Історія України. 8 клас. Галімов

§ 33. Нищення Козацької держави, козацького устрою Слобідської України та Запорозької Січі. Доля запорожців

Тестові завдання

rnk.com.ua/109609

ПРИГАДАЙТЕ

1. Яку політику проводила Російська імперія щодо Лівобережної Гетьманщини в першій половині XVIII ст?
2. Унаслідок яких подій виникла Нова (Підпільненська) Січ?
3. Яку роль відігравала Запорозька Січ у подіях української історії?
4. Назвіть найбільші виступи проти російського панування на Лівобережжі та Слобожанщині в першій половині XVIII ст.

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

якими були причини й перебіг процесу ліквідації гетьманства та залишків автономії Гетьманщини і Слобідської України;
про розвиток Січі й півдня України в другій половині XVIII ст;
чому імперська влада ліквідувала Запорозьку Січ і Кримський ханат;
як склалася доля запорожців після ліквідації Січі.

1. Остаточна ліквідація гетьманства. Діяльність П. Рум’янцева на Лівобережній Україні

• Які внутрішні й зовнішні чинники сприяли остаточній ліквідації гетьманства? Чому ліквідація Гетьманщини й козацького устрою відбулася без опору з боку козацької старшини?

У 1761 р. після смерті імператриці Єлизавети Петрівни на престол зійшов її племінник Петро III. Проте через декілька місяців проти нього було вчинено змову. Петро III втратив владу та був убитий. Імператрицею стала його дружина Катерина II. Гетьман К. Розумовський виконував не останню роль у заколоті, проте це не вплинуло на прагнення нової правительки ліквідувати автономію Гетьманщини.

Формальним приводом для скасування Гетьманщини стали дві чолобитні до Катерини II, надіслані в 1763 р. гетьманом К. Розумовським і представниками козацької старшини. У них ішлося про відновлення давніх прав України (про самостійні судову й фінансову системи, землі, втрачені з 60-х рр. XVII ст., тощо) та офіційне визнання спадковості гетьманської посади за нащадками роду Розумовських.

У Санкт-Петербурзі це сприйняли як намір відокремитися від Росії. Під тиском Катерини II К. Розумовський був змушений зректися булави. Як компенсацію він отримав високий чин генерал-фельдмаршала й низку нових маєтків. У 1764 р. вийшов імперський указ про ліквідацію гетьманської влади в Україні. У наступні роки К. Розумовський жив у російській столиці або за кордоном. У 1794 р. він повернувся до Батурина, де незабаром помер.

Для управління землями колишньої Гетьманщини було створено Другу Малоросійську колегію (1764—1786 рр.), яку очолив Петро Рум’янцев. Колегія складалася з чотирьох російських чиновників і чотирьох генеральних старшин. Її основне завдання полягало в ліквідації українських державних інституцій та утворенні замість них російських. Протягом 1765—1768 рр. колегія підпорядкувала собі всі центральні установи Гетьманщини.

Будівля Малоросійської колегії у Глухові. Реконструкція зовнішнього вигляду

У таємній інструкції щодо управління краєм Катерина II наполегливо рекомендувала знищити всі залишки української автономії, закріпачити селянство, здійснювати пильний нагляд за розвитком економіки, усіляко збільшувати збір податків. Першим кроком нового генерал-губернатора було проведення в 1765—1769 рр. загальної ревізії земельної власності (Генеральний, або Рум’янцевський, опис). Було переглянуто й упорядковано податки. Натуральні повинності замінили грошовим податком, сума якого сягнула 250 тис. карбованців на рік, а в 1780 р. вона становила вже 2 млн карбованців.

Масштабні заходи П. Рум’янцева загальмувала чергова російсько-турецька війна 1768—1774 рр.

2. Скасування козацького устрою на Слобожанщині. Ліквідація залишків автономного устрою Гетьманщини

• Чому російська влада нищила козацький устрій? Яких заходів вона вжила для ліквідації козацького устрою на Слобожанщині та залишків автономного устрою Гетьманщини?

У 1765 р. Катерина II видала указ про скасування полкового устрою та створення Слобідсько-Української губернії. Замість п’яти козацьких полків було сформовано п’ять гусарських. Місцеве козацтво позбавили прав і привілеїв та перетворили на «військових обивателів». У 1780 р. замість Слобідсько-Української губернії утворили Харківське намісництво.

