Історія України. Повторне видання. 9 клас. Гісем

§ 15. Модернізація промисловості й сільського господарства. Урбанізація. Торгівля

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ЗМОЖЕТЕ: характеризувати економічну політику на українських землях у пореформений період; аналізувати процеси модернізації в промисловості та сільському господарстві українських земель; дізнатися про особливості зародження кооперативного руху; визначати характерні риси розгортання урбанізації і розвитку торгівлі.

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Що таке індустріальна революція? Які зміни вона викликає в суспільстві та економіці? 2. Що таке суспільна модернізація? Якими бувають її види? 3. Якими були характерні риси розвитку промисловості українських земель наприкінці XVIII — у першій половині XIX ст.? 4. Назвіть явища, притаманні розвитку сільського господарства українських земель цього періоду. 5. Як розвивалися тогочасні українські міста й торгівля?

• Назвіть прикметні риси, притаманні економічній політиці російської влади на українських землях у цей період.

1. Економічна політика російського уряду на українських землях у пореформений період. Реформи 60—70-х рр. XIX ст., здійснені російською владою, незважаючи на їх обмеженість, створили умови для економічного розвитку українських земель та зробили можливим (хоча і з запізненням) проведення індустріалізації. Її темпи у Російській імперії в пореформений період були досить високими. Особливо це відчувалося на українських землях, де лише за кілька років сформувалися нові галузі промисловості. Промисловий розвиток краю супроводжувався змінами і в інших сферах життя: усі головні міста з’єднали між собою новостворені залізниці, розгорталися процеси урбанізації, формувалися нові суспільні верстви підприємців і промислових робітників тощо.

Наприкінці XIX ст. українські землі забезпечували 26 % загальноімперських прибутків. Однак на їх власні потреби використовувалося не більше половини від цієї суми. Засобом переміщення капіталів із них до центру стала також політика ціноутворення. Ціни на сировину, яку відправляли звідти, були набагато нижчими, ніж вартість російських товарів, що надходили туди у зворотному напрямку. Так, ці капітали фінансували розвиток інших регіонів.

Індустріалізація — процес прискореного соціально-економічного переходу від традиційної аграрного господарювання до економічної системи, у якій переважає промислове виробництво.

Урбанізація — процес зростання міст внаслідок переселення до них сільського населення в пошуках кращих умов життя та роботи.

Використання економічного потенціалу українських земель проявлялося також у тому, що перевага надавалася тим галузям економіки, які задовольняли потреби Російської імперії (вугледобувна, металургійна, залізорудна). Натомість галузі, що могли скласти конкуренцію російським підприємцям (легка промисловість), підтримки не мали. Унаслідок цього швидкими темпами розвивалися сировинні галузі, а інші помітно відставали. Напередодні Першої світової війни українські землі забезпечували 72 % усього видобутку сировини в імперії та лише 15 % виробництва готової продукції. Це стало свідченням того, що тогочасна українська економіка набула однобічного характеру розвитку.

• Назвіть нові явища в розвитку промисловості українських земель в цей період.

2. Особливості модернізації промисловості. Пореформений період став добою подальшого розгортання індустріальної революції. Селянська реформа 1861 р. усунула головну перешкоду до формування ринку вільнонайманої робочої сили. Йти працювати на створювані промислові підприємства селянство примушувало й малоземелля, що постійно зростало. У цей період українські землі переживали демографічний вибух — різке зростання кількості населення. Так, за 40 років кількість жителів зросла майже на 72 %. Протягом 60—70-х рр. XIX ст. кількість промислового робітництва збільшилася з 86 тис. до 330 тис. осіб.

Відкриття залізниці Одеса—Балта в 1865 р. Літографія

Сортування марганцевої руди на шахті. Друга половина XIX ст.

Одним із рушіїв індустріальної революції стало масове залізничне будівництво, яке потребувало металу, машин та іншого обладнання. Спочатку залізниці будувалися для вивезення зерна та інших сільськогосподарських продуктів до чорноморських портів, а також для воєнних потреб. Так, першу залізницю в краї збудували в 1865 р. від Одеси до Балти. Великі промислові центри залізниці почали з’єднувати лише у 80-ті рр. XIX ст. До початку 1900 р. на українських землях було прокладено 8417 км залізниць.

Новими промисловими районами стали Донецький кам’яновугільний, Криворізький залізорудний та Нікопольський марганцевий басейни. Активне освоєння Донбасу розпочалося на початку 70-х рр. XIX ст. Завдяки урядовим пільгам тут утворювалися численні акціонерні товариства з іноземним капіталом. Провідне місце серед іноземних вкладників належало французьким та бельгійським підприємцям. Унаслідок бурхливого розвитку вугільної промисловості Донбас перетворився на головного постачальника вугілля в Російській імперії.

