Навчання дітей з порушенням слуху. 2019. Кульбіда

Особливості реалізації змісту загальної середньої освіти

Спеціальні заклади освіти, у яких діти з порушеннями слуху можуть здобувати загальну середню освіту — спеціальні загальноосвітні школи. Діти зі складними порушеннями, які мають порушення слуху в поєднанні з іншими, можуть здобувати освіту у Навчально-реабілітаційних центрах.

Постановою Кабінету міністрів «Про затвердження Положення про спеціальну школу та Положення про навчально-реабілітаційний центр» від 6.03 2019 р. № 221 визначено терміни отримання освіти дітьми з порушеннями слуху у спеціальній школі:

  • початкова освіта — чотири роки (1-4 класи);
  • базова середня освіта — шість років (5-10 класи);
  • профільна середня освіта — три роки (11-13 класи).

У НРЦ діти здобувають початкову та базову освіту. Початкову освіту діти здобувають у 1-4, а базову — у 5-10(11) класах.

Положення про спеціальну школу та Положення про навчально-реабілітаційний центр також визначає наповнюваність класів у спеціальних школах для дітей із порушеннями слуху. Зокрема, гранична наповнюваність класів для глухих дітей становить вісім осіб, а класів для дітей зі зниженим слухом — десять осіб. Гранична наповнюваність класів для дітей зі складними порушеннями розвитку — шість осіб. Якщо в одному класі разом навчаються глухі діти і діти зі зниженим слухом, гранична наповнюваність таких класів визначається відповідно до категорії дітей, яких більше. За однакової кількості глухих дітей і дітей зі зниженим слухом гранична наповнюваність класу визначається відповідно до тієї категорії дітей, порушення яких є функціонально складнішим (глухота), тобто вісім осіб.

Гранична наповнюваність класів НРЦ становить шість осіб.

Клас у спеціальній школі відкривається за умови наявності більше 50 відсотків граничної наповнюваності. Допускається перевищення граничної наповнюваності класу не більш як на одну особу.

Для забезпечення оптимальних умов навчання дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з порушеннями слуху, у спеціальних закладах загальної середньої освіти створюються колегіальні органи, які діють на засадах партнерства, комплексного міждисциплінарного підходу, командної діяльності. У спеціальних школах та навчально-реабілітаційних центрах функціонує психолого-педагогічний консиліум, а в інклюзивних закладах загальної середньої освіти працює команда психолого-педагогічного супроводу.

Психолого-педагогічний консиліум у спеціальних школах та навчально-реабілітаційних центрах долучається до проведення моніторингу динаміки розвитку учня (вихованця) та результатів корекційно-розвиткової роботи; до надання рекомендацій щодо зарахування, відрахування та переведення учнів (вихованців); до визначення оптимальних умов, форм і методів навчання з урахуванням освітніх потреб учня (вихованця); до надання консультаційної допомоги батькам або іншим законним представникам, педагогічним працівникам з питань організації навчання учня (вихованця).

У роботі консиліуму беруть участь заступник директора спеціальної школи (голова) або Навчально-реабілітаційного центру, лікар, корекційний педагог (сурдопедагог), практичний психолог, соціальний педагог та інші педагогічні працівники, у тому числі вчитель початкових класів, учитель фізичної культури (лікувальної фізичної культури). На засідання психолого-педагогічного консиліуму також запрошуються представник інклюзивно-ресурсного центру, на території обслуговування якого розташована спеціальна школа (мінімум двічі на рік); фахівець із соціальної роботи (з питань визначення індивідуальної освітньої траєкторії дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах); спеціаліст служби у справах дітей (з питань визначення індивідуальної освітньої траєкторії дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування). За необхідності можуть бути запрошені й представники громадських організацій, які сприяють реалізації та захисту прав дітей.

