Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Гісем (2026)

§ 29. Міжнародні відносини наприкінці XIX — на початку XX ст. Колоніальний поділ Африки

Активізуйте свої знання

rnk.com.ua/112923

ПРИГАДАЙТЕ

1. У чому полягала сутність Віденської системи міжнародних відносин? Коли вона була створена?
2. Коли завершилося об'єднання Німеччини та Італії в національні держави?
3. Що таке гонка озброєнь?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про основні суперечності та події міжнародних відносин другої половини XIX — початку XX ст.;
якими були причини та обставини колоніального поділу Африки.

1. Співвідношення сил у Європі в 70-х рр. XIX ст.

• Працюємо в малих групах. Метод «Синтез думок». Які суперечності мали провідні держави Європи в 70-х рр. XIX ст.? Як це вплинуло на відносини між ними?

Особливістю міжнародних відносин 70-х рр. XIX ст. було прагнення великих держав зберегти баланс сил і не допустити домінування жодної з них.

Об’єднання німецьких земель і поява Німецької імперії із сильною армією та розвиненою економікою занепокоїло сусідні держави. Тоді зовнішньополітичний курс Німеччини визначав канцлер О. фон Бісмарк, який прагнув утвердити повне панування своєї країни в Європі й водночас не дати об’єднатися всім її противникам. Попри поразку у франко-прусській війні Франція залишалася головною перешкодою на цьому шляху. Уряд Німеччини не раз провокував Францію на нову війну, але марно. Із Німеччиною прагнула зблизитися Австро-Угорщина. Цьому сприяли етнічна близькість німців та австрійців, нестабільне становище дуалістичної монархії, прагнення здобути підтримку німецької дипломатії в експансії на Балканах і протистоянні з Російською імперією, посилення економічної залежності від Німеччини.

Союз трьох імператорів: Франц Йосиф I, Вільгельм І, Олександр II (зліва направо). 22 жовтня 1873 р.

О. фон Бісмарк хотів досягти нейтралітету з Росією, яка домагалася скасування статей Паризького договору 1856 р. У 1873 р. зусилля О. фон Бісмарка дали позитивні результати. Після підписання російсько-австрійської угоди про розмежування сфер впливу на Балканах між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Росією було укладено Союз трьох імператорів. Проте між сторонами залишалися значні суперечності. У 1875-1877 рр. Росія не підтримала Німеччину під час франко-німецьких «воєнних тривог», а виступила як гарант безпеки Франції. Це згодом призвело до зближення Франції та Росії.

ЗРОСТАННЯ КІЛЬКОСТІ НАСЕЛЕННЯ В ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ ЗАХІДНОЇ ЄВРОПИ, млн осіб (без урахування колоній та інших територій)

Період	Велика Британія	Франція	Німеччина
1880 р.	35	37,4	44,6
1900 р.	38,7	38,5	56,3
1910 р.	44,9	39,5	64,6

• Намалюйте графіки зростання кількості населення в країнах. Порівняйте їх. Які висновки можна зробити? Як відображені дані впливали на зовнішню політику держав?

Тим часом антиросійська позиція Великої Британії давала надію Німеччині, що Росію вдасться утримати в нейтральному стані. Велика Британія була головним противником збільшення російських володінь на Середньому й Далекому Сході та поширення російського впливу на Балканах. Так, через протидію Великої Британії та Німеччини Росія не змогла повною мірою використати наслідки перемоги в російсько-турецькій війні 1877-1878 рр.

Німеччина також несхвально поставилася до протекціоністських заходів Росії, які обмежили доступ німецьких товарів на російський ринок. У відповідь Німеччина скоротила російський експорт хліба і в 1887 р. відмовилася надати Росії позики. Тоді Росія звернулася по допомогу до Франції, яка надала значні позики. Подальше існування Союзу трьох імператорів стало неможливим.

Плакат, що відображає військовий союз Франції та Росії. 1901 р.

• Чому став можливим союз між республіканською Францією та абсолютистською Російською імперією?

