Історія України. 8 клас. Галімов

§ 26-27. Українські землі в другій половині XVII — на початку XVIII ст.

Тестові завдання

rnk.com.ua/109603

ПРИГАДАЙТЕ

1. Що таке Руїна? Якими є її хронологічні межі?
2. Які українські гетьмани намагалися об'єднати Українську козацьку державу? Що їм завадило це здійснити?
3. На які сили вони спиралися? Які методи для цього використовували?

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

як відбулося закріплення поділу Української козацької держави між Річчю Посполитою та Московським царством;
про відродження правобережного козацтва в останній чверті XVII ст. та його ліквідацію, «Паліївщину»;
про Карловицький конгрес і його наслідки для українських земель;
як розгорталися події національно-визвольної війни угорського народу 1703—1711 рр. під проводом Ференца II Ракоці на Закарпатті.

1. Козацтво у війні Священної ліги з Османською імперією

• Які держави скористалися звитягою українських козаків у війні Священної ліги з Османською імперією?

Підписання Бахчисарайського мирного договору суттєво змінило розклад сил у Центрально-Східній Європі. Він розв’язав руки султану для останнього, як виявилося, великого наступу Османської імперії на Європу. Його кульмінацією стала облога Відня в 1683 р. На допомогу місту вирушив польський король Ян III Собеський із 25-тисячним військом, у якому були й українські козаки. Стрімкий удар польських гусарів по табору османів примусив останніх тікати з місця битви. Після цієї перемоги Річ Посполита вступила до Священної ліги (Папська область, Венеція, австрійські Габсбурги), яка вела боротьбу проти Османської імперії.

Похід війська Кримського ханату та Османської імперії на Відень. Гравюра 1683 р.

У той час як польський король Ян III Собеський громив армію османів під Віднем, 5 тис. козаків на чолі з гетьманом Стефаном Куницьким здійснили похід через молдавські землі в буджацькі та білгородські степи. Вони здобули гучну перемогу над османськими й татарськими військами в битві під містом Тигиня (нині Бендери) і вийшли до Чорного моря. Проте незабаром козаки самі зазнали поразки від османів у Молдавському князівстві. У поразці звинуватили С. Куницького, через що його було страчено. Новим гетьманом став Андрій Могила (Мигула) (1684—1685 рр.).

Віденська битва 1683 р. Художник Ф. Геффелс

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/110328

Король Ян III Собеський прагнув створити міцну перешкоду османським нападам. Тому він вирішив узаконити територіальне козацьке військо на землях Правобережної Наддніпрянщини. Відповідно до універсалу короля (1684 р.) і сеймової Конституції (1685 р.) за козаками затверджували вольності, свободи і привілеї, а також дозволяли заселяти землі колишніх семи правобережних полків (Чигиринського, Канівського, Корсунського, Черкаського, Уманського, Білоцерківського та Кальницького).

На землях, визначених польською владою, було створено чотири територіальні козацькі полки. Очолював козацьку адміністрацію наказний гетьман, якого призначав король. У 1689—1693 рр. наказним гетьманом був Григорій Гришко, а його наступником — Самійло Самусь.

Костел Святих Петра і Павла в Кам'янці-Подільському. Сучасний вигляд. Мінарет костелу залишився після влади Османської імперії. У 1699 р. турецький представник передав місто польським комісарам. Цим завершилося 27-річне панування османів на цих теренах

Козаки нових полків (2 тис. осіб були записані до реєстру) брали активну участь у війні з Османською імперією, за що отримували чималі гроші від польської влади. Зміцнення козацтва призвело до загострення конфлікту зі шляхтою, що спалахнув у 1688 р. за земельні володіння. Проте поки йшла війна, вища влада Речі Посполитої намагалася не помічати цього конфлікту.

Цікаві факти

«...Турки майже три місяці з міста відступали за Карловицьким миром 1699 р., ніхто за турками не гнався, їм навіть вози польська адміністрація давала, щоб турки скоріше з Кам'янця пішли з усім своїм скарбом», — так описують тогочасні події польські дослідники Рената Круль-Мазур і Даріуш Колодзейчик. Церемонія передання міста мала відбутися 15 травня, але її здійснили лише 22 вересня 1699 р.

Засідання Карловицького конгресу. Невідомий художник. Гравюра. 1699 р.

У 1699 р. держави Священної ліги й Османська імперія після Карловицького конгресу (1698—1699 рр.) підписали Карловицький мир, за яким Річ Посполита повертала собі Західне Поділля. Цього самого року сейм ухвалив рішення про ліквідацію козацького війська на Правобережжі.

Словник

Карловицький конгрес 1698—1699 рр. — міжнародний конгрес, на якому були вироблені умови й укладені мирні договори між державами Священної ліги (Австрія, Венеція, Річ Посполита, Московське царство) та Османською імперією, яка зазнала воєнної поразки. Відтоді Османська імперія почала втрачати контроль над своїми володіннями в Європі.

Куруци — учасники антигабсбурзьких повстань в Угорському королівстві в 1672—1711 рр. Здебільшого куруцами були етнічні угорці, але серед них також були словаки та русини (українці).

