Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

Тема. СВІТОВА ЕКОЛОГІЧНА ПОЛІТИКА

УРОК 64. ВСЕСВІТНЯ СТРАТЕГІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ. «ПОРЯДОК ДЕННИЙ НА XXI СТОЛІТТЯ». КОНЦЕПЦІЯ ПЕРЕХОДУ УКРАЇНИ ДО СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Цілі уроку: актуалізувати знання про стратегію сталого розвитку; ознайомити з основними положеннями «Порядку денного на XXI століття»; дати уявлення про Концепцію переходу України до сталого розвитку; розвивати навички аналізу й синтезу інформації; формувати інтерес до теми.

Обладнання й матеріали: довідники, матеріали «Порядку денного на XXI століття» та «Національної екологічної політики України: оцінка і стратегія розвитку».

ХІД УРОКУ

І. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

  • 1. Як ви розумієте термін «сталий розвиток»?
  • 2. Що ви знаєте про Конференцію ООН щодо навколишнього середовища й розвитку, яка відбулася в червні 1992 року в Ріо-де-Жанейро (Бразилія).
  • 3. Наведіть приклади документів, прийнятих на Конференції ООН 1992 р.
  • 4. У яких міжнародних організаціях, які займаються питаннями охорони природи, бере участь Україна?

Три найбільші форуми ООН за останні 20 років були присвячені екологічним проблемам, розв’язання яких тісно пов’язане з переходом до сталого розвитку: Ріо-де-Жанейро (1992), Йоганнесбург (2002) і Копенгаген (2009). Така увага багато в чому пов’язана з різким загостренням у світі глобальних екологічних проблем: зміна клімату, дефіцит прісної води, який збільшується, скорочення біорізноманіття й лісів, спустелювання й багато інших. Загострення екологічних проблем призвело до усвідомлення й у теорії, і на практиці необхідності формування нового типу економічного розвитку у світі, вироблення нового «зеленого» економічного курсу. Було доведено, що усунення виниклих протиріч і подальше поліпшення якості життя людей можливе тільки в рамках стабільного соціально-економічного розвитку, який не руйнує механізму саморегуляції природи.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Всесвітня стратегія сталого розвитку

Уперше основні принципи міжнародного екологічного співробітництва були узагальнені в Декларації Стокгольмської конференції ООН (1972). У сучасному розумінні вони викладені в Декларації конференції ООН щодо навколишнього середовища й розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992). Концептуальну основу ухвалених рішень склала стратегія сталого розвитку. У документах вона визначається як розвиток, який дозволяє на довгостроковій основі забезпечити стабільне економічне зростання, що не призводить до деградаційних змін навколишнього середовища.

Наприкінці XX ст. поняття «сталий розвиток» стало поширеним у всьому світі, широко використовуваним у науковій і популярній літературі, таким, що часто звучить у виступах державних і політичних діячів. Проте осмислення цього поняття, пошук його визначення тривають.

Так, різні автори відзначали неточність перекладу терміна (англ. sustainable development, фр. developpement durable, нім. nachhaltige Entwicklung). Дійсно, його визначення означає просто стале, постійне зростання. У той же час у європейських мовах переклад цих слів подається так: sustainable — підтримуваний; development — розвиток, розробка, створення. Більш правильно значення терміна передається перекладами: «розвиток, який підтримує саме себе», «розвиток, який самопідтримується» або «збалансований розвиток».

У наші дні термін «сталий розвиток» трактується як у вузькому, так і в широкому значеннях. У вузькому значенні підкреслюється його екологічна складова, яка акцентує увагу на необхідності оптимізації господарської діяльності людини в біосфері. Таким є підхід спеціалізованих установ ООН. Наприклад, фахівці ФАО пов’язують вихід на рівень сталого розвитку зі створенням такого аграрного сектора, який би забезпечував повноцінне задоволення потреб сьогодення й майбутніх поколінь у разі збереження природно-ресурсного потенціалу біосфери, який існує на сьогодні.

У широкому значенні сталий розвиток розуміється як процес, який відповідає новому типу функціонування цивілізації, з економічними, соціальними, екологічними, культурними параметрами, радикально відмінними від сформованих історично, тобто ставиться завдання оптимізації керування не тільки природно-ресурсним потенціалом, але й усією сукупністю природно-соціокультурного багатства. Власне кажучи, йдеться про комплексну систему показників, яка визначає динаміку сталого розвитку цивілізації, або про сучасне трактування учення про ноосферу, тобто до досягнення гармонії суспільства й природи.

