Українська література. Повторне видання. 8 клас. Авраменко (2025)

§ 26-27. Жанр балади в літературі романтизму

Про що ви дізнаєтеся?

• Що таке алітерація, асонанс, балада?

• Хто така причинна?

• Якою є рання творчість Т. Шевченка?

1. Рання творчість Тараса Шевченка.

Тарас Шевченко (1814-1861) народився в селі Моринцях Звенигородського повіту Київської губернії (нині Звенигородський район Черкаської області).

Поет, художник.

Найвідоміші твори: вірші «Заповіт», «Садок вишневий коло хати...», «Мені однаково», «Розрита могила»; поеми «Кавказ», «Гайдамаки», «Сон», «Катерина», «Наймичка»; балади «Тополя», «Причинна»; послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...».

1840 р. побачила світ перша збірка поетичних творів Т. Шевченка «Кобзар», яка містила лише вісім творів: «Думи мої...», «Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова», «Тарасова ніч». На ранніх творах автора яскраво позначилася поетика романтизму.

Після чотирнадцяти років розлуки з Україною Т. Шевченко разом з українським письменником Є. Гребінкою 19 травня 1843 р. вирушив до рідного краю. Під час перебування в Києві познайомився з М. Максимовичем, П. Кулішем, М. Костомаровим, з поміщиками-меценатами, які підтримували розвиток української літератури й мистецтва.

У лютому 1844 р. митець повернувся до м. Петербурга, щоб закінчити навчання в Академії мистецтв. У листопаді 1844 р. побачив світ перший випуск «Живописної України», до якого ввійшли шість офортів¹. Художник мав намір на гроші за альбом викупити рідних із кріпацтва — не судилося... У березні 1845 р., після закінчення навчання в Академії мистецтв, Т. Шевченкові було присвоєно звання художника.

¹ Офорт — друкарський відбиток із гравюри. Гравюра — вид графіки, у якому зображення є друкованим відбитком із малюнка, вирізьбленого на спеціально підготовленій дошці.

У квітні 1845 р. Т. Шевченко приїхав в Україну з наміром постійно тут жити й працювати. Одержавши від Київської археографічної комісії доручення зарисувати історичні пам’ятки, він мандрував Україною, виконуючи це завдання. Одночасно писав поетичні твори. У м. Переяславі, де він жив в І. Козачковського, з’явилися на світ поеми «Наймичка» та «Кавказ». Наприкінці грудня, перенісши хворобу, Т. Шевченко написав знаменитий вірш «Як умру, то поховайте...». Ці й інші твори 1843-1845 рр. він об’єднав у рукописний альбом «Три літа», до якого ввійшли блискучі зразки політичної лірики: поеми «Сон», «Кавказ», послання «І мертвим, і живим...», поезії «Розрита могила», «Чигрине, Чигрине...», «Минають дні, минають ночі...», «Давидові псалми».

Навесні 1846 р. деякий час митець жив у м. Києві, де познайомився із членами Кирило-Мефодіївського братства: М. Костомаровим, П. Кулішем, М. Гулаком, О. Марковичем, Д. Пильчиковим, В. Білозерським. Вони відстоювали ідею духовної єдності слов’янських народів на засадах рівності й братерства, пробудження національної самосвідомості українського народу через освіту в національному та християнському дусі, бачення розвитку суспільства шляхом реформ. Вони вважали поширення освіти головною метою своєї діяльності.

• У тексті НЕМАЄ мікротеми

А перша збірка Т. Шевченка
Б арешт і заслання Т. Шевченка
В Кирило-Мефодіївське братство
Г подорож Т. Шевченка Україною

2. Балада Тараса Шевченка «Причинна»

Твір «Причинна¹» відображає світову романтичну традицію баладного жанру, що представлена в західноєвропейській літературі (твори Й.-В. Ґете, А. Міцкевича та ін.). Властива баладі фантастика в Т. Шевченка спирається на народну міфологію, зокрема демонологію. Для якнайглибшого розуміння твору під час читання (або перед ним) потрібно опрацювати зноски.

¹ Причинна — та, якій «спричинено» душевну хворобу; у Шевченковій баладі героїня, зачарована ворожкою, стає сновидою.

ПРИЧИННА

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідний місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі

То виринав, то потопав.

Ще треті півні не співали²,

Ніхто ніде не гомонів,

Сичі в гаю перекликались³,

Та ясен раз у раз скрипів.

