Українська література. Повторне видання. 8 клас. Авраменко (2025)

§ 6-7. Своєрідність давнього українського письменства

Про що ви дізнаєтеся?

• Яке воно, давнє українське письменство?

• Що таке монументальний та орнаментальний стилі?

• Чого навчав своїх дітей князь Володимир Мономах?

1. Своєрідність давнього українського письменства.

Володимир Мономах (1053-1125) — великий князь київський, представник династії Рюриковичів. Організатор успішних походів проти половців. Розширив руське законодавство, додавши до нього свій «Статут». Автор дидактичної праці «Повчання дітям» — видатного давньоруського світського твору, у якому засуджував князівські міжусобиці й закликав до об’єднання руських земель. Володимир Мономах був останнім князем, який зумів об’єднати навколо Києва майже три четвертих усіх руських земель.

Історія давньої української літератури бере свій початок з XI ст. і завершується наприкінці XVIII ст., тобто охоплює епохи Середньовіччя, Відродження (Ренесансу) і Просвітництва. У давній українській літературі виокремлюють чотири періоди.

1. Період монументального стилю (XI — перша пол. XII ст.).

Твори монументального стилю мають такі особливості:

1) проста будова (виклад зазвичай завершується повчанням);

2) мало художніх засобів (здебільшого епітети й порівняння);

3) усю увагу зосереджено на змісті;

4) основні теми — династична та державна єдність Русі; християнський оптимізм щодо майбутнього об’єднаної Русі.

До найвідоміших творів монументального стилю належать трактат «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Житіє Феодосія Печерського», «Повчання дітям» Володимира Мономаха, «Повість минулих літ» Нестора Літописця, Київський літопис.

2. Період орнаментального стилю (друга пол. XII — XIII ст.).

Твори орнаментального стилю мають такі особливості:

1) складна (мозаїчна) будова, багата тематика, екскурси в минуле, ліричні відступи;

2) багато художніх засобів (окрім епітета й порівняння, часто вживана гіпербола);

3) утвердження культу аскетизму — стриманості, відлюдництва, відмови від життєвих благ, радощів життя;

4) на зміну християнському оптимізму приходить песимізм.

До цього стилю належать героїчна поема «Слово про похід Ігорів», проповіді Кирила Турівського, Києво-Печерський патерик (збірка оповідань про ченців Києво-Печерської лаври), Галицько-Волинський літопис.

В ХІ—ХІІІ ст. популярними були такі жанри: літопис (хронологічний запис подій), житіє (опис життя святого або праведника), проповідь, оповідання, старина (билина), повчання.

3. Ренесанс (XV — початок XVI ст.).

Український ренесанс позначився поверненням до зразків античного мистецтва (ідеалом стає краса форми), посилюється увага до особистості, її внутрішнього світу, до життя простих людей. Найвідомішими представниками українського літературного ренесансу є Павло Русин і Станіслав Оріховський.

4. Українське бароко (XVII—XVIII ст.).

Цьому періоду притаманні врочистість, пишність, складність, динамічність композиції, мінливість. Твори бароко поєднують релігійні та світські мотиви, образи, тяжіють до різноманітних контрастів, алегоричності. Найяскравішими представниками українського літературного бароко є Іван Величковсъкий, Самійло Величко, Іван Вишенсъкий та Григорій Сковорода.

Зауважте!

Назву доби (Ренесанс, Середньовіччя, Просвітництво) пишемо з великої букви, а назву стилю — з малої. Порівняйте: доба Ренесансу — твір, написаний у стилі ренесансу.

2. «Повчання дітям» Володимира Мономаха.

«Повчання дітям» Володимир Мономах написав наприкінці свого життя. У ньому він закликав своїх синів до праці й науки, до того, щоб вони охороняли інтереси держави. У добу міжкнязівських чвар князь навчав їх тримати слово, «не давати сильним губити людину» й зауважував, що сам не давав кривдити ані бідного смерда, ані вбогу вдову.

