Підручник з Громадянської освіти. 10 клас. Бакка - Нова програма

Тема 2. Медіа і демократія. Свобода, етика і відповідальність

Суддя Верховного суду США О. Холмс сформулював правило про те, що конституційною метою свободи слова і преси є можливість людини думати так, як їй хочеться, й вільно говорити те, про що вона думає. Один з афоризмів наголошує: «Говори, що думаєш, але думай, що говориш». Як ці дві думки поєднуються між собою? Як ви вважаєте, свобода слова є безмежною чи вона окреслена в якісь рамки? У які, коли і чому?

§ 31 СВОБОДА СЛОВА І СВОБОДА МАС-МЕДІА

Свобода слова є однією з головних умов суспільної свободи, принципом побудови демократичного суспільства. Свобода слова допомагає утвердженню відкритого й демократичного суспільства, яке, своєю чергою, забезпечує подальший розвиток і гарантії свободи мас-медіа.

Яскрава особистість

Німецький професор, провідний дослідників преси Вальтер ГАҐЕМАНН сформулював такі умови здійснення свободи преси:

1. Безпристрасна, всебічна інформація про факти та події суспільного життя.

2. Коментування, незалежне від напрямів громадської думки та партійних поглядів.

3. Видання масової преси, функціонування ефірних та електронних мас-медіа у жвавій, близькій народу формі, але з повним дотриманням відповідальності.

4. Фізична, економічна та духовна незалежність талановитих журналістів, які мають сміливість і мужність відстоювати істину.

5. Вивільнення преси від необхідності враховувати урядові інтереси, але при суворій самовідповідальності.

6. Високий діловий рівень видавців, їх повага до духовної свободи журналістів.

Прокоментуйте думку автора, проаналізуйте кожну умову, чому вона важлива для здійснення свободи преси.

Свобода слова — право людини вільно висловлювати свої думки. Це одна з найважливіших громадянських свобод, що включає свободу вираження поглядів як в усній, так і в письмовій формі (свобода преси й мас-медіа). Право громадян і їх організацій вільно викладати свої погляди через газети, журнали та інші медіа забезпечується свободою преси.

Свобода слова як складова частина входить до свободи інформації: кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб і на свій вибір. Для свободи слова та інформації мають бути створені й гарантовані всі необхідні умови. У демократичній державі не може існувати факт монополізації інформаційного простору олігархічним чи політичним капіталом, а мають існувати суспільні медіа. Також важливо, щоб журналісти дотримувалися медіастандартів, виконували свої професійні обов’язки та говорили суспільству правду, не вдаючись до будь-яких маніпуляцій.

Однак їм необхідно усвідомити, що свобода слова передбачає і відповідальність. Обов’язок журналіста полягає в тому, щоб донести інформацію до суспільства й не нашкодити. Журналісти й медіа у своїй діяльності мають бути надійно захищені законом. Свободу слова закріплено в низці міжнародних документів і відображено в українському законодавстві.

Мовою документів

Загальна декларація прав людини ООН. Стаття 19. Кожна людина має право на свободу переконань і на самовираження; це право включає свободу безперешкодно дотримуватися своїх переконань та свободу шукати, отримувати й поширювати інформацію та ідеї будь-якими засобами й незалежно від державних кордонів.

Конституція України. Стаття 34. Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Обговоріть у малих групах стандарти свободи слова, закладені в документах, запропонуйте кроки, які має зробити держава, щоб забезпечити свободу слова.

Свобода слова є гарантією від непрозорості владних рішень, суспільних відносин, захистом інформаційних прав громадян. З метою захисту свободи слова у світі з 1985 р. існує міжнародна недержавна організація «Репортери без кордонів». Організація проводить боротьбу із цензурою та виступає за звільнення журналістів, котрі перебувають в ув’язненні, пов’язаному з їх професійною діяльністю. Організація щорічно публікує індекс свободи преси, що є рейтингом країн за рівнем дотримання принципів вільних медіа.

Індекс свободи преси — це щорічне дослідження незалежності мас-медіа, що оцінює ступінь свободи друку, радіо та Інтернету в усьому світі. На основі такого дослідження відбувається поділ держав на «вільні», «частково вільні» або «не вільні». Також досліджується правове поле, політичний та економічний фактори впливу на доступ до інформації. Окрім того, розглядається ступінь об’єктивності новин і різноманітності інформації, доступної для громадськості. Кожна досліджувана країна отримує бал від 0 до 100, де країни з індексом незалежності мас-медіа від 0 до 30 вважаються «вільними», від 31 до 60 — «частково вільними», від 61 до 100 — «не вільними».