2. Закарпаття між Габсбургами та Османською імперією

• Як події війни Священної ліги з Османською імперією позначилися на долі Закарпаття?

Після поразки османської армії під Віднем Габсбурги намагалися підкорити володіння трансільванських князів. На той час князем був непримиренний противник Габсбургів Імре Текелі, якого в 1682 р. визнали угорським королем. І. Текелі з 1678 р. був лідером куруців, які у 1672 р. підняли повстання проти зверхності Габсбургів.

Найяскравішими подіями боротьби Габсбургів проти трансільванського князя стали три облоги Мукачівського замку Паланок у 1686—1688 рр., яким керувала дружина І. Текелі княгиня Ілона Зріні з малолітнім сином Францом II Ракоці.

Карта

rnk.com.ua/110329

Втрати Османської імперії за умовами Карловицького миру 1699 р.

Під час оборони княгиня сама керувала вогнем артилерії, планувала вилазки проти військ Габсбургів. У Європі цю облогу обговорювали у світських салонах, і навіть султан віддавав належне мужності й розуму І. Зріні. Проте сили були нерівними. Османи не могли надати належної підтримки. Третя облога замку Паланок завершилася капітуляцією. Княгиню під негласний арешт вивезли до Відня, а Франца II Ракоці — до єзуїтського коледжу в Чехії. У 1692 р. султан обміняв І. Зріні на одного з австрійських генералів. До кінця життя вона прожила у Стамбулі з чоловіком.

Після перевиховання єзуїтами Францу II Ракоці доручили управляти землями в Словаччині та на Закарпатті. Однак незабаром він утік до Речі Посполитої.

Облога Мукачівського замку 1686 р. Невідомий художник. 1695 р.

І. Зріні під час облоги Мукачівського замку. Гравюра. Художник Ф. Жолан

3. Лівобережна Гетьманщина. Гетьманство І. Самойловича

• Якими були основні причини посилення залежності Гетьманщини від Московської держави за часів правління І. Самойловича?

У той час як на Правобережжі і на Закарпатті відбувалися бурхливі події, на Лівобережжі й Слобожанщині панувало відносно мирне життя. Тут зберігався полково-сотенний устрій. На Лівобережжі було десять полків, які, своєю чергою, поділялися на сотні. Водночас на внутрішнє життя Гетьманщини почали впливати царські воєводи, які перебирали на себе чимало владних повноважень.

Як ви вже знаєте, у результаті Хмельниччини землі й угіддя із займанщиною включно селяни вважали своєю власністю. Оскільки Українська козацька держава проголосила своїми володіннями всі землі старост, вигнаної шляхти, католицьких храмів, які перейшли до Військового скарбу, то селяни й держава стали співвласниками землі.

Землі козацтва не підпорядковувалися Військовому скарбу. Тому козаки не сплачували податків, але натомість власним коштом мали нести державну військову службу. У разі ухилення від служби їх виключали з козацького стану, після чого вони втрачали право на землю. У 60—80-ті рр. XVII ст. на Лівобережжі та Слобожанщині почало формуватися старшинське землеволодіння.

Словник

Старшинське землеволодіння — форма землеволодіння, що склалася в Українській козацькій державі. Воно існувало у двох формах: приватній (спадковій) і ранговій (тимчасовій). Як винагороду за несення служби в козацькому війську старшина отримувала на «ранг» (посаду) землі, села й містечка з державного земельного фонду в тимчасове володіння. Також старшина накопичувала землі завдяки займанщині, купівлі землі в козаків, селян.

Зміцнювалися позиції гетьманського й монастирського землеволодінь. Протягом 1657—1672 рр. старшина, шляхта, а також монастирі отримали у володіння 275 сіл і хуторів. У маєтках старшини й шляхти селяни втрачали особисту свободу, мусили сплачувати різні податки та виконувати повинності, у монастирських володіннях — іноді відбували панщину.

Хутір на Дніпрі, який зберігся від козацьких часів. 1916 р.

У другій половині XVII ст. на Лівобережжі загалом спостерігалося піднесення господарського життя. Провідну роль, як і раніше, відігравало землеробство. У старшинських, монастирських господарствах та господарствах заможних козаків вирощували зерно на продаж. Розширювалися посіви під технічні культури, зокрема коноплі. Товарного характеру поступово набували садівництво й городництво. Важливе місце в господарстві посідало і тваринництво. Розводили велику рогату худобу, коней, овець, свиней. У господарстві старшин, заможних козаків переважала наймана праця, але частішали випадки використання праці підлеглих селян. Наприкінці XVII ст. панщина поступово набувала постійного характеру. У цей час швидко розвивалися й міста та містечка, перетворюючись на центри ремесла, промислів і торгівлі. Спостерігався розвиток торгівлі, формувалися центри ярмаркової торгівлі. Основні торговельні зв’язки Лівобережна Гетьманщина мала з Московською державою.

Зверніть увагу

За гетьмана І. Самойловича козакам було дозволено займатися власною прибутковою справою, але за це слід було сплатити «оренду» (так тоді називали дозвіл на господарську діяльність). Це дало поштовх до стрімкого економічного розвитку Лівобережної Гетьманщини і значно наповнило скарбницю гетьмана. Проте для окремих представників козацької старшини власний млинок, ґуральня або інший промисел ставали важливішими, ніж боротьба за Батьківщину.