Умовно «Повчання...» складається з двох частин: у першій князь Володимир Мономах дає конкретні поради своїм дітям, а в другій розповідає, «як трудився в походах і на ловах із тринадцяти років» (отже, друга частина автобіографічна). Про що ці поради? Ось кілька з них:

• «У домі своєму не ледачкуйте, а за всім приглядайте самі.

• На війну вирушивши, не лінуйтеся, не сподівайтеся на воєвод; ні їжі, ні питтю не віддавайтеся без міри, ні солодкому сну.

• Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.

• Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте.

• Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою.

• Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтеся, як батько мій, дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в інших країнах».

Пам’ятник Володимиру Мономаху. м. Прилуки (скульптор С. Кантур)

Як бачите, минуло вісім століть, а повчання князя і нині актуальні. Коли читаємо настанови Володимира Мономаха, перед нами постає привабливий образ мудрої, освіченої і відважної людини, яка «день і ніч, на спеці й на холоді» не давала собі «упокою», трудилася на благо країни.

Теорія літератури

Повчання — жанр давньої християнської літератури, до складу якого входить урочиста чи повчальна проповідь (слово) і дещо вільне за формою звернення (бесіда) до читачів.

• Прочитайте «Повчання дітям» Володимира Мономаха та виконайте завдання.

ПОВЧАННЯ ДІТЯМ

(Фрагмент)

Я, недостойний, дідом своїм Ярославом Мудрим, і батьком своїм, і матір’ю своєю з роду Мономахів був наречений руським іменем Володимир. Сидячи на санях, тобто збираючись уже помирати, звертаюся до вас з оцим словом.

Діти мої або хто інший, слухаючи мою грамотицю, не посмійтеся з неї, а прийміть її до свого серця, і не лінуйтеся, а щиро трудіться.

Що таке людина, як подумаєш про це? Велика розумом людина, та не може осягнути вона всіх чудес землі. Дивіться, як усе мудро влаштовано на світі: як небо влаштовано, або як сонце, або як місяць, або як зірки, і тьма, і світло, і земля як на водах покладена, Господи, завдяки волі Твоїй! А звірі, а птиці різні, а риби всілякі! І цьому диву подивуємося, як створено людину та які різні й багатоликі людські обличчя; якби всіх людей зібрати, то кожен має свій вид та образ обличчя. І тому подивуємося, як птиці небесні з раю-вирію летять до нашого дому, але не поселяються в одній країні, а сильні й слабі розлітаються по всіх землях, щоб наповнилися щебетом ліси та поля. Усе це дано людям на користь, на їжу й на радість їм. І знову скажемо: великі блага послані нам, грішним людям. Ті ж птиці небесні, коли їм звелено, то заспівають і звеселяють людей, а коли ні — то, маючи й мову свою, оніміють.

Сторінка з «Повчання дітям» Володимира Мономаха. XII ст.

Прочитавши отсі слова, діти мої, похваліть Творця всього земного й небесного, а все, що далі, — то мого слабого розуму повчання.

Насамперед не забувайте вбогих, а як можете, то по силі годуйте їх і подавайте сиротам.

І вдову захистіть, не дайте сильним губити людину. Хто б то не був, правий чи винний перед вами, не вбивайте та не веліть убивати його; якщо й завинив хто в смерті, не губіть християнської душі.

Якщо ж вам доведеться цілувати хрест перед братами своїми або перед будь-ким, то спитайте свого серця, на чому ви зможете стояти твердо, і тільки тоді цілуйте, а поклявшись, не переступайте клятви, бо загубите душу свою.

Ніколи не майте гордощів у своєму серці й розумі, а скажіть: сьогодні живий, а завтра помру; смертні ми.

Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів. Пам’ятайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати, старшим підкорятися, з рівними й молодими мати згоду та бесіду вести без лукавства, а щонайбільше розумом вбирати. Не лютувати словом, не ганьбити нікого в розмові, не сміятися багато. Очі тримати донизу, а душу вгору.

У домі своєму не ледачкуйте, а за всім приглядайте самі, не покладайтеся на тіуна¹або отрока, щоб не посміялися люди ні з дому вашого, ні з вашого обіду.

