чудовисько, — і зазвичай поїдаю їх у шоколадному соусі.
Але у Грегора вже була зброя. Він відкинув запобіжник і вистрілив.
— Це мені не зашкодить, — пояснив Хапуга, — надто я високий.
Бластер випав з пальців Грегора. Хапуга нахилився вперед...
— Сьогодні я тебе не з’їм, — сказав він. — З’їсти тебе я маю право лише завтра, першого травня. Такі правила. Я зайшов попросити тебе про одну послугу.
— Яку саме?
Хапуга чарівно посміхнувся.
— Будь гарним хлопцем, з’їж кілька яблук. Вони додають такий чудовий присмак м’ясу!
З цими словами смугасте чудовисько зникло. Тремтячими руками Грегор увімкнув радіо й про все розповів Арнолдові.
— Гм, — відгукнувся той, — кажеш, Хапуга — Червона Смуга? На мій погляд, це вирішальний доказ. Усе сходиться.
— Що сходиться? Що це таке?
— Спершу зроби те, що я скажу. Мені треба самому переконатися.
За вказівками Арнолда Грегор розпакував лабораторне обладнання, витяг різні пробірки й реактиви. Він змішував, зливав і переливав, як було сказано, а насамкінець поставив суміш на вогонь.
— Готово, — сказав він, повернувшись до радіо, — а тепер поясни, що тут відбувається.
— Будь ласка. Я знайшов у словнику, що означає «тгаскліт». Це опалійське слово. Воно означає «багатозубий привид». Сонцепоклонники родом з Опала. Тобі нічого не спадає на думку?
— Їх повбивав привид з рідної планети, — ущипливо відповів Грегор. — Певно, приїхав зайцем на їхньому ж зорельоті.
— Вгамуйся, — перервав Арнолд. — Привиди тут ні до чого. Повернемося до ожилого одягу. Тобі це нічого не нагадує?
Грегор замислився.
— Хіба що дитинство... — промовив він. — Та ні, це смішно.
— Ну ж бо, викладай, — наполягав Арнолд.
— Хлопчиком я ніколи не лишав одяг на стільці. У темряві він завжди нагадував мені то людину, то дракона, то ще якусь нечисть. Гадаю, в дитинстві кожний таке відчував. Але ж це не пояснює...
— Ще й як пояснює! Згадав тепер Хапугу — Червону Смугу?
— Ні. Чому б це я його згадував?
— Тому, що ти сам його й вигадав! Пам’ятаєш? Нам було років вісім-дев’ять — тобі, мені й Джимі Фліну. Ми вигадали найжахливіше чудовисько, яке лише змогли уявити. Це було наше власне чудовисько, воно прагнуло з’їсти лише тебе, мене або Джимі й неодмінно під шоколадним соусом. Однак право на це воно мало лише по перших числах кожного місяця, коли ми приносили додому виписки зі шкільного журналу з оцінками. Позбутися чудовиська можна було лише одним способом: вимовити чарівне слово.
Отут Грегор дійсно згадав і здивувався, як він міг про це забути. Скільки ночей він не спав, чекаючи на Хапугу!
Ricardo Pelaez. Монстри каналізації
— Кипить розчин? — запитав Арнолд. — Якого він кольору?
— Зеленувато-синього. Власне, швидше синього, ніж...
— Усе вірно. Можеш виливати. Загалом суть я зрозумів.
— Що зрозумів? Може, поясниш трохи?
— Це елементарно. Сама собою напрошується думка про галюцинації, от я й почав з’ясовувати, що ж могло їх викликати. У Каталозі інопланетних мікроелементів перераховано більше десятка галюциногенних газів. А цей, судячи з твого опису, відповідає газу, що у каталозі фігурує як лонгстед-42. Це важкий, прозорий газ без запаху, фізіологічно нешкідливий. Стимулює уяву.
— По-твоєму, я — жертва галюцинацій? Запевняю тебе...