Психолого-педагогічний супровід дитини з порушенням слуху в закладі освіти з інклюзивним навчанням — це взаємоузгоджена діяльність команди фахівців та батьків дитини, спрямована на створення необхідних умов, що сприяють розвитку особистості дитини, засвоєнню нею знань, умінь і навичок, успішній адаптації, реабілітації, самореалізації та інтеграції в соціум. Систему заходів з організації освітнього процесу та розвитку дитини розробляє та реалізовує команда психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами. Склад такої команди визначається потребами конкретної дитини. У закладі загальної середньої освіти з інклюзивним навчанням до неї включають директора або заступника директора з навчально-виховної роботи, класного керівника дитини (або вчителя початкових класів), учителів, асистента вчителя, практичного психолога, соціального педагога, спеціального педагога (сурдопедагога), за необхідності інших фахівців, обов’язково батьків або законних представників дитини. До участі у засіданнях команди психолого-педагогічного супроводу можуть також запрошувати лікаря-отоларинголога, сурдолога, асистента дитини, спеціалістів системи соціального захисту населення, служби у справах дітей, представників громадських організацій або інших осіб, які займаються вирішенням питань соціального, психологічного, педагогічного супроводу дітей та їхніх родин, обстоюванням прав дитини.

Разом представники команди супроводу розробляють Індивідуальну програму розвитку, моніторять успішність її виконання, вносять корективи. Команда аналізує особливості дитини, виявляє труднощі, потреби дитини та окреслює шляхи їх задоволення. Зокрема, на підставі висновку Інклюзивно-ресурсного центру визначають, яких корекційно-розвиткових і додаткових психологічних та педагогічних занять потребує дитина, які з них можуть надавати спеціалісти закладу, які — залучені фахівці. Колегіально вирішуються й питання методичного забезпечення, добору педагогічних технологій, підходів, прийомів та засобів навчання, дидактичних матеріалів, адаптації та модифікації навчального процесу. До функцій команди супроводу також входить консультативна, інформаційно-просвітницька робота, діяльність зі створення освітнього середовища на засадах універсального дизайну та забезпечення розумного пристосування у випадках його доцільності; сприяння толерантному, дружньому ставленню до дитини, приязним взаєминам з однолітками; вживання заходів для недопущення булінгу, дискримінації та порушення прав дитини та її родини.

Діяльність учасників команди супроводу регламентується Примірним положенням про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти (затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 року № 609).

Необхідними умовами якісного інклюзивного навчання дитини з порушенням слуху є, насамперед, надання необхідних корекційно-розвивальних послуг. Надання таких послуг шляхом проведення індивідуальних та групових занять може здійснюватися як штатними працівниками закладу, так і залученими фахівцями зі спеціальних закладів освіти (дошкільних, спеціальних шкіл, навчально-реабілітаційних центрів) на підставі цивільно-правових договорів (за сумісництвом або на умовах погодинної оплати праці) за рахунок коштів державної субвенції.

Позитивний досвід залучення фахівців спеціальних освітніх закладів до супроводу дітей із порушеннями слуху, які навчаються в інклюзивних умовах, має багато європейських країн, у тому числі Польща, Німеччина. Використання ресурсів спеціальних закладів освіти є доцільним та необхідним з огляду на те, що категорія дітей із порушеннями слуху є найбільш специфічною серед інших категорій дітей з особливими освітніми потребами з точки зору потреб, освітнього середовища, мовно-культурних особливостей дітей та необхідних компетентностей педагогів для реалізації освітніх та корекційно-розвивальних цілей. Фахівці спеціальних закладів (з досвіду інших держав) можуть бути залучені до:

  • психолого-педагогічного діагностування;
  • розробки ІПР;
  • моніторингу успішності, виявлення труднощів, аналізу причин та визначення шляхів подолання труднощів та перешкод;
  • консультування батьків;
  • консультування педагогів щодо навчання дітей із порушеннями слуху, адаптування фізичного середовища, специфіки викладання тощо;
  • дозованої допомоги дитині (додаткові заняття з окремих предметів, асистування за потребою);
  • корекційно-розвиткових занять (індивідуальні заняття з розвитку слухового сприйняття і мовлення та інші за необхідністю).

