Етика. 6 клас. Іртищева

§ 11. Духовність, релігійність, благодійність

1. Віра та релігія в житті людини

Кожен із нас знає слово «вірити». Чи замислювалися ви, яке воно має значення? Вірити означає не сумніватися в правдивості почутого чи побаченого. Із цього дієслова походить поняття «віра» — сприйняття людиною чого-небудь (свідчень, тверджень, фактів) як правди, що не потребує додаткової перевірки чи будь-яких доказів. Віра в системі духовного виміру існувала із прадавніх часів. Цивілізації стародавнього часу залишили нам історичні свідчення щодо власних вірувань. Люди давнини поклонялися природі, сонцю, ідолам, окремим тваринам тощо. Наприклад, наші предки-слов’яни сотні років були язичниками, тобто вірили в надзвичайні сили природи і сповідували багатобожжя (були переконані, що світом керує чимало богів).

Вірити — це не вагатися щодо істинності почутого чи побаченого

Грецька богиня Артеміда

Релігія у дечому відрізняється від вірувань. Одні дослідники вважають, що релігія — це сукупність цінностей, світоглядних систем та культурних уявлень, які формують норми духовності. Інші під цим поняттям розуміють систему вірувань, які спрямовують до духовності. Нині існує чимало релігій, які мають власні атрибути, символи, священні письмена, де пояснено сенс людського буття та походження життя чи Всесвіту. Однак найпоширенішими у світі вважаються християнство, іслам та буддизм. Оскільки ці релігії є розповсюдженими в різних куточках нашої планети, їх називають світовими. Окрім світових, існують і національні релігії — вони користуються повагою в окремих країнах, серед представників одного народу (наприклад, іудаїзм).

Мечеть Ар Рахма в Києві

Іллінська церква у Суботові (Черкаська область)

Синагога Бейс Штерн Шульман у Кривому Розі

Кожна людина має невід’ємне право на свободу думки, совісті і релігії. Ця норма закріплена в Конституції України та Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Хоч в Україні найбільш поширеною релігією є християнство (пригадаємо, що корені християнства сягають 988 р., коли князь Володимир Великий похрестив усю Русь-Україну), усе ж релігійне життя є дуже різноманітним. Зокрема, серед християн України виділяють православних, греко-католиків, римо-католиків та протестантів. Також в Україні проживають спільноти мусульман (насамперед — представники народу киримли) та іудеїв.

Усі вільні у виборі релігії

На жаль, подекуди зустрічається явище релігійної нетерпимості, яке призводить до різних форм конфліктів. Таке негативне відношення до інших релігій та вірувань виникає тоді, коли люди перестають бути терпимими та не поважають віри іншого. Закони України передбачають покарання за розпалювання релігійної ворожнечі. Кожен із нас має толерантно ставитися до людей, які сповідують різні релігії, та виявляти повагу до почуттів інших віруючих.

2. Благодійність, меценатство і спонсорство

Благодійність (тобто блага діяльність) — це добровільна, безкорислива робота, яка сприяє допомозі потребуючим. Кожен із нас може бути сучасним благодійником: можна підтримувати різноманітні благодійні фонди грошима, розповсюджувати інформацію про потреби людей, які опинилися вскруті, чи використовувати свій талант задля доброї справи.

Допомагати іншим краще разом

Допомога своєму ближньому (особливо коли люди справді опинилися у скруті) є одним із найвищих виявів доброчесності та моральних якостей. Таке діяння схвалюється представниками усіх релігій по всьому світу. У християнській «Книзі Товита» зазначено: «Ті, що дають милостиню, проживатимуть у достатку». Так само і у Корані, священному писанні усіх мусульман, вказано: «Ви не досягнете благочестя, поки не жертвуватимете те, що дороге вам».

Одним із видів благодійності, який сприяє розвитку культури, є меценатство. Поняття «меценат» походить від імені давньоримського політичного діяча Гая Цильнія Мецената (I ст. до н.е.). Він дбав про розвиток культури, підтримував власним коштом багатьох тогочасних митців, фондував побудову нових величних споруд та доріг.

В Україні знаємо про власні традиції благодійності та меценатства, які тісно пов’язані з історією нашої держави. За легендами, угорська принцеса Констанція, дружина галицького князя Лева Даниловича, заснувала у XIII ст. церковну обитель у Львові для ченців з Європи. Раїна Вишневецька (1589-1619), як знатна шляхтянка, оплатила зведення низки монастирів. Гетьман Іван Мазепа на зламі XVII-XVIII ст. чимало вклав у зведення церковних споруд. Завдяки його старанням та щедрій підтримці з’явився архітектурний стиль — козацьке бароко. Меценат і «цукровий король» Лазар Бродський долучився до розбудови Києва XIX ст. Бессарабський ринок, будівля сучасного Київського політехнічного інституту ім. Ігоря Сікорського, центральна київська синагога (молитовний дім іудеїв) та багато інших добрих діянь — його рук справа.

Гай Цильній Меценат

Іван Мазепа (портрет-реконструкція)

Сучасні меценати-благодійники також у пошані. Водночас, останні «тренди» дещо змінилися — замість безкорисливої допомоги, доброзичливці часто пропонують двосторонню вигоду. Спонсорство — окремий різновид меценатства, яке не має безкорисливого спрямування. Спонсори допомагають, але обмінюють свою підтримку на рекламу, популяризацію своїх товарів та їхніх послуг. Завдяки цьому, вони можуть заробити більше, а отримані кошти знову вкласти у благе діло. Такий коловорот дає змогу надати допомогу тим, кому вона дійсно потрібна.

