Історія України. 8 клас. Галімов

§ 36. Культура України в другій половині XVIII ст.

Тестові завдання

rnk.com.ua/109612

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими були особливості розвитку культури України другої половини XVII — першої половини XVIII ст.?
2. Про які здобутки й досягнення української культури другої половини XVII — першої половини XVIII ст. ви пам'ятаєте?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про особливості розвитку культури України в другій половині XVIII ст;
імена видатних представників української культури цієї доби та їхні основні здобутки.

1. Особливості розвитку культури

• Якими були найбільші виклики для розвитку української культури в другій половині XVIII ст?

У другій половині XVIII ст. тривали процеси, започатковані в попередні часи розквіту. Водночас формувалися умови, за яких українська культура поступово втрачала свою самобутність. Заходи російського уряду з ліквідації Гетьманщини та Запорозької Січі й перетворення Лівобережжя на провінцію Російської імперії позбавляли українську культуру основ її розвитку. Дещо в інших умовах розвивалися західноукраїнські землі, що перебували у складі Австрійської імперії.

Проте це не вплинуло на єдність української національної культури.

Імперські кордони значно обмежили звичні раніше культурні контакти із Західною Європою. Одночасно із цим Російська імперія могла використовувати інтелектуальний потенціал Гетьманщини. Процес «вимивання» високоосвічених українців із національного середовища став характерним явищем тогочасної української культури. Вагомий внесок у розвиток російського мистецтва XVIII ст. зробили українські митці.

2. Освіта і книгодрукування

• Якими були наслідки потрапляння українських земель під владу двох імперій для розвитку освіти?

На середину XVIII ст. загальний рівень грамотності населення України був досить високим. Його забезпечували передусім українські народні школи — найпоширеніший тип початкових шкіл. Школи утримували коштом парафіяльних братств. У другій половині XVIII ст. в Гетьманщині працювало 866 українських народних шкіл. Такі школи були й на Слобожанщині. Навчання здійснювали українською мовою, учнями могли стати навіть діти з найбідніших сімей.

Знищення української державності зруйнувало народну школу. Закріпачене українське селянство було неспроможне утримувати заклади освіти.

В останній чверті XVIII ст. на Лівобережжя й Слобожанщину було поширено дію загальноросійської освітньої реформи. Для дітей дворян відкривали чотирирічні народні училища, для дітей купців, міщан та урядовців — малі дворічні училища.

Цікаві факти

Більшість культурних здобутків українського народу XVII—XVIII ст. пов'язана з Києво-Могилянською академією. У її стінах формувалася українська літературна мова, розвивалися літературні жанри, закладалися основи національного театру. У період між 1754 та 1768 рр. понад 300 випускників академії вибрали імперську службу або переїхали до Росії. Однак у 60-х рр. XVIII ст. період розквіту академії змінився занепадом. Поступово погіршувалося її матеріальне становище. У 1748 р. в Києво-Могилянській академії було запроваджено російську мову, з 1763 р. навчання повністю перевели на російську. У 1817 р. Києво-Могилянську академію було перетворено на духовну семінарію, а в 1819 р. — знову на академію. В академії вимагали дотримання «російського правопису та московської вимови», тобто здійснювали заходи зросійщення.

Освіта набувала станового характеру й перетворювалася на привілей вищих верств населення. Упродовж другої половини XVIII ст. початкові народні школи існували й на Правобережжі та західноукраїнських землях. Більшість початкових шкіл Правобережжя контролювали єзуїти, а польська початкова освіта для українських селян була фактично недоступною.

Середню освіту можна було здобути в заснованих у першій половині XVIII ст. Чернігівському, Харківському, Переяславському колегіумах. Це були загальностанові навчальні заклади, створені за зразком Києво-Могилянської академії.

Наприкінці XVIII ст. Чернігівський і Переяславський колегіуми були перетворені на духовні навчальні заклади — семінарії, а Харківський — на казенне училище.

На Правобережжі діяли гімназії для дітей польської шляхти, навчання в яких здійснювалося польською або німецькою мовами. Дуже обмеженим був доступ українців до католицьких і протестантських навчальних закладів на Закарпатті.

Цікаві факти

Освітнє життя населення Галичини розвивалося завдяки заснуванню в 1776 р. імператрицею Марією-Терезією у Відні Греко-католицької генеральної семінарії («Барбареум»). Щорічно в ній могли навчатися 29 юнаків із Галичини.