Гетьманом Лівобережжя, як вам уже відомо, у 1672—1687 рр. був І. Самойлович. За своє тривале 15-річне гетьманування він не лише переймався зовнішніми справами, а й приділяв чимало уваги внутрішнім питанням. За І. Самойловича в Лівобережній Гетьманщині розпочався період відносно стабільного господарського розвитку, відродилося культурне життя. Коштом І. Самойловича збудували ряд соборів, зокрема у Мгарі (зараз територія Полтавської області). Він зміцнив владу гетьманської адміністрації в регіонах, намагався приборкати Запорозьку Січ. Фактично І. Самойлович припинив скликати загальні козацькі ради й почав називати себе «верховним володарем і господарем вітчизни».

Цікаві факти

І. Самойлович мав сумну славу найбільшого казнокрада. За час свого правління він запровадив велику кількість надмірних і незрозумілих податків, мав багато маєтків, які щедро роздавав своїм родичам і друзям. До кінця життя І. Самойлович накопичив величезні статки, які викликали заздрість навіть у найвищого московського чиновництва.

Працюємо з джерелом

Історик XX ст. Д. Дорошенко про І. Самойловича

Гетьман був, безперечно, українським патріотом і мріяв про якнайбільшу самостійність України, був добрим політиком і адміністратором, але занадто честолюбною людиною, яка не вміла й не хотіла жертвувати інтересами особистої кар'єри для загального добра. (Дорошенко Д. І. Нарис історії України. — Львів : Світ, 1991. — 576 с.)

• Працюємо разом. Обговоріть, на які сильні й слабкі риси І. Самойловича вказав історик.

І. Самойлович започаткував інститут «бунчукових (значкових) товаришів». До нього належали діти старшини, які з юнацьких років, перебуваючи в оточенні гетьмана, готувалися в майбутньому обійняти керівні посади. Також гетьман сприяв утвердженню старшинського землеволодіння. Сам він був великим землевласником, зокрема, мав у своєму розпорядженні місто Гадяч і 14 сіл. Прагнення з боку І. Самойловича одноосібної влади, тяжіння до запровадження монархічної форми правління на українських землях непокоїли царський уряд. Серед лівобережної старшини було чимало невдоволених жадобою та здирництвом гетьмана.

4. «Вічний мир» між Московською державою та Річчю Посполитою. Перший Кримський похід

• Як умови «Вічного миру» 1686 р. вплинули на становище українських земель і політичну роль козацтва?

Щоб залучити Московську державу до боротьби з Османською імперією та закріпити за собою Правобережжя, король Ян ІІІ Собеський пішов на примирення з Московією. У 1686 р. між Річчю Посполитою та Московією було підписано «Трактат про Вічний мир», або «Вічний мир», відповідно до якого:

Лівобережжя, Запорожжя й Київ з околицями визнавали за Московією, а більша частина Правобережжя (Північна Київщина й Волинь) — за Польщею;
Московія визнавала за Польщею Поділля, якщо та згодом відвоює його в Османської імперії;
правобережні землі Наддніпрянщини, спустошені польськими й турецько-татарськими військами, мали залишитися незаселеними;
польська влада зобов’язувалася забезпечити православному населенню на своїй території вільне віросповідання;
Московська держава й Річ Посполита вступали у військовий союз, спрямований проти Османської імперії та Кримського ханату.

ПОДІЛ КОЗАЦЬКОЇ ДЕРЖАВИ ЗА «ВІЧНИМ МИРОМ» 1686 р.

Фактично «Вічний мир» 1686 р. скасував Бахчисарайський мирний договір між Московією та Османською імперією. Для Української козацької держави договір означав узаконення на міжнародному рівні її поділу на дві частини. Саме тому проти «Вічного миру» виступав гетьман І. Самойлович, але всі його звернення до царя були марними.

Перша сторінка договору про «Вічний мир» 1686 р.

Після укладення «Вічного миру» Московська держава могла вступити у боротьбу за Північне Причорномор’я. У 1687 р. було здійснено спільний Перший Кримський похід 100-тисячного московського та 50-тисячного козацького війська на чолі з князем Василем Голіциним і гетьманом І. Самойловичем. Проте похід завершився повним провалом. Провину за це безпідставно поклали на І. Самойловича, що стало приводом до усунення його від гетьманства.

5. Обрання І. Мазепи гетьманом. Коломацькі статті

• Завдяки яким подіям І. Мазепа став гетьманом? Чому підписання Коломацьких статей стало поштовхом до заворушень по всій Гетьманщині?

Влітку 1687 р. на річці Коломак (притока Ворскли), де після невдалого Кримського походу отаборилося московське і козацьке військо, за наказом князя В. Голіцина відбулися вибори нового гетьмана. Гетьманська булава дісталася генеральному осавулу Івану Мазепі (1687—1709 рр.).

Гетьман Іван Мазепа. Художник С. Васильківський. Початок XX ст.

• За інформацією з відкритих джерел дізнайтеся, що символізує герб І. Мазепи.

