Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 81. Відповідальність за порушення норм МГП

Норми МГП мають виконувати всі воюючі сторони за будь-яких обставин й навіть у випадку, коли одна з воюючих сторін не дотримує цих норм, друга зобов'язана їх дотримувати. Ця вимога міститься в Женевських конвенціях (1949 р.) і Додатковому протоколі І (1977 р.). Роль держави у виконанні норм МГП полягає в: ратифікації чинних договорів; поширенні знань про їх дотримання; виконанні взятих обов'язків.

Контроль за дотриманням норм МГП можуть здійснювати держави-покровительки і Міжнародний комітет Червоного Хреста (МКЧХ) у межах їх повноважень. Інші способи контролю за його дотриманням — розслідування, дії міжнародних організацій, звернення до міжнародних судових органів тощо.

Відповідальність за порушення МГП може бути колективна та індивідуальна. Держави, які порушили МГП, зобов'язані відшкодувати збитки, якщо для цього є підстави. Держава, що порушує норми МГП, несе міжнародно-правову відповідальність. У зв'язку з цим можуть застосовуватися передбачені міжнародним правом санкції і контрзаходи. Неправомірними є репресії відносно всіх категорій жертв війни.

До держави, що порушує свої зобов'язання з міжнародного права та відмовляється притягати до кримінальної відповідальності осіб, які порушили норми МГП і перебувають під її юрисдикцією, можуть бути застосовані відповідні заходи. Окремі військовослужбовці збройних сил держави, які допустили порушення МГП, навіть від імені цієї держави, теж притягуються до відповідальності за порушення його норм, оскільки збройні сили є державним органом. При цьому звання та посада військовослужбовця не мають значення.

Деякі дії, що вчинені в період збройних конфліктів, розглядаються як міжнародні кримінальні злочини, а відповідальність за них несуть в індивідуальному порядку учасники військових дій та їх співучасники. До злочинів міжнародного характеру належать і військові злочини, тобто серйозні порушення МГП, які держави вважають міжнародними злочинами. Іноді військові злочини можуть накладатися на інші міжнародні злочини (проти миру, людяності, терористичні акти, тортури, найманство тощо).

За чинними нормами міжнародного права, кримінальне переслідування головних винуватців вчинення міжнародних злочинів відбувається в міжнародних кримінальних судах, які створені на основі укладення спеціальних міжнародних угод. Наприклад, це були Міжнародні воєнні трибунали (МВТ) в Нюрнберзі (1945-1946 рр.) і в Токіо (1946-1948 рр.). Інші злочинці можуть нести кримінальну відповідальність за скоєні злодіяння на підставі кримінального законодавства відповідних держав. У 1993 р. та 1994 р. рішеннями Ради Безпеки ООН знову створено міжнародні кримінальні трибунали для переслідування осіб, відповідальних за серйозні порушення МГП у на території колишньої Югославії і в Руанді (останній у грудні 2015 р. завершив свою роботу).

Насамперед до відповідальності притягувалися особи, які були винні у вчиненні геноциду та інших злочинів проти людяності, а також за порушення норм, що стосуються поводження воюючих сторін під час конфліктів неміжнародного характеру (Женевські конвенції про захист жертв війни 1949 р. і Додатковий протокол II до них 1977 р.), за умови, що ці порушення мали серйозні наслідки.

Розрізняють дві групи суб'єктів злочинів: головні військові злочинці (глави держав, політики, військові тощо), які несуть відповідальність як за свої злочини, так і злочини рядових виконавців; безпосередні виконавці, що виконують злочинні накази або вчиняють злочини за власною ініціативою.

Тому в Статутах обох міжнародних військових трибуналів (МВТ) знову було підтверджено, що офіційні статуси обвинувачених як глави держави або членів уряду не звільняло їх від кримінальної відповідальності, а також від відповідальності і за те, що не запобігли вчиненню злочину своїми підлеглими.

Стосовно відповідальності за виконання злочинних наказів, то Статут МВТ 1945 р. зафіксував загальновизнану нині норму: «той факт, що підсудний діяв за розпорядженням уряду або за наказом начальника, не звільняє його від відповідальності».

