Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

УРОК 65. ІНДИКАТОРИ Й ПОКАЗНИКИ ЕКОРОЗВИТКУ. ОСНОВНІ НАПРЯМИ Й МЕХАНІЗМИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБАЛАНСОВАНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ ТА ЇЇ РЕГІОНІВ

Цілі уроку: актуалізувати знання про екорозвиток; дати уявлення про його індикатори й показники; розглянути основні напрями й механізми забезпечення збалансованого розвитку України та її регіонів; розвивати навички аналізу й синтезу інформації; формувати відповідальне ставлення до охорони навколишнього природного середовища.

Обладнання й матеріали: довідники, матеріали зі стратегії сталого розвитку області (республіки).

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

1. Що ви знаєте про екологічний розвиток?
2. Як ви вважаєте, як можна оцінити екологічний розвиток?
3. Якими є особливості поглядів на концепцію переходу України до сталого розвитку?
4. Чи необхідна концепція переходу до сталого розвитку вашого регіону? Поясніть свою відповідь.

Першопричиною виникнення проблеми сталого розвитку є глобальна екологічна криза, яка обумовлена зростанням впливу на природне середовище і загрожує виживанню людини як біологічного виду. Її розв’язання можливе тільки в результаті переходу суспільства на шляху розвитку, які забезпечують потреби людей у межах можливостей біосфери. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров’я населення, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

III. Вивчення нового матеріалу

1. Індикатори й показники екорозвитку

З точки зору сучасного екологічного підходу, сталий розвиток — це такий розвиток, який не виводить глобальну цивілізацію за межі господарської ємності біосфери, не викликає в біосфері процесів руйнування, деградації і виникнення не придатних для життя людини умов існування. Його прийнято оцінювати індикаторами й індексами. Під індикаторами сталого розвитку розуміють показники, які використовуються для оцінювання якості життя людей, впливу людської діяльності на стан довкілля і здоров’я людей.

Основна функція індикаторів — інформування. Тому індикатор має бути практично здійсненним та реальним і оцінювати інформацію таким чином, щоб допомогти громадськості й особам, які ухвалюють рішення, зрозуміти проблему. На міжнародному рівні індикатори сталого розвитку поділяють на чотири групи: екологічні, економічні, соціальні та інституційні. