Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Безуглий - Нова програма

§ 29. ОСОБЛИВОСТІ ЕКОНОМІКИ КРАЇН АФРИКИ

ПРИГАДАЙТЕ

1. Які типи країн за рівнем економічного розвитку виділяються в Африці? Чому регіон залишається найбільш відсталим у світі?

2. Як проявляється процес глобалізації в економіці країн Африки?

3. Як вплинув історичний чинник на сучасну спеціалізацію африканських країн?

• Господарський розвиток Африки. Особливостями економічного розвитку африканських країн є багатоукладність, технологічна відсталість господарства, різке розмежування видів виробництв високотоварного сільського господарства, що виробляють експортну продукцію, і натурального й напівнатурального, що обслуговують місцевий попит, переважання гірничодобувної промисловості та повний експорт її продукції, домінування у вивозі натуральної та аграрної сировини, переважання у зовнішній торгівлі більшості країн одного або кількох продуктів, залежність господарства від зовнішнього ринку.

В Африці чітко виділяють дві полюсні групи країн, з одного боку - група найменш розвинених, найбідніших держав (Ліберія, Сьєрра-Леоне, Чад, Конго, Сомалі), інший полюс утворюють ПАР (індустріально-аграрний гігант Африки), Єгипет, Марокко, Нігерія, Алжир, Кенія, Туніс тощо, які мають доволі розвинутий промисловий сектор, що базується на гірничодобувній промисловості та переробці сільськогосподарської сировини, і виробляють 60 % сукупного африканського ВВП.

Для Африки характерні всі риси слабкої розвиненості, пов’язані насамперед з дуже тривалим періодом колоніальної залежності країн материка. Про масштаби відсталості Африки свідчать показники соціального розвитку її країн. Африка посідає перше місце у світі за рівнем неписьменності, тут найвища дитяча смертність, що у 10-14 разів перевищує показники розвинутих країн, найнижча у світі тривалість життя, близько 80 % населення континенту не має можливості отримувати медичну допомогу, а понад 70 % мешканців проживають за межею бідності. За даними ООН, майже 60 % населення Тропічної Африки систематично недоїдають, серед них 40 % дітей у віці до п’яти років (мал. 104). Особливо скрутне становище в Ефіопії, Анголі, Чаді, Мозамбіку, Сьєрра-Леоне, Сомалі й ін.

Про виробничу структуру господарювання африканських країн свідчить структура ВВП: на частку сільського господарства припадає 22 %, промисловості - 25 %, сфери послуг - 53 % (2016 р.). При цьому частка промислового виробництва в країнах Африки за останні роки зросла завдяки посиленню первинної обробки мінеральної сировини в самих африканських країнах, розвитку перенесених сюди з розвинених країн «брудних виробництв» (металургійної, хімічної, зокрема й нафтохімічної промисловості) тощо.

Первинний сектор економіки Африки базується на традиційних галузях - гірничодобувній, сільському та лісовому господарствах. Головні галузі видобувної промисловості розвинуті в місцях залягання мінеральної сировини, видобувають вугілля (ПАР), нафту і природний газ (Алжир, Лівія, Нігерія, Ангола), золото (ПАР, ДРК, Зімбабве), алмази (ДРК, ПАР, Ботсвана), марганцеві і хромові руди (ПАР), залізні руди (Ангола, Мавританія), мідь (ДРК, Замбія і ПАР), фосфорити (Марокко), боксити (Гвінея, Гана, Камерун), уран (Нігер) тощо.

Сільське господарство Африки характеризується низьким забезпеченням ріллі, переважанням рослинництва над тваринництвом, низьким рівнем механізації та хімізації. Рослинництво багатьох країн набуло рис монокультурності (в Ефіопії - кава, Сенегалі - арахіс, Кот-д’Івуарі, Гвінеї - какао-боби, на Маврикії - цукрова тростина тощо). Серед споживчих культур найбільше вирощують пшеницю (Єгипет, Алжир, Марокко), кукурудзу (ПАР, Єгипет), ячмінь (Марокко, Алжир, Ефіопія), рис (Єгипет, Мадагаскар). Серед олійних домінує вирощування арахісу й олійної пальми (Західна Африка) та маслин (африканське Середземномор’я). Технічні культури вирощують переважно на експорт, зокрема какао (Гана, Нігерія), каву (Ефіопія, Ангола), чай (Кенія, Мозамбік). У Середземномор’ї та ПАР культивують виноградники і цитрусові. На Африку припадає половина світового виробництва фініків (Єгипет, Чад, Малі, Судан тощо). Біда африканського землеробства - стихійні лиха (посухи, повені), хвороби рослин, шкідники тощо.

Мал. 104. Голодуючі в Сомалі

Тваринництво в Африці малопродуктивне й екстенсивне. В одних районах воно відгінне (пастухи переганяють череду з одного пасовища на інше), в інших - напівкочове (череда рухається в пошуках води і нових пасовищ). У численних племенах худобу розглядають не як їжу, а як мірило багатства (що більше худоби, то більше поваги до володаря цієї худоби). У деяких країнах (Єгипет, Марокко, Судан) переважає вівчарство, у пустельних районах розводять верблюдів.

Лісове господарство традиційне для екваторіальних країн Африки. Ліси вкривають майже 650 млн га території (17 % світових лісів). Особливо цінними є червоне та ебенове дерева, деревину яких експортують. Основні експортери - ДРК, Кот-д’Івуар, Камерун, Конго, Габон тощо.

Обробна промисловість є основою вторинного сектору економіки Африки. Електроенергетика в Африці розвинута слабо. У більшості країн саме ТЕС є основним виробником електроенергії. Найбільші з діючих ГЕС - Асуанська на Нілі (Єгипет), Кахора-Басса на р. Замбезі (Мозамбік), Лаука на р. Кванза (Ангола), а також Кариба на р. Замбезі (Замбія і Зімбабве) та Каїнджі на р. Нігер (Нігерія). Нині Китай будує найбільшу ГЕС «Мамбіла» в Нігерії. Єдина в Африці АЕС «Коберг» працює з 1976 р. у ПАР.

Місцева чорна металургія представлена невеликими підприємствами, що збудовані іноземними компаніями в Алжирі, Єгипті, Нігерії, ПАР. Кольорова металургія базується на багатющій місцевій сировинній базі. На виробництві міді спеціалізуються Замбія, ПАР, а алюмінію - ПАР, Камерун і Гана. Машинобудування розвинуте лише в ПАР та Єгипті (виробництво транспортного і гірничого обладнання, військової техніки), в інших країнах воно представлене невеличкими підприємствами. Поступово набувають значення нафтопереробна і хімічна промисловість, де відзначаються Нігерія, ПАР і країни Північної Африки. Мінеральні добрива виробляють у Зімбабве, Замбії, Нігерії, Марокко, ПАР, Сенегалі тощо.

Традиційними і подекуди основними сферами діяльності в африканських країнах є текстильна і харчова. У текстильній промисловості провідна роль належить бавовняній на власній сировині, а також виробництву синтетичних волокон. У багатьох країнах здавна розвинута шкіряно-взуттєва промисловість, що нині контролюється іноземними концернами. Харчова промисловість (виробництво рослинної олії, цукру, какао-бобів, борошна, консервів) відіграє важливу роль у майже всіх африканських країнах.

У сучасній Африці й досі зберігає своє значення традиційне ремісниче і кустарне виробництва, особливо в малорозвинених регіонах і країнах.

Африка характеризується слабким інвестуванням у третинний сектор економіки через нестабільну політичну й економічну ситуацію, низький попит на продукцію сфери послуг зумовлений також низьким рівнем життя населення. Лише в острівних державах (Кабо-Верде, Маврикій, Сейшельські Острови) завдяки випереджальному розвитку туристичних послуг цей сектор дає понад 70 % ВВП. У 2016 р. до Африки приїхали близько 62 млн іноземних туристів, переважно до Марокко (10,1 млн осіб), ПАР (10 млн), Тунісу (5,3 млн), Єгипту (5,1 млн осіб) тощо.

Транспортна система є слаборозвинутою сферою африканської економіки. У структурі внутрішнього вантажообігу лідирують залізниці, у пасажирообігу - автомобільний транспорт. Залізничний транспорт розвинутий слабо, у деяких країнах його зовсім немає. Найрозвинутіша залізнична мережа - у Північній Африці. Протяжність автодоріг - поступово зростає, близько 30 % усіх автошосе з твердим покриттям припадає на ПАР.

Останніми роками збудовано якісні трансафриканські автомагістралі (мал. 105):

- Магрибська (уздовж середземноморського узбережжя від Марокко до Єгипту, 9777 км);

- Транссахарська (через Сахару з Алжира до Лагоса в Нігерії, 4500 км);

- Трансафриканська, або Захід-Схід (від Лагоса до Момбаси (Кенія), 6300 км);

- Трансафриканська, або Північ-Південь (від Каїра (Єгипет) до Габороне (Ботсвана), 9200 км).

У зовнішніх вантажоперевезеннях вагома роль морського транспорту, найбільший торговельний флот має Ліберія, під прапором якої ходять 3,2 тис. суден. Великими портами є Річардс-Бей, Кейптаун, Дурбан (ПАР), Александрія (Єгипет), Лагос (Нігерія), Касабланка (Марокко) тощо. Найбільші аеропорти розміщені в Йоганнесбурзі, Каїрі, Лагосі, Рабаті, Дакарі і Найробі. У повітряних перевезеннях швидко росте частка національних компаній (EgyptAir, Airlink, Arik Air тощо). Поступово розвивається трубопровідний транспорт, газопроводи з Алжиру до Європи мають міжконтинентальне значення.

• Участь субрегіонів Африки у МПП. В Африці традиційно виділяють 5 субрегіонів, які різняться своїм господарським розвитком.

Північна Африка - один із найрозвинутіших субрегіонів континенту. У МПП країни субрегіону представлені низкою видобувних виробництв (нафтова та газова, видобуток та обробка фосфоритів). Значно розвинене субтропічне землеробство у прибережній смузі (цитрусові, оливки, фініки, виноград). Обробна промисловість представлена традиційними сферами: переробною, текстильною, взуттєвою, харчовою, виробництвом мінеральних добрив тощо. Останніми роками розвивається міжнародний туризм (у Тунісі, Єгипті, Марокко).

Основу економіки країн Західної Африки становить сільське господарство (вирощування какао-бобів, кави, олійної та кокосової пальми, арахісу, бананів, каучуконосів).

У МПП країни субрегіону представлені рядом видобувних виробництв: нафтовою, гірничорудною (видобуток і збагачення заліза, бокситів).

Велике значення має заготівля й експорт тропічної деревини.

Традиційною в країнах Центральної Африки є зайнятість населення землеробством і скотарством. У МПП країни представлені виробництвами добувної промисловості (нафтова, мідна, марганцева, видобуток рідкоземельних металів, алмазів). Велике значення має заготівля й експорт тропічної деревини. Повсюдно збереглися традиційні ремесла.

Мал. 105. Автомобільні магістралі в Африці

У МПП країни Східної Африки представлені рядом виробництв видобувної промисловості (видобуток міді, кобальту, рідкоземельних металів). У сільському господарстві розвинене плантаційне землеробство та напівкочове скотарство. Поширені кустарно-ремісничі промисли (ткацтво, вичинка шкур, різьблення по кістці, ковальське й гончарне ремесла тощо). В останні десятиріччя країни Східної Африки активно розвивають такий вид туризму, як «сафарі», чому сприяє унікальність місцевої природи і система створених парків, знаних у всьому світі. На світовому ринку країни Південної Африки відомі як експортери мінеральної сировини. У МПП субрегіон представлений виробництвами видобувної промисловості (видобутком вугілля, руд чорних і кольорових металів, алмазів, урану). Високими темпами у ПАР розвивається обробна промисловість. У сільському господарстві експортне значення мають окремі напрями землеробства (вирощування цукрової тростини, субтропічних культур; в острівних країнах - вирощування прянощів та ефіроолійних культур). Зростає роль субрегіону в розвитку міжнародного туризму.

• Зв’язки України з країнами Африки. Між Україною та країнами Африки нині активізується політичний діалог, співробітництво в міжнародних організаціях, а також пошук нових економічних партнерів і ринків збуту для товарів українського виробництва. Це традиційні партнери України у сфері військово-технічного співробітництва. 22 червня 2016 року Україна офіційно набула статусу держави-спостерігача в Африканському Союзі, який об’єднує всі держави Африканського континенту.

Важливим чинником співпраці України з Африкою є зовнішня торгівля. Зокрема, у 2015 р. загальний обсяг торгівлі України з країнами Африки становив 4,4 млрд дол., з яких експорт українських товарів склав 3,8 млрд дол.

Україна бере активну участь в операціях ООН з підтримання миру в п’яти країнах Африки - у Ліберії, Кот-д’Івуарі, ДРК, Судані та Південному Судані. Професіоналізм українських військових льотчиків з врегулювання політичної кризи в Республіці Кот-д’Івуар наприкінці 2010 р. отримав високу оцінку світової громадськості. У закладах вищої освіти України навчаються тисячі студентів з Африканського континенту.

1. Назвіть основні риси господарського розвитку Африки.

2. Зазначте та поясніть спеціалізацію первинного сектору економіки Африки. Що означає монокультурність спеціалізації країн Африки?

3. Чим зумовлене відставання й вузька спеціалізація вторинного сектору економіки Африки? Визначте головні осередки обробної промисловості в регіоні.

4. Розкрийте особливості становлення і закономірності розміщення спеціалізації третинної сфери економіки країн Африки.

5. Як вплинуло розміщення районів видобування корисних копалин і товарного землеробства на конфігурацію транспортної системи в субрегіонах Африки?

6. Порівняйте субрегіони Африки за їх участю в МПП. Який із субрегіонів і чому можна назвати сучасним лідером?

7. У чому проявляються особливості зв’язків України з країнами Африки?

ОРІЄНТОВНІ ТЕМП ДЛЯ ДОСЛІДЖЕНЬ

(за вибором учня/ученпці)

1. Ангола: успішний розвиток після війни.

2. Вплив колоніального минулого на сучасну міжнародну спеціалізацію та просторову структуру господарства країн Тропічної Африки.