Українська література. 6 клас. Борзенко

Неда Неждана

(Народилася 1971 року)

Надія Леонідівна Мірошниченко (Неда Неждана — творчий псевдонім) народилася 8 червня 1971 року у місті Краматорську на Донеччині. Закінчила Київський лінгвістичний університет та Києво-Могилянську академію. Була журналісткою, працювала в різних театрах, викладала в університеті.

Неда Неждана

Захопилась драматургією й театром. Створила близько тридцяти п’єс: «Дирижабль», «Одинадцята заповідь, або Ніч блазнів», «І все-таки я тебе зраджу», «Зачаклований ховрашок», «Зоряна мандрівка», «Мільйон парашутиків», «Заблукані втікачі», «Мандрівка у Віртуляндію», «Пригоди у Шоколяндії» та ін.

Твори Неди Нежданої здобули визнання. Постановки за її п’єсами втілені в Україні, Білорусі, Польщі, Вірменії, Грузії, Естонії, Литві, Сербії, Македонії, Швеції, Німеччині, Франції, Косово, Іраку, США, Австралії.

Перевіряємо, чи уважні ми читачі й читачки

Попрацюйте в парі. Складіть три запитання про життя й творчість Неди Нежданої. Поставте їх одне одному.

Сцена з вистави Волинського академічного театру ім. Т.Г. Шевченка «Мільйон парашутиків»

Драма як літературний рід

У перекладі з грецької мови драма означає «дія» або «дійство». Вона представляє дійсність на сцені: просто на очах у глядачів і глядачок діють живі люди — актори, які виконують свої ролі.

Ці ролі написані драматургом і пристосовані до вистави театральним режисером. Декорації (облаштування сцени) малюють художники, костюмери шиють одяг для виконавців, оркестр забезпечує музичний супровід, є фахівці зі спецефектів. І ми, опинившись у театральній залі та спостерігаючи за подіями на сцені, беремо участь у дійстві — стаємо глядачами або глядачками.

Сцени з вистави за п'єсою Неди Нежданої «Майдан Інферно» (Ліон, 2016 р.)

Текст драматичного твору складається з мови персонажів та ремарок. Мова персонажів має вигляд монологів і діалогів. Ремарки подають інформацію про дійових осіб, декорації, поведінку, жести, міміку акторів тощо. Вони можуть містити й авторські оцінки.

Сцена з вистава Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка «У неділю рано зілля копала» (п'єса Неди Нежданої за повістю Ольги Кобилянської)

Читаючи драматичний твір, ми знайомимося з його літературною основою. Уповні драма розкривається лише на театральній сцені. Дуже важливо, щоб драматург, який працює над твором, добре знав театральне життя. Наприклад, він має врахувати, що у великій виставі потрібні перерви для відпочинку акторів та глядачів. Відповідно текст драми поділяють на частини — дії, між якими влаштовують ці перерви — антракти. Іноді під час вистави виникає необхідність замінити декорації, через це вже саму дію поділяють на сцени.

Фантастична драма-казка («Зоряна мандрівка»)

Неда Неждана добре знає й любить театральне життя. Драматургія для неї не лише робота, а й творче покликання. В одному інтерв’ю вона пояснила, за що так полюбила драматургію: «Бачити, як твої химери оживають і живуть власним життям, — це і є принада драматургії. Інакше навіщо писати драму? Тож для мене драматург — це той, хто зумів написати тексти, які провокують інших людей грати в його ігри, втілювати їх на сцені, які резонують зі своїм часом, змушують плакати, сміятись, думати, змінюватись...».

Афіша вистави Академічного музично-драматичного театру ім. Лесі Українки (м. Кам'янське)

Її «Зоряна мандрівка» напевне змусить глядачів сміятись і, можливо, думати та змінюватись. Ця п’єса насправді дуже проста: у її основу покладено характерну для творів різдвяної тематики історію перемоги добра над злом, тільки вже у фантастичному планетарному масштабі. Очевидно, драма розрахована на маленьких глядачів і глядачок — недарма авторка визначила її як казку-шоу.

У «Зоряній мандрівці» все казкове: Фея, її учениця Феїнка, добрі Клоуни, сузір’я Одноріг і Велика Ведмедиця, кумедні монстри Головатий, Спритний, Моцний, а ще мешканці далеких планет — Пасічниця, Зла Чаклунка і Дракончик.

Це справді драма-казка — драматичний твір із казковими героями та подіями. Але чому тоді шоу? Сьогодні так називають будь-які розважальні заходи — щось дуже яскраве й динамічне. Існує й театральне шоу: легка постановка із простим змістом, дуже весела й видовищна.

Читання «Зоряної мандрівки» дає нам лише загальне, досить поверхове уявлення про те, яким би міг бути цей твір на сцені. На перший погляд, він здається занадто простим — навіть монстри у фіналі перевиховуються, а добро дуже легко перемагає. Ця простота потрібна для того, щоб залучити маленьких глядачів і глядачок до емоційного сприйняття веселого дійства: не випадково деякі дійові особи навмисне звертаються до них зі сцени.

Сцена з вистави «Зоряна мандрівка» за п'єсою Неди Нежданої у виконанні акторів дитячої студії театру «Фрагмент» (м. Чернівці)

Важливими складниками твору є пісні й танці — як і має бути у справжньому шоу. А ще коли уявити яскраві костюми, незвичайні декорації, світлові та звукові ефекти... Одне слово, варто побувати на виставі й побачити все на власні очі, адже драматичний твір, як ми вже знаємо, розкриває всі свої виражальні можливості лише на сцені!

Читацький практикум

Зоряна мандрівка

(Казка-шоу на дві дії)

Дійові особи:

1. Фея (Чарівниця)

2. Феїнка — Учениця Феї

Клоуни:

3. Білий Клоун

4. Рудий Клоун

Монстри:

5. Головатий (Шеф)

6. Спритний

7. Моцний

Мешканці планет:

8. Пасічниця

9. Зла Чаклунка

10. Дракончик

Сузір’я:

11. Одноріг

12. Велика Ведмедиця

ПЕРША ДІЯ

ПРОЛОГ

На сцену вибігають двоє клоунів наввипередки один перед одним і розгублено зупиняються посередині, оглядаючи залу.

РУДИЙ КЛОУН (сумно). Ну от, усе скінчилося! Спізнилися, зганьбилися! Пропустили таке свято! І все через тебе!

БІЛИЙ КЛОУН. Чому це через мене? А хто на каруселі гойдався? «Ще трішечки, ще п’ять хвилинок...» Оце твої п’ять хвилин...

РУДИЙ КЛОУН. А хто не зміг мене переконати, щоб я зійшов з каруселі, хто? Ти. А хто не знайшов слів, аби не пустити мене на гірку, хто? Знову таки ти!

БІЛИЙ КЛОУН. Тихше... Знаєш, а мені здається, ще нічого не скінчилося...

РУДИЙ КЛОУН. Так як же не скінчилося, коли немає ні музики, ні свята, ні чарівної Феї.

БІЛИЙ КЛОУН. Може, ще нічого й не починалося... Он у дітей запитай.

РУДИЙ КЛОУН. Справді? (У дітей.) Ще не було ніякого свята? (Діти відповідають.) Ур-ра! Ми перші! Тоді ми починаємо святкову виставу! А я буду головним ведучим!

БІЛИЙ КЛОУН. А ти вмієш вести виставу?

РУДИЙ КЛОУН. Звісно, вмію! От дивися. (Готується до ведення вистави.) Шановна публіко! (Вклоняється) День добрий!

БІЛИЙ КЛОУН. Вельмишановна публіко! Треба казати: вельмишановна публіко!

РУДИЙ КЛОУН. Гаразд, вельмишановна публіко! Зараз почнеться свято!

БІЛИЙ КЛОУН. Незвичайне свято! Ти забув сказати: незвичайне...

РУДИЙ КЛОУН. Чого ти мене перебиваєш? От сам і кажи... (Відходить ображений).

БІЛИЙ КЛОУН. Будь ласка. (Вклоняється.) Починається незвичайне і надзвичайне свято! Такого ви ще ніколи не бачили. Зараз я розповім вам страшенну таємницю...

РУДИЙ КЛОУН. Стривай-стривай. Це я мав розказувати страшенну таємницю!

БІЛИЙ КЛОУН. Ти можеш наплутати!