² «Ще треті півні не співали...» — одна з найважливіших функцій півня як провісника в східнослов’янській та християнській міфології — часова: його спів визначає межі нічного часу доби, коли діють темні, бісівські сили. Своїм співом опівночі півень розганяє нечисть до наступної ночі. Спів третіх півнів — знак рівної відстані від півночі до вранішньої зорі — свідчить про закінчення дії нечистих сил.

³ «Сичі в гаю перекликались...» — сич (сова, пугач) — народнопоетичний символ смерті, пітьми. Крик сича віщує пожежу, смерть, біду взагалі.

В таку добу під горою,

Біля того гаю,

Що чорніє над водою,

Щось біле блукає.

Може, вийшла русалонька

Матері шукати,

А може, жде козаченька —

Щоб залоскотати.

Не русалонька блукає:

То дівчина ходить,

Й сама не зна (бо причинна),

Що такеє робить.

Кадр з анімаційного фільму «Причинна» (реж. А. Щербак, 2017 р.)

Так ворожка поробила,

Щоб менше скучала,

Щоб, бач, ходя опівночі,

Спала й виглядала

Козаченька молодого,

Що торік покинув.

Обіщався вернутися,

Та, мабуть, і згинув!

Не китайкою⁴ покрились

Козацькії очі,

Не вимили біле личко

Слізоньки дівочі:

Орел вийняв карі очі

На чужому полі,

Біле тіло вовки з’їли —

Така його доля.

⁴ Китайка — первісно густа, переважно синя шовкова тканина, яку завозили з Китаю, потім — бавовняна тканина місцевого виробництва. За козацьким звичаєм тіло померлих козаків покривали червоною китайкою, про що згадано в численних народних піснях і думах.

Дарма щоніч дівчинонька

Його виглядає.

Не вернеться чорнобривий

Та й не привітає,

Не розплете довгу косу,

Хустку не зав’яже¹,

Не на ліжко — в домовину

Сиротою ляже!

¹«Не розплете довгу косу, хустку не зав’яже...» — весільний звичай, що символізував перехід дівчини в статус молодиці.

Така її доля... О Боже мій милий!

За що ж ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,

Одна, як та пташка в далекім краю.

Пошли ж ти їй долю — вона молоденька,

Бо люде чужії її засміють.

Чи винна ж голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив?

Сумує, воркує, білим світом нудить,

Літає, шукає, дума — заблудив.

Щаслива голубка: високо літає,

Полине до Бога — милого питать.

Кадр з анімаційного фільму «Причинна» (реж. А. Щербак, 2017 р.)

Кого ж сиротина, кого запитає,

І хто їй розкаже, і хто теє знає,

Де милий ночує: чи в темному гаю,

Чи в бистрім Дунаю² коня напува,

Чи, може, з другою, другую кохає,

Її, чорнобриву, уже забува?

² Дунай — тут, як і в багатьох творах народної поезії, не конкретна географічна реалія, а узагальнений епічний образ — символ великої річки.

Якби-то далися орлинії крила,

За синім би морем милого знайшла;

Живого б любила, другу б задушила,

А до неживого у яму б лягла.

Не так серце любить,

щоб з ким поділиться,

Не так воно хоче, як Бог нам дає:

Воно жить не хоче, не хоче журиться.

«Журись», — каже думка, жалю завдає.

О Боже мій милий! Така твоя воля,

Таке її щастя, така її доля!

Вона все ходить, з уст ні пари.

Широкий Дніпр не гомонить:

Розбивши, вітер, чорні хмари,

Ліг біля моря одпочить.

А з неба місяць так і сяє;

І над водою, і над гаєм,

Кругом, як в усі, все мовчить.

Аж гульк — з Дніпра повиринали

Малії діти³, сміючись.

³«...з Дніпра повиринали малії діти...» — сцену, що йде далі, написано за народними повір’ями про русалок.

«Ходімо гріться! — закричали. —

Зійшло вже сонце!» (Голі скрізь;

З осоки коси, бо дівчата.)

«Чи всі ви тута? — кличе мати. —

Ходім шукати вечерять.

Пограємось, погуляймо

Та пісеньку заспіваймо:

Ух! Ух!

Солом’яний дух, дух!

Мене мати породила,

Нехрещену положила⁴.

⁴До балади введено рядки народної пісні, яку, за повір’ям, співають народжені на землі русалки, виходячи з води на весь Зелений тиждень.

Місяченьку!

Наш голубоньку!

Ходи до нас вечеряти:

У нас козак в очереті,

В очереті, в осоці,

Срібний перстень на руці;

Молоденький, чорнобровий,

Знайшли вчора у діброві.