Важливим осередком вищої освіти на західноукраїнських землях залишався Львівський університет. Після приєднання Галичини до Австрійської імперії в ньому відбулися певні зміни. Австрійський уряд дозволив залишити певні кафедри, які увійшли до Руського інституту («Студіум рутеніум»). До навчального процесу було запроваджено викладання української мови. Однак інші предмети викладали лише польською та німецькою мовами. Інститут проіснував до 1805 р.

У другій половині XVІІІ ст. добре розвивалося книгодрукування. Роль найважливіших видавничих центрів відігравали друкарні Києво-Печерської лаври та Троїце-Іллінського монастиря (Чернігів). Тут друкувалися твори як богословської, так і світської літератури. Посилення утисків російського уряду на українську культуру спричинило появу численних імперських указів і циркулярів із вимогами недопущення «особливого наріччя» і відповідності українських книгодруків московським зразкам. Проте незважаючи на постійні обмеження й заборони, українські друкарі збагатили національне духовне життя.

Греко-католицька генеральна семінарія («Барбареум») у Відні (Австрія). Сучасний вигляд

Цікаві факти

У 1783 р. у Львові було відкрито Греко-католицьку духовну семінарію, що знаменувало початок створення першої вищої богословської школи для галицьких українців. Дещо раніше, у 1744 р., такий заклад був заснований на Закарпатті, у Мукачеві. Пізніше він був перенесений до Ужгорода, де на його основі утворили навчальний заклад для підготовки вчителів.

Серед тогочасних книгодруків найпомітнішими були Біблія (1759 р.), «Києво-Печерський патерик» (1760, 1762 рр.), «Синопсис» (1755 р.), «Часослов навчальний» (1753, 1758, 1766 рр.), «Буквар» (шість видань) та багато інших.

Кілька друкарень існувало й на західноукраїнських землях. Найбільшою з них була друкарня Антона Піллера. Вона видавала книжки різними мовами. До 1800 р. тут було надруковано 250 книжок. Також у 1776 р. французькою мовою друкували «Львівську газету» — перше відоме періодичне видання на теренах України.

Перший номер «Львівської газети» («Gazette de Leopol»). Фотокопія. 1776 p.

3. Література

• Які жанри були поширені в українській літературі другої половини XVIII ст? Які теми в них переважали?

Цікавим явищем тогочасної української літератури стала українська історико-мемуарна проза. Чільне місце в ній посідають щоденники Миколи Ханенка і Якова Марковича. У своїх творах вони зображували події тогочасного державного, політичного та економічного життя, детально змальовували побут української шляхти. Важливу роль у літературі другої половини XVIII ст, відігравали поетичні твори. У багатьох історичних віршах знайшли відображення боротьба українського населення Правобережжя, події Коліївщини. Це вірші «Захотіла Смілянщина віру утвердити», «Во шістьдесят восьмому году собиралось народу» тощо. Відгуком на імперський указ 1786 р. про вилучення з українських монастирів земельних маєтків став анонімний сатиричний вірш «Плач київських монахів». Представником сатирично-гумористичної поезії був Іван Некрашевич. Яскраві побутові сцени з народного життя він змалював у творах «Ярмарок» та «Сповідь».

Цікаві факти

До жанру історичних віршів XVIII ст. належить написаний Семеном Довговичем віршований діалог «Розмова Великоросії з Малоросією». Автор обстоював ідею автономії України та висловлювався проти централізаторської політики Росії в Гетьманщині. У цьому творі також обґрунтовувалися давні права і привілеї, якими користувалася українська шляхта, підкреслювалося право козацької старшини на всі права й привілеї, отримані російським дворянством.

Сторінка щоденника М. Ханенка. Фотокопія. 1884 р.

4. Розвиток філософських ідей. Г. Сковорода

• У чому полягає суть філософського вчення Г. Сковороди? Чи можна цього діяча зарахувати до філософів епохи Просвітництва?

Друга половина XVIII ст. збагатила українську філософську думку новими ідеями. У Києво-Могилянській академії курс філософії викладав суспільний діяч, письменник Михайло Козачинський. Він знайомив слухачів з ідеями про невід’ємні природні права людини, які набули поширення в тогочасній Західній Європі. Свої погляди М. Козачинський висловив у книзі «Громадянська політика». Він уперше в українській філософії спробував пояснити правове вчення й заклав основи громадянського природного права. Найвизначнішим серед учнів М. Козачинського був Григорій Сковорода — майбутній видатний філософ, гуманіст, просвітитель, поет, педагог, музикант. У філософських роздумах велику увагу Г. Сковорода приділяв тому, як людина може стати щасливою.