Слід окремо наголосити на тому, що у яких би інституційних умовах, спеціальних чи інклюзивних, не навчалася дитина з порушенням слуху, важливі функції супроводу виконують батьки. Визнання ролі й відповідальності родини за розвиток дитини у нашій країні підтверджено законодавчими нормами. У Законі України «Про освіту» зазначено, що виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості (ст. 55). Законом України «Про дошкільну освіту» передбачено, що систему дошкільної освіти разом із закладами дошкільної освіти, органами управління освітою, науковими і методичними установами становить освіта та виховання в сім’ї (Розділ І, ст. 5). Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей; а відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім’ю від обов’язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі (Розділ І, ст. 8).

Водночас батьки мають право брати участь у прийнятті важливих рішень, знати, у яких умовах здобуває освіту дитина, та долучатися до створення сприятливого освітнього середовища. Присутність батьків під час комплексного обстеження дитини створює атмосферу підтримки, дозволяє отримати додаткову інформацію, носіями якої є батьки, а також допомагає усвідомити особливості та потреби дитини. Батьки є повноправними учасниками розробки Індивідуальної програми розвитку, вони разом з іншими членами команди беруть участь у її обговоренні, реалізації та внесенні змін до її змісту, на партнерських засадах висловлюють власне бачення щодо того, яких додаткових послуг потребує дитина, надають дозвіл на їх проведення, беруть участь у командному пошуку оптимальних рішень подолання проблем, які виникають.

Добре, якщо батьки консультуються зі спеціалістами закладу та запрошеними фахівцями з різноманітних питань щодо навчання і розвитку дитини, а фахівці з повагою ставляться до думки батьків, ураховують їхні потреби та запити.

Залучення до освітнього процесу дозволяє узгодити очікування батьків та цілі педагогів, урахувати особливості і потреби дитини, розширити межі освітнього простору, збільшити можливості впливу з боку батьків та їхню відповідальність за розвиток дитини.

Сучасна нормативно-правова база передбачає, що батьки можуть бути асистентами дитини або залучати інших до цієї діяльності.

Щоб співпраця фахівців із батьками дитини була ефективною, будувати її необхідно на партнерських засадах.

За застарілої експертної моделі фахівець є носієм знань, він дозовано транслює їх батькам та дає окремі завдання для виконання, а значущі дорослі виконують їх (тією чи іншою мірою). Сучасна партнерська модель взаємин передбачає рівноправну активну участь усіх значущих дорослих в освітньому процесі.

Таблиця 2

Експертна модель

фахівці

значущі дорослі

є носіями знань;

визначають освітні цілі;

планують стратегії впливу;

є основними виконавцями розвиткових та навчальних завдань;

моніторять динаміку розвитку дитини та вносять зміни

надають деяку інформацію;

виконують завдання фахівців

Таблиця 3

Партнерська модель

фахівці

значущі дорослі

збирають, аналізують та узагальнюють інформацію про розвиток дитини та фактори впливу;

збирають, аналізують та узагальнюють інформацію про розвиток дитини та фактори впливу;

здійснюють комплексне оцінювання розвитку дитини;

здійснюють комплексне оцінювання розвитку дитини;

визначають освітні цілі;

визначають освітні цілі;

планують стратегії впливу;

планують стратегії впливу;

реалізують стратегії впливу;

реалізують стратегії впливу;

моніторять динаміку розвитку дитини та вносять зміни

моніторять динаміку розвитку дитини та вносять зміни

Вимоги до обов’язкових результатів навчання та компетентностей здобувана освіти визначаються Державними стандартами загальної середньої освіти.

Пріоритетами нових Державних стандартів є: реалізація ідеї інтеграції; дослідницький підхід до формування умінь; конструювання знань, а не їхнє відтворення; організація пошуку інформації в різних джерелах; розвиток критичного мислення, творчості тощо.

Державні стандарти загальної середньої освіти розроблено відповідно до рівнів освіти:

  • Державний стандарт початкової загальної освіти: перший цикл, другий цикл;
  • Державний стандарт базової середньої освіти;
  • Державний стандарт профільної середньої освіти.

Окремих державних стандартів для різних групи дітей, зокрема й для дітей із порушеннями слуху, не існує.

Державні стандарти затверджуються постановою Кабінету міністрів України. Зміна змісту й обсягу Державних стандартів загальної середньої освіти не допускається.

