Підручник з Історії України (рівень стандарту). 11 клас. Даниленко - Нова програма

§ 19. Кримськотатарський національний рух

1. Становлення кримськотатарського національного руху

Серед опозиційних течій і рухів повоєнного періоду в СРСР помітне місце посідав кримськотатарський національний рух - самовіддана і послідовна боротьба народу за повернення на історичну батьківщину, збереження самобутньої культури, реалізацію прав і свобод, гарантованих йому міжнародними актами, декларованих союзною та українською республіканською конституціями.

У другій половині XX ст. розгортання кримськотатарського національного руху було відповіддю на депортацію 1944 р.

Відразу після депортації починає організовуватися рух за повернення до Криму. Перші протестні кроки представників депортованого народу проявлялися в таких формах, як масові втечі з місць поселення, порушення встановленого режиму. Проте такі дії жорстко каралися. Перші організовані акції руху почалися у другій половині 1950-х рр. як наслідок лібералізації радянського суспільства в період хрущовської відлиги. В історії розвитку кримськотатарського руху умовно розрізняють три періоди.

Р. Емінов. Між минулим і майбутнім (1994)

Що зображено на репродукції картини Р. Емінова «Між минулим і майбутнім»? Які почуття хотів передати художник? У чому полягає суть назви картини?

Перший період - становлення руху (1956-1964). Основними формами протестної діяльності були колективні листи колишніх партійних працівників Криму, фронтовиків у ЦК партії. Дописувачі вимагали повернення кримських татар на батьківщину, їхньої реабілітації та відновлення кримської автономії в статусі 1921 р. У відповідь влада посилила роз’яснювальну роботу серед кримських татар про те, що зняття режиму спецпоселень не дає їм права на повернення до Криму чи відшкодування збитків.

Ще однією формою протесту була петиційна діяльність. Колективні звернення до органів влади підписували тисячі кримських татар. Для збору підписів організовувалися ініціативні групи, які доставляли звернення в Москву та звітували про результати своєї роботи. З 1964 р. у Москві діяло постійне кримськотатарське представництво.

Зустріч представників кримськотатарського народу з двічі Героєм Радянського Союзу Амет-Ханом Султаном 15 травня 1966 р. м. Москва

З якою метою збиралися люди, зображені на фотографії? Чому їхня діяльність була важливою складовою кримськотатарського національного руху?

На початку 1960-х рр. до кримськотатарського національного руху активно долучається нове покоління. У грудні 1961 - січні 1962 р. у Ташкента виник гурток студентської та робітничої молоді, який з перших кроків своєї діяльності ставив завдання поширення знань про історію та культуру свого народу. У той самий час у молодіжній аудиторії виникла ідея створення «Союзу кримськотатарської молоді за повернення на Батьківщину». «Союзу» так і не вдалося повного мірою розгорнути свою діяльність. У квітні 1962 р. активних учасників організації було заарештовано.

Другий період - період найвищого піднесення руху - припадає на другу половину 1960-х рр. Створена в попередні роки єдина система координаційних центрів у місцях депортації сприяла широкому розмаху петиційної кампанії. У 1965-1967 рр. зареєстровано понад 53 тис. листів, телеграм, петиційних звернень.

Інформація про всі протестні акції, мітинги, петиційні звернення, листи видавалася у спеціальних збірниках - «Інформаціях». За відсутності можливості читати непідцензурну пресу «Інформації» були єдиним джерелом правди. Основні напрями діяльності провідників кримськотатарського народу в цей період:

  • підкреслене намагання діяти в межах закону;
  • агітація за повернення до Криму та відновлення Кримської АРСР;
  • збір коштів для роботи й допомоги засудженим та їхнім сім’ям;
  • збір інформації про участь співвітчизників у Другій світовій війні;
  • проведення маївок, мітингів, демонстрацій, приурочених до важливих подій в історії кримських татар;
  • співпраця з правозахисним рухом у СРСР і правозахисниками з-за кордону;
  • участь у заснуванні Ініціативної групи із захисту прав людини (1969).

За інформацією Комітету держбезпеки при РМ СРСР, у другій половині 1960-х рр. у кримськотатарському національному русі простежувалося дві течії - поміркована, яка мала на меті розв’язання проблем у межах радянських законів шляхом проведення петиційних кампаній, та більш радикальна, що обґрунтовувала необхідність залучення до вирішення кримськотатарського питання міжнародних організацій, зокрема ООН.

Одним з успіхів політичних акцій кримських татар називають Указ Президії Верховної Ради СРСР «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму» (5 вересня 1967 р.).

Мовою джерел

Після звільнення в 1944 р. Криму від фашистської окупації факти активного співробітництва з німецькими загарбниками певної частини татар, які проживали в Криму, були необґрунтовано віднесені до всього татарського населення Криму. Ці огульні обвинувачення відносно всіх громадян татарської національності... має бути знято... Президія Верховної Ради СРСР постановляє: 1. Скасувати відповідні рішення державних органів у частині, що містила огульні обвинувачення відносно громадян татарської національності, які проживали в Криму. 2. Відзначити, що татари, які раніше проживали в Криму, вкорінилися на території Узбецької та інших союзних республік.

З Указу Президії Верховної Ради СРСР «Про громадян татарської національності, які проживали в Криму» (5 вересня 1967 р.)

Яка основна мета указу? Якій меті служила теза про те, що кримські татари нібито вкорінилися на нинішній території проживання?

Влада чинила опір самовільному поверненню кримських татар на Батьківщину. Контроль за поверненням здійснювали в різний спосіб:

  • відмовляли в реєстрації в Криму, що унеможливлювало проживання та працевлаштування (виселяли навіть з уже придбаного житла);
  • залучали до «оргнаборів» кримських татар, які не брали активної участі в національному русі;
  • переслідували активістів.

21 квітня 1968 р. кримські татари м. Чирчик Ташкентської області вирішили відсвяткувати національне свято «Дервіза». Цього дня в міському парку лунала національна музика і кримськотатарські пісні. Люди, що мирно гуляли, зазнали нападу солдатів і міліції. Близько 300 осіб заарештували, 10 - віддали під суд (цей процес пізніше назвуть «процесом десяти»).

Мовою джерел

Це була спроба влади вселити кримським татарам думку про те, що будь-який вияв ними своєї національної самобутності, вияв любові до звичаїв і традицій своєї Батьківщини - Криму - будуть суворо припинятися.

Політична оцінка подій у м. Чирчик з «Інформації» № 82

Чи погоджуєтеся з трактуванням подій у м. Чирчик, висловленим на сторінках «Інформації»?

Р. Емінов. Ностальгія 3 (2001)

Третій період - криза руху кримськотатарського народу. З 1970 р. петиційна кампанія згортається; відбуваються масові арешти лідерів кримськотатарського руху; спостерігається фінансове виснаження (татари, що намагалися виїхати в Крим, певний час отримували підтримку своїх співвітчизників з місць попереднього проживання).

Для того щоб не допустити повернення кримських татар на півострів, упродовж 1970-х рр. влада вдавалася до різноманітних дій: від визнання недійсними угод на придбання будинків, виселення за межі Кримської області сімей кримських татар до фабрикації кримінальних справ за «порушення паспортного режиму», «дрібне хуліганство», «опір працівникам міліції», а в деяких випадках і за «особливо небезпечні державні злочини».

У червні 1978 р. на знак протесту проти переслідувань кримських татар у Криму вдався до самоспалення Муса Мамут, якому представники силових структур області погрожували повторним притягненням до суду за «порушення паспортного режиму».

Відомо, що в 1973-1994 рр. кримські татари зазнали відвертого знущання та жорстоких переслідувань з боку влади за те, що самочинно поверталися до Криму. Проте ці перешкоди не зупиняли спроб де-факто закріпитися в Криму. З 1967 до 1979 р. прописатися в області змогли 15 тисяч осіб. Ті, хто не зміг, оселялися неподалік - на Херсонщині, у Запоріжжі, на Кубані.