У 1781 р. було скасовано полковий адміністративно-територіальний поділ, а Гетьманщина перетворилася на Малоросійське генерал-губернаторство у складі трьох губерній (намісництв) — Київської, Чернігівської та Новгород-Сіверської. У губернських центрах і повітових містах виникали російські адміністративні й судові установи.

Поряд з адміністративно-територіальними змінами імперський уряд переймався проблемою втечі українських селян. У 1783 р. вийшов указ про остаточне прикріплення селян до місць їхнього проживання. Так було узаконене кріпосне право на Лівобережжі та Слобожанщині.

Цікаві факти

Проти запровадження кріпацтва наважився виступити нащадок давнього старшинського роду з Полтавщини Василь Капніст. Його твір «Ода на рабство» (1783 р.) засуджував політику імператриці Катерини II. Деякі історики вважають, що цей твір був і протестом проти ліквідації автономних прав Гетьманщини.

У 1783 р. замість козацьких і компанійських полків почали формувати полки російської армії. Термін служби становив шість років. Козацька старшина отримувала російські офіцерські звання, а козаків перетворювали на державних селян.

Таким чином, на початок 80-х рр. XVIII ст. було остаточно ліквідовано Українську козацьку державу. Козацькі прапори, гармати, печатки вивезли до Санкт-Петербурга. Адміністративно-територіальний устрій, судова система, соціальний склад на українських землях увідповіднили з регіонами Російської імперії.

В історії України почався період становлення нової національної ідеї розгортання боротьби за відновлення держави.

Представники українських родів, які стали російськими дворянами на службі імперії: 1) Кирило Розумовський; 2) Олександр Безбородько; 3) Петро Завадовський

Окремим елементом колонізації України була інтеграція козацької старшини в загальноросійську систему станового поділу суспільства. У 1785 р. Катерина II видала Жалувану грамоту дворянству, якою українську старшину зрівняли в правах із російським дворянством. З одного боку, це створювало кар’єрні можливості для українців на службі в імперії, з іншого — негативно відбивалося на українській ідентичності та втраті українством своєї еліти, провідників.

Козацькі роди, які отримали російське дворянство, швидко зросійщилися (Розумовські, Безбородьки, Кочубеї та інші). Їхні нащадки стали імперськими міністрами, дипломатами, полководцями тощо та служили імперії.

3. Обмеження російським урядом «вольностей» Запорожжя

• Чим Нова (Підпільненська) Січ відрізнялася від попередніх?

Навколо Січі були розташовані землі («вольності») Війська Запорозького. У цей час Запорожжя поділяли на адміністративно-територіальні округи — паланки. У 30—40-х рр. XVIII ст. їх налічувалося не більше п’яти (пізніше їхня кількість зросла до восьми: Кодацька, Бугогардівська, Інгульська, Протовчанська, Орільська, Самарська, Кальміуська, Прогноївська паланки).

Словник

Паланки — адміністративно-територіальні одиниці, на які поділяли землі «вольностей» Війська Запорозького.

Фортеця «Домаха-Кальміус». Фрагмент діорами

• Використовуючи зображення, опишіть, як виглядали поселення запорозьких козаків, і поясніть, у чому полягав їхній вплив на господарський розвиток регіону.

Адміністративним центром паланки була укріплена слобода, де стояв гарнізон, розміщувалися полковник і старшина. Паланкова старшина зосереджувала у своїх руках військову, фінансову, судову та адміністративну владу.

Адміністративним центром Запорожжя була Січ. У Січі військовими й одночасно господарськими одиницями були 38 куренів, до яких приписували всіх козаків. Запорозьку адміністрацію, як і раніше, обирали козаки на радах, перед якими вона й мала звітувати. Вищу військову або кошову старшину обирали один раз на рік на Загальній військовій або січовій раді, яку за звичаєм скликали 1 січня. У другій половині XVIII ст. роль січових рад зменшилася, натомість посилилося значення старшини.

Козацький хутір-зимівник XVIII ст.

До складу запорозького козацтва продовжували приймати всіх, хто шукав порятунку від покріпачення або інших соціальних негараздів. У 60-х рр. XVIII ст. населення Запорожжя налічувало 100 тис. козаків. Нова (Підпільненська) Січ проіснувала 41 рік (із 1734 до 1775 р.).

Нова Січ значно відрізнялася від Війська Запорозького попередніх часів. Козацька старшина перетворилася на заможних землевласників. Замість воєнних походів основою діяльності козаків став розвиток господарства. Старшина зробила із Запорожжя часів Нової Січі край квітучої ринкової економіки, що базувалася на провідних засадах, які нагадували фермерське господарство. Однак разом із тим виникли нові труднощі.

