Історія України. 8 клас. Галімов

§ 31. Українська культура другої половини XVII — у першій половині XVIII ст. «Козацьке бароко»

Тестові завдання

rnk.com.ua/109607

ПРИГАДАЙТЕ

1. Якими були особливості української культури попередньої доби?
2. Працюємо в малих групах. Обговоріть і назвіть головні здобутки української культури кінця XVI — першої половини XVII ст.

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про основні здобутки української культури цієї доби;
імена видатних представників української культури.

1. Особливості розвитку культури

• Які події найбільше вплинули на розвиток української культури кінця XVII — початку XVIII ст.?

Культура другої половини XVII — початку XVIII ст. базувалася на попередньому розвитку української культури та впливі західноєвропейського бароко. На українському ґрунті культура бароко набула особливих ознак, що дає підстави стверджувати про поширення українського бароко. Крім того, у культурі цього періоду почали простежуватися світські риси.

На характер культури цього періоду мали вплив і зміни в соціальній структурі українського населення. Основну частину культурно розвиненого населення становили вже не шляхта й духовенство, а рядові козаки, козацька старшина, міщани. Це сприяло розширенню підґрунтя, на якому розвивалася українська культура.

КУЛЬТУРА БАРОКО

2. Освіта і друкарство. Києво-Могилянська академія

• Яку роль у поширенні освіти відігравало книгодрукування?

Наприкінці XVII ст. освітній рівень населення козацької України залишався відносно високим. Тут діяла велика кількість початкових шкіл, у яких учителювали дяки, мандрівні студенти Києво-Могилянського колегіуму. У них навчали читання, письма, лічби, співу. Поширеною була й домашня освіта.

Саме в цей період у Гетьманщині виникла форма навчання й здобуття професійних знань при канцеляріях, де навчалися вести канцелярські справи, складати ділові папери тощо.

У тогочасній Україні характерною була професійна підготовка юнаків через систему учнівства в ремісничих цехах. Таку підготовку отримували й діти козаків у січовій школі на Запорожжі. Вона готувала канцеляристів, кобзарів, сурмачів, скрипалів, цимбалістів.

Виникали нові колегіуми, які були закладами середньої освіти: Чернігівський (1700 р.), Харківський (1726 р.), Переяславський (1738 р.). Значним освітнім центром став Харківський колегіум, у якому навчалося 800 осіб. Крім традиційних предметів, тут вивчали також інженерну справу, артилерію та геодезію. Переяславський колегіум займався підготовкою духовенства для православних парафій Правобережжя.

Харківський колегіум. Графічна реконструкція

У колегіумах вивчали старослов’янську, українську, польську, німецьку, французьку мови, поетику, риторику, філософію, богослов’я, математику, фізику, медицину, історію, географію, астрологію (астрономію), музику.

На Правобережжі та західноукраїнських землях діяли переважно єзуїтські колегіуми — Луцький, Кам’янецький, Львівський, Перемишльський та інші. Вища освіта на українських землях була представлена Києво-Могилянським колегіумом (1632 р.) та Львівським університетом (1661 р.).

Луцький єзуїтський колегіум. Сучасний вигляд

Поширення грамотності серед населення сприяло розвитку книгодрукування. У тогочасній Україні працювало 13 друкарень, найбільшою з них була друкарня Києво-Печерської лаври. Серед виданих нею книг відома, зокрема, «Іфіка Ієрополітика» (1712 р.), у якій пояснювалися норми поведінки в суспільстві. Виходили релігійні трактати, букварі та інші книги. На західноукраїнських землях продовжувала діяти Львівська братська друкарня, де видавали букварі та інші книжки. Значний внесок у розвиток книгодрукування зробили Почаївська та Унівська друкарні.

Особливістю книгодрукування того часу, незважаючи на заборони Синоду Російської православної церкви, стало збільшення видання творів світської літератури. А запроваджений за Петра І гражданський шрифт зробив книжки більш доступними для широкого кола читачів.

Цікаві факти

Києво-Могилянський колегіум за організаційною структурою відповідав вищим навчальним закладам Західної Європи. У 1694 р. колегіум отримав царську грамоту на самоврядування. У 1701 р. його було перетворено на академію. У 1709 р. тут навчалося близько 2 тис. студентів. Проте вже за декілька років їхня кількість зменшилася до 165 осіб.