Заступаючи на посаду, І. Мазепа підписав і новий українсько-московський договір — Коломацькі статті. Вони загалом повторювали текст Глухівських статей 1669 р., але до них додали деякі нові пункти, які стали наступним кроком на шляху обмеження прав Гетьманщини з боку Московської держави. Так, статті підтверджували 30-тисячний козацький реєстр, права і привілеї гетьмана та старшини. Проте гетьману заборонялося змінювати генеральну старшину на її урядах без дозволу царя. Також гетьман не міг самостійно здійснювати дипломатичні відносини з іншими державами та був зобов’язаний дотримуватися «Вічного миру» з Польщею (тобто не мав права робити спроби повернути під свою владу Правобережжя). Крім того, гетьман мусив за наказом царя виставляти козацькі війська проти Кримського ханату й Османської імперії. У містах Київ, Чернігів, Переяслав, Ніжин й Остер, як і раніше, розташовувалися московські воєводи із залогами, а в столиці Гетьманщини Батурині — московський стрілецький полк для контролю над гетьманом. Також статті містили спеціальний пункт, який пояснював відносини між Гетьманщиною та Московією: Гетьманщина оголошувалася частиною єдиної держави московського царя. Тобто всі права козаків і Гетьманщини цар міг будь-коли скасувати.

Навчальний фільм

rnk.com.ua/110354

Мазепа. Таємниці великих українців

Звістка про підписання Коломацьких статей стала поштовхом до заворушень по всій Гетьманщині. Козаки та селяни нападали на маєтки старшини.

Новообраний гетьман І. Мазепа закликав населення не чинити самосуду й обіцяв, що припинить зловживання старшин і скасує заведені за І. Самойловича податки. Повстання було придушене.

Постать в історії

Іван Мазепа народився в 1639 р. в селі Мазепинці поблизу Білої Церкви в сім'ї української шляхти. Його юнацькі роки припали на період Хмельниччини та Руїни. Він здобув освіту в Києво-Могилянському колегіумі та Варшавському єзуїтському колегіумі, вивчав артилерійську справу у Франції, Німеччині, Нідерландах та Італії. Крім української, І. Мазепа вільно володів московською, польською, італійською, німецькою, французькою, кримськотатарською мовами та латиною.

І. Мазепа служив при дворі польського короля Яна II Казимира, виконуючи важливі дипломатичні доручення. Згодом він опинився в оточенні гетьманів П. Дорошенка та І. Самойловича. Відвідуючи в службових справах Москву, І. Мазепа налагодив тісні відносини з впливовими особами, наближеними до царя. Усе це було запорукою його успішної діяльності на посаді гетьмана.

6. Другий Кримський похід 1689 р. Азовські походи 1695 і 1696 рр.

• Як можна оцінити участь українських козаків у війнах Московської держави з Османською імперією?

Стабілізувавши ситуацію в Гетьманщині, І. Мазепа був зобов’язаний брати участь у подальших воєнних діях проти Кримського ханату. Насамперед треба було побудувати «городки» понад річкою Самара й заселити їх. Ці «городки» мали стати опорними пунктами для нового наступу на Крим й водночас захищати Гетьманщину від нападів. Будівництво викликало конфлікт із Запорожжям. Щоб його владнати, І. Мазепа надіслав туди гроші.

Коломацькі статті. Титульний аркуш. Копія XVIII ст.

Навесні 1689 р. відбувся Другий Кримський похід московсько-козацького війська. Московське військо загальною кількістю 100 тис. осіб під керівництвом князя В. Голіцина зі слобідськими полками рушило на Крим. До нього приєдналися гетьманські полки на чолі з І. Мазепою. Війська підійшли до стін Перекопа. Однак брак води й продовольства не дав змоги успішно завершити кампанію. Похід закінчився провалом.

У цей час у Москві спалахнула боротьба за владу між царицею Софією (яка мала фактичну владу) та її братами. І. Мазепа швидко зорієнтувався і зайняв бік Петра І, який став новим царем. Новий московський правитель оцінив лояльність гетьмана. Повернувшись із Москви, І. Мазепа почав здійснювати заходи зі зміцнення своєї влади.

Козаки в поході на Крим. Невідомий художник

У цей час війна Московії з Османською імперією тривала. У середині 90-х рр. XVII ст. цар Петро І склав план війни з Османською імперією, який передбачав дії одночасно на двох фронтах: у гирлі Дону, щоб здобути фортецю Азов, і в гирлі Дніпра.

Перший похід Петра І в 1695 р. на Азов зазнав невдачі через відсутність флоту. У той самий час дії І. Мазепи на Дніпрі були успішними: він захопив Кизикермен і Тамань.

Облога Кизикермена 1695 р. Гравюра

Проте це не вплинуло на загалом невдалий перебіг подій. У 1696 р. Петро І разом з козаками наказного гетьмана Якова Лизогуба здійснив другий Азовський похід, і за підтримки новозбудованого флоту Московії та козацької флотилії місто Азов було здобуте.

