Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 78. Заборонені засоби та методи ведення воєнних дій

Які наслідки застосування зброї ви спостерігали, переглядаючи телепередачі або кінофільми?

Засоби, що заборонені нормами МГП. МГП обмежує законні засоби і методи ведення війни. Засоби ведення війни — це зброя й інші засоби, які застосовують збройні сили у війні для перемоги над противником. Методи ведення війни — це способи застосування засобів війни.

Іл. 78.1. Експансивна куля, використання якої в збройних конфліктах заборонене

Положення Додаткового протоколу І (от. 35. Основні норми) у разі будь-якого збройного конфлікту обмежують право сторін, що перебувають у конфлікті, обирати методи або засоби ведення війни. З огляду на це, військовослужбовці обмежені у їх виборі і несуть відповідальність за порушення МГП. Їм заборонено застосовувати зброю, снаряди, речовини й методи ведення воєнних дій, які здатні завдати надмірних ушкоджень або надмірних страждань.

Метою війни є послаблення противника шляхом виведення з ладу якомога більшої кількості людей, тому застосування зброї, що завдає безглуздих страждань людині, виведеній з ладу, або що робить її смерть неминучою, суперечить принципам гуманізму.

Згідно з вимогами МГП, повністю заборонені такі засоби ведення війни: • запальні й розривні кулі (іл. 78.1), а також кулі, які перевертаються або сплющуються в тілі людини (кулі з твердою оболонкою, яка не повністю покриває осердя або має надрізи); • снаряди масою до 400 г, розривні або з вибуховою (запалювальною) речовиною; • хімічна зброя — отруйні, задушливі та інші гази, рідини й процеси (іл. 78.2) (Конвенція про хімічну зброю 1993 р.); • бактеріологічна (біологічна) та токсична зброя (іл. 78.3) (Конвенція про біологічну зброю 1972 р.); • будь-яка зброя, дія якої полягає в завданні ураження осколками (невеликі шматочки пластмаси, дерева та скла), які неможливо виявити в людському тілі рентгенівськими променями та іншими методами виявлення; • лазерна зброя, спеціально призначена для спричинення постійної сліпоти людині, яка не використовує оптичні прилади; • вплив на природу, що має тривалі й надмірні наслідки щодо шкоди для іншої держави.

Заборонено або обмежено застосування запалювальних засобів проти цивільного населення й об'єктів, а також для знищення лісів та іншого рослинного покриву (іл. 78.4).

Ці Конвенції забороняють як застосування, так і виробництво відповідних видів зброї. Наявні запаси хімічної і біологічної зброї мають бути відповідно до цих договорів знищені в обумовлені терміни.

Хоч прямої заборони на застосування ядерної зброї (іл. 78.5) у міжнародному праві немає, проте, в ньому є норми про заборону засобів і методів ведення війни, що спричиняють надмірні руйнації та мають невибіркову дію, норми про захист цивільного населення під час війни тощо, положення яких непрямим чином можуть бути застосовані й до ядерної зброї. Тому вважають обґрунтованим віднесення ядерної зброї до заборонених засобів і методів ведення війни.

Іл. 78.2. Символ хімічної зброї

Іл. 78.3. Символ біологічної зброї

Іл. 78.4. Запалювальна зброя в дії

Іл. 78.5. Вибух атомної бомби

У Конвенції (1980 р.) були враховані норми МГП про заборону або обмеження застосування під час організації бою конкретних видів звичайної зброї, що завдають надмірних ушкоджень або мають невибіркову дію.

Іл. 78. б. Міни-пастки

До Конвенції додаються 5 Протоколів:

1) Протокол І, що забороняє застосовувати зброю, головна дія якої полягає в завданні ушкоджень осколками, які не можна виявити в тілі людини за допомогою рентгенівських променів;

2) Протокол II про заборону або обмеження застосування мін, мін-пасток та інших пристроїв, Технічний додаток до Протоколу про заборону або обмеження застосування мін*, мін-пасток* та інших пристроїв;

3) Протокол III про заборону або обмеження застосування запальної зброї. Заборонено використовувати міни, міни-пастки в разі нападу, оборони або як репресії проти цивільного населення та проти окремих цивільних осіб, а також їх невибіркове застосування.

За будь-яких обставин заборонено застосовувати: • міни-пастки у вигляді предмета, що здається нешкідливим, але в ньому поміщені речовини, які вибухають через доторкання або наближення до нього; • міни-пастки, що яким-небудь чином з'єднані або асоціюються з міжнародно визнаними захисними сигналами; хворими, пораненими або мертвими; місцями поховання; медичними об'єктами, устаткуванням або транспортом; дитячими іграшками; продуктами харчування; кухонним посудом; предметами явно релігійного характеру; історичними пам'ятниками тощо.

