Всесвітня історія. Повторне видання. 9 клас. Гісем (2026)

§ 26. Російська імперія та Австро-Угорщина наприкінці XIX — на початку XX ст.

Активізуйте свої знання

rnk.com.ua/112912

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які війни вела Росія в другій половині XIX ст.?
2. Чому було вбито російського імператора Олександра II?
3. Чи могла бути стабільною Австро-Угорщина, якщо німці й угорці становили менше ніж половину населення?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про революцію в Російській імперії та її наслідки;
про розвиток Австро-Угорщини;
якими були напрями зовнішньополітичної експансії Росії та Австро-Угорщини.

1. Російська імперія на межі ХІХ—ХХ ст.

• Працюємо в малих групах. Створіть інфографіку, яка демонструє розвиток економіки Російської імперії в другій половині XIX — на початку XX ст.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. Російська імперія переживала складний період політичних і соціально-економічних змін. На тлі наростання промислового розвитку ширився революційний рух, посилювалися національні суперечності.

Промисловий переворот у Російській імперії завершився лише в 90-х рр. XIX ст. Перехід на машинне виробництво відбувався одночасно з індустріалізацією, що зумовило високу концентрацію виробництва та швидкі темпи розвитку. На 5 % підприємств працювала понад половина робітництва. Початковий етап індустріалізації супроводжувався активним втручанням держави в економіку. Це проявлялося у фінансуванні залізничного будівництва, галузей важкої промисловості, особливо металургії та машинобудування.

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/112913

Проте розвиток промисловості був нерівномірним у різних частинах імперії. Найшвидше розвивалися Україна (Донбас, Південь), Санкт-Петербург, Москва, Польща, Балтія; дещо повільніше — промисловість Уралу.

ЧАСТКА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ У СВІТОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ

• Порівняйте частку виробництва Російської імперії з показниками Великої Британії, США, Німеччини. Зробіть висновок, чи можна вважати Російську імперію середньорозвиненою країною. Доведіть свою думку конкретними цифрами.

РОСІЙСЬКА ІМПЕРІЯ на межі XIX—XX ст.

• Як були взаємопов’язані зазначені процеси? Складіть логічні ланцюжки, що демонструють цей взаємозв’язок.

У 1866-1903 рр. кількість підприємств збільшилася з 3 тис. до 9 тис. Виплавка чавуну зросла майже в 10 разів, а видобуток вугілля — більш ніж у 6 разів. Великого розмаху набуло залізничне будівництво. Наприкінці XIX ст. довжина залізничної мережі зросла до 52 тис. км (у 1861 р. було 1488 км).

Група учасників будівництва залізниці. Фотограф Сергій Прокудін-Горський. 1915 р.

На економічний розвиток Росії негативно вплинула світова економічна криза. Різко скоротився приплив іноземних інвестицій. Нестача капіталів призвела до появи в Росії монополій («Продамет», «Продвагон», «Продпаровоз» та інші). Менше ніж за десять років кількість підприємств скоротилася на чверть, а виробництво подвоїлося. Єдиною повністю монополізованою галуззю став нафтовидобуток.

Криза показала іншу особливість промислового розвитку Російської імперії — збіг у часі процесів індустріалізації та монополізації, періодів розквіту та обмеження вільної конкуренції.

Значну частину російської промисловості становило кустарне виробництво, у якому було зайнято майже 4 млн осіб. Тобто багато товарів виготовляли в маленьких майстернях і вдома, а не на заводах. Промисловий пролетаріат налічував близько 3 млн осіб, із яких лише 10 % були постійними робітниками. Росія стояла на початковому етапі формування індустріального суспільства.

Видобуток нафти в Баку на Каспійському морі. Фотограф Дмитро Єрмаков. 1890 р.

Від 80-х рр. XIX ст. в Російську імперію активно проникав іноземний капітал. Підприємці з інших країн були націлені на найприбутковіші галузі промисловості — нафтову, кам’яновугільну, металургійну, машинобудівну. Вони засновували промислові компанії, скуповували акції підприємств. Цей процес посилився на початку XX ст. Багатство сировинних ресурсів і дешева робоча сила забезпечували високі прибутки. Загалом іноземним власникам належали третина капіталу промислових компаній і майже половина капіталу десяти великих банків. Зовнішній борг Росії напередодні війни зріс настільки, що навіть перевищив річний державний бюджет.

