Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Гісем (2026)

§ 27. Японія і Китай наприкінці XIX — на початку XX ст.

Активізуйте свої знання

rnk.com.ua/112918

ПРИГАДАЙТЕ

1. Коли і за яких умов Японія була змушена «відкрити» країну?
2. Завдяки чому Японія увійшла до групи великих держав?
3. Між якими країнами, коли та чому відбулися «опіумні» війни?
4. Чому спалахнуло повстання тайпінів і які результати воно мало?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про причини та напрямки японської територіальної експансії;
як великі держави поділили Китай на зони впливу;
якими були мета й результати повстання іхетуанів;
про причини та результати Сіньхайської революції та проголошення Китаю республікою.

1. Початок японської територіальної експансії. Японсько-китайська війна. Союз між Японією та Великою Британією

• Працюємо в малих групах. Метод «Синтез думок». Яку роль у розвитку Японії відіграли війни з Китаєм і Росією?

Успіхи в реформуванні Японії дали їй змогу претендувати на статус великої колоніальної держави. Проте зміни негативно позначилися на рівні життя та становищі в суспільстві більшості селян і самураїв. Назрівав соціальний вибух, тому уряд активно просував ідею зовнішньої експансії. Для цього необхідно було модернізувати армію. Поширилося гасло «Багата країна — сильна армія».

У 1871 р. до Європи прибула спеціальна японська місія, яка мала вивчити досвід військової справи. Після поразки Франції у війні з Пруссією було вирішено перейняти прусську модель будівництва збройних сил. А ось військово-морський флот будували за британською моделлю.

Навчальний фільм

Японія і Китай наприкінці XIX — на початку XX ст.

rnk.com.ua/113974

Одночасно японська дипломатія прагнула скасувати нерівноправні угоди. Цього вдалося досягти до 1894 р., коли був підписаний торговельний договір із Великою Британією, що передбачав відмову від односторонніх переваг західних держав у Японії. Відтоді зовнішня політика країни була спрямована на територіальну експансію.

РОЗВИТОК ПРОМИСЛОВОСТІ ЯПОНІЇ в другій половині XIX ст.

У 70-х рр. XIX ст. Японія захопила острови Рюкю, які формально належали Китаю, та здійснила спробу відновити владу над островом Тайвань (Формоза). Згодом було підписано Канхваський договір із Кореєю, який відкривав цю країну для японського впливу. Щоправда, спроба японців організувати в Кореї переворот і привести до влади прояпонський уряд у 1884 р. зазнала невдачі. Головною перешкодою для панування Японії в регіоні залишався Китай, і Японія готувалася до війни з ним.

ДЕРЖАВИ АЗІЇ в XIX ст.

Японія використала національно-визвольну боротьбу в Кореї для реалізації своїх загарбницьких планів. На початку 90-х рр. XIX ст. у Кореї спалахнуло повстання, і китайські війська виступили на його придушення. У відповідь Японія спрямувала свої формування на південь Корейського півострова. Зрештою конфлікт вилився в японсько-китайську війну 1894-1895 рр., у якій Китай зазнав поразки та був змушений визнати незалежність Кореї. Він передав Японії острів Тайвань, острови Пенху та Ляодунський півострів, відкрив для Японії торговельні порти, надав право будівництва підприємств і зобов’язався виплатити величезну контрибуцію. Проте під тиском Росії, Німеччини та Франції Японія відмовилася від Ляодунського півострова, на який претендувала Росія.

Працюємо із джерелом

Один із керівників компанії «Міцуї» про японську експансію (початок XX ст.)

Хоч які працьовиті японці, хоч яка досконала їхня техніка та організація виробництва, японська торговельна експансія не матиме майбутнього, якщо вона не зможе спертися на відповідну силу. Найбільшою силою сучасності є воєнна готовність армії та флоту. Ми можемо спокійно здійснювати свою експансію за кордоном і наважуватися на всілякі починання, якщо ми впевнені, що перебуваємо під їхнім захистом.

• Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела та дайте відповіді на запитання. 1. Яку роль, на думку керівника «Міцуї», відіграє військова міць у досягненні економічних цілей держави? 2. Які ризики для Японії могли виникнути в результаті політики, заснованої на військовій силі?

ЯПОНСЬКА ТЕРИТОРІАЛЬНА ЕКСПАНСІЯ

• Працюємо в парах. Метод «ПРЕС». Висловіть власну думку, чи виправданими були наміри Японії щодо територіальної експансії.