Козацький прикордонний укріплений пост «Кам'яний Шанець». Віртуальна реконструкція

Зверніть увагу

У Січі землю вважали загальновійськовою власністю. Кожен козак, який володів певним майном і був спроможний вести власне господарство, міг отримати її від коша у власність і заснувати власний зимівник (хутір). Козак мав право його продати, віддати в заставу, подарувати тощо. Однак козацька старшина самочинно привласнювала пасовища, рибальські й мисливські угіддя. Вона встановила звичай збирати із шинкарів і ремісників двічі на рік «подарунок» на свою користь.

На Запорожжі розпочалися повстання незаможних козаків і зворотні хвилі втікачів. Вони переселялися на засновані російським урядом «слободи». Це руйнувало зсередини всю соціальну систему Нової Січі. Одночасно із цим козацька старшина не могла власними силами швидко колонізувати всі землі Запорожжя. Небезпеку цього добре розумів останній кошовий отаман Війська Запорозького низового Петро Калнишевський.

Постать в історії

Петро Калнишевський походив із давнього козацько-старшинського роду. Кошовим отаманом його обирали десять років поспіль. Він був хоробрим воїном і гарним полководцем, особливо відзначився в російсько-турецькій війні 1768—1774 рр. П. Калнишевський докладав чималих зусиль, щоб уникнути залежності Січі від російської влади. Він тричі їздив до Санкт-Петербурга, де відстоював права Запорожжя. П. Калнишевський опікувався культурним розвитком краю. Його коштом було збудовано п'ять церков і соборів. Після зруйнування імперськими військами Нової Січі П. Калнишевський був заарештований і за наказом Катерини II засланий до в'язниці Соловецького монастиря. Він провів понад 27 років в ув'язненні (із яких 16 років в умовах окремої камери), втратив зір. За указом імператора Олександра І він був звільнений із в'язниці, але за власним бажанням залишився в монастирі, де й помер у віці 112 років.

Петро Калнишевський. Невідомий художник

За розпорядженням кошового отамана всіх селян-утікачів, що прибували до Січі, перестали записувати до козацького реєстру. Їх розселяли «слободами» на вільних землях, «щоб сторонні не мали можливості влазити до тих місць». За час свого перебування на посаді П. Калнишевський заснував на землях Запорожжя 45 нових сіл, 4 тис. хуторів, населення яких до 1775 р. налічувало близько 55 тис. осіб. Однак для того щоб перешкодити намірам імперського уряду, цього було недостатньо.

Від початку заснування Нової Січі російський царський уряд поступово обмежував її права. У складі монархічної держави з абсолютною владою монарха, якою була Російська імперія, козацька республіка не могла проіснувати довго.

У 1753 р. царська влада спробувала заборонити запорожцям обирати кошового отамана, але їй це не вдалося.

У 40—60-х рр. XVIII ст. російський уряд розпочав заселення північних і північно-східних околиць Запорожжя військовими поселенцями. Це спричиняло ізоляцію «вольностей» від Правобережжя та Гетьманщини й перешкоджало втечам сюди селянства. У 1752 р. у північно-східній частині Запорожжя було створено Нову Сербію, а наступного року на північно-східному кордоні володінь Січі — Слов’яносербію. Ці землі заселяли втікачі від османського ярма — серби, угорці, молдавани, греки, болгари. У 60-х рр. XVIII ст. смугу запорозьких земель вилучили для Новоросійської губернії, а ще через десять років — для будівництва Дніпровської лінії укріплень. На заперечення запорожців уряд Російської імперії не зважав.

4. Участь українських козаків у російсько-турецьких війнах другої половини XVIII ст.

• Яку роль відіграли запорожці в російсько-турецьких війнах 1768—1774 і 1787—1791 рр.? Які військові операції були найуспішнішими для козацтва?

Напередодні російсько-турецької війни 1768—1774 рр., коли питання про ліквідацію Січі було вирішене, Катерина II, закликаючи запорожців до участі у війні, запевняла: «Ми вважаємо [запорожців] найзичливішими нашими підданими і за першої нагоди Височайшу нашу милість всьому нашому вірному Війську Запорозькому низовому вчинимо». У війні запорожці активно воювали на боці Росії.

