Історія України. 8 клас. Гісем

§ 24. Лівобережна Гетьманщина наприкінці XVII ст. Початок гетьманства І. Мазепи

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЕЙ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ: якими були умови «Коломацьких статей» та обставини їх укладення; про постать гетьмана І. Мазепи та початок його гетьманства; яким було становище Гетьманщини наприкінці XVII — на початку XVIII ст. та її роль у війні з Османською імперією 1687—1700 рр.; що таке «старшинське землеволодіння».

ПРИГАДАЙТЕ: 1. Яку політику проводив гетьман І. Самойлович? 2. Як виникла та розвивалася Слобідська Україна? 3. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, якими були наслідки Руїни для Правобережжя. 4. Що таке олігархія?

1. Адміністративно-територіальний і соціальний устрій Лівобережної Гетьманщини. Розвиток господарства. У Гетьманщині після обрання І. Виговського гетьманом утвердилася республіканська форма правління, яка вже незабаром стала республікансько-олігархічною.

До кінця XVII ст. полково-сотенний устрій у первинному вигляді зберігся лише на Лівобережній Гетьманщині. Він також існував на новоосвоєних землях Слобідської України. На Лівобережжі було десять полків, які, у свою чергу, поділялися на сотні. Водночас на внутрішнє життя Гетьманщини почали впливати царські воєводи, які перебирали на себе чимало владних повноважень.

Як ви вже знаєте, у результаті Національно-визвольної війни землі й угіддя із займанщиною включно селяни вважали своєю власністю. Оскільки Українська козацька держава проголосила своїми володіннями всі землі старост, вигнаної шляхти, католицьких храмів, які перейшли до Військового скарбу, то селяни й держава стали співвласниками землі.

Землі козацтва не підпорядковувалися Військовому скарбу. Тому козаки не сплачували податків, але натомість власним коштом мали нести державну військову службу. У разі ухилення від служби вони виключалися з козацького стану та втрачали право на землю.

У 60—80-ті рр. ХVІІ ст. на Лівобережжі та Слобожанщині почало формуватися старшинське землеволодіння. Зміцнювалися позиції гетьманського та монастирського землеволодінь. Протягом 1657—1672 рр. старшина, шляхта, а також монастирі отримали у володіння 275 сіл і хуторів. У маєтках старшини й шляхти селяни втрачали свободу, мусили сплачувати різні податки та виконувати повинності, у монастирських володіннях — іноді відбували панщину.

У другій половині XVII ст. на Лівобережжі загалом спостерігалося піднесення господарського життя. Провідну роль, як і раніше, відігравало землеробство. У старшинських, монастирських господарствах та господарствах заможних козаків вирощували зерно на продаж. Розширювалися посіви під технічні культури, зокрема коноплі. Товарного характеру поступово набували садівництво й городництво. Важливе місце в господарстві посідало і тваринництво. Розводили велику рогату худобу, коней, овець, свиней. У господарстві старшин, заможних козаків переважала наймана праця, але частішали випадки використання праці підлеглих селян. Наприкінці XVII ст. панщина поступово набувала постійного характеру.

Запорожець. Художник С. Васильківський

Старшинське землеволодіння — форма землеволодіння, що склалася в Українській козацькій державі. Воно існувало у двох формах: приватній (спадковій) і ранговій (тимчасовій).

Як винагороду за несення служби в козацькому війську старшина отримувала на «ранг» (посаду) землі, села й містечка з державного земельного фонду в тимчасове володіння. Також старшина накопичувала землі за рахунок займанщини, купівлі землі в козаків, селян.

Зміївська фортеця. Художник Ю. Грабілін

У цей час швидко розвивалися й міста та містечка, перетворюючись на центри ремесла, промислів і торгівлі. Спостерігався розвиток торгівлі, формувалися центри ярмаркової торгівлі. Основні торговельні зв’язки Лівобережна Гетьманщина мала з Московською державою.

2. Обрання І. Мазепи гетьманом. «Коломацькі статті». Влітку 1687 р. на річці Коломак (притока Ворскли), де після невдалого Кримського походу отаборилося московсько-козацьке військо, за наказом князя В. Голіцина відбулися вибори нового гетьмана. Гетьманська булава дісталася генеральному осавулу Івану Мазепі (1687—1709 рр.).

Вступаючи на посаду, І. Мазепа підписав і новий українсько-московський договір — «Коломацькі статті». Вони загалом повторювали текст «Глухівських статей» 1669 р., але до них додали деякі нові пункти, які стали наступним кроком на шляху обмеження Московською державою прав Гетьманщини. Так, статті підтверджували 30-тисячний козацький реєстр, права і привілеї гетьмана та старшини. Проте гетьману заборонялося змінювати генеральну старшину на її урядах без дозволу царя. Також гетьман не міг самостійно здійснювати дипломатичні відносини з іншими державами та був зобов’язаний дотримуватися «Вічного миру» з Польщею (тобто не мав права робити спроби повернути під свою владу Правобережжя). Крім того, гетьман мусив за наказом царя виставляти козацькі війська проти Кримського ханства й Османської імперії.