Частка виробництва Наддніпрянської України в загальноімперському (1913 р.).

2. Робітничий рух. Поширення марксизму

• Працюємо разом. Метод «Мозковий штурм». Чим робітничий рух у Російській імперії відрізнявся від загальноєвропейського?

В умовах швидкого економічного піднесення виникла потреба в захисті прав робітництва. Найпоширенішою формою боротьби був страйк. У 1897 р. робітники домоглися прийняття фабричного (трудового) законодавства. У цей час виникли перші робітничі організації в Одесі, Санкт-Петербурзі та інших містах.

На початку XX ст. робітничий рух вступив у нову фазу — боротьбу за політичні права. Влітку 1903 р. весь південь Російської імперії охопив політичний страйк, у якому взяли участь 200 тис. осіб.

Навчальний фільм

Російська імперія та Австро-Угорщина наприкінці XIX — на початку XX ст.

rnk.com.ua/113973

Цікаві факти

В. Ленін наполягав на створенні партії «нового типу» із «залізною» дисципліною, яка складалась б із «професійних революціонерів». Також він говорив про можливість здійснити соціалістичну революцію в Росії. Згодом його прихильників почали називати більшовиками. На противагу їм меншовики виступали за парламентські форми боротьби, а не збройне повстання. Вони вважали, що провідною силою революції має бути ліберальна буржуазія, а не пролетаріат. Меншовики доводили несвоєчасність соціалістичної революції та неможливість побудови соціалізму в Росії.

• У чому полягала принципова різниця в поглядах більшовиків і меншовиків щодо можливості здійснення соціалістичної революції?

Криза народництва, розгортання робітничого руху призвели до поширення соціалістичних ідей, зокрема, ідеології марксизму. Із 80-х рр. XIX ст. в Росії виникали марксистські гуртки, які в 1898 р. об’єдналися в Російську соціал-демократичну робітничу партію (РСДРП). Однак влада одразу ліквідувала партію. На початку XX ст. завдяки діяльності В. Ульянова (Леніна) та Ю. Мартова РСДРП відродили. У 1903 р. відбувся II з’їзд РСДРП. Дискусії на ньому виявили принципові розбіжності щодо питань організаційної побудови партії та можливості здійснення соціалістичної революції в Росії. Із часом у партії виник розкол, і постали дві окремі політичні сили — РСДРП (більшовики) і РСДРП (меншовики).

Цікаві факти

Останній російський імператор Микола II увійшов в історію з прізвиськом «Кривавий». Це було пов’язано з подіями на Ходинському полі 30 травня 1896 р., де відбувалося святкування його коронації. Під час роздавання подарунків від імператора виникла тиснява, у якій загинуло близько 1400 осіб, а понад 700 дістали серйозні травми. Попри трагедію Микола II не скасував урочистостей, що спричинило обурення народу.

Святкування на Ходинському полі. 30 травня 1896 р. Фотограф Франтішек Краткий.

3. Революція 1905-1907 рр. у Російській імперії

• Працюємо в малих групах. Метод «Квітка лотоса». Складіть таблицю «Революція 1905-1907 рр. у Російській імперії». Складовими частинами центральної теми визначте причини, привід, хронологію подій, засоби боротьби, результати, наслідки.

Затяжна економічна криза та поразка в російсько-японській війні підірвали авторитет царської влади. Невирішеність аграрного питання, жахливі умови праці більшості робітництва, відсутність демократичних свобод, прагнення підприємницьких кіл долучитися до участі в управлінні державою, а також національне гноблення неросійських народів створювали підґрунтя для стихійного вибуху невдоволення.

Приводом до революції став розстріл 9 січня 1905 р. демонстрації жителів Санкт-Петербурга, які намагалися передати царю петицію з вимогами. У результаті близько 200 осіб було вбито й 800 осіб поранено. Цей день увійшов в історію як «кривава неділя», що знищила віру в «доброго» царя. У всій імперії спалахнули протести, що переросли в революцію. Революційних перетворень прагнули всі верстви суспільства. Проте кожна з них ставила перед собою власні цілі.