Цікаві факти

Російська влада визнавала вагому роль українського козацтва в російсько-турецьких війнах другої половини XVIII ст. Лише в 1771 р. тисячу запорожців було представлено до нагороди срібними медалями. Кошовий отаман П. Калнишевський був нагороджений золотою медаллю з діамантами особисто імператрицею Катериною II. Ще 17 старшин також були нагороджені золотими медалями. У 1773 р. П. Калнишевському надали звання генерал-лейтенанта російської армії. Отже, він мав один із найвищих військових чинів тогочасної російської армії.

Штурм Хаджибея. Художник П. Пархет. 1954 р.

У 1774 р. був підписаний Кючук-Кайнарджийський мирний договір, за яким до Росії відходили землі між Дніпром і Південним Бугом, місто Керч, проголошувалася незалежність Кримського ханату.

Знову про запорожців згадали під час війни 1787—1791 рр. У бойових діях брало участь Чорноморське козацьке військо. Особливо вдало козацькі полки діяли в обороні Кінбурна, облозі та захопленні Очакова в 1788 р. У вересні 1789 р. шість полків козаків-чорноморців заволоділи Хаджибеєм (майбутнє місто Одеса). Значним був їхній внесок у взяття головної фортеці Османської імперії на Дунаї — Ізмаїлу, яку вважали неприступною.

Цікаві факти

До запорозького війська у складі російської армії під час російсько-турецької війни 1768—1774 рр. належало 7,5 тис. кінних і 5,8 тис. піших козаків. У 1769 р. запорожці перешкодили прориву 100-тисячної турецької армії в глиб України. Зокрема, на початку червня запорожці раптово атакували очаківську флотилію Османської імперії у складі 20 кораблів, які намагалися піднятися Дніпром. Козаки захопили три кораблі й примусили турецькі війська відступити. У серпні 3-тисячний загін запорожців розгромив значні сили Османської імперії під Очаковом. Важливим був успіх козацької флотилії з 19 чайок, яка в дельті Дунаю розгромила турецьку флотилію, захопивши сім великих і багато дрібних суден. Запорожці уславилися під час штурму Бендер, у рейдах на Тульчу, Ісакчу тощо.

Козаки знищили турецький флот на Дунаї, що дало змогу здійснювати штурм міста з усіх боків. Згідно з мирним договором, підписаним у Яссах у 1791 р., кордоном між Османською та Російською імперіями ставала річка Дністер.

Сподіваючись на подяку, козаки-чорноморці прагнули відродити колишні козацькі «вольності» в межиріччі Дністра й Південного Бугу. Проте це не влаштовувало імперський уряд, і козаків вирішили відправити якнайдалі з України. У 1792 р. їм дозволили оселитися на Таманському півострові в межиріччі Кубані та Дону. У серпні 1792 р. перші 3877 козаків прибули на Тамань, де заснували Кубанське козацьке військо, що проіснувало до 1920 р.

Зруйнування Січі російськими військами

• Які чинники вплинули на рішення старшини здати Січ без бою?

5. Ліквідація Запорозької Січі. Доля запорожців

• Якими були причини та наслідки ліквідації Запорозької Січі? Як склалася доля запорожців після ліквідації Запорозької Січі?

Остаточна ліквідація Січі була для імперського уряду лише справою часу. Відповідна нагода виникла після успішного завершення російсько-турецької війни 1768—1774 рр. Після проголошення незалежності Кримського ханату від Османської імперії над ним було встановлено російський протекторат. Відтепер зникла загроза нападів татар, для захисту від яких імперії й були потрібні запорозькі козаки. На початку 1775 р. запорозька старшина, прагнучи зберегти козацтво, відрядила до Санкт-Петербурга делегацію з проєктом реорганізації Січі на зразок Донського козацтва. Однак ці пропозиції не було розглянуто. Наприкінці травня 1775 р. російські війська вступили на Запорожжя та рушили на Січ. Після оголошення указу Катерини II про скасування Січі гарнізон із 2 тис. козаків, усвідомлюючи марність опору, склав зброю. Інші війська також без бою захопили паланкові центри. Вищу січову старшину заарештували й віддали до суду. Землі Запорожжя приєднали до складу Новоросійської та Азовської губерній. Були запроваджені російські порядки й органи влади. Землі почали роздавати імперським чиновникам.