Війна Японії проти Китаю загострила суперечності Японії та Росії на Корейському півострові та в Південній Маньчжурії. Щоб заручитися підтримкою великих держав, Японія в 1902 р. уклала договір із Великою Британією, яка мала на той час гострий конфлікт з Росією за розподіл Середньої Азії.

Японські солдати — учасники японсько-китайської війни. 1895 р.

• Висловіть думку, із якою метою було зроблено цю фотографію. Чи могли її використовувати для пропаганди в Японії? Як такі фотографії впливали на сприйняття війни?

2. Російсько-японська війна. Підготовка до боротьби за перерозподіл сфер впливу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні

• Працюємо разом. Метод «Уявний мікрофон». Визначте причини та результати російсько-японської війни 1904-1905 рр.

У ніч проти 8 лютого 1904 р. японський флот несподівано напав на російські кораблі, що стояли в Порт-Артурі й Чемульпо (Корея). Так Японія захопила стратегічну ініціативу та змінила співвідношення сил на морі на свою користь. Через два дні Японія оголосила війну Росії.

Висадка японських військ у Чемульпо. 9 лютого 1904 р.

На суходолі події теж відбувалися не на користь Росії. Перша і друга японські армії роз’єднали російську армію та завдали їй поразок під Ляояном (серпень 1904 р.) і Мукденом (березень 1905 р.). Третя армія оточила Порт-Артур, який після п’яти місяців облоги здався. Російська група кораблів на Далекому Сході була розгромлена.

28 травня 1905 р. біля острова Цусіма була розгромлена друга група російських кораблів, що вирушили з Балтійського й Чорного морів. Ця подія завершила війну.

РОСІЙСЬКО-ЯПОНСЬКА ВІЙНА 1904-1905 рр.

• Працюємо разом. Обговоріть, який чинник був вирішальним у перемозі Японії.

31 травня 1905 р. японський уряд звернувся до президента США Т. Рузвельта з проханням про посередництво в укладенні миру. 5 серпня 1905 р. у Портсмуті (США) було підписано мир, згідно з яким Японія встановлювала протекторат над Кореєю. Порт-Артур, залізниця в Південній Маньчжурії, а також південна частина острова Сахалін відходили до Японії.

У 1907 та 1910 рр. Японія та Росія уклали таємні угоди про розподіл сфер впливу в Китаї. Суперечності між країнами послабилися. Головними противниками Японії тепер стали США й Велика Британія.

Кошти, отримані від Китаю як контрибуція, японський уряд витратив на потреби армії та флоту. Готуючись до нових воєнних конфліктів, влада прийняла програму економічного розвитку на десять наступних років. У країні почалося промислове піднесення. Виріс рівень життя. У суспільстві склалося уявлення про правильність курсу на зовнішню експансію. У 1910 р. Японія загарбала Корею, перетворивши її на свою колонію.

Цікаві факти

Унаслідок Цусімської морської битви з 38 російських кораблів урятувалися лише десять. Російський флот опустився з третього на шосте місце у світі. Загальні втрати Росії сягнули понад 12 тис. осіб загиблими й полоненими. Японці ж втратили два невеликі кораблі та 116 осіб. Поразка у війні з Японією спричинила крах експансії Росії на Далекому Сході. Натомість Японія зросла до рівня провідних світових держав. Її військово-морський флот посів п'яте місце у світі (після британського, французького, німецького й американського), що заохотило Японію продовжувати загарбницьку політику в Азії та Океанії.

3. Китай наприкінці XIX — на початку XX ст. Повстання іхетуанів

• Працюємо в малих групах. Метод «Коло ідей». Свідченням чого було повстання іхетуанів?

Від 60-х рр. XIX ст. Велика Британія та інші держави почали підтримувати політику династії Цін, намагаючись через неї просувати свої інтереси. У Китаї тривало повстання тайпінів. У боротьбу на боці уряду втрутилися Велика Британія, Франція та США. У цей час вони схилили Китай до підписання нових договорів, які ще більше посилили іноземне проникнення до країни. Тепер західні держави могли торгувати в усіх великих портах Китаю та створювати власні торговельні представництва. Однак перетворити Китай на «другу Індію» Великій Британії не вдалося через нестачу сил і засобів. Те саме стосувалося й інших держав, які прагнули підкорити Китай.