Світи довше в чистім полі,

Щоб нагулятись доволі.

Поки відьми ще літають,

Поки півні не співають,

Посвіти нам... Он щось ходить!

Он під дубом щось там робить.

Ух! Ух!

Солом’яний дух, дух!

Мене мати породила,

Нехрещену положила».

Зареготались нехрещені...

Гай обізвався; галас, зик.

Орда мов ріже. Мов скажені,

Летять до дуба... Нічичирк...

Схаменулись нехрещені,

Дивляться — мелькає,

Щось лізе вверх по стовбуру

До самого краю.

Ото ж тая дівчинонька,

Що сонна блудила:

Отаку-то їй причину

Ворожка зробила!

На самий верх на гіллячці

Стала... В серце коле!

Подивилась на всі боки

Та й лізе додолу.

Кругом дуба русалоньки

Мовчки дожидали;

Взяли її, сердешную,

Та й залоскотали.

Кадр з анімаційного фільму «Причинна» (реж. А. Щербак, 2017 р.)

Довго, довго дивувались

На її уроду...

Треті півні: ку-ку-рі-ку! —

Шелеснули в воду.

Защебетав жайворонок,

Угору летючи;

Закувала зозуленька,

На дубі сидячи;

Защебетав соловейко —

Пішла луна гаєм;

Червоніє за горою;

Плугатар співає.

Чорніє гай над водою,

Де ляхи ходили;

Засиніли понад Дніпром

Високі могили;

Пішов шелест по діброві;

Шепчуть густі лози.

А дівчина спить під дубом

При битій дорозі.

Знать, добре спить, що не чує,

Як кує зозуля,

Що не лічить, чи довго жить...

Знать, добре заснула.

А тим часом із діброви

Козак виїжджає;

Під ним коник вороненький

Насилу ступає.

«Ізнемігся, товаришу!

Сьогодні спочинем:

Близько хата, де дівчина

Ворота одчинить.

А може, вже одчинила —

Не мені, другому...

Швидше, коню, швидше, коню,

Поспішай додому!»

Кадр з анімаційного фільму «Причинна» (реж. А. Щербак, 2017 р.)

Утомився вороненький,

Іде, спотикнеться, —

Коло серця козацького

Як гадина в’ється.

«Ось і дуб той кучерявий...

Вона! Боже милий!

Бач, заснула, виглядавши,

Моя сизокрила!»

Кинув коня та до неї:

«Боже ти мій, Боже!»

Кличе її та цілує...

Ні, вже не поможе!

«За що ж вони розлучили

Мене із тобою? »

Зареготавсь, розігнався —

Та в дуб головою!

Ідуть дівчата в поле жати

Та, знай, співають ідучи,

Як проводжала сина мати,

Як бивсь татарин уночі.

Ідуть — під дубом зелененьким

Кінь замордований стоїть,

А біля його молоденький

Козак та дівчина лежить.

Цікаві (ніде правди діти)

Підкралися, щоб ізлякать;

Коли подивляться, що вбитий, —

З переполоху ну втікать!

Збиралися подруженьки,

Слізоньки втирають;

Збиралися товариші

Та ями копають;

Прийшли попи з корогвами,

Задзвонили дзвони.

Поховали громадою

Як слід, по закону,

Насипали край дороги

Дві могили в житі¹.

Нема кому запитати,

За що їх убито.

Посадили над козаком

Явір² та ялину,

А в головах у дівчини

Червону калину³.

Прилітає зозуленька

Над ними кувати;

Прилітає соловейко

Щоніч щебетати;

Виспівує та щебече,

Поки місяць зійде,

Поки тії русалоньки

З Дніпра грітись вийдуть.

¹ «Поховали громадою як слід, по закону. Насипали край дороги дві могили в житі». — Самогубство, за приписами церкви, вважали тяжким гріхом. Тому самогубців ховали поза цвинтарем, земля якого була освячена.

² Явір — символ суму, журби, безсмертя (тому явір садили на могилах); може уособлювати парубка.

³ Калина — тут символ загиблої дівчини.

3. Поетика балади, її композиційні особливості.

Балада як літературний жанр виникла у XII—XIII ст. як любовна пісня до танцю спочатку в Провансі (Франція), потім поширилася в Італії, зокрема в доробку Данте Аліг’єрі. Перша українська літературна балада датована початком XVII ст. — «Пісня козака Плахти». Жанр літературної балади розвивали у своїй творчості П. Гулак-Артемовський, Л. Боровиковський, І. Вагилевич, Т. Шевченко та ін.