РЕВОЛЮЦІЯ 1905-1907 рр. У РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ

Спочатку основною формою протесту були страйки під гаслом «Геть самодержавство!» Революційна боротьба призвела до появи органів влади революції — рад робітничих депутатів. Згодом до виступів долучилося селянство. Потім похитнулася остання опора царської влади — армія. Перший виступ військових стався на панцернику «Князь Потьомкін-Таврійський».

Микола II погодився на поступки. 17 жовтня 1905 р. він підписав Маніфест, який дарував народу громадянські свободи — недоторканність особи, свободу совісті, друку, зборів, союзів. Проголошувалося скликання Державної думи (парламенту).

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/112914

Однак замість очікуваного примирення Маніфест спричинив ще більший розкол суспільства. Інтелігенція, студентство й робітництво святкували перемогу та омріяну свободу. На противагу їм монархісти виступали за необмежену владу імператора. Різко посилився також селянський рух. Протистояння дійшло до відкритих вуличних зіткнень і сплеску антисемітизму. Відбулося 690 погромів, жертвами яких стали сотні осіб. Наймасштабніший єврейський погром стався в жовтні 1905 р. в Одесі (загинуло понад 400 осіб).

Зверніть увагу

Причини поразки революції в Росії полягали у відсутності єдності, недостатній організованості демократичних сил. Не було активної підтримки революційних сил армією, а царська влада отримувала з-за кордону зброю та фінансову допомогу. Поразка революції довела опозиції необхідність об'єднання всіх сил для подальшої боротьби проти царизму. Для влади стала очевидною необхідність проведення економічних і політичних реформ.

Важливою подією революції стало збройне повстання в Москві, що розпочалося 7 грудня 1905 р. Його організували більшовики та інші радикальні сили. Проте вже за тиждень повстання було жорстоко придушене. Схожі виступи відбулися також у Катеринославі (зараз Дніпро), Харкові, Новоросійську та містах Донбасу, але й там вони зазнали поразки. Після цього царський уряд посилив репресії: обмежив свободу слова та провів масові арешти.

Тим часом у Росії розпочалися вибори до Державної думи. Право голосу здобули 25 млн підданих імперії. Державна дума мала право законодавчої ініціативи та затвердження бюджету, але зі значною кількістю застережень.

Петро Столипін. Початок XX ст.

• Працюємо разом. Метод «Дебати». Обговоріть питання «Петро Столипін: символ авторитарної модернізації чи демократичних перетворень?»

І Державна дума зібралась у квітні 1906 р. Проте вона виявилася неспроможною виконувати нагальні завдання. 9 липня 1906 р. цар розпустив її та призначив нові вибори. Невдовзі було сформовано новий уряд на чолі з Петром Столипіним.

II Державна дума, що працювала з лютого до червня 1907 р., теж не влаштувала царя. Формальним приводом для її розпуску стала сфабрикована справа проти 55 депутатів — соціал-демократів. 3 червня 1907 р. їх заарештували, звинувативши в підготовці державного перевороту. Цар оголосив про зміни у виборчому законі. Цей день вважають завершенням революції в Росії (Третьочервневий переворот).

Поселенці Приморської області, висаджені з пароплава на берег. Початок XX ст.

• 1. Які труднощі могли очікувати на людей після прибуття на нові землі? Чому уряд стимулював переселення саме до малозаселених регіонів Російської імперії? 2. Які елементи реформи П. Столипіна (крім переселення) ви б пов’язали із цією фотографією? Як вони доповнюють одне одного? 3. Висловіть думку, яким було життя цих людей до, під час і після переїзду.

4. Політична реакція. Реформи П. Столипіна

• Працюємо в малих групах. Метод «Мозковий штурм». Чому попри активну переселенську політику та економічну підтримку селянства реформа не дала очікуваного результату в усій імперії?

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/112915

Після виборів до ІІІ Державної думи більшість депутатських місць посіли поміщики й промисловці. Проте жодна політична партія не отримала абсолютної більшості. Політичний режим у Росії в 1907-1917 рр. назвали Третьочервневою монархією, яка спиралася лише на армію та поліцію.