Воєнні дії точилися й поблизу Очакова, проте взяти його не вдалося. Війна лягла важким тягарем на населення Гетьманщини, яке утримувало московську армію та споряджало козацькі полки. У 1699 р. союзники Петра І, країни Священної ліги, уклали Карловицький мир з Османською імперією. У 1700 р. між Московською державою та Османською імперією був підписаний Константинопольський мирний договір, за яким Московія отримувала Азов на 30 років і частину узбережжя Азовського моря.

7. Московські статті 1689 р. Політика гетьмана І. Мазепи

• Завдяки чому І. Мазепі вдавалося тривалий час утримувати владу?

У 1689 р. гетьман І. Мазепа підписав з Петром І нові Московські статті, які виявилися останніми у відносинах між царями й гетьманами. Московські статті фактично поновлювали податки, що були введені І. Самойловичем та скасовані Коломацькими статтями.

Податки забезпечували економічну незалежність гетьманської скарбниці, а відповідно — і автономію Гетьманщини. Московські статті також дозволяли І. Мазепі навести лад у ґуральництві, що було значним економічним чинником.

Універсал гетьмана І. Мазепи про сплату податків із млинів. Фотокопія. 1695 р.

І. Мазепа домігся проведення огляду й перепису всіх козаків. Цим він прагнув зробити соціальну структуру суспільства стабільною. Гетьман потурбувався й про те, щоб посилити свою владу та мати зверхність не тільки над старшиною, а й над московськими воєводами. Це також було закріплено в новому договорі. Крім того, І. Мазепа домігся захисту прав козаків від тиску духовенства, а прав усього населення Гетьманщини — від свавілля московських воєвод.

Цікаві факти

Низка пунктів Московських статей передбачала зміцнення військової сили Гетьманщини. Передбачалося збільшення кількості охотських (найманих і сердюцьких) полків, яких мали утримувати світські й церковні особи. Також збільшувалася кількість московських військ під приводом захисту Української козацької держави від нападів татар.

Таким чином, уклавши Московські статті, І. Мазепа виразно заявив про початок реалізації нової внутрішньої політики. На першому етапі гетьманства І. Мазепа дотримувався політики добрих відносин із царем: доповідав про «витівки» запорожців, придушував соціальні виступи населення, відправляв козацькі полки в далекі воєнні походи в інтересах Московії. За все це цар щедро обдаровував І. Мазепу. У 1700 р. І. Мазепа отримав найвищий орден — Андрія Первозванного, а в 1707 р. — титул князя Священної Римської імперії.

Цікаві факти

Гетьман І. Мазепа мав одну з найкращих у тогочасній Україні книгозбірень й обдаровував книжками монастирі, церкви, окремих осіб.

Оздоблення дзвіниці Софійського собору в Києві — яскравий приклад українського бароко. Сучасний вигляд

У соціально-економічній політиці гетьман зробив основну ставку на козацьку старшину й українську шляхту, прагнучи закріпити їх як привілейовані верстви суспільства. І. Мазепа сприяв зростанню великого старшинського та монастирського землеволодінь. У 1701 р. він обмежив панщину для селян, яка не мала перевищувати двох днів на тиждень. Крім того, І. Мазепа здійснив перепис козацького стану, ускладнивши цим перехід до нього з інших суспільних станів.

Сам гетьман мав близько 100 тис. селян на українських землях та 20 тис. селян у Московській державі. Він був одним із найзаможніших людей Європи, мав багаті колекції зброї та книг. Наслідком такої політики стало посилення всіх форм визиску селян, козаків і міщан, загострення соціальних суперечностей в українському суспільстві. Проте воєнні потреби вимагали боєздатного козацького війська. У 1698 р. козаків було поділено на спроможних виконувати військову службу (виборних) і неспроможних (підпомічників), які мали допомагати виборним у веденні господарства. Такий самий поділ згодом був запроваджений і на Слобожанщині.

Під час Другого Кримського й Азовських походів І. Мазепа власним коштом спорудив понад 700 човнів, які ходили по Дніпру, здійснюючи перевезення військ, вантажів та висаджуючи десанти. Із метою оборони південних кордонів гетьман побудував фортеці, зокрема Новобогородицьку та Новосергіївську на річці Самара.

Цікаві факти

Під безпосереднім наглядом і керівництвом І. Мазепи було споруджено 12 храмів та відновлено 20. Внесок І. Мазепи в розвиток архітектури й будівництва був настільки вагомим, що тогочасний різновид українського бароко дослідники називали «мазепинським бароко». І. Мазепа також сприяв перетворенню Києво-Могилянського колегіуму на академію (1701 р.). У 1700 р. на українських землях було засновано новий навчальний заклад — Чернігівський колегіум. На думку дослідників, така цілеспрямована та всебічна культурна діяльність І. Мазепи дає змогу говорити про неї не просто як про благодійництво, а як про зважену далекоглядну державну політику.

І. Мазепа серед своїх добрих справ. Художник І. Мігура. Гравюра 1706 р.

• За інформацією з відкритих джерел з'ясуйте, що зображено на гравюрі. Про які добрі справи І. Мазепи йдеться?