— Не все так просто, — перервав його Арнолд. — Лонгстед-42 впливає безпосередньо на підсвідомість. Він вивільняє найгостріші підсвідомі страхи, оживляє все те, чого ти в дитинстві панічно боявся і з того часу в собі придушував. Оживляє страхи. Саме їх ти й бачив.
— А насправді там нічого немає? — перепитав Грегор.
— Нічого матеріального. Але галюцинації для того, хто їх відчуває, майже реальні.
Грегор потягнувся за пляшкою бренді. Таку новину варто було відсвяткувати.
— Оздоровити Привид V нескладно, — упевнено продовжував Арнолд. — Перевести лонгстед-42 у зв’язаний стан — раз плюнути. А далі ми багаті й незалежні, партнере!
Грегор вимкнув радіо. На ніч він дозволив собі допити пляшку бренді. Це було справедливо. Таємниця Привида V розкрита, на компаньйонів чекає винагорода.
Назавтра він прокинувся пізно, з важкою головою. Корабель Арнолда ще не прибув. Грегор спакував обладнання і сів чекати. До вечора корабля не було. Він посидів на порозі будиночка, помилувався заходом сонця, потім повернувся всередину й приготував собі вечерю. Після вечері він приліг на ліжко і щойно стулив повіки, як почув делікатне підкашлювання.
— Привіт, — привітався Хапуга — Червона Смуга. Його власна, персональна галюцинація повернулася, щоб його з’їсти!
— Привіт, друже, — радісно відгукнувся Грегор, не відчуваючи ані найменшого страху або тривоги.
— Ти яблука їв?
— Мені страшенно прикро, я забув.
— Не біда. — Хапуга намагався приховати своє розчарування. — Я прихопив шоколадний соус. — Він покрутив бляшанкою.
Грегор посміхнувся.
— Іди гуляй, — сказав він. — Я знаю, що ти лише витвір моєї уяви. Заподіяти мені шкоди ти не зможеш.
— Я й не збирався заподіювати тобі шкоду, — сказав Хапуга. — Я тебе просто з’їм.
Він наблизився. На обличчі Грегора зберігалася посмішка. Хапуга схилився над ліжком і для початку вкусив Грегора за руку.
Підхопившись з ліжка, Грегор оглянув нібито вкушену руку. На ній залишилися сліди зубів. З ранки капала кров... справжня кров... його, Грегора, кров.
Грегорові спав на думку сеанс гіпнозу, який він одного разу бачив. Гіпнотизер запевнив випробуваного, що припече йому руку тліючою сигаретою, а замість цього доторкнувся кінчиком олівця.
За лічені секунди на руці у випробуваного з’явився червоний пухир, тому що цей чоловік вірив у те, що має бути опік. Якщо підсвідомість вважає тебе мертвим, виходить, ти труп. Якщо вона страждає від укусів — з’являються сліди зубів.
Грегор у Хапугу не вірить, але вірить його підсвідомість. Грегор кинувся до дверей. Хапуга відрізав йому шлях. Стис у могутніх лапах і припав до шиї.
Чарівне слово! Але яке?
— Алфойсто! — викрикнув Грегор.
— Не те слово, — сказав Хапуга. — Будь ласка, не смикайся.
— Регнастікіо!
— Не вгадав. Перестань пручатися, а то буде боляче...
— Вуршпелхапіліо!
Хапуга скрикнув від болю і випустив жертву. Високо підстрибнувши, він розчинився в повітрі.
Грегор без сил плюхнувся на найближчий стілець. Дивом урятувався, адже був за крок від загибелі! Ото була б дурна смерть! Добре, хоч слово згадав. Аби тільки Арнолд поквапився...
Він почув неприємне хихикання.