Царизм широко застосовував силу для придушення виступів. Однак влада розуміла, що самими лише репресіями запобігти революції неможливо. Слід було створити соціальну опору монархії. Для цього глава уряду П. Столипін запропонував провести аграрну реформу.

Уряд вдався до руйнування селянської громади. П. Столипін вважав недоцільним штучно стримувати процес поширення товарно-грошових відносин у сільському господарстві. Він дозволив закріплювати в приватну власність ділянки землі громади, що були в користуванні селянства. Отримавши землю у власність, селянин мав можливість об’єднати свої ділянки в одну (так званий відруб), залишаючись на старому місці проживання, або ж переселитися на хутір, побудований на власній землі.

Під час реформ активізував діяльність Селянський поземельний банк. Він скуповував за високими цінами землю у великих землевласників, подрібнював її на ділянки та продавав селянам із правом поступової оплати. Також реформа передбачала переселення селян на вільні землі Сибіру. Так, за Урал виїхало майже 3 млн осіб. Щоправда, 500 тис. осіб згодом повернулися назад.

П. Столипін правильно передбачив соціально-економічні та політичні наслідки реформи. Проте вона наразилася на опір. Праві сили не були зацікавлені в руйнуванні традиційного сільського устрою. Соціалісти, очікуючи на майбутню революцію, не бажали пом’якшувати напружену ситуацію в селах. Селяни боялися втратити джерело існування. Цар відправив прем’єр-міністра у відставку. Після вбивства П. Столипіна в Києві реформа зійшла нанівець.

Аграрна реформа П. Столипіна започаткувала оформлення права власності на землю для дрібних землевласників.

Цікаві факти

За словами прем’єр-міністра Росії Сергія Вітте, імператор Микола II не мав чіткої програми дій. Його основною метою було якнайшвидше розширити вплив Росії на Далекому Сході. При цьому багато чиновників лише підігравали імператору, переконуючи його, що Далекий Схід може стати для Росії тим, чим Індія була для Великої Британії. С. Вітте зазначав: «Микола вже уявляє, як додасть до свого титулу імператора російського ще й титул китайського імператора або корейського князя, а можливо, навіть і японського імператора».

Транссибірська залізниця. Художник Фредерік де Ханен. Близько 1913 р.

• Яку стратегічну роль відігравала Транссибірська залізниця?

5. Зовнішня та колоніальна політика

• Працюємо в парах. Метод «ПРЕС». У який регіон передусім була спрямована колоніальна експансія Росії в другій половині XIX — на початку XX ст.?

Наприкінці XIX — на початку XX ст. Російська імперія продовжувала політику експансіонізму. Щоб закріпити свою присутність на Далекому Сході, у 1891 р. вона почала будівництво стратегічної Транссибірської залізниці. Російська імперія також домоглася права на будівництво Китайсько-Східної залізниці через Маньчжурію та права оренди Ляодунського півострова разом із Порт-Артуром. У 1899-1901 рр. Росія брала активну участь у придушенні «боксерського повстання» в Китаї.

Майже одночасно з угодою з китайським урядом Росія домовилася з Японією про спільні дії в Кореї. Корея, яка перебувала під протекторатом Китаю, тепер опинилася в зоні інтересів Росії та Японії.

У липні 1903 р. Микола II втілив ще одну ідею: колишні китайські території перетворилися на Далекосхідне намісництво. До того моменту схожий статус мав лише Кавказ. Росія офіційно почала освоєння Китаю.

Таке проникнення в Китай викликало опір із боку Японії і Великої Британії та призвело до російсько-японської війни 1904-1905 рр. Російська імперія зазнала поразки та була змушена визнати Корею сферою впливу Японії, поступилася Японії Південним Сахаліном і правом на Ляодунський півострів із містами Люйшунь (Порт-Артур) і Далянь (Дальній). Попри це Росія зуміла зберегти вплив у регіоні. Вона домоглася відторгнення Зовнішньої Монголії від Китаю та фактично перетворила її на свою колонію.

Також на початку XX ст. після узгодження інтересів із Великою Британією та територіальних розмежувань Російська імперія закріпила за собою великі простори Середньої Азії — від Каспійського моря до гір Тянь-Шань і від Аральського моря до кордону з Афганістаном. Крім того, вона встановила контроль над Північним Іраном.