Зверніть увагу

Ліквідувати Січ було доручено російському генералу Петру Текелію. 25 травня його корпус вирушив із фортеці Святої Єлизавети (тепер місто Кропивницький), аби зайняти запорозькі землі на правому боці Дніпра, 7 червня з Кременчука виступив корпус князя Олександра Прозоровського для захоплення Лівобережжя; в операції брало участь 40-тисячне військо. Не зустрівши опору, П. Текелій на світанку 5 червня підійшов до Січі. Запорозьку варту схопили без галасу й заблокували всі вулиці Січі. Однак кошовий, старшина та понад З тис. запорожців встигли зачинитися у внутрішньому коші. П. Текелій відрядив до них полковника Мисюрєва, щоб оголосити волю Катерини II та примусити П. Калнишевського здатися. Кошовий певний час не впускав російського посланця. Запорожці сперечалися. Згодом, кошовий отаман П. Калнишевський, військовий писар Іван Глоба, військовий суддя Павло Головатий вийшли назустріч російським військам. Запорозька Січ припинила існування.

Після ліквідації Січі запорожців почали записувати до селянського й міщанського станів, старшина зазнала переслідувань. Найнепокірніші запорожці, яких було близько 5 тис., подалися за Дунай, на землі, що були під владою Османської імперії. Там вони заклали Задунайську Січ, що проіснувала до 1828 р. Кількість задунайців швидко зростала. На цих землях уже мешкали козаки зі Слобожанщини, Дону та Кубані, які не бажали коритися царській владі й перейшли в підданство султана ще в 1741 р. За прізвищем їхнього провідника Ігната Некраса (Ігнатія Некрасова) за ними закріпилася назва «некрасівці». Їх вирізняло те, що вони були старовірами.

Словник

Старовіри (розкольники) — релігійно-суспільний рух, що виник у середині XVII ст. в Московському царстві як реакція на церковні реформи патріарха Никона.

У запорожців не склалися відносини з некрасівцями. У суперечках за найкращі рибальські місця між ними спалахували збройні зіткнення, які в 1794 р. переросли у війну, яка тривала до 1813 р. Зрештою запорожці взяли гору. Уряд Османської імперії в ці суперечки не втручався.

Навчальний фільм

rnk.com.ua/110358

Справжня історія українського півдня

Внутрішній устрій Задунайської Січі був такий самий, як і на Запорожжі. Найвищим органом була військова рада, яка обирала кошову старшину — кошового отамана, військового суддю, писаря, осавула. До кошової старшини належав і товмач-драгоман (перекладач). У військовій раді могли брати участь усі козаки. Козаки займалися рибальством, мисливством, скотарством і хліборобством. На Січі існували січова школа й бібліотека, де зберігали літературу духовного та історичного змісту. На землі задунайців часто тікали селяни й козаки з України, які не бажали жити під імперським гнобленням.

Цікаві факти

У 1785 р. внаслідок конфлікту з некрасівцями частина задунайців (7 тис. осіб) переселилася в місцевість Сеймени в Сілістрії. Решта задунайців (близько 8 тис. осіб) на заклик австрійського імператора Йосифа II осіла на території Банату на березі Тиси (зараз це територія Сербії). Там вони несли прикордонну службу між володіннями австрійських Габсбургів та Османською імперією. Однак через жорсткий контроль австрійських урядовців вони у 1805 р. повернулися у володіння султана. Навесні 1813 р. козаки перенесли місце розташування Січі в місцевість Катерлез (Катерлезька Січ).

Задунайський козак. Художник С. Васильківський. Близько 1900 р.

Прагнучи утримати хоч частину козацтва від переходу на бік султана та створити противагу Задунайській Січі, російська імператриця Катерина II в 1779 і 1780 рр. зверталася до козаків із проханням повернутися до рідного краю, обіцяючи дати кожному з них землю і службу за російськими чинами. Проте запорожці погоджувалися на це неохоче.

Князь Григорій Потьомкін спочатку намагався силою стримати переселення козацтва на Дунай. У 1781—1783 рр. він розіслав заклики до колишніх козаків, щоб вони прибули в Херсон для створення військових загонів. Проте зібралося лише близько 1 тис. козаків. Їхнім отаманом став військовий осавул Сидір Білий, а його помічником — колишній суддя Війська Запорозького Антон Головатий. Із них у 1783 р. було утворено Військо вірних козаків. Під час російсько-турецької війни 1787—1791 рр. його перейменували на Чорноморське козацьке військо, якому дозволили оселитися на землях між Південним Бугом і Дністром. Після закінчення війни в 1792 р. Чорноморське козацьке військо переселили на Кубань, а в 1860 р. воно дістало назву Кубанського козацького війська.