2. Утворення військово-політичних союзів

• Працюємо в малих групах. Метод «Акваріум». Чому наприкінці XIX — на початку XX ст. сформувалися військово-політичні союзи європейських держав?

У серпні 1891 р. Франція та Російська імперія уклали таємну угоду про взаємодопомогу в разі військової агресії країн Троїстого союзу (Німеччини, Австро-Угорщини, Італії). Через рік країни підписали військову конвенцію, за якою Франція мала виставити проти Німеччини армію в 1,3 млн осіб, Росія — 700-800 тис. осіб. Тож Німеччині довелося б одночасно воювати і на заході, і на сході.

Троїстий союз: дорослий німець тягне австрійського хлопчика, а італійський малюк хоче залишитися із французьким півником. Карикатура кінця XIX ст.

Спроба Німеччини вчинити економічний тиск на Росію лише прискорила остаточне оформлення союзу Франції та Росії в 1894 р. Отже, у Європі утворилися два ворожі військово-політичні об’єднання.

Німеччина усвідомила непевність свого становища. Вона скасувала всі обмеження на торгівлю з Росією та уклала новий торговельний договір. Проте це лише на певний час зняло гостроту у відносинах між державами. Перевага кожного з утворених союзів залежала від позиції Великої Британії.

Наприкінці XIX ст. Велика Британія все ще проводила політику «блискучої ізоляції». Однак у політичних колах Великої Британії зростало розуміння того, що головною небезпекою для неї є Німеччина. Так, суперництво між країнами в економічній і військовій сферах призвело до перегляду зовнішньої політики Великої Британії.

У 1904 р. було підписано таємну угоду між Великою Британією та Францією. У ній розмежовувалися сфери впливу двох держав в Африці. Велика Британія визнавала право Франції на Марокко, а Франція — право Великої Британії на Єгипет. Цей договір дістав назву Антанта.

Символічне зображення держав Антанти — Великої Британії, Франції та Росії. XX ст.

• 1. Якою жіночою фігурою зображена кожна з країн? Що про це свідчить? 2. Що зображено позаду жіночих фігур? Як це пояснює мету створення військово-політичного союзу?

Працюємо із джерелами

Із союзного договору між Німеччиною, Австро-Угорщиною та Італією (Троїстий союз)

Із проєкту воєнної конвенції між Росією та Францією

З англійського журналу «Saturday review»

rnk.com.ua/112925

Після поразки в російсько-японській війні, а також революції 1905-1907 рр., які послабили Росію, Велика Британія вже не сприймала її як небезпечного конкурента. Крім того, тепер вона навіть мала підстави вважати Російську імперію союзником у боротьбі проти Німеччини та національно-визвольних рухів народів Азії. У 1907 р. Велика Британія та Росія домовилися про розподіл сфер впливу в Ірані, Афганістані та Тибеті. Так було завершено створення Антанти. Проте спільну угоду між трьома державами уклали лише на початку Першої світової війни.

ФОРМУВАННЯ ВІЙСЬКОВО-ПОЛІТИЧНИХ СОЮЗІВ

• Працюємо в малих групах. Метод «Т-таблиця». За додатковими джерелами визначте сильні й слабкі сторони кожного союзу.

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/ 112924

Цікаві факти

Один із видів акустичних гітар назвали «дредноут» на честь корабля, на який вони схожі дещо кутасто-прямокутною формою. На відміну від класичної, такі гітари звучать голосніше й зазвичай використовуються в попмузиці.

Британський корабель «Дредноут». 1906 р.

• Чому поява таких бойових кораблів спричинила зростання напруженості в міжнародних відносинах і прискорила гонку озброєнь?

3. Гонка озброєнь

• Працюємо в парах. Визначте ключові слова та створіть сенкан до поняття «гонка озброєнь». Висловіть припущення, як гонка озброєнь впливала на розвиток економіки країн.