Навчальний фільм

rnk.com.ua/110360

Яким Сковорода був насправді?

Григорій Сковорода (портрет із його підписом). Невідомий художник. XIX ст.

Працюємо з джерелом

rnk.com.ua/110339

Г. Сковорода про головну мету філософії

5. Розвиток природничих наук

• У чому полягав успіх розвитку природничих наук в другій половині XVIII ст?

Друга половина XVIII ст. стала періодом успіхів у розвитку природничих наук, зокрема медичних знань. У цей час чимало лікарів-українців здобули вчений ступінь докторів медицини. Значний внесок у розвиток медичних знань зробили Нестор Амбодик-Максимович, Мартин Тереховський та інші. Крім того, ці вчені почали досліджувати рослинний світ України. Н. Амбодик-Максимович у 1795 р. створив перший вітчизняний підручник із ботаніки, зосередившись, зокрема, на вивченні рослин українських земель. Українські лікарі чимало уваги приділяли боротьбі з епідемічними захворюваннями. Так, Єфрем Мухін запровадив щеплення проти віспи, шукав засоби боротьби з холерою. Епідеміолог Данило Самойлович, який служив військовим лікарем під час російсько-турецької війни в 1768—1770 рр., запропонував нові методи запобігання епідемії чуми, що спалахнула в 1784 р. в Російської імперії. Ці методи отримали схвалення багатьох закордонних академій наук.

Розвивалася медична освіта. У 1773 р. для підготовки лікарів та аптекарів у Львові було створено медичний колегіум. У Наддніпрянській Україні перша спеціальна медична школа виникла в 1787 р. в Єлисаветграді.

Обкладинка підручника з ботаніки Н. Амбодика-Максимовича. 1795 р.

6. Музика

• Яких українських композиторів вважають найвидатнішими представниками української хорової музики другої половини XVIII ст.? Чому саме їхня творчість здобула широку славу?

Музичне мистецтво другої половини XVIII ст. не можна уявити без творчості трьох видатних майстрів української хорової музики: Максима Березовського, Дмитра Бортнянського та Артема Веделя. М. Березовський є автором 20 хорових церковних концертів. Його музика відзначається ліричністю, проникненням у внутрішній світ людини. Д. Бортнянський написав опери «Сокіл», «Син-суперник», комедію «Свято сеньйора», також йому належать понад 100 творів хорової церковної музики. А. Ведель написав 29 хорових церковних концертів, які вирізняються високою майстерністю та драматизмом образів. Спільною рисою, що єднає творчу спадщину цих композиторів, є відчутні впливи української народної пісенності.

Артем Ведель. Невідомий художник

Цікаві факти

Прикметною рисою розвитку тогочасної української музики було посилення її зв'язків із західноєвропейською музичною культурою. Останній гетьман Української козацької держави К. Розумовський мав у Глухові власні оркестр і театр, де ставили італійські опери. Зібрана ним нотна бібліотека є однією з найдавніших у Східній Європі.

Особливу любов і пошану українського народу, як і раніше, мали козаки-бандуристи.

М. Березовський навчає хорового співу. Гравюра XVIII ст.

7. Архітектура і скульптура

• 1. Як змінювалися архітектурні стилі в Україні протягом XVIII ст? 2. Чому наприкінці XVIII ст. зник український стиль в архітектурі?

В українській архітектурі другої половини XVIII ст. співіснували різні стилі. В оригінальних формах українського бароко зводив будівлі Степан Ковнір. За його участі було споруджено корпус, будинок друкарні й дзвіниці на Дальніх і Ближніх печерах Києво-Печерської лаври, Кловський палац у Києві, церкву Антонія й Феодосія у Василькові.

Кращі риси українського бароко розвинув Іван Григорович-Барський. Першою його роботою став міський водогін у Києві із павільйоном-фонтаном «Феліціан» на майдані перед будинком магістрату (нині «Самсон» на Контрактовій площі). За проєктами І. Григоровича-Барського в Києві було споруджено Надбрамну церкву із дзвіницею в Кирилівському монастирі, Покровську церкву, церкву Миколи Набережного на Подолі, бурсу Києво-Могилянської академії, дзвіницю Успенського собору. У творчості майстра простежуються риси класицизму.

