Історія України. 8 клас. Гісем

§ 23. Слобідська Україна та Запорозька Січ у другій половині XVII ст. Кошовий отаман І. Сірко

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: яким був адміністративно-територіальний устрій Слобожанщини та Запорозької Січі в другій половині ХVІІ ст.; про особливості розвитку Січі у складі Гетьманщини; про роль Запорозької Січі у воєнно-політичних подіях другої половини XVII ст.; про діяльність кошового отамана І. Сірка; що таке «Слобідська Україна (Слобожанщина)», «займанщина».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Які українські землі перебували під владою гетьмана? 2. Яким був адміністративно-територіальний устрій Української козацької держави за гетьмана Б. Хмельницького? 3. Робота в парах. Обговоріть і визначте, яким був устрій Запорозької Січі.

1. Виникнення та розвиток Слобідської України. Із другої половини XVI ст. на землях, де сходилися кордони Речі Посполитої, Московського царства і Кримського ханства, активно розгортався процес колонізації. У XVII ст. він набув значних масштабів. Основну роль у ньому відігравали українські селяни й козаки з Лівобережної і Правобережної Гетьманщини. Переселенський рух призвів до виникнення історико-географічної області під назвою Слобідська Україна, або Слобожанщина. На той час переселенців називали «викотці». Це були люди, які розривали всі свої зв’язки з колишнім місцем перебування та йшли на незаселені території. Формально ці землі належали московському царю, але фактично вони були нічиїми.

У 1638 р. сюди прибули учасники козацького повстання на чолі з Я. Острянином (вони оселилися в Чугуєві).

У 50-ті рр. XVII ст. велика група селян і козаків Чернігівського та Ніжинського полків на чолі з Іваном Дзиковським заснувала Острогозьк, а переселенці з містечка Ставище Білоцерківського полку на чолі з Герасимом Кондратьєвим заснували Суми. На городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, виникло місто Харків. Схожу історію заснування мали Салтів, Мерефа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших міст. Разом із містами виникали й нові села.

Засновані на нових землях поселення звільнялися від податків і тому називалися слободами (звідси й назва Слобідська Україна). Права українських поселенців закріплювалися царськими жалуваними грамотами. Свідченням визнання влади царя була присяга, яку складали поселенці. Одночасно Слобожанщину заселяли московські служилі люди, якими управляли царські воєводи.

На Слобідській Україні утвердився козацький устрій. У 50-х рр. XVII ст. царський уряд сформував з українських переселенців козацькі слобідські полки: Острогозький (Рибинський), Охтирський, Сумський, Харківський. У 1685 р. було створено Ізюмський полк. Полки були як військовими козацькими підрозділами, так і адміністративно-територіальними одиницями. Старшину обирали на загальних козацьких радах.

  • Чому в Слобідській Україні сформувався козацький устрій?

Слобідська Україна (Слобожанщина) — історична область, до якої входили території сучасних Харківської, східної частини Сумської, північні частини Донецької та Луганської областей України; південно-східні частини Воронезької, південно-західні частини Бєлгородської, південь Курської областей Росії.

Реакція Б. Хмельницького на переселенський рух до Слобожанщини була вкрай негативною. У 1657 р. він планував каральний похід на територію Сумського полку, який тільки формувався, щоб близько 10 тис. козаків повернути до свого війська. Переселенців він розглядав як дезертирів, тобто втікачів. Навіть був закон, за яким майно «викотців» можна було конфіскувати.

Міфічний козак Харко, який, за легендою, вважається засновником міста Харкова. Поштова листівка

Полкове управління складалося з полковника й полкової старшини: обозного, судді, осавула, хорунжого, двох писарів. Полки поділялися на сотні. Сотенне управління складалося із сотника, отамана, осавула, хорунжого й писаря. Адміністративними, судовими, фінансовими та військовими справами в полках опікувалися полковники, у сотнях — сотники.

