Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 79. Міжнародний захист жертв війни та цивільних об’єктів

Кого, на вашу думку, потрібно вважати жертвами війни? Хто, на вашу думку, найбільше потребує захисту під час збройних конфліктів?

Захист жертв війни — поранених, хворих і осіб, які зазнали аварії корабля (літального апарата). До жертв будь-якого збройного конфлікту (війни) належать: • полонені чи інші особи, воля яких обмежена через збройний конфлікт; • поранені та хворі; • особи, які зазнали корабельної аварії (аварії літального апарата); • безвісно відсутні особи, а також загиблі; • цивільні, що перебувають у районі воєнних дій і на окупованій території.

Під захистом жертв війни розуміють забезпечення сторонами конфлікту міжнародно-правового захисту для вказаних вище категорій осіб і надання їм такого статусу, який гарантує гуманне поводження й унеможливлює насильство, знущання, глум тощо.

Війни ведуть проти збройних сил супротивника; військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених тощо заборонені.

Женевська конвенція І (1949 р.) для поліпшення долі поранених і хворих у регулярних арміях зобов'язує її учасників збирати на полі бою і надавати допомогу й догляд пораненим і хворим супротивника у максимально можливій формі та в найкоротші терміни. Женевська конвенція II (1949 р.) про поліпшення долі поранених, хворих і осіб, що постраждали в корабельних аваріях, зі складу збройних сил на морі — встановлює правила поводження з хворими та пораненими під час морської війни, аналогічні правилам, передбаченим Конвенцією І. Женевська конвенція III (1949 р.) про поводження з військовополоненими — встановлює правила, яких повинні дотримувати воюючі сторони щодо військовополонених.

Військовополонені — це комбатанти, які опинились у полоні під час міжнародного збройного конфлікту, незалежно від їхнього стану — здорові, хворі або поранені. Поняття «поранені» і «хворі» стосуються як комбатантів, так і некомбатантів.

Держава, що тримає в полоні, відповідає за поводження з військовополоненими. Полонені не повинні зазнавати каліцтв, над ними заборонено проводити наукові й медичні досліди. До них не можна застосовувати репресії. Військовополонені мають бути захищені від насильства і залякування, потрібно забезпечити повагу як особистості, так і честі. Проросійські сепаратисти 22 січня 2015 р. провели близько двох десятків полонених бійців АТО вулицями Донецька. Наприкінці ходи їх змусили стати на коліна й просити вибачення. 24 серпня 2014 р. влада «ДНР» уже проводила «парад полонених» бійців української армії. Міжнародні правозахисники заявили, що ці акції порушують Женевську конвенцію, яка вимагає гуманного і шанобливого ставлення до полонених. (іл. 79.1).

Іл. 79.1. Парад полонених військових бойовики провели в День незалежності України. Полонених змусили стати на коліна

Кожний військовополонений під час допиту зобов'язаний повідомити прізвище, ім'я, звання, дату народження й особистий номер або іншу рівноцінну інформацію. Для підтвердження права військовослужбовця на захист, який надає МГП, якщо він потрапив у полон, слугує посвідчення особи і особистий знак (розпізнавальний медальйон). Вони мають бути в кожного військовослужбовця, а також у тих осіб, які мають на це право, та у військово-медичного й військово-духовного персоналу. Розпізнавальний медальйон, що містить відповідну інформацію, роблять подвійним — у разі смерті одну частину медальйона залишають на тілі військовослужбовця, а іншу доправляють у тил для реєстрації та оформлення факту загибелі.

Під час припинення військових дій полонені мають бути звільнені, якщо вони не підлягають кримінальній відповідальності за військові злочини. Суб'єктом жорстокого поводження з полоненими може бути будь-який військовослужбовець, а за недбалого виконання обов'язків щодо хворих і поранених — особи, на яких покладено обов'язок їх лікування. Покарання за злочин: за ст. 434-ою КК України — позбавлення волі на строк до трьох років.

Ст. 50-та Додаткового протоколу І визначає термін «цивільне населення» як населення, що складається зі «всіх осіб, що є цивільними», і дає своє визначення поняттю «цивільний» — будь-хто, що не служить у збройних силах або організованій збройній групі однієї зі сторін конфлікту. Голова Моніторингової місії ООН з прав людини в Україні Ф. Фрейзер повідомила, що за весь період конфлікту на Донбасі, з 14 квітня 2014 року до 15 травня 2018 р, загинуло щонайменше 2725 цивільних осіб: 1568 чоловіків, 961 жінка, 93 хлопчики, 47 дівчат і 56 дорослих невідомої статі. Число поранених досягло дев'яти тисяч осіб.

Конвенція IV забороняє будь-яке насильство або загрози цивільному населенню, а також використання його як «живого щита» для захисту від нападу противника.

Захист журналістів. У МГП є лише 2 норми, які мають договірну природу та спрямовані на захист журналістів у період лише міжнародного збройного конфлікту. Це п. 4-ий ст. 4А Женевської конвенції (III) про поводження з військовополоненими від 12. 08. 1949 р. і ст. 79-та Додаткового протоколу І до Женевських конвенцій від 12. 08. 1949 р., яка стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, від 08. 06. 1977 р.