Так було!

Серед українських меценатів особливе місце посідала родина Терещенків. Вихідці із селян-кріпаків, завдяки кропіткій праці, перетворилися на найуспішніших підприємців у російській імперії, яка тоді панувала над більшістю українських земель. Завдяки своїм цукровим «прибуткам» вони казково збагатилися, але, за заповітом голови роду Артемія Терещенка, чимало коштів витрачали на потреби українства. За гроші меценатів зведено сучасні будівлі Національного транспортного університету у Києві, Київського національного університету імені Карпенка-Карого, Національного художнього музею, Київської картинної галереї, лікарні «Охмаддит» тощо. Варвара Терещенко та її чоловік Богдан Ханенко усе своє життя збирали найкращі твори західного та східного мистецтва. Сьогодні ці безцінні експонати зберігаються в Музеї мистецтв ім. Богдана і Варвари Ханенків. Водночас чимало представники родини вклали в розвиток свого рідного Глухова. Тут активно підтримували заклади освіти, медичні установи, храми тощо. Терещенки заснували Глухівський музей, звели будівлю сучасного Глухівського національного педагогічного університету імені Олександра Довженка. Тож на українських прикладах ми маємо на кого рівнятися!

Артемій Терещенко

Богдан Ханенкота і Варвара Терещенко

3. Хто такі волонтери?

Допомагати людям можна також в інший спосіб. Наша праця — також можливість вчиняти добро, або добродіяти. Чудовий варіант для тих, хто хоче надати свою поміч, — це волонтерство — безоплатна суспільно корисна робота. Слово «волонтер» походить з латинської мови («voluntarius») і перекладається як добровільний, бажаючий. Давніше так називали всіх людей, які самостійно йшли на військову службу.

Волонтерство — безоплатна суспільно корисна робота

Лише в минулому столітті значення цього терміну змінилося. Сьогодні волонтерством займаються як окремі особи, так і цілі організації. Вони опікуються знедоленими, допомагають хворим, беруть участь у благодійних акціях, супроводжують іноземців тощо. На сучасному етапі волонтерство розглядають також як спосіб саморозвитку, можливість для навчання, заведення нових цікавих знайомств. Ця користь не матеріальна, але призводить до духовного самовдосконалення.

Емблема волонтерської організації Армія SOS

У світі надзвичайно потужним є рух «Лікарі без кордонів». Досвідчені спеціалісти лікарської справи на певний час полишають місце роботи, аби у менш успішних країнах допомогти в лікуванні різноманітних хвороб цілком безкоштовно. Всесвітньо відомим є рух «Грінпіс» («Greenpeace»). Його волонтери-активісти обороняють природу по всьому світу, протестують проти забруднення довкілля, займаються захистом тварин тощо. В Україні від 2014 р. (і особливо у 2022 р.) волонтери надають підтримку Збройним силам України. Чимало військового спорядження, технічних новинок (дронів, тепловізорів), медичного обладнання закуповують за кошти пожертвувань. Унаслідок цього сформувалися окремі волонтерські організації («Повернись живим», «Армія SOS» та інші), яким під силу доставляти продукти харчування та ліки у вражені війною регіони. Ризикуючи власним життям, волонтери довозили також потрібну апаратуру та припаси нашим українським воїнам. За свої заслуги дехто із них удостоєний найвищих державних відзнак.

Це знадобиться!

Моральні аспекти волонтерського руху:

• дотримувати високих громадянських та особистих чеснот (патріотизму, почуття обов’язку, гуманності, оптимізму, ініціативності);
• відповідально і вчасно надати обумовлену допомогу;
• не допускати дій і вчинків, які можуть негативно вплинути на репутацію волонтерів або людей і організацій, які отримують допомогу;
• розуміти власну відповідальність за вчинені дії;
• працювати безкоштовно і в межах законодавства.

Мислимо практично

1. Що таке «віра» та «релігія»?

2. Які релігії називають світовими?

3. Що таке «благодійність»?

4. Чи тотожні поняття «меценатство» і «спонсорство»?

5. Хто такі волонтери?

6. Назвіть відомі вам волонтерські організації.

7. Поміркуйте, чому допомога своєму ближньому є одним із найвищих виявів доброчесності та моральних якостей. Використовуйте конструкції: «Я вважаю, що... Я так вважаю, тому що: по-перше, ... по-друге, ... по-третє, ... Отже, ...»

Мислимо творчо

1. Міні проект «Я — волонтер». Обговоріть у групі ідеї волонтерських акцій, які ви можете провести з друзями. Оберіть одну із запропонованих ідей і сплануйте свою діяльність.

• Назва волонтерської акції:
• Мета акції:
• Терміни проведення:
• Кого з дорослих варто залучити:
• Ресурси, необхідні для проведення акції:
• Розподіл обов’язків:

2. Вправа «Уявіть. Опишіть. Оцініть». Уявіть світ, у якому перестали займатися волонтерством. Опишіть, що зміниться в такому світі. Чи хотіли б ви жити в такому світі?

Мислимо глобально

За допомогою дорослих дізнайтеся, які волонтерські організації існують у вашому місті/громаді. Розкажіть однокласникам, чим вони займаються.