Спільними для всіх дітей зі збереженим інтелектом, у тому числі із порушенням слуху, є визначені у Державному стандарті загальної середньої освіти:

  • загальний обсяг навчального навантаження;
  • форми державної атестації здобувачів освіти;
  • характеристики змісту навчання;
  • принципи організації освітнього процесу;
  • змістові лінії;
  • очікувані результати навчання за освітніми галузями.

Дотримання вимог стандарту контролює система внутрішнього забезпечення якості закладу освіти.

На основі Державних стандартів загальної середньої освіти розробляються похідні документи:

  • Базовий навчальний план (є складовою частиною стандарту);
  • Типові освітні програми (затверджує МОН України);
  • Типові навчальні плани (затверджує МОН України).

З урахуванням вимог Державного стандарту загальної середньої освіти та Типової освітньої програми відповідного рівня освіти розробляється освітня програма закладу, що схвалюється педагогічною радою закладу освіти і затверджується його керівником.

Робочий навчальний план закладу освіти розробляється на основі Базового навчального плану та Типового навчального плану з урахуванням вимог Державного стандарту. Цей документ також не потребує зовнішнього затвердження, схвалюється педагогічною радою закладу освіти та затверджується його керівником.

Згідно із Законом України «Про освіту» для дітей з особливими потребами розробляються Типові освітні програми спеціальних закладів загальної середньої освіти та затверджуються Міністерством освіти і науки України. Для кожного ступеня (рівня) освіти затверджено окрему Типову освітню програму спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами:

  • Типова освітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти І ступеня для дітей з особливими освітніми потребами (наказ МОН України № 693 від 25.06.2018 р.).
  • Типова освітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти II ступеня для дітей з особливими освітніми потребами (Наказ МОН України № 627 від 12.06.2018 р.).
  • Типова освітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти III ступеня для дітей з особливими освітніми потребами (Наказ МОН України № 668 від 21.06.2018 р.).

Типова освітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти окреслює шляхи досягнення дітьми з особливими освітніми потребами (здобувачами освіти) обов’язкових результатів навчання, визначених Державним стандартом відповідного рівня, рекомендує загальні підходи до організації навчального процесу та планування освітніх компонентів, зокрема, навчальної та корекційної роботи.

Типова освітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами містить:

  • загальний обсяг навчального навантаження (навчальні плани — кількість годин);
  • очікувані результати навчання здобувачів початкової освіти;
  • пропонований зміст навчальних предметів;
  • перелік корекційно-розвиткових програм;
  • рекомендовані форми організації освітнього процесу та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти.

Типова освітня програма спеціальних закладів загальної середньої освіти для дітей з особливими освітніми потребами містить також перелік корекційних занять. Корекційно-розвиткова робота у спеціальній школі для дітей із порушеннями слуху спрямована на максимальне збереження та розвиток залишкового слуху (зі спостереженням за динамікою розвитку слухової функції), формування вимови, розвиток словесного мовлення; компенсаторний розвиток з використанням української жестової мови, білінгвального підходу (згідно з Постановою Кабінету міністрів «Про затвердження Положення про спеціальну школу та Положення про навчально-реабілітаційний центр» від 6.03.2019 р. №221). Корекційно-розвиткова робота у спеціальних закладах освіти проводиться не лише на окремих заняттях, вона є складовою всього освітнього процесу. Серед завдань цієї роботи, крім формування комунікативних навичок засобами словесної та жестової мови, є розвиток когнітивної, емоційної, вольової, ціннісної, мотиваційної, поведінкової складових особистісного розвитку.

Освітня програма закладу формується на основі типової освітньої програми або безпосередньо на основі Державного стандарту певного ступеня (рівня) освіти та передбачає досягнення здобувачами освіти результатів навчання (компетентностей), визначених Державним стандартом.

Освітня програма — це комплекс освітніх компонентів, спланованих для досягнення визначеного Державним стандартом результату.

Освітня програма закладу, сформована на основі Типової освітньої програми, не потребує окремого затвердження центральним органом забезпечення якості освіти. Її схвалює педагогічна рада закладу освіти та затверджує його директор.

