Історія України. 8 клас. Галімов

§ 24. Правобережна та Лівобережна Гетьманщина в 60—70-х рр. XVII ст.

Тестові завдання

rnk.com.ua/109601

ПРИГАДАЙТЕ

1. Працюємо в малих групах. Обговоріть і визначте, коли та внаслідок яких подій відбувся розкол Гетьманщини на Лівобережну й Правобережну.
2. Покажіть на карті атласу держави, які прагнули заволодіти українськими землями.
3. Охарактеризуйте напрями зовнішньої політики гетьманів України, які були спрямовані на запобігання заволодінню українськими землями з боку інших держав.

ОПРАЦЮВАВШИ ПАРАГРАФ, ВИ ДІЗНАЄТЕСЬ:

про гетьманство П. Дорошенка та його спроби об'єднати під своєю владою всі українські землі;
про прояви втручання у внутрішні справи Гетьманщини сусідніх держав;
про запеклу боротьбу за Правобережжя;
хто такі сердюки, компанійці.

1. Гетьман П. Дорошенко. Антимосковське повстання на Лівобережжі. Возз’єднання Гетьманщини

• Які дії вчинив П. Дорошенко у спробах об'єднати Гетьманщину?

Ставши гетьманом, П. Дорошенко підпорядкував своїй владі все Правобережжя та за допомогою жорстких заходів навів лад: відбудовувалися міста, відновлювалися господарство й органи влади. Було створено 20-тисячне військо сердюків. Проте для подальшого здійснення планів гетьмана ресурсів Правобережжя було недостатньо.

Для проведення об’єднавчої політики П. Дорошенко, як колись Б. Хмельницький, вирішив заручитися підтримкою Кримського ханату. Спочатку він намагався поширити свою владу на Волинь, Західне Поділля, Східну Галичину, що створило б базу для подальшої боротьби. Тут були значні людські ресурси, і ця територія відносно мало постраждала від військових протистоянь попередніх років.

Постать в історії

Петро Дорошенко — яскрава постать в історії Козацької держави. Його навіть називали «Сонцем Руїни». П. Дорошенко народився в 1627 р. в Чигирині в козацькій родині. Його дід Михайло Дорошенко був гетьманом Війська Запорозького (трагічно загинув), а батько — полковником за часів гетьманства Б. Хмельницького. П. Дорошенко здобув добру освіту, знав латинську й польську мови. У віці 30 років він став полковником Прилуцького полку, потім — Черкаського й Чигиринського полків у війську Б. Хмельницького. Деякий час він підтримував гетьмана І. Виговського, а потім Ю. Хмельницького.

• Висловіть думку, чому П. Дорошенка називали «Сонцем Руїни».

Словник

Сердюки — наймане піхотне військо, яке набирав гетьман; становило його особисту гвардію. Військо складалося переважно з козаків та частково іноземців (волохів, сербів, поляків). Сердюцькі полки було ліквідовано в 1726 р.

УКРАЇНСЬКА КОЗАЦЬКА ДЕРЖАВА В 1667—1687 рр.

• Які території України найбільш потерпали від бойових дій?

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/110323

Проте Західний похід П. Дорошенка (вересень-жовтень 1667 р.) разом із кримськими татарами виявився невдалим. Татари не проминали нагоду брати ясир і грабувати, що викликало невдоволення та опір населення. Цим скористався гетьман Ян Собеський, який уміло налагодив оборону.

Остаточно зірвав план П. Дорошенка похід харківського полку І. Сірка із запорожцями на Кримський ханат. У вирішальний момент (Я. Собеський перебував в облозі українсько-кримськотатарського війська в укріпленому таборі біля Підгайців) хан уклав мир із поляками та повернувся з військом в Крим. П. Дорошенко був змушений підписати з Річчю Посполитою Підгаєцький договір (1667 р.), за яким визнав підданство короля та дозволив польській шляхті повернутися до своїх маєтків.

Монети монетного двору гетьмана П. Дорошенка

• Чи можна вважати ці монети історичною спадщиною не лише сучасної Польщі, а й України? Чому?

У той самий час на Лівобережжі спалахнуло повстання проти московської влади. Воно було зумовлене прагненням царської влади якомога швидше реалізувати умови Московських статей щодо новоприєднаних земель.

