Етика. 6 клас. Іртищева

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Розділ 4. Бути культурною людиною

Вивчаючи розділ, ви:

сформуєте уявлення про духовну та матеріальну культуру; про те, як пов’язані довкілля і здоров’я людини; про ризики комунікації у віртуальному середовищі; про взаємозв’язок між потребами людини та обмеженістю ресурсів.
дізнаєтеся, що таке гармонія, культура, розвиток особистості, критичне ставлення до інформації, добробут, сталий розвиток, ресурси, культура споживання, екологічні проблеми, повага до живих істот, праця, хобі, сенс життя, саморозвиток.
навчитеся планувати заходи для розв’язання екологічних проблем вашого міста/громади; виявляти зацікавлення до тривалої систематичної діяльності (хобі, спорт, мистецтво, навчання тощо) та наполегливість у досягненні мети; самостійно приймати рішення та бути відповідальними за свій вибір, виконувати різні ролі в груповій роботі.

§ 12. Культура — міра людяності в людині

1. Духовна та матеріальна культура

Культура — це сукупність матеріальних і духовних цінностей, створених і створюваних людством, а також сукупність усіх видів перетворювальної діяльності, за допомогою якої формуються ці цінності.

Умовно культуру можна поділити:
духовна	матеріальна
сукупність духовних надбань людства у галузі науки, освіти, мистецтва та практична реалізація цих цінностей	сукупність матеріальних благ, що створюються людською працею на кожному етапі суспільного розвитку
Духовна культура впливає на наш внутрішній світ, наші почуття, думки, свідомість, волю, інтуїцію, настрій тощо. Вона формує духовний світ людини, допомагає жити їй у гармонії з Всесвітом, спрямовує до висоти ідеалів і помислів.	Матеріальна культура спрямована на задоволення наших фізіологічних, буденних потреб. Зокрема, дати людям їжу, житло, одяг, полегшити їх зв'язок і спілкування.

Суспільству необхідне гармонійне поєднання матеріального та духовного начал, цивілізації та культури. Значну роль тут відіграє мистецтво. Воно допомагає гуманістично орієнтувати всі сфери цивілізації та культури, морально просвітлює і «олюднює» їх.

Предмети однієї з найцікавіших загадок історії — «трипільської культури».

Це цікаво!

З 24 лютого 2022 року понад 400 об’єктів матеріальної культурної спадщини в Україні було серйозно пошкоджено або знищено військами РФ. Міністерство культури та інформаційної політики України створило спеціальний сайт, де веде облік зруйнованих чи пошкоджених культурних об’єктів, а також збір коштів на відбудову: https://restore.mkip.gov.ua/

Культура охоплює загальнолюдські цінності і національні. До загальнолюдських належать такі: прагнення набувати новий досвід; вияв толерантності; готовність утверджувати власне «Я» у стосунках з іншими людьми; орієнтація у своїй діяльності на теперішнє і майбутнє, а не на минуле; повага до культурних надбань, досягнень науки й техніки; турбота про збереження довкілля; прагнення до високого рівня вихованості; повага до Матері і Батька, родини; перевага духовного над матеріальним; прагнення жити по совісті; поважати честь і гідність людини.

Національні цінності в духовній сфері — велике інтелектуальне багатство, невичерпний резерв відтворення культурних і моральних традицій народу, процесу загальнонаціонального творення. Культура не може сьогодні існувати поза національною формою виразу - національне народжується із конкретно-історичних особливостей життя народу. Тому в кожної національної культури є свої плоди: духовні набуття і відкриття, драми і трагедії, своє бачення світу. Майбутнє кожного народу сьогодні пов’язане з національною культурою, що інтегрується, вбудовується в загальносвітову культуру.

Світова культура — це сукупність культур цілісного світу, що формує систему загальнолюдських цінностей, розвиває найкращі риси національних культур. Це джерело, духовна скарбниця розвитку Людства, загальне надбання усіх народів, рас і націй, усіх людей на планеті.

Це ви зможете!