З клину темряви у прочинених дверцятах стінної шафи вийшло створіння, яке оживило майже забуті спогади. Грегорові знову було дев’ять років. Перед ним стояв Дух Мороку, його особистий Дух Мороку — створіння дивне, худе й огидне, яке вічно ховається у дверних отворах, ночує під ліжком і нападає лише в темряві.
— Вимкни світло, — наказав Дух Мороку.
— І не подумаю, — заявив Грегор і вихопив бластер. Поки горить світло, Дух Мороку не страшний.
— Гаразд. Егане, Мегане, Дегане!
До кімнати вскочили три істоти. Вони жадібно накинулися на електролампи й почали гризти скло. У кімнаті стало помітно темніше.
Грегор почав по них стріляти, але вони були надто спритні і щоразу встигали відстрибнути, тоді як лампи розліталися вщент.
Аж тут Грегор зрозумів, що накоїв. Адже тварини не могли погасити світло! Неживі предмети уяві не підкоряються. Він уявив, нібито в кімнаті темніє, і... власноруч перебив усі лампи! Його підсвідомість зіграла з ним злий жарт. А Дух Мороку відчув свободу. Перестрибуючи з тіні в тінь, він наближався до Грегора.
Бластер не допоможе. Грегор гарячково намагався підібрати чарівне слово... і з жахом згадав, що Духа Мороку ніяке чарівне слово не бере.
Грегор відступав, а Дух Мороку підступав дедалі ближче, зрештою шлях до відступу перепинила скриня. Дух Мороку горою навис над ним, той зіщулився й замружив очі.
Раптом його рука натрапила на щось холодне. Виявляється, Грегор опинився біля скрині з іграшками для дітей поселенців, а холодний предмет був водяним пістолетом. Він підняв його. Дух Мороку відступив на крок, з тривогою поглядаючи на зброю. Грегор кинувся до крану й наповнив пістолет водою, а потім спрямував у чудовисько смертоносний струмінь. Дух Мороку заревів у агонії й зник. Криво посміхаючись Грегор сунув пістолет за пояс.
Проти уявного чудовиська водяний пістолет — найкраща зброя.
На світанку прибув зореліт, з якого вийшов Арнолд. До полудня усе було закінчено, а винуватець подій і справді виявився газом лонгстед-42. Арнолд і Грегор негайно спакували обладнання й стартували з планети.
Опинившись у відкритому космосі, Грегор поділився з компаньйоном недавніми враженнями.
— Круто, — тихо, але співчутливо вимовив Арнолд. Тепер, благополучно розпрощавшись із Привидом V, Грегор міг дозволити собі посміхатися скромною посмішкою героя.
— Могло бути й гірше, — зауважив він.
— Куди ж гірше?
— Уяви собі, що там опинився б Джимі Флін. От хто дійсно умів вигадувати страховиськ. Буркуна пам’ятаєш?
— Пам’ятаю лише, що через нього ночами мене переслідували страхіття, — відповів Арнолд.
Грегор витягнувся на ліжку, сповнений рішучості нарешті відіспатися. Щойно він задрімав, як у каюту зі смертельно блідим від жаху обличчям увірвався Арнолд.
— Здається, у кабіні керування хтось є, — сказав він.
Грегор сів на ліжку.
— Цього не може бути. Адже ми далеко від...
З кабіни почулося низьке гарчання.
— Боже! — вигукнув Арнольд. Кілька секунд він напружено думав. — Усе зрозуміло. Після посадки я не став зачиняти повітряний шлюз. Ми й досі дихаємо повітрям Привида V!
А у відчинених дверях каюти з’явилося велетенське сіре чудовисько з червоними плямами на шкірі. У нього було безліч рук, ніг, щупалець, пазурів, ікл і два невеликих крила на додачу. Воно повільно наближалося, бурмочучи й стогнучи щось невиразне. Обоє визнали в ньому Буркуна.
Грегор кинувся до дверей і зачинив їх прямо перед носом у страховиська.