У лютому 1668 р. І. Брюховецький, розчарований московським підданством, умовами Андрусівського перемир’я, прагнучи втримати владу, оголосив про розрив із Московською державою. Невдовзі з більшої частини Лівобережжя було вигнано царських воєвод. Розпочалося повстання й на Слобожанщині під проводом І. Сірка.

Цікаві факти

Не подобалося українцям і свавілля особисто І. Брюховецького. Той перед приходом воєвод сам встиг зібрати податки. Крім того, нерідко засилав до Сибіру козацьку еліту — прихильників Я. Сомка і П. Золотаренка, полонених правобережних старшин і навіть представників своєї адміністрації.

Цією ситуацією скористався гетьман П. Дорошенко. Заручившись підтримкою лівобережної старшини та кримського хана, він у червні 1668 р. вступив на Лівобережжя. Козаки лівобережних полків убили І. Брюховецького та приєдналися до П. Дорошенка. На загальній козацькій раді П. Дорошенка обрали гетьманом усієї козацької України.

Це був беззаперечний успіх гетьмана, але такий розвиток подій не влаштовував сусідні держави. Польські підрозділи увірвалися на Брацлавщину. Для організації опору П. Дорошенко був змушений повернутися на Правобережжя, залишивши на Лівобережжі наказним гетьманом Дем’яна Ігнатовича, більш відомого як Дем’ян Многогрішний (існують й інші версії повернення П. Дорошенка на Правобережжя: зрада дружини, відхід татар у Крим тощо).

Гетьман Д. Ігнатович (Многогрішний). Реконструкція. Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» в Батурині (Чернігівська область)

Відбивши наступ польського війська, П. Дорошенко опинився перед небезпекою нової міжусобиці. Запорожжя, яке підтримував кримський хан, проголосило гетьманом запорозького писаря Петра Суховія (1668—1669 рр.). П. Суховій визнав зверхність хана над Козацькою державою.

2. Прийняття Українською козацькою державою протекторату Османської імперії (1668-1669 рр.)

• Що спонукало П. Дорошенка прийняти протекторат Османської імперії?

Намагаючись уникнути міжусобиці та війни з Кримським ханатом, П. Дорошенко направив посольство до Стамбула з пропозиціями, за яких Гетьманщина погоджувалася прийняти протекторат Османської імперії. Умови були такими: усі українські землі від річки Вісла й міст Перемишль і Самбір на заході до Севська й Путивля на сході мають перебувати в межах Гетьманщини; населення звільнялося від сплати податків і данини; православна церква мала отримати автономію; туркам і татарам заборонялося в межах України руйнувати поселення, брати ясир, зводити мечеті тощо. На більшість із цих умов султан Мехмед IV погодився.

Пам'ятник на місці битви під Підгайцями (Тернопільська область). Сучасний вигляд

• За додатковими джерелами дізнайтеся, коли та за чиєї ініціативи було споруджено пам'ятник. Яка його історія?

На Лівобережжя тим часом рушило московське військо на чолі з князем Г. Ромодановським. Московити влаштували показову розправу над жителями Ніжина. Наказний гетьман Д. Ігнатович перейшов на бік Московії, склавши таємно присягу царю в обмін на обіцянку повернути умови договору з козаками 1654 р., виведення усіх воєвод і скасування податків на користь царської скарбниці, виплату компенсації українським містам за руйнування.

У грудні 1668 р. на Старшинській раді Чернігівського, Ніжинського й Стародубського полків Д. Ігнатович був проголошений гетьманом. Після переходу на бік Московії Вселенський патріарх піддав Д. Ігнатовича анафемі, але невдовзі московський цар Олексій Романов допоміг її зняти. Прихильники П. Дорошенка витіснили московські війська з Лівобережжя, але не закріпилися там.

Султан Мехмед IV (1648—1687 рр.)

Ситуацією скористався П. Суховій, який узяв під контроль південь Лівобережжя. На кінець 1668 р. на українських землях було три гетьмани: чигиринським був П. Дорошенко, сіверським — Д. Ігнатович (орієнтувався на Москву) та січовим — П. Суховій (орієнтувався на Кримський ханат). Згодом запорожці змінили П. Суховія на Михайла Ханенка (1669—1670 рр.), який став на пропольські позиції.