Напруженість у відносинах провідних держав супроводжувалася шаленою гонкою озброєнь. Від 1883 до 1903 р. тільки в європейських країнах військові витрати зросли майже вдвічі, а кількість армій збільшилася на чверть. За 1901-1913 рр. великі держави витратили на військові потреби понад 20 млрд доларів і збільшили розмір своїх збройних сил майже на 30 %. Лідерство в гонці озброєнь залишалося за Німеччиною.

Найактивніше відбувався процес нарощування військово-морських сил. Так, наприкінці XIX ст. німецький військовий флот посідав п’яте місце в Європі. Однак із 1898 р. після прийняття першого морського закону Німеччина поставила за мету випередити Велику Британію на морі. До 1914 р. Німеччина прийняла ще чотири програми військово-морських озброєнь.

Нарощувала військову міць і Велика Британія. У 1906 р. був спущений на воду панцерник нового типу, названий «Дредноут». Він фактично став броньовою плавучою платформою для гармат великого калібру (десять великих гармат замість чотирьох). Надалі схожі судна називали дредноутами. Вони мали посилити морську перевагу Великої Британії. Проте вже в 1907 р. Німеччина спустила на воду одразу п’ять дредноутів.

У 1912 р. військово-морський флот Німеччини був значно збільшений завдяки появі великих бойових кораблів. Велика Британія відповіла на це рішенням будувати два кораблі на противагу одному німецькому. Зростала кількість сухопутних збройних сил.

У 1913 р. Франція прийняла закон про перехід від дворічного на трирічний термін військової служби, що збільшило кількість армії в мирний час на 50 %. Розширювала кількісний склад і російська армія. Стрімко нарощувала сухопутну армію Німеччина. Разом із союзником Австро-Угорщиною до 1914 р. вона мала в розпорядженні 8 млн осіб.

Відбувалося переозброєння армій. Для створення новітніх систем озброєнь широко використовували наукові досягнення. Завдяки розвитку металургії та хімії стало можливим удосконалення вогнепальної зброї. Наприкінці XIX ст. з’явилися перший станковий кулемет, різні швидкострільні й далекобійні гармати, бездимний порох тощо. На виробництво й упровадження нових видів озброєння довелося значно збільшити військові витрати.

УКРАЇНА В ГЕОПОЛІТИЧНИХ ПЛАНАХ СУСІДНІХ ДЕРЖАВ на межі XIX—XX ст.

Україна і світ

Через відсутність власної державності Україна на межі XIX—XX ст. була об’єктом, а не суб’єктом міжнародних відносин. На українські етнічні землі, що перебували у складі Австро-Угорщини та Російської імперії, претендували також Німеччина, Румунія, Османська імперія. Українське питання було відоме й дипломатичним колам Франції та Великої Британії. Проте жодна з країн не переймалася визвольними прагненнями українського народу.

• Висловіть думку, у чому полягала трагедія українського народу в Першій світовій війні.

Працюємо із джерелом

Із виступу депутата Ланселота Лоутона в палаті громад Великої Британії (29 травня 1935 р.)

Офіційна російська політика замовчувала або чинила перешкоди будь-яким згадкам про Україну за кордоном. Від Середньовіччя до XVIII ст. Україна часто фігурувала в європейській літературі. Однак із другої половини XIX ст. Заходу належало забути, що існує або колись існував такий народ. Доля українців Галичини під австро-угорською владою теж не була щасливою, проте кращою, ніж у тих, хто опинився під владою самодержавної Росії... Кожна із цих великих держав, між якими була поділена Україна, підтримувала національний рух на території іншої. Зокрема, Росію турбувало пробудження українського національного духу в Галичині. Її напівофіційні газети писали, що внаслідок цього дедалі важче придушувати національні змагання українців у самій Росії. А потім почалася лицемірна агітація за звільнення мільйонів українців, що стогнуть у Галичині під чужоземним ярмом. Фактом, не настільки широко відомим, як мало бути, є те, що однією з причин світової війни був конфлікт між Росією та Австрією через українське питання.