Освітня програма закладу має містити таку інформацію:

  • загальний обсяг навчального навантаження та очікувані результати навчання здобувачів освіти;
  • вимоги до осіб, які можуть розпочати навчання за програмою;
  • перелік, зміст, обсяг і взаємозв’язок освітніх галузей та/або предметів, дисциплін тощо, логічну послідовність їх вивчення;
  • форми організації освітнього процесу;
  • опис та інструменти системи внутрішнього забезпечення якості освіти;
  • за рішенням закладу загальної середньої освіти може містити й інші освітні компоненти.

Освітня програма закладу освіти оприлюднюється на веб-сайті закладу освіти, а у разі його відсутності — на веб-сайті його засновника. Досягнення результатів навчання здобувачами освіти контролює система внутрішнього забезпечення якості освіти закладу.

Типові навчальні плани реалізуються в повному обсязі у спеціальних закладах загальної середньої освіти та у спеціальних класах закладів загальної середньої освіти та беруться за основу під час створення індивідуального навчального плану для дітей, які навчаються за індивідуальною формою.

В інклюзивних закладах навчання дітей з особливими освітніми потребами, у тому числі з порушеннями слуху, здійснюється відповідно до особливостей, що зазначені в індивідуальний програмі розвитку та з використанням індивідуального навчального плану та індивідуальної навчальної програми.

Педагогічним колективам надається право обирати для використання в роботі чинні освітні програми, перелік та особливості реалізації яких обговорюється та схвалюється педагогічною радою закладу. Навчальні предмети або курси педагоги можуть викладати за модельними навчальними програмами (однією із затверджених МОН України) або самостійно складати навчальну програму. Вимоги навчальної програми щодо досягнень здобувачів освіти мають бути такими, що відповідають Державному стандарту.

Авторські навчальні програми розробляються на основі практичного досвіду та з урахуванням індивідуального бачення педагога того, як доцільно викладати предмет або курс з максимальною ефективністю. Такі програми можуть бути зорієнтовані на контингент класу, рівень підготовки учнів та підходи, що їх використовує вчитель для оптимального засвоєння матеріалу дітьми. Авторські навчальні програми створюються вчителями, які викладають предмет, одноосібно або у творчому колективі, до складу якого входить кілька педагогів. Такі програми обговорюються та схвалюються на засіданні педагогічної ради та затверджуються директором закладу.

Доцільним може бути адаптування обраної педагогом модельної програми предмета або курсу. Адаптуючи модельну програму під потреби дітей класу, можна передбачити переважання практичного засвоєння матеріалу над вивченням теорії (презентації навчальних здобутків, компетентностей учнями у різні способи, через демонстрацію результатів власної або колективної діяльності, розповідь усною, писемною або жестовою мовою тощо); збільшення міри допомоги вчителя тощо.

Вибір форм і методів навчання вчитель здійснює самостійно.

Важливим нововведенням останнього часу є те, що вчитель може здійснювати планування у будь-якій зручній для нього формі. Календарно-тематичні та поурочні плани розробляються за довільною структурою. Вони можуть бути представлені у друкованому або електронному вигляді. Формат має бути зручним для педагога, обсяг — достатнім для того, щоб план міг служити орієнтиром для структурування уроку та його змістового наповнення. Педагогові необхідно самостійно вибудовувати послідовність формування очікуваних результатів навчання, враховуючи при цьому послідовність засвоєння учнями змісту навчального предмета або курсу, визначати кількість годин на вивчення теми, розділу чи модуля. Універсальних стандартів календарно-тематичних та поурочних планів не існує, тому й вимог щодо їх оформлення у межах закладу загальної середньої освіти міста, району чи області бути не повинно.

Педагог, який навчає дітей із порушенням слуху, під час планування враховує особливості попередньої підготовки учнів, специфіку засвоєння матеріалу, потреби дітей, вплив можливих труднощів на швидкість та якість засвоєння матеріалу. Відповідно до цього визначаються й віддалені та найближчі цілі, очікувані академічні та соціальні навички дітей, освітні та корекційно-розвивальні завдання.