Одним із найважливіших напрямів загальної державної політики І. Мазепи була культурно-просвітницька діяльність. У розвиток української освіти, науки, архітектури, літератури, книгодрукування гетьман вкладав величезні кошти з військової скарбниці та власні кошти, справедливо вважаючи, що лише в такий спосіб Гетьманщина може зрівнятися з європейськими державами.

Багато нових споруд з’явилося в Києві. У 1690 р. було збудоване нове приміщення Києво-Могилянського колегіуму, у 1698 р. — Богоявленська церква Братського монастиря, дзвіниця Софійського собору, до 1695 р. обнесено новим муром Києво-Печерську лавру.

8. Повстання під проводом С. Палія (1702-1704 рр.)

• Чи можна вважати повстання С. Палія успішним? Чому?

У 1699 р. сейм Речі Посполитої ухвалив рішення про ліквідацію козацького війська на Правобережжі. Гетьману С. Самусю та полковникам наказали розпустити полки. Однак вони відмовилися виконати це розпорядження та розпочали боротьбу проти польського панування, яку сучасники називали «другою Хмельниччиною», або «Паліївщиною». На чолі повстання став полковник Семен Палій (Гурко).

Антимосковське повстання Петра Іваненка (Петрика)

rnk.com.ua/110330

Гетьман Самусь і полковник С. Палій. Невідомий художник

Відверта боротьба проти Польщі розпочалася в 1701 р. із селянських заворушень на Поділлі та Брацлавщині. У 1702 р. повстання охопило Київщину та Східну Волинь. На бік повсталих перейшли всі правобережні полки. Коронний гетьман С. Яблоновський спробував захопити С. Палія у Фастові, але на захист міста піднялися всі жителі. Після невдалої облоги міста польські війська відступили на Поділля, а козаки С. Палія зайняли територію майже всієї Правобережної Гетьманщини та вигнали звідти шляхту.

Семен Палій. Невідомий художник. XIX ст.

Влітку 1702 р. повстання спалахнуло з новою силою, набувши рис національно-визвольної боротьби. У листопаді повсталі захопили опорний пункт Речі Посполитої на Правобережжі — Білу Церкву, а згодом Немирів. Польські війська з великими труднощами приборкали повстання на Поділлі та Брацлавщині.

На той час Річ Посполита перебувала у складних умовах. У країні виникло два ворожі табори: один на чолі зі Станіславом Лещинським, який підтримувала Швеція, інший — на чолі з Августом II Сильним за підтримки Московської держави.

Пам'ятник на честь визволення міста Біла Церква (Київська область) у 1702 р. козаками під проводом полковника С. Палія

Повстання відповідало інтересам Швеції, але його лідери сподівалися на допомогу Московської держави й лівобережного гетьмана. І. Мазепа теж хотів скористатися ситуацією для відновлення єдності Гетьманщини.

У 1704 р. під приводом допомоги королю Августу II козаки І. Мазепи вступили на Правобережжя. Їх зустрічали як визволителів.

Повстання припинилося. Однак несподівано С. Палія як можливого претендента на гетьманську булаву було заарештовано й за згодою царя заслано до Сибіру. І. Мазепа взяв на себе управління Правобережною Гетьманщиною. На цих землях він проводив обережну політику. З одного боку, було збільшено кількість козацьких полків до семи: уся старшина, крім С. Палія, залишилася на своїх посадах. З іншого — карали «бунтівників» й підтримували шляхту.

Король Станіслав Лещинський і Карл XII. Музей «Львів Стародавній»

• Поміркуйте, чому в музеї головними героями експозиції є фігури короля Станіслава Лещинського і Карла XII.

У 1707 р. ситуація різко змінилася. Шведський король Карл XII здійснив похід, завдавши поразки Августу II, який був одночасно правителем Саксонії. Петро І опинився перед вибором: приєднати до Московії Правобережжя й тим самим налаштувати проти себе польську шляхту чи залишити Правобережжя у складі Речі Посполитої, підтримавши промосковські сили. Він вирішив, що краще мати в Польщі промосковські сили при владі й контролювати всю країну, ніж заволодіти однією її частиною. Проте це не влаштовувало І. Мазепу і не відповідало інтересам українського народу.

Постать в історії

Семен Палій (Гурко) народився на початку 40-х рр. XVII ст. на Чернігівщині в козацькій сім'ї. Освіту він здобув у Києво-Могилянському колегіумі, потім став козаком Ніжинського полку, служив у війську П. Дорошенка. Із кінця XVII ст. С. Гурко перебував на Запорожжі, де швидко завоював авторитет серед козаків і дістав прізвисько Палій. У 1683 р. С. Палій очолив козацький загін, що разом із польськими військами захищав Відень від османського вторгнення. Після повернення з походу С. Палій оселився на Правобережжі. Коли польська влада оголосила про формування козацьких полків, С. Палій разом із кількома сотнями запорожців заснував полк із центром у місті Фастів. Проте на ці землі прагнула повернутися й шляхта. Ситуацію загострило укладення «Вічного миру» між Річчю Посполитою та Московською державою, за яким Правобережжя залишалося у складі Речі Посполитої. На всі звернення С. Палія із закликами до царя взяти Правобережжя під свою владу той відповідав відмовою. У 1689 р. С. Палій із загоном козаків напав на Немирів, де перебував прихильний до Польщі гетьман Г. Гришко. Узяти місто не вдалося. С. Палія заарештували й ув'язнили. За рік козаки його звільнили, і він повернувся до Фастова, де продовжив свою політику.