  • Завдяки чому І. Мазепа став гетьманом?

Гетьман Іван Мазепа. Художник С. Васильківський. 1900-ті рр.

Іван Мазепа народився в 1639 р. в селі Мазепинці поблизу Білої Церкви в сім’ї українського шляхтича. Його юнацькі роки припали на період Національно-визвольної війни українського народу середини ХVІІ ст. та Руїни. Він здобув освіту в Києво-Могилянській колегії та Варшавському єзуїтському колегіумі, вивчав артилерійську справу у Франції, Німеччині, Нідерландах та Італії. Крім української, І. Мазепа вільно володів російською, польською, італійською, німецькою, французькою, кримськотатарською мовами та латиною.

І. Мазепа служив при дворі польського короля Яна ІІ Казимира, виконуючи важливі дипломатичні доручення. Згодом він опинився в оточенні гетьманів П. Дорошенка та І. Самойловича.

Відвідуючи в службових справах Москву, І. Мазепа налагодив тісні відносини з впливовими особами, наближеними до царя. Усе це було запорукою його успішної діяльності на посаді гетьмана.

Герб І. Мазепи

У містах Київ, Чернігів, Переяслав, Ніжин й Остер, як і раніше, розташовувалися московські воєводи із залогами, а в столиці Гетьманщини Батурині — московський стрілецький полк для контролю над гетьманом. Також статті містили спеціальний пункт, який пояснював відносини між Гетьманщиною та Московією: Гетьманщина оголошувалася складовою єдиної держави московського царя. Тобто всі права козаків і Гетьманщини цар міг будь-коли скасувати.

Звістка про підписання «Коломацьких статей» стала поштовхом до заворушень по всій Гетьманщині. Козаки та селяни нападали на маєтки старшини, деяких убивали. Новообраний гетьман І. Мазепа закликав населення не чинити самосуду й обіцяв, що припинить зловживання старшин і скасує заведені за І. Самойловича податки. Повстання було придушене.

3. Другий Кримський похід 1689 р. Азовські походи 1695, 1696 рр. Стабілізувавши ситуацію в Гетьманщині, І. Мазепа був зобов’заний брати участь у подальших воєнних діях проти Кримського ханства. Насамперед треба було побудувати «городки» понад річкою Самара й заселити їх. Ці «городки» мали стати опорними пунктами для нового наступу на Кримське ханство й водночас захищати Гетьманщину від набігів татар. Будівництво викликало конфлікт із Запорожжям. Щоб його владнати, І. Мазепа надіслав туди тисячу злотих.

Навесні 1689 р. відбувся Другий Кримський похід московсько-козацького війська. 100-тисячне московське військо під керівництвом князя В. Голіцина зі слобідськими полками рушило на Кримське ханство. До нього приєдналися гетьманські полки на чолі з І. Мазепою. Примушуючи татар відступати, війська підійшли до стін Перекопа. Однак через нестачу води й продовольства йти у глиб Кримського півострова князь В. Голіцин не наважився та повернув назад. Фактично похід завершився провалом.

Згодом І. Мазепа разом зі старшиною прибув до Москви, щоб відрекомендуватися царям Івану V і Петру I. У цей час у місті стався палацовий переворот, здійснений прибічниками Петра I. Тоді І. Мазепа збагнув, що може втратити булаву, і не гаючи часу прибув до Петра, щоб засвідчити свою прихильність і завоювати довіру.

Повернувшись із Москви, І. Мазепа почав здійснювати заходи зі зміцнення своєї влади.

  • Як можна оцінити участь українських козаків у війнах Московії з Османською імперією?

Козаки в поході на Крим. Невідомий художник

  • Завдяки чому І. Мазепа тривалий час утримував владу?

У цей час війна Московії з Османською імперією тривала. Упродовж 1690—1694 рр. гетьманські полки брали участь у походах до району нижньої течії Дніпра та Очакова. Попередній досвід доводив: щоб здобути Кримський півострів, потрібно контролювати узбережжя Чорного моря. Тому в середині 90-х рр. XVII ст. цар Петро I склав план війни з Османською імперією, який передбачав дії одночасно на двох фронтах: у гирлі Дону, щоб здобути фортецю Азов, і в гирлі Дніпра. Перший похід Петра I в 1695 р. на Азов зазнав невдачі через відсутність флоту. У той самий час дії І. Мазепи на Дніпрі були успішними: він захопив Кизи-Кермен і Тавань. Проте це не вплинуло на загалом невдалий перебіг подій.