Календарно-тематичні плани можуть бути змінені у будь-який час, якщо у цьому виникає потреба.

Нові освітні підходи збільшують свободу педагогічних спільнот у виборі шляхів навчання, виховання і розвитку школярів, надають широких можливостей обирати навчальні програми, методичні підходи та в їхніх межах прийоми, методи роботи, дидактико-методичні матеріали. Важливою новацією сучасної освіти є створення та впровадження власного навчального забезпечення освітнього процесу, у тому числі розробки авторських навчальних програм учителями або творчими колективами вчителів.

Зміст освіти повного мірою реалізується як у спеціальних, так і в інклюзивних закладах освіти.

Таблиця 4

Реалізація змісту освіти у спеціальних закладах

Розробляється та затверджується Кабінетом міністрів або МОН України

Розробляється, затверджується та контролюється реалізація закладом освіти

Державний стандарт освіти.

Типова освітня програма спеціальних закладів освіти (реалізується у спеціальних школах та спеціальних класах, береться за основу за індивідуальної форми навчання).

Освітня програма закладу (спеціальної школи або НРЦ).

Закінчення таблиці 4

Розробляється та затверджується Кабінетом міністрів або МОН України

Розробляється, затверджується та контролюється реалізація закладом освіти

Типовий навчальний план спеціальних закладів освіти (реалізується у спеціальних школах та спеціальних класах, береться за основу за індивідуальної форми навчання).

Робочий навчальний план закладу освіти (спеціальної школи або НРЦ).

Модельні навчальні програми з курсів або предметів.

Авторська навчальна програма з курсу або предмета.

Таблиця 5

Реалізація змісту освіти в умовах інклюзивного навчання

Розробляється та затверджується Кабінетом міністрів або МОН України

Розробляється, затверджується та контролюється реалізація закладом освіти

Державний стандарт освіти.

Типова освітня програма.

Освітня програма закладу.

Типовий навчальний план.

Робочий навчальний план закладу освіти.

Модельні програми з курсів або предметів.

Індивідуальна програма розвитку.

Індивідуальний навчальний план.

Індивідуальна навчальна програма.

Педагог самостійно (у спеціальній школі) або разом з асистентом учителя (у школі з інклюзивним навчанням) обирає методи, прийоми та засоби навчання, розробляє дидактичні матеріали. Час на вивчення тем, розділів, модулів педагогові слід розраховувати самостійно та коригувати залежно від того, який рівень попередньої підготовки мають учні, які труднощі виникають під час засвоєння матеріалу та які потреби учнів впливають на процес засвоєння.

Діти з порушенням слуху дуже різняться між собою за багатьма ознаками. Кожна дитина з порушенням слуху є унікальною у клінічному (стан слуху, ефективність корекції медико-технічними засобами, час виникнення порушення тощо), соціальному (час виявлення порушення та початку комплексної допомоги, міра залученості значущих дорослих тощо), мовленнєвому (жестомовна чи словесномовна родина, рівень опанування жестової та словесної мов), когнітивному та інших аспектах.

Поєднання дії різних чинників на розвиток дитини зумовлює великі розбіжності у такому:

  • способи та характер сприйняття навчального матеріалу;
  • способи комунікації;
  • швидкість засвоєння знань;
  • можливі способи презентації знань;
  • характер та міри допомоги, якої потребує дитина тощо.

Педагог має інтерпретувати курикулум у такий спосіб, аби кожна дитина мала якнайбільше можливостей долучитися до значущої діяльності та засвоїти навчальний матеріал.

Опануванню змісту освіти дітьми з порушеннями слуху сприяє дотримання принципів універсального дизайну. Універсальний дизайн у сфері освіти — дизайн предметів, навколишнього середовища, освітніх програм та послуг, що забезпечує максимальну придатність для використання всіма здобувачами, у тому числі з порушенням слуху. Універсальний дизайн в освіті дітей із порушеннями слуху застосовується для того, щоб учні мали можливість засвоювати спільні для всіх Державні стандарти, навчальні програми за рахунок гнучкості та варіативності викладання, урахування індивідуальних потреб.