РУДИЙ КЛОУН. От і не наплутаю. Я краще вмію розповідати страшенні таємниці! (Таємниче). Слухайте, дітки: сьогодні буде не звичайне свято, а... а... (Затинається.)

БІЛИЙ КЛОУН. А космічне.

РУДИЙ КЛОУН. Яке-яке? Комічне? Серйозно? (Сміється.)

БІЛИЙ КЛОУН. Та ніяке не комічне!

РУДИЙ КЛОУН. Як? А що ж у нас буде трагічне свято (плаче по-клоунськи)? Хіба таке буває?

БІЛИЙ КЛОУН. Ні, воно, звісно, буде веселе, комічне, але це не головне. Воно буде космічне! От бачиш, ти все плутаєш.

РУДИЙ КЛОУН. Я плутаю? Та це ти все плутаєш: то комічне, то трагічне...

БІЛИЙ КЛОУН. Гаразд, кажемо разом.

РУДИЙ КЛОУН. Згода.

РАЗОМ (скандують). Сьогодні чарівна Фея полетить запалювати нову зірку! (Видихають.) Хух.

БІЛИЙ КЛОУН. І це не просто зірка, а чарівна! Коли вона запалюється, можна загадувати бажання.

РУДИЙ КЛОУН. О, як тільки вона запалиться, я таке загадаю, таке...

БІЛИЙ КЛОУН. Не кажи, яке, бо не збудеться...

РУДИЙ КЛОУН (затуляє рота руками). Все, мовчу, мовчу.

КЛОУНИ РАЗОМ.

Перша пісня клоунів

1. Чекає свято чарівне

І незвичайне нас

Всі темні хмари прожене,

Коли настане час.

2. І шлях у зоряні світи

Це свято прокладе.

Світи нам, зіронько, світи!

Най кожен путь найде.

3. Цей шлях до щастя і удач,

І до здійсненних мрій.

Ніколи не тужи, не плач

І не втрачай надій.

Чути голос із динаміка. Клоуни уважно слухають.

ГОЛОС. Увага, увага! Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий.

БІЛИЙ КЛОУН. Ой, уже все готове, а Феї ніде не видно.

РУДИЙ КЛОУН. А раптом вона збилася з дороги, заблукала? Що ж робити?

БІЛИЙ КЛОУН. Може, нумо її погукаємо? Вона, мабуть, десь близько.

РУДИЙ КЛОУН (гукає). Феє! (Може залучати до гукання дітей.)

БІЛИЙ КЛОУН. Ми тут! Ідіть до нас!

РУДИЙ КЛОУН (дослухається). Щось не чути.

Ідуть до краю сцени, заглядають за куліси. Раптом з іншого боку на сцену вибігають двоє космічних монстрів — це Моцний та Спритний.

СПРИТНИЙ (тихо). О, як тут тепло!

МОЦНИЙ. Угу.

СПРИТНИЙ. Здається, це тут... Зачекаємо. Зараз ми їх... (Показує як буде чимось обсипати).

МОЦНИЙ. Либонь. (Оглядають територію, зазирають у всі щілини.)

РУДИЙ КЛОУН (перший озирається і помічає монстрів, теж тихо). Ой, поглянь, які чудернацькі істоти... Хто це такі?

БІЛИЙ КЛОУН (пошепки). Не знаю. Може, це і є Феї?

РУДИЙ КЛОУН. Та ти що, з дуба на кактус упав? Ти що, ніколи Фей не бачив?

БІЛИЙ КЛОУН . Не бачив... А ти бачив?

РУДИЙ КЛОУН. Ні... Але я знаю. Феї, вони не такі, а такі (показує, які саме) і такі... Гарні. <...>

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Слухай, якісь вони підозрілі... Як би чого не накоїли... (Голосно.) Перепрошую, а хто ви такі й що ви тут робите?

МОЦНИЙ. Ми? Гм...

СПРИТНИЙ. Ми гості здалеку... З тамтої галактики... (Невиразно показує на небо.) Він Моцний, а я Спритний.

РУДИЙ КЛОУН. Так ви прибульці?

МОЦНИЙ. Авжеж.

СПРИТНИЙ. Чули, тут скоро прителіпається Фея, так ми її просто мріємо зустріти. Правда, Моцний?

МОЦНИЙ. Угу.

РУДИЙ КЛОУН. А навіщо ви її чекаєте?

СПРИТНИЙ. Як же ж? Ми ж теж хочемо подивитися на таке диво.

МОЦНИЙ. Либонь.

СПРИТНИЙ. Як запалюють нову зірочку...

МОЦНИЙ. Авжеж.

БІЛИЙ КЛОУН. А звідки ви знаєте про зірку? Це ж секрет. Ви що, підслуховували?

МОЦНИЙ. Ми? А нащо?

СПРИТНИЙ. Теж мені секрет! Та цей секрет в нашій чорній дірі... тобто, планеті, білій, кожен гуманоїд знає. Правда, Моцний? <...>

РУДИЙ КЛОУН (відводить убік, тихо Білому Клоуну) Що робити будемо? Не подобаються мені ці прибульці...

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Мені теж так здається. Очі у них недобрі...

РУДИЙ КЛОУН. Як би їх відправити звідси, поки Фея не прийшла? Віщує моє серце — від них лиха не оберешся...

БІЛИЙ КЛОУН. Так кажете, ви все знаєте і можете?

МОЦНИЙ. Авжеж.

СПРИТНИЙ. Ми ж головні специ посилати ракету чорт зна куди... тобто, далеко.

БІЛИЙ КЛОУН. От ми зараз перевіримо, які ви аси. Пропоную так: як відгадаєте хоч одну нашу загадку, то лишаєтеся тут, а як ні, то підете і не будете заважати польоту.

СПРИТНИЙ. Та щоб ми загадок не відгадали?

МОЦНИЙ. Хутко.

РУДИЙ КЛОУН. (Білому, тихо). А ти знаєш складні загадки?

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). Трохи... (Голосно). Так, на розгадування дається одна хвилина. (Загадують одну загадку, засікають годинника.) Тільки ви, діти, не підказуйте, підказка не зараховується. <...>

Клоуни роблять знаки дітям, щоб не підказували.

РУДИЙ КЛОУН. Так, ваш час закінчився.

СПРИТНИЙ. Та ну, ви таку загадку загадали важку й незрозумілу, що ніхто не відгадає. Так не чесно.

МОЦНИЙ. Угу. Ото ж.

БІЛИЙ КЛОУН. Нічого подібного, от діти відгадають. Еге ж, дітки?

Повторює загадку. Діти підказують.

[Клоун загадує ще дві загадки, але монстри їх не відгадують. Клоуни залучають до розгадування дітей.]

РУДИЙ КЛОУН. От бачите, панове прибульці. Загадок ви не відгадали....

БІЛИЙ КЛОУН. Тож попросимо вас швиденько залишити стартовий майданчик.

Сунуть на монстрів, ті відступають.

СПРИТНИЙ. А ми не дуже то й хотіли, еге ж, Моцний? <...>

Знову чути голос із динаміка. Клоуни слухають.

ГОЛОС. Увага, увага! Повторне повідомлення. Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий.

РУДИЙ КЛОУН. Що ж робити? Де вони поділися? Де їх шукати?

БІЛИЙ КЛОУН. Не панікуй. Ну ж бо погукаємо разом. Голосніше буде.

РУДИЙ КЛОУН. Дітки, як, допоможете нам? Так? Феє! Феє!

Разом з дітьми кличуть Фею, на третій раз вона з’являється — в гарній сукні із чарівною паличкою, разом зі своєю ученицею в ковпаку астронома.

БІЛИЙ КЛОУН. Ось, поглянь! Що я казав! Це вона?

РУДИЙ КЛОУН. Хто? Та чи ця? їх же двоє...

БІЛИЙ КЛОУН. Може, у нас уже в очах двоїться?

РУДИЙ КЛОУН. Що, в обох відразу?

Феї наближаються. Клоуни вклоняються.

БІЛИЙ КЛОУН. Доброго дня, пані. (До Феї.) Перепрошую, а ви часом не Фея?

ФЕЯ. Так... Я Зоряна Фея.

РУДИЙ КЛОУН. А ми клоуни. Я Рудик, а він Білик.

ФЕЯ. Дуже приємно. А це моя учениця, Феїнка. Вона ще тільки починає засвоювати чаклунську науку, але вже має успіхи.

