Етика. 6 клас. Іртищева

§ 10. Усі люди — різні

1. Стереотипи, упередження та забобони

Дуже часто на сприйняття нами довколишньої дійсності і на нашу поведінку впливають стереотипи, упередження і забобони. Що це таке, розглянемо далі:

	Поняття	Приклад
Стереотип	(з давньогрецької — твердий відбиток) усталене, стандартне, часто спрощене і подекуди навіть помилкове уявлення про певні соціальні групи. Так, основою для формування стереотипних уявлень може бути вік, стать, професія, національність, релігія, раса та приналежність до якихось соціальних груп за іншими ознаками.	Справжні чоловіки ніколи не плачуть. Всі українці люблять сало. Усі політики обманюють. Жінки не здатні бути успішними керівницями. Рожеве — для дівчаток, синє — для хлопчиків.
Упередження	Хибна, несправедлива, часто негативна думка, почуття щодо когось чи чогось, що складається заздалегідь, без ознайомлення (знайомства), та виявляється у відповідному ставленні. Упереджене ставлення, як правило, ґрунтується на негативних стереотипах, забобонах, сформованій громадській думці, інколи власному негативному досвіді.	Якщо людина в окулярах, то вона розумна. Якщо особа належить до етнічних німців, то вона дуже пунктуальна й організована. Якщо учень/учениця спізнився/лася на урок, то він/вона не поважає учителя.
Забобони	Правила-повір’я, які вкоренилися у повсякденному житті якогось народу і засновані на вірі в чарівні сили навколишнього світу, які можуть нашкодити або допомогти.	Чорна кішка перебігла дорогу — спіткає нещастя. Розсипана сіль — до сварки. Свистіти вдома — грошей не буде.

Стереотипи зрідка бувають плодом нашого власного досвіду, зазвичай ми набуваємо їх від суспільства, громади, групи, до якої належимо, знайомих, а також із засобів масової інформації. Вони значно спрощують сприйняття нами реальності, орієнтують, економлять час, не примушуючи довго роздумувати, але нерідко бувають помилковими, бо приписують конкретній людині якісь риси лише через її належність до певної групи. Навіть якщо згодом виявиться, що стереотип не відповідає дійсності, люди схильні вважати це винятком із загального правила.

Більш схильні покладатися на стереотипи люди, які прагнуть убезпечити себе від помилок і невдач, також якщо вони поспішають, втомлені або надто схвильовані, не здатні критично осмислювати реальність.

Стереотипи бувають позитивними (коли соціальній групі приписується позитивна риса), негативними (коли негативна риса проектується на всіх представників соціальної групи) і нейтральними.

Це ви зможете!

Які риси чи характерні ознаки першими спадають вам на думку, коли ви чуєте про представників різних професій: священник, суддя, вчитель, лікар, кондитер, продавець, депутат? Чому ви саме так їх уявляєте?

Доберіть приклади стереотипів, визначте їх видову належність (позитивний, негативний чи нейтральний).

Упередження — уявлення чи думки, що ґрунтуються не на фактах, а на стереотипах, забобонах тощо і сприймаються без підтвердження як безумовна істина, бо підтримуються великою кількістю людей. Звідси й упереджене ставлення до представників конкретних соціальних груп. Також джерелом упередженого ставлення може бути недостатня або помилкова інформація, страх перед чужим та невідомим, об’єднання людей у групи «МИ» та «ВОНИ».

Забобони — різновид марновірства, віра в прикмети чи взагалі ірраціональні правила, кожне з яких має свою історію походження.

Це цікаво!

Чому розсипана сіль може спричинити сварку?

На знаменитій фресці Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря» зображений Юда, який розсипав сіль на столі. Оскільки Юда зрадив Ісуса, сіль, яку він розсипав, почали асоціювати з його вчинками. З іншого боку, у давнину сіль була дуже коштовною, за нею їздили до Азовського та Чорного морів, тож розсипати її було недозволеною розкішшю. Якщо таке траплялося, то дійсно починалася сварка.

Що цікаво, одні й ті самі ситуації в різних культурах можуть мати кардинально різні наслідки. Так, якщо в Україні одягнув щось навиворіт — «будеш битим/битою»; французи ж тлумачать такий «знак» як передвісник хорошої новини. Якщо чорна кішка перебігла дорогу українцеві — його чекає нещастя; якщо така пригода трапилася з англійцем — він буде щасливим; 13 — нещасливе число для європейців, а в Китаї — це цифра 4.