Правовий режим воєнної окупації. Під часу збройного конфлікту одна з воюючих сторін може окупувати повністю або частково територію іншої воюючої сторони (це насильницьке захоплення державою всієї або частини території іншої держави та народу і включення її до свого складу). Після цього на окупованій території припиняється ефективне функціонування органів влади окупованої держави. Відповідно адміністративне управління перебирає на себе військове командування держави, що окупувала цю територію. Але держава, що окупує, не одержує суверенних прав володіння цими територіями і не може їх анексувати або передати іншій державі. Юридичне положення окупованих територій визначається під час остаточного мирного врегулювання збройного конфлікту.

Режим воєнної окупації регламентується законами і звичаями війни, зокрема Гаазькою конвенцією про закони і звичаї суходільної війни (1907 р.), Женевськими конвенціями про захист жертв війни (1949 р.) і Додатковими протоколами І і II до них (1977 р.).

Початком воєнної окупації вважають момент встановлення фактичного контролю над певною територією, а закінчується — після втрати контролю над нею. Тут створюють окупаційну адміністрацію, яка здійснює свої функції відповідно до норм міжнародного права.

Держава, що в цілому окупувала чужу територію, відповідальна за громадський порядок і безпеку на окупованих територіях. Тому РФ після окупації та анексії Криму і агресії на Сході України з наступною окупацією частини території України відповідальна за порушення прав людини і МГП на цих територіях, оскільки вона здійснює там не лише ефективний контроль (постачання зброї, фінансове забезпечення та політична підтримка і соціальна допомога, без якої підконтрольні РФ бойовики, які включають найманців та регулярних військових РФ, не змогли б вести бойові дії), а й загальний контроль, хоч вона й заперечує наявність стану війни.

Захист культурних цінностей у випадку збройного конфлікту. Термін «культурні цінності» застосовують до будь-якого об'єкта, який використовують з релігійною, мистецькою, науковою, освітньою чи благодійною метою або який належить до історичних пам'яток. Додатковий протокол І (1977 р.) містить заборону на здійснення ворожих актів проти історичних пам'ятників, витворів мистецтва або місць відправлення культових обрядів, що складають культурну або духовну спадщину народів (ст. 53). Заборонено використовувати такі об'єкти для підтримки воєнних зусиль та робити їх об'єктами репресалій.

Крім того, Міжнародна конференція ООН, ухвалила міжнародно-правовий документ Гаазьку конвенцію про захист культурних цінностей (1954 р.) у випадку збройного конфлікту. Якщо Висока Договірна Сторона (держава) вступить у збройний конфлікт, то їй призначають Генерального комісара з культурних цінностей, розташованих на її території, який вибирають з міжнародного списку осіб за згодою держав, що перебувають у конфлікті.

Іл. 79.4. Міжнародний розпізнавальний знак — символ Пакту Реріха

Іл. 79.5. Розпізнавальний знак для позначення культурних цінностей, що перебувають під захистом конвенції

Іл. 79.6. Розпізнавальний знак пам’ятки архітектури

Завчасно внесені до складеного Міжнародного Реєстру культурні цінності перебувають під спеціальним захистом і можуть позначатися знаком, який був запропонований М. Реріхом для міжнародного Пакту з охорони культурних цінностей (іл. 79.4). Генеральний комісар може запропонувати створити імпровізоване сховище та дозволити державі позначити сховища відмітним знаком (іл. 79.5), визначеним у цій Конвенції.

Згідно з конвенцією, об'єктами міжнародної охорони є такі культурні цінності (рухомі чи нерухомі, будь-якого походження та належності), які мають особливе значення для культурної спадщини кожного народу. Це — пам'ятки архітектури (іл. 79.6), історії та мистецтва, релігійні чи світські, археологічні пам'ятки, рукописи, архіви, колекції, музеї, бібліотеки тощо.

Факти вивезення окремих музейних колекцій з тимчасово окупованого Криму до РФ під виглядом тимчасового експонування та неповернення їх до музеїв попри начебто встановлені терміни, свідчать про наміри остаточного пограбування та нівелювання музейної спадщини Криму і втілення там імперської російської парадигми історичного розвитку.

Під час Другої світової війни культурна спадщина України зазнала втрат. За неповними даними, на території тодішньої УРСР окупаційними військами було знищено або вивезено понад 500 тис. музейних експонатів, 51 млн книг, 46 млн архівних справ. Частину з них було повернуто. Однак значна частина визначних пам'яток досі вважається втраченою внаслідок війни. Окрім того, частина повернутих українських культурних цінностей опинилася в музеях, бібліотеках та архівах на території РФ та інших республік колишнього СРСР.

  • 1. Хто належить до жертв збройного конфлікту (війни)?
  • 2. У яких документах містяться вимоги МГП щодо захисту поранених, полонених, цивільного населення?
  • 3. Які заходи передбачає Женевська конвенція II щодо захисту жертв війни — поранених, хворих і осіб, які зазнали аварії корабля?
  • 4. Розкажіть товаришу про правовий режим воєнної окупації.
  • 5. Що є культурними цінностями?
  • 6. Які документи та міжнародні розпізнавальні знаки є для захисту культурних цінностей?