Строки, повнота й, головне, «ціна» переходу суспільства до сталого розвитку відповідно до сучасного екологічного імперативу (загального обов’язкового закону) залежить від розв’язання чотирьох основних завдань сучасності:

  • збереження вцілілих і відновлення до рівня природної продуктивності ряду екосистем, які деградували;
  • раціоналізація споживання;
  • «екологізація» виробництва;
  • нормалізація чисельності населення.

Оскільки біосфера, будучи регулятором стану навколишнього середовища, являє собою єдину систему, то повноцінний перехід до сталого розвитку можливий тільки в масштабах світового співтовариства в разі ефективного міжнародного співробітництва. Проте особливу роль відіграє ряд країн. Серед них Канада, Росія, Бразилія, які володіють великими територіями, мало порушеними господарською діяльністю, і які є резервом сталості біосфери в цілому.

Основні принципи міжнародного екологічного співробітництва включають, зокрема, такі ідеї:

  • люди мають право на здорове й плідне життя в гармонії з природою;
  • розвиток на благо нинішнього покоління не має здійснюватися на шкоду інтересам розвитку майбутніх поколінь і на шкоду навколишньому середовищу;
  • держави мають суверенне право розробляти власні ресурси, але без шкоди навколишньому середовищу за їх межами;
  • викорінювання вбогості й нерівності в способі життя в різних частинах світу необхідне для забезпечення сталого зростання й задоволення потреб більшості населення;
  • держави співробітничають з метою збереження, захисту й відновлення цілісності екосистем Землі;
  • держави розвивають і заохочують інформованість і участь населення шляхом надання широкого доступу до екологічної інформації;
  • держави приймають ефективні національні закони щодо навколишнього середовища;
  • екологічна політика не має використовуватися для невиправданого обмеження міжнародної торгівлі;
  • у принципі той, хто забруднює навколишнє середовище, має нести й фінансову відповідальність за це забруднення;
  • держави повідомляють одна одну про стихійні лиха або діяльність, які можуть мати шкідливі транскордонні наслідки;
  • війна неминуче впливає на процес сталого розвитку. Мир, розвиток і охорона навколишнього середовища взаємозалежні й нероздільні.

Магістральний шлях відносно використання природних ресурсів для забезпечення сталого розвитку може бути визначений як мінімізація вилучення невідновлюваних природних ресурсів, за обов’язкової компенсації цього вилучення за рахунок нарощування інших видів капіталу (фізичного й людського) і стале використання відновлюваних ресурсів. Обов’язковою умовою успішного руху в цьому напрямку є одночасне розв’язання й соціально-економічних завдань.

Економічний підхід до концепції сталості розвитку заснований на теорії максимального потоку сукупного доходу Хікса-Линдаля, який може бути реалізований за умови, принаймні, збереження сукупного капіталу, з допомогою якого й виробляється цей доход. Ця концепція передбачає оптимальне використання обмежених ресурсів і використання екологічних — природо-, енерго-, і матеріалозберігаючих технологій, включаючи видобуток і переробку сировини, створення екологічно прийнятної продукції, мінімізацію, переробку й знищення відходів.

Соціальна складова сталості розвитку спрямована на збереження стабільності соціальних і культурних систем, у тому числі на скорочення числа руйнівних конфліктів між людьми. Важливим аспектом цього підходу є справедливий поділ благ. Бажано також збереження культурного капіталу й різноманіття в глобальних масштабах, а також більш повне використання практики сталого розвитку, наявної в недомінуючих культурах.

2. «Порядок денний на XXI століття»

На Конференції ООН щодо навколишнього середовища й розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992) головам держав — учасниць конференції була запропонована міжнародна довгострокова програма дій «Порядок денний на XXI століття». У ній для розв’язання проблем навколишнього середовища й розвитку держави ухвалили створити нову форму партнерських відносин. Ця форма зобов’язує всі держави здійснювати постійний і конструктивний діалог, обумовлений необхідністю створення більш ефективної й справедливої світової економіки, з огляду на все більшу взаємозалежність співтовариства націй і той факт, що сталий розвиток має стати пріоритетним питанням на порядку денному міжнародного співтовариства. Визнається, що для успіху нових партнерських відносин важливо прямувати до створення атмосфери справжнього співробітництва й солідарності.