Забобони, з однієї сторони, змушують людей бути більш обережними, ретельно обмірковувати свої дії та не сильно засмучуватися в разі невдачі. З іншої сторони, віра в забобони може мати більше негативних наслідків: страхи перед надуманими загрозами псують настрій, програмують на невдачі, створюють зайві обмеження в діях, відволікають увагу від дійсно важливих речей, ще й дозволяють не брати на себе відповідальність, а пояснювати свої невдачі збігом обставин. Тому краще довіряти фактам, науковим знанням і критичному мисленню, і вірити в себе!

Це знадобиться!

Долати стереотипи важко, але, щоб бути об’єктивним, потрібно навчитися мислити гнучко, виходити за звичні рамки, набувати нового досвіду і формувати власну думку про те, що вас оточує і що для вас є справді важливим. Формуючи свою думку про соціальні групи або явища навколишнього світу, потрібно спиратися на логіку і факти, здоровий глузд. Негативного впливу стереотипів допоможуть позбутися:

• порівняння, що передбачає аналіз ситуації, зіставлення її з іншими, знаходження відмінностей та суперечностей;
• сприймання явища у всій його повноті, відкриття нових граней відомого й уважне вивчення всього нового, що дарує навколишній світ;
• критичне мислення, зокрема вміння ставити певні запитання та розмірковувати над ними: «Чи це правда?», «Чи не суперечить думка здоровому глуздові?», «Чи згоден я з тим, що звик чути і сприймати як істину?» та іншими подібними запитаннями, що викликають сумніви;
• розширення світогляду (постійно працювати над собою, розвиваючись, навчаючись нового, розширюючи свій світогляд).

2. Сприйняття «інакшості»

Кожен/кожна з нас, людей, — унікальна особистість. Є те, що нас об’єднує, а є й те, що відрізняє. Ми усі маємо різний колір волосся, очей, риси обличчя, статуру тощо. А навіть коли і є певна зовнішня схожість людей, то внутрішній світ у кожного, звісно, особливий. Ми не протиставляємо себе нікому, не говоримо, що хтось не такий, як я. Ми розуміємо і приймаємо те, що люди можуть бути різними — і це нормально. Це урізноманітнює, збагачує суспільство, це робить світ довкола яскравим і цікавим. Звісно, якщо ця «інакшість» не загрожує нічому живому.

Це корисно!

Всі люди різні

Всі люди дуже різні й неповторні

І доля власна в кожного, своя.

Одні швидкі і говіркі, проворні...

Але людьми захоплююся я.

Бо є розважливі, не дуже балакучі,

Скупі на слово, щедрі на діла.

Є жартівливі, в них слова летючі,

Від них багато світла і тепла.

Є люди мудрі, в них слова пророчі.

А ще веселі балагури є.

А є ще інші, до інтриг охочі,

Ну, словом, в світі кожному своє.

Сумні ще є, а деколи похмурі

І бачать тільки темні кольори.

Живуть чомусь у смутку і зажурі

І не радіють райдузі згори...

А є важкі, слова в них як каміння,

Здається, й порятунку вже нема.

А є такі неначе провидіння,

Від їхніх слів струмить любов сама.

Такі всі різні. А тому цікаві,

В суспільство вносить кожен щось своє.

Хороші, добрі, хитрі і лукаві,

Сумні, веселі — різні люди є.

І кожен світ по-своєму сприймає,

Бо у людей природа вже така.

І двох однакових у світі не буває.

А доля, мабуть, в кожного важка.

Надія Красоткіна

Людина, що відрізняється якоюсь особливістю від інших людей, може зустрітися нам і в магазині, і в парку, і на вокзалі; вона може проживати в одному будинку з нами, учитися в одній школі, групі (класі), в гуртку. Інколи нам через страх чи з інших причин може бути важко прийняти людей, які чимось від нас відрізняються. Але «приймати» — це не означає обов’язково підтримувати та схвалювати. Прийняття — це про те, щоб помітити іншого, визнати, що так теж буває, та знайти місце і собі, і тому, хто відрізняється від нас, попри складні переживання. Прийняття — це про толерантність.