6. Ханська Україна (Ганщина) у XVIII ст.

• Чому Османська імперія активно підтримувала переселення козаків на свої території, надаючи їм привілеї?

Після укладення Карловицького миру кордон між Річчю Посполитою та Османською імперією в Буго-Дністровському межиріччі пройшов річками Кодима і Мокрий Ягорлик.

Зміна кордонів супроводжувалася ліквідацією козацького устрою на землях, що відійшли до Речі Посполитої. Цим активно користувалася влада Османської імперії. Вона закликала козаків переселятися у свої володіння всілякими привілеями. Так, для переселенців скасовували повинності на десять років.

У 1695—1712 рр. ханськими поселеннями на Дністрі управляв гетьман Петро Іваненко. Його резиденція була розташована на правому березі Дністра в містечку Дубоссари (зараз територія Молдови).

Поразка виступів козаків під проводом І. Мазепи й П. Орлика призвела до нової хвилі переселення козаків у Ханську Україну. У той самий час цю назву після Карловицького миру використовували лише неформально, тому що султан зобов’язався більше не втручатися в українські справи. Відтоді намісник хана взяв титул «гетьман дубоссарський». Назву Ханська Україна офіційно згадували лише в титулі митрополита «Хотинського, усього узбережжя Дунайського і Дністровського й цілої України Ханської», який мав осідок в Ізмаїлі. На середину XVIII ст. козацьку старшину перестали призначати на посаду «гетьмана дубоссарського». Її ханська адміністрація віддавала на відкуп найчастіше вірменським купцям.

Цікаві факти

Якуб-ага за російської влади став Яковом Рудзевичем і чимало зробив для підкорення Росією півдня України. За це весь рід Рудзевичів здобув покровительство Г. Потьомкіна. Син Я. Рудзевича Олександр став офіцером російської армії, а дочок Катерину і Єлизавету виховували при дворі імператриці Катерини II. Згодом вони вийшли заміж за російських вельмож.

Ринок у Балті (райцентр на Одещині). Художник Ю. Брандт. 1885 р.

У 1765 р. почалося правління останнього очільника Ханської України Якуб-аги. Він походив із татар-ліпок (переселенців із Литви), був дипломатом Кримського ханату. Якуб-ага змінив титул, який йому дістався, на «гетьмана і воєводу подністровського й коменданта кордону українського». Титул свідчив і про розширення його володінь. Свою резиденцію він розмістив у місті Балта, яке було засноване в 1748 р. і стало важливим центром торгівлі на стику кордонів Речі Посполитої, Османської і Російської імперій. Тут двічі на рік проводили великі ярмарки з продажу худоби та східних товарів. На цих ярмарках європейські купці скуповували цілі табуни коней для європейських армій. У відносно мирні 40-ві — 50-ті рр. XVIII ст. християнські «ханські слободи» активно розбудовували на південному березі річки Кодими аж до впадіння її в Південний Буг.

Цікаві факти

У 1770 р. влада Санкт-Петербурга вирішила скористатися голодом у ногайців для руйнування основ Кримського ханату. Єдисанського мурзу Джан-Мамбета проголосили беєм причорноморських ногайців і надали йому регалії від Катерини II; багато мурз отримали дорогі подарунки. У ногайців з'явилися фіктивне «князівство» та російський «резидент» Петро Вєсєліцький. Згодом ногайці засумнівались у щирості цього «союзу» і почали повертатися на бік Османської імперії. Тоді було прийнято рішення переселити причорноморських кочовиків на Кубань. Саме ногайську еліту російська влада використала для агітації кримськотатарської, щоб та відмовилася від союзу з Османською імперією. Ногайці сприяли проголошенню ханом проросійськи налаштованого Шагіна Герая. Проте так вони заклали підвалини і власної загибелі.

Якуб-ага мав план розбудови козацьких поселень на річці Синюха на місці сучасного Первомайська Миколаївської області. Ці поселення мали укріпити прикордоння Кримського ханату. Проте російсько-турецька війна 1768—1774 рр. знищила Ханську Україну.

Після початку війни Якуб-ага перейшов на службу до Росії та відіграв важливу роль у підкоренні буджацьких і едисанських ногайців. У відповідь на перехід на бік Росії татарський хан Каплан Герай зруйнував «ханські слободи», а населення забрав у ясир. Однак запорозькі козаки змогли відбити полонених у татар.

