§ 4 СІМ’Я. СОЦІАЛІЗАЦІЯ В СІМ’Ї

Сім’я є першою ланкою соціалізації особистості. Світ сімейного співіснування включає в себе духовний, економічний, соціальний і культурний розвиток. У процесі історичного прогресу суспільства сім’я набула статусу основного соціального інституту.

Бюро корисної інформації

У системі Організації Об’єднаних Націй щорічно 15 травня відзначається День сім’ї відповідно до рішення Генеральної Асамблеї ООН A/RES/47/237 від 20.09.1993 р.

Координатор системи ООН в Україні Френсіс М. О’Доннелл зазначив, що саме з родини постає наше майбутнє. Саме родина виховує з дитини відповідального члена людської спільноти. Саме родина є першоджерелом людської гідності, самоусвідомлення, чесності та зрілості. Саме родина дає почуття спільності, співпереживання, доброзичливості та мудрості...

Джерело: http://www.un.org.ua/ua/informatsiinyi-tsentr/news/2081-2006-05- 12-09-31-13-frensis-m-odonnell-berezhit-ci

Як ви вважаєте, чи є слушною думка О’Донелла? Поясніть чому. Наведіть приклади.

Процес формування сучасної сім’ї проходить у складних, суперечливих умовах. Під впливом економічних, соціальних, демографічних факторів втрачається традиційна роль сім’ї. Але незважаючи на це, сім’я в українській традиції базується на пріоритетах взаємності, повазі до особистості кожного члена родини, спільних інтересах та спільній діяльності. З родинних стосунків починаються відносини із сусідами, суспільством, державою. Саме в сім’ї дітям прищеплюються найкращі якості: доброта, гідність, толерантність, ввічливість, повага, освіченість, виховується почуття любові до Батьківщини.

Турботливе ставлення до дітей у сім’ї, любов — це і є результат історичного утвердження сім’ї як соціального інституту.

Питання для обміркування

Як ви розумієте визначення «щаслива сім’я»? Наведіть приклад щасливої сім’ї. Запропонуйте три поради для того, щоб зберегти сім’ю щасливою.

Тож, безсумнівно, сім’я займає особливе місце в людському суспільстві. Саме на неї покладено суспільством важливі функції, що дозволяють йому відтворюватися й розвиватися.

Серед найважливіших можна назвати такі:

репродуктивна функція — народження дітей, продовження людського роду (завдяки суспільним нормам, що врегульовують сімейні стосунки, піклування про дітей покладається на конкретних дорослих, чим забезпечується їх виживання);

функція соціалізації, тобто формування особистості дитини, її виховання;

економічна функція, що включає забезпечення певного рівня життя родини, організацію її побуту тощо;

функція психологічної підтримки членами сім’ї одне одного.

Гармонійні стосунки в родині дозволяють її членам долати перешкоди, переживати складні моменти життя. Саме на родину покладається формування в дитини усвідомлення важливості існування сім’ї як соціального інституту. Сім’я є мікроколективом, який відіграє найважливішу роль у становленні та вихованні особистості. Сім’я робить життя повнокровним. Сім’я дає щастя. Сім’я передає молодій особистості, яка перебуває в процесі становлення, досвід попередніх поколінь. Саме в тісному родинному спілкуванні відбувається первинна соціалізація індивіда. Батьки в ранньому віці мають виховувати дитину не словами й наріканнями, яких вона не розуміє, а засвоєнням певних навичок із власної поведінки, що стануть основою характеру дитини. У цей період дитина пізнає світ, але за відсутності знань і досвіду вона сприймає його через призму батьківського світогляду. Діти вбирають у себе насамперед те, що чують від батьків і що ті демонструють власним прикладом.

Ідеї для дослідження

Уважно розгляньте фотографії.

Порівняйте й обговоріть, яка їх основна ідея та яку основну думку в них висловлено.

У процесі родинної соціалізації діти переймають як позитивні, так і негативні якості поведінки батьків. Тому суперечки між батьками погано впливають на дітей. У дошкільному віці діти особливо прив’язані до батьків, і саме в цей період закладаються основні риси їхньої поведінки та характеру. З початком шкільного життя розширюється простір спілкування дитини, вона переходить від ігор до організованої діяльності. Це супроводжується новими відчуттями та життєвими ситуаціями, у яких дитині не завжди легко розібратися без батьківської допомоги. Батьки допомагають дитині порадами, власним прикладом формують манеру поведінки.

Питання для обміркування

Поміркуйте над словами Августина Аврелія: «Дайте мені інших матерів, і я дам вам інший світ». Як ви вважаєте, що мав на увазі філософ?

Особливу увагу становленню особистості дитини батькам слід приділяти в юнацькому віці, коли відбувається процес дозрівання та дорослішання й дитина шукає свої пріоритети. Завдання батьків — ненав’язливо спрямувати її у правильне русло розвитку. У сім’ї дитина отримує досвід спілкування з людьми різного віку та різної статі. З віком для молодої людини центр соціалізації зміщується із сім’ї до групи однолітків, а емоційні зв’язки зі своєю сім’єю дещо слабшають.

Побудова взаємовідносин у сім’ї впливає на манеру поведінки дітей. Найкращою для соціалізації дитини є сім’я, що функціонує на основі партнерських відносин. У ній немає вертикалі влади, тут відносини будуються принципово на рівних умовах. Синонім партнерських відносин у родині — демократія, іноді таку конструкцію називають горизонтальною сім’єю. Партнерські відносини можуть будувати тільки люди, які готові розмовляти за правилами й уміти домовлятися, контролювати свої емоції, проявляти високу внутрішню дисципліну.

У такій сім’ї переважають такі персональні функції, як почуття, взаємна єдність, партнерство, дружба, тісний особистісний зв’язок, а сталість родини ґрунтується на цінностях. У родині з партнерськими відносинами діти, незалежно від віку, є повноправними учасниками, і їхня думка вважається дуже важливою.

Однак варто розуміти, що сімейне життя не завжди відповідає описаному вище ідеалу. Сімейні відносини можуть відрізнятися залежно від традицій, характеру її членів, світоглядних і духовних орієнтирів тощо. Люди самі мають право обирати, як їм будувати своє співжиття, незалежно від суспільної думки.

Існують різноманітні види сучасної сім’ї. Зокрема в підручниках соціології натрапляємо на таку класифікацію:

За кількістю спільно проживаючих поколінь: однопоколінна — сім’я без дітей; двопоколінна (нуклеарна) — батьки і діти; розширена — багатопоколінна, проживають разом три й більше поколінь.

За наявністю батьків: повна сім’я — батько і мати; неповна — сім’я, що має одну дитину чи кілька дітей, які проживають з одним із батьків.

Змішана сім’я — сім’я повторного шлюбу, внаслідок розлучення батьків вона включає нерідних батьків і нерідних дітей. До змішаної сім’ї належить і такий тип, де батьки беруть дитину на виховання.

За кількістю дітей — бездітні, однодітні, малодітні та багатодітні.

За типом розподілу сімейних ролей — авторитарна, демократична, автономна (батьки не втручаються у сферу впливу одне одного).

За ознакою юридичного оформлення шлюбних відносин: офіційно зареєстрована, громадянська.

У процесі глобалізації, з огляду на різні обставини, дедалі частіше з’являються нові типи сімей, зокрема:

крос-культурна — сім’я з представників різних етнічних і расових груп;

сім’я з представників різних релігійних конфесій;

батьки-одинаки, які виховують дітей поза партнерством тощо.

Також нині ми спостерігаємо такі явища, як відкладання строку створення сімей, уникнення шлюбів, зниження рівня народжуваності дітей. Зростає кількість неповних сімей, і зменшується середня кількість родин. Водночас високим залишається рівень старіння поколінь. Усе це негативно впливає на соціалізацію дітей. Тому розбудова інституту сім’ї є важливим питанням.

Питання для обміркування

Які ви бачите кроки до збереження та розбудови інституту сім’ї?

Сім’я незалежно від типу і складу є особистою справою кожної людини. Розмаїття моделей сучасної сім’ї сприяє тому, що кожна особистість обирає комфортний для себе тип відносин відповідно до своєї системи цінностей.

Рефлексія до засвоєного