У 1696 р. Петро I разом із козаками наказного гетьмана Якова Лизогуба здійснив другий Азовський похід, і за підтримки новозбудованого флоту Московії та козацької флотилії місто Азов було здобуто. Воєнні дії точилися й поблизу Очакова, проте взяти його не вдалося. Війна з Османською імперією затягувалася. Це лягло важким тягарем на населення Гетьманщини, яке було змушене утримувати московську армію та споряджати козацькі полки.

У 1699 р. союзники Петра I, країни Священної ліги, уклали Карловицьке перемир’я з Османською імперією. Тоді 30 липня 1700 р. між Московією та Османською імперією був підписаний Константинопольський мирний договір, за яким Московія отримувала Азов на 30 років і частину узбережжя Азовського моря.

4. «Московські статті» 1689 р. Політика гетьмана І. Мазепи. У 1689 р., через два дні після приходу до влади царя Петра І, гетьман І. Мазепа підписав нові «Московські статті», які виявилися останніми у відносинах між царями й гетьманами. Зміни, що містили статті, стосувалися переважно економічних питань і давали більше свободи гетьману в здійсненні внутрішньої політики. Перш за все «Московські статті» фактично поновлювали податки, уведені І. Самойловичем та скасовані «Коломацькими статтями». Податки забезпечували економічну незалежність гетьманської скарбниці, а відповідно — автономію Гетьманщини. «Московські статті» також дозволяли І. Мазепі навести лад у ґуральництві, що було значним економічним чинником.

І. Мазепа домігся й дуже важливого для зміцнення державної влади в Гетьманщині пункту — проведення огляду й перепису всіх козаків. Цим він прагнув зробити соціальну структуру суспільства стабільною. Гетьман потурбувався й про те, щоб посилити свою владу, зробивши її верховною не тільки над старшиною, а й над московськими воєводами. Це також було закріплено в новому договорі.

Крім того, І. Мазепа домігся захисту прав козаків від тиску духовенства, а прав усього населення Гетьманщини — від свавілля московських воєвод.

У 1692—1693 рр. І. Мазепі довелося зіткнутися з опором його промосковській політиці. У середовищі старшини й на Січі було чимало противників Московії. Цими настроями скористався службовець гетьманської канцелярії на ім’я Петрик, який, подавшись на Січ, знайшов там охочих для виступу проти гетьмана.

Петрик закликав до боротьби за об’єднання земель Правобережної і Лівобережної Гетьманщини, Запорожжя. Також він уклав договір із кримським ханом Саадатом ІІІ Гераєм, який визнав його гетьманом, і рушив у похід на Лівобережжя. Проте похід зазнав поразки. Наступного року Петрик заручився ще більшою підтримкою татар: новий хан Селім І Герай надав Петрику орду в 30 тис. осіб. Проте й цей похід виявився невдалим. Історики припускають, що поразки походів Петрика були зумовлені авторитетом І. Мазепи, проти якого не наважилася виступити старшина.

Низка пунктів «Московських статей» передбачала зміцнення військової сили Гетьманщини. Передбачалося збільшення кількості охотських (найманих компанійських і сердюцьких) полків, які б утримувалися за рахунок світських і церковних осіб. Також збільшувалася присутність московських військ для захисту Української козацької держави від набігів татар.

Універсал гетьмана І. Мазепи про сплату податків із млинів. 1695 р. Фотокопія

Під безпосереднім наглядом і керівництвом І. Мазепи було споруджено 12 храмів та відновлено 20. Внесок І. Мазепи в розвиток архітектури й будівництва був настільки вагомим, що тогочасний різновид українського бароко дослідники називають «мазепинським бароко».

Таким чином, І. Мазепа, уклавши «Московські статті», виразно заявив про початок реалізації нової внутрішньої політики.

На першому етапі гетьманства І. Мазепа дотримувався політики добрих відносин із царем: доповідав про «витівки» запорожців, придушував соціальні виступи населення, посилав козацькі полки в далекі воєнні походи. За все це цар щедро обдаровував І. Мазепу. У 1700 р. І. Мазепа отримав найвищий орден — Андрія Первозванного, а в 1707 р. — титул князя Священної Римської імперії.

У соціально-економічній політиці гетьман зробив основну ставку на козацьку старшину й українську шляхту, прагнучи перетворити їх на привілейований соціальний стан. І. Мазепа сприяв зростанню великого старшинського та монастирського землеволодінь. У 1701 р. він обмежив панщину для селян, яка не мала перевищувати двох днів на тиждень. Крім того, І. Мазепа здійснив перепис козацького стану, ускладнивши цим перехід до нього з інших суспільних станів.