Шагін Герай. Гравюра XVIII ст.

У 1777 р. хан Шагін Герай спробував відновити контроль Бахчисарая над Балтою і Дубоссарами. Проте там діяла османська адміністрація. Османи зберігали контроль над цими теренами лише до наступної російсько-турецької війни 1787—1791 рр.

За умовами Ясського мирного договору 1791 р. колишня Ханська Україна перейшла до складу Російської імперії.

7. Кримський ханат у XVIII ст. Ліквідація Кримського ханату

• Чому історія Кримського ханату під зверхністю Російської імперії виявилася короткою?

Остаточно долю держави кримських татар було вирішено за результатами російсько-турецької війни 1768—1774 рр. Згідно з Кючук-Кайнарджийським мирним договором Кримський ханат проголосив незалежність від Османської імперії, але натомість опинився під контролем Російської імперії. У 1776 р. кримськотатарський уряд повідомив російську владу, що відмовляється від її підтримки. Відповіддю на це стало введення на територію ханату 25-тисячного російського війська. Новим ханом було проголошено Шагіна Герая, якого підтримувала Росія.

Ліквідації Кримського ханату передували заходи, спрямовані на визрівання внутрішньої соціально-економічної кризи.

Працюємо з джерелом

З указу Катерини II про приєднання Кримського півострова до Російської імперії (1783 р.)

Перетворення Криму на вільну й незалежну область не принесло спокою для Росії, а додало їй нових турбот зі значними витратами.

Досвід часу з 1774 р. показав, що незалежність мало притаманна татарським народам. І для того щоб зберегти її, нам потрібно... виснажувати свої війська важким рухом, здійснюючи такі витрати, як за часів війни. Така морока з кримською незалежністю спричинила понад 7 млн надзвичайних витрат. Беручи до відома всі ці обставини, ми прийшли до рішення... зробити в майбутньому Кримський півострів не кублом розбійників і бунтівників, а територією Російської держави. (Бикова Т. Крим: шлях крізь віки. — Режим доступу: http://history.org.ua/LiberUA/978-966-02-7228-6/60.pdf.)

• Працюємо в парах. Обговоріть і визначте, яким був офіційний привід для ліквідації Кримського ханату.

За наказом імператриці Катерини II російський полководець Олександр Суворов силою виселив із Криму все християнське населення (31 тис. вірмен і греків) до Азовської губернії під приводом його захисту від засилля мусульман. Греки й вірмени становили майже все торговельно-ремісниче населення півострова та були основними платниками податків до скарбниці хана.

У 1783 р. Російська імперія дедалі більше поширювала контроль над Кримським півостровом. Останній хан Шагін Герай був змушений зректися влади й виїхати до Османської імперії. Заволодівши Кримом, Катерина II почала відбирати родючі землі в місцевого населення та дарувала їх дворянам і чиновникам. Кримських татар витісняли на гірші землі. Як наслідок, за наступне століття населення Кримського півострова скоротилося з 500 тис. до 200 тис. осіб, причому більшість становили переселенці.

Кримські татари. Літографія 1862 р.

У 1783 р. російські війська під командуванням О. Суворова оточили та знищили ногайців, яким начебто дозволили оселитися в степах біля Волги. Із 60 тис. сімей, переселених у 1771 р. на Кубань, під російською владою залишилося тільки 3 тис. осіб.

8. Південь України. Колонізаторська політика Російської імперії

• Чому південь України став привабливою територією для колонізації та які соціально-економічні зміни це спричинило?

Унаслідок перемог Росії у війнах з Османською імперією (1768—1774, 1787—1791 рр.) та ліквідації Запорозької Січі (1775 р.) і Кримського ханату (1783 р.) утворився масив земель, які Російська імперія почала активно колонізувати.

Навчальний фільм

rnk.com.ua/110359

Ліквідація Кримського ханату

В організації колонізації цих земель Російською імперією на початковому етапі вагому роль відіграв Г. Потьомкін.

Нові землі активно роздавали російським дворянам. Вони отримували по 1,5 тис. десятин землі за умови заселення кожного наділу 25 селянськими господарствами. Щоб заохотити селян до переселення, дворяни пішли на поступки: панщину скоротили до двох днів на тиждень (замість чотирьох-п’яти). Із 1786 р. основну частину переселених селян становили українці з Правобережжя. На нових землях оселялися німці, молдавани та представники інших народів, яких російський уряд залучав як колоністів.