Зверніть увагу

У 70-80-х рр. XIX ст. в Китаї переважав вплив Великої Британії. На чолі китайських морських митниць стояли англійці. Провідний вплив на банківський сектор китайської економіки, грошовий обіг і кредит мав Гонконзько-Шанхайський банк, заснований Великою Британією. Вона тримала контроль над пароплавством на річці Янцзи. Морська торгівля між Китаєм і Європою здійснювалася за допомогою британських суден. Крім того, протягом багатьох десятків років Гонконг залишався єдиною сучасною військово-морською базою на Далекому Сході, а Велика Британія панувала на південних морях. Однак усе це давало владу лише над узбережжям, а країна прагнула проникнути і в Центральний Китай.

У 90-ті рр. XIX ст. до участі в колонізації Китаю долучилися Японія, Росія, Німеччина. Рішучі дії Японії (японсько-китайська війна 1894-1895 рр.) стали підставою для втручання інших великих держав. Франція домоглася виняткових привілеїв на півдні Китаю. Росія дістала право на будівництво залізниці через Маньчжурію до Владивостока (Китайсько-Східна залізниця), а в 1898 р. взяла в оренду порти Порт-Артур і Дальній на Ляодунському півострові. Крім того, Росія посилила свій вплив у Монголії та Північно-Західному Китаї. Німеччина захопила Шаньдунський півострів, а місто Циндао перетворила на свою опорну базу. Велика Британія почала контролювати басейн річки Янцзи.

Китайська держава швидко розпадалася. Її було поділено на сфери впливу між великими державами. Імператорська влада й конфуціанська мораль втратили велич та авторитет. Китай фактично перетворився на напівколонію.

Поділ Китаю європейськими державами та Японією. Карикатура кінця XIX ст.

• Визначте за образами, зображеними на карикатурі, які держави ділять «китайський пиріг». Опишіть, чим саме були ці «частини пирога», які отримала кожна держава.

У 90-ті рр. XIX ст. в Китаї поширилися ідеї про необхідність значних внутрішніх перетворень китайського суспільства, без яких було неможливе збереження цілісності й незалежності країни. Виразником цих ідей став китайський мислитель Кан Ювей, що намагався переконати імператора Гуансюя провести ліберальні реформи.

Кан Ювей планував запровадити в країні конституційну монархію, здійснити зміни в державному управлінні, економіці, освіті тощо. Згодом він і деякі його прибічники стали радниками імператора. За «сто днів реформ» Гуансюй видав понад 60 указів, які передбачали перетворення Китаю на незалежну державу. Проте внаслідок державного перевороту 1898 р. Гуансюй втратив трон на користь своєї тітки імператриці Цисі. Кан Ювей утік до Гонконгу. Таким чином, спроба вивести країну з кризи шляхом реформ зазнала невдачі.

КИТАЙ на початку XX ст.

Цікаві факти

Іхетуані вважали, що європейська техніка нічого не варта перед духом китайського народу. Вони вірили, що спеціальні амулети вбережуть їх від куль. Члени товариства Іхетуань віддавали перевагу традиційній зброї та прийомам рукопашного бою. За це в Європі їх назвали «боксерами». Метою іхетуанів було знищення всіх іноземців у межах Китаю.

Кан Ювей. 1905 р.

У цей самий час наростав стихійний протест проти проникнення до Китаю іноземців. У провінції Шаньдун члени товариства Іхетуань убили німецьких місіонерів. Також вони здійснювали напади на будівельників залізниці, розбирали залізничні колії, руйнували телеграфні лінії тощо. У 1899 р. ці протести вилилися в повстання іхетуанів («боксерське повстання»). Їхні загони зібралися поблизу Пекіна. Європейські дипломати звернулися до імператриці Цисі з проханням приборкати бунтівників. Однак вона вирішила за допомогою іхетуанів позбутися впливу європейців. Цисі дозволила повстанцям вступити до Пекіна, де вони влаштували різанину в європейських дипломатичних місіях. Згодом хвиля насильства над іноземцями прокотилася територією всього Китаю.

У відповідь Велика Британія, США, Росія, Японія, Франція, Італія, Німеччина, Австро-Угорщина спорядили спільну армію до Китаю (19 тис. осіб), завдали поразки іхетуаням і вступили в Пекін. Імператриця вдала, що не причетна до повстання, та наказала урядовим військам розправитися із залишками загонів іхетуанів. Китай був змушений підписати нові нерівноправні угоди. Він мав сплатити велику контрибуцію, у Пекін ввели іноземні війська.

Союзні армії розпочинають загальний наступ на замок Пекіна. Художник Тораджиро Касаї. 1900 р.

Імператриця Цисі. 1902 р.