Прочитайте висловлювання відомих особистостей, поясніть їх зміст:

«Культура — це приблизно все те, що робимо ми і чого не роблять мавпи» (лорд Раглан).
«Нехай думки, укладені в книгах, будуть твоїм основним капіталом, а думки, які виникнуть у тебе самого, — відсотками з нього» (Фома Аквінський).
«Культура — це не кількість прочитаних книг, а кількість зрозумілих» (Фазіль Іскандер).
«Культура — це позитивна, морально вартісна творчість людини, спрямована на подолання часових меж її життя, на передачу свого безсмертя в безсмертя нації, до культури якої та людина належить» (Дмитро Павличко).
«Ми — стародавня нація з великою культурою та історією. І об’єднати українців може лише це — відчуття приналежності до власної великої культури та історії» (Ярина Винницька).

2. Особиста культура

Загальнолюдські й національні цінності, які є змістом культури, ми всотуємо з дитинства, нам прищеплюють їх батьки, учителі, згодом ми працюємо над собою самотужки. Ми вчимося користуватися духовними і матеріальними надбаннями людства. Ми засвоюємо програмовані реакції (етичні норми, норми етикету тощо), якими оволоділи ще наші предки, щоб пристосуватися в повсякденному житті до свого оточення. Усе це загалом формує нашу особисту культуру. Кожна людина є носієм особистої культури, але наскільки високим є рівень її культури (її культурність), можна зрозуміти з її поведінки, спілкування, відношення до інших людей, до природи, до усього навколишнього світу.

Є безліч різних ситуацій щоденного життя, у яких дуже легко розпізнати, хто має високий рівень особистої культури, а кому її бракує. Ось кілька прикладів:

розмова двох однокласників: один дає співрозмовникові можливість викласти свої аргументи, уважно слухає; інший емоційно перебиває, не дає висловити опоненту своєї позиції;
ситуація на дорозі: один водій автомобіля ретельно дотримується правил дорожнього руху, уважно ставиться до пішоходів, а інший, порушуючи правила, перевищуючи швидкість, гучно увімкнувши музику, нахабно мчить до свого пункту призначення;
сусіди у під’їзді: один вимагає для себе привілеїв і не хоче брати участь у забезпеченні гармонійного співжиття, а другий намагається мирно розв’язувати спільні проблеми, не уникає відповідальності.

Культурна людина — це насамперед людина ввічлива й тактовна, з гарними манерами, і поводиться вона відповідно до етичних норм і норм етикету не лише в школі чи на роботі, але й удома. Приміром, зустрічаються люди, які зі знайомими і друзями ввічливі, а вдома, із близькими і рідними, різкі й нетактовні. Це свідчить про невисоку культуру людини і погане виховання. Справжня ввічливість, в основі якої лежить доброзичливість, обумовлюється почуттям міри й такту, яке підказує, що можна, а чого не можна робити за тих чи інших обставин.

Скромність і стриманість, уміння контролювати свої вчинки, уважно й тактовно спілкуватися з іншими людьми називають гарними манерами. Поганими манерами прийнято вважати безтактність, лихослів’я, розв’язність у жестикуляції, невміння стримувати роздратування, грубість, зневага до чужих інтересів, безсоромне нав’язування іншим своєї волі й бажань, навмисна образа гідності інших людей, неохайність в одязі.

Це ви зможете!

1. Поміркуйте і з’єднайте у пари поняття і їх визначення:

Тактовність •
Скромність •
Чесність •
Чуйність •

Стриманість у виявленні своїх досягнень, заслуг, небажання привертати увагу, демонструвати якісь переваги або знання.
Дотримання правил етики та етикету, а також відчуття міри в поведінці, пошана до інших.
Правдивість та здатність критично сприймати і оцінювати навколишній світ і себе самого/саму.
Уважність і сердечне ставлення до людей, здатність виявляти турботу.

2. Пригадайте з попередніх уроків етики, які ви знаєте правила етикету. Складіть правила шкільного етикету.

Культура спілкування — складова частина культури людини в цілому, її освіченості й вихованості, що полягає у вмінні встановлювати «зворотний зв’язок», відгукуватися на думки, почуття, турботи й проблеми іншої людини (це стосується всіх рівнів спілкування).

Культура спілкування моделює поведінку людини — спонукає її у певній ситуації поводитися відповідно.

Це знадобиться!

