Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Тема 4. Критичне сприйняття та протидія маніпуляціям мас-медіа

Об’єднайтеся у чотири групи. Уявіть, що у вашій школі сталася подія — для вчителів ввели обов’язкову форму одягу. Ви маєте поширити цю інформацію. Подумайте, як би ви її представили, виступаючи в ролі: 1 група — вчителів; 2 група — учнів; 3 група — батьків; 4 група — журналістів. Презентуйте свої повідомлення. Обговоріть у спільному колі. Ці повідомлення різні чи однакові? Чому так? Про що свідчить різне представлення однієї події?

§ 35 ДОСТОВІРНІСТЬ ІНФОРМАЦІЇ В МАС-МЕДІА. КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ МЕДІАТЕКСТІВ

Достовірність інформації — властивість бути правильно сприйнятою, безсумнівна вірність наведених відомостей, які сприймає людина. Достовірна інформація обов’язково має містити посилання на джерело, щоб можна було перевірити та підтвердити правдивість слів.

Про достовірність інформації свідчить підтримка експертів, однак експертна думка має бути висловлена фахівцем з питання, що висвітлюється, та з посиланням на нього, і за можливості — залучити кілька фахівців. Якщо в тексті вживаються узагальнені вислови: «на думку експертів», «як зазначили науковці», «говорять», «усім відомо», «ви, можливо, чули про» тощо, то це свідчить про те, що інформація може бути недостовірною.

Нині також постає проблема з перевірки інформації в мережі Інтернет, де часто автори залишаються анонімними, працюють боти, що поширюють неправдиву інформацію. Користувачі здебільшого самі мають звертати увагу, яку інформацію вони споживають, а особливо поширюють. Чи має вона високий ступінь достовірності, чи можна перевірити подані факти? В Інтернеті вищий ступінь довіри має інформація з офіційних сайтів, усі інші сторінки, форуми, соцмережі мають значні ризики поширення недостовірної інформації.

Питання достовірності інформації регулюється правовими нормами, що передбачають можливу відповідальність журналістів за поширення недостовірної інформації.

Мовою документів

Цивільний кодекс України, стаття 302. Право на інформацію

1. Фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію...

2. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел (інформація органів державної влади, органів місцевого самоврядування, звіти, стенограми тощо), не зобов’язана перевіряти її достовірність та не несе відповідальності в разі її спростування.

Фізична особа, яка поширює інформацію, отриману з офіційних джерел, зобов’язана робити посилання на таке джерело.

Проаналізуйте статтю закону. Узагальніть її основний зміст. На вашу думку, чому праву на інформацію відводиться настільки важлива роль, що воно законодавчо закріплено?

Достовірність інформації багато в чому залежить від джерела її отримання.

Джерела бувають таких типів:

Первинні — оригінальні джерела, що не містять інтерпретації. До них відносять фотографії, щоденники, листи, дослідницькі звіти, оригінальні твори мистецтва.

Вторинні — містять авторську інтерпретацію, аналіз і підсумки. Це наукові статті, книжки тощо.

Третинні джерела — компіляції матеріалів з інших джерел: реферати, таблиці, енциклопедії.

Джерела інформації можуть бути:

друковані: періодичні та неперіодичні видання, довідково-енциклопедичні, наукові видання, брошури, рекламні буклети тощо;

недруковані: рукописні матеріали та науково-технічна документація, реклама, виставки, конференції, консультаційні послуги, приватні бесіди, інші джерела інформації;

електронні: радіо, телебачення, телефон, Інтернет тощо.

Джерелом інформації можуть стати звичайні люди, наприклад, свідки події.

Питання для обміркування

До яких джерел інформації належать: звіт; інтерв’ю; стаття у Вікіпедії? Поясніть, коли б ви зверталися до кожного із цих джерел. Наскільки вони надійні та як ви перевірили б подану в них інформацію?

Не всі джерела є надійними та об’єктивними. Найбільшу довіру викликають джерела, які є нейтральними, неупередженими, не відстоюють нічиїх інтересів. При висвітленні певних питань краще звертатися до першоджерел, а не до інтерпретації цих питань. Також для більшої достовірності інформації можна порівняти її в різних джерелах, що забезпечує її повноту. Також важливо перевіряти репутацію джерела. Солідні медіа бережуть свою репутацію й ніколи не стануть ризикувати, подаючи неправдиву інформацію. Більшої довіри заслуговує джерело, коли відомо, хто його автор, і коли він має авторитет.