Портрет Михайла Ханенка. Художник Г. Васько. XIX ст.

Цікаві факти

У серпні 1669 р. частина козаків проголосила гетьманом уманського полковника М. Ханенка, якого підтримала Річ Посполита, і збройне протистояння продовжилося. П. Суховій став генеральним писарем в уряді новообраного гетьмана. У вересні 1670 р. М. Ханенко підписав Острозькі статті, за якими козаки поверталися в підданство до польського короля та відмовлялися від будь-яких відносин з іншими державами. Натомість козаки зберігали давні вольності, проголошувалися «безпека, вольності й повага на вічні часи» до православного духовенства.

У березні 1669 р. по обидва боки Дніпра відбулися окремі ради. На загальній козацькій раді в Глухові під час переобрання Д. Ігнатовича гетьман ухвалив нові договірні статті з Московською державою (Глухівські статті). Проте даних обіцянок Москва дотрималася лише частково.

Д. Ігнатович переніс свою резиденцію з Гадяча до Батурина, де його охороняли тисяча московських стрільців. Відтоді московські війська завжди перебували в резиденції лівобережного гетьмана.

Цікаві факти

Підписуючи Глухівські статті, царська влада пішла на деякі поступки Українській козацькій державі. Зокрема, московські воєводи мали перебувати лише в п'яти містах (Київ, Переяслав, Ніжин, Чернігів, Остер), а їхні функції обмежувалися лише військовими справами. Збір податків із місцевого населення переходив до козацької старшини. Гетьману, як і раніше, забороняли вести зовнішньополітичні справи, але його представники могли бути присутніми на посольських з'їздах, де вирішували питання, пов'язані з козацькою Україною. Гетьман отримав право на створення найманого кінного війська компанійців кількістю 1 тис. осіб. На них покладали функції підтримання порядку. Їх набирали з козаків або іноземців (волохів, сербів тощо). Від 20-х рр. XVIII ст. компанійці стали наближеними до гетьмана особами, що мали певні привілеї. Перехід селян у козаки обмежувався. Українцям заборонялося торгувати тютюном і вином у московських містах.

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/110324

На Правобережжі П. Дорошенко збирав об’єднавчий з’їзд, але Д. Ігнатович туди не прибув і доніс про нього цареві. 11—12 березня 1669 р. на генеральній раді Війська Запорозького поблизу Корсуня офіційно було проголошено про «підданство салтану» на зразок залежності від Порти Волоського й Молдавського князівств. П. Дорошенко отримав від султана Мехмеда IV титул бея українського санджака, до якого увійшли території трьох «козацьких народів» — запорозького («жовтого очерету»), лівобережного («барабашського») і правобережного («поткальського») козацтва.

Цитадель Батуринської фортеці — політичного центру Батурина XVII ст. Сучасна реконструкція. Національний історико-культурний заповідник «Гетьманська столиця» в Батурині (Чернігівська область)

• Висловіть думку, чому важливо зберігати історичну спадщину.

Працюємо з джерелом

Історик Віктор Брехуненко про протекторат Османської імперії

...Андрусівське перемир'я 1667 р. не залишило П. Дорошенкові іншого вибору, ніж шукати точку опори в мусульманських сусідах. Перед очима був приклад Молдови, яка попри все зберігала свою державність під протекцією султана. Перед очима були спроби Б. Хмельницького за допомогою турецького протекторату вгамувати апетити Речі Посполитої, а пізніше й Московії... Зрештою, Стамбул був тоді єдиною потугою, не зацікавленою в поділі України, крім того, він міг приструнити Крим. (Брехуненко В. Східна брама Європи. Козацька Україна середини XVII — XVIII ст. — К., 2014. — 504 с.)

• 1. Що, на думку історика, робило союз з Османською імперією для П. Дорошенка неминучим? 2. Чи був союз з Османською імперією природним для Української козацької держави? Чому?

3. Війни за Правобережжя

• Чому Правобережжя стало центром боротьби Османської імперії, Речі Посполитої і Московського царства?

У 1671 р. великий візир Османської імперії Фазіл Ахмед Кепрюлю розпочав війну проти Речі Посполитої за підтримки гетьмана П. Дорошенка. У 1672 р. об’єднане військо підійшло до Кам’янця (тепер Кам’янець-Подільський), який 27 серпня було захоплено.