Упровадження універсального дизайну дозволяє уникнути фізичних, інституційних, інформаційних та інших перешкод в опануванні змісту освіти. Наприклад: стан слуху не повинен бути бар’єром для отримання інформації. Попередити або подолати такий різновид фізичних перешкод можна за рахунок використання писемного мовлення, унаочнення, а також за рахунок створення оптимального звукового середовища за допомогою технічних засобів, що піде на користь не лише учням з порушенням слуху, а й іншим дітям.

За умов дотримання принципів універсального дизайну освітній процес стає неупередженим, доступним за рахунок збагачення великою кількістю альтернатив (методичних підходів, видів та форм мовлення, методів, прийомів, матеріалів, засобів, інших ресурсів), різними видами підтримки.

Важливо забезпечити розуміння завдань та залучити до навчальної діяльності всіх учнів. Для цього необхідно ретельно добирати спосіб їх формулювання або використовувати одночасно різні способи:

  • усно;
  • жестовою мовою;
  • умовним позначенням;
  • письмово;
  • за зразком;
  • за допомогою схеми та ін.

Наприклад: формулювання завдання за допомогою умовних позначень допоможе усвідомити його зміст тим дітям, які достатньою мірою не опанували словесне та жестове мовлення.

Для врахування потреб кожного учня доречно застосовувати множинні способи представлення матеріалу педагогом, залучати дітей до навчальної діяльності та демонстрації власних досягнень.

Наприклад: Педагогам спеціальних шкіл для дітей із порушеннями слуху відомо, що до школи приходять діти з різними рівнями підготовки, володіння комунікативними засобами, пізнавальних процесів тощо. Є діти, які відносно добре пишуть прописними літерами, інші — лише друкованими. Слід надати можливість кожній дитини досягти успіху і продуктивно працювати. Тому завдання «Напиши» можна на певному етапі дозволити виконувати у доступний спосіб — друкованими або прописними літерами.

Для усвідомлення завдання та як орієнтири для його виконання також можна використовувати піктограми.

Наприклад:

Щоб допомогти учневі з порушенням слуху засвоїти матеріал, також доречно:

  • спростити теоретичні викладки, використовувати доступні формулювання;
  • спрямувати діяльність у практичне русло;
  • збільшити міру допомоги (учителем, іншими дітьми) та співучасті;
  • використовувати різні комунікативні засоби, словесну, жестову мови, дактилювання;
  • передбачити індивідуалізований темп засвоєння матеріалу;
  • використовувати умовні позначення для пред’явлення завдання;
  • надавати покрокові інструкції, алгоритми, зразки виконання завдань;
  • вживати додаткові прийоми для усвідомлення змісту та запам’ятовування матеріалу (наприклад, піктограми);
  • зображати матеріал за допомогою схем;
  • адаптувати текст;
  • використовувати додаткові орієнтири (зразок виконання, початок виконання, опорні слова, малюнки тощо);
  • забезпечувати достатню кількість повторень.

Для перевірки засвоєння матеріалу дітьми можна використовувати різні варіанти презентації навчальних досягнень:

  • письмова відповідь;
  • відповідь;
  • відповідь жестовою мовою;
  • ілюстрування;
  • демонстрація результату діяльності;
  • драматизація тощо.

У яких би умовах не перебувала дитина, важливо підлаштовуватися під неї, а обсяг і характер підтримки визначати індивідуально.

У спеціальному закладі педагоги повинні знати й використовувати жестову мову, згідно із принципами білінгвального підходу, і створювати сприятливі умови для слухомовленневого розвитку оптимально слухопротезованих, у тому числі дітей з імплантами, зокрема:

  • говорити, перебуваючи у «слуховій зоні» дитини;
  • створювати багате і різноманітне «звукове середовище»;
  • стимулювати до активного використання словесного мовлення.