Правила для мовця:

1. Неухильно й послідовно виказувати доброзичливе ставлення до співрозмовника. Не дозволяти собі негативних оцінок співрозмовника та образливих слів на його адресу.
2. Виявляти ввічливість, враховувати вік, стать, статус, авторитет співрозмовника.
3. Не зловживати категоричністю тону.
4. Не нав’язувати співрозмовнику своїх поглядів, не вип’ячувати своє «я».
5. Не зловживати терпінням слухача, пам’ятати, що концентрація його уваги обмежена.
6. Звільнятися від словарного баласту: паразитичних вигуків (ну, от; до речі).
7. Уважно прислухатися до свого мовлення, критично аналізувати себе і реакцію слухача.
8. Не забувати, що в усному спілкуванні, крім тону мовлення, значний вплив на слухача справляють жести, пози, міміка, покликані підготувати контакти уважності та порозуміння.

Правила для слухача:

1. Слухати уважно і терпляче.
2. Не перебивати співрозмовника.
3. Підкреслювати свою зацікавленість стверджувальними словами (так, добре, вірно тощо).
4. Міміку слід поєднувати з доброзичливою усмішкою та жестами (скупими і нерізкими).

3. Ідеал у житті людини

Ми всі з дитинства прагнемо бути на когось схожими: наслідуємо батьків, інших дорослих. У підлітковому віці можемо мати кумира, улюбленого героя, який стає взірцем для наслідування. У дорослому віці людина орієнтується на свої ідеали.

Що таке ідеал? Це зразок, еталон, який показує вищий рівень досконалості, на досягнення якого націлюється стан душі, спосіб людського життя та діяльності.

Дискобол. 5 ст. до н. е. Ідеал фізичної форми

Ідеал може бути реальним (наприклад, інша особа, хоча всі ми схильні ідеалізувати об’єкт своїх симпатій), а може бути уявним образом або збірним образом. Релігія, наприклад, вбачає ідеал в святій людині. Науковці описують ідеал як всебічно, гармонійно розвинену людину, що має досконалу зовнішність, внутрішній світ, поведінку, моральні якості та інтелект. Подібним чином зображають ідеальних героїв у своїх творах письменники.

Ідеал може стосуватися абстрактних та конкретних речей. Так, моральні цінності служать ідеалом для всіх людей. Може бути ідеал краси, ідеал учня, ідеал друга, ідеал батька/матері тощо. Більшість ідеалів упродовж життя можуть змінюватися.

Це ви зможете!

1. Згадайте матеріал попередніх уроків. Які моральні цінності є ідеалом для всіх людей?
2. Поміркуйте, яким є ідеал сучасної людини. Які риси чи якості, вміння чи навички ви хотіли б розвинути в собі?

Чи добре мати ідеал? Це питання спірне. Для одних ідеал є орієнтиром і дозволяє чіткіше визначити, чого прагнеш. Наприклад, можна розвинути певні якості чи риси, які тобі подобаються. Для інших — це модель, через яку, втрачаєш свою індивідуальність. Для третіх — ідеалу не існує взагалі, але кожна людина має щось добре, щось таке, що варто перейняти.

Коли ми уявляємо ідеал, то намагаємося його досягти. Для цього треба багато працювати над собою. Як влучно сказала ірландська письменниця Сесілія Ахерн «Ціль у Місяць: навіть якщо схибиш, залишишся серед зірок». Навіть якщо не досягнеш ідеалу, то все одно розвинеш у собі позитивні якості.

Мислимо практично

1. Що таке «культура»?

2. Що таке «особиста культура»?

3. Які складники входять у зміст культури?

4. Як можна визначити рівень особистої культури?

5. Чи тотожні поняття «скромність» і «сором’язливість»?

6. Яких правил варто дотримувати в спілкуванні?

7. Поміркуйте, чи добре мати ідеал у житті? Використовуйте конструкції: «Я вважаю, що... Я так вважаю, тому що: по-перше, ... по-друге, ... по-третє, ... Отже, ...»

Мислимо творчо

1. Вправа «Чек-лист». Обговоріть у парах, які риси притаманні культурній людині. Складіть чек-лист (список) «Якості культурної особистості»

2. Вправа «Уявіть. Опишіть. Оцініть». Уявіть і опишіть світ без культури. Оцініть, чи хотіли б ви жити в такому світі. Чому?

Мислимо глобально

Невід’ємною частиною культури українського народу є вишиванка. Дізнайтеся в мережі «Інтернет», коли відзначають Всесвітній день вишиванки. Знайдіть 5 цікавих фактів про українську вишиванку.

Зміст