Ідеї для дослідження

Проаналізуйте індекс свободи преси в Україні з 2002 по 2017 рр. серед 180 країн.

2017

2016

2015

2014

2013

2012

2010

2009

2008

2007

2006

2005

2004

2003

2002

(102) 33.19

(107) 32.93

(129) 39.10

(127) 36.93

(126) 36.79

(116) 54.00

(131) 46.83

(089) 22.00

(087) 19.25

(092) 26.75

(105) 26.50

(112) 32.50

(138) 51.00

(132) 40.00

(112) 40.00

Подивіться, яке місце Україна займає. Про що свідчать результати? Як змінюється цей індекс? Що впливає на його зміну?

Водночас свобода слова має обмеження законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету й неупередженості правосуддя. Міжнародні документи, що гарантують свободу слова, містять норми її можливих обмежень.

До недемократичних форм обмеження свободи слова належить цензура. «Цензура — контроль офіційної влади за змістом, випуском у світ й поширенням друкованої продукції, змістом п’єс, кіно і фототворів, радіо- і телевізійних передач, а іноді й приватного листування, для того щоб не допустити або обмежити поширення ідей і відомостей, визнаних вищими інстанціями небажаними чи шкідливими». Цензура є характерною ознакою тоталітарних режимів. У таких державах засоби масової інформації і пропаганди виконують функцію інформаційно-пропагандистського обслуговування режиму. За таких умов будь-яка масова інформація має бути надійною та перевіреною, про жодну самостійність або свободу слова не може бути мови. Прикладом такої ситуації є колишній СРСР.

Цензура проявляється в тому, що на мас-медіа накладаються обов’язки погоджувати інформаційні матеріали або їх забороняють поширювати. До цензури належить будь-яка вимога органів державної влади або інших структур, спрямована, зокрема, до журналіста, власника, редактора або іншого працівника засобу масової інформації, узгоджувати певну інформацію перед її оприлюдненням, заборона її поширювати чи перешкоджати її тиражуванню й розповсюдженню в будь-який інший спосіб з метою забезпечення політичних, економічних чи інших інтересів цієї структури.

Негативний вплив цензури полягає ще й у тому, що не формується соціально відповідальної журналістики. Бо в умовах, коли цензура бере відповідальність за поширену інформацію, автори її не відчувають, вони не готові її нести. Це негативно проявляється в умовах проголошення свободи слова, коли окремі журналісти вживають зневажливі вислови щодо певних осіб, ненормативну лексику, подають недостовірні, неперевірені повідомлення. Головним у роботі журналіста має бути збирання фактів, робота з інформацією, а не самопрезентація, коли висловлюються власні міркування та думки. Журналіст має бути нейтральний, не нав’язувати особистої думки та ставлень.

У всіх розвинутих країнах світу цензура законодавчо заборонена. В Україні, відповідно до норми статті 15 Конституції, цензура також заборонена. Законодавство України забезпечує широкі можливості для творчої реалізації журналіста, гарантує йому право на свободу слова, преси та творчості, визнані міжнародними нормами й закріплені в міжнародних правових документах.

Окрім цензури, є ще таке явище контролю подання інформації, як самоцензура. Журналісти вилучають певну інформацію чи замовчують і не подають її суспільству через страх за особисту безпеку або з мотивів діяти в інтересах суспільства.

Питання для обміркування

Як ви вважаєте, в умовах війни краще висвітлювати всі події, чи лише ті, що відображають перемоги й почуття перемоги та підвищують патріотичні настрої?

Громадська організація «Телекритика» в перший рік війни на Сході України проводила дослідження впливу російської пропаганди на українське суспільство у 2014 р. Згідно з результатами, абсолютна більшість (82 %) опитаних переконані, що українські медіа мають займати не патріотично-пропагандистську позицію, а об’єктивно висвітлювати ситуацію в країні, розповідати як про успіхи, так і помилки українських військових і влади (http://ru.telekritika.ua/kontekst/2014-12-24/101919). Журналіст не може бути пропагандистом або агітатором. Його завдання — інформувати аудиторію, а не маніпулювати нею.

Рефлексія до засвоєного