Захист Вітчизни. Профільний рівень. 11 клас. Фука

§ 108. Гострі захворювання органів дихання

Пневмонія як найбільш серйозне гостре захворювання органів дихання — це гострий інфекційний запальний процес у тканинах легень, який супроводжується накопиченням запальної рідини в альвеолах, призводить до порушення газообміну в організмі і появи дихальної недостатності. Термін «гостра пневмонія» вийшов з ужитку, тому що пневмонія сама по собі є гострим інфекційним захворюванням.

У нашому довкіллі існує велика кількість бактерій, вірусів, грибків та паразитів. Ми постійно їх вдихаємо, але, в силу стійкості нашого організму та цілій системі видалення та знешкодження чужорідних тіл, залишаємося здоровими. Якщо ж у людини з'явилися несприятливі умови зовнішнього і внутрішнього середовища (переохолодження, перевтома, недостатнє харчування, сильні стреси), це може призвести до порушення бар'єрної функції слизової оболонки бронхів та зниження місцевого імунітету. А саме це й потрібно збуднику. Він швидко оселяється в дихальних шляхах і розмножується. Залежно від місця його «оселення», у людини з'являються ознаки запалення слизової оболонки носа — риніти, глотки — фарингіти, гортані — ларингіти, трахеї — трахеїти, бронхів — бронхіти, а якщо альвеолярних мішечків легені — пневмонії.

За збудником, що став першопричиною пневмонії, її поділяють на бактерійну (наприклад стафілококову), вірусну, грибкову, паразитарну. Кожен із цих видів недуги має свої чіткі клінічні ознаки, у яких може розібратися лише спеціаліст. Збудник розмножується, утягуючи в патологічний процес слизові оболонки бронхів, бронхіол, проміжної і альвеолярної тканини. Мікроби, що розмножуються у стінках альвеол, найдрібніших часточках легень, зумовлюють їх набряк, а набрякова запальна рідина крізь пори потрапляє в найближчі альвеоли. Вони закупорюються, захоплюючи в патологічний процес дрібні частини бронхів. Врешті, такий процес призводить до вогнищевих, сегментарних (з ураженням сегментів легень), дольових (крупозних) змін. Іноді в патологічний процес втягуються плевра, лімфатичні вузли.

Хвороба починається з гарячкового періоду, першими проявами якого є сильний озноб і підвищення температури до +37,5...+38,5 °С, а іноді до +39...+40 °С і вище. Якщо не застосовувати жарознижувальні препарати, то протягом всього цього періоду температура тіла залишається високою. З першого ж дня наступають явища загальної інтоксикації: слабкість, розбитість, втрата апетиту, головний біль. Обличчя червоніє, на губах і крилах носа іноді виступає герпес (іл. 108.1), язик сухий, обкладений сірим нальотом. Спостерігається нежить, кашель з виділенням мокроти, задишка, загальне нездужання.

У результаті ураження серцево-судинної системи тонус судин слабшає, судини розширюються і артеріальний тиск значно знижується. Часто спостерігається ослаблення серцевого м'яза. Пульс частішає, доходячи до 120 і більше ударів на хвилину, спостерігається його слабке наповнення. У разі значного падіння серцевої діяльності з'являється синюшність губ, кінчика носа, пальців рук і ніг (у результаті венозного застою крові).

Лікують пневмонію антибіотиками, використовуючи дози, відповідно до тяжкості хвороби. За тривалого застосування значних доз антибіотиків пригнічується звичайна (нормальна) бактерійна флора шлунково-кишкового тракту. Тоді починають розвиватися патогенні дріжджеподібні грибки (роду кандида), які спричиняють запальні процеси слизової оболонки порожнини рота й інших органів, так званий кандидамікоз. У таких випадках призначають препарати, які пригнічують ці грибки.