ФЕЇНКА. Здрастуйте. (Присідає в реверансі, нахиляє голову, і з неї падає ковпак.) Ой... (Кидається піднімати ковпак, Рудик також хоче підняти, в результаті вони стукаються головами і падають на підлогу, потираючи лобики.) Нічого собі!

БІЛИЙ КЛОУН. Ти що? Чого ти штовхаєшся?

РУДИЙ КЛОУН. Перепрошую, я хотів допомогти підняти шапочку...

ФЕЇНКА (обурено). Шапка? Це вам не шапка, а чарівний ковпак, от!

БІЛИЙ КЛОУН (піднімає ковпак і допомагає підвестися Феїнці, а потім другу). Вічно ти лізеш поперед батька в пекло! Вибачте, чарівні панни, мого товариша, він такий незграбний...

ФЕЯ. Нічого-нічого, він же хотів допомогти... Феїнка теж буває неуважною... Вона дуже здібна, але така розсіяна... От і зараз, попросила її взяти карту місцевості, а вона замість цього взяла карту Марса. От ми і заблукали. Якби не почули ваші голоси, напевно, ще б довго кружляли довкола. Так що ми вам дуже вдячні, панове.

БІЛИЙ КЛОУН. Та це не ми, ми що? Це більше діти допомогли, ми б самі не впоралися. <...>

РУДИЙ КЛОУН. Ми почули про те, що ви будете запалювати чарівну зірку...

БІЛИЙ КЛОУН. Ту, яка виконує бажання...

ФЕЯ. Почули? Від кого? Адже це була таємниця... (Повертається до Феїнки.) Феїнко, я ж казала тобі, що це секрет! Це ти розповіла про зірку клоунам?

ФЕЇНКА. Я? Ні, я не розповідала, правда...

РУДИЙ КЛОУН. Це не вона...

БІЛИЙ КЛОУН. Точно не вона, ми її вперше бачимо.

ФЕЯ. Нікому-нікому не розказувала? А ну подивись на мене!

ФЕЇНКА (опустивши очі додолу). Ну майже нікому...

ФЕЯ. Майже? Що означає «майже»? Зізнавайся!

ФЕЇНКА. Тільки одній маленькій пташечці, по секрету, випадково, вона обіцяла нікому, ні-ні...

ФЕЯ. Ясно... І що ж це за пташка? Сподіваюсь, хоч, не сорока?

ФЕЇНКА. Ой, сорока... А звідки ви знаєте?

ФЕЯ. О, ні... Тільки не це! (Їй стає зле.) Води!

Клоуни кидаються за водою, обмахують їй обличчя.

ФЕЇНКА (ледь не плаче). Вона обіцяла — нікому, ніколи...

ФЕЯ. Ох, Феїнко-Феїнко, яка ж ти ще недосвідчена і необережна! Та ж всі знають, що Сорока — найбільша пліткарка! Розказати їй, це однаково, що розповісти усім поспіль.

ФЕЇНКА (плаче). Вибачте мені, пані, я не хотіла... Я обмовилась...

РУДИЙ КЛОУН. А хіба це погано, що всі будуть знати про таке велике свято? Он діти дуже зраділи, еге ж?

ФЕЯ. Діти — це добре. Але ж є ще різні злі сили. Вони можуть використати зірку для злих бажань, а то й узагалі стати на заваді. Тому я й хотіла тримати це все в секреті...

БІЛИЙ КЛОУН. Ой, а ми бачили тут якихось дивних істот, вони все ходили, щось винюхували... <...>

ФЕЯ. Феїнко-Феїнко, що ж ти накоїла!

ФЕЇНКА. Нічого, пані Феє! Ми разом і ми вміємо чаклувати! Що нам якісь істоти, подумаєш!

ФЕЯ. Феїнко, не будь такою безпечною, ти ще дуже недосвідчена.

ФЕЇНКА. Але я вже багато вмію! (До клоунів.) Не вірите?

БІЛИЙ КЛОУН І РУДИЙ КЛОУН. Віримо, віримо!

ФЕЇНКА. Я ж бачу, що ви сумніваєтесь. Так дивіться! Хочете, я зроблю вам сюрприз?

РУДИЙ КЛОУН. Який сюрприз? <...>

[Фея забороняє Феїнці чаклувати, але та наполягає. Фея йде перевірити, чи все готово до космічної подорожі, Феїнка чаклує.]

Якісь спецефекти — атрибути чаклування — шум, дим, іскри тощо. Клоуни одночасно підстрибують і озираються — витягують у себе і розглядають хвости на кшталт ослячих із бантиками на кінцях, які щойно з’явились у них від чаклування.

РУДИЙ КЛОУН. Ой! Що це таке?

<...>

БІЛИЙ КЛОУН. Ну начаклувала, ну удружила! Розчакловуй нас і хутенько!

ФЕЇНКА. Та я ж хотіла як краще... Такі хороші хвостики вийшли, що вам не подобається? Форма? Розмір? Колір? Можна підправити. Зробити такі як у коня, чи у корови... (клоуни наступають зі злими виразами обличчя, Феїнка відступає). Чи як у тигра? О! Хочете, як у тигра? Смугастий! Супер!

РУДИЙ КЛОУН. Якщо ти нас не розчаклуєш, зараз я сам тигром стану і без хвоста! Р-р-р-р!

БІЛИЙ КЛОУН. Ая вовком завию! У-у-у-у! <...>

[Клоуни просять Феїнку розчаклувати їх, але вона зізнається: чаклування за цією темою вона вивчала, а розчакловування ще ні. Клоуни хапають одне одного за хвости і тягнуть, але марно. Входить Фея і розчакловує клоунів.]

ГОЛОС. Увага, увага! Стартовий майданчик до запуску в зоряну подорож готовий. Лишилося три хвилини.

ФЕЯ. Все, нам не можна гаяти часу — ми вирушаємо запалювати зірку. Будемо прощатися!

А ви не забудьте загадати бажання. Тільки бажання має бути добрим.

РУДИЙ КЛОУН. Не забудемо!

Раптом з’являються монстри, входять в коло, обсипають Фею і Феїнку чарівним конфетті, тут же вибігають, сміючись зловтішно. Феї починають страшенно чихати і кахикати, клоуни підхоплюють їх, аби вони не впали. Говорять через напади чихання.

БІЛИЙ КЛОУН. Феє, Феїнко, що з вами сталося?

ФЕЯ. Здається, це вірус...

РУДИЙ КЛОУН. Вірус?

ФЕЇНКА. Нас заразили страшним космічним вірусом!

БІЛИЙ КЛОУН. Це все вони, ці прибульці! Я відчував, що вони готують щось лихе!

РУДИЙ КЛОУН. Що ж робити?

ФЕЯ. Не хвилюйтеся, на цей вірус є ліки.

РУДИЙ КЛОУН . А де ж їх дістати?

БІЛИЙ КЛОУН. Що робити? Підкажіть! Ми заради вас усе зробимо.

ФЕЯ. Тоді треба летіти в тридесяту галактику на планету Золотого Дракона. На цій планеті росте Чарівна Квітка. Хто вдихне запах цієї квітки, той відразу одужає. Та, на жаль, ми з Феїнкою не можемо летіти...

РУДИЙ КЛОУН. Ми полетимо... Тільки як же ми туди дістанемося?

ФЕЯ. Я дам вам чарівну паличку для подорожі на інші планети. (Дає паличку.)

ФЕЇНКА. Ось так змахуєте тричі і вказуєте напрямок.

БІЛИЙ КЛОУН. А як же ми дізнаємося, куди летіти?

ФЕЯ (дістає карту, згорнуту в сувій). Ось, тримайте, це зоряна карта.

ФЕЇНКА. Червоним указаний шлях до планети Золотого Дракона.

В цю мить з’являється Спритний, хапає карту, кидає її Моцному, який чекає на іншому боці.

СПРИТНИЙ. Моцний, лови!

МОЦНИЙ. Хутко! (Ловить карту і розпихуючи всіх, тікає, за ним Спритний, потім Клоуни.)

ФЕЯ. Стривайте! Стривайте! (Ті повертаються.)

РУДИЙ. Але ж вони забрали карту!

БІЛИЙ. І втекли невідомо куди!

ФЕЯ. Нічого, ця паличка перенесе вас дуже швидко — ви наздоженете їх.

ФЕЇНКА. Пані, тільки що вони робитимуть без вашої допомоги? Ці монстри дуже небезпечні.

ФЕЯ. У небі в нас багато друзів.

ФЕЇНКА. Хто ж вони такі?