Найважливішим напрямком експансії Росії залишалися Балкани. Зокрема, Російська імперія прагнула зміцнити свій вплив у незалежних державах — Румунії, Сербії, Чорногорії та Болгарії. Водночас вона розробляла плани щодо встановлення контролю над чорноморськими протоками та захоплення Стамбула. Однак ці наміри не влаштовували Австро-Угорщину та Німеччину, які мали власні інтереси в регіоні.

НАЦІОНАЛЬНИЙ СКЛАД АВСТРО-УГОРЩИНИ (за даними перепису населення 1910 р.)

• 1. Із якими сучасними державами пов'язані позначені народи? 2. Як етнічний склад населення імперії впливав на її політичну стабільність? 3. Які труднощі виникали в управлінні державою з таким строкатим національним складом?

Наприкінці XIX ст. Росія відновила статус великої держави та не могла залишатися осторонь міжнародного протистояння. Вона обрала союз із Францією та Великою Британією, приєднавшись до Антанти. Такий вибір був зумовлений кількома чинниками: небажанням допустити надмірне посилення Німеччини й Австро-Угорщини, а також фінансовою залежністю від французьких і британських позик та капіталів.

6. Австро-Угорщина на межі ХІХ—ХХ ст.

• Працюємо разом. Метод «Коло ідей». Які зміни відбулися в розвитку Австро-Угорщини на початку XX ст.?

На початку XX ст. Австро-Угорщина була багатонаціональною імперією, яку роздирали внутрішні суперечності. Дуалістична монархія, створена в 1867 р., зіткнулася з проблемами національних рухів, які вимагали більшої автономії та самовизначення.

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/112916

Дві третини населення імперії жили в селах. Економіка розвивалася нерівномірно. Основна частина промисловості була зосереджена в австрійських і чеських землях. Концерн «Шкода» в Чехії був одним із найбільших у військовій і металургійній промисловості імперії. Інші регіони залишалися постачальниками сировини та сільськогосподарської продукції. На території Австро-Угорщини, зокрема в Галичині, були розташовані найбільші в Європі нафтові родовища, які давали 5 % світового видобутку. Це сприяло швидкому економічному розвитку регіону.

ЧАСТКА АВСТРО-УГОРЩИНИ В ПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ СВІТУ

• Якою була частка Австро-Угорщини у світовому промисловому виробництві в різні періоди? Чи значно вона змінювалася? Що це свідчить про розвиток промисловості Австро-Угорщини порівняно з іншими країнами?

АВСТРО-УГОРЩИНА в другій половині XІX — на початку XX ст.

Цікаві факти

Першим засобом поширення ідей національних рухів в Австро-Угорщині була боротьба за мову — національну мову викладання в школах та університетах, рівні права національних мов у діловодстві й армії. Цей рух очолювали культурно-освітні товариства «Національна ліга» (італійські землі), «Матице школьська» (чеські землі), «Матице словенська» (Словенія), «Народний дім» (Галичина) та інші. Товариства засновували національні школи й газети. У 1880 р. на чеських землях установили рівноправність німецької та чеської мов в офіційному діловодстві. У 1897 р. імператор підписав так звані «мовні укази», які остаточно зрівняли в правах німецьку й чеську мови.

• 1. Висловіть думку, чому боротьба за національну мову була першим засобом поширення ідей національних рухів. 2. Яку роль мова відіграє у становленні національної ідентичності людини?

Учасники чеської військово-спортивної організації «Сокіл». Близько 1900 р.

Значну роль в економіці імперії відігравав іноземний капітал, зокрема, німецький і французький. У зовнішній політиці Австро-Угорщина орієнтувалася на союз із Німеччиною. Загарбницькі наміри імперії були спрямовані на Балкани, де вони стикалися з інтересами Росії.

У 1908 р. Австро-Угорщина скористалася подіями Молодотурецької революції в Османській імперії та захопила Боснію і Герцеговину. Це призвело до гострої міжнародної кризи.

На початку XX ст. наростала криза монархії. Ширився масовий рух із вимогою ввести загальне виборче право. У Відні та Празі відбувалися масові заворушення. Зрештою в 1907 р. в австрійській частині імперії було запроваджено загальне виборче право для чоловіків від 24 років. В Угорщині такий закон ухвалили в 1910 р., але до початку Першої світової війни він так і не набув чинності.

