Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 80. Захист дітей і жінок у міжнародному гуманітарному праві

Що вам відомо про порушення прав жінок і дітей під час збройних конфліктів?

Ст. 76-та Додаткового Протоколу І значно розширює коло осіб, які користуються особливими правами, — це всі жінки і діти, які стали жертвами збройних конфліктів. Захист розповсюджується на всіх жінок і дітей на територіях сторін, що перебувають у конфлікті, у т. ч. на жінок і дітей держав, які не є учасницями Конвенцій, на громадян нейтральних держав, громадян союзних держав, що воюють, але не захищає від злочинів проти гідності, вчинених у випадках, що не стосуються збройного конфлікту.

Захист жінок у випадку збройного конфлікту. До міжнародних документів, що надають особливий захист жінкам у період збройних конфліктів, належать: Женевська конвенція щодо поводження з військовополоненими (1929 р.): статті 3,4; Женевські конвенції про захист жертв війни (1949 р.), зокрема Конвенція І: статті 3, 12; Конвенція II: статті 3, 12; Конвенція III: статті 3, 14, 16, та ін.; Конвенція IV: ст. З, ч. 1 ст. 14, 16, 17, 21 та ін. Додаткові протоколи 1977 р.: Протокол І: 8а; п. 1; п. 1 і 6 ст. 75; ст. 76; Протокол II: 4; п. 2е; п. 4 ст. 6 тощо.

Виокремлюють 2 основних напрями міжнародно-правового захисту жінок в умовах війни: а) як частини цивільного населення; б) як жінок-учасниць військових дій.

Перший напрям залежно від періоду початку й вирішення збройного конфлікту можливо диференціювати на: а) захист жінок від поганого поводження з ними під час конфлікту стороною, у владі якої вони опинилися; б) захист жінок від наслідків військових дій.

У другому напрямі виокремлюють: а) дотримання статусу жінок-комбатантів; б) поводження з жінками-комбатантами як з військовополоненими.

Жінкам МГП приділяє особливу увагу: воно забезпечує їм захист, зокрема від зґвалтування, примушення до проституції та будь-яких інших форм непристойних посягань. Справи вагітних жінок і матерів малолітніх дітей, яких заарештовано, затримано чи інтерновано з причин, пов'язаних зі збройним конфліктом, розглядають першочергово. Ст. 76-та Протоколу І рекомендує сторонам, що перебувають у конфлікті, прагнути уникнення винесення смертних вироків за правопорушення вагітним жінкам і матерям малолітніх дітей у випадку міжнародного та неміжнародного збройного конфлікту. Навіть уже винесений смертний вирок за такі правопорушення щодо цих жінок не мають виконувати. Женевська конвенція IV відкидає будь-який замах на життя, фізичну і психічну недоторканність, а також тілесні покарання, тортури, погрози щодо жінок, які не беруть участі у воєнних діях, і дає право постраждалим скаржитися до неупередженого і незалежного суду.

Беручи до уваги, що комбатанти, зокрема й жінки, — це єдина категорія учасників збройного конфлікту, щодо якої правомірним є застосування «дозволеного» насильства, вбивство або поранення жінки-комбатанта під час військових дій не є порушенням МГП. Ст. 16-та Конвенції III і ст. 75-та Протоколу І, а також ст. 4 Протоколу II передбачають поводження без будь-якої несприятливої різниці, заснованої на ознаках статі та захищають жінок, які все більше беруть участь у збройних конфліктах. Наприклад, станом на березень 2019 р., за даними прес-служби місії України при НАТО, у лавах ЗСУ служать і працюють понад 55 тисяч жінок, з них майже 25 тисяч проходять службу за контрактом, у т. ч. З тисячі — офіцери і 70 — жінок-полковників. Частина жінок бере участь у збройному конфлікті на Донбасі (іл. 80.1).

Іл. 80.1. Жінки-комбатанти ЗСУ

У МГП врегулювано правове положення жінок-комбатантів щодо надання їм статусу військовополонених у випадку потрапляння в полон. Неодноразово у Конвенції III закріплено принцип поважного ставлення до жінок, регламентовані правила щодо більшості ситуацій, із якими можуть зіткнутися жінки-комбатанти та військовополонені. Особливо підкреслюється можливість застосування до жінок полегшеного режиму під час трудових робіт та при призначенні їм дисциплінарних і кримінальних покарань. Військовополонені та інтерновані жінки можуть піддаватися затриманню, обшуку, арешту, їм можуть бути висунуті обвинувачення, проте, у будь-яких випадках, забороняється проведення обшуку особою іншої статі (ст. 97-ма Конвенції IV), розміщення жінок у загальних приміщеннях разом із чоловіками (лише якщо тільки це одна сім'я), позбавлення жінок засобів гігієни і санітарії (ст. 85-та Конвенції IV). Безпосередньо наглядати за ними мають жінки-охоронниці.