Рекомендуемо до перегляду!

У кінофільмі «Диво» 2017 року екранізована історія хлопчика, що демонструє наскільки важко «інакшим» пристосуватися до життя в суспільстві

Це ви зможете!

Згадайте, що ви відчули, коли вперше побачили людину, яка відрізнялася від вас за певними ознаками (раса, нація, релігія, фізичні особливості тощо). Що саме вас вразило, здивувало, чому ви звернули на це увагу?

Прочитайте оповідання і сформулюйте основну думку автора. Як вважаєте, з якими труднощами стикається людина з інвалідністю?

Горбатенька дівчинка

Другий клас розв’язував задачу. Тридцять п’ять учнів схилились над зошитами. Коли це у двері хтось тихо постукав.

— Будь ласка, відчини двері й подивись, хто там стукає,— мовить учитель.

Чорноокий хлопчик, що сидів за першою партою, живенько відчинив двері. До класу зайшов директор школи з маленькою дівчинкою. Тридцять п’ять пар очей впилися в незнайому дівчинку.

Вона була горбатенька.

Учитель затамував подих і повернувся обличчям до класу. Він дивився у вічі пустотливих школярів і мовчки благав: хай не побачить дівчинка у ваших очах ні подиву, ні насмішки.

У їхніх очах була тільки цікавість. Вони дивилися на незнайому дівчинку й лагідно всміхалися.

Учитель полегшено перевів дух.

— Цю дівчинку кличуть Олею,— каже директор.— Вона здалеку приїхала до нас. Хто поступиться їй місцем на першій парті? Бачте, яка вона маленька?

Усі шість хлопчиків і дівчаток, що сиділи за передніми партами, піднесли руки.

— Я...

Тепер учитель був спокійний: клас витримав іспит.

Василь Сухомлинський

3. Що таке інклюзія?

Якщо з усіх нас, таких різних, складається суспільство, то цілком логічно, що усі ми, незважаючи на індивідуальні особливості, маємо право бути залученими в активне життя цього суспільства. Інколи для реалізації цього права декому з нас потрібна додаткова допомога або створення сприятливих умов. У цьому і полягає інклюзія.

Інклюзія — це процес реального включення людей з інвалідністю в активне суспільне життя, забезпечення їх працевлаштування, освіти, здійснення інших прав. На жаль, за даними Державної служби статистики, станом на 1 січня 2021 року в Україні налічувалося 2 703 000 людей з інвалідністю. З них 163 900 дітей.

Процес інклюзії полягає в пошуку і розширенні можливостей, якнайкращих способів реагування на людську різноманітність, щоб залучити якомога більше людей до взаємодії. Так, якщо забудовник будує новий кінотеатр, він повинен подумати, чи всі зможуть переглянути новий фільм у його стінах. Для того щоб забезпечити таку можливість людям з інвалідністю, які пересуваються на візку, найперше, що потрібно зробити, — це встановити пандус.

Це цікаво!

Знайомтеся! Це — Луї Брайль. Без нього неможливо уявити сьогодні життя людей з порушенням зору. Саме він свого часу створив рельєфно-крапковий шрифт, який допомагає людям з вадами зору читати, писати, працювати на комп’ютері і грати на музичних інструментах.

На перший погляд, шрифт Брайля дуже простий. Для зображення букв він використав 6 точок, розташованих у два стовпчики. Текст, за його системою, пишеться справа наліво, потім сторінка перегортається, і текст читається як зазвичай, зліва направо.

При написанні проколюються точки. Оскільки читати можна тільки по опуклим точкам, наколювати текст доводиться зі зворотного боку аркуша, в «дзеркальному відображенні».

Цю систему намагалися використовувати військові як «нічний шрифт», коли було темно і потрібно було читати навпомацки.

Але не лише спеціальні сервіси забезпечують інклюзію, набагато важливіше — подолання бар’єрів, у тому числі психологічних, які заважають активній участі в суспільному житті.

