Українська мова. Повторне видання. 8 клас. Авраменко (2025)

§ 40. Стислий письмовий переказ розповідного тексту з елементами опису місцевості в художньому стилі

1. Розгляньте ілюстрації та виконайте завдання.

А. Уявіть ситуацію: ви журналіст / журналістка й вам треба взяти інтерв’ю в Мавки та Лукаша. У вас пряме ввімкнення, але герой і героїня запізнюються. Єдине, про що ви можете розповідати, — це лісова місцевість. Опишіть її.

Б. Які професійні навички потрібні журналістам для успіху?

Стисло переказати текст — це вміння коротко й лаконічно передати зміст прочитаного (почутого) тексту чи його уривка. В описі місцевості головною є інформація не тільки про об’єкт та його деталі, колір, матеріал, а й про погоду, частину доби, пору року.

2. Прочитайте тексти та виконайте завдання.

І. Великий штучний острів закінчився, й автобус плавно пірнув у яскраво освітлене жерло прокладеного по морському дну тунелю. За вікном злилися в сяйливі білі смуги цятки світлодіодних ламп — яскраві й незліченні. Ми розганялися до гіперзвукової швидкості. Білі смужки світильників перетворилися на розмазані пунктирні лінії. Попереду через лобове скло було видно, що тунель плавно вигинається вгору, піднімаючись із дна океану. Нас обігнали два гравіцикли, осідлані дивовижними відчайдухами (за І. Павлюком).

II. Острів, куди Остап направив Швайкових товаришів, називався Бобровий. Був він доволі великий: з одного кінця ледь виднівся інший. На ньому поодинці росли вигинисті дуби, над водою погойдувалися очерети та ліщина. Поміж дубів виднілося зо два десятки просторих куренів: на острові зібралося кількасот людей. Біля казанів куховари патрали дичину, і пір’я розліталося довкола, наче пухнасті листопадові сніжинки. Пахло димом (В. Рутківський).

А. З’ясуйте тему, головну думку, тип і стиль мовлення текстів.

Б. Назвіть деталі, яким автори найбільше приділяють увагу.

В. Стисло перекажіть кожний опис місцевості (за зразком).

Зразок. (Де?) Праворуч (що?) розкинувся парк (який?) — чистий і затишний.

3. Прочитайте текст і виконайте завдання.

Станиславів не порівняєш ні з мурашником, ні з вуликом, ні з павутиною. Перша-ліпша дільниця — лабіринт із кривулястих вуличок, нерідко звужених настільки, що не кожен опасистий пан чи огрядна ґаздиня зможуть протиснутися.

Липова вулиця — не така. Вона проста, широка й довга, має вигідні рівні хідники, вимощені теребовлянськими плитами, на яких під кожною розлогою липою — лава з кованими бильцями. Після вересня 1868-го Липова почала карколомно змінюватися: майже повністю позникали одноповерхові дерев’яні хати, покриті ґонтом, які займаються від найменшої іскри, натомість почали вигулькувати нові двоповерхові кам’яниці з вигадливими елементами: шпилями й вежами, з флорентійськими вікнами, розділеними посередині малою колоною, із заскленими лоджіями, мозаїкою та вітражами.

...Навпроти разпочинається будівництво греко-католицької семінарії. Землю купив і переписав для цієї потреби владика Андрей, дай йому, Боже, здоров’я. Як би йому посмакували мої бішкоптові тістечка з абрикосами! Треба буде спробувати передати якось.

Ми ввійшли на терасу з великими вікнами, крізь які лилось осіннє призахідне сонце... Перед нами розкинувся старий фруктовий садок, який ще тільки частково обтрусив із себе листя і тому грав гарячими барвами. У цьому багрянці й золоті пилюка вже не здавалася такою нестерпною, навпаки — порошинки кружляли в розігрітому повітрі й іскрилися, наче коштовності. Тут ми втрьох сіли навколо столу та, утопивши погляди в нерухоме жовтневе повітря саду, поволі почали їсти скибки груш із медом (за С. Андрухович).