Балада (з фр. танцювати) — невеликий віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного, легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом і співчутливо-сумним звучанням.

Баладі властиві такі ознаки:

невелика кількість персонажів;
незвичайність і загадковість подій;
гострота, а часто й трагічність у розв’язанні конфлікту;
похмурий колорит;
ліризм;
метаморфоза.

Метаморфоза — перетворення людини на рослину чи тварину.

Балада як жанр популярна й у художній літературі XX ст.: «Балада про мальви» Б. Гури, «Балада про соняшник» І. Драча й ін.

Композиційно балада «Причинна» складається із семи частин, кожна з яких має свої особливості римування і свій настрій. Кожний сюжетний елемент (експозиція, зав’язка, розвиток дії, кульмінація, розв’язка) підсилено пейзажами, що суголосні настрою персонажів, віщують біду (буря, ніч, перекликання сичів), підсилюють психологізм твору. Пейзажі у творі — романтичні: ніч, місяць, верби, Дніпро, човен.

Баладу «Причинна» прикрашають близькі до народнопоетичних художні засоби: епітети (синє море, біле личко, чисте поле); персоніфікації (реве та стогне Дніпр широкий; сердитий вітер завива); пестливі назви (козаченько, русалонька, слізоньки). Музикальності й образності додають алітерація та асонанс.

Алітерація — накопичення однакових (або близькозвучних) приголосних звуків із метою створити звуковий образ зображуваного або посилити інтонаційну виразність мови: «Реве та стогне Дніпр широкий, сердитий вітер завива», «Пішов шелест по діброві; шепчуть густі лози».

Асонанс — накопичення однакових голосних звуків для посилення милозвучності мови: «Ух! Ух! Солом’яний дух, дух!», «Зійшло вже сонце!», «Голі скрізь; з осоки коси, бо дівчата».

4. Завдання.

1. НЕПРАВИЛЬНИМ є твердження

А ранні твори Т. Шевченка мають ознаки романтизму
Б перша збірка Т. Шевченка «Кобзар» містила вісім творів
В Т. Шевченко, подорожуючи Україною, робив рисунки пам’яток
Г першу поетичну збірку Т. Шевченка було надруковано в Києві 1840 р.

2. У баладі «Причинна» НЕМАЄ художнього образу, позначеного буквою

3. Визначте художній засіб у фрагменті балади.

Фрагмент балади

Художній засіб

1 «Не вимили біле личко

Слізоньки дівочі...»

2 «Ні батька, ні неньки,

Одна, як та пташка в далекім краю».

3 «Чи винна ж голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив?»

А порівняння

Б гіпербола

В інверсія

Г алегорія

4. Гра «Так — ні».

1. Балада «Причинна» належить до ранньої творчості Т. Шевченка.
2. Причинна — синонім до слова самотня.
3. Сичі, що перекликались у гаю, символізують кохання.
4. Головна героїня перетворилася на сновиду під дією чар ворожки.
5. Русалки виходять із води й гуляють, доки заспівають треті півні.
6. Дівчину й козака поховали в житі при дорозі.
7. Уночі пісню виконують малі нехрещені діти — русалки.
8. Сільські дівчата знайшли дівчину й козака під вербою.

5. Доведіть, що твір Т. Шевченка «Причинна» ліро-епічний.

6. Згадайте п’ять ознак балади як жанру й проілюструйте кожну з них конкретним прикладом із твору Т. Шевченка «Причинна».

7. Випишіть із балади по два приклади алітерації та асонансу.

8. Які події і персонажі твору реальні, а які — фантастичні?

9. Мініпроєкт. У групах дослідіть «Баладу про мальви» Б. Гури.

1-ша група «Літературознавці». Літературний паспорт твору.
2-га група «Піарники». Реклама балади.
3-тя група «Декламатори». Виконання твору (читання або спів).
4-та група «Публіцисти». Історія написання балади й символіка мальви.

10. Домашнє завдання.

1. Поділіть баладу Т. Шевченка «Причинна» на частини за змістом і доберіть до кожної заголовок (письмово).
2. Створіть буктрейлер або постер до балади Т. Шевченка «Причинна».

Подумайте й розкажіть

• Яким за настроєм ви уявляєте музичний супровід балад?

• Що в баладі «Причинна» Т. Шевченка стало для вас відкриттям?

• Чим балада як літературний жанр відрізняється від пісні та думи?