• Працюємо в малих групах. Обговоріть зміст джерела та дайте відповіді на запитання. 1. На які відмінності становища українців в Австро-Угорщині та Росії вказує депутат? 2. На якій ролі українського питання в європейській політиці він наголошує?

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/112926

Зверніть увагу

Швидкий промисловий розвиток провідних країн світу призвів до загострення суперництва за джерела сировини, ринки збуту та сфери прибуткових капіталовкладень. Наприкінці XIX — на початку XX ст. відбулася низка міжнародних криз і конфліктів:

• Японсько-китайська війна 1894-1895 рр. — Японія захопила деякі території Китаю (острів Тайвань та острови Пенху).

• Іспано-американська війна 1898 р. — перша війна за переділ світу. США здобули в ній перемогу та приєднали колишні володіння Іспанії — острови Пуерто-Рико і Гуам. Куба була проголошена незалежною, але фактично потрапила під протекторат США. Також США захопили Філіппіни.

• Англо-бурська війна 1899-1902 рр. — Велика Британія захопила дві держави в Південній Африці — Трансвааль та Оранжеву республіку.

• Російсько-японська війна 1904-1905 рр. — Японія отримала південну частину російського острова Сахалін, а також території, орендовані Росією в Північно-Східному Китаї. Потім Японія нав’язала протекторат Кореї, а в 1910 р. Корея стала японською колонією.

• Перша марокканська криза 1905-1906 рр. — конфлікт між Німеччиною, Великою Британією та Францією за панування в Марокко. Було визнано незалежність Марокко, але насправді вплив на нього зберігали Франція та Іспанія. Німеччина нічого не отримала.

• Боснійська криза 1908 р. — Австро-Угорщина загарбала Боснію і Герцеговину.

• Друга марокканська криза 1911 р. — у Марокко спалахнуло повстання проти султана. Німеччина прагнула втрутитися, але розв'язання основних питань знову залишилося за Францією.

• Італо-турецька (триполітанська) війна 1911-1913 рр. — Італія захопила останні турецькі володіння в Північній Африці Триполітанію і Кіренаїку та створила колонію Лівія.

• Балканські війни 1912-1913 рр.

Німецька армія технічно була оснащена краще, ніж французька й російська. Спираючись на потужний економічний потенціал, Німеччина встигла краще й швидше за інші країни підготуватися до війни, що назрівала.

Підготовка до війни потребувала не тільки виробництва зброї, а й підтримки населення. Тому пропаганда війни охопила всі сфери життя: дитячу літературу, школу, пресу. У суспільстві провідних європейських держав посилювалися шовіністичні настрої. Політичні лідери намагалися здобути популярність агресивними закликами до «переможної війни» проти сусідніх держав.

4. Народи Африки під владою європейських колонізаторів

• Працюємо разом. Метод «Коло ідей». Які особливості мала колонізація Африки в окремих її частинах?

До встановлення європейського панування Африка складалася із двох історико-географічних регіонів — Північної та Тропічної Африки.

Цікаві факти

Найбільші колоніальні володіння в Африці належали Франції та Великій Британії. Крім них, колонії тут мали Німеччина (Того, Камерун, Танганьїка, Намібія), Португалія (Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау), Іспанія (Західна Сахара, Екваторіальна Гвінея), Бельгія (Конго), Італія (Сомалі, Еритрея). Європейські держави здійснювали поділ Африки довільно: кордони колоній не збігалися ні з етнічними межами, ні з географічними, що призвело до роз'єднання багатьох народів.

Північна Африка, розташована на північ від пустелі Сахара й до Червоного моря, належала до зони поширення цивілізацій Середземномор’я — давньоєгипетської, фінікійської, греко-римської. Після арабських завоювань на цих теренах утвердився іслам. Згодом утворені тут арабські держави, за винятком Марокко, увійшли до складу Османської імперії. В Ефіопії збереглося християнство, і в середині XIX ст. постала держава на чолі з імператором (негусом). Загалом цей регіон із давніми традиціями державності й відносно розвиненим господарством був одним із центрів ісламської культури.