— Тут нам ніщо не загрожує. Двері зачиняються герметично. Але як ми будемо керувати зорельотом?
— А ніяк, — відповів Арнолд. — Летітимемо на автопілоті... поки не вигадаємо, як прогнати це страхіття.
Однак крізь двері почав просочуватися легкий димок.
— Це що таке? — вигукнув Арнолд майже в паніці. Грегор насупився.
— Невже не пам’ятаєш? Буркун проникає до будь-якого приміщення. Від нього неможливо захиститися.
— Я нічого не пам’ятаю про нього, — сказав Арнолд. — Він їсть людей?
— Ні. Наскільки я пам’ятаю, лише розриває на дрібні шматочки.
Димок згустився, набуваючи обрисів велетенської сірої фігури Буркуна. Друзі відступили в сусідній відсік і замкнули за собою наступні двері. За кілька секунд, дим просочився і туди.
— Це смішно, — сказав Арнолд, кусаючи губи, — бути об’єктом полювання вигаданого чудовиська...
Вони відступили в наступну каюту й зачинили за собою двері. Тепер друзів відокремлював від крижаного космічного вакууму лише кубрик.
— Не можна як-небудь профільтрувати повітря? — поцікавився Грегор.
Арнолд похитав головою.
— Чужорідні домішки і так потроху виводяться разом із відпрацьованим повітрям, але дія лонгстеда триває близько двадцяти годин.
Буркун знову матеріалізувався, як і раніше, роздратовано скиглячи.
— Як його знищити? — запитав Арнолд. — Має ж бути якийсь спосіб! Чарівне слово чи, може, дерев’яний меч?
Тепер похитав головою Грегор.
— Я все згадав, — промовив він сумно.
— І чим його можна знищити?
— Його не беруть ані водяні пістолети, ані пугачі, ані рогатки, ані хлопавки, ані петарди, ані газові балончики, ані будь-яка інша дитяча зброя. Буркун абсолютно невразливий. Він має піти сам.
Тим часом Буркун устиг вирости на весь свій гігантський ріст. Грегор з Арнолдом поспішили до кубрика й зачинили за собою останні двері.
— Думай, Грегоре, — заблагав Арнолд. — Жоден хлопчисько не стане вигадувати монстра, не передбачивши від нього хоч якогось захисту!
— Буркун невразливий, — сказав Грегор. Сіро-червоне чудовисько знову почало набирати форм.
Грегор перебирав у пам’яті усі свої нічні страхіття. Він мусив щось зробити, будучи дитиною, щоб нейтралізувати владу невідомого...
І тоді він усе згадав (якраз вчасно, бо ще трохи — і було б запізно).
Керований автопілотом корабель «ААА Ейс» прямував до Землі. Буркун почувався на його борту повновладним господарем. Він розгулював від носа до корми порожніми коридорами, просочувався крізь сталеві стіни до кают і вантажних відсіків, кректав, стогнав і лаявся останніми словами, не знаходячи жодної жертви.
Зореліт досяг Сонячної системи й автоматично вийшов на кругову орбіту довкола Місяця. Грегор обережно глянув у шпарину, готовий у разі потреби миттєво сховатися в укриття.
— Усе чисто, — крикнув він Арнолдові. — Буркун пішов.
Друзі вдалися до найнадійнішого захисту проти нічних страхіть — загорнулися з головою у ковдри.
— Я ж казав, що водяний пістолет не допоможе, — сказав Грегор.
Арнолд криво посміхнувся й сховав пістолет до кишені.
— Усе одно залишу на пам’ять. Як одружуся і в мене народиться син — буде йому перший подарунок.
— Ні, для свого я збережу дещо краще, — заперечив Грегор і ніжно поплескав по своїй ковдрі. — Ось він — найнадійніший захист від усіх вигаданих страховищ — ковдра над головою.