Українські військові просять усіх громадян, які перебувають в зоні бойових дій на Донбасі, бути пильними, оскільки терористи почали виробляти так звані міни-пастки. «Вибухівку закладають у звичайну ручку або телефон, або в інший предмет. Ми закликаємо людей не брати в руки не свої речі. Навіть якщо ви побачили на дорозі дорогий телефон або ще щось. Нехай краще лежить. Людина, яка взяла його в руки, у кращому випадку залишиться калікою». Для наочності військові сапери організували своєрідну виставку «мін-сюрпризів» (іл. 78. б).

4) Заборонено Протоколом IV використання засліплювальної лазерної зброї. Однак, при цьому не заборонено застосування інших лазерів, які навіть можуть призвести до постійної сліпоти за умови, що вони не були спеціально створені для цієї мети. 5) Протокол V зобов'язує сторони, що перебувають в конфлікті, уживати заходів щодо зменшення ризиків, пов'язаних з вибухонебезпечними залишками війни.

Заборонені МГП методи воєнних дій у збройних конфліктах. Відповідно до міжнародного права, заборонені такі методи ведення бойових дій, зокрема не можна:

- убивати (ранити) осіб, що склали зброю і, не маючи засобів захищатись, здались у полон;

- убивати парламентера й осіб, що його супроводжують (трубача, барабанщика тощо); - нападати на осіб, які зазнали корабельної аварії або покидають на парашуті літальний апарат, що зазнає аварії, і які не чинять ворожих дій (за винятком осіб, які десантуються в складі повітряних десантів); — примушувати осіб, які перебувають під захистом міжнародного гуманітарного права, брати участь у воєнних діях; — віддавати наказ нікого не залишати серед живих або загрожувати ним; — захоплювати заручників і здійснювати терор щодо цивільного населення; — вводити противника в оману шляхом віроломства; — використовувати не за призначенням розпізнавальну емблему Червоного Хреста чи Червоного Півмісяця, міжнародні розпізнавальні знаки цивільної оборони та розпізнавальні знаки культурних цінностей, міжнародний спеціальний знак особливо небезпечних об'єктів, білий прапор парламентера, інші міжнародно визнані знаки і сигнали; — незаконно використовувати розпізнавальну емблему ООН; — убивати або завдавати поранення цивільним особам; — оголошувати припиненими права або позбавлення їх підданих ворожої держави; — здійснювати напад невибіркового характеру, що може спричинити такі втрати серед цивільного населення та таку шкоду цивільним об'єктам, що не будуть відповідати потребам досягнення необхідної воєнної переваги над противником; — знищувати, вивозити або приводити в несправність об'єкти, які необхідні для виживання цивільного населення; — нападати на медичні формування та санітарно-транспортні засоби, які мають належні розпізнавальні емблеми (знаки) і сигнали; — здійснювати вогневе ураження населених пунктів, портів, осель, храмів та госпіталів (за умови, якщо вони не використовуються у воєнних цілях); — розграбовувати населені пункти або місцевості; знищувати культурні цінності, історичні пам'ятники, місця відправлення культу та об'єкти, які складають культурну чи духовну спадщину народів, а також використовувати їх з метою досягнення успіху в бойових діях; — знищувати або захоплювати власність противника, крім випадків, коли такі дії спричинені воєнною необхідністю.

Пункт 1-ий статті 37-ої Додаткового Протоколу І (1977 р.) забороняє віроломство — це зобов'язання, що вселяють довіру противнику, але зумисне порушуються для одержання воєнної переваги. Проте в період збройних конфліктів припустима і не суперечить міжнародному праву воєнна хитрість — дії відволікаючого характеру, спрямовані на дезорієнтацію противника.

  • 1. Які є засоби ведення бойових дій, що заборонені нормами МГП?
  • 2. Які є методи ведення бойових дій, що заборонені нормами МГП?
  • 3. Які норми МГП були враховані в Конвенції (1980 р.)?
  • 4. Скільки Протоколів додаються до Конвенції (1980 р.) і що вони забороняють?
  • 5. Що Додатковий протокол І до Женевських конвенцій (1949 р.) визначає як віроломство?
  • 6. Що Додатковий протокол І до Женевських конвенцій (1949 р.) визначає як воєнну хитрість?