¹ Тіун — господарський управитель князя або боярина.

На війну вирушивши, не лінуйтеся, не сподівайтеся на воєвод; ні їжі, ні питтю не віддавайтеся без міри, ні солодкому сну. Сторожу самі наряджайте й уночі, з усіх боків поставивши охорону, лягайте відпочивати коло своїх воїнів, а вставайте рано. Зброю не скидайте із себе поспіхом, не оглянувшись добре. Адже буває, що через лінь людина зненацька гине. Брехні остерігайтеся, і пияцтва, й облуди, від того душа гине та тіло.

Куди б ви не верстали шлях своєю землею, не давайте отрокам своїм чинити зло й шкоду ні селам, ні посівам, щоб люди не проклинали вас.

А куди б не прийшли та де б не зупинилися, напійте та нагодуйте нужденного. Найбільше шануйте гостя, звідки б він до вас не прийшов: простий, чи знатний, чи посол; якщо не можете пошанувати його дарунком, то пригостіть його їжею та питвом, бо він, мандруючи далі, прославить вас у всіх землях доброю чи злою людиною.

Хворого навідайте, покійника проведіть в останню дорогу, бо всі ми смертні.

Не проминіть ніколи людину, не привітавши її, і добре слово їй мовте. Жінку свою любіть, та не давайте їй влади над собою.

Якщо забуваєте про це, то частіше заглядайте в мою грамотицю: і мені буде не соромно, і вам буде добре.

Що вмієте, того не забувайте, а чого не вмієте, того навчайтеся, — як батько мій, дома сидячи, знав п’ять мов, через те й честь йому була в інших країнах. Лінощі — це мати всьому дурному: хто що й знав, те забуде, а чого не вміє, того не навчиться. Добро своєю рукою сіючи, не лінуйтеся ні на що хороше, і хай не застане вас сонце в постелі. Так робив мій батько покійний і всі добрі мужі. На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: «Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю і добром виправдав життя своє». Так я кажу, коли сідаю думати з дружиною, або збираюся чинити суд людям, або їхати на полювання, або збирати данину, або лягти спочивати. Спочинок у полудень дається людям за труди: після трудів спочивають і звір, і птиця, і люди (переклад В. Яременка).

3. Завдання.

1. «Повчання дітям» Володимир Мономах написав у

А X ст.
Б XI ст.
В XII ст.
Г XIII ст.

2. НЕПРАВИЛЬНИМ є твердження, що твір «Повчання дітям» Володимира Мономаха

А є суто релігійним твором
Б написаний у часи Русі
В є духовним заповітом нащадкам
Г розповідає про моральні орієнтири

3. Прочитайте уривок.

«Старих шануйте, як батька, а молодих, як братів. Пам’ятайте, як учив мудрий Василь, зібравши круг себе юнаків: при старших годиться мовчати, премудрих слухати...»

У цих рядках НЕМАЄ

А епітета
Б антонімів
В порівняння
Г персоніфікації

4. Що ви знаєте про князя Володимира Мономаха?

5. Що таке повчання як літературний жанр?

6. У якому віці Володимир Мономах написав повчання? Чи можна його настанови сприймати як батьківський заповіт?

7. Знайдіть у тексті твору «Повчання дітям» епізоди, які свідчать про набожність оповідача, і прочитайте їх.

8. Поміркуйте, до якого стилю — монументального чи орнаментального — належить «Повчання дітям» Володимира Мономаха. Обґрунтуйте свій вибір, використовуючи текст твору.

9. Напишіть формальне есе на тему «Моральні принципи й традиції колись і тепер». Поміркуйте, чи змінилися моральні принципи та традиції від часів Володимира Мономаха. Проілюструйте свої думки прикладами з «Повчання дітям» і сучасного життя.

10. Домашнє завдання.

1. Випишіть у зошит п’ять найважливіших, на вашу думку, порад Володимира Мономаха. Вивчіть їх напам’ять.
2. Опишіть марку К. Штанко «Київські князі. Володимир Мономах» і прокоментуйте зміст усіх трьох частин зображеного (письмово).