Технології. 6 клас. Біленко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 3. Догляд за житлом. Мийні засоби для різних поверхонь у побуті

Як і за допомогою яких засобів потрібно здійснювати прибирання помешкання?

Будь-яке житло потрібно доглядати, а отже, прибирати.

Розрізняють три види прибирання: щоденне, щотижневе та генеральне.

Щоденне прибирання передбачає протирання підлоги, чищення килимів пилососом.

Щотижневе прибирання — протирають також двері та підвіконня, миють квіти, здійснюють вологе прибирання підлоги.

Генеральне прибирання проводять рідше, приблизно раз на три місяці. Під час нього миють вікна, світильники, дзеркала, прибирають усередині шаф.

Арт-галерея

Джон Кох. «Миття

Томас Лідалл Армітаж

П’єр-Огюст Ренуар

Для наведення чистоти та порядку в приміщенні знадобляться:

ганчірки для миття підлоги та збирання пилу;
пристрої для миття вікон;
швабри;
віник;
пилосос;
щітки та губки;
гумові рукавички;
відро.

Приладдя для прибирання

Віник та щітка із совком для замітання

Відра

Ганчірки для різних поверхонь

Щітки для прибирання пилу

Губки та серветки

Господарчі гумові рукавички

Швабри: а) звичайна дерев’яна; б) з різними насадками; в) з віджиманням; г) парова

Пристрої для миття вікон

Пилососи

Арт-галерея

Елеанор Бест. «Жінка з ганчіркою». 1956

Мік Руні. «Генеральне прибирання». 1989

Франческо Галанте. «Юна господиня». 1961

Не обійтися й без засобів побутової хімії.

Поняття «побутова хімія» переважно асоціюється з пранням чи прибиранням, але для миття посуду, чищення зубів, приймання ванни теж використовують мийні засоби, хоч і вузького призначення.

Застосування сучасної побутової хімії значно зменшує зусилля та скорочує час, який витрачають на прибирання осель, офісних приміщень, автомобілів. Рідкі, пастоподібні та порошкоподібні речовини складаються з ефективних компонентів, які швидко усувають плями різного походження, не псуючи вигляду меблів, одягу та різних предметів побуту.

Рис. 3.40. Засоби побутової хімії

Усі засоби побутової хімії поділяють на:

універсальні засоби для будь-яких поверхонь;
препарати для миття посуду;
дезінфекційні рідини для санвузлів і кухонь;
порошки та гелі для прання різних видів білизни;
речовини для чищення підлоги;
засоби для миття та чищення дзеркал;
засоби для боротьби зі шкідниками;
препарати для чищення текстильних виробів.

Мийні засоби — це натуральні та синтетичні речовини з очищувальною дією, насамперед мило та пральні порошки, які застосовують у побуті, промисловості та сфері обслуговування.

Мийні та очищувальні засоби призначені для ручного, механічного, автоматичного прання, очищення різних типів поверхонь від забруднень та індивідуальної гігієни. До них належать мило, синтетичні та допоміжні засоби.

Сторінками історії

Перше мило, найпростіший мийний засіб, було отримано на Близькому Сході понад 5000 років тому. Спочатку його використовували головним чином для прання та обробки виразок та ран. І лише з І ст. н. е. людина почала митися з милом.
Швидше за все, мило було відкрито випадково, коли над багаттям смажили м’ясо і жир стік на золу, що має лужні властивості. Узявши до рук жменю цього найпростішого мила, давній чоловік виявив, що воно легко розчиняється у воді та змивається разом із брудом.
Мило тривалий час було предметом розкоші й цінувалося поряд із дорогими ліками та зіллями. Але навіть заможні люди не могли собі дозволити прати ним білизну. Для цього використовували різні глини та рослини. Прання було важкою справою, і займалися нею найчастіше чоловіки. Тим не менш, відомо, що «на потік» виробництво мийних засобів було поставлено в середньовічній Італії.
Виробництво мила має давню історію, а ось перший синтетичний миючий засіб з’явився лише у 1916 р. Винахід німецького хіміка Фріца Понтера призначався для промислового використання. Побутові синтетичні мийні засоби, більш-менш нешкідливі для рук, почали випускати в 1935 р. Відтоді було розроблено цілу низку синтетичних мийних засобів (СМ3) вузького призначення, а їх виробництво стало важливою галуззю хімічної промисловості.

Мийні засоби поділяють за призначенням, консистенцією, видами й умістом мийної речовини та іншими ознаками.

За призначенням вони бувають:

господарські;
туалетні;
спеціальні (медичні, технічні тощо).

За консистенцією розрізняють мийні засоби:

тверді (шматкові, гранульовані, таблетовані, порошкові);
кремо- та мазеподібні (пасти);
рідкі.

За концентрацією основної речовини такі хімічні препарати поділяють на:

готові до вжитку;
концентрати (які перед уживанням потрібно розчинити у воді чи іншому розчиннику згідно з інструкцією).

Засоби для тих самих поверхонь можуть призначатися:

для очищення поверхні;
для догляду за поверхнею.

Однак деякі засоби можуть мати як очищувальні, так і доглядові властивості.

Мило — розчинна у воді мийна речовина.

За призначенням мило буває для прання, гігієни рук, миття посуду та господарських виробів.

Також розрізняють мило:

дитяче гігієнічне — без застосування ароматизаторів і барвників, із додаванням пом’якшувальних речовин для захисту шкіри;
антибактеріальне — з активними речовинами, що знищують до 90 % бактерій;
відлущувальне — містить частинки скрабу, вирівнює, освіжає шкіру;
лікувально-косметичне — залежно від призначення містить корисні для шкіри речовини;
гліцеринове — з додаванням гліцерину, що пом’якшує та зволожує шкіру.

Перлини мудрості

Той, хто хоче змінити світ, має розпочати зі збирання посуду.

Поль Карвель, бельгійський письменник і афорист

Арт-галерея

Картини, використовувані в рекламі мила у Великобританії

Джон Еверетт Мілле. «Мильні бульбашки». 1886

Фредерік Морган. «Він наступний». 1915

Джордж Данлоп Леслі. «Ось як ми перемо одяг» 1889

Існує також мило спеціального призначення, яке застосовують у різних видах промисловості — текстильній, шкіряній, металургійній.

Залежно від консистенції мило поділяють на тверде, рідке, пастоподібне, порошкоподібне.

СМ3 (синтетичні мийні засоби) — засоби, виготовлені на основі поверхнево-активних речовин (ПАР), що активізують взаємодію води з частинками бруду. Пінна властивість цих речовин виштовхує бруд з тканини в мильний розчин, а потім — на поверхню води.

Синтетичні мийні засоби поділяють:

за призначенням: універсальні; для прання бавовняних і лляних тканин; для вовни та шовку. Особлива група — СМЗ для пральних машин-автоматів (вирізняються зниженим утворенням піни);
за консистенцією: гранульовані, рідкі, кремоподібні',
за типом використання: для ручного прання, звичайних пральних машин, машин-автоматів; комплексної дії (з підсинювальним або відбілювальним ефектом);
за способом застосування: основні та допоміжні (ополіскувані, засоби для підкрохмалювання, відбілювачі, антистатики тощо).

На відміну від будь-якого виду мила, СМЗ мають кращі мийні властивості, тому що поверхнево-активні речовини, хоч і не є основними складниками суміші, відіграють головну роль.

Арт-галерея

Гаррі Брукер. «Діти перуть ляльковий одяг». 1900

Густав Іглер. «Миття ляльки». 1905

Гаррі Брукер. «Домашні справи». 1901

Очищувальні засоби — суміші, які застосовують для очищення різних поверхонь.

За призначенням ці засоби поділяють на групи:

для миття та чищення посуду;
для чищення побутових приладів (плит, духовок, витяжок, холодильників тощо);
для дезінфекції;
для догляду за м’якими меблями, килимами тощо;
для чищення дзеркал, скла;
для догляду за металевими поверхнями.

Окремо виділяють:

полірувальні засоби — для підлоги та меблів;
засоби для виведення плям.

Арт-галерея

Абрахам ван Стрей. «Жінка, що миє котел». 1808-1810

Андре Буї. «Чищення посуду». 1737

Віллем Гітс. «Полірування міді». 1906

Жозеф Байль. «Кухарчук на кухні». 1893

Жозеф Байль. «Чищення посуду». 1894

Жозеф Байль. «На кухні». 1895

Прийоми прибирання

Підлога не любить надмірної кількості води та мийних засобів. Перед миттям її потрібно ретельно підмести віником чи щіткою або пропилососити від пилу та бруду. Очищати підлогове покриття варто щонайменше раз на тиждень, у тому числі під килимами, якщо вони є. Коли вдома є маленькі діти чи улюбленці, краще робити це двічі чи тричі на тиждень, в ідеалі — щодня. Вибір швабри та мийного засобу залежатиме від типу покриття.

Перлини мудрості

Розкіш починається з порядку й чистоти.

Альберто Моравіа, французький письменник XX ст.

Рис. 3.41. Найпоширеніші види підлогового покриття: а) лінолеум; б) паркет; в) паркетна дошка; г) ламінат; д) керамічна плитка; е) килимове покриття

Вікна та віконні рами потрібно мити щонайменше двічі на рік: один раз — наприкінці квітня, після завершення зимового сезону, а другий — наприкінці жовтня, перш ніж заклеювати вікна на зиму (якщо це роблять). Дерев’яні рами, пофарбовані акриловою або олійною фарбою, варто мити розчином мийного засобу, а потім споліскувати й ретельно протирати насухо. З металопластиковими вікнами зі склопакетами можна чинити так само.

Шибки можна мити за допомогою спеціальних засобів, які продають у пляшці чи аерозольному балончику. Їх слід нанести на скло, протерти губкою або ганчіркою, а потім витерти насухо й відполірувати до блиску. Для витирання скла можна використовувати не лише ганчірки, а й папір.

Двері, пофарбовані акриловою чи олійною фарбою або зроблені з МДФ, слід мити так само, як і фарбовані віконні рами. Якщо ж двері виготовлено з натурального дерева, просоченого спеціальною речовиною, то їх потрібно протирати вологою, добре віджатою ганчіркою, потім витирати насухо й полірувати до блиску сухою тканиною.

Поліровані меблі потрібно протерти вологою ганчіркою, а потім відразу ж витерти насухо, щоб не утворювалися розводи. За бажанням можна після цього відполірувати їх до блиску тканиною. Якщо ж меблі дуже забруднені (є сліди пальців), то спочатку відмивають ці плями ганчіркою, змоченою мильним розчином, потім миють меблі чистою водою й, нарешті, витирають насухо.

Арт-галерея

Йохан Антоні де Йонге. «Миття вікон». 1910

Джон Кох. «Мийники вікон». 1975

Ежен Бортнік. «Мийник вікон». 2009

Меблі з МДФ можна чистити так само, як і поліровані. Потрібно лише стежити, щоб вода була кімнатної температури. Адже МДФ є обробленою пластмасою, тому занадто висока температура їй протипоказана, від цього вона може з часом пожовкнути.

М'які меблі, покриті щільною оббивною тканиною, потрібно як мінімум двічі на місяць ретельно чистити пилососом.

На кухні підтримувати порядок можна, дотримуючись таких рекомендацій:

1. Збирай харчові відходи зі столу у відро з кришкою та щодня викидай їх у сміттєпровід або спеціальні баки.
2. Посуд, який було використано для приготування їжі та сервірування столу, мий відразу.

Для чищення, миття та дезінфекції газових та електричних плит, раковин і керамічної плитки застосовують спеціальні засоби, користуватися якими необхідно згідно з інструкцією, зазначеною на пакованні або етикетці.

Перлини мудрості

Здоров’я в чистоті міцніє.

Українська народна приказка

Арт-галерея

Жан Батіст Симеон Шарден. «Посудомийка». 1738

Джордж Хагіс. «Післяобіднє миття посуду». 1953

Олекса Новаківський. «Миття посуду». 1900-ті рр.

Реймонд Джеймс Стюарт. «Потрібна допомога». XX ст.

Барклі Маклелланд. «Миття посуду». 1940

Гаррі Андерсон. «Хатня робота». XX ст.

Крім щоденного підтримання порядку на кухні 3-4 рази на рік слід проводити генеральне прибирання приміщення.

У кожній квартирі на кухні встановлено вентиляційні пристрої. Необхідно стежити за станом решіток вентиляції, регулярно очищати їх пилососом або щіткою.

Перлини мудрості

Нехай той, хто ввійшов у наш дім, дивується нам, а не нашому посуду.

Луцій Анней Сенека

Особливу увагу слід приділяти стану повітря на кухні: воно завжди має бути чистим. За 5-10 хвилин провітрювання можна повністю освіжити приміщення. Це особливо важливо для кухонь, обладнаних газовою плитою.

Чищення туалету — не найприємніший етап прибирання, але якщо підійти до роботи зі знанням справи та пам’ятати основні правила, вона не забере багато сил і часу. Варто прибирати в туалеті щонайменше кожні 3-5 днів, а також залишати його в чистоті після кожного використання. Також слід використовувати профілактичні засоби, такі як підвіски або туалетні блоки, для підтримання гігієни в унітазі між генеральними прибираннями.

Це цікаво

Японська соціологиня Марі Кондо, авторка серії книг з організації простору та ведуча популярних телешоу, розробила ефективну систему позбавлення від мотлоху та раціонального зберігання речей. Її метод, який має назву КонМарі, складається з кількох рекомендацій:

виділіть час для прибирання;
уявіть свій ідеальний спосіб життя;
позбавтеся від непотрібного;
прибирайте речі за категоріями (одяг, взуття, книги), а не за місцем;
насамперед упорядковуйте власний простір (кімнату, шафи тощо);
дотримуйтеся правил сортування, складання та зберігання речей;
запитуйте себе, чи викликає річ радість (якщо ні — позбудьтеся її).

Марі Кондо

Перлини мудрості

Той дім гарний, де гарні мешканці.

Джордж Герберт, британський поет, оратор, священник

Правила використання мийних засобів і техніка безпеки в роботі з ними

З кожним роком на полицях магазинів з’являється дедалі більше товарів побутової хімії. Різноманітні порошки, пасти, рідини, аерозолі полегшують працю, економлять час, допомагають утримувати в порядку меблі та світильники зі скла, фарфору, кераміки, кришталю, пластмаси.

Але ці препарати можуть бути й небезпечними — якщо не дотримуватися техніки безпеки під час їх використання, не виконувати вимог інструкцій, зазначених на пакованні, або застосовувати засоби не за призначенням.

Знаки небезпеки для маркування засобів побутової хімії

За ступенем небезпеки для людини побутові хімічні препарати можна умовно поділити на 4 групи:

1. Безпечні (попереджувальні написи на пакованні відсутні): синтетичні та інші мийні засоби.
2. Відносно безпечні (на пакованні є попереджувальні написи, наприклад: «у разі потрапляння в очі змити великою кількістю води»): відбілювальні, дезінфекційні препарати.
3. Вогненебезпечні (з відповідними знаками та написами на флаконах і балончиках): розчинники, деякі види полірувальних засобів, аерозолі.
4. Отруйні (теж з попереджувальними написами на пакованні): деякі види плямовивідників.

Перлини мудрості

Гарний дім створюють, а не купують.

Дафна Джойс Мейнард, американська письменниця та журналістка

Це цікаво

Універсальний і безпечний мийний засіб можна легко приготувати власноруч із простих і доступних складників:

вода — 1 склянка;
оцет — % склянки;
спирт медичний — % склянки;
засіб для миття посуду (будь-який) — % чайної ложки;
ефірні олії — близько 15 крапель (за бажанням).

Усі інгредієнти слід змішати в одній ємності. Якщо бентежить запах оцту, можна додати ефірну олію. Але оцет дуже швидко вивітрюється. Отриманий мийний засіб потрібно залити в пульверизатор і можна розпочинати прибирання.

Цим засобом можна мити різні поверхні: ламінат, керамічну плитку, лінолеум, пластикові рами, шибки, дзеркала, поверхні з нержавіючої сталі. А ось паркет із натурального дерева цим засобом мити не варто: кислота погано впливає на зовнішній вигляд деревини.

Засіб необхідно розпорошити на оброблювану поверхню й витерти серветкою з мікрофібри. Ламінат теж бажано мити за допомогою швабр із насадками з мікрофібри. Попередньо, звісно, підлогу необхідно пропилососити або підмести.

Цей засіб безпечний як для людей, так і для тварин.

Ярлик на пакованні — основне джерело інформування користувача про те, до якого класу хімічних препаратів за ступенем небезпеки належить певний засіб, які запобіжні заходи потрібні під час його використання та зберігання.

Відповідно до чинних вимог, мийний засіб маркують шляхом нанесення на зовнішню поверхню пакування чи на етикетку напису чіткими літерами, що не змиваються протягом усього терміну придатності такого засобу, із зазначенням:

найменування та інформації про призначення мийного засобу;
торговельної марки (за наявності) або торговельного знаку;
назви місця розташування та номера телефону виробника засобу або його представника;
інформації про склад мийного засобу;
адреси, зокрема електронної пошти (за наявності), та номера телефону, за якими можна одержати технічний опис складників;
інструкції із застосування, заходів безпеки та спеціальних застережень згідно із законодавством, а в разі їх відсутності — вимог, наведених у ДСТУ ГОСТ 31340:2009 «Попереджувальне маркування хімічної продукції. Загальні вимоги»:
маси без паковання чи об’єму;
дати виготовлення;
терміну придатності;
умов зберігання (у разі потреби).

На зовнішню поверхню пакования чи етикетку мийного засобу, що пройшов оцінку відповідності цим вимогам, обов’язково наносять знак відповідності.

Запам’ятай прості, але необхідні правила безпеки:

засоби побутової хімії потрібно зберігати в спеціально відведених місцях, недоступних для малих дітей (на верхніх полицях або в зачиненій шафці);

Рис. 3.42. Варіанти зберігання засобів побутової хімії

усі види пакования з хімічними речовинами повинні мати етикетку;
перед застосуванням засобу необхідно уважно прочитати інструкцію;
хімічні засоби потрібно застосовувати в кількості, зазначеній в інструкції;
працювати з препаратами побутової хімії необхідно в гумових рукавичках;
не можна допускати потрапляння мийного засобу в очі (якщо ж це трапилося, слід терміново промити їх великою кількістю води) та до органів дихання;
після завершення роботи потрібно як слід вимити руки теплою водою з милом.

Особливих правил обережності необхідно дотримуватися в поводженні з аерозольними балончиками:

зберігати їх потрібно у вертикальному положенні в прохолодному місці, подалі від джерел тепла;
під час розпилення аерозолю не можна запалювати газові горілки;
аерозольні балончики слід викидати після повного видалення вмісту;
не можна розбирати, кидати у вогонь балончики навіть після їх використання.

Перевір себе та поміркуй