У питаннях сталого розвитку загальна мета полягає в удосконалюванні процесу прийняття рішень таким чином, щоби забезпечити в його рамках повний облік соціально-економічних і екологічних питань, а також більш широку участь громадськості. З урахуванням того, що країни будуть установлювати свої власні пріоритети відповідно до характерних для них умов, потреб, національних планів, політики й програм, пропонуються такі цілі:

  • провести національний огляд економічної, секторальної й екологічної політики, стратегії та планів з метою забезпечення прогресивного обліку питань навколишнього середовища й розвитку;
  • зміцнити організаційні структури на всіх рівнях процесу прийняття рішень із метою забезпечення повного обліку питань навколишнього середовища й розвитку;
  • розробити або вдосконалити механізми, які сприяють залученню зацікавлених приватних осіб, груп і організацій до процесу прийняття рішень на всіх рівнях;
  • розробити обумовлені внутрішніми умовами процедури, які забезпечують облік питань навколишнього середовища й розвитку в процесі прийняття рішень.

Передбачені цілі в галузі охорони навколишнього середовища вимагають значного залучення фінансових ресурсів у країни, які розвиваються, для того щоби можна було покрити видатки на діяльність, яку вони мають виконувати з метою розв’язання глобальних екологічних проблем і сталого розвитку. Щорічні витрати на реалізацію програми становлять 125 млрд доларів. Генеральний секретар конференції Моріс Стронг так прокоментував цю цифру: «Наші цифри не взяті зі стелі. Вони випливають із кожного пункту нашої програми, що, як ми сподіваємося, затвердять глави держав. Крім того, повна вартість набагато вища — не в 125, а в 625 мільярдів доларів! (Це з урахуванням вартості робіт у країнах, які розвиваються.) І принаймні 80 % цих засобів мають виділити самі держави, які розвиваються, не “вирощуючи” гроші на дереві, а розробляючи свої ресурси, перетворюючи свою політику, що в їх же інтересах. Однак на підтримку з боку розвинених країн не варто дивитися просто як на іноземну допомогу, вона — істотний внесок у нашу власну екологічну безпеку. Оскільки під загрозою опинилася екологія всієї Землі, її глобальне оздоровлення має стати завданням номер один для всіх нас».

3. Національні стратегії сталого розвитку. Концепція переходу України до сталого розвитку

У програмі дій «Порядок денний на XXI століття» відзначалося, що урядам слід прийняти національні стратегії сталого розвитку (НССР). Вони мають розроблятися на основі різних економічних, соціальних і екологічних програм, тому що здатність тієї або іншої країни йти шляхом сталого розвитку значною мірою визначається можливостями її народу й уряду, а також характерними для неї умовами. Це значить, що в процесі створення потенціалу реалізуються людські, наукові, технічні, організаційні, інституціональні й ресурсні можливості конкретної країни.

Одна з головних цілей створення потенціалу сталого розвитку полягає в тому, щоби правильно оцінити проблеми й обрати шляхи їх розв’язання на основі розуміння екологічних можливостей, меж і потреб, наявних у певній країні. Тому для кожної держави надто важливо визначити пріоритети й засоби створення потенціалу з урахуванням її природоохоронних і економічних потреб.

Для створення організаційної структури, аналізу політики й керування розвитком необхідні навички, знання й технічний досвід як окремих фахівців, так і цілих організацій. Так, технічне співробітництво передбачає цілий ряд заходів щодо створення або зміцнення індивідуального й колективного потенціалу. Воно має спрямовуватися й координуватися самими країнами. Їх перехід до нової моделі розвитку багато в чому визначається їх роллю й місцем у світовому співтоваристві, наявними національними ресурсами, регіональними екологічними проблемами, соціально-економічним потенціалом і можливостями його нарощування за умови збереження навколишнього середовища й біологічної розмаїтості.

Так, у США одна зі стратегічних ідей полягає в переосмисленні всього наявного законодавства в галузі екологічного керування й природокористування й у виробленні пропозицій щодо нової законодавчої політики. Вона має набагато більше забезпечувати узгодження законодавства з новими реаліями розвитку країни й швидкоплинними тенденціями її зовнішньоекономічної й політичної діяльності в умовах процесів глобалізації, які швидко розвиваються.

Моделі сталого розвитку ґрунтуються на відповідній доктрині, що являє собою сукупність ідей, концепцій, положень і постулатів різних наук, зокрема філософії, соціології, економіки, екології, геоглобалістики, які лягли в основу документів ООН та окремих країн («Порядок денний на XXI століття», Конвенція щодо змін клімату, збереження біорозмаїття, боротьби зі злиднями та інше, загальноєвропейські й національні стратегії сталого розвитку країн). Вони спрямовані на зміну стосунків людини і природи задля розширення можливостей економічного зростання й на створення скоординованої глобальної стратегії виживання людства.