У різні роки активну роль у діяльності та підтримці кримськотатарського руху відігравали С. Амет-Хан, А. Решидов, С. Сеїтвелієв, У. Абдураманов, Р. Джемілєв, Р. Мустафаев, М. Халілов, Б. Османов, М. Селімов, А. Джеппаров, А. Аблаев, М. Джемілєв, Ю. Османов, А. Сейтмуратова, С. Меметов, П. Григоренко, А. Сахаров, А. Марченко, А. Костерін, Л. Алексеева, Г. Алтунян, Р. Чубаров та ін.

Проблема порушення прав і свобод кримських татар, насильно депортованих з історичної батьківщини, постійно перебувала в полі зору активних учасників українського та російського правозахисних рухів.

Петро Григоренко

Петро Григоренко (1907-1987) - військовий діяч, генерал-майор, активний учасник дисидентського руху 1960-1980-х рр., правозахисник. 1961 р. звільнений з роботи за політичні переконання. Заарештований у 1964 р., за сфабрикованим діагнозом відправлений на примусове лікування. 1965 р. установив зв’язки з російськими дисидентами та українською опозицією, став послідовним захисником прав кримських татар (брав участь у низці масових протестних акцій).

1969 р. вдруге заарештований за спробу законними засобами допомогти кримським татарам відновити свої законні права («процес десяти»). Лист-протест владі на захист П. Григоренка підписали 55 громадських діячів і правозахисників. Після звільнення відновив опозиційну діяльність. 1978 р. його позбавили громадянства СРСР. Представляв Гельсінський рух за кордоном.

2. Мустафа Джемілєв

Мустафа Джемілєв

Активізація кримськотатарського національного руху в 1970-1980-х рр. нерозривно пов’язана з масовими міжнародними кампаніями на підтримку одного з його лідерів - Мустафи Джемілєва.

Мустафа Джемілєв (народився 1943 р.) - громадський і політичний діяч, лідер національного руху кримськотатарського народу. Почесний доктор права Сельджуцького університету (Туреччина). 1944 р. його із сім’єю було депортовано до Узбекистану. Від 1961 р. - учасник національного руху кримських татар за повернення на батьківщину, співзасновник Спілки кримськотатарської молоді. 1965 р. М. Джемілєва виключили з Ташкентського інституту інженерів іригації та механізації сільського господарства. 12 травня 1966 р. його ув’язнили на 1,5 року за участь у національному русі та відмову служити в Радянській армії. Учасник правозахисного руху в СРСР.

3 вересня 1969 р. М. Джемілєва заарештовано за критику радянської влади та осуд військової інтервенції країн Варшавського блоку в Чехословаччину. Був ще кілька разів засуджений (усього відбув 15 років ув’язнення). 24 грудня 1986 р. під час восьмого судового процесу під тиском міжнародної громадськості та за особистим клопотанням Президента США Р. Рейгана М. Джемілєва звільнили.

Формуємо компетентності

Хронологічну. Складіть хронологію основних подій кримськотатарського національного руху.

Просторову. Використовуючи карту 1 (с. 216), сформулюйте головну ідею кримськотатарського національного руху.

Інформаційну. Наведіть приклади боротьби кримськотатарського народу за повернення на історичну батьківщину в 1960-1980-х рр.

Аксіологічну. Сформулюйте згоду із твердженням «Указ Президії Верховної Ради СРСР “Про громадян татарської національності, які проживали в Криму” (5 вересня 1967 р.) скасовував звинувачення в зраді кримських татар, проте реабілітація була не повною» або заперечення цього твердження.

Логічну. Схарактеризуйте діяльність М. Джемілєва.

Мовленнєву. Використовуючи інформацію з тексту параграфа, фотографію та репродукції картин Р. Емінова «Між минулим і майбутнім» (с. 102), «Ностальгія 3» (с. 104), складіть розповідь про долю кримськотатарського народу у другій половині XX ст.