§ 108. Гострі захворювання органів дихання

Пневмонія як найбільш серйозне гостре захворювання органів дихання — це гострий інфекційний запальний процес у тканинах легень, який супроводжується накопиченням запальної рідини в альвеолах, призводить до порушення газообміну в організмі і появи дихальної недостатності. Термін «гостра пневмонія» вийшов з ужитку, тому що пневмонія сама по собі є гострим інфекційним захворюванням.

У нашому довкіллі існує велика кількість бактерій, вірусів, грибків та паразитів. Ми постійно їх вдихаємо, але, в силу стійкості нашого організму та цілій системі видалення та знешкодження чужорідних тіл, залишаємося здоровими. Якщо ж у людини з'явилися несприятливі умови зовнішнього і внутрішнього середовища (переохолодження, перевтома, недостатнє харчування, сильні стреси), це може призвести до порушення бар'єрної функції слизової оболонки бронхів та зниження місцевого імунітету. А саме це й потрібно збуднику. Він швидко оселяється в дихальних шляхах і розмножується. Залежно від місця його «оселення», у людини з'являються ознаки запалення слизової оболонки носа — риніти, глотки — фарингіти, гортані — ларингіти, трахеї — трахеїти, бронхів — бронхіти, а якщо альвеолярних мішечків легені — пневмонії.

Увага, цей спойлер може містити шокуючий контент!

Іл. 108.1. Герпес

За збудником, що став першопричиною пневмонії, її поділяють на бактерійну (наприклад стафілококову), вірусну, грибкову, паразитарну. Кожен із цих видів недуги має свої чіткі клінічні ознаки, у яких може розібратися лише спеціаліст. Збудник розмножується, утягуючи в патологічний процес слизові оболонки бронхів, бронхіол, проміжної і альвеолярної тканини. Мікроби, що розмножуються у стінках альвеол, найдрібніших часточках легень, зумовлюють їх набряк, а набрякова запальна рідина крізь пори потрапляє в найближчі альвеоли. Вони закупорюються, захоплюючи в патологічний процес дрібні частини бронхів. Врешті, такий процес призводить до вогнищевих, сегментарних (з ураженням сегментів легень), дольових (крупозних) змін. Іноді в патологічний процес втягуються плевра, лімфатичні вузли.

Хвороба починається з гарячкового періоду, першими проявами якого є сильний озноб і підвищення температури до +37,5...+38,5 °С, а іноді до +39...+40 °С і вище. Якщо не застосовувати жарознижувальні препарати, то протягом всього цього періоду температура тіла залишається високою. З першого ж дня наступають явища загальної інтоксикації: слабкість, розбитість, втрата апетиту, головний біль. Обличчя червоніє, на губах і крилах носа іноді виступає герпес (іл. 108.1), язик сухий, обкладений сірим нальотом. Спостерігається нежить, кашель з виділенням мокроти, задишка, загальне нездужання.

У результаті ураження серцево-судинної системи тонус судин слабшає, судини розширюються і артеріальний тиск значно знижується. Часто спостерігається ослаблення серцевого м'яза. Пульс частішає, доходячи до 120 і більше ударів на хвилину, спостерігається його слабке наповнення. У разі значного падіння серцевої діяльності з'являється синюшність губ, кінчика носа, пальців рук і ніг (у результаті венозного застою крові).

Лікують пневмонію антибіотиками, використовуючи дози, відповідно до тяжкості хвороби. За тривалого застосування значних доз антибіотиків пригнічується звичайна (нормальна) бактерійна флора шлунково-кишкового тракту. Тоді починають розвиватися патогенні дріжджеподібні грибки (роду кандида), які спричиняють запальні процеси слизової оболонки порожнини рота й інших органів, так званий кандидамікоз. У таких випадках призначають препарати, які пригнічують ці грибки.