Сам гетьман мав близько 100 тис. селян на українських землях та 20 тис. селян у Московській державі. Він був одним із найзаможніших людей Європи, мав багаті колекції зброї та книг.

Наслідком такої політики стало посилення всіх форм визиску селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві.

Проте воєнні потреби вимагали боєздатного козацького війська. У 1698 р. козаків було поділено на спроможних виконувати військову службу (виборних) і неспроможних (підпомічників), які мали допомагати виборним у веденні господарства. Такий самий поділ згодом був запроваджений і на Слобожанщині.

Під час Другого Кримського й Азовських походів І. Мазепа на власні кошти спорудив понад 700 човнів, які ходили по Дніпру, здійснюючи перевезення військ, вантажів та висаджуючи десанти. Із метою оборони південних кордонів гетьман побудував фортеці, зокрема, Новобогородицьку та Новосергіївську на річці Самара.

Одним із найважливіших напрямів загальної державної політики І. Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Гетьманщина може зрівнятися з європейськими державами.

Багато нових споруд з’явилося в Києві. У 1690 р. було збудовано нове приміщення Києво-Могилянської колегії, у 1698 р. — Богоявленську церкву Братського монастиря, дзвіницю Софійського собору, до 1695 р. обнесено новим муром Києво-Печерську лавру.

І. Мазепа також сприяв перетворенню Києво-Могилянської колегії на академію (1701 р.). У 1700 р. на українських землях було засновано новий навчальний заклад — Чернігівський колегіум.

На думку дослідників, така цілеспрямована та всебічна культурна діяльність І. Мазепи дає змогу говорити про неї не просто як про благодійництво, а як про зважену далекоглядну державну політику.

Гетьман І. Мазепа мав одну з найкращих у тогочасній Україні книгозбірень й обдаровував книжками монастирі, церкви, окремих осіб.

Працюємо з хронологією

1689 р. — Другий Кримський похід московсько-козацького війська.

1695, 1696 рр. — Азовські (Азовсько-Дніпровські) походи московсько-козацьких військ.

1698 р. — реформування І. Мазепою козацького стану.

1700 р. — Константинопольський мирний договір між Московським царством та Османською імперією.

1701 р. — узаконення панщини, яка не мала перевищувати двох днів на тиждень.

Чи погоджуєтесь ви з тим, що... Чому?

  • На Лівобережній Гетьманщині та Слобожанщині суспільство зберігало становий характер. Активно формувалася панівна верства козацької старшини, шляхти й вищого духовенства. Швидко зростало велике землеволодіння.
  • Протягом другої половини XVII ст. швидко розвивалося сільське господарство, що було зумовлено зростанням попиту на сільськогосподарську продукцію, збільшенням кількості населення й освоєнням нових земель.
  • І. Мазепа докладав величезних зусиль для розвитку Української козацької держави. Він здійснив реформу козацького стану, опікувався культурою та освітою.

Запитання та завдання

1. Перевірте свої знання за допомогою навчальної гри «Знайдіть на карті». Правила гри. Учні та учениці об’єднуються у дві команди. Одна команда готує перелік із 12 географічних об’єктів, які пов’язані з певними історичними подіями (тут: розвиток Слобожанщини, Січі та діяльність І. Мазепи). Слід називати ці об’єкти не прямо, а лише їхні суттєві ознаки. Інша команда за певний час (10 секунд) визначає, про який об’єкт ідеться, і показує його на стінній карті. Третя команда експертів контролює коректність завдань і правильність їх виконання.

2. Охарактеризуйте «Коломацькі статті» 1687 р. Визначте їхні відмінності від попередніх договірних статей. 3. Робота в малих групах. Обговоріть і визначте, чиї інтереси захищав І. Мазепа у внутрішній політиці. 4. За рахунок чого формувалося велике землеволодіння на українських землях? Якими були його основні форми? 5. Як позначилася на становищі Української козацької держави війна Московії з Османською імперією 1687—1700 рр.?

6. Робота в парах. Обговоріть і порівняйте соціальний устрій Лівобережної Гетьманщини та Слобожанщини. Відповідь подайте у вигляді таблиці. 7. Покажіть на карті атласу основні події війни Московії з Османською імперією. 8. Складіть у зошиті таблицю «Напрями політики І. Мазепи», указавши здобутки та результати.

9. Завдяки чому І. Мазепа зумів утриматися при владі в умовах палацових переворотів у Москві? Дайте розгорнуту відповідь. 10. Колективне обговорення. Якими були інтереси Гетьманщини у війнах Московії з Османською імперією?

Оздоблення дзвіниці Софії Київської — яскравий приклад українського бароко. Сучасний вигляд