Хоч статті Конвенції IV і Додаткових Протоколів спеціально захищають жінок від усіляких посягань на їх честь — від зґвалтувань, примушування до проституції та будь-яких інших форм посягання на їх гідність, проблема порушення статевої недоторканості та насильства щодо жінок під час збройних конфліктів залишається на сьогодні актуальною.

Заходи щодо захисту дітей під час збройного конфлікту. Конвенція про права дитини була прийнята резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20 листопада 1989 року. Вона ратифікована майже усіма державами, але її вимоги виконуються далеко не всюди. Особливо непропорційно діти страждають в обстановці збройного конфлікту, під час воєнних конфліктів їх часто гине більше, ніж комбатантів, причому ці страждання різноманітні і мають довготривалі наслідки. Воєнні дії останнього десятиліття забрали життя близько двох мільйонів дітей (вони гинуть не лише внаслідок боїв, а й через недоїдання та хвороби, спричинені або загострені конфліктом), скалічили ще шість; близько 20 мільйонів дітей стали переселенцями чи біженцями, близько мільйона осиротіли. Невідомо, скільки дітей утримують як заручників, були викрадені або продані, зазнали сексуальної експлуатації; особливо вразливим є дівчата та діти обох статей, розлучені з сім'ями. За приблизними оцінками в будь-який момент часу не менше ніж 300 тис. дітей обох статей беруть участь у конфліктах як солдатів. Тому дітям має приділятися особлива увага, їм забезпечується захист від будь-якого роду непристойних посягань. Сторони, що перебувають у конфлікті, забезпечують захист і допомогу, які потрібні дітям. За всіх обставин дітям до 15 років, осиротілим або розлученим зі своїми сім'ями, треба забезпечити їх утримання та виховання. Вони не повинні брати безпосередню участь у воєнних діях. Зокрема, потрібно утримуватися від вербування неповнолітніх у свої збройні сили. Діти, що не досягли п'ятнадцятирічного віку, беруть безпосередню участь у воєнних діях і потрапляють під владу супротивної сторони, вони мають особливий захист, незалежно від того, є вони військовополоненими чи ні.

Іл. 80.2. Один із прикладів мілітаризації дітей в окупованому Криму (26. 10. 2018 р.)

Російська влада здійснює серед неповнолітніх мешканців Криму військову пропаганду та залучає українських дітей Криму в парамілітарні і силові структури держави-окупанта. У них виховують агресивне відношення до держав і народів, які не підтримують ідеї «руського міра». Більш того, дітям нав’язують винятково «російську» ідентичність, розривають зв’язки з їхньою країною народження та громадянства — Україною. Використовуючи такі заходи, їх готують до служби в армії РФ, що є грубим порушенням міжнародного гуманітарного права (іл. 80.2).

У разі арешту, затримання чи інтернування з причин, пов'язаних зі збройним конфліктом, дітей утримують у приміщеннях, відокремлених від приміщень для дорослих, крім тих випадків, коли вони затримані разом із родичами. Смертний вирок за правопорушення, пов'язане зі збройним конфліктом, не виконується щодо осіб, які не досягли вісімнадцятирічного віку на той час, коли це правопорушення було вчинено.

Під час неміжнародних конфліктів повинна застосовуватися правова норма п. 3 (е) ст. 4-ої Додаткового протоколу II про заходи з тимчасової евакуації дітей із місць військових дій в безпечніші райони всередині країни і про їх супровід особами, відповідальними за безпеку і нормальний стан цих дітей.

  • 1. Назвіть коло осіб — жертв збройних конфліктів, які користуються особливими правами.
  • 2. Які міжнародні документи надають особливий захист жінкам у період збройних конфліктів?
  • 3. Які два основних напрями міжнародно-правового захисту жінок виокремлюють в умовах війни?
  • 4. Які особливості правового положення жінок-комбатантів щодо надання їм статусу військовополонених у випадку потрапляння в полон?
  • 5. Чому дітям під час збройних конфліктів треба забезпечувати захист?
  • 6. Які заходи для захисту дітей передбачено під час збройного конфлікту?