Щоб протидіяти маніпуляціям та отримувати якісну достовірну інформацію, потрібно навчитися її аналізувати, зокрема відрізняти факти від суджень, оціночних думок. Факт — означає дійсність, подію, те, що реально відбулося. Фактами можуть бути цифри, дати, імена, події — все, що можна, виміряти, перерахувати, підтвердити. Факти надають різні джерела, це можуть бути науково-дослідні та соціологічні інститути, органи влади, органи місцевого самоврядування, установи статистики, архіви, пошукові інтернет-системи тощо. Завдання мас-медіа та фахівців, які готують матеріали, — подавати правду, спираючись на факти. Факти треба повідомляти незалежно від того, кому вони вигідні або чиєму іміджеві можуть зашкодити. Приховувати факти чи перекручувати їх — неприпустимо. Часто з метою маніпуляції факти подають разом з оціночними судженнями. Оціночне судження — це висловлювання, яке не містить фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій. Для підвищення ефекту судження висловлюються з використанням гіпербол, алегорій, сатири, епітетів. Розпізнати судження допомагають слова-маркери — емоційні вислови, які можуть бути іменниками, прикметниками, дієсловами або словосполуками. До слів-маркерів, наприклад, належать такі: «хунта», «бандерівці», «укропи», «рашисти», «американські найманці», «тітушки», «сепари», «ватники», «терористи» тощо.

Ідеї для дослідження

Прочитайте уривок з публікації «Дуалізм влади. Як Порошенко і Аваков дотискають один одного» на сайті новин http://newzz.in.ua/politic/1148928112-dualzm-vladi-yak-poroshenko-avakov-dotiskayut-odin-odnogo.html

...Арсен Аваков зайняв пост міністра внутрішніх справ у лютому 2014 року — відразу після перемоги Революції Гідності, коли склад Кабміну формували, що називається, «з пилу, з жару».

Аваков наростив м’язи і може заблокувати фактично будь-яке рішення Кабміну. Його реальний рівень — віце-прем’єр.

...час, коли президент міг би домогтися відставки Авакова, безнадійно втрачено. Порошенко просто пішов на жахливі угоди з Аваковим. Це були угоди не просто на рівні уряду, а на рівні контролю над родовищами, над державними активами, над потоками на митниці по поверненню ПДВ, — говорив Саакашвілі в інтерв’ю УП. — Вони з Порошенком — просто тимчасові союзники, які один одного ненавидять. Порошенко думає, що він усіх у кінці перехитрить, але він сильно на цей рахунок помиляється.

Ви знаєте, як відправити Авакова у відставку? Розкажіть. Ми не бачимо 226 голосів, щоб його відставити. Їх немає, — говорить співрозмовник в апараті президента. А поки голосів немає, Порошенко й Аваков змушені домовлятися. Влада для цього — вагома причина.

Визначте, що є фактом, а що є судженням. Обговоріть й аргументуйте свій вибір.

Є різні способи подавати повідомлення з використанням оціночних суджень зі словами-маркерами. Перший спосіб — вживання цих слів під час опису подій та процесів, що непомітно впливає на формування в аудиторії конкретних ставлень. Другий спосіб — подання прямих авторських оцінок, які однозначно вказують аудиторії на єдине можливе ставлення до описуваних подій чи ситуацій. Третій спосіб — використання різних схем-пояснень, що пропонують аудиторії певну логіку розуміння явища чи події.

Факт від оціночного судження відрізняє об’єктивність. Оцінка завжди показує чиюсь позицію, емоційне ставлення, певний заклик. Факт не містить оцінок і закликів. Думка в тексті часто з’являється у вигляді коментаря, інтерпретації, вона впливає на сприйняття факту. Думка завжди є суб’єктивною, а факт існує незалежно від нашого бажання або ставлення до нього, він завжди реальний. Оціночне судження неможливо перевірити. Воно може подаватися в тексті як коментар чи інтерпретація. Перевірка фактів дозволяє отримувати об’єктивну інформацію та вберегти себе від маніпуляцій.

Важливим аспектом, що впливає на об’єктивність і достовірність інформації, є авторство. Аналізуючи медіатекст, варто враховувати той момент, що він створений автором. Будь-який текст є результатом низки рішень його автора. Автор обирає слова, образи, розставляє акценти. Подання матеріалу залежить від цінностей, переконань і поглядів автора, що формує стиль викладення, та від його мотивів.

Ідеї для дослідження

Ознайомтеся з даними дослідження соціологічної групи «Рейтинг», що провела опитування серед громадян України в грудні 2017 р. на предмет, кому українці довіряють більше: телебаченню чи інтернету (https://ukr.media/ukrain/340053/).

За результатами, майже половина респондентів довіряє телебаченню (49 %), рівень довіри до українських інтернет-порталів — 41 %, соцмереж — 37 %, газетам — 33 %, радіо — 29 %, іноземним джерелам даних — 15—17 %, російським медіа — 3—7 %.

Обговоріть у малих групах, про що свідчать результати опитування. Чи впливає авторство поширюваних матеріалів на рівень довіри до медіа і як саме? Яким медіа віддали б перевагу ви й чому?

Питання про авторство особливо важливе в матеріалах, що розповсюджуються в мережі Інтернет, де часто практикується анонімність. У такому разі авторство неможливо встановити, але потрібно поставити запитання: «Чому автор виявив бажання залишитися невідомим?», «Який можливий намір автора?», «Що несе в собі цей текст?», «З якою метою він створений?», «Які вигоди отримає автор від поширення тексту?», «Які можливі наслідки?». Це також убезпечить споживачів інформації від маніпулятивного впливу. Коли знаєш, хто створив медіатекст, то це є першим кроком до усвідомлення мети та визначення ступеня довіри.