Місто Адуа в Ефіопії. Сучасний вигляд. Тут у 1896 р. відбулася вирішальна битва з Італією, у якій Ефіопія захистила свою незалежність.

Центральна частина в столиці Алжиру, де збереглися будівлі у французькому стилі. Сучасний вигляд.

На південь від Сахари в Тропічній Африці жили численні народи негроїдної раси, які перебували на різних стадіях розвитку: від первісного суспільства до державних утворень (племінних союзів, імперій тощо). Тут займалися як кочовим скотарством та землеробством, так і полюванням та збиральництвом. Більша частина населення сповідувала племінні культи. Долучившись до світової торгівлі, Тропічна Африка стала джерелом постачання рабів.

Цікаві факти

Однією з найтрагічніших сторінок колоніальної політики Німеччини стали події в Африці на початку XX ст. У 1904 р. після придушення повстання на африканських землях, які колонізувала Німеччина, її війська винищили місцеве населення. Було вбито більшу частину представників корінних народів — близько 65 тис. гереро і близько 10 тис. нама. Сучасна Німеччина визнала ці дії геноцидом.

Установлення європейського панування в Африці відбувалося по-різному. Європейці намагалися закріпитися в Африці ще з XVI ст. Першим реальним їхнім здобутком стало загарбання в 1830 р. Францією Алжиру. На початку XX ст. всю територію Північної Африки було поділено між європейськими державами. Єгипет і Судан належали Великій Британії, Лівія — Італії, Алжир, Туніс і Марокко — Франції. Також частину Марокко утримувала Іспанія. Боротьба за Марокко призвела до двох гострих міжнародних криз.

Полонені німецькими військами представники народу гереро. 1904 р.

Проникнення в Тропічну Африку було повільнішим. Спочатку європейські держави прагнули встановити контроль над работоргівлею. Вони створювали опорні пункти на узбережжі та не робили спроб просунутися в глиб континенту. Під контролем європейців перебувало 11 % території Африки. До заборони работоргівлі в 1807 р. Великою Британією з Африки було вивезено 12 млн осіб, проданих у рабство.

Цікаві факти

У Судані під час визвольної боротьби з колонізаторами було створено махдистську державу на чолі з Мухаммадом Ахмадом. Європейці на 13 років були витіснені з країни. Проте в 1898 р. в битві під Омдурманом махдистська держава втратила половину армії та була розгромлена британсько-єгипетськими військами. Перемогу їм забезпечила технічна перевага (британські солдати застосували кулемети). Державу, створену Мухаммадом Ахмадом, було знищено.

Битва під Омдурманом. 1898 р. Художник Вільям Барнс Воллен. 1899 р.

Уже перший досвід колонізації доводив, що в Африці можна розвивати плантаційне господарство, але європейців стримували погані дороги й наявність вогнищ тяжких захворювань.

Наприкінці XIX ст. ситуація докорінно змінилася. Європейські держави, для яких наявність колоній була символом статусу великої держави, почали активно захоплювати й ділити Африку. У 1884 р. у Берліні була скликана конференція, на якій це намагалися зробити «мирно» і «цивілізовано». На початку XX ст. на території Африки залишилися лише дві незалежні держави: Ефіопія та Ліберія.

Через різний спосіб колонізації визвольна боротьба в Африці теж мала відмінності. У Північній Африці народи прагнули відновити свої старі держави, які були тут до приходу європейців. У XX ст. до цього додалися ідеї оновлення та розвитку цих країн за європейським зразком. Так, наприкінці XIX ст. відбулися великі повстання в Алжирі, Тунісі, Єгипті, Судані.

Працюємо із джерелом

З англійської газети «Daily Mail» про битву махдистів проти британських військ під Омдурманом (2-3 вересня 1898 р.)