Зважаючи на важке ураження всього організму, хворий на пневмонію потребує уважного й ретельного догляду. У палаті або вдома в кімнаті, де лежить хворий, має бути завжди чисте й свіже повітря, а його температуру слід підтримувати в межах +18-20 °С. Провітрювати приміщення треба 2-3 рази на день, незалежно від пори року, і щодня проводити вологе прибирання. Мокроту з плювальниці обов'язково дезінфікують. Оскільки хворий страждає задишкою, його укладають у ліжко в напівсидячому положенні, щоб полегшити йому дихання.

Хворому потрібно створити таку обстановку, щоб забезпечити йому не тільки фізичний, а й психічний спокій. У кімнаті повинно бути тихо, кількість відвідувачів необхідно обмежити. Якщо хворий марить, непритомний або перебуває в збудженому стані, біля нього повинне бути встановлене цілодобове чергування.

Необхідно, щоб хворий багато пив, оскільки у зв'язку з підвищеною температурою тіла випаровування через шкіру посилюється і організм потребує поповнення втраченої рідини. Крім того, велика кількість пиття збільшує виділення сечі, з якою з організму видаляються токсичні речовини. Пиття можна давати найрізноманітніше: воду, молоко, чай, каву. Годувати хворого треба висококалорійною і багатою вітамінами їжею. У гострому періоді, у перші дні хвороби, коли у хворого немає апетиту, йому дають рідку і напіврідку їжу (м'ясний бульйон, кисіль, рідка каша з вершковим маслом і цукром) і більше пиття у вигляді фруктових, овочевих та ягідних соків, кави з молоком, чаю, молока, а в міру поліпшення стану йому дозволяють печиво, білий хліб з маслом, яйця, м'ясні котлети тощо. Під час критичного падіння температури, коли хворий сильно пітніє, йому треба витирати шкіру сухим рушником і міняти білизну, а коли він перестане потіти, протерти шкіру розбавленим (1:2) етиловим або камфорним спиртом, після чого змінити постільну та натільну білизну, тепло вкрити і дати гаряче пиття.

У разі пошкодження легень (сильний удар у груди, перелом ребер), деяких захворюваннях легень та серця (туберкульоз легень, рак легені, абсцес легені, митральний порок серця тощо) можливий розвиток легеневої кровотечі. Ознакою легеневої кровотечі можуть бути кашель з появою в харкотинні багряної пінистої крові з лужною реакцією, деколи виникає блювота, хворий різко блідне, з'являється головокружіння, непритомність, холодний піт. Знижується артеріальний тиск, з'являється частий ниткоподібний пульс. Іноді легеневі кровотечі бувають дуже сильними. У разі появи крові в мокроті необхідно розстібнути одяг, що утруднює дихання, хворому негайно треба надати напівсидячого положення. Хворого треба заспокоїти, переконати, що йому потрібен для лікування повний спокій. У приміщенні, де знаходиться хворий, повинно бути багато свіжого повітря. Краще, якщо повітря буде холодним. Хворому забороняють рухатися, розмовляти, рекомендують глибоко дихати і стримувати кашель. На груди доцільно покласти міхур з льодом. З лікарських засобів призначають таблетки проти кашлю. Усяка легенева кровотеча — грізний симптом будь-якого важкого захворювання, тому завданням першої допомоги є найшвидша доставка хворого до лікувальної установи. Хворі з легеневою кровотечею надзвичайно чутливі до перевезення. Доставка таких хворих з будинку до лікувальної установи повинна здійснюватися спеціальним санітарним транспортом у напівсидячому положенні, при цьому необхідно дотримувати особливої обережності, уникаючи тряски та різких рухів, що можуть посилити кашель і кровотечу.

1. Що таке пневмонія? Назвіть її ознаки?
2. Який догляд за хворими на пневмонію?
3. Що є причиною виникнення легеневої кровотечі?
4. Які заходи домедичної допомоги необхідні, якщо є підозра та виникнення легеневої кровотечі?