Переклад Руслана Ткачука
ДІАЛОГ ІЗ ТЕКСТОМ
1. Що вас більше зацікавило в оповіданні «Привид V» — сюжет чи герої? Своє враження обґрунтуйте.
2. Який бізнес-проєкт започаткували Річард Грегор та Френк Арнолд? Чому, незважаючи на креативний підхід до організації справи, вони не мали комерційного успіху?
3. У чому причина фінансових втрат позаштатного агента з нерухомості Фернграума? Що змусило його звернутись саме до фірми «ААА Ейс Міжпланетна служба оздоровлення довкілля»?
4. Опишіть планету Привид V. Яку її загадку потрібно було розгадати Грегору та Арнолду?
5. Укладіть список страховиськ, які переслідували Річарда Грегора на Привиді V. У який момент ви здогадалися, що це його матеріалізовані дитячі страхи? Назвіть види «зброї», які виявились дієвими проти уявних жахастиків.
6. Як Френк Арнолд довів правильність свого припущення про галюциногенний газ на планеті? Які знання він використав при цьому?
7. Який дитячий спогад врятував Грегора та Арнолда на зворотньому шляху до Землі? Наскільки очікуваною була для вас така розв’язка?
ПРАЦЮЄМО В КОМАНДІ
8. Об’єднайтесь у групи. Звернувшись до тексту, поміркуйте, за рахунок яких художніх прийомів автор підтримує постійний інтерес читача до своєї історії. Спробуйте визначити жанр твору «Привид V».
ЖИВІ СТОРІНКИ
9. За сюжетом Р. Шеклі напишіть сценарій театральної вистави «Привиди нашого дитинства». Доберіть акторів, створіть костюми і декорації. Проведіть репетицію і покажіть п’єсу на шкільній сцені. Зробіть фото, напишіть пост про цю подію і розмістіть його на сайті своєї школи або в соцмережах.
Стаємо компетентними читачами й читачками
10. Доведіть або спростуйте думку, про те, що у творі Р. Шеклі «Привид V» є ознаки жанрових різновидів оповідань — фантастичного, гумористичного, детективного, хорору (жахів).
РОБОТА З ОРИГІНАЛОМ
11. Прочитайте фрагмент твору «Привид V» мовою оригіналу.
Safe within the ultimate defense against night horrors — wrapped in the blankets that had covered their heads — they climbed out of their bunks.
«I told you the water pistol wouldn’t do any good,» Gregor said.
Arnold gave him a sick grin and put the pistol in his pocket. «I’m hanging on to it. If I ever get married and have a kid, it’s going to be his first present.»
«Not for any of mine,» said Gregor. He patted the bunk affectionately. « You can’t beat blankets over the head for protection.»
Проявіть мовну здогадку і визначте місце розташування цього уривка в оповіданні.
12. Назвіть предмети, які так високо оцінили Арнолд та Грегор. Що ви тримали б у руках, якби опинились на місці героїв твору?
ОЦІНИ СЕБЕ
1. Зачитайте (запишіть) текст-кліше, заповнюючи прогалини:
Роберт Шеклі — це відомий ... (0,5 бала) письменник-фантаст. Жанр його творів іноді складно визначити. Так в оповіданні ... (0,5 бала) водночас є риси ... (2 бали).
Читач дізнається про бізнес-проєкт двох приятелів — ... (1 бал) щодо ... (0,5 бала). Дослідникам потрібно розкрити загадку планети ... (0,5 бала), однак зробити це непросто. Галюциногенний газ пробуджує давні дитячі страхи — оживають вигадані чудовиська: ... (2 бали). Героям доводиться згадати й методи боротьби з монстрами: ... (1,5 бала), і найнадійніший сховок — ... (0,5 бала).
2. Пригадайте свої дитячі страхи і розкажіть про те, як ви їх долали (3 бали).
Зробіть рекламу цього твору для своїх товаришів, які ще не знайомі з ним, ілюструючи слова прикладами та епізодами з тексту.