Зважаючи на важке ураження всього організму, хворий на пневмонію потребує уважного й ретельного догляду. У палаті або вдома в кімнаті, де лежить хворий, має бути завжди чисте й свіже повітря, а його температуру слід підтримувати в межах +18-20 °С. Провітрювати приміщення треба 2-3 рази на день, незалежно від пори року, і щодня проводити вологе прибирання. Мокроту з плювальниці обов'язково дезінфікують. Оскільки хворий страждає задишкою, його укладають у ліжко в напівсидячому положенні, щоб полегшити йому дихання.

Хворому потрібно створити таку обстановку, щоб забезпечити йому не тільки фізичний, а й психічний спокій. У кімнаті повинно бути тихо, кількість відвідувачів необхідно обмежити. Якщо хворий марить, непритомний або перебуває в збудженому стані, біля нього повинне бути встановлене цілодобове чергування.

Необхідно, щоб хворий багато пив, оскільки у зв'язку з підвищеною температурою тіла випаровування через шкіру посилюється і організм потребує поповнення втраченої рідини. Крім того, велика кількість пиття збільшує виділення сечі, з якою з організму видаляються токсичні речовини. Пиття можна давати найрізноманітніше: воду, молоко, чай, каву. Годувати хворого треба висококалорійною і багатою вітамінами їжею. У гострому періоді, у перші дні хвороби, коли у хворого немає апетиту, йому дають рідку і напіврідку їжу (м'ясний бульйон, кисіль, рідка каша з вершковим маслом і цукром) і більше пиття у вигляді фруктових, овочевих та ягідних соків, кави з молоком, чаю, молока, а в міру поліпшення стану йому дозволяють печиво, білий хліб з маслом, яйця, м'ясні котлети тощо. Під час критичного падіння температури, коли хворий сильно пітніє, йому треба витирати шкіру сухим рушником і міняти білизну, а коли він перестане потіти, протерти шкіру розбавленим (1:2) етиловим або камфорним спиртом, після чого змінити постільну та натільну білизну, тепло вкрити і дати гаряче пиття.

У разі пошкодження легень (сильний удар у груди, перелом ребер), деяких захворюваннях легень та серця (туберкульоз легень, рак легені, абсцес легені, митральний порок серця тощо) можливий розвиток легеневої кровотечі. Ознакою легеневої кровотечі можуть бути кашель з появою в харкотинні багряної пінистої крові з лужною реакцією, деколи виникає блювота, хворий різко блідне, з'являється головокружіння, непритомність, холодний піт. Знижується артеріальний тиск, з'являється частий ниткоподібний пульс. Іноді легеневі кровотечі бувають дуже сильними. У разі появи крові в мокроті необхідно розстібнути одяг, що утруднює дихання, хворому негайно треба надати напівсидячого положення. Хворого треба заспокоїти, переконати, що йому потрібен для лікування повний спокій. У приміщенні, де знаходиться хворий, повинно бути багато свіжого повітря. Краще, якщо повітря буде холодним. Хворому забороняють рухатися, розмовляти, рекомендують глибоко дихати і стримувати кашель. На груди доцільно покласти міхур з льодом. З лікарських засобів призначають таблетки проти кашлю. Усяка легенева кровотеча — грізний симптом будь-якого важкого захворювання, тому завданням першої допомоги є найшвидша доставка хворого до лікувальної установи. Хворі з легеневою кровотечею надзвичайно чутливі до перевезення. Доставка таких хворих з будинку до лікувальної установи повинна здійснюватися спеціальним санітарним транспортом у напівсидячому положенні, при цьому необхідно дотримувати особливої обережності, уникаючи тряски та різких рухів, що можуть посилити кашель і кровотечу.

  • 1. Що таке пневмонія? Назвіть її ознаки?
  • 2. Який догляд за хворими на пневмонію?
  • 3. Що є причиною виникнення легеневої кровотечі?
  • 4. Які заходи домедичної допомоги необхідні, якщо є підозра та виникнення легеневої кровотечі?