4. Сіньхайська революція

• Працюємо разом. Метод «ПРЕС». Як ви вважаєте, чи була Сіньхайська революція в Китаї успішною?На боротьбу за модернізацію Китаю вийшли сили, які виступали за революційні зміни в країні. Їх очолив Сунь Ятсен. Він сформулював «три народні принципи», які й визначали мету перетворень у Китаї:

націоналізм — повалення маньчжурської династії Цін і відновлення китайського правління;
народовладдя — ліквідація монархії та встановлення республіки;
народний добробут — проведення поступової націоналізації земельної власності та встановлення прогресивного податку на землю (це податок, що збільшується зі зростанням розміру або вартості земельної ділянки).

Влітку 1905 р. в Токіо (Японія) різні китайські революційні гуртки утворили спільний «Об’єднаний союз» під керівництвом Сунь Ятсена. У 1907 р. він здійснив декілька спроб підняти повстання проти династії Цін, але невдало.

Зрештою під загрозою революції імператриця Цисі погодилася на проведення деяких реформ. Було проголошено скасування рабства й тортур, ліквідацію станових відмінностей і привілеїв дворян, створення армії за європейським зразком, зміни в системі освіти та фінансів, заборону вживання опіуму, створення політичних партій тощо. Однак у традиційному суспільстві Китаю опиралися змінам. Після смерті імператриці Цисі в 1908 р. реформи припинилися.

Сунь Ятсен. Початок XX ст.

Постать в історії

Сунь Ятсен здобув медичну освіту, проте справжнім покликанням його життя стала не медицина, а революційна діяльність. Він жив у Великій Британії, США та Японії, де використовував кожну можливість для поширення своїх ідей, організації повстань і революцій. Сунь Ятсена називають «Конфуцієм у реальній політиці» за поєднання глибоких ідеалів із практичними діями.

Провал реформ створив передумови для революції. Випадковий вибух гранати в місті Ханькоу виявив нелегальну квартиру революціонерів, де знайшли зброю та список членів революційних організацій. Прокотилася хвиля арештів. Змовники вирішили не гаяти часу. У жовтні 1911 р. в місті Учань спалахнуло повстання, яке згодом назвали Сіньхайською революцією (за старим китайським календарем цей рік мав назву «сіньхай»). Далі повстання поширилося на інші міста. Його учасники заявляли про свою незалежність від Пекіна й маньчжурської династії Цін.

Маньчжурська влада звернулася до Юань Шикая (генерала, якого за реформаторські погляди було відправлено в заслання) із проханням очолити командування збройними силами. Той погодився й незабаром став главою імператорської ради та прем’єр-міністром, повновладним диктатором Північного Китаю. Крім того, було розроблено проєкт Конституції. Однак повстання розросталося. Оголосили себе незалежними Ханчжоу, Шанхай, провінція Шаньдун, Зовнішня Монголія. У грудні 1911 р. революційні війська увійшли до Нанкіна. Маньчжурська імперія почала розпадатися.

Працюємо із джерелом

Із програмового документа «Об'єднаного союзу» (1905 р.)

Теперішня революція має на меті встановлення республіканського уряду. Усі громадяни республіки мають бути рівними; усі громадяни мають брати участь у політичній владі. Президента обирають усі громадяни. Парламент є народним органом, що складається з депутатів, обраних усіма громадянами республіки. Запроваджується Конституція Китайської республіки, якої всі її громадяни мають дотримуватися.

• Працюємо в парах. Обговоріть зміст джерела та визначте його положення, які свідчать про вплив на нього західних політичних ідей. Висловіть власну аргументовану думку, як принцип «усі громадяни мають бути рівними» міг змінити традиційне китайське суспільство.

Дізнавшись про початок революції, Сунь Ятсен прибув до Шанхая. На зустрічі представників революційних провінцій, які зібралися в Нанкіні, проголосили утворення Китайської республіки. Сунь Ятсен був одностайно обраний її тимчасовим президентом.

Проте владна верхівка прагнула зберегти контроль. У лютому 1912 р. Юань Шикай примусив матір шестирічного імператора Пу І від його імені підписати акт про зречення престолу. Сунь Ятсен відмовився від президентства на користь Юань Шикая.

Військовий уряд Китайської республіки під час Сіньхайської революції 1911 р.

Юань Шикай вступає на посаду тимчасового президента в Пекіні. 1912 р.

• Порівняйте фотографії. Які відмінності в настрої, зовнішньому вигляді учасників ви помітили? Що ці фотографії можуть розповісти про зміну характеру влади в Китаї протягом 1911-1912 рр.?