Далі військо османів і козаків рушило на Львів і взяло його в облогу. Король Речі Посполитої Михайло Корибут Вишневецький погодився на укладення Бучацького мирного договору (1672 р.), за яким Османська імперія отримала Поділля, частину Галичини та підтвердила протекторат над Правобережжям. Річ Посполита зобов’язувалася сплачувати щорічну данину.

За цим договором, усупереч бажанню П. Дорошенка під пряму владу султана переходили території колишніх Подільського, Могилівського і частково Брацлавського й Уманського полків козацької України. Вони перебували під султанською владою до 1699 р.

Облога Кам'янця в 1672 р. Гравюра на міді

• За інформацією з відкритих джерел з'ясуйте, чому унікальне розташування фортеці не врятувало її від захоплення Османською імперією.

За Бучацьким договором Військо Запорозьке перейшло під булаву П. Дорошенка «у старих кордонах» (Брацлавське й Київське воєводства). Однак поляки не поспішали виконувати свої зобов’язання. Польський сейм так і не визнав договір. Війна тривала.

Поразку Речі Посполитої серйозно сприйняли в Московській державі. Її уряд не довіряв гетьману Д. Ігнатовичу.

Після підписання Глухівських статей Д. Ігнатович узяв собі за мету відновити права козацької України часів Б. Хмельницького й припинив узгоджувати свою політику з Московією. Він відновив зв’язки з П. Дорошенком і почав надавати йому військову допомогу, позбавив посад багатьох промосковськи налаштованих старшин. У 1672 р. ця група старшин, змовившись із московськими стрільцями, заарештувала Д. Ігнатовича та його соратників і відправила до Москви. Після катувань гетьмана «як зрадника царя» засудили до страти, яку замінили на заслання до Сибіру.

Сторінка Бучацького договору 1672 р., де вперше вжито назву «Українська держава». Фотокопія

• Про що свідчить наведений документ?

Новим гетьманом Лівобережжя призначили прихильного до Московії Івана Самойловича (1672—1687 рр.). Одночасно було ухвалено Конотопські статті, які здебільшого повторювали Глухівські, але містили й нові обмеження влади гетьмана: гетьман не мав права звільняти з посад і судити старшину без ради з усією старшиною; гетьману заборонялося без царського указу та згоди Старшинської ради підтримувати відносини з правителями інших держав і гетьманом П. Дорошенком. Положення про необхідність присутності представників гетьмана на з’їзді послів під час обговорення справ, що стосувалися Української козацької держави, були вилучені.

Бій за османський прапор. Художник Ю. Брандт

І. Самойлович розпочав гетьманування з усебічної підтримки московського православ’я і упорядкування земельних питань на підлеглій території. Проте головне — він став інструментом у боротьбі Московської держави за Правобережжя.

Портрет гетьмана І. Самойловича. Невідомий художник. XIX ст. (з колекції К. Скаржинської)

З 1673 р. війна за українські землі спалахнула з новою силою. Військо Речі Посполитої під керівництвом гетьмана Яна Собеського завдало поразки війську османів під Хотином. Це ускладнило становище П. Дорошенка, який втратив османську підтримку.

4. Московсько-українська війна 1674-1676 рр. Чигиринські походи

Бучацький договір сприйняли в Московській державі як відмову Речі Посполитої від Правобережжя. Московія вирішила скористатися ситуацією, щоб прибрати до рук Правобережжя, не порушуючи Андрусівського перемир’я. Спалахнула чергова московсько-українська війна 1674—1676 рр.

У 1674 р. І. Самойловича проголосили гетьманом «обох боків Дніпра», присвоївши титул П. Дорошенка. М. Ханенко, що прибув на раду, склав гетьманські клейноди. Крім цього, на територію Війська Запорозького ще із січня 1674 р. розпочався наступ московських військ. 2 серпня вони взяли в облогу військо П. Дорошенка в Чигирині — столиці Війська Запорозького. Московитів підтримало населення Ладижина й Умані. Довідавшись про ситуацію, султан Мехмед IV наказав надати П. Дорошенку допомогу. 19 серпня військо султана здобуло Ладижин, а 4 вересня — Умань. Жителів обох містечок було страчено або забрано в ясир як зрадників і бунтівників. На жаль, унаслідок воєнних поразок і втрати популярності через каральні дії османів, які поводилися як завойовники, а не союзники, П. Дорошенко схилився до думки про перехід під владу московського царя. Він присягнув перед кошовим отаманом І. Сірком, а той доповів про це лівобережному гетьману І. Самойловичу. Проте московська влада не визнала цей акт присяги. У вересні 1676 р., коли московська армія оточила Чигирин, П. Дорошенко, щоб уникнути кровопролиття, поклав перед брамою булаву та склав присягу царю. Так Москва здолала Козацьку державу, засновану Б. Хмельницьким, присвоївши її спадок. Проте боротьба на цьому не завершилася.