ФЕЯ. Сузір’я: Водолій, Стрілець, Одноріг, Велика Ведмедиця... Вони вкажуть дорогу, порадять, а якщо трапиться лихо — допоможуть у біді. Тільки потрібно вивчити чарівне замовляння, як їх кликати. Слухайте!

Край зірок — чудовий край.

Просимо про допомогу.

Нам сузір’я в поміч дай,

Вірну покажи дорогу.

Сузір’я — зоряні брати,

Бо всесвіт — батько наш єдиний.

На поміч! Свято вберегти

На радість кожної дитини!

ФЕЯ. Зараз ми запитаємо їх, чи вони нас чують?

ГОЛОСИ СУЗІР’ЇВ (ефект луни). Чуємо, чуємо, чуємо...

ФЕЯ. А чи не підкажете, куди полетіли ці страховиська?

ГОЛОС СУЗІР’ЇВ. В чорну діру, в чорну діру, в чорну діру...

ФЕЯ. Дуже вас просимо: вкажіть дорогу нашим друзям клоунам.

Засвічується прожектор чи щось подібне.

ФЕЇНКА. Он, дивіться, дивіться. Бачите?

РУДИЙ КЛОУН. Як гарно!

БІЛИЙ КЛОУН. Справді...

ФЕЯ. Дякуємо вам, любі сузір’я. Поспішайте... Боюся, монстри вже далеко відлетіли... Пройдіть отуди, на стартовий майданчик для телепортації у відкритий міжзоряний простір. (До дітей.) Сподіваюся, ви допоможете клоунам у пошуках чарівної квітки? (Діти відповідають.) А ми з Феїнкою підемо помалу, а то й правда, ледь на ногах тримаюсь...

РУДИЙ КЛОУН. Ми все зробимо, щоб принести вам квітку!

БІЛИЙ КЛОУН. Чекайте, ми швидко повернемося. <...>

[Клоуни виконують пісню. Феї та клоуни йдуть і ховаються за кулісами в різні сторони, чути звук «запуску».]

СЦЕНА 1

На сцені — зоряне небо. Це міжпланетний простір. З’являється Головатий — шеф космічних монстрів, співає пісеньку.

ГОЛОВАТИЙ.

Пісня монстра Головатого

1. Чорних дір я повелитель,

Ненаситний, як удав.

І мене не варто злити —

Я магістр жахливих справ.

Я люблю чорноту ночі.

Бісить світло зір мене,

Бо від нього терпнуть очі,

Ще й добром від нього тхне.

А добро — то річ шкідлива.

Зневажаю добряків!

Тільки злий стає щасливим.

Зло — король між королів.

ГОЛОВАТИЙ (нервово ходить сценою, раз у раз поглядаючи на небо). От і де вони поділися? Помічники знайшлися! їх тільки за смертю посилати... Усього ж завдання було — п’ять хвилин роботи — посипати грипних бацилок на голову цій Феї та чкурнути. Треба ж було якось приструнчити цю вискочку. Бо що надумала! Зірку запалювати! І не де-небудь, а над нашим барлогом! В найтемнішому куточку галактики! І що ж тоді? Ні відпочити тобі нормально, по-монстрячому, ні темними справами позайматися... Мало їм зірок на небі, чи що? Треба ще одну причепити! Просто як більмо в оці! А от нічого надаремне енергію витрачати! Її і так мало. Бажань їм закортіло. Розбажалися тут усякі! А дзуськи! Скромніше треба бути! І взагалі: не бувати цьому святу! Це кажу я — пан Головатий, наймогутніший і наймонстровитіший монстр у Всесвіті! А я цих свят страх, як не люблю! Шумлять, гримлять, галасують! Жах, що робиться... А я порядок люблю — покомандувати, помуштрувати... (Помічає Спритного та Моцного, спершу Лагідно.) Ходіть-ходіть сюди, мої любесенькі. (Різко.) І чого ви плентаєтеся, мов сонні мухи?!

Спритний і Моцний швидко підбігають і виструнчуються.

РАЗОМ. Прибули за вашим наказом, пане Головатий!

ГОЛОВАТИЙ. Вільно! Успішно?

МОЦНИЙ. Авжеж.

ГОЛОВАТИЙ. А чого так забарилися?

СПРИТНИЙ. Дозвольте доповісти, пане Головатий?

ГОЛОВАТИЙ. Аякже ж. Доповідайте, мої любенькі.

СПРИТНИЙ. Запуск Феї та її учениці у космос для запалення нової зірки відкладено на невизначений термін у зв’язку з їхнім станом здоров’я. <...>

ГОЛОВАТИЙ. До речі, а ви з’ясували чи немає якогось лікувального засобу?

СПРИТНИЙ. На жаль, є.

ГОЛОВАТИЙ. Та невже?

МОЦНИЙ. Вже.

[Спритний розповідає про цілющу Чарівну Квітку на планеті Золотого Дракона. Але Спритний переконаний: без карти, яку монстри викрали, клоуни не зможуть дістатися до цієї квітки. Моцний розриває карту навпіл, а Головатий наказує Моцному заховати ці шматки на планеті Золотих Бджіл, де живе його подружка Пасічниця. Другу частину карти Спритний має віднести на планету Золотого Сну. Обидві планети — пастки для клоунів. Пасічниця має нагодувати зачаклованим медом: хто його поїсть, той стає липучкою і до всього прилипає. На планеті Золотого Сну живе дуже Зла Чаклунка, яка напускає столітній сон. Сам Головатий має летіти на планету Золотого Дракона, знайти квіточку, порвати її на пелюсточки і розвіяти безкрайніми просторами рідного космосу.]

ГОЛОВАТИЙ. Тоді слухай мою команду! На виконання завдання летом руш!

Всі разом співають бойову пісню космічних монстрів. Можливий танець монстрів.

Невдовзі розбігаються в різні боки. Чути звуки відльоту, а потім прильоту. На сцені з’являються двоє клоунів.

[За допомогою дітей клоуни дізнаються, куди полетіли монстри, і де ділася карта.]

СЦЕНА 2

Сцена змінюється. Тепер це планета Золотих Бджіл, чути дзижчання, танець бджіл та трутнів. <...>

Невдовзі на сцені з’являється МОЦНИЙ, з подивом оглядає планету.

МОЦНИЙ (помічає бджолу і починає дражнити). Дж-жж-ж-ж.. Муха смугаста! (Показує їй кулак, бджола вжалюєї) Угу-у-у-у-у! (Дивиться на розбухле вжалене місце.) Ого! Ого-го-го! (Хапається за вжалене місце і бігає сценою.) Хутко-хутко-хутко! (Зупиняється.) Авжеж...

Виходить Зла Пасічниця — старенька і дуже добра на вигляд бабуся.

ПАСІЧНИЦЯ. Вітаннячко дорогому гостю, ласкаво просимо! Ми гостям завжди раді... Проходь, дорогий, проходь, милий...

МОЦНИЙ (втуплюється поглядом у неї). Чого?

ПАСІЧНИЦЯ. Перепрошую, що чого?

МОЦНИЙ. Бджола без намордника чого?

ПАСІЧНИЦЯ. А де ви таке бачили? Де ви бачили бджіл у намордниках? Ви б ще збрую на них навісили!

МОЦНИЙ (показує на вкушене місце). Ого! Угу...

ПАСІЧНИЦЯ. Це випадковість, чиста випадковість. Зараз ми його змажемо. (Мастить маззю.)

МОЦНИЙ. Угу-у-у-у.

ПАСІЧНИЦЯ. От і все. Зараз пройде. (Моцний спершу кривиться від болю, потім «оживає».) Зазвичай вони і мухи не образять. Такі мирненькі, такі солоденькі, золото, а не бджілки... А дзижчать, дзижчать то як, соловейки, а не бджоли...

МОЦНИЙ. Чалапай!

ПАСІЧНИЦЯ. Я?

МОЦНИЙ. Угу.

ПАСІЧНИЦЯ. Як чалапай? Чому чалапай? З ким чалапай? Куди чалапай?

МОЦНИЙ. Геть.

ПАСІЧНИЦЯ. І де це геть? Що означає «геть»? Нічого не розумію. Я тут живу з давніх-давен, а ви мені кажете: чалапай. Це нечемно! Та і з якого це доброго дива?

МОЦНИЙ. Чаклунка! Зла о-го-го! Тут. Буває. Тебе (Показує як діду скрутять шию). І авжеж.