Сіньхайська революція в Китаї завершилася. У березні 1912 р. було прийнято Конституцію Китайської республіки та перенесено столицю до Пекіна.

Після проголошення республіки тривала боротьба за владу. Юань Шикай не полишав прагнень відродити монархію. Одночасно гуртувалась і демократична опозиція. У серпні 1912 р. «Об’єднаний союз», створений Сунь Ятсеном, і кілька інших організацій сформували Гоміндан (національну партію). У новообраному парламенті, який розпочав роботу у квітні 1913 р., Гоміндан здобув значне представництво. Його депутати перебували в опозиції до Юань Шикая. Напруженість посилилася після того, як стало відомо про участь Юань Шикая в підготовці вбивства кандидата на посаду прем’єр-міністра від Гоміндану. Сім південних провінцій заявили про відокремлення від Пекіна. Спалахнула громадянська війна між Півднем і Північчю, де зрештою війська Півдня було розбито. Гоміндан перейшов до підпільної діяльності.

Юань Шикай. 1912 р.

Розігнавши парламент і ставши одноосібним правителем, Юань Шикай створив умови для реставрації монархії. Конституцію було переглянуто, із неї вилучили статті про демократичні свободи. Однак незадовго до своєї смерті (у червні 1916 р.) диктатор відмовився від наміру проголосити себе імператором, і республіку було збережено.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

шляхи й засоби перетворення Японії на початку XX ст. на провідну державу в Азійсько-Тихоокеанському регіоні;
причини втрати Китаєм суверенітету під тиском європейських колонізаторів;
повстання іхетуанів і причини його поразки;
повалення влади китайського імператора внаслідок Сіньхайської революції.

Працюємо з хронологією

1894-1895 рр.	японсько-китайська війна.
1899 р.	повстання іхетуанів у Китаї.
1902 р.	союз між Японією та Великою Британією.
1904-1905 рр.	російсько-японська війна.
1910 р.	оголошення Кореї колонією Японії.
1911 р.	Сіньхайська революція.

Запитання і завдання

Пам’ятаємо і розуміємо

1. Навчальна гра «Ланцюжок». Правила гри. Учитель (учителька) роздає картки, де вказані історичні події з теми. Учні та учениці мають скласти їх у хронологічній послідовності. Перемагає той, хто швидше за всіх правильно виконає завдання.
2. Наведіть факти, які підтверджують тезу, що зовнішня політика Японії була спрямована на територіальну експансію.
3. Які війни продемонстрували зростання військової потужності Японії?
4. Поясніть, чи можна розглядати Китай як напівколонію провідних країн світу. Які країни взяли участь у розподілі Китаю на сфери впливу?
5. Проти кого було спрямоване повстання іхетуанів і чому воно зазнало поразки?
6. Поясніть своїми словами «три народні принципи» Сунь Ятсена. Чим вони відрізнялися від традиційного устрою імперського Китаю?
7. У результаті яких подій було повалено маньчжурську династію Цін у Китаї? Хто став першим президентом Китайської республіки?

Застосовуємо і аналізуємо

8. Працюємо в малих групах. Простежте за картою атласу напрямки японської експансії. Обговоріть і поясніть, де стикалися інтереси Японії та інших держав. Які територіальні придбання здійснила Японія в 1895-1910 рр.?
9. Працюємо в парах. Визначте ключові історичні події історії Японії, Китаю, Російської та Австро-Угорської імперій, США, Великої Британії та Німеччини. Створіть синхроністичну таблицю (діаграму Ганта). Зробіть висновок.
10. Працюємо в парах. Метод «Кубик Блума». Складіть систему запитань до теми «Російсько-японська війна».
11. Метод «Фішбоун». Складіть структурно-логічну схему, що демонструє причинно-наслідковий зв’язок «відкриття» Китаю та розподілу його на зони впливу великих держав.
12. Складіть порівняльну таблицю реформ «доби Мейджі» та реформ, які проводила імператриця Цисі. Зробіть висновок.

Оцінюємо і створюємо

13. Працюємо разом. Чому всі спроби реформ у Китаї зазнали невдачі? Чому Китай був поділений на зони впливу великих держав, а не став колонією однієї з них, як це сталося з Індією?
14. Дослідіть життєвий шлях історичної особи (Цисі, Сунь Ятсен або Юань Шикай). Напишіть автобіографію однієї з них.
15. Працюємо в малих групах. Метод «Найкращий варіант». Обговоріть і визначте, чому Сіньхайська революція не звільнила Китай від зовнішньої залежності.