9. Події національно-визвольної війни угорського народу 1703-1711 рр. на Закарпатті

• Що спонукало українських селян узяти активну участь у визвольній боротьбі угорського народу?

У травні 1703 р. в селі Вари Березького комітату почалося повстання селян (куруців) проти свавілля габсбурзьких чиновників. Керівником селянського повстання був місцевий селянин Тамаш Есе. Хоча повсталі селяни не мали успіху, їх підтримав трансільванський князь Ференц II Ракоці, що перебував на той час у Бережанах у маєтку коронного гетьмана Речі Посполитої А.-М. Сенявського.

Зустріч Ференца II Ракоці з Тамашем Есе. Художник Е. Веспремі

Ференц II звернувся до «всіх шляхетних і безродних угорців» з вимогою визволення Угорщини від «протиправного і нестерпного гніту» австрійської вояччини і чиновників, які безперешкодно господарювали в країні.

Прихильники князя і селянські загони захопили Мукачеве, родове місто князя. Проти повсталих австрійці спрямували невеликі, але потужні сили, які примусили їх відступити з міста. На допомогу Ференцу II Ракоці рушив зі своїми прихильниками колишній володар Ужгородського замку граф Міклош Берчені. У його війську були й українські козаки. Це дало можливість повсталим переломити ситуацію на свій бік і захопити всю північно-східну частину колишнього Угорського королівства (тепер територія Закарпаття, Словаччини і частина Угорщини).

Зверніть увагу

Одні з найбоєздатніших підрозділів війська князя, а також його особиста гвардія складалися з русинів (українців). Не випадково у своїх мемуарах Ференц II Ракоці згадував русинів як «найвірніший народ», підкреслюючи: «Відданість цих людей була безмежною, вони вливалися в ряди моєї армії і більше не відставали від мене... Вони заявляли, що їхнім бажанням є жити або померти разом зі мною».

Тамаш Есе. Художник К. Руш. 1868 р.

До повстання долучилися тисячі жителів цих земель. Усім, хто приєднається до лав його армії, Ференц II Ракоці пообіцяв звільнення від державних податків і поміщицьких повинностей. Так почалася національно-визвольна війна угорського народу 1703—1711 рр.

Уже наприкінці 1703 р. армія вступила в центральні райони Угорщини. До неї приєднувалися й угорські дворяни та населення міст. У ході війни армія куруців перетворилася на організовану й значну силу. Поступово всі командні посади в армії перебрали на себе угорські дворяни. Під час своїх найбільших успіхів у ній налічувалося понад 100 тис. вояків. Також діяли сотні окремих селянських загонів.

Мукачівський замок став основною резиденцією Ференца II Ракоці, де він вів переговори із французькими, сербськими, османськими, польськими та московськими послами про міжнародну підтримку антигабсбурзької війни.

Мукачівський замок. Сучасний вигляд

Цікаві факти

Поряд із Мукачівським замком був заснований монетний двір, на якому через нестачу золотих і срібних грошей від початку 1704 р. карбували мідні монети з написом «За свободу».

У 1704 р. Ференц II Ракоці був обраний князем Трансільванії, а згодом, у вересні 1705 р., на засіданні державних зборів у місті Сечень (Угорщина) він отримав титул князя-правителя (вождя) Угорщини. Щоправда, для обмеження його влади було створено сенат (входило 25 осіб).

Проте князь Ференц II Ракоці, який формально вважався головою конфедерації дворянства, прагнув правити абсолютистськими методами. Він керував армією, зовнішньою та внутрішньою політикою, приділяв увагу розвитку торгівлі, забезпеченню рівноправності конфесій і неугорців, які брали участь у війні. Дипломатичні завдання виконувала його канцелярія, а фінансово-економічна рада відповідала за збирання податків. Зокрема, його система податків виявилася для Центрально-Східної Європи новаторською, оскільки ставила за мету охопити всі верстви населення (в тому числі й привілейовані стани) й усі види діяльності та ресурси в країні. Як наслідок — із соціальних завоювань початкового етапу війни збереглося лише право не платити державні податки тим, хто воює.

Ференц II Ракоці. Художник А. Маньокі. 1712 р.

У 1707 р., у розпал війни, на засіданні державних зборів у місті Онод (Угорщина) було прийнято історичне рішення про усунення Габсбургів з угорського престолу.

Проте визвольна війна пішла на спад. Ференц II Ракоці не виконав своїх обіцянок перед куруцами та кріпаками, яких обіцяв звільнити від особистої залежності й панщини, а натомість переконував їх, що визвольна війна не повинна «право і волю землевласників підірвати, тільки знищити австрійський деспотизм». Зрештою в 1708 р. відповідний закон було ухвалено (опубліковано в 1709 р.), але запізно. Як визнав сам Ференц II Ракоці, «дворянство щодня дедалі більше встановлювало владу над кріпаками й відбило в них настрій воювати».

