Екoнoмiкa i я. 7 клас. Длугoпoльський

Розділ 10. Безробіття та бідність

Бідний не той, у кого немає грошей, а той, у кого немає мрії.

Сократ

Ефективне функціонування економіки пов’язане із забезпеченням повної зайнятості наявних трудових ресурсів. За повної зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим (потенційним). В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва є меншим від потенційного. За таких обставин певна частина працездатного населення змушена не працювати, тому що виникає вимушене безробіття.

Безробіття — це соціально-економічне явище, за якого частина осіб не має змоги реалізувати своє право на працю та отримання заробітної плати (винагороди) як джерела існування. Безробіття в економіці — це такий стан ринку робочої сили, коли пропозиція робочої сили (формується працівниками) перевищує попит на неї (формується власниками бізнесу).

Рівень безробіття в країні розраховують шляхом ділення кількості усього безробітного населення на кількість економічно активного населення (зайняте і безробітне). Динаміка рівня безробіття в Україні відображена в табл. 9.1.

На рис. 10.1 подано інформацію про рівень безробіття в європейських країнах та Україні у 2019 р.

Таблиця 10.1

Рівень безробіття в Україні протягом 2000-2020 рр. (кількість населення в тис.)

Роки	Всього населення	Економічно активне населення	Зайняте населення	Безробітне населення	Рівень безробіття	Зареєстрованих безробітних
2000	48923,2	21150,7	18520,7	2630,0	12,4%	1178,7
2001	48457,1	20893,6	18453,3	2440,3	11,7%	1063,2
2002	48003,5	20669,5	18540,9	2128,6	10,3%	1028,1
2003	47622,4	20618,1	18624,1	1994,0	9,7%	1024,2
2004	47280,8	20582,5	18694,3	1888,2	9,2%	975,5
2005	46929,5	20481,7	18886,5	1595,2	7,8%	891,9
2006	46646,0	20545,9	19032,2	1513,7	7,4%	784,5
2007	46372,7	20606,2	19189,5	1416,7	6,9%	673,1
2008	46143,7	20675,7	19251,7	1424,0	6,9%	596,0
2009	45962,9	20321,6	18365,0	1956,6	9,6%	693,1
2010	45778,5	20220,7	18436,5	1784,2	8,8%	452,1
2011	45633,6	20247,9	18516,2	1731,7	8,6%	505,3
2012	45553,0	20393,5	18736,9	1656,6	8,1%	467,7
2013	45426,2	20478,2	18901,8	1576,4	7,7%	487,6
2014	42928,9	19035,2	17188,1	1847,1	9,7%	458,6
2015	42760,5	17369,0	15742,0	1654,0	9,5%	461,1
2016	42584,5	17303,6	15626,1	1677,5	9,7%	407,2
2017	42386,4	17193,2	15495,9	1697,3	9,9%	352,5
2018	42153,2	17296,2	15718,6	1577,6	9,1%	341,7
2019	41902,4	17381,8	15894,9	1486,9	8,9%	338,2

З 2014 р. — без урахування окупованих територій (Криму, Севастополя, частини Донбасу)

Залежно від причин, що зумовлюють безробіття, його поділяють на види:

1) добровільне безробіття — стосується тих осіб, які не працюють у зв’язку з добровільною зміною місця роботи (працівники шукають роботу або чекають на отримання роботи в найближчому майбутньому);

2) інституціональне безробіття — пов’язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму оплати праці, недосконалість податкової системи призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних;

Рис. 10.1. Рівень безробіття в країнах ЄС та Україні, %, 2019 р.

3) сезонне безробіття — виникає в результаті сезонних коливань попиту і пропозиції на ринку праці. Збільшення попиту на працю викликає сезонні зміни в рівні виробництва і зайнятості, а також часто асоціюється з кліматичними коливаннями, будівництвом, туристичними сезонами. Рівень пропозиції праці може змінюватись у зв’язку з «припливом» випускників шкіл і вузів у літні місяці, що безпосередньо викликає збільшення безробіття;

4) структурне безробіття — виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці (невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними ознаками). Оскільки в технології та структурі суспільного виробництва постійно відбуваються зміни, вони також впливають і на зміну попиту на ті чи інші професії.

5) циклічне безробіття — викликане циклічним спадом виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу (дефіцит попиту). Коли сукупний попит на блага в економіці знижується — зростає безробіття і скорочується зайнятість.

До основних негативних наслідків безробіття належать такі:

• 1) недовикористання і знецінення трудового потенціалу нації;
• 2) погіршення якості життя безробітних та членів їхніх сімей, що нерідко призводить до бідності;
• 3) посилення тиску на рівень заробітної плати зайнятих з боку конкуруючих на ринку праці;
• 4) збільшення затрат суспільства та особи на відновлення чи зміну професійного статусу і рівня продуктивності праці;
• 5) зростання кількості людей, схильних до дій, які суперечать прийнятим суспільним нормам і цінностям.