Полковника обирали на довічний термін. Його затверджували бєлгородський воєвода і цар. Крім того, на Слобожанщині нерідко спостерігалося успадкування посади полковника. Це було пов’язано з особливостями заселення краю: полковники часто були ватажками переселенських груп. Полковники підпорядковувалися безпосередньо бєлгородському воєводі. Посади гетьмана на Слобожанщині не було.

Царська влада використовувала українських переселенців для господарського освоєння та охорони південних кордонів Московської держави від нападів кримських і ногайських татар, забезпечувала їх зброєю, продовольством, зберігаючи за переселенцями козацькі привілеї та самоврядування.

Система землеволодіння на Слобожанщині мала свої особливості. У другій половині XVII ст. там ще було багато незаселених земель і діяло право займанщини. Кожен поселенець міг вільно займати стільки землі, скільки був спроможний обробити. Із часом, щоб урегулювати займанщину, навколо міста або села визначали певну земельну ділянку, яка розподілялася серед поселенців. Ліси, луки, річки та озера люди використовували спільно.

Зі звернення жителів Сумського полку до царя (1705 р.)

Наші діди, батьки, брати й родичі та ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст у [Слобідську] Україну на закликання бєлгородських та курських воєвод, які запевняли нас царським словом — не відбирати від нас наших вольностей. Вони веліли селитися там, щоб ми захистили собою московсько-українські міста по Бєлгородській лінії в диких степах на татарських займищах, якими ходили татари під ці міста. І для збільшення населення в цих нових містах велено було нам закликати на життя свою братію — українців. Ми збудували Суми, Суджу, Миропілля, Краснопілля, Білопілля та інші міста, а до них повіти й села. І ми вірою та правдою служили. І тоді, коли татари приходили плюндрувати московсько-українські міста, ми не приставали ні до якої зради. За те пожалувано нас усякими вольностями й дозволено займанщини займати, пасіки і всілякі ґрунти заводити та всілякими промислами промишляти без чиншу (податку), за старим українським звичаєм.

Колективне обговорення. 1. Як формувалося населення Слобожанщини? 2. Яку роль відіграли українські поселенці в освоєнні московсько-татарського прикордоння? 3. Яким було ставлення царської влади до поселенців?

Масове переселення на Слобожанщину розпочалося в другій половині XVII ст. і було пов’язано з добою Руїни. Наприкінці XVII ст. на Слобожанщині вже налічувалося 232 населені пункти (у 1657 р. — 64), де, за різними джерелами, жило від 120 до 250 тис. осіб. Серед них більшість становили українці (80 %).

Займанщина — звичаєве право, яке дозволяло володіти або користуватися землею на підставі першого «займу» (захоплення).

Палац Шидловських у с. Старий Мерчик (Харківська обл.). Сучасний вигляд

Упродовж другої половини XVII ст. багата старшина поступово перетворювалася на великих землевласників, серед яких можна назвати родини полковників Ф. Шидловського, Г. Дінця, Г. Кондратьева та інші. Козацька старшина захоплювала громадські угіддя, змушувала дрібних господарів за безцінь продавати свої ділянки. У її володінні були цілі села й хутори.

2. Роль Запорозької Січі у воєнно-політичних подіях другої половини XVII ст. Після створення Української козацької держави Запорозька Січ перебувала під владою гетьмана, хоча й зберігала певну самостійність у внутрішньому житті. Проте запорозька старшина прагнула відігравати окрему роль у політичній діяльності козацької України. Це послаблювало владу гетьмана, дестабілізувало ситуацію в державі. Розуміючи це, Б. Хмельницький та його наступники іноді силою придушували антигетьманські виступи запорожців.

Після смерті Б. Хмельницького Запорожжя фактично виокремилося в державне утворення, яке лише формально підпорядковувалося гетьману. Воно проводило самостійну внутрішню й зовнішню політику, яка часто суперечила політиці гетьманів. Протистояння між гетьманами та запорозькою старшиною було вигідне царському уряду. Це дало йому привід до втручання у внутрішні справи козацької України.