Освітні цілі на кожному етапі мають бути чітко визначені, але у будь-який час вони за необхідності можуть бути змінені, пристосовані під потреби конкретної дитини. У центрі уваги педагога завжди мають бути індивідуалізовані стратегічні цілі, способи максимального залучення дитини до навчального процесу. Важливо застосовувати технології викладання, які дозволяють співпрацювати та розуміти матеріал жестовою мовою, а також забезпечують сприятливе звуко-мовленнєве середовище для оптимально слухопротезованих учнів, вправляння у сприйманні і розумінні та продукуванні словесного мовлення для всіх дітей. Адаптуючи середовище до потреб дитини, необхідно пам’ятати, що середовище не має бути штучним та кардинально відрізнятися від середовища реального функціонування. Визначаючи освітні цілі, добираючи стратегії та технології, треба передбачати і планувати, яким буде у майбутньому середовище реального функціонування дитини.

Для того щоб діти з порушеннями слуху, які навчаються у спеціальних або інклюзивних умовах, мали можливість засвоїти зміст освіти, важливо дібрати той спосіб викладання, який є прийнятним для всіх дітей класу, зокрема:

  • обсяг матеріалу;
  • спосіб подачі матеріалу;
  • спосіб виконання завдання;
  • спосіб презентації знань дитиною;
  • темп засвоєння;
  • проміжні здобутки та кінцевий результат.

Щоб максимально урівняти можливості всіх учнів щодо засвоєння матеріалу (максимально, хоча, можливо, й не на одному рівні), застосовують адаптації та модифікації.

Таблиця 6

Адаптації та модифікації

Адаптації

Модифікації

Зменшення обсягу матеріалу (за темою, розділом, модулем)

Спрощення змісту

Спрощення за структурою, характером (практична основа)

Вилучення елементів (розділів, тем)

Збільшення часу на вивчення окремих тем

Поєднання, ущільнення

Забезпечення повторень

Адаптації змінюють характер навчання через добір освітніх підходів, навчальних матеріалів, стратегій, технологій навчання і оцінювання тощо. Освітні цілі, рівень освіти, вимоги до досягнень при цьому не змінюються. Натомість модифікації змінюють освітні цілі, передбачають інший (нижчий) рівень освіти. Відбувається спрощення змісту або концептуальної складності навчального матеріалу. Докладніше читайте у наступному розділі.

Для дітей із порушеннями слуху рекомендують здійснювати адаптації із дотриманням вимог Державного стандарту відповідного рівня, а для дітей із комплексними порушеннями (порушенням слуху та інтелектуального розвитку) необхідно застосовувати модифікації.

Адаптації та модифікації застосовують з урахуванням поведінкових особливостей, організаційних навичок, сенсорних й мовленнєвих можливостей, комунікативних потреб дітей. Адаптації та модифікації застосовуються на різних етапах роботи над уроком:

  • 1) на етапі планування продумують, як буде подаватися матеріал, які та в який спосіб даватимуться завдання, якою буде участь кожного учня у діяльності, який дидактичний матеріал знадобиться для цього тощо;
  • 2) під час виконання педагог пристосовується до дитини, темпу її роботи, способу засвоєння, мови, якою володіє, та ін.;
  • 3) аналізуючи урок та осмислюючи його результативність, варто зосередитися на тому, наскільки ефективними були обрані стратегії, чи достатньою була підтримка, чи було досягнуто прогресу.

Адаптації та/або модифікації доречні у різних складових освітнього середовища: фізичному середовищі, методах навчання, матеріалах, ресурсах та очікуваних результатах.

Учитель має право на вільний вибір способів для підвищення своєї кваліфікації та професійної перепідготовки. Підвищення кваліфікації може здійснюватися за різними видами (навчання за освітньою програмою, стажування, участь у сертифікаційних програмах, тренінгах, семінарах, семінарах-практикумах, семінарах-нарадах, семінарах-тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо) та у різних формах (інституційна, дуальна, на робочому місці тощо).

Педагоги спеціальних та інклюзивних закладів освіти можуть здійснювати підвищення кваліфікації та проходити перепідготовку в Інституті спеціальної педагогіки і психології імені Миколи Ярмаченка Національної академії педагогічних наук України, навчатися на курсах підвищення кваліфікації, відвідувати конференції, брати участь у науково-практичних семінарах, тренінгах, майстер-класах та інших заходах, на яких широкому загалу представляють сучасні педагогічні підходи, нові наукові та навчально-методичні розробки.