ПАСІЧНИЦЯ. A-а, то пан боїться, аби мене не налякала Зла Чаклунка?

МОЦНИЙ. Угу.

ПАСІЧНИЦЯ. То ви такі турботливі, піклуєтеся, щоб мене не скривдили? Який душевний гість трапився! Це ж треба таке...

МОЦНИЙ. Я магиню чекаю.

ПАСІЧНИЦЯ. Ага, кажете, магиню? Тоді вже.

МОЦНИЙ. Чого вже?

ПАСІЧНИЦЯ. Дочекалися вже. Я і є зла чаклунка і магиня Пасічниця власною персоною.

МОЦНИЙ. Ти?! (Обходить довкола нього, скептично розглядаючи.) Та тебе угу (показує як саме) — і авжеж.

ПАСІЧНИЦЯ. Та це я зовні така добренька та сумирненька. То все маскування. А всередині я — просто жах!

МОЦНИЙ. Ого-го? <...>

ПАСІЧНИЦЯ. А що, пан Головатий якесь доручення передав?

МОЦНИЙ (дістає карту і простягає). Сховай. Кудись. Тссс... Секрет.

ПАСІЧНИЦЯ (бере карту, розглядає). Які питання? Звісно, сховаю. Для дорогого друга я що хочеш куди хочеш заховаю. Так заховаю, що і сама не знайду. А що, хтось оцим от добром зацікавиться?

МОЦНИЙ. Авжеж. Клоуни. Дві штуки. Ви їм мед. Такий. (Показує, як злипається.)

ПАСІЧНИЦЯ. А, медиком пригостити? Аякже ж. Звичайно! Почастую на славу! Мене хлібом не годуй, дай медиком почастувати. А медик свіженький, рано вранці зроблений. А ви мені допоможете? Авжеж? <...>

МОЦНИЙ. Бувай.

Зникає, чути звук відльоту та прильоту клоунів, Пасічниця дослухається і різко ховається разом із картою. Клоуни розглядають планету. <...>

Входить Пасічниця.

ПАСІЧНИЦЯ. О, які люди! Кого я бачу! Прийміть мої вітання, дорогенькі ви мої. Ласкаво просимо на планету Золотих Бджіл!

КЛОУНИ. Здрастуйте. (Кланяються.)

ПАСІЧНИЦЯ. Ви до нас надовго?

БІЛИЙ КЛОУН. Ні-ні, ми дуже поспішаємо...

ПАСІЧНИЦЯ. Куди спішите? Чого спішите?

РУДИЙ КЛОУН. Ми шукаємо чарівну квітку, щоб вилікувати Фею та її чарівницю...

БІЛИЙ КЛОУН (шикає на нього, щоб той не казав зайвого). Ми шукаємо шматочок карти, де вказано шлях до планети Золотого Дракона.

ПАСІЧНИЦЯ. Який дракон? Де дракон? Не бачила ніколи драконів. <...>

БІЛИЙ КЛОУН (відводить у бік Рудого Клоуна, тихо). Ти знаєш, по-моєму, вона шахраює. Вона все знає, але чомусь приховує. Я відчуваю, що це спільниця монстрів.

РУДИЙ КЛОУН (тихо). Та ну, що ти такий підозріливий? А по-моєму, мила тітонька.

ПАСІЧНИЦЯ. Може, поки спочиньте з дороги, скуштуйте меду, просто чудо, а не мед.

БІЛИЙ КЛОУН (Пасічниці). Дякуємо, але ми поспішаємо. (Рудому) Так, я піду туди пошукаю, а ти тут продивися. (На вушко.) І за цією постеж. Тільки не здумай медом ласувати...

Виходить у пошуках карти, Рудий з насолодою вдихає запах меду.

ПАСІЧНИЦЯ. Що, добре мед пахне?

РУДИЙ КЛОУН (зітхає). Ох і добре.

ПАСІЧНИЦЯ. Покуштували б нашого медику. (Викочує діжки чи горщики з медом) Та хіба це мед? Це ж не мед — чисте золото. Та такого у всій галактиці не знайти! Вищої проби! Травневий! Квітковий! Липовий, гречаний. Гречаний, липовий, ні здається, це гречаний, а це липовий... Та ви хоч одну ложечку...

РУДИЙ КЛОУН. Ну-у, якщо трішечки, крапелиночку... (Куштує мед) Та-ак, мед такий, що й не відірватися!

<...>

Раптом з Рудим починає коїтися щось недобре: його рухи сповільнюються, стають механічними, так, неначе вони долають опір повітря.

РУДИЙ КЛОУН. Ой, що це у мене з ногами, вони неначе спутані. (Силою відриває ноги від землі.) <...> Це ти накоїла? (Губи також злипаються, говорить важко, нерозбірливо). А ну розлипни мене, чуєш!

ПАСІЧНИЦЯ. Розбіглася, як же ж. Ти краще помовчи, бо злипнуться губи — не розліпиш. Зараз ти перетворишся на велику липучку! (Рудий залишається з відкритим ротом.) А я піду пошукаю твого друга. Бо як же ж він голодний із дороги.

Виходить, з іншого боку з’являється Білий Клоун. <...>

Входить Пасічниця, Білий помічає і вдає, ніби він їсть мед.

ПАСІЧНИЦЯ. О, і ви тут, думала вас почастувати гарненько, а ви й самі почастувалися, от і славненько... У нас мед просто золото, їжте, їжте. Я вам ще більшу ложку дам... (Білий Клоун вдає, що починає злипатися, іде в напрямку до Пасічниці, та відступає). Ой, тільки не підходь близько! Чуєш мене? Не підходь! Я тобі ложку кину. В тебе кину... (Білий Клоун наздоганяє Пасічницю і вдає, що прилипає.) Ой, що ти робиш? А ну відліпися! Негайно.

Ходять по сцені, куди Пасічниця, туди і клоун, наступний діалог — на цьому ходінні.

БІЛИЙ КЛОУН. Не можу. Ви ж самі підсунули нам липучий мед.

ПАСІЧНИЦЯ. То й що з того? Я ж не знала, що ти до мене прилипнеш!

БІЛИЙ КЛОУН. Скажіть, як відліпитися. Мені і он моєму другу.

<...> ПАСІЧНИЦЯ. Ну гаразд, скажу. Мед перестане бути липучим, коли я заспіваю.

БІЛИЙ КЛОУН. То це ж так просто! Заспівайте!

ПАСІЧНИЦЯ. Ні, це неможливо. Чуєш, як я хриплю?

БІЛИЙ КЛОУН. Так ви застудилися?

ПАСІЧНИЦЯ. Hi, це не застуда! Колись у мене був чудовий голос, як у соловейка. Та одного разу я зірвала його. І врятувати його може тільки особливий мед, захований в одному горщику. Але тут їх безліч! І я ніяк не можу знайти той заповітний мед. Багато років я шукаю його. Я зненавиділа мед, з горя стала злою, і ця злість отруює весь мед на планеті...

БІЛИЙ КЛОУН. І невже ніхто не знає, як знайти цей горщик з медом?

ПАСІЧНИЦЯ. Знає тільки одне сузір’я Велика Ведмедиця. Вона весь мед розрізняє за запахом. Але я ж не можу запросити на планету сузір’я...

БІЛИЙ КЛОУН. Я знаю! Знаю, як запросити!

ПАСІЧНИЦЯ. Не може бути.

БІЛИЙ КЛОУН. Це чарівне замовляння від Феї. <...>

БІЛИЙ КЛОУН. Тоді слухайте! (Пасічниця і діти підхоплюють віршик). Шановна пані Велика Ведмедиця. Прошу вас, спустіться на цю планету, допоможіть нам!

[На сцені з’являється Велика Ведмедиця. Вона знаходить потрібний мед, Пасічниця куштує його, до неї повертаєтся голос і вона співає. Рудий Клоун відліплюється, клоуни обнімаються, цілують Ведмедицю. Пасічниця віддає карту. Клоуни вибігають за лаштунки. Чути звуки відльоту.]

Світло міняється, ця планета щезає разом із Пасічницею, натомість з’являється знову міжзоряний простір (або це перед сценою). З різних сторін збираються Монстри.

ГОЛОВАТИЙ. Моцний, ти виконав завдання?

МОЦНИЙ. Авжеж.

ГОЛОВАТИЙ. Чудово, то з клоунів тепер великі липучки?

МОЦНИЙ. Ні.

ГОЛОВАТИЙ. Як ні?! Чому ні?! Що таке? Невже Пасічниця підвела?

МОЦНИЙ. Вона не ого-го і не ого, вона угу-гу. І привіт.

ГОЛОВАТИЙ. Що, з привітом людина? Ясно. Розчаклувалися, отже. Невже й карту віддала?

МОЦНИЙ. Еге ж. Хутко.

СПРИТНИЙ. Все пропало, все пропало!

ГОЛОВАТИЙ. Не панікуй. Ну, мила, начувайся! І що ж вона тепер робить?

МОЦНИЙ. Ля-ля-ля, ля-ля-ля...

ГОЛОВАТИЙ. Не життя, а пісня... Стара пікапа! Нічого, на планеті Золотих Снів їх чекатиме така пастка, якої їм довіку не здолати. Зла Чаклунка не підведе!

СПРИТНИЙ. А чаклунка хоч симпатична?

ГОЛОВАТИЙ. Колись була красунею.

МОЦНИЙ. Ого!

ГОЛОВАТИЙ. І навіть у свої сто з гаком...

СПРИТНИЙ. Все-все, питань нема...

ГОЛОВАТИЙ. Спритний, на тебе вся надія. Лети скоріше. Я вірю, що ти не осоромиш горде ім’я космічного монстра. Вперед, летом руш.

Розлітаються в різні боки.

КІНЕЦЬ ПЕРШОЇ ДІЇ.

ДІЯ ДРУГА

Сцена 3

Сценографія міняється, тепер це планета Золотих Снів. На сцені стоять казани, з яких іде пара. На сцену виходить Зла Чаклунка — гарна літня пані, і співає пісню в ритмі танго, танцюючи з молодиками. Це пісня про втрачену молодість. <...>

На сцені з’являється Спритний. Вона підхоплює його і закручує в танго, потім тільки помічає, що це незнайомець, під час подальшої розмови вони танцюють.

ЧАКЛУНКА. Ой. А ви хто?

СПРИТНИЙ (побачивши, з ким танцює). Ой. Спритний.

ЧАКЛУНКА. І звідки ж ви так спритно взялися?

СПРИТНИЙ. Упав із неба. А ви хто така? <...>

ЧАКЛУНКА. О, це цікаво. Я страшенно люблю всілякі секрети! (Розгортає карту.) У-у-у, якась карта... А я думала — подарунок. Охо-хо. Була б я на півсотні років молодше... (Ховає карту.)

СПРИТНИЙ. Хто може боротися з часом?

ЧАКЛУНКА. Я! Я можу! Якби мені трапилися пару молодих роззяв, я б приспала їх своїм чарівним порошком років так на сто, і забрала б у них молодість... (Оглядає Спритного.) Хтось такий молодий, як оце ви... <...>

СПРИТНИЙ (скоромовкою). Але пан Головатий посилає вам двійко телепнів — якісь клоуни скоро прителіпаються за цією картою. А ви їх і того... Пан Головатий особисто просив зустріти і приспати...

ЧАКЛУНКА. То це простіше простого. Є у мене старовинний рецепт порошку власного приготування. Насиплеш трохи на голову — і все. Валить із ніг просто на місці. Сплять непробудно.

СПРИТНИЙ. От і чудово. Те, що треба! <...>

Спритний залишає сцену, чути звук прильоту.

ЧАКЛУНКА. Ой, може, це вже вони і летять, а в мене ще нічого не готове! І куди я поклала цей порошок? І не пригадаю. От старість не радість... Піду пошукаю.

[З’являються клоуни. Вони роздивляються на всі боки, помічають казани, які видаються їм підозрілими. Білий клоун залишається вартувати, а Рудий іде оглянути планету. З’являється Чаклунка. Вона сипить порошок на голову Білому, й той засинає. Приходить Рудий клоун, бачить, що його товариш спить, й погрожує Чаклунці перекинути всі її казани, якщо вона не розчаклує Білого. Та зізнається, що не може цього зробити, чари зникнуть, лише тоді, коли вона розсміється. Рудий усякими клоунськими штуками намагається розсмішити Чаклунку, але все марно. Виявляється, що спонукати її засміятися під силу лише сузір’ю Одноріг. Кличуть Однорога, він з’являється на задньому плані і зникає. Чаклунка бачить його і голосно сміється. Прокидається Білий Клоун. Чаклунка віддає карту клоунам. Ті телепортуються. З’являється Спритний і бачить, що Чаклунка все ще сміється.]

СЦЕНА 4

Змінюється декорація, тепер це планета Великого Дракона. На сцені з’являється Головатий.

ГОЛОВАТИЙ. Так, щось на цій планеті голо, жарко і якось незатишно. Брр... Жодних умов для нормального монстрячого відпочинку. Десь тут росте та чарівна квіточка. Але де ж її шукати? Послав цих йолопів, але ж хіба їм можна щось довіряти? І головне, як не потрапити на очі страшному Дракону? (З’являються Моцний і Спритний.) Нарешті! Ну то як, знайшли квітку?

СПРИТНИЙ. Та щось не видно ніде. Може, її вже хтось зірвав?

МОЦНИЙ. Хутко.

ГОЛОВАТИЙ. Ніякої з вас користі. Доводиться все самому робити. Ну нічого, ми ще побачимо, хто посміється останнім. Влаштую їм лебедину пісню! Звідси їм уже точно не вибратися. Тут недавно з’явився такий страшний...

МОЦНИЙ. На тій планеті теж страшний був... <...>

ГОЛОВАТИЙ. Так, по-моєму він у тій печері сидить, підете разом з Моцним подивитися, що він там робить.

СПРИТНИЙ. А може, Моцний подивиться там, а я тут повартую: чи не видно де клоунів.

ГОЛОВАТИЙ. Тут я повартую, а ти роби, що кажуть.

МОЦНИЙ. Хутко.

Ідуть і повертаються.

ГОЛОВАТИЙ. Ну, що там?

МОЦНИЙ. Сидить, що.

ГОЛОВАТИЙ. І все?

СПРИТНИЙ. Зорі рахує. І ні на кого уваги не звертає.

ГОЛОВАТИЙ. У нього ще вогонь на губах не вихолонув, а туди ж — астроном знайшовся! Як же його на клоунів натравити... О, придумав, ми зіб’ємо його з рахунку!

СПРИТНИЙ. Ой, а може, не варто? Га? Він же розсердиться...

ГОЛОВАТИЙ. Так, ти мене спочатку до кінця вислухай, а потім будеш свої п’ять копійок вставляти. План такий: чекаємо наших незабутніх гостей, і щойно почуємо шум, ми як закричимо!

МОЦНИЙ. Від жаху!

ГОЛОВАТИЙ. Та ні, від хитрості. Ми закричимо, а самі сховаємося. Дракон піде подивитися, хто на його планеті шумить та бешкетує, побачить цих телепнів і з’їсть. Просто і геніально. <...>

Чути шум ракети — всі дивляться в небо. <...>

Всі монстри кричать і ховаються за сценою, з печери з’являється Дракон, а з іншого боку виходять Клоуни.

ДРАКОНЧИК. Хто тут кричав не своїм голосом, га? Ви чи що?

БІЛИЙ КЛОУН. Ні-ні, це не ми.

РУДИЙ КЛОУН. Ми якщо кричимо, то тільки своїм голосом...

БІЛИЙ КЛОУН (Рудому). Та тихіше ти. (Дракончику.) Ми щойно прибули з неба.

ДРАКОНЧИК. Але крім вас тут нікого немає.

РУДИЙ КЛОУН (озираються в пошуках кого-небудь). Здається, і справді нікого.

ДРАКОНЧИК. Ну от. Мало того, що ви галасуєте, так ще й обманюєте. А ви мене збили з рахунку, і тепер мені доведеться починати все спочатку. Ох-ох-ох. І нелегка це робота — зірки рахувати...

БІЛИЙ КЛОУН. Вибачте нас, будь ласка, але ми і справді не галасували. Чесно.

ДРАКОНЧИК. Раз ви мене однаково збили, то доведеться пообідати... От, а обід у мене буде складатися з... (рахує прибулих) двох страв.

БІЛИЙ КЛОУН. Та будь ласка, обідайте собі на здоров’я. Смачного!

РУДИЙ КЛОУН. Ми вам заважати не будемо. Чесне слово.

ДРАКОНЧИК. Я вам вірю, як же їжа може заважати їсти?

БІЛИЙ КЛОУН. Пробачте, що ви сказали?

РУДИЙ КЛОУН. Це хто їжа, я їжа?

БІЛИЙ КЛОУН І РУДИЙ КЛОУН. Ми не їжа! їжа не ми!

ДРАКОНЧИК. Ну крім вас же тут нікого немає. А я такий голодний...

БІЛИЙ КЛОУН. Зачекайте, навіщо ж відразу нас їсти? А може, ви що-небудь легеньке — травичку поскубати, яблучками поласувати...

ДРАКОНЧИК. Ми, дракони, траву не їмо.

БІЛИЙ КЛОУН. А ми так просто не здамося!

ДРАКОНЧИК. А то ви що, не миритися, а битися прийшли?

БІЛИЙ КЛОУН. Ми то миритися прийшли, але миритися з положенням другої страви я не збираюся!

ДРАКОНЧИК. Ні, а двоє на одного — так нечесно.

БІЛИЙ КЛОУН (тихо). А їсти гостей ні за що ні про що — це чесно?

ДРАКОНЧИК. А я зараз вогнем дихати буду!

БІЛИЙ КЛОУН. А ми не боїмося! Так, Рудий, заходь зліва, а я справа...

РУДИЙ КЛОУН. Ой, що буде, що буде!

Клоуни та Дракон виходять на центр сцени, потім розходяться в різні сторони, ходять по колу, готуються до двобою.

ДРАКОНЧИК (відкриває рот і закриває, раптом зупиняється). Ну от. Так я і думав. Нічого не виходить...

РУДИЙ КЛОУН. Що не виходить?

ДРАКОНЧИК. Вогонь пускати не виходить. (Сідає зажурений.) Мене і мама вчила, і тато вчив, і бабуся — однаково не виходить.

БІЛИЙ КЛОУН. Так а ти що, ще маленький?

ДРАКОНЧИК. Маленький. Ми, дракони, навіть коли маленькі, то однаково трішки великі.

РУДИЙ КЛОУН. А ти хоч умієш битися?

ДРАКОНЧИК. Не вмію. І вогонь пускати не вмію, і битися не вмію. І взагалі я додому хочу, до мами... (Плаче.) <...>

БІЛИЙ КЛОУН. Зачекай, так ти що, загубився? (Всі обступають Дракончика).

ДРАКОНЧИК. Так, загубився.

РУДИЙ КЛОУН. Не побивайся ти так. Розкажи, що з тобою трапилося.

БІЛИЙ КЛОУН. Не плач! Може, ми тобі допоможемо?

ДРАКОНЧИК (схлипуючи). Просто я хотів подивитися, як будуть запалювати нову зірку, висунув голову і упав. А потім мене поніс космічний вихор ось на цю планету. А я хочу повернутися назад — я ж сузір’я Дракона. А для цього треба нарахувати тисяча триста двадцять першу зірочку на північний захід від Полярної зірки. Мама казала, що там починається моя голова, а на тисяча двісті п’ятдесят першій — закінчується хвіст. Ось я рахував-рахував, а тепер збився. (Плаче ще більше.) І як я тепер доберуся до свого сузір’я Дракона?

БІЛИЙ КЛОУН. Ми тобі допоможемо.

РУДИЙ КЛОУН. Звісно, ми знаємо, як дізнатися про дорогу, і тобі покажемо.

ДРАКОНЧИК. Правда, ви не обманюєте?

БІЛИЙ КЛОУН. Ось дивися, зараз сузір’я покажуть нам шлях.

Запалюється зоряний шлях.

ДРАКОНЧИК. Ух ти! Чудово! А ви мене не проведете? Ви не бійтеся, я вас не буду їсти, чесно. Так я і не вмію, це я так, зумисно казав, щоб ви злякалися.

БІЛИЙ КЛОУН. Ми б із радістю, але не можемо.

РУДИЙ КЛОУН. З Феєю і Феїнкою трапилася біда. Страшні монстри заразили їх космічним грипом з такою високою температурою, що вони можуть розтанути!

ДРАКОНЧИК. Цього ніяк не можна допустити!

БІЛИЙ КЛОУН. А щоб вилікувати їх, нам потрібна Чарівна Квітка, яка росте на цій планеті.

ДРАКОНЧИК. Така велика і барвиста?

РУДИЙ КЛОУН. Ти знаєш, де росте ця квітка?

ДРАКОНЧИК. Я не певен, що це вона, але тут тільки одна така квітка.

РУДИЙ КЛОУН. Тоді проведи нас туди, Дракончику.

БІЛИЙ КЛОУН. Стривайте, якщо ми не кричали, а Дракончик чув крик, то можливо, це були космічні монстри, а вони можуть її зірвати. Скоріше туди! Поки ще не пізно!

ДРАКОНЧИК. За мною!

Показує шлях, вони біжать до галявини з квіточкою, на якій з іншого боку з’являються монстри, зав’язується бійка між клоунами та монстрами. Дракончик стоїть осторонь і намагається дихнути вогнем, нарешті йому це вдається.<...>

БІЛИЙ КЛОУН. Скоріше, до квітки!

РУДИЙ КЛОУН. Яка вона прекрасна!

Зривають квітку і обережно несуть її.

БІЛИЙ КЛОУН. Тепер скоріше до Феї.

РУДИЙ КЛОУН. Так, але що робити з монстрами?

БІЛИЙ КЛОУН. Не знаю, може, залишити їх у цій печері?

З печери вибігають Монстри.

ГОЛОВАТИЙ. Ой. Ні, ми не хочемо до печери!

МОЦНИЙ. Еге ж.

СПРИТНИЙ. Точно.

ГОЛОВАТИЙ. Ми теж хочемо подивитися на зірочку...

БІЛИЙ КЛОУН. Ви накоїли стільки лиха!

РУДИЙ КЛОУН. Через вас усі так натерпілися! А Зоряна Фея і її учениця могли загинути.

ГОЛОВАТИЙ. Справді? Це на нас найшло затемнення розуму. Шкідливо ввесь час сидіти в чорній дірі, тоді тебе починають обсідати чорні думки.

СПРИТНИЙ. А тепер мені хочеться світла. Хай і над нашим барлогом засяє зірочка, правда, Моцний? Я поки за квіткою ганявся, то вже звик до світла...

ГОЛОВАТИЙ. А я просто порядок люблю, без шуму і гамору.

БІЛИЙ КЛОУН. Порядок любите? Оце ідея. Я, здається, знаю одне заняття, щоб вам нудно не було. (Заходить за сцену і виносить мітли.) Ось, тримайте — будете прибирати космічне сміття. <...>

ГОЛОВАТИЙ. Ну, ні, все ми не згодні. (Дракончик знов дихнув вогнем.) Ну, добре, згодні. Але не все.

ДРАКОНЧИК. Ну, тоді хоча б у нашій галактиці.

ГОЛОВАТИЙ. У цілій галактиці... (Дракончик приготувався «дихати».) Спробуємо. Так, слухай мою команду! За мітли і вперед — до підкорення космічного сміття готуйсь!

Монстри відлітають.

БІЛИЙ КЛОУН. А ми поспішаємо до Феї та Феїнки.

РУДИЙ КЛОУН. Рушаймо. А ти, Дракончику, доберешся до своєї планети?

ДРАКОНЧИК. Тепер я майже дорослий! Адже я вмію дихати вогнем і тепер нічого не боюсь! Навіть космічних монстрів! <...>

Висвітлюється зоряний шлях, Дракончик і Клоуни розбігаються в різні сторони, чути шум польоту.

ЕПІЛОГ

Світло і сцена змінюються, це знову стартовий майданчик. Клоуни повертаються разом зі здоровими Феєю та Феїнкою.

ФЕЯ. Вітаю вас знову. Нарешті ми розпочинаємо наше свято. Клоуни нам такі ліки дістали — всю хворобу як рукою зняло. Правда, Феїнко?

ФЕЇНКА. Правда-правда, просто чудові ліки, казкові.

ФЕЯ. І про вашу допомогу, діти, знаю. Все мені оповіли клоуни про свої пригоди і про підступи Монстрів.

ФЕЇНКА. Якби не ви, навіть не знаю, що б ми робили! Треба приймати вас до чаклунської школи!

БІЛИЙ КЛОУН. І сузір’ям треба подякувати. Вони теж чекають на нову зірку.

ФЕЯ. Дякуємо вам усім від усієї душі. Тепер усюди: і на землі, і на небі буде веселе свято! (До зали.) І пам’ятайте: якщо є віра в перемогу і справжня дружба, то ніякі перешкоди, ніякі злі підступи, навіть найстрашніших космічних Монстрів вам не страшні.