Доволі часто проблему безробіття пов’язують з бідністю. Бідність — неможливість через нестачу коштів підтримувати спосіб життя, притаманний конкретному суспільству в конкретний період часу. Унаслідок матеріальних нестатків бідні верстви населення не можуть харчуватися відповідно до місцевих стандартів, не можуть оплачувати житло та комунальні послуги, виходячи зі своїх потреб, не можуть лікуватися та відпочивати, забезпечуючи відновлення втраченого через хворобу або перенавантаження здоров’я, не можуть забезпечити оплату освіти собі та своїм дітям. Бідність більш поширена в країнах із вищим рівнем безробіття, яке викликає зменшення припливу доходів.

Якщо раніше переважною причиною бідності вважали нездатність до роботи (хвороба або похилий вік), то тепер новими бідними є особи, які здатні до роботи, але не мають її тривалий час. Бідність сьогодні охоплює як молодих, так і літніх. Бідність у старості відносно більш згубна, оскільки: 1) люди похилого віку менш придатні до участі в конкуренції на ринку праці, їм нерідко доводиться покладатися на щедрість родичів або пенсійну систему (систему соціального захисту), що робить їх більш вразливими до бідності; 2) існує підвищений ризик неможливості людей похилого віку задовольнити медичні потреби. Безробіття ж у молодому віці може спричинити згубний вплив на бідність у старості: 1) молоді люди можуть мати гірший доступ до ресурсів для запобігання наслідкам безробіття (брак знань та вмінь, недостатність страхового стажу, внесків); 2) безробіття в роки формування особистості може призвести до розвитку поганих звичок та соціалізації в маргінальних колах.

Це цікаво!

У деяких країнах ЄС вважають бідною людину ту, яка не має трьох предметів зі списку: телефона, кольорового телевізора, авто, можливості відпочивати тощо. Більше враховують не стільки гроші, скільки відсутність певних благ у житті. І якщо в людини немає 3 і більше пунктів, її вважають злиденною.

ЄС: Відсутні три позиції з наступних

• Наявність телефона.
• Наявність кольорового телевізора.
• Наявність пральної машинки.
• Наявність автомобіля.
• Грошей вистачає для відпочинку поза домом щонайменше тиждень на рік.
• Грошей вистачає на страви з м’яса, риби через день.
• Є можливість дозволяти собі непередбачені, але необхідні витрати.
• Грошей вистачає на підтримку досить теплої температури в своїх оселях.
• Грошей повною мірою вистачає на оплату орендних/іпотечних і комунальних платежів.

Проте серед безробітних не обов’язково всі бідні. Це пояснюється кількома причинами:

• 1. Підтримка сім’ї (члени сім’ї, які працюють, забезпечують гідний рівень життя члену родини, який тимчасово безробітний).
• 2. Культурні відмінності в заощадженнях (у деяких країнах світу люди з високими доходами можуть тривалий час заощаджувати і певний період бути безробітними, не відчуваючи погіршення свого рівня життя).
• 3. Система соціального захисту (державні програми підтримки безробітних дозволяють від 6 міс. до року отримувати виплати, які забезпечують певний рівень добробуту).

Коли бідність не є виключно проблемою низького рівня доходу, а супроводжується такими чинниками, як поганий стан здоров’я, житлових умов, освіти й професійної підготовки, фінансова допомога бідним має передбачати надання відповідних соціальних послуг.

Серед цілей розвитку тисячоліття боротьба з бідністю по всьому світі посідає головне місце (рис. 10.2).

Рис. 10.2. Цілі розвитку тисячоліття

Це цікаво!

У 2006 р. Нобелівську премію миру за успішну боротьбу з бідністю отримав М. Юнус та заснований ним «Grameen Bank». Реалізована банкіром ідея була проста: надавати дешеві мікрокредити малозабезпеченим сім’ям, яким закритий доступ до звичайного банківського кредитування (не допомога чи субсидія, а саме позичка).

Полем діяльності став Бангладеш 1970-х рр. Там М. Юнус взяв позичку в державному банку і роздав її бідним — почав надавати маленькі суми під дуже низькі відсотки, причому зовсім без застави. Умова була одна: гроші давалися на відкриття сімейного бізнесу або його розширення.

У 1980-х рр. Юнус створив банк, заснований на моделі кредитування незаможних. За його словами, за 30 років відсоток неповернення становив менше 10% (частка прострочених більш ніж на три місяці позичок у банківській системі України — 54%).

Після успіху «Grameen Bank» ідею з мікрокредитуванням взяли на озброєння уряди багатьох країн. На подібний експеримент за підтримки Світового банку пішло й Міністерство соціальної політики України. Експеримент був закріплений у Постанові Кабміну № 1154 «Про залучення до роботи членів малозабезпечених сімей і внутрішньо переміщених осіб» і реалізується у вигляді пілотного проекту «Рука допомоги». Проект діє в Харківській, Львівській і Полтавській областях. Учасники можуть отримати до 70 тис грн. Для порівняння: середня сума державного мікрокредиту на відкриття бізнесу у Великобританії становила в 2017 р. 6 тис. фунтів, що з урахуванням купівельної спроможності фунта не набагато більше, ніж дає Мінсоцполітики. Однак для англійців позика коштує 6% річних, податкові преференції відсутні, а консультаційний супровід триває лише перший рік.