Фонтан «Самсон» з ротондою у Києві. Архітектор І. Григорович-Барський. Сучасний вигляд

Кловський палац у Києві. Архітектор С. Ковнір. 1756—1761 рр. Сучасний вигляд

У середині XVIII ст. в українську архітектуру прийшов новий західноєвропейський стиль рококо як продовження традицій бароко. Він вирізняється витонченими деталями декоративного оздоблення. У стилі рококо збудовані Андріївська церква в Києві (за проєктом Б. Растреллі), собор Святого Юра у Львові (архітектори М. Урбанік та Я. де Вітте), міська ратуша в Бучачі (архітектор Б. Меретін) та інші. У цей час також набув поширення стиль класицизму. Вищим зразком його послідовники визнавали античне мистецтво. У спокійних і навіть суворих класичних формах було зведено палаци гетьмана К. Розумовського в Яготині, Глухові та Батурині (архітектор Ч. Камерон).

Міська ратуша в Бучачі (Тернопільська область). Архітектор Б. Меретін. 1743—1758 рр.

Іконостас Мгарського монастиря в Лубнах (Полтавська область). Скульптор С. Шалматов

Українські народні майстри не забули секретів дерев’яної архітектури. Найбільшою дерев’яною спорудою XVIII ст. був Троїцький собор у Самарі (висота близько 65 м) (Дніпропетровська область). Спорудив його в 1773—1779 рр. Яким Погрібняк.

Протягом XVIII ст. на українських землях успішно розвивалася скульптурна творчість. На Лівобережжі її досягнення пов’язують із діяльністю різьбяра по дереву Сисоя Шалматова. Він виконував скульптурне оформлення іконостасів Мгарського монастиря, церкви Святої Покрови в Ромнах, Хрестовоздвиженського собору в Полтаві. Майстер інколи відступав від релігійних правил. Відчувалося, що він добре знав анатомію людини та прагнув надати психологічної характеристики образу. Серед скульпторів, які працювали в цей час на західноукраїнських землях, варто згадати Йоганна Пінзеля. Він виконав статуї Юрія Змієборця, Святих Афанасія і Лева на фасаді собору Святого Юра у Львові. Йому належить також серія кам’яних фігур, які доповнюють архітектуру ратуші в місті Бучач, скульптурне оздоблення костелу в Городку, скульптура «Розп’яття» у львівському костелі Святого Мартина. Наприкінці 60-х рр. XVIII ст. провідна роль у галицькій скульптурі перейшла до місцевих майстрів. Це були С. Стажевський, М. Філевич, П. Полейовський та І. Оброцький. Усі вони працювали в стилі рококо. Майстри виконували роботи для собору Святого Юра й Латинського кафедрального собору у Львові.

Троїцький собор у Самарі (Дніпропетровська область). 1773—1779 рр. Архітектор Я. Погрібняк

Статуя Юрія Змієборця на фасаді собору Святого Юра у Львові. Скульптор Й. Пінзель

8. Живопис і графіка

• Що було характерне для розвитку живопису та графіки другої половини ХУІІІ ст.?

Для українського живопису друга половина XVIII ст. стала часом поширення впливу рококо.

Український портретний живопис доби рококо значною мірою зберіг пишність та урочистість форм, що склалися в попередні часи бароко. До наймайстерніших зразків належать портрети полковника О. Ковпака, київського міщанина М. Балабухи, військового діяча Г. Гамалії, переяславського полковника С. Сулими та інших.

У цей час успішно розвивалося графічне мистецтво.

Розп'яття. Скульптор Й. Пінзель. Близько 1755—1760 рр.

• У якому історичному контексті було створено цю роботу? Як ви вважаєте, чому автор обрав таке динамічне зображення Христа на хресті? Який вплив це може мати на глядача?

У творчості Григорія Левицького-Носа українська графіка досягла своєї вершини. Г. Левицький-Ніс намагався переосмислити традиційні сюжети та створював власні оригінальні композиції.

Великих успіхів також досягли гравери Почаївської друкарні Адам та Йосип Гочемські. А. Гочемський ілюстрував не лише церковні видання, але й перший в Україні підручник із медицини Андрія Крупинського, виданий у 1774 р. у Львові. Найоригінальнішим жанром образотворчого мистецтва України другої половини XVIII ст. стали картини, створені невідомими народними майстрами. Серед творів цих часів чимало зображень опришків, гайдамаків, ватажків Коліївщини М. Залізняка та І. Гонти. Своєрідністю відзначається картина «Богдан з полками», присвячена Національно-визвольній війні українського народу середини XVII ст.

