Довкілля. 5 клас. Григорович

Тема 4. Я на планеті Земля

§ 19. Планета Земля. Внутрішня будова Землі. Літосфера

  • Яку форму має наша планета Земля?
  • Які материки й океани ви знаєте?

Поняття про Землю. Глобус

Земля — єдина планета Сонячної системи, на якій існує життя. А чи велика вона за розмірами? Було визначено, що відстань від центра Землі до її поверхні становить близько 6370 км. А довжина окружності Землі — екватора — 40 000 км.

Побачити нашу планету цілком можна лише з космосу. Але ми можемо уявити, як виглядає Земля за її моделлю, зменшеною в мільйони разів. Так, це глобус — об’ємна модель Землі (мал. 19.1).

Мал. 19.1. Глобус — зменшена модель Землі

Внутрішня будова Землі

Коли ви тримаєте в руках глобус, то відчуваєте, що він легкий. Це тому, що в середині нього нічого немає. Натомість наша планета не порожня, вона має складну шарувату будову (мал. 19.2).

Мал. 19.2. Внутрішня будова Землі

Той факт, що внутрішнє ядро Землі тверде, було встановлено 1936 року аналізом поширення хвиль від землетрусів у Тихому океані данською геофізикинею Інге Леманн.

У центрі Земної кулі існує ядро (яке поділяють на зовнішнє і внутрішнє). Воно велике і надзвичайно гаряче. Його радіус становить 3500 км. Найвища температура у центрі ядра сягає +5000 °С. Але чим ближче до поверхні Землі, тим температура нижча.

Наступний шар — мантія. Вона огортає ядро, ніби покривало. Товщина мантії становить близько 2900 км, а її температура може сягати від кількох сотень до +2500 °С.

Мантію вкриває земна кора — верхній твердий шар Землі. Якщо порівняти планету з яблуком, то земна кора така ж тонка, як і шкірка яблука. Її товща становить від 10 до 70 км.

Літосфера. Рух літосферних плит

Земна кора разом із верхньою частиною мантії утворюють літосферу. Ця тверда оболонка Землі не суцільна, як шкаралупа яйця, а складається з літосферних плит — величезних окремих блоків завтовшки 50-250 км.

Вони прилягають один до одного й повільно «ковзають» по верхньому шару планети в різних напрямках — горизонтальному або вертикальному.

Що ж штовхає ці гігантські кам’яні блоки? Літосферні плити рухаються під дією потужних внутрішніх сил Землі. Під час вертикального руху вони піднімаються й опускаються. Ці коливання дуже повільні, тому люди їх не помічають. Із часом через опускання літосферних плит частина суші може зникнути під водою. Під час горизонтального руху літосферні плити, на яких розташовані материки, «подорожують» зі швидкістю приблизно 0,5-6 см за рік. Під час зіткнень двох плит можуть утворюватися гори.

Наукова спільнота довго не могла дійти спільної думки щодо вигляду нашої планети в далекому минулому. Аж ось Альфред Вегенер помітив, що всі материки можна скласти докупи, як пазли. Він висунув гіпотезу, що 200 мільйонів років тому існував один материк Пангея, оточений єдиним океаном. Але з плином часу материк розколовся, а його уламки стали сучасними материками (мал. 19.3). Це сталося завдяки руху літосферних плит.

Мал. 19.3. Утворення материків, за гіпотезою Альфреда Вегенера

Теорію Вегенера довела американська геологиня Марі Тарп. Їй удалося виявити посеред Атлантичного океану розлом, що утворився через тріщину в мантії Землі. Це було практичним свідченням руху тектонічних плит.

На сучасній карті світу ми бачимо шість континентів: Євразія, Африка, Північна та Південна Америка, Антарктида й Австралія. Материки омиваються Світовим океаном, який складається з п’яти частин — окремих океанів: Тихого, Атлантичного, Індійського, Північного та Південного.

Земля має кулеподібну форму. Глобус — це зменшена модель Землі. Наша планета складається з ядра, мантії та земної кори. Земна кора разом із верхньою частиною мантії утворюють літосферу.

  • 1. Що таке глобус?
  • 2. Якою є внутрішня будова Землі?
  • 3. Що таке літосфера?
  • 4. Які континенти та океани ви знаєте?