Це була найбільша, найкраща й найхоробріша армія, яка будь-коли билася проти нас за махдизм, і вона вмирала з гідністю... Їхні стрільці, змордовані й змучені, зімкнулися довкола чорного й зеленого прапора. Їхні списники щохвилі кидалися в безнадійну атаку... Лінія смуглявих солдатів піднялася та кинулася на штурм. Та ось вона вигнулася, зламалася, розпалася та зникла. Перш ніж розвіявся дим, іншу лінію було зім'ято.

• 1. Чим можна пояснити жорстоке поводження колонізаторів із місцевим населенням? 2. Про яке повстання йдеться? Чому воно зазнало поразки?

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/112927

У Центральній і Південній Африці місцеві жителі час від часу чинили збройний опір проти колонізаторів. Повстання очолювали місцеві вожді, але через слабке озброєння та розбрат між племенами ці виступи не становили серйозної загрози для європейців. Найзначнішими були такі повстання: туарегів у Західній Африці під проводом Саморі Туре проти французьких колонізаторів, яке тривало 18 років; зулусів проти англійців; гереро і нама проти німецьких колонізаторів. Усі виступи було жорстоко придушено, а населення майже повністю винищено.

КОЛОНІАЛЬНІ ВОЛОДІННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ ДЕРЖАВ В АФРИЦІ в XIX—XX ст.

Цікаві факти

Створення британського домініону Південно-Африканський Союз зробило бурів господарями становища, оскільки вони утворювали більшу частину білого населення. Їхній вплив особливо зріс після Першої світової війни, коли вони продемонстрували повну прихильність до Великої Британії. Наслідком цього стало закріплення режиму расової сегрегації. В африканців вилучили майже всі землі. Вони мали жити в спеціально відведених місцях окремо від білого населення.

Зверніть увагу

У 1898 р. стався Фашодський інцидент, який переріс у дипломатичний конфлікт між Великою Британією та Францією за вплив у Судані. Він став ключовою подією 100-річної боротьби країн за колоніальне панування в Африці. Приводом до конфлікту стало захоплення французьким загоном поселення Фашода на Верхньому Нілі. Велика Британія вимагала вивести війська, але Франція відповіла відмовою. Країни стали на межу війни. Проте через неготовність вести заморську війну Франція згодом усе ж таки відкликала свої війська та за умовами договору 1899 р. дістала територіальну компенсацію в Центральній Африці.

• У чому полягав Фашодський інцидент? Чому Франція та Велика Британія були готові вести війну через віддалене поселення в Африці?

Фашодський інцидент: Велика Британія як підступний вовк і Франція як Червона Шапочка. Карикатура XIX ст.

• Працюємо в парах. 1. Чому Велика Британія зображена у вигляді вовка, а Франція — у вигляді Червоної Шапочки? 2. Яку позицію щодо конфлікту посідає автор карикатури — нейтральну, британську, французьку, сатиричну? 3. Як Фашодський інцидент демонструє суперництво в колоніальній політиці?

Значно відрізнявся від інших регіонів розвиток Південної Африки. На крайньому півдні континенту в XVII ст. голландці заснували Капську колонію. Колоністи обробляли землю та називали себе бурами. За віросповіданням вони були ревними кальвіністами. Тривале перебування серед африканців-язичників породило в бурів уявлення про себе як про богообраних. Тому вони не вважали рабство порушенням християнської моралі.

Табір для військовополонених поблизу Кейптауна під час війни. Близько 1900 р.