Майже через десятиліття від початку освоєння Донбасу в районі Кривого Рогу розгорнувся масштабний видобуток залізної руди. Провідне місце в освоєнні цього регіону також посідав французький капітал.

На початку 70-х рр. XIX ст. на Півдні України розпочалося будівництво перших металургійних заводів. Для спорудження великого металургійного заводу в Донбасі російський уряд безоплатно виділив підприємцеві Джону Х’юзу (британцю валлійського походження) землі з вугільними родовищами та призначив премію за кожен пуд рейок, виготовлених на його заводі. Населений пункт, у якому жили працівники заводу, називали Юзівкою (сучасне місто Донецьк). Дуже швидко Юзівка перетворилася на важливий промисловий центр краю. Загалом протягом 1870—1900 рр. виробництво залізної руди на металургійних заводах Півдня України збільшилося у 158 разів, значно випередивши давній центр російської металургії на Уралі.

ВИДОБУТОК ВУГІЛЛЯ В ДОНЕЦЬКОМУ КАМ’ЯНОВУГІЛЬНОМУ БАСЕЙНІ

* (без Польщі)

** 1 пуд = 0,0164 тонни.

• Робота в парах. Опрацюйте джерело і дайте відповіді на запитання: Проаналізуйте наведені дані й визначте, як змінювалася роль Донбасу в загальноімперському видобутку вугілля.

Монополія — виняткове право приватних осіб, держави, організацій, фірм тощо в різних сферах діяльності.

Синдикат — монополістичне об’єднання, характерною рисою якого є розподіл замовлень, закупівля сировини та реалізація продукції через єдину систему збуту. Члени синдикату зберігають виробничу самостійність, але втрачають комерційну.

Після скасування кріпосного права. Художник В. Різниченко. Малюнки із журналу «Шершень». Київ. 1906 р.

На яких результатах реформи 1861 ρ. наголошував автор карикатур?

Бурхливе промислове піднесення 60—80-х рр. XIX ст. спричинило виникнення на українських землях великого фабрично-заводського виробництва. Нові підприємства базувалися на використанні передової техніки (парові двигуни, верстати, системи машин), більш досконалих організаційних форм виробництва. Основним паливом у промисловості стало кам’яне вугілля. Перехід до нових форм виробництва наприкінці 80-х рр. XIX ст. загалом завершився в машинобудуванні. На той час щонайменше 80 % підприємств використовували енергію пари.

Новою рисою розвитку промисловості на українських землях наприкінці XIX ст. став процес концентрації виробництва та поява перших монополій. У цей час виникли Союз рейкових фабрикантів (1882 р.), Союз мостобудівних заводів (1884 р.), Союз фабрикантів рейкових скріплень (1884 р.). Перші монополії існували переважно у формі синдикатів.

• Які зміни відбувалися у пореформений період у сільському господарстві українських земель?

3. Процеси модернізації в сільському господарстві. Селянська реформа 1861 р. звільнила селянство від особистої залежності, але мало покращила його економічне становище. Розміри наділів більшості селянства були недостатніми для нормального розвитку господарства. Водночас провідники реформи не врахували природного зростання кількості населення, унаслідок чого наділи, якими володіло селянство, стали зменшуватися до катастрофічних розмірів. У 1914 р. на тій самій кількості землі, яку вони отримали за реформою 1861 р., у краї господарювало майже вдвічі більше селянства. До того ж його обклали досить високими податками й виплатами за землю. За офіційними даними, наприкінці XIX ст. селянство сплачувало в десять разів більше податків, ніж дворянство.

Поява нужденного села стала прямим наслідком реформи 1861 р. Більшість селянства не могла придбати ні додаткову землю, ні сільськогосподарську техніку. Позбавлене можливості вести самостійне господарство, воно було змушене йти працювати на панській землі. Так, збереглися залишки кріпацтва у вигляді відробіткової системи, що полягала в обробітку поміщицької землі селянством його господарським інвентарем.

Кооператив — добровільне об’єднання людей, які на пайових засадах спільно займаються певним видом господарської діяльності.

Українські землі зберігали роль європейської житниці, хоча більшість селянства бідувала. Найпомітнішим зростання виробництва товарного зерна було на Півдні України, де здавна переважала вільнонаймана праця. Урожайність зростала, хоч і повільніше, і в інших регіонах Європи. Унаслідок цього наприкінці XIX ст. українські землі постачали хліб до центральних губерній Російської імперії та забезпечували 90 % експорту зерна.