Метою переходу України до сталого розвитку є забезпечення високої якості життя нинішнього й майбутніх поколінь шляхом збалансованого соціально-економічного та екологічного розвитку, забезпечення можливості відтворення навколишнього середовища, раціонального використання природоресурсного потенціалу країни забезпечення здоров’я людини, її екологічної та соціальної захищеності. Досягнення цієї мети відповідає культурним і світоглядним цінностям українського народу, в історії

Модель сталого розвитку регіону

Модель сталого розвитку регіонів (на прикладі Республіки Білорусь) (Джерело: Панкрутская Л. И., Гаркавая В. Г., Белорусский государственный экономический университет) та традиціях якого завжди було бережливе ставлення до землі, води, рослинного і тваринного світу, природи загалом.

З метою формування екологічної стратегії в Україні 1996 р. розроблена й затверджена урядом Концепція переходу країни до сталого розвитку, 1997 р. оприлюднена Державна доповідь «Україна: проблеми сталого розвитку». 1999 р. Верховна Рада України прийняла «Конвенцію про доступ громадськості до інформації, ухвалення рішень і правосуддя з питань, що стосуються охорони навколишнього середовища». 2002 р. напрацювання українських науковців оприлюднені в науковій доповіді «Україна: прогрес на шляху сталого розвитку». Створено Національну комісію зі сталого розвитку при Президенті України. Відбувалися численні конференції та семінари з проблем сталого розвитку України як держави з перехідною економікою.

Українськими вченими пропонується низка шляхів для досягнення сталого розвитку України. В. Я. Шевчук вважає, що Україні потрібно реалізувати п’ять цілей: соціальна справедливість, економічний прогрес, відтворення навколишнього природного середовища, раціональне ресурсокористування, демографічна стабільність.

У Концепції В. П. Кухара і Б. М. Данилишина пропонується реалізувати такі сім цілей: економічне зростання, збереження довкілля, охорона здоров’я, справедливість, стале використання природних ресурсів, освіта, участь у формуванні глобальної системи екологічної безпеки.

В. І. Ландик та інші фахівці у своїй концепції переходу України до сталого розвитку пропонують реалізувати вісім цілей: соціальна справедливість і сталий людський розвиток, освіта та інформація, здоров’я нації і народонаселення, економічне процвітання, здорове навколишнє середовище та збереження природи, відповідальне управління, сталі місцеві громади та сталий розвиток поселень, міжнародна відповідальність.

Саме концепція переходу України до сталого розвитку, підготовлена В. І. Ландиком, була представлена на розгляд Верховної Ради України 2004 р. У цілому вона є суттєвим кроком уперед порівняно з аналогічними проектами, що надходили до розгляду Верховною Радою України протягом другого — четвертого скликань. Автором проведена велика робота з узагальнення й осмислення численних наукових розробок і документів міжнародних організацій. Позитивом документу є чітка структура, у багатьох відношеннях вдала спроба системного висвітлення надскладних проблем збереження і відновлення довкілля у поєднанні із завданнями сталого економічного розвитку країни. Концепцією передбачено формулювання стратегічної мети української держави у XXI ст., визначення, згідно з нею, системи стратегічних цілей, пріоритетних завдань і ключових інструментів запровадження та започаткування з цією метою системної практичної діяльності, як на державному рівні, так і в суспільстві. Але підтримки у Верховної Ради України зазначений проект не отримав. Як свідчать фахівці Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, головні засади формування концепції ще недостатньо опрацьовані.

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

  • Розкрийте термін «сталий розвиток» у вузькому й широкому значеннях.
  • Які основні завдання постають перед людством у зв’язку з переходом до сталого розвитку?
  • Розкажіть про основні принципи міжнародного екологічного співробітництва.
  • У чому полягає соціальна складова сталого розвитку?
  • Розкажіть про основні положення міжнародної довгострокової програми дій «Порядок денний на XXI століття». Що є основою для національної стратегії сталого розвитку?
  • Опишіть модель сталого розвитку регіонів на прикладі Республіки Білорусь.
  • Охарактеризуйте концепцію переходу України до сталого розвитку.

Б. Обговоріть у загальному колі основні положення « Національної екологічної політики України: оцінка й стратегія розвитку».

V. Домашнє завдання

Опрацювати теоретичний матеріал за відповідною темою.



Підтримати сайт і наші Збройні Сили можна за посиланням на Buy Me a Coffee.