Цікаві факти

Народна картина «Козак Мамай» стала символом епохи, що минала. На ній козак-бандурист сидить один серед широкого степу. Він згадує славне минуле козацтва, журиться з його сумної долі. У часи знищення російським урядом Гетьманщини та Запорозької Січі, соціального й духовного поневолення ця картина була найпопулярнішою серед українців.

• Висловіть думку, чому невідомі художники того часу зверталися до історичної тематики.

9. Повсякденне життя

• Як розподілялися обов'язки між членами селянської родини цього періоду?

У результаті соціально-політичних змін, що відбулися в другій половині XVIII ст., українство втратило свою еліту. У повсякденному житті селянства мало що змінилося порівняно з попередньою епохою. Найпоширенішою була давня трипільна система землеробства.

Портрет лубенського полковника Григорія Гамалії. Невідомий художник. Кінець XVII ст.

Поділ праці в селянській родині визначався тогочасним способом життя. Чоловік доглядав худобу, займався оранкою, посівом і молотьбою зернових культур, заготовляв сіно під час косовиці, будував житло й господарські споруди тощо. На жінку був покладений насамперед хатній побут усієї родини. Крім цього, селянська родина відбувала ще й повинності на пана або на державу.

Цікаві факти

Хатніми обов'язками української господині у XVIII ст. були: приготування їжі, прання, виховання дітей (співати колискові пісні, розповідати казки, навчати ремесла: прядіння, вишивання, оздоблення оселі тощо); заготівля на зиму продуктів харчування; дотримання норм гігієни (купати дітей, щосуботи мити голову), а також чистоти в приміщенні (щотижня обмазувати долівку хати, підбілювати піч тощо); виготовлення одягу для всієї родини та багато іншої повсякденної роботи. Допомагали жінці старші діти та батьки.

Мідна гравірована дошка «Святий Іван Золотоусий» до «Служебника». Художник А. Гочемський. Почаїв (Тернопільська область). 1791 р.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

розвиток української культури другої половини XVIII ст. та збереження традицій попереднього періоду;
одного з найвидатніших тогочасних діячів Г. Сковороду;
причини швидкої втрати наприкінці XVIII ст. українською культурою своєї самобутності.

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. Які зміни відбулися у XVIII ст. в розвитку Києво-Могилянської академії? Чим вони були зумовлені?

2. Наведіть приклади видатних представників і зразків (пам’яток) літератури цього періоду.

3. Назвіть імена видатних українських композиторів другої половини XVIII ст. У чому полягав їхній внесок у розвиток музичного мистецтва?

4. Наведіть приклади видатних споруд українського бароко, створених С. Ковніром, І. Григоровичем-Барським, Я. Погрібняком.

Застосовуємо і аналізуємо

5. Працюємо в парах. Наведіть перелік подій, які найбільше вплинули на розвиток української культури у XVIII ст.

6. Як політика Російської імперії вплинула на розвиток освіти на українських землях? Чи можна стверджувати, що вона занепадала? Чому?

7. Чому народні картини вважають своєрідним відображенням тогочасного українського життя? Яка картина стала найбільш популярною наприкінці XVIII ст.?

8. Працюємо в парах. Обговоріть і визначте, що, на ваш погляд, прагнув сказати Г. Сковорода висловом: «Світ ловив мене, та не спіймав».

9. Складіть узагальнену таблицю «Українська культура другої половини XVIII ст.». Зробіть висновок про досягнення української культури цього періоду.

Галузь культури	Видатні діячі	Основні здобутки

Оцінюємо і створюємо

10. Працюємо в малих групах. На онлайн-карті створіть маршрут віртуальної подорожі українськими місцями, які пов’язані з розвитком української культури другої половини XVIII ст. На карті розмістіть фотографії архітектурних споруд, картин, історичні довідки, які характеризують найважливіші досягнення культури України цього періоду.

11. Працюємо в парах. Дослідіть життя та творчість Г. Сковороди або Й. Пінзеля. Уявіть, що ви маєте можливість поставити запитання цьому діячеві. Якими б вони були? Спрогнозуйте відповіді.