Цікаві факти

Через десять днів П. Дорошенко разом з 2 тис. козаків прибув до табору І. Самойловича і московського боярина Г. Ромодановського, де віддав лівобережному гетьману дві булави та інші клейноди, що належали Б. Хмельницькому (були прислані колись йому султаном). Згодом П. Дорошенко був доправлений до Москви, де перебував у почесному полоні. У 1680 р. він прийняв пропозицію стати воєводою. Тоді ж йому були надані й вотчини. Помер П. Дорошенко в 1698 р.

Тим часом у жовтні 1676 р. Ян III Собеський (з 1674 р. король Речі Посполитої) після важкої перемоги уклав із султаном Журавненський мирний договір, яким підтверджував умови попереднього, але натомість скасовував щорічну данину Османській імперії. Проте й цей договір сейм не схвалив, і згодом бойові дії відновилися.

Після зречення П. Дорошенка уряд Османської імперії спробував за допомогою Ю. Хмельницького утримати за собою Правобережжя. У 1677 р. султан Мехмед IV вручив йому булаву з гучним титулом «князя Сарматії та України, володаря Війська Запорозького». Навесні 1677 р. разом з османською армією Ю. Хмельницький з’явився на українських землях. Проте населення не виявило готовності йти за Юрієм і чинило опір. На початку серпня 1677 р. відбувся перший Чигиринський похід. 100-тисячне османське військо разом із загоном прибічників Ю. Хмельницького підійшло до Чигирина та взяло його в облогу. Спроби Ю. Хмельницького схилити козаків на свій бік були марними. Штурм міста також виявився невдалим. Після того як на допомогу гарнізону Чигирина прибуло 57-тисячне козацько-московське військо, очолюване князем Г. Ромодановським і гетьманом І. Самойловичем, облогу було знято.

Карта

rnk.com.ua/110325

Чигиринські походи

У липні 1678 р. вже 200-тисячне османське військо вдруге взяло в облогу Чигирин. За допомогою підкопів турецькі війська підірвали вал та увірвалися в нижнє місто. Козаки і московити відступили до верхнього замку.

Облога Чигирина. Гравюра з Літопису Самійла Величка

Московське військо за таємним наказом царя відмовилося прийти на допомогу. 120-тисячне козацько-московське військо, що стояло неподалік міста, не рушило з місця. Московський цар вирішив відкупитися від Османської імперії, віддавши Чигирин на поталу. Козацьку столицю було захоплено і вщент зруйновано. Проте виснажені тривалою облогою османські війська вже не змогли продовжити наступ і повернулися до Молдавського князівства.

Працюємо з джерелом

Опис Чигирина мандрівниками-іноземцями

Павло Алеппський (1654 р.):

«...фортеця Чигирин не має рівних собі у всій 171 країні козаків по висоті, величині підвищення, на якому вона збудована, по всій обширності й багатству вод і боліт, що її оточують. По цій причині вона дуже сильна...».

Евлія Челебі (1657 р.):

«Нині це міцна фортеця, яка має три ряди стін... Цитадель стоїть на крутій скелі. Навколо фортеці три ряди непрохідних ровів... У фортеці стоять будинки козаків, криті драницями... Там же арсенал, чудові гармати, монастир з дзвіницею, подібною на вежу. В нижньому городі налічується 10 тис. будинків, критих драницями, 27 дзвіниць».

(Данилюк А. Шляхами України. Етнографічний нарис. — Львів : Світ, 2003. — С. 171—172.)

• Яким мандрівники побачили Чигирин?

5. «Великий згін»

• Чим було зумовлене спустошення Правобережжя? Висловіть думку, чому перша в українській історії депортація населення дістала назву «Великий згін».