У XIX ст. Капську колонію захопили британці, які скасували рабство та прагнули ввести самоврядування на основі расової рівності. Тоді частина бурів вирішила переселитися на схід і північний схід. Вступивши у війну з племенами зулусів, вони заснували колонії Наталь, Оранжеву республіку та Трансвааль. Там було знайдено значні поклади золота й алмазів. Велика Британія прагнула заволодіти багатствами, розпочала війну проти бурів і перемогла в ній. Під час англо-бурської війни 1899-1902 рр. уперше в історії британці застосували концентраційні табори для непокірного мирного населення. Однак опір бурів був настільки значним, що для збереження стабільності Велика Британія пішла їм на поступки. У 1910 р. всі ці території об’єднали в Південно-Африканський Союз, який здобув статус домініону. Англійська мова та африкаанс (говірка голландської мови) стали офіційними, а в бурських провінціях зберігалися порядки, що виключали темношкіре населення з політичного життя.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

наростання суперечностей між провідними державами світу;
поділ Європи та світу на два ворожі військово-політичні блоки — Троїстий союз і Антанту, основний зміст політики великих держав у складі цих об'єднань;
причини гонки озброєнь, першість у якій узяла Німеччина;
колонізацію Африки.

Працюємо з хронологією

1891 p.	утворення союзу Росії та Франції.
1907 p.	завершення формування Антанти.

Запитання і завдання

Пам’ятаємо і розуміємо

1. Навчальна гра «Чиста дошка». Правила гри. На дошці записані запитання за змістом параграфа. Відповіді на них учні та учениці мають знайти під час уроку. Після правильної відповіді на певне запитання вчитель (вчителька) стирає його з дошки. Гра завершується, коли дошка залишається чистою. Можна організувати змагання команд. Зразок запитань: 1) Протистояння між якими державами визначало зміст міжнародних відносин у Європі в 70-ті рр. XIX ст.? 2) Коли виник Союз трьох імператорів? Які держави його утворили? 3) Коли було утворено Троїстий союз? Які держави до нього увійшли? 4) Який союз виник на противагу Троїстому союзу?

2. Які події призвели до перерозподілу сил у європейській політиці в останній третині XIX ст.?

3. Що спричинило гонку озброєнь? Чи можна стверджувати, що гонка озброєнь стала руйнівною для держав, що брали в ній участь? Чому?

4. Що зумовило появу військово-політичних союзів?

5. Ким, коли та з якою метою був створений Союз трьох імператорів?

6. Коли та з якою метою була створена Антанта? Які країни до неї належали?

Застосовуємо і аналізуємо

7. Порівняйте сучасну політичну карту світу та карту колоніального поділу Африки наприкінці XIX ст. Які кордони, на вашу думку, є прямим наслідком колоніального поділу?

8. Працюємо в малих групах. Створіть інтерактивну лінію часу, на якій позначте події та процеси останньої третини XIX — початку XX ст., що вказували на наближення світової війни. Додайте короткі коментарі з поясненнями.

9. Працюємо в малих групах. Метод «Фішбоун». Створіть структурно-логічну схему, яка демонструє причинно-наслідкові зв’язки утворення військово-політичних союзів (Троїстий союз і Антанта), колоніальної політики для метрополій і країн Африки.

10. Працюємо в парах. Визначте ключові слова, що пояснюють зміст поняття «військово-політичний союз». Зашифруйте його в «хмаринці слів» або кросенсі.

11. Працюємо в малих групах. Метод «Кола Венна». Укажіть спільні й відмінні ознаки колоніальної політики країн Європи в Африці наприкінці XIX — на початку XX ст.

Оцінюємо і створюємо

12. Працюємо в малих групах. Визначте основні суперечності між провідними країнами світу наприкінці XIX — на початку XX ст. Напишіть промпт (запит) і за допомогою сервісів штучного інтелекту створіть комікс. Перевірте результат щодо можливих історичних помилок.

13. Працюємо в малих групах. Метод «Сторітелінг». Уявіть себе лідером одного з африканських племен або держав наприкінці XIX ст. Створіть записи в щоденнику, що відображають ваші почуття, стратегії та виклики в умовах наступу європейських колонізаторів. Опишіть, як ви сприймаєте їхні мотиви та дії. Обговоріть, як історія колоніалізму навчає цінувати свободу та незалежність народів сьогодні.

14. Працюємо разом. Обговоріть, чому колоніальне питання на початку XX ст. дедалі більше загрожувало миру у світі, а Європа після тривалого мирного розвитку опинилася на межі світової війни.