Після укладення Андрусівського перемир’я 1667 р. Запорозька Січ перебувала під контролем Речі Посполитої та Московської держави, а фактично здійснювала самостійну політику, керуючись лише власними інтересами. За «Вічним миром» 1686 р. Січ уже підпорядковувалася лише московському царю. Саме із цього часу було заборонено будь-які відносини запорожців із Польщею та Кримським ханством, а для контролю над козаками на запорозьких землях було збудовано фортеці, де розміщувалися московські залоги.

3. Устрій і господарський розвиток Січі. За роки Національно-визвольної війни на Січі відбулися певні зміни. Так, в умовах збереження звичаїв і традицій Запорожжя зростала роль в управлінні кошового й курінних отаманів. Навіть з’явилася посада кошового гетьмана.

Проте економічне життя Запорожжя змінилося мало порівняно з попереднім періодом. Крім промислів (мисливство, бджільництво, рибальство), основу господарства Запорожжя становило скотарство. Ним займалися насамперед у зимівниках — хутірських господарствах, де взимку утримувалася худоба. Переважно розводили велику рогату худобу, коней та овець. Землеробство було нерозвинене через постійну воєнну загрозу й відсутність достатньої кількості робочих рук. До того ж запорожці, які зверхньо ставилися до селянства, вважали, що землеробство не є гідним для них заняттям.

Краєвид Чортомлицької Січі. Художник С. Васильківський

У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед Степом Микитиного Рогу в район Дніпрових плавнів, на острів Чортомлик, що розташовувався біля місця впадання в Дніпро протоки Чортомлик (поблизу сучасного села Капулівка на Дніпропетровщині). Цей район був більш захищений від нападів татар природними перешкодами. З опису 1672 р. відомо, що запорожці тут звели потужні штучні укріплення.

  • Якими були основні джерела доходів запорозьких козаків у другій половині ХVІІ ст.?

Гість із Запорожжя. Художник Ф. Красицький. 1916 р.

Обоз запорожців. Художник Ю. Брандт

На Січі працювало чимало ремісників, які переважно виготовляли зброю, порох, ядра для гармат, спорядження, господарський інвентар, морські та річкові човни тощо.

Чималу роль відігравала на Запорожжі й торгівля. Козаки підтримували торговельні зв’язки з Гетьманщиною, Кримським ханством, Польщею, Московією. Запорожці вивозили рибу, волів, коней, овець, мед, віск, сіль, а купували зерно, зброю, тканини тощо. Також запорожці збирали з купців, що проходили їхніми землями, мито на перевозах і поромах, стягували всілякі збори за надання провідників, охорони тощо.

Господарська діяльність козаків повністю не забезпечувала їхніх потреб. Додатковим джерелом доходів для них була царська й гетьманська платня грошима, сукном, військовими припасами, а також воєнна здобич.

4. Кошовий отаман І. Сірко. Найвідомішим отаманом Запорозької Січі (початок XVII ст. — 1680 р.) був І. Сірко. Він провів понад 60 переможних битв проти військ Османської імперії, Кримського ханства й ногайських орд. Їх він уважав своїми головними ворогами, саме цим були продиктовані його вчинки, які іноді розходилися з політикою гетьманів. На думку істориків, під керівництвом І. Сірка запорожці звільнили понад 100 тис. бранців. Свою військову діяльність він розпочав напередодні Національно-визвольної війни. У 1658—1660 рр. подільські козаки обрали І. Сірка вінницьким (кальницьким) полковником. Він був серед тих, хто виступав проти гетьмана І. Виговського. Саме І. Сірко організував і здійснив воєнний похід на Аккерман, що спричинив розпад українсько-татарського союзу та не дозволив І. Виговському скористатися результатами перемоги в Конотопській битві. І. Сірко зі своїми козаками примусив І. Виговського зректися булави та зробив усе можливе, щоб вона потрапила до рук Ю. Хмельницького. За це він отримав від московського царя винагороду — «двісті золотих та на триста рублів соболів».