• Поясніть, чому в 1709 р. різко скоротилася кількості студентів.

3. Розвиток наукових знань

• Поясніть, чому на українських землях XVII—XVIII ст. представниками науки часто були церковні діячі.

У XVII—XVIII ст. на українських землях, як і загалом у Європі, швидко розвивалася наука. Проте на відміну від інших територій Європи, де наука долала сильний опір церкви, тут її представниками здебільшого були церковні діячі, іноді вищі ієрархи. Так, Феофан Прокопович навіть виголосив перед студентами й викладачами Києво-Могилянської академії спеціальну промову «Про заслуги і користь фізики».

Сторінка «Іфіки Ієрополітики» 1712 р. з гравюрою. Художник Н. Зубрицький

Видатні діячі того часу зосереджували увагу на складних питаннях астрономії, математики, медицини, географії.

Так, Йоаникій Галятовський намагався розкрити причини таких природних явищ, як сонячне й місячне затемнення, хмарність, дощ, вітер, блискавка тощо. У 1707—1708 рр. Феофан Прокопович уклав курс лекцій з арифметики та геометрії для Києво-Могилянської академії. Єпіфаній Славинецький здійснив переклад посібника з анатомії Андреаса Везалія, який використовували в медичних колегіумах. У XVIII ст. набули поширення медичні знання. З’явилася низка лікарів-українців, які здобули вчений ступінь доктора медицини: І. Полетика, М. Кружень, П. Погорецький та інші. У 1707 р. в Лубнах відкрили першу на українських землях польову аптеку.

Працюємо з джерелом

Із записок історика і мандрівника, сина Антіохійського патріарха П. Алеппського (1654 р.)

Починаючи з цього міста [Рашкова] і по всій землі руських, тобто козаків, ми помітили прекрасну рису, що дуже здивувала нас: усі вони, крім небагатьох, навіть більшість їхніх жінок і дочок, уміють читати й знають порядок церковних служб і церковні співи; крім того, священники навчають сиріт і не лишають їх неуками блукати по вулицях. (Халебський Павло. Україна — земля козаків: Подорожній щоденник / Упоряд. М. О. Рябий. — К. : Ярославів Вал, 2009. — 293 с.)

• Як автор документа описує рівень освіти в тогочасній Україні? Висловіть думку, про яку роль жінок в українському суспільстві свідчить факт грамотності більшості з них.

4. Розвиток літератури

• Які жанри були найбільш популярними в українській літературі XVII—XVIII ст.?

Із другої половини XVII ст. розпочався період піднесення літературної творчості. Це був час розквіту української літератури стилю бароко. Найяскравіше його ознаки проявилися в поезії. Поетичні твори цієї доби вирізнялися різноманітністю — від суспільно-політичних до ліричних. Суспільно-політична поезія пов’язана з подіями Хмельниччини та Руїни: «Висипався хміль із міха», «Похвала віршами Хмельницькому од народа малоросійського», «Чигирин» тощо.

Синопсис Київський. 1674 р. Фотокопія

Авторами релігійно-філософської поезії були представники духовенства — Лазар Баранович, Варлаам Ясинський, Димитрій Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович та інші, у творах яких порушувалися морально-етичні проблеми. У поезії цього напряму найбільше проявився стиль бароко — символіка, алегорія, гра слів, ускладнені асоціації, натуралістичність деталей. Найбільшу поему (23 тис. рядків) релігійної тематики склав І. Максимович («Богородице Діво»).

ЛІТЕРАТУРА другої половини XVII ст.

У напрямі бароко розвивалася й панегірична поезія — уславлення визначної події або вчинку видатної особи. Найвідомішими представниками цього жанру були Іван Величковський, Лазар Баранович. Велику популярність мали епіграми — невеликі сатиричні вірші, у яких висміювали якусь людину або суспільне явище. Найкращими епіграмістами вважалися Лазар Баранович, І. Величковський, Д. Братковський, Климентій Зіновіїв. В епіграмах часто поєднувалися релігійно-філософські та побутові сюжети.