Одночасно зі зростанням виробництва товарного зерна збільшувалося виробництво цукру, ячменю й тютюну. Товарного характеру набувало тваринництво. Зокрема у 80-х рр. XIX ст. на українських землях існувало більше тисячі кінних заводів, де розводили високопородних коней на продаж. Провідне місце посідав край у виробництві м’яса, тонкорунної вовни, шкур, кінського волосу та інших продуктів тваринництва.

Розвиток товарного виробництва наприкінці XIX ст. сприяв деяким змінам у спеціалізації районів сільськогосподарського виробництва. Південна Україна, крім Кримського півострова, стала регіоном поширення торговельного зернового господарства. Крим та Бессарабія спеціалізувалися на розвитку виноградарства. Полтавська губернія вважалася одним із головних виробників тютюну в країні. Інші губернії Лівобережжя та Правобережжя стали регіонами переважання цукробурякового виробництва.

• Які явища були притаманні кооперативному руху в період його зародження на українських землях?

4. Зародження кооперативного руху. Новим явищем у модернізації господарства краю став кооперативний рух.

Кооперацію представники ліберальної громадськості розглядали як форму організації економічного життя, що сприяє його капіталістичній модернізації, створює ефективні механізми пристосування широких верств населення до умов товарного господарства й забезпечує швидке оновлення соціально-економічних відносин.

На українських землях у 60-х рр. XIX ст. існувало близько 20 споживчих кооперативів. Вони з’явилися в Одесі, Лебедині, Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Миколаєві, Чернігові, Києві, Єлисаветграді, Бердянську тощо. Виникло чимало товариств кредитної кооперації, що надавали позички селянству на розвиток господарства. Виробнича сільськогосподарська кооперація розвинулася у формі артілей, у яких об’єднувалися ті, хто брав у спільну оренду землю.

Однак усі тогочасні кооперативні об’єднання діяли на основі звичаєвого права, не були оформлені на законодавчому рівні, що спричиняло чимало складнощів. Саме тому перші кооперативні товариства виявилися недовговічними. Перешкодами на шляху їх розвитку ставали низький рівень культури населення, яке негативно ставилося до підприємливих співвітчизників, відсутність навичок самореалізації та самоуправління й проблеми адміністративно-правового характеру·

Унаслідок розпаду перших кооперативів розвиток кооперативного руху в краї в останній чверті XIX ст. зупинився.

• Назвіть нові явища в розвитку міст і торгівлі в цей період.

5. Урбанізація. Розвиток торгівлі. Друга половина XIX ст. стала періодом швидкого зростання міст. Поряд із великими промисловими підприємствами виникали фабрично-заводські поселення, які згодом перетворювалися на нові міста. Поступово містами ставали й залізничні вузли. Кількість дрібних міст скоротилася майже вдвічі, тоді як кількість великих і середніх міст подвоїлася. Так, міське населення українських земель в 60—90-х рр. XIX ст. зросло більше ніж удвічі. За переписом 1897 р., тут налічувалося вже 130 міст. Однак міське населення наприкінці XIX ст. становило лише 13 %, незважаючи на загальне зростання кількості жителів.

Першим кооперативом у краї вважається засноване в 1866 р. Споживче товариство в Харкові. Воно розпочало активну діяльність, створивши власну пекарню, їдальню, підприємство з виготовлення мінеральної води, розгорнувши торгівлю одягом, кам’яним вугіллям, дровами і швейними машинками. Однак місцеві купці почали чинити йому перешкоди, заявляючи, що якщо товариство не припинить діяльність, то їм доведеться зачинити свої крамниці. У 1872 р. Харківське споживче товариство самоліквідувалося.

НАЙБІЛЬШІ МІСТА НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ наприкінці XIX ст.

Робота в парах. Обговоріть і порівняйте дані таблиці на с. 00 та наведеної таблиці. Які зміни відбулися в кількості населення найбільших міст українських земель? Із чим вони пов’язані?

Особливо швидко кількість міського населення збільшувалася на Півдні України, де виникали нові фабрично-заводські підприємства. Типовим прикладом став розвиток Катеринослава (зараз Дніпро), який із невеликого міста з населенням 19 тис. осіб у середині XIX ст. за кілька десятиліть перетворився на одне з найбільших українських міст, кількість жителів якого зросла в шість разів.