У 1660 р. І. Сірко виступив проти Слободищенського трактату, залишив полковництво й пішов на Запорожжя. У 1660—1661 рр. він брав участь у походах запорозьких козаків проти Кримського ханства.

Після обрання І. Брюховецького гетьманом у 1663 р. І. Сірко вперше став кошовим отаманом Війська Запорозького. Того ж року він здійснив два вдалі походи до Кримського ханства, завдавши йому відчутних поразок.

Наступного року спільно з московськими військами І. Сірко здійснив похід на Правобережжя та розгромив загони польського полковника С. Чарнецького й правобережного гетьмана П. Тетері.

Іван Сірко. Скульптурна реконструкція Г. Лебединської (за методом академіка М. Герасимова)

За додатковими джерелами складіть історичний портрет І. Сірка. Скористайтеся відповідним планом-схемою в електронному додатку.

Із листа І. Сірка до царя Олексія Михайловича (13 березня 1664 р.)

Я, Іван Сірко, звичайної своєї служби вашій царській пресвітлій величності не залишаючи, місяця січня 8 числа з коша славного Запорожжя пішли за дві ріки, за Буг і за Дністер, де з милості Божої... напавши на турецьке місто Тигиня (Бендери), багатьох бусурманів побили і здобич велику взяли... я з Військом Запорозьким, повернувшись з-під Тигині, міста турецького, прийшов під міста черкаські... Через нас, Івана Сірка, до вашої царської величності привернута вся Мала Росія, міста, що є над Бугом і за Бугом, а саме: Брацлавський полк, Кальницький, Могилів, Рашків, Уманський повіт.

1. На чиїй службі перебував І. Сірко? 2. Про які успіхи він доповідав царю?

Після укладення Андрусівського перемир’я 1667 р. між Московією та Річчю Посполитою І. Сірко деякий час підтримував П. Дорошенка в боротьбі за возз’єднання козацької України, але після рішення правобережного гетьмана прийняти протекторат Османської імперії виступив проти нього. Восени 1667 р. І. Сірко став полковником Харківського полку на Слобожанщині та здійснив похід у Кримське ханство: розгромив татарську орду біля Кафи і визволив близько 2 тис. бранців. Однак переможний похід став поразкою для П. Дорошенка в його боротьбі, він втратив кримських татар як союзників.

У 1670 р. запорожці знову обрали І. Сірка своїм кошовим. Того ж року він здійснив похід на Очаків, захопив і зруйнував турецьку фортецю на узбережжі Чорного моря. У жовтні 1671 р. І. Сірко разом із М. Ханенком присягнув Речі Посполитій і зобов’язався воювати з Кримським ханством.

У 1672 р. після усунення від влади Д. Многогрішного І. Сірко вирішив поборотися за гетьманську булаву, але зазнав поразки. Полтавський полковник Федір Жученко захопив І. Сірка в полон і передав московському царю. І. Сірка засудили й відправили до Сибіру.

Однак незабаром він був звільнений за проханням польського короля. На Річ Посполиту сунула величезна турецька армія. Виявилося, що полководця, який зміг би протистояти навалі, не було. У червні 1673 р. І. Сірко знову був на Січі. Зібравши козаків, він штурмом узяв Аслам-Кермен, потім Очаків, а також захопив великий загін ординців.

Розгніваний султан Мехмед IV у 1674 р. відправив до козаків листа з вимогою припинити напади й прийняти його протекторат. Запорожці відповіли дошкульним листом.

Влітку 1675 р. І. Сірко здійснив похід у Кримське ханство. Він зруйнував чимало міст і селищ, а також столицю Бахчисарай. Військо хана було розбито, а йому самому довелося рятуватися втечею. Проте користі від цього походу для Української козацької держави не було.