Інклюзія в освіті — це процес, у якому заклад освіти намагається відповідати потребам всіх дітей, створює їм рівноцінні умови, забезпечує рівні можливості. Так, діти, що мають особливі освітні потреби, не замикаються від суспільства, навчаються разом у звичайній школі, налагоджують дружні стосунки з ровесниками, здобувають нові вміння та навички, з орієнтацією на здібності та інтереси, а відтак соціалізуються і готуються жити повноцінним життям. Соціалізуються і всі інші діти, не ховаючись від реального життя з усіма його проблемами, зокрема вчаться сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей, налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з різними людьми, поводитися нестандартно, співчувати іншим та ін. А вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів.

Усім дітям потрібно навчатися разом, щоб усвідомити значну схожість між ними, цінувати здібності та таланти кожного учня з порушеннями чи без них, навчитися приймати інших такими, якими вони є. Адже всі люди різні — не кращі й не гірші, а просто різні. Важливо цінувати кожну людину як особистість, поважати її думки, почуття, ідеї, вірування.

4. Толерантність як умова співжиття української спільноти

Ви вже знаєте, що толерантність — це здатність взаємодіяти з людьми іншої культури, іншого способу життя; без агресії сприймати думки, які відрізняються від власних, а також поважати особливості поведінки та способу життя інших. Толерантність — це про повагу, прийняття і розуміння різноманіття людей, а не про байдужість чи терпіння, особливо до тих, хто нехтує мирним співжиттям та чинить страшні злочини. Не можна бути толерантним до несправедливості, насильства, сваволі, до порушень правових норм та загальноприйнятих норм моралі.

«Толерантність — це повага до права іншого бути таким, яким він є».

Толерантність є нормою сучасного цивілізованого суспільства. Її головні принципи викладено в Декларації принципів толерантності, ухваленій ЮНЕСКО 16 листопада 1995 року.

Тільки уявіть, що в багатонаціональній Україні живуть представники понад 130 націй, і кожна з них має мову, звичаї, традиції, культуру, національний характер, національну самосвідомість, почуття національної гідності. Звісно, саме толерантність є умовою мирного співжиття великого українського народу.

Це ви зможете!

Прочитайте висловлювання відомих особистостей, поясніть їх зміст:

• «Наші вороги дають нам прекрасну нагоду практикувати терпіння, стійкість і співчуття» (Далай-лама XIV).
• «Усвідомлена любов до свого народу не поєднується з ненавистю до інших» (Дмитро Лихачов).
• «Ситуація з мовою у нас плачевна, адже найбільший ворог української мови — це толерантність. На жаль, ми звикли не відстоювати своє право не лише спілкуватись, а й отримувати послуги українською мовою. Російськомовні люди не толерантні, вони вимагають, щоб з ними говорили російською, тоді як українці через внутрішню інтелігентність, не бажання стереотипних звинувачень це толерують, ввічливо посміхаються. Насправді, якщо ми створимо попит на українську мову — зрештою отримаємо її, і у магазинах, і у кафе, і на вулиці (Катерина Чепура).
• «Можна бути собою, не заперечуючи іншого — це єдиний культурно-ідеологічний рух, який би мав бути визначальним для теперішньої України. Це культивування толєранції до іншості, і щоби ця іншість — культурна чи мовна, чи звичаєва, чи ментальна — не викликала почуття чужості. Іншість не є чужістю» (Тарас Прохасько).

Мислимо практично

1. Що таке «стереотипи»?

2. Що таке «інклюзія»?

3. Що таке «толерантність»?

4. Що допомагає долати стереотипи?

5. Чим відрізняються стереотипи від упереджень?

6. Поміркуйте, чому толерантність є умовою співжиття української спільноти? Використовуйте конструкції: «Я вважаю, що... Я так вважаю, тому що: по-перше, ... по-друге, ... по-третє, ... Отже, ...»

Мислимо творчо

1. Вправа «Стоп, стеротип». Обговоріть у групі відомі вам стереотипи, які з них є позитивними/нейтральними, а які — негативними. Яку небезпеку становлять негативні стереотипи?

2. Вправа «Уявіть. Опишіть. Оцініть». Уявіть світ, у якому всі люди були б однаковими: за зовнішністю, талантами, характером тощо. Оцініть, чи цікаво було б жити в такому одноманітному світі.

Мислимо глобально

Проведіть мінідослідження чи створені умови для людей з інвалідністю в вашомі місті/громаді. Чи можуть люди на візочку потрапити до магазину, аптеки, вашої школи та інших громадських місць. Зробіть фото кількох локацій та представте результати мінідослідження в класі.