Гетьман І. Самойлович, усвідомлюючи, що він втрачає Правобережжя, щоб позбавити нових його володарів людського ресурсу, за наказом із Москви провів у 1678—1679 рр. першу в українській історії депортацію населення, що дістала назву «Великий згін». Усі вцілілі фортеці на Правобережжі руйнували, а жителів міст і сіл насильно переселяли на Лівобережжя та Слобожанщину. Було переселено козаків і посполитих усіх 11 правобережних полків (загалом майже 20 тис. сімей). Про результати операції І. Самойлович доповідав: «Усі мешканці ржищівські, канівські, корсунські, староборські, мошенські, драбовські, білозерські, таганьковські, черкаські на сю сторону зігнані й від неприятеля відсторонені, а міста й села, й містечка їх, де раніше жили в тій стороні, усе без залишку випалені».

Унаслідок воєнних дій і депортації Правобережжя було повністю спустошене, Чигирин втратив своє значення столичного міста та вже ніколи не відновився до масштабів середини XVII ст.

Словник

Депортація — примусове переселення людей за межі місць їхнього постійного проживання.

6. Укладення Бахчисарайського мирного договору між Московською державою та Османською імперією

• Коли і на яких умовах було припинено боротьбу за Правобережну Гетьманщину між Османською імперією та Московською державою? Чому повернення Ю. Хмельницького до влади завершилося невдачею?

Після Чигиринських походів правителем Правобережжя залишився Ю. Хмельницький, який розмістився в Немирові. Він був підвладний турецькому наміснику (паші) із Кам’янця. Проте влада Ю. Хмельницького тривала недовго.

Тим часом Московська держава та Османська імперія домовилися про поділ Української козацької держави. У 1681 р. сторони підписали Бахчисарайський мирний договір на 20 років. Поштовхом до укладення договору було виснаження Московії, а також прагнення султана забезпечити тил перед запланованим великим наступом на Європу.

Цікаві факти

Після втрати Правобережжя І. Самойлович відрядив до Москви І. Мазепу та свого небожа — гадяцького полковника Михайла Гадяцького. Вони мали переконати царських урядовців у розширенні меж Гетьманщини, приєднавши слобідські полки. «На цю сторону, — зазначали посланці, — з того боку Дніпра перейшло 11 полків, але тепер їх залишилося у нас одна третина (понад 20 тис. сімей), а дві частини пішли раніше в слобідські полки і там мешкають. Нехай би великий государ вказав полки слобідські, населені українцями, — сумський, харківський, охтирський і рибинський — віддати під гетьманське управління, тому що всі ці полки, як і гетьман і все військо запорозьке, так само українці й одного государя піддані, й тоді б гетьман відав, де цих правобережних жителів розселить, і над усіма начальникував би гетьман, як нині бояри начальникують». Однак цар відмовив.

Умови Бахчисарайського мирного договору 1681 р.:

кордон між Московією та Османською імперією пролягав по Дніпру;
Лівобережна Гетьманщина, Київ із прилеглими містами та Запорожжя визнавали за Московською державою, а Південну Київщину й Поділля — за Османською імперією;
обидві сторони зобов’язувалися не споруджувати та не відбудовувати укріплення між Південним Бугом і Дніпром, а також не заселяти ці землі;
татарські орди могли вільно кочувати в південноукраїнських степах, а запорозькі козаки та все населення — ловити рибу в Дніпрі, добувати сіль, полювати й пересуватися річками до Чорного моря;
султан і кримський хан зобов’язувалися не допомагати противникам Московської держави;
Московська держава мала сплачувати кримському хану «поминки» (данину) у попередньому обсязі.

Для вас, допитливі

rnk.com.ua/110326

7. Відновлення козацтва на Правобережжі

• Що зумовило відродження козацтва на Правобережжі?

Бахчисарайський мирний договір не завершив боротьбу за Правобережжя. У 1681 р. турецький султан віддав Брацлавщину й Київщину під управління молдавського господаря Георге IІІ Дуки. Той поставив наказним гетьманом Яна Драгинича. Оселившись у Немирові, Я. Драгинич почав призначати полковників до колишніх полкових міст і розгорнув активну політику з освоєння розорених війною земель. Крім того, він проголосив «загальне право свободи по всій Україні й відновлення козацьких полків».

Георге III Дука. Гравюра 1674 р.

На козацькій раді поблизу Немирова було обрано їхніх керівників. Полковником Корсунського полку став І. Губар-Бершадський (Губаренко), Черкаського — Вергун, Чигиринського — Уманець (за іншими даними, Гримбашевський), Білоцерківського — Стефан Куницький. Останній в липні 1683 р. від імені ради правобережного козацтва попросився під владу польського короля, за що отримав від нього посаду гетьмана.

Ці заходи викликали занепокоєння Московської держави, яка вбачала в цьому порушення умов Бахчисарайського мирного договору. Лівобережний гетьман І. Самойлович навіть здійснив рейд на Правобережжя, щоб розігнати нових поселенців. У той самий час Річ Посполита також вирішила відновити козацтво, розуміючи, що без нього вести успішну боротьбу з Османською імперією та відродити Правобережжя неможливо. Ще в 1674 р. подільський полковник Остап (Євстафій) Гоголь був призначений наказним гетьманом.

Остап (Євстафій) Гоголь. Невідомий художник. XVI ст.

У його відання перейшли Могилівський, Брацлавський, Кальницький та Уманський полки. У 1676 р. польський сейм ухвалив рішення затримати козаків на службі не лише з військовою метою, але «як представників панування Речі Посполитої в Україні». Оскільки більша частина Правобережжя була під владою Османської імперії, польська влада виділила для козаків землі на Київському Поліссі. Гетьманською резиденцією стало місто Димер.

СФОРМУЛЮЙТЕ СУДЖЕННЯ ПРО:

заходи П. Дорошенка в боротьбі за об'єднання Української козацької держави;
політику сусідніх держав щодо існування Української козацької держави;
одночасне існування декількох гетьманів, які спиралися на різні зовнішні сили;
причини поразок боротьби за відновлення єдності Української козацької держави.

Працюємо з хронологією

1667 p.	Західний похід П. Дорошенка
1668 p.	Проголошення П. Дорошенка гетьманом усієї козацької України
1669 p.	Старшинська рада в Корсуні. Ухвалення протекторату Османської імперії над Українською козацькою державою
1672 p.	Бучацький мирний договір
1674—1676 pp.	Московсько-українська війна
1677, 1678 роки	Чигиринські походи османської армії
1678—1679 pp.	«Великий згін»
1681 p.	Бахчисарайський мирний договір

Запитання і завдання

Знаємо і розуміємо

1. Чому гетьман Д. Ігнатович втратив владу? Як склалася його подальша доля?

2. На якій території в 1678—1679 рр. здійснювався «Великий згін»?

Застосовуємо і аналізуємо

3. Простежте за картою атласу, якими були основні напрямки воєнних походів та де відбувалися битви в 1667—1681 рр.

4. Працюємо в парах. Метод «Удвох». Розв’яжіть хронологічну задачу. Скільки років гетьман П. Дорошенко вів боротьбу за єдність Козацької держави?

5. Поміркуйте, чому військово-політичний союз гетьмана П. Дорошенка з Османською імперією призвів до нового спалаху громадянської війни в Українській козацькій державі.

6. Проведіть мінідослідження та складіть історичний портрет (на вибір): Юрій Хмельницький, Петро Дорошенко, Дем’ян Ігнатович, Іван Самойлович.

Оцінюємо і створюємо

7. За додатковими джерелами підготуйте добірку експонатів до експозиції «Чигиринські походи» для віртуального музею з історії Української козацької держави.

8. Напишіть листа від особи представника правителя однієї з європейських держав про події на українських землях у 1667—1681 рр. Опишіть наслідки, які могли настати для країни, яку він представляє.

9. Працюємо разом. Метод «Два — чотири — усі разом». Обговоріть і сформулюйте оцінне судження, які здобутки боротьби за створення Української козацької держави вдалося зберегти після 1676 р.

10. Працюємо в парах. Чи згодні ви з твердженням гетьмана І. Мазепи, який, оцінюючи події Руїни, зазначав: «Самі себе звоювали»? Поясніть свою відповідь.

11. Складіть повідомлення для соціальної мережі про події на Правобережжі в 60—70-ті рр. XVII ст.