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/109119

Найкращі ліричні вірші написали С. Климовський, І. Бачинський, Д. Левицький, І. Мазепа, Лазар Баранович. Це опис соціально-побутових явищ, змалювання природи, любовна лірика. Любовна поезія була тісно пов’язана з піснею.

Значної популярності набула й сатирична віршована література. У рукописних збірках поширювалися вірші Климентія Зіновіїва (370 віршів) та І. Некрашевича («Ярмарок», «Сповідь»). У них автори відтворювали побутові сцени, висміювали вади суспільства, прославляли працю хліборобів і ремісників.

«Літопис Самовидця». Копія XVIII ст. Чернігівський обласний історичний музей ім. В. Тарновського.

Серед прозової творчості найбільше значення залишалося за полемічною богословською літературою. Серед найвидатніших полемічних творів можна виділити такі: «Фундаменти», «Бесіда» Йоаникія Галятовського, «Нова міра старої віри» Лазаря Барановича, «Навіти» анонімного автора.

Від середини XVII ст. в літературі набув розвитку жанр езопівської байки. Її вивчали в школах, поширювали в рукописних збірках. Згодом ці байки сприяли становленню нової української літератури.

Велику частину літературного доробку цієї доби складає історична література. Серед неї слід виділити «Синопсис» (1674 р.) — короткий нарис історії України та Московії від найдавніших часів до останньої чверті XVII ст. (автор невідомий). У XVIII ст. українське суспільство цікавили події Хмельниччини. У 1702 р. з’явився перший такий твір — «Літопис Самовидця», створений одним із діячів часів Руїни Романом Ракушкою-Романовським. Популярними стали праці Самійла Величка «Сказання про козацьку війну з поляками» та «Повість літописна про малоросійські й частково інші події» і «Дійствія презільної брані...» Григорія Грабянки. У XIX ст. їх називали козацькими літописами, хоча насправді це були типові історичні твори XVIII ст., написані в стилі бароко.

«Книга житій святих» Димитрія Туптала. Титульний аркуш. Фотокопія. Друкарня Києво-Печерської лаври. 1705 р.

Наприкінці XVII — у XVIII ст. розвивалася богословська література, до якої належали, зокрема, проповіді. Їхні автори схвалювали вірність православ’ю, прагнення миру, злагоди та спокою; засуджували заздрість, підступність, невдячність, жадобу, моральну розпусту. Найвизначнішими творами були «В істинній вірі», «Мир із Богом людині» Інокентія Гізеля, збірки проповідей Лазаря Барановича «Меч духовний» і «Труби словес проповідних». Крім того, проповідями уславилися Димитрій Туптало, Стефан Яворський, Феофан Прокопович та інші.

Продовжував розвиватися й агіографічний жанр (опис житій святих). Його найвидатнішою пам’яткою є чотиритомна збірка житій святих Д. Туптала.

5. Архітектура

• Висловіть думку, як архітектура бароко вплинула на розвиток українських міст.

Події Хмельниччини та Руїни, народні повстання, війни Московії, Речі Посполитої з Османською імперією, Кримським ханатом, Швецією зумовили бурхливий розвиток фортифікаційного будівництва. Почали переважати укріплення бастіонного типу, які зводили навіть навколо старих фортець і замків у Кам’янці, Хотині, Львові, Ужгороді тощо. Найбільшою оборонною спорудою на українських землях на початку XVIII ст. стала Київська (Печерська) фортеця, яка увібрала в себе всі тогочасні досягнення фортифікації.

Миколаївський собор у Ніжині (Чернігівська область). 50-ті рр. XVII ст. Сучасний вигляд

Із другої половини XVII ст. нове піднесення переживало монументальне будівництво. На українському ґрунті його поширення відбувалося двома напрямами: українізація західноєвропейського бароко та надання барокового вигляду українській архітектурній традиції.

Для архітектури бароко були характерні урочиста піднесеність, грандіозність, схильність до рухливих композицій і декоративної насиченості. Архітектура бароко передусім вплинула на оздоблення стародавніх храмів, які, зберігаючи попередню структуру, дістали нові елементи: вигадливі декоративні фронтони (передня частина будівлі), обрамлення вікон і дверей, мальовничі багатоярусні грушоподібні бані, східчасті дахи. Після реконструкції барокового вигляду набули Софія Київська, Успенський собор Києво-Печерської лаври, Михайлівський Золотоверхий собор, Спаський і Борисоглібський собори в Чернігові. Такими ці храми збереглися до наших днів. Більшість барокових споруд у тогочасній Україні були збудовані за часів гетьманства І. Мазепи. До найкращих барокових ансамблів культового призначення належать Миколаївський собор у Ніжині (50-ті рр. XVII ст.), Троїцький собор Густинського монастиря (1671 р.), Покровська церква в Харкові (1689 р.), Троїцький собор у Чернігові (1679—1695 рр.), Всіхсвятська надбрамна церква Києво-Печерської лаври (1696—1698 рр.), Спасо-Преображенська церква у Великих Сорочинцях (1734 р.) та інші. До цього переліку можна зарахувати дзвіницю Софії Київської. У західноєвропейському бароко зведено костел домініканців у Львові (1745—1749 рр.).

Покровська церква в Харкові. 1689 р. Сучасний вигляд

Розписи церкви Святого Юра в Дрогобичі (Львівська область). Сучасний вигляд

Крім церковного, розгорталося й світське кам’яне будівництво. Зводилися трапезні, колегіуми, магістрати, військові канцелярії, житлові будинки. Серед цих споруд слід відзначити корпус Київської академії, келії Києво-Печерської лаври, Троїцького та Єлецького монастирів Чернігова, будинок генерального судді Василя Кочубея в Батурині. Проте основним будівельним матеріалом залишалося дерево.

Костел домініканців у Львові (1745—1749 рр.). Сучасний вигляд

Будинок генерального судді Василя Кочубея в Батурині (Чернігівська область). Сучасний вигляд

До наших днів збереглося чимало дерев’яних храмів цієї доби, особливо на Прикарпатті, Буковині та Закарпатті.

• Визначте, які елементи зовнішнього вигляду церков є характерними для барокового стилю.

6. Мистецтво

• Які нові риси переважали в живописі цього періоду?

Від другої половини XVII ст. український живопис швидко відходив від церковних канонів, у ньому переважало зображення реальних людей, подій. У творчості митців цього періоду відчувався вплив мистецького стилю бароко.

У монументальному живописі яскраво проявлялися народні традиції. Особливо реалістично митці передали образи людей із народу, краєвиди в оздобленні церкви Святого Юра в Дрогобичі, а також у розписах дерев’яних храмів на Закарпатті. У Софії Київській були створені нові розписи з використанням сюжетів про боротьбу з татарами та поляками.

Ікона «Воздвиження Чесного Хреста». Кінець XVII ст.

Козак Мамай. Невідомий художник. 1728 р.

В Успенському соборі Києво-Печерської лаври було намальовано цілу портретну галерею української знаті цієї доби.

Творчість народних майстрів яскраво відобразилася в картинах Страшного суду. Визначним явищем стало звернення до образів козака-бандуриста — захисника Батьківщини («Козак Мамай»), а також селянина-повстанця, борця проти соціального й національного поневолення. Продовжував розвиватися іконопис. На іконах поряд із біблійними персонажами зображали й реальних людей — гетьманів, старшин, рядових козаків, міщан на тлі інтер’єрів цієї доби (ікони «Воздвижения Хреста Господнього», «Покрова Богородиці» тощо).

Ікона «Покрова Богородиці» з портретом Б. Хмельницького. XVII ст.

• Проаналізуйте зображення ікони «Покрова Богородиці» із зображенням Б. Хмельницького. Чому, на вашу думку, саме Б. Хмельницький був обраний для цього сюжету? Які барокові риси ви помітили в цій іконі?

У цей період набув розвитку український портретний живопис, який мав яскраву національну особливість.

Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. він ще зберігав тісний зв’язок з іконописом. Були створені монументальні портрети Б. Хмельницького й відомих козацьких старшин.