Щоб не загубитися в інформаційних потоках і маніпуляціях, потрібно і під час споживання, і під час створення інформації звертатися до стандартів подання інформації. Дослідники Інституту масової інформації (http://imi.org.ua/monitorings/jurnalistski-standarti-informatsiyna-dovidka/) визначають, що основними стандартами подання інформації є такі: 1. Баланс думок і точок зору. 2. Оперативність подачі інформації. 3. Достовірність (посилання на джерела). 4. Відокремлення фактів від коментарів та оцінок. 5. Точність подачі інформації. 6. Повнота представлення фактів та інформації по проблемі.

Питання для обміркування

На вашу думку, чи можливо всю інформацію, яку ми отримуємо з мас-медіа, аналізувати у відповідності до визначених стандартів? Яку інформацію треба обов’язково перевіряти? Поясніть своє бачення.

Для оцінки інформації, яку ми отримуємо, необхідно володіти прийомами критичного мислення. Критичне мислення — це комплекс усвідомлених дій і навичок, які ми застосовуємо, коли оцінюємо інформацію, достовірна вона чи маніпулятивна. Критичне мислення включає ознайомлення з інформацією, сприйняття інформації з різних джерел, аналіз різних поглядів, вироблення власного погляду й добір переконливої аргументації, ухвалення остаточного самостійного рішення.

Критичне мислення — основний інструмент аналізу медіатексту. Ключовими питаннями для аналізу медіатекстів є такі:

АУДИТОРІЯ Й АВТОРСТВО

АВТОРСТВО

Хто створив ці меседжі?

МЕТА

Чому їх створено? Яка цільова аудиторія (та звідки ви це знаєте)?

ЕКОНОМІКА

Хто за це заплатив?

ВПЛИВ

Хто може дістати користь від цього меседжу? Кому він може завдати шкоди? Що це повідомлення означає для мене?

РЕАКЦІЯ

Які можуть бути мої дії у відповідь на ці меседжі?

МЕСЕДЖІ ТА ЗНАЧЕННЯ

ЗМІСТ

Про що це (й що вас змушує так думати)? Які ідеї, цінності, інформація та/або погляди очевидні/ імпліцитні? Про що не говориться в цьому повідомленні, що було б важливо знати?

ТЕХНІКИ

Які техніки використовуються? Чому використовуються саме ці техніки? Як вони передають меседжі?

ІНТЕРПРЕТАЦІЇ

Як можуть різні люди зрозуміти ці меседжі по-різному? Яка моя інтерпретація цього та що я дізнаюся про себе зі своєї реакції або інтерпретації?

ПОДАННЯ РЕАЛЬНОСТІ

КОНТЕКСТ

Коли це зроблено? Де або як ним поділилися з публікою?

НАДІЙНІСТЬ

Чи це факт, думка, чи щось інше? Якою мірою меседж гідний довіри (та що змушує вас так думати)? Які джерела інформації, думок, припущень?

(За Шейбе С., Рогоу Ф. Медіаграмотність: Підручник для вчителя / Перекл. з англ. — К.: Центр вільної преси, АУП, 2014. — 319 с.)

Ідеї для дослідження

Прочитайте уривок зі статті «Україна: маріонетки Світового Уряду поіменно і зі списком “заслуг”» (переклад з російської) від 02.03.2017 р. та проаналізуйте відповідно до запитань таблиці.

У київському метро станції оголошують двома мовами — українською та англійською. Якщо не брати до уваги «корінних жителів столиці», які приїхали з Тернополя, Івано-Франківська та Львова, то більшість населення Києва російськомовні... Зробили подібне «нововведення» зовсім не під «Євробачення»,.. а ще три роки тому. Мер Кличко розповідав, як важко було підібрати «носія англійської мови» для «начитки оголошень». ...обшарпані вагони, які давно потребують ремонту, тепер з англомовною «озвучкою».

Самих амерів у Києві мало. У них є кілька «тусовочних місць» з бургерами і стейками, де вони відпочивають. Я маю на увазі постійно проживаючих «господарів», які тут нас вчать жити. Вони не користуються метро, оскільки це небезпечно. Але якщо раптом зайдуть, то почують «рідний голос». Крім кадрового дипломатичного корпусу США в Києві, який піддається ротації з частотою приблизно раз на півтора року (за винятком посла і першого секретаря), «прогресори» (вони ж «господарі») працюють «вахтовим методом». Приїхали на два-три місяці, погосподарювали і назад на базу. Раніше, до Трампа, прийнято було чекати приїзду «спецпосланця» Держдепу Вікторії Нуланд і віце-президента Джо Байдена. Це як візит «справжніх білих панів». З прийняттям «доленосних рішень», роздачею «булочок» і доган. Тепер залишилися тільки «вахтовики» і «маріонетки».

Критичне мислення зазвичай пов’язане з допитливістю, обізнаністю, неупередженістю, гнучкістю, справедливістю в оцінюванні, чесністю, розсудливістю, ретельністю в пошуку потрібної інформації, розумністю у виборі критеріїв, постійністю в пошуку результатів і першоджерел. Критичне мислення забезпечує самостійні й відповідальні дії та є запорукою демократії.

Рефлексія до засвоєного