У 1676 р. після зречення влади П. Дорошенком І. Сірко прийняв від нього клейноди гетьмана. Під час Чигиринських походів 1677 і 1678 рр. кошовий боровся проти турецько-татарських військ і загонів Ю. Хмельницького. Свій останній похід І. Сірко здійснив на початку 1679 р., коли вщент зруйнував турецькі фортеці, що перешкоджали виходу козацьких чайок із Дніпра в Чорне море. За ці зухвалі дії султан відіслав велике військо на приборкання козаків. Проте коли турецькі війська дізналися, що козаки підготувалися до оборони й чекають на них, то повернули назад.

Влітку 1680 р. кошовий І. Сірко, що був уже в похилому віці, занедужав і незабаром помер.

Похід отамана І. Сірка на Крим, звільнення побратимів. Художник М. Добрянський. 2009 р.

Працюємо з хронологією

1663 р. — перше обрання І. Сірка кошовим отаманом.

1675 р. — захоплення Кримського ханства запорожцями на чолі з І. Сірком.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

  • Колонізація Слобожанщини була зумовлена воєнними подіями другої половини XVII ст. До кінця століття тут існували десятки міст і містечок, сотні сіл. Поряд із сільським господарством успішно розвивалися ремесла, промисли й торгівля.
  • Запорозька Січ формально підпорядковувалася владі гетьмана, хоча й зберігала певну самостійність у внутрішньому житті.
  • Запорозька старшина прагнула відігравати самостійну роль у політичному житті козацької України. Це послаблювало владу гетьмана та дестабілізувало ситуацію в державі.
  • Найвідомішим кошовим отаманом Запорозької Січі другої половини XVII ст. був І. Сірко. Він відзначився переможними походами й битвами проти Кримського ханства та Османської імперії.

Запитання та завдання

Будівництво Сумської фортеці. Діорама. Художник Ю. Александрочкін

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Снігова куля». Правила гри. У грі беруть участь декілька осіб. Перший учень/учениця називає ім’я, твір, пам’ятку, поняття тощо за вивченою темою. Це слово повторює другий учень/учениця й потім називає своє. Кожен наступний учень/учениця називає вже озвучені слова й додає нове. Зрештою утворюється довгий тематичний ланцюжок. Якщо учасник/учасниця гри робить помилку або довгу паузу, то вибуває з гри. Перемагає учень/учениця, що наведе найдовший ланцюжок.

2. Коли почалася колонізація Слобідської України українськими козаками й селянами? 3. Які чинники впливали на розвиток господарства Слобожанщини? 4. За рахунок чого відбувалося формування великого землеволодіння козацької старшини? 5. Який кошовий отаман відігравав провідну роль в історії Січі другої половини XVII ст.? 6. Із якою метою запорожці здійснювали походи проти Османської імперії та Кримського ханства? 7. Які зміни відбулися у складі запорозького козацтва в другій половині XVII ст.? Як вони вплинули на розвиток Січі?

8. Робота в парах. Обговоріть і визначте основні причини та етапи колонізації Слобожанщини. Запишіть їх у вигляді хронологічної таблиці в зошиті. 9. Доберіть приклади втручання Московської держави у відносини між гетьманами і Запорозькою Січчю. 10. Складіть у зошиті таблицю «Господарство Запорозької Січі».

Галузь господарства

Рівень розвитку

Роль в економіці Січі

Пам’ятник І. Сірку в м. Покров (Дніпропетровська обл.). Скульптор В. Корчмар. 2010 р.

11. Як змінювалося адміністративне підпорядкування Запорозької Січі протягом другої половини XVII ст.? 12. Колективне обговорення. Чи можна стверджувати, що в 60—70-х рр. XVII ст. Запорозька Січ була окремою державою? 13. Чому Річ Посполита не змогла налагодити ефективний контроль за Січчю, на відміну від Московської держави?