Осудити військових злочинців можуть як спеціально створені міжнародні суди, так і національні суди тих держав, на території яких ці особи вчиняли злочини.

Статутами і вироками МВТ були встановлені такі види міжнародних злочинів: • злочини проти миру, а саме: планування, підготовка, розв'язання, ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів, угод або запевнень, а також участь в загальному плані чи змові, спрямованих на здійснення цих дій; • військові злочини, а саме: порушення законів і звичаїв війни, до яких належать убивства, катування, відведення в рабство або для інших цілей цивільного населення окупованої території; убивства, катування військовополонених; вбивства заручників; пограбування громадської чи приватної власності; безглузде руйнування міст і сіл та інші злочини; • злочини проти людяності, а саме: вбивства, винищування, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до або під час війни, переслідування за політичними, расовими або релігійними мотивами з метою здійснення будь-якого злочину, що підлягає юрисдикції трибуналу незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього права країни, де були вчинені.

Статут Трибуналу для Руанди визначив такий перелік злочинів під час військових конфліктів: злочини проти життя, фізичного і психічного здоров'я, включаючи тортури, спричинення каліцтв, тілесні покарання; колективні покарання; захоплення заручників; тероризм; брутальне порушення людської гідності, зокрема зґвалтування, примушення до заняття проституцією тощо; грабіж; ухвалення вироків і їх виконання без попереднього розгляду справи законним судом; погрози зробити будь-яку з перерахованих дій тощо. Перелік злочинів, за вчинення яких фізичні особи можуть бути притягнуті до відповідальності, передбачений статутами і вироками МВТ, не є вичерпним (ст. 4).

Згідно з нормами МГП, військовим злочинцям не можна надавати притулок. Конвенція про незастосовність терміну давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства (Нью-Йорк, 26. 11. 1968 р.) установила правило про недійсність терміну давності щодо воєнних злочинів незалежно від часу їх вчинення, а щодо злочинів проти людяності — також і від того, були вони здійснені у воєнний або в мирний час.

Проблеми, пов'язані із захистом МГП, зумовили необхідність утворення Міжнародного кримінального суду (МКС), який повинен стати інструментом міжнародної кримінальної юстиції. Його завдання і функції визначені Римським статутом (1998 р.). Цей документ передбачає процедуру притягнення до відповідальності осіб, що скоїли міжнародні злочини, містить перелік таких злочинів, визначає підстави міжнародної кримінальної відповідальності та принципи співробітництва держав у міжнародному кримінальному судочинстві. Суд уповноважений розглядати лише ті злочини, що були скоєні після 1-го липня 2002 р. Тимчасовим місцем перебування Міжнародного кримінального суду є Гаага, Нідерланди («держава перебування»).

Юрисдикцію суду визнають 123 країни, які ратифікували Римський статут. Вони охоплюють Південну Америку, майже всю Європу, більшість країн Океанії та близько половини Африки. Ще 31 країна підписала, але не ратифікувала Римський статут. Серед них і Україна, яка 2000 р. підписала Римський Статут МКС, але ВРУ досі не ратифікувала цей документ. Через це напряму звернутись до суду Україна не може. Тому, щоб злочини Росії проти України стали підсудні МКС, уряд України 08. 09. 2015 р. подав секретарю МКС заяву від України, яка прийняла юрисдикцію МКС щодо передбачених Статутом злочинів, імовірно скоєних на її території з 20. 02. 2014 р. на невизначений термін.

МКС повинен позбавити імунітету кожну посадову особу, щодо якої було порушено кримінальну справу будь-яким національним судом.

  • 1. Хто контролює дотримання державами норм МГП?
  • 2. Яка може бути відповідальність за порушення МГП?
  • 3. Як відбувається кримінальне переслідування головних винуватців вчинення міжнародних злочинів?
  • 4. Які дві групи суб’єктів злочинів розрізняють?
  • 5. Які види міжнародних злочинів були встановлені статутами і вироками МВТ?
  • 6. Що вам відомо про Міжнародний кримінальний суд?