На відміну від кредитів М. Юнуса, які часом витрачалися на весілля, Мінсоцполітики не дає готівкових грошей, а лише фінансує придбання устаткування і матеріалів для запуску своєї справи, вимагаючи повернення грошей протягом трьох років. При цьому сума повернення зменшується на суму сплачених податків. У разі працевлаштування двох малозабезпечених осіб на термін не менше двох років кошти повертати не потрібно. Щоб впровадити цю практику по всій країні, потрібно ухвалити закон, а щоб був ефект, слід вивести малозабезпечених зі стану неробства.

Нобелівські лауреати з економіки 2019 р. А. Банерджі, Е. Дюфло, М. Кремер запропонували експериментальний підхід до розв’язання проблеми бідності. М. Кремер проводив експерименти в школах країн Африки, а його колеги Е. Дюфло та А. Банерджі — у школах Індії, однак їхні результати були багато в чому схожими.

Діти приходять до школи, кажуть, що голодні, бо не мають достатньо їжі вдома. Тому не можуть вчитися і кажуть, що немає підручників.

Учені обрали контрольні групи, в яких нічого не змінювали. І організували ще три експериментальні групи.

У першій групі дітям давали в школах підручники, в другій групі роздавали їжу, а в третій групі запропонували трохи більше займатися з дітьми, які відстають. Був проведений ретельний підрахунок результатів до і після, порівнюваний з контрольними групами.

З’ясували, що підручники фактично не впливають на результати навчання. Це впливає тільки на найбільш вмотивованих учнів (якщо дитина не хоче вчитися, додатковий підручник не допоможе). Ефекту їжі теж не знайшли. Тому багато писали, що експеримент М. Кремера не спрацював. Але експеримент виявив, що на дітей впливає більша залученість учителів. Дослідження показало, що вчителі часто не виконують своїх обов’язків. Вони могли не приходити на уроки, не хотіли займатися з дітьми додатково або поводилися неадекватно.

Стало зрозуміло: якщо вчителі займатимуться з дітьми більше, якщо працювати з адміністраціями шкіл, щоб вони більше дисциплінували своїх вчителів — результати будуть набагато кращими.

Результати цих експериментів учених зараз допомагають більш ніж 40 мільйонам школярів в Індії та країнах Африки.

Питання для обговорення.

• 1. Що таке безробіття? Які його види вам відомі?
• 2. Які наслідки безробіття для економіки загалом та людини зокрема?
• 3. Що таке бідність і які її основні прояви?
• 4. Чи завжди безробіття призводить до бідності?
• 5. У чому причина такої пильної уваги до проблеми бідності серед економістів по всьому світі?

Цікаві завдання.

Завдання 1. Однією із цілей сталого розвитку до 2030 р. є ліквідація крайньої бідності для всіх людей в усьому світі (нині крайня бідність визначається як проживання на суму менш ніж 1,25 дол. США на день). Як ви вважаєте, наскільки реалістичною є ця мета? Скільки ви повинні заробляти в Україні мінімально, щоб не опинитися за межею бідності?

Завдання 2. Перегляньте список поведінкових особливостей бідних людей. Які з них притаманні вам? Що треба робити, щоб їх позбутися?

Чому бідні

Поведінкові особливості, властиві саме бідним

• Обережне ставлення до ризику і прийняття рішень.
• Низький рівень довіри.
• Невміння планувати і відкладати.
• Невміння інвестувати (насамперед час!).
• Невіра у власні сили.
• Зависокі надії на допомогу ззовні (навіть там, де це не потрібно): субсидії, знижки.

Завдання 3. Обміркуйте вислови, які стосуються бідних і багатих людей. «Бідні люди мають великі телевізори. Багаті люди мають великі бібліотеки». «Бідні люди роблять припущення. Багаті люди ставлять запитання».

У невеличких групах обговоріть свої припущення щодо цих висловів.

Завдання 4. Чим небезпечне безробіття в молодості? Проаналізуйте картинку.

Завдання 5. Обміркуйте інформацію про розрив у доходах багатих і бідних у світі. Який з фактів справляє найбільше враження і чому?

• 1. Кількість мільярдерів у світі з часу фінансової кризи (2008 р.) подвоїлася. За 2018 р. їхні сукупні статки збільшилися на $900 мільярдів, тобто на $2,5 мільярда щодня.
• 2. Статки чоловіків на 50% перевищують статки жінок.
• 3. У таких країнах, як Бразилія та Велика Британія найбідніші 10% платять зі своїх доходів більшу частку податків, ніж найбагатші 10%.
• 4. Статки найбагатшої людини світу, власника компанії Amazon Дж. Безоса досягни $112 мільярдів. Лише 1% цієї суми відповідає усьому бюджету системи охорони здоров’я Ефіопії, де живуть 105 мільйонів людей.