Будівля австрійського парламенту у Відні. Сучасний вигляд.

На початку XX ст. в Австро-Угорщині посилилися національні рухи. У владі панували різні погляди на те, як розв’язати цю проблему. Одні діячі вважали за необхідне розширити вплив імперії на Балканах, зокрема шляхом підкорення Сербії. Сербію, а також Російську імперію розглядали як головних підбурювачів слов’янських виступів усередині держави. Інша частина політичної еліти підтримувала ідею надання слов’янським народам автономії. Вони пропонували перетворити Австро-Угорщину на триєдину монархію (австро-угорсько-слов’янську). Однак напередодні Першої світової війни влада обрала шлях репресій. Було розпущено парламент Хорватії та призупинено чинність її Конституції, а потім розпущено австрійський парламент.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

особливості розвитку Росії та Австро-Угорщини наприкінці XIX — на початку XX ст.;
причини, результати та наслідки революції 1905-1907 рр. у Російській імперії;
загарбницькі прагнення Росії та Австро-Угорщини, зіткнення їхніх інтересів на Балканах.

Працюємо з хронологією

1905-1907 рр.	революція в Російській імперії.
1906-1916 рр.	реформи П. Столипіна.
1907 р.	запровадження загального виборчого права в Австро-Угорщині.
1908 р.	загарбання Австро-Угорщиною Боснії і Герцоговини.

Запитання і завдання

Пам’ятаємо і розуміємо

1. Навчальна гра «Історія з географією». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються в команди. Їм необхідно виписати історико-географічні назви, які зустрічаються в параграфі, та згрупувати їх за певними ознаками. Далі команди відповідають на запитання вчителя (вчительки), що пов’язані із цими назвами.
2. Укажіть особливості економічного розвитку Росії другої половини XIX — початку XX ст.
3. Із якими подіями пов’язані поняття «відруб» і «хутір»? Як зміни в землеволодінні впливали на соціальну структуру сіл?
4. Чому режим Третьочервневої монархії в Росії порівнюють із правлінням Наполеона III у Франції?
5. Яка держава за формою правління була дуалістичною монархією? Опишіть систему влади в ній.
6. Поясніть, чому Австро-Угорщина як велика держава не мала заморських колоніальних володінь.

Застосовуємо і аналізуємо

7. Установіть взаємозв’язок між поняттями «пролетаріат», «партія нового типу», «революція», «соціалізм». У чому полягала головна ідеологічна різниця між більшовиками й меншовиками?
8. Працюємо в парах. Обговоріть і висловіть спільну думку, якими були основні підсумки революції 1905-1907 рр. у Російській імперії.
9. Працюємо в малих групах. Метод «Фішбоун». Створіть структурно-логічну схему, що демонструє причини та наслідки поразки Російської імперії у війні з Японією. Охарактеризуйте цю війну одним реченням.
10. Працюємо в парах. Метод «SWOT-аналіз». Визначте слабкі й сильні сторони аграрної реформи П. Столипіна, можливості та загрози, які вона становила. Зробіть висновок, чи можна вважати реформу прогресивною для свого часу. Поясніть чому.
11. Працюємо в парах. Метод «ПРЕС». Проаналізуйте та висловіть аргументовану думку, які причини були вирішальними у внутрішній нестабільності Австро-Угорської імперії: міжетнічні конфлікти чи соціально-економічні проблеми.

Оцінюємо і створюємо

12. Працюємо в малих групах. Симуляційна гра «Політичні газети: різний погляд на події». Створіть шпальту з новинами, гаслами, дописами газет, які вийшли після підписання Маніфесту 17 жовтня 1905 р. та висвітлювали події з погляду: 1) уряду; 2) монархістів; 3) більшовиків.
13. Працюємо разом. Що вказує на те, що Російська імперія була середньорозвиненою державою? Чому Російська імперія, маючи значні ресурси та численне населення, не змогла модернізуватися так само ефективно, як європейські держави?
14. Метод «Барометр». Оберіть позицію щодо питання: чи могла Російська імперія уникнути революції. Наведіть аргумент на її підтвердження.