Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 82. Правила застосування норм МГП щодо розпізнавання осіб та об’єктів

Додатковий протокол І визначає об’єкти, що потребують особливого захисту. Серед них захист природного середовища насамперед від таких методів, які можуть завдати шкоду здоров’ю або виживанню населення (ст. 35-та. Основні норми). Для заподіяння шкоди іншій державі не можна використовувати засоби впливу на природу, що спричиняють тривалу за наслідками дію.

Не можуть бути об’єктом нападу споруди, яким властиві небезпечні сили і знищення яких може призвести до катастроф з наступними тяжкими втратами серед населення, а саме АЕС й греблі тощо.

Ці об’єкти позначаються спеціальними розпізнавальними знаками. Біля них заборонено розміщувати військові об’єкти. Що ж до військових об’єктів, розміщених власне в цих установках або спорудах (чи поблизу них), то єдине призначення їх — оборона цих об’єктів від нападу. Тому вони не мають ставати об’єктами нападу, якщо в результаті його може статися вивільнення небезпечних сил. На ці воєнні об’єкти не можна нападати також, якщо: а) вони не використовуватимуться для ведення воєнних дій, за винятком оборонних, необхідних для відбиття нападу на установки або споруди, які захищають; б) їх озброєння обмежується засобами, необхідними і достатніми для відбиття нападу противника на установки і споруди, які вони обороняють.

Загальний захист від нападу припиняється: а) щодо гребель і дамб тільки в тому разі, якщо вони використовуються якимсь чином, що відрізняється від їх нормального функціонування, та для регулярної істотної і безпосередньої підтримки воєнних операцій; б) щодо атомних електростанцій тільки в тому разі, якщо вони виробляють електроенергію для регулярної істотної і безпосередньої підтримки військових; в) щодо інших воєнних об’єктів, розміщених у цих установках або спорудах чи поблизу них, тільки в тому разі, коли вони використовуються для регулярної і безпосередньої підтримки воєнних операцій.

У всіх указаних випадках — якщо такий напад є єдиним практично можливим засобом припинити таку підтримку. Якщо захист припиняють і які-небудь із цих установок, споруд або воєнних об’єктів зазнають нападу, слід ужити всіх практичних запобіжних заходів, щоб уникнути вивільнення небезпечних сил.

Також під захистом МГП перебувають й інші об’єкти. Напад заборонено на медичні формування; санітарно-транспортні засоби; культурні цінності; об’єкти цивільної оборони; нейтральні зони — санітарні зони та демілітаризовані зони. Санітарні зони (місцевості) створюють для захисту хворих і поранених, а також персоналу, на який покладена організація таких зон, управління ними і догляд за особами, які там перебуватимуть. Демілітаризовані зони — це зони, з яких за згодою обох сторін, що перебувають у збройному конфлікті, виведені всі комбатанти та мобільні бойові засоби.

Розпізнавальні знаки та емблеми. Розташування медичних підрозділів, частин і закладів повинно гарантувати їх безпеку в разі загрози нападу на військові об'єкти, а медичний персонал має бути забезпечений розпізнавальними знаками та емблемами.

У нічний час або в умовах обмеженої видимості розпізнавальні емблеми мають освітлюватись або світитись; їх виготовляють з матеріалів, які дають змогу розрізняти емблему за допомогою технічних засобів виявлення.

Усі медичні формування та персонал, які мають емблеми Червоного Хреста, Півмісяця та Кристала як захисний знак, зобов'язані наносити ці емблеми на прапори, будівлі, установи і майно рухомих медичних формувань, на нарукавні пов'язки, одяг і головні убори медичного персоналу.

Емблему Червоного Хреста використовує медична служба ЗСУ під час збройних конфліктів для позначення власного медичного персоналу, медичних формувань і санітарно-транспортних засобів на суші, морі та в повітрі.

Медичний персонал зобов'язаний, крім нарукавних пов'язок з емблемою Червоного Хреста, мати посвідчення з емблемою Червоного Хреста і з фото, що зроблені відповідно до вимог Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій. У посвідченні повинні вказуватись прізвище, ім'я та по батькові, військове звання, назва посади, дата народження та, можливо, інша інформація. Воно повинно мати дублікат. Посвідчення особи, що підтверджує її статус, повинні мати також постійний та тимчасовий цивільний медичний і духовний персонал, персонал цивільної оборони, персонал, призначений для охорони культурних цінностей, а також особи, які на законних підставах прямують за збройними силами, але не належать до їхнього складу.

Іл. 82.1. Міжнародні розпізнавальні знаки: а — знак цивільного захисту, б — знак для установок і споруд, що утримують небезпечні сипі, в — знак парламентера, г — знак для позначення мінних полів і мінних районів, призначений для забезпечення розпізнавання цивільним населенням мінних полів та районів, де встановлені наземні міни

Для розпізнавання персоналу й об'єктів цивільного захисту ст. 66-ою Протоколу І встановлений міжнародний розпізнавальний знак, який має вигляд рівнобедреного трикутника блакитного кольору на помаранчевому тлі. Ст. 56-та (абз. 7) Протоколу І передбачає, що міжнародним спеціальним знаком для установок і споруд, що утримують небезпечні сили, є група з трьох кіл яскраво-помаранчевого кольору однакового розміру, розміщених на одній осі, а відстань між кожним колом повинна складати один радіус. Відмітний знак парламентера — білий прапор. Парламентер, тобто особа, яка уповноважена його військовим командуванням на ведення переговорів з військовим командуванням противника. За положеннями ст. 32-ої додатка до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни (1907 р.), парламентер і сурмач або барабанщик, які супроводжують його, та особа, що несе білий прапор, і перекладач користуються правом недоторканності. Їм повинна бути гарантована безпека повернення в розташування своїх військ. Міжнародний знак квадратної або трикутної форми для позначення мінних полів і мінних районів призначений для забезпечення розпізнавання цивільним населенням мінних полів та районів, де встановлені наземні міни. Колір знака може бути червоним або помаранчевим, окантовку позначають жовтою світловідбивальною фарбою (іл. 82.1). Для позначення нейтральних зон використовують знаки, що погоджені між сторонами, які перебувають у збройному конфлікті.

Світловий сигнал подають у вигляді спалахів блакитного кольору (60-100 спалахів/хв) і використовують для розпізнавання санітарних літальних апаратів, наземних санітарно-транспортних засобів і санітарних суден. Радіосигнал — це радіотелефонне або радіотелеграфне повідомлення. Використання сигналу пріоритету дозволено винятково медичним формуванням і санітарно-транспортним засобам.

Електронне розпізнавання санітарного літального апарата і спостереження за його курсом здійснюють, застосовуючи Систему повторного радіолокаційного розпізнавання. За згодою сторін, які перебувають у збройному конфлікті, електронне розпізнавання діє для наземних санітарно-транспортних засобів і санітарних суден.

  • 1. Які об’єкти Додатковий протокол І визначає такими, що потребують особливого захисту?
  • 2. Чи можуть ставати об’єктами нападу військові об’єкти, що розміщені в установках або спорудах (чи поблизу них), яким властиві небезпечні сили?
  • 3. У яких випадках припиняється загальний захист від нападу споруд, яким властиві небезпечні сили?
  • 4. Які ще інші об’єкти перебувають під захистом МГП?
  • 5. Які розпізнавальні знаки та емблеми вам відомі і яке їхнє призначення?
  • 6. Що зобов’язаний мати медичний персонал для підтвердження його статусу? Що зобов’язаний мати персонал духовний, цивільної оборони та той, що призначений для охорони культурних цінностей, для підтвердження його статусу?