Світські барокові портрети були пишно декоровані, різні орнаментальні елементи виразно підкреслювали майнове та соціальне походження. Великої популярності за тих часів набув ктиторський портрет — зображення засновників і покровителів храмів.

Гравюра із зображенням студентів Києво-Могилянської академії на тлі головного корпусу, трьох святих та Афіни Паллади — покровительки науки. Художник І. Щирський. 1698 р.

Помітного розвитку досягла в цей період графіка, що була тісно пов’язана з друкарством. Книжки були ілюстровані гравюрами, які виконували на дереві або металі. Найбільшу роль у розвитку графічного мистецтва цього часу відіграли брати Тарасевичі. Олександр Тарасевич створив портретну галерею визначних діячів України, Леонтій Тарасевич виконав цикл ілюстрацій до «Києво-Печерського патерика» та Нового Заповіту.

Визначним майстром графіки був Іван Щирський. На його гравюрах рослинні орнаменти органічно поєднувалися з античними сюжетами та реалістичними зображеннями.

Цікавим типом графічного мистецтва стали великі афіші — оголошення про диспути в Києво-Могилянському колегіумі (академії), виконані цим митцем.

Ікона Нерукотворного Спаса. Іконостас церкви в селі Нова Скварява (Львівська область). Художник І. Руткович

У другій половині XVII ст. високого рівня розвитку досягло декоративне й ужиткове мистецтво, зокрема різьблення по дереву. Різьблені геометричні або рослинні орнаменти прикрашали меблі, ткацькі верстати, вози тощо.

З усіх видів народної художньої творчості чи не найпоширенішими в тогочасній Україні були ткацтво та вишивка, пов’язані з прикрашанням предметів побуту, одягу, житла.

Цікавим явищем українського бароко в образотворчому мистецтві другої половини XVII — першої половини XVIII ст. стала діяльність художнього осередку в Жовкві. Так, Іван Руткович традиційні сюжети іконостасів подавав як напівсвітські картини. Найвідомішими його творами є іконостаси храмів у Жовкві, Волиці-Деревлянській, Волі-Висоцькій, Новій Скваряві.

Ікона Богородиці з дитям. Іконостас церкви Загорівського монастиря у селі Вощатин (Волинська область). 1722 р. Художник Й. Кондзелевич

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/110333

Інший відомий митець цієї доби Йов Кондзелевич віддавав перевагу композиціям, у яких знаходили відображення події життя українського народу. Зокрема, його роботи були створені для монастиря Скит Манявський (зберігаються в Національному музеї у Львові), Білостоцького та Загорівського монастирів на Волині.

До жовківських митців належать також Юрій Шимонович, Мартин Альтомонте, Василь Петрахнович. Їхня творча спадщина представлена не лише іконописом, а й світськими портретами, картинами зі сценами битв.

7. Музика і театр

• Які основні жанри були характерні для української музики того часу?

Наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст. завершилося формування основних рис народної музики, що збереглися дотепер. Народні думи та історичні пісні виконували кобзарі, лірники, бандуристи. Усталилася народна інструментальна музика, що супроводжувала всі свята. Набули популярності троїсті музики. Так їх назвали не за кількістю інструментів в ансамблі, а за функціями, які вони виконували: мелодія, ритм, темп.

Вертепні ляльки. Експозиція Музею театрального, музичного та кіномистецтва України в Києві

Побутовий багатоголосий пісенний жанр — кант — набув національних рис щодо поетики та змісту музики. У ньому посилилися світські мотиви. Мелодика кантів виступала джерелом і для церковної музики цього часу. Авторами кантів були визначні культурні діячі Лазар Баранович, Димитрій Туптало та інші.

Продовжував розвиватися хоровий спів. Поширеним став партесний концерт, де спів відбувався без інструментального супроводу. Він набув професійних ознак.

Виступи колективів проходили в панських палацах і церквах. Відомі імена таких співаків, як К. Коновський, Й. Завойський, О. Лешковський та інші.

Професійну музичну освіту можна було здобути в Києво-Могилянській академії, музичних школах при магістратах, духовних семінаріях, оркестрах. У 1738 р. в Глухові була відкрита спеціальна музична школа.

Працюємо з джерелом

Історик XX ст. І. Огієнко про українську культуру

Наші співаки-українці занесли на Москву і свою співацьку одіж, і ця одіж осталася скрізь по Росії ще й до нашого часу. У кафедральних церквах співаки ще й тепер одягаються в особливу одіж, яку перейнято од українців ще в XVII—XVIII віках... Вплив український на московську церкву був таким великим, що на Москві по церквах скрізь запанувала українська вимова, і ця вимова лишалася тут аж до початку XIX віку. (Огієнко І. Українська церква. Т. 2 : Нариси з історії Української Православної Церкви. Прага : Вид-во Юрія Тищенка, 1942. — С. 98.)

• Працюємо в парах. Обговоріть і визначте: 1. Чим автор пояснював панівний український культурний вплив у Росії (Московії) у XVII—XVIII ст? 2. Які напрями українського культурного впливу перелічує автор? Які факти свідчать про величезну роль української культури в розвитку тогочасної Росії (Московії)?

Продовжувало розвиватися й театральне мистецтво. Як і раніше, був популярним вертеп. Значно розширилася народно-побутова частина вертепного дійства. Шкільний театр та шкільна драма найбільшого розвитку досягли в Києво-Могилянській академії, де написання та розігрування драм було обов’язковою частиною навчального процесу. Дійства шкільного театру розподілялися на різдвяні та великодні. Найпопулярнішими драмами були «Комедія на Різдво Христове» Димитрія Туптала та «Слово про збурення пекла».

Шкільна драма поступово ускладнювалася, виникали її різноманітні форми — повчальні та історичні драми тощо. Під час вистав використовували декорації, предмети бутафорії, сценічні ефекти.

Цікаві факти

Зростання значення професійної музики спонукало ще Б. Хмельницького в 1652 р. видати універсал про створення цеху музики. Згодом такі цехи виникли в Стародубі, Ніжині, Чернігові та інших містах. Цеховики обслуговували урочисті церемонії, брали участь у воєнних походах, виступали під час розваг у великих маєтках.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

особливості розвитку української культури у другій половині XVII — першій половині XVIII ст;
причини появи і особливості українського бароко;
видатні пам'ятки українського бароко в різних галузях мистецтва і літератури.

Працюємо з хронологією

1701 p.

Надання Києво-Могилянській колегії статусу академії

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. Із яких закладів складалася система освіти на українських землях у цей період? Яку роль відігравала церква в розвитку освіти?

2. Чому саме в XVII—XVIII ст. спостерігався бурхливий розвиток фортифікаційного будівництва і архітектури бароко на теренах України?

Застосовуємо і аналізуємо

3. Працюємо в парах. Обговоріть і визначте, яка мистецька школа переважала на українських землях наприкінці XVII — у першій половині XVIII ст. У яких видах мистецтва і як вона проявлялася?

4. Працюємо в малих групах. Охарактеризуйте жанрове різноманіття української літератури другої половини XVII — першої половини XVIII ст. Відповідь подайте у вигляді ментальної карти.

5. Сформулюйте твердження, яке пояснює, яким чином літературна творчість цього періоду сприяла збереженню історичної пам’яті про козацькі війни та події Руїни. Як історична література XVIII ст. та козацькі літописи впливали на формування уявлень українців про себе?

6. Працюємо разом. Наприкінці XVII — на початку XVIII ст. територія Лівобережної Гетьманщини характеризувалася високим рівнем освіченості, більша частина дорослого населення була письменною. Обговоріть, чим це зумовлювалося?

7. Поясніть, чому у творчості українських художників цього періоду з’явилися сюжети з реальними людьми та історичними подіями.

Оцінюємо і створюємо

8. Працюємо в парах. Використовуючи інформацію з відкритих джерел, дослідіть, яких архітектурних змін зазнали стародавні храми України внаслідок барокової реконструкції. Як це відбилося на їхньому зовнішньому вигляді? Відповідь доповніть візуальними джерелами.

9. Напишіть есе про вплив історичних подій на розвиток української культури XVII—XVIII ст.

10. Підготуйте навчальний проєкт «Віртуальний музей “Козацьке бароко”». Доберіть експонати та обґрунтуйте їх вибір.