Індустріальна революція швидко змінювала вигляд міст. Ті, у яких зосереджувалися фабрично-заводські підприємства, перетворилися на великі промислові центри. Найбільшими з них стали Київ, Харків, Катеринослав, Одеса, Херсон, Миколаїв, Єлисаветград, Кременчук, Луганськ, Юзівка, Маріуполь, Кривий Ріг. Щоправда, ремісниче й мануфактурне виробництва повністю не зникли. Протягом другої половини XIX ст. ремісничі майстерні й мануфактури задовольняли потреби міщанства і селянства в одязі, посуді, дрібному господарському інвентарі тощо.

Великі міста стали також значними культурними центрами, де діяли вищі й середні навчальні заклади, науково-культурні товариства, театри й музеї. Життя губернських і повітових міст, які не перетворилися на промислові й торговельні центри, змінилося мало.

Розгортання індустріальної революції, зміни в житті пореформеного українського села сприяли пожвавленню торгівлі. Велике значення для її розвитку мала поява залізниць, що зробило товарообіг значно дешевшим і швидшим. Унаслідок цього фактично зникло чумацтво.

Протягом 60—90-х рр. XIX ст. змінювалися форми торгівлі. Зростання кількості міст і міського населення поступово замінило базари на стаціонарну торгівлю через крамниці й магазини. Вони передусім зосереджувалися у великих промислових центрах і продавали фабрично-заводські товари.

Соборний майдан у Житомирі. На другому плані — Кафедральний собор. XIX ст.

Для задоволення щоденних потреб населення в невеликих містах і містечках продовжували діяти базари, на яких продавали продукти харчування. Зростання мережі базарів у 60—90-х рр. XIX ст. пов’язувалося з розвитком промисловості та зростанням міст. Наприкінці XIX ст. в Києві щоденно працювали шість базарів, у Харкові та Одесі — п’ять.

ВИВЕЗЕННЯ ХЛІБА З РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ в другій половині XIX ст.

У пореформений період край посідав провідне місце в зовнішній торгівлі Російської імперії. Через азовсько-чорноморські порти й митниці Волині й Поділля вивозилася значна кількість товарів, вироблених на українських землях. Більшість експорту становила сировина. Поряд із зерном вивозили продукти тваринництва — м’ясо, сало, шкури, вовну тощо. Через Одесу у 80—90-х рр. XIX ст. експортували український цукор і спирт. Одночасно із цим ввозили бавовняні, шовкові й вовняні тканини, чай, каву, прянощі, рис, вина тощо. Митні збори з імпортних товарів залишалися джерелом поповнення скарбниці Російської імперії й не використовувалися на потреби українських земель повністю.

Район металургійного заводу (на другому плані будинок Дж. Юза). Фотографія 1888 р.

Меморіальна дошка засновнику українського кооперативного руху Μ. Балліну на будівлі Харківської обласної спілки споживчих товариств (відкрита 20 вересня 2003 р.)

Працюємо з хронологією

1865 р. — будівництво першої на українських землях залізниці Одеса—Балта.

На підставі фактів, розглянутих у параграфі, сформулюйте судження про:

• характер економічної політики російського уряду на українських землях у пореформений період;
• зміни в розвитку промисловості українських земель пореформеної доби;
• особливості процесів модернізації в сільському господарстві;
• тенденції, що виявилися у кооперативному русі в період його зародження.

Запитання і завдання

1. Перевірте набуті знання за допомогою навчальної гри «Що, де і коли?». Правила гри. Парам учнів та учениць доручається на підписаних аркушах скласти по два запитання, що починаються словами «що», «де» і «коли» за розглянутим матеріалом. Потім вони обмінюються аркушами й за визначений час відповідають на запитання, складені партнером/партнеркою.

2. Висловіть оціночне судження щодо економічної політики російського уряду на українських землях у цей час. 3. Чи можна стверджувати, що в тогочасній промисловості на українських землях не відбувалося значних змін? Наведіть факти, що підтверджують вашу думку. 4. Існує думка, що в результаті реформи 1861 р. українське село не перетворилося на заможне, а стало нужденним. Наведіть свою аргументовану точку зору. 5. У чому, на вашу думку, значення виникнення кооперативного руху?

6. Покажіть на карті зміни в спеціалізації районів сільськогосподарського виробництва українських земель. 7. Складіть порівняльну таблицю «Економічний розвиток українських земель у складі Російської імперії в XIX ст.».

8. Робота в малих групах. Розробіть і представте класу план-проєкт створення (на вибір): 1) заможного селянського господарства; 2) споживчого кооперативного товариства; 3)великого металургійного заводу. Проведіть конкурс план-проєктів, визначивши той, який найкраще відповідає реаліям свого часу.

Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України