БІЛИЙ КЛОУН. А вони вже й не страшні зовсім.

РУДИЙ КЛОУН. Ні крапельки! (З’являються Монстри.)

ГОЛОВАТИЙ. І нас візьміть, а то нам сумно без свята!

СПРИТНИЙ. Ми вже все прибрали.

МОЦНИЙ. Чистота — то страшна сила!

ФЕЯ (до залу). Ну то як, пробачимо їх на перший раз?

ФЕЇНКА. Нехай у всіх буде свято!

МОНСТРИ. Ур-ра-а-а-а! <...>

ФЕЯ. Нам час у дорогу, друзі мої. Запалювати зірку. А ви подумайте, які бажання загадувати. Якщо вони добрі і справедливі, то обов’язково здійсняться.

ФЕЇНКА. Адже свято не скінчилося, воно ще тільки починається!

Чути звук запуску, рахунок, запалюється зірка. Фінальна пісня, загальні веселощі.

Фінальна пісня

1. Коли у небі в час нічний (Феї)

Злітає зірка ввись,

Згадай свої чарівні сни,

Щоб у житті збулись.

2. Запалить зірку небосхил. (Сузір’я)

Засяє світлом край.

Літати можна і без крил —

Бажання загадай.

3. Побачиш зірку чарівну — (Мешканці планет)

І всім нещастям край.

Забудь ту пісеньку сумну —

Веселу заспівай.

4. А злим ніколи не щастить — (Монстри)

Звільніть серця від зла!

Нехай світліє кожна мить

Від доброти й тепла.

5. Нехай бринить веселий сміх (Клоуни)

Від неба до землі!

Усмішки знайдемо для всіх

Великі і малі.

ЗАВІСА.

Ділимося читацьким досвідом

Чи сподобалася вам читати п’єсу? Що було сприймати легше: прозу чи драматургію? Чому?

Розмірковуємо над текстом твору

1. Якими постають персонажі на початку п’єси «Зоряна мандрівка»? Доповніть схему.

2. У чому причини злостивості героїв? Знайдіть у тексті п’єси репліки, якими персонажі пояснюють, чому вони стали злими.

3. Хто із цих героїв викликав у вас найбільше співчуття? Чому?

4. Який із цих персонажів видався вам найсмішнішим? Чому?

Шукаємо відповіді разом

Розмірковуючи над персонажами твору «Зоряна мандрівка», ваші однолітки дійшли певних висновків, які вони візуалізували за допомогою схем.

1. Розгляньте схему 1. Яку тезу, на вашу думку, вона ілюструє?

Схема 1

  • А Злість притаманна лише нещасливим героям п’єси
  • Б Деякі персонажі злі від природи
  • В Добро в казках перемагає зло

2. Розгляньте схему 2. У ній ваші однолітки спробували пояснити, у чому причини нещасть персонажів п’єси.

Схема 2

Доведіть або спростуйте висновки ваших однолітків, презентуйте своє дослідження однокласницям та однокласникам.

Досліджуємо самостійно

1. Як злі персонажі виправляються? Хто їм у цьому допомагає?

2. Узагальніть свої спостереження за допомогою таблиці.

Персонаж

Причина злостивості

Шляхи виправлення

Хто допоміг виправитися

Добрий учинок

3. Ми з’ясували, що злостивість персонажів п’єси має причини, на усунення яких і спрямовані дії позитивних героїв. А чи зумовлює авторка твору доброту, щирість, бажання допомогти іншим, радісне сприйняття життя позитивних героїв? Чому?

4. Кожна група персонажів п’єси має свою музичну візитівку — пісеньку. Поміркуйте, з якою метою авторка вводить їх у текст твору. З-поміж запропонованих варіантів оберіть ті, що, на вашу думку, є правильними, або додайте свій. Відповідь обґрунтуйте.

  • А П’єса «Зоряна мандрівка» — казка-шоу, а пісні додають видовищності
  • Б За допомогою пісень персонажі розкривають свої характери
  • В У піснях сформульовано основні ідеї твору
  • Г ?

5. Прочитайте уважно фінальну пісню. До чого закликають персонажі п’єси? Які поради вони дають? Визначте головну думку кожного куплету, узагальніть свої спостереження за допомогою таблиці.

Персонажі

Поради, побажання

Феї

Сузір’я

Мешканці планет

Монстри

Клоуни

Працюємо з електронним додатком

В електронному додатку до підручника знайдіть записи фрагментів вистави за п’єсою Неди Нежданої «Зоряна мандрівка». Яке важення справила на вас вистава, гра юних акторів?

Виявляємо творчі здібності

Будь-якій виставі п’єси на сцені передує тривалий період репетицій. Як правило, перший етап — це репетиції «застільні»: актори й режисер сидять за одним столом так, щоб добре бачити й чути одне одного, й читають за ролями. Під час такої роботи актори «вживаються» у свої ролі, прислуховуються до інтонацій інших, щоб відповідно реагувати. Режисер скеровує процес.

Уявіть себе учасниками такої репетиції. Щоб «репетиція» пройшла успішно, дійте за планом:

1. Об’єднайтеся в групи.

2. Оберіть для читання невеликий фрагмент казки-шоу «Зоряна мандрівка».

3. Визначте, хто у вашій групі буде «режисером» або «режисеркою».

4. Розподіліть ролі.

5. Прочитайте свої репліки уважно кілька разів і визначте:

  • а) яким є ваш персонаж у цьому фрагменті (добрий, злий, хитрий, розгублений, переляканий, стурбований, щасливий тощо);
  • б) які почуття, емоції ви хотіли б передати;
  • в) обговоріть із «режисером» / «режисеркою» ваш творчий задум, скеруйте його відповідно до творчих задумів інших учасників.

6. Прочитайте за ролями.

Заувага! Таку «репетицію» цікаво проводити й у родинному колі. Можна підготувати аудіо- або відеозапис родинного читання, надіслати його близьким, яких зараз немає поруч, залишити в сімейному архіві.

Узагальнімо?

Оберіть правильну відповідь.

1. Будні сучасних школярів зображено в розглянутому на уроках літератури творі

  • А Лесі Ворониної
  • Б Володимира Арєнєва
  • В Неди Нежданої

2. Білик і Рудик, Фея і Феїнка є героями

  • А роману
  • Б повісті
  • В казки-шоу

3. Про машину часу, замасковану під старий «Запорожець», читачі дізнаються з твору

  • А «Зоряна мандрівка»
  • Б «Сапієнси»
  • В «Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку № 9»

4. Пісні є важливою складовою твору

  • А Лесі Ворониної
  • Б Володимира Арєнєва
  • В Неди Нежданої

5. Клим Джура є головним героєм твору про

  • А подорож до Марсу
  • Б прибульців
  • В клоунів

6. Сашко Ненарок і Мишко Неборак — герої повісті

  • А «Зоряна мандрівка»
  • Б «Сапієнси»
  • В «Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку № 9»

7. Ім’я персонажа, який пожертвував своїм життям заради порятунку планети Земля від інопланетних загарбників

  • А Клим Джура
  • Б Сергій Оксеник
  • В Сашко Смик

8. Назва корабля, на якому вирушають у космічну подорож учні Школи зореплавства, —

  • А «Зухвалий колібрі»
  • Б «Стріляний горобець»
  • В «Запорожець»

9. Мешканцем Чорної дірки був

  • А люстерник
  • Б Головатий
  • В Дракончик

10. Ім’я героїні, яка додавала найновітніші ліки до пиріжків, —

  • А Аліса
  • Б Соломія
  • В Пасічниця

11. Гра на дримбі рятує життя героям твору

  • А «Зоряна мандрівка»
  • Б «Сапієнси»
  • В «Таємне товариство боягузів, або Засіб від переляку № 9»

12. Проблема дружби й обов’язку є провідною у творі

  • А Володимира Арєнєва
  • Б Неди Нежданої
  • В Лесі Ворониної

Віртуальна бібліотека

Щоб більше дізнатися про пригодницьку та фантастичну українську літературу, прочитайте твори Івана Ющука «Троє на Місяці», Андрія Бачинського «Неймовірні пригоди Остапа і Даринки», Галини і Тараси Микитчаків «Джмеленя і Володарка злиднів», Юрія Ячейкіна «Пригоди капітана Небрехи».