Працюємо з джерелом

Зі спогадів дворянина Дьєрдя Палоці Хорвата, який виступав на боці Габсбургів

Що це за Божий світ настав, наші піддані переслідують нас, як псів... Натовп русинів, одягнутих у гуні, спустився з гір, зайняв місто... Ужгородський замок верховинці із сокирами так обклали, що хіба тільки птах може туди залетіти. (Закарпатський краєзнавчий музей, документ № 120.)

• Оцініть роль русинів (українців) у подіях національно-визвольної війни угорського народу?

Повстанців почали переслідувати невдачі. До воєнних катастроф додалися природні лиха — у 1710 р. спалахнула чума. Армія зменшувалася і розпадалася. Дворянство відкрито переходило на бік Габсбургів.

Усе це призвело до поразки в 1711 р. Останнім склало зброю Мукачеве, а колишній командувач ужгородського гарнізону повстанців Іван Беца зі своїми соратниками продовжили боротьбу як народні месники (опришки).

Прапор військових частин угорських повстанців

Після поразки національно-визвольної війни Ференц II Ракоці спочатку перебував в еміграції в Московській державі, згодом у Франції (до 1717 р.), а решту життя (до 1735 р.) жив у Стамбулі. Весь час він не полишав спроб відновити боротьбу за незалежність Угорського королівства.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

участь козацтва у війні Священної ліги з Османською імперією;
наслідки «Вічного миру» для подальшої долі Української козацької держави;
правління І. Самойловича;
початок правління гетьмана І. Мазепи та його політику щодо Московської держави;
підсумки Карловицького конгресу та його наслідки для українських земель;
події «Паліївщини» та лідера козацького повстання С. Палія;
події національно-визвольної війни угорського народу 1703—1711 рр. під проводом Ференца II Ракоці на Закарпатті.

Працюємо з хронологією

1683 p.	Облога Відня Османською імперією
1686 p.	«Вічний мир» між Річчю Посполитою і Московським царством
1686—1700 pp.	Війна Московського царства з Османською імперією
1687, 1689 pp.	Кримські походи московсько-козацького війська
1687 p.	Обрання гетьманом Лівобережної Гетьманщини І. Мазепи
1692 p.	Початок антимосковського повстання П. Іваненка (Петрика) за підтримки Кримського ханату

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. У якому році І. Мазепа став гетьманом України? Завдяки чому це відбулося?

2. Складіть перелік основних подій національно-визвольної війни угорського народу 1703—1711 рр. на Закарпатті.

Застосовуємо і аналізуємо

3. Чи можна вважати процес формування старшинського землеволодіння закономірним для тогочасного суспільства? Чому?

4. Виконайте завдання за картою атласу.

1) Визначте межі розподілу українських земель за Андрусівським перемир’ям 1667 р., Бахчисарайським мирним договором 1681 р. і «Вічним миром» 1686 р.

2) Покажіть основні події війни Московської держави з Османською імперією.

5. Як позначилася на становищі Української козацької держави війна Московської держави з Османською імперією 1687—1700 рр.?

6. Створіть сенкан до понять «Кримські походи», «Азовські походи», «Вічний мир».

7. Поясніть, чим було зумовлене відновлення козацтва на Правобережжі в останній чверті XVII ст.

8. Охарактеризуйте Коломацькі статті 1687 р. і Московські статті 1689 р. Визначте їхні відмінності від попередніх договірних статей.

9. Працюємо в малих групах. Метод «Кола Венна». Визначте основні відмінності між умовами Андрусівського перемир’я та «Вічного миру» щодо українських земель.

Працюємо з хронологією

1695, 1696 pp.	Азовські походи московських і козацьких військ
1699 p.	Карловицький конгрес
1700 p.	Константинопольський мирний договір між Московським царством та Османською імперією
1702—1704 pp.	Повстання С. Палія («Паліївщина»)
1703—1711 pp.	Національно-визвольна війна угорського народу під проводом Ференца II Ракоці

Оцінюємо і створюємо

10. Працюємо в малих групах. Створіть ментальну карту, яка характеризує внутрішню політику І. Мазепи. Висловіть думку, як внутрішня політика І. Мазепи відображала його спроби захистити автономію Гетьманщини в умовах зростання впливу Московської держави.

11. Працюємо разом. Обговоріть і визначте:

1) Чиї інтереси захищали І. Самойлович та І. Мазепа у внутрішній політиці?

2) Чому у 80-ті рр. XVII ст. стало можливим, щоб сусідні держави без згоди українського населення ділили його землі? Доберіть аргументи на підтвердження цієї думки.

12. Працюємо в парах. Оцініть роль І. Мазепи в галузі культури. Поміркуйте, чому він приділяв значну увагу розвитку Києво-Могилянської академії та церковної архітектури. Результат роботи подайте у вигляді постера.

13. Створіть перелік відомих історичних міфів про І. Мазепу та наведіть факти, які їх розвінчують. Результат роботи подайте у вигляді інтерактивної презентації.

14. Працюємо в малих групах. Дослідіть життєвий шлях І. Самойловича, І. Мазепи та С. Палія. Результат роботи подайте у вигляді переліку чинників, що їх об’єднують.