Цікаві факти

На узбережжі Чорного й Азовського морів розбудовували великі міста-порти. У 1778 р. біля гирла Дніпра було засновано Херсон, а в гирлі річки Інгул — Миколаїв. У 1795 р. на місці турецької фортеці Хаджибей (Єні-Дунья) розпочалося будівництво Одеси. На Азовському морі було засновано великий порт Маріуполь на місці козацької фортеці Кальміус (існувала ще з XVI ст). Також у 1794 р. на місці кримськотатарських поселень Ахтіар, Ак-Мечеть (Акмеджид) і Кезлеве постала низка важливих міст Кримського півострова: Севастополя, Сімферополя, Євпаторії. Севастополь зробили головною військово-морською базою Росії на Чорному морі. Разом із Миколаєвом він становив окрему адміністративну одиницю.

У XVIII ст. на півдні України з’явилося чимало нових міст. Їх виникнення було зумовлене потребами оборони, заселення та господарського освоєння південних степових просторів. Нові міста виростали переважно на місці фортець. Зокрема, Єлисаветград (зараз Кропивницький), Новомиргород і Новоархангельськ утворилися з фортець, закладених у 40—50-х рр. XVIII ст. У 1770 р. розпочалося будівництво Дніпровської оборонної лінії. На основі її укріплень виникло кілька міст, як-от Олександрівськ (зараз Запоріжжя). У 70-х рр. XVIII ст. на місці козацької слободи Половиці розгорнули будівництво Катеринослава (зараз Дніпро).

До кінця XVIII ст. на півдні України налічувалося близько 30 міст. Із часом вони стали провідними економічними центрами Російської імперії. На території Азовської та Новоросійської губерній українці становили 74 % населення.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

знищення Української козацької держави, козацького устрою на Слобожанщині, Запорожжі й Ганщині.
причини ліквідації Кримського ханату.

Працюємо з хронологією

1764—1786 pp.	Діяльність Другої Малоросійської колегії
1765 p.	Скасування полкового устрою та створення Слобідсько-Української губернії
1768—1774, 1787—1791 pp.	Російсько-турецькі війни
1775 p.	Ліквідація Запорозької Січі
1781 p.	Скасування полкового устрою на території Гетьманщини
1783 p.	Закріпачення селян Лівобережної України; ліквідація козацьких і компанійських полків, перетворення їх на регулярні частини російської армії
1783 p.	Ліквідація Кримського ханату

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. Назвіть і позначте на лінії часу хронологічні межі існування Гетьманщини, Нової (Підпільненської) Січі, дати остаточної ліквідації гетьманства й козацького устрою, Запорозької Січі, Кримського ханату, російсько-турецьких війн XVIII ст.

2. Охарактеризуйте адміністративно-територіальний поділ земель Нової (Підпільненської) Січі.

3. Яка доля спіткала козацьку старшину і запорожців після ліквідації Гетьманщини та Запорозької Січі?

Застосовуємо і аналізуємо

4. Простежте за картою атласу основні зміни адміністративно-територіального устрою України в другій половині XVIII ст., розподіл українських земель між Російською та Австрійською імперіями.

5. Працюємо в малих групах. Створіть ментальну карту, що розкриває результати та наслідки російсько-турецьких війн XVIII ст. для України.

6. Працюємо в малих групах. Обговоріть і визначте, як відбувалося господарське освоєння земель Запорожжя впродовж другої половини XVIII ст. Чи могли січовики забезпечити колонізацію півдня України?

7. Працюємо в парах. Метод «Кубик Блума». Складіть систему запитань до теми «Доля кримських татар у другій половині XVIII ст.».

8. Створіть історичний постер, на якому відобразіть процес колонізації півдня України.

Оцінюємо і створюємо

9. Працюємо разом. Поміркуйте, чи могла козацька старшина протидіяти ліквідації гетьманської влади та Запорозької Січі. Наведіть аргументи, що підтверджують вашу Думку.

10. Працюємо в парах. Складіть хроніку подій життя П. Калнишевського, підкресливши ключові моменти його боротьби за козацьку автономію. Висловіть аргументовану думку, чи можна його політичний шлях вважати успішним.

11. Працюємо разом. Обговоріть запитання та сформулюйте спільну аргументовану думку.

1) Чому після подій 1775 р. Запорозька Січ уже не змогла відновитися в попередньому вигляді?

2) Чи була ліквідація Гетьманщини неминучою?

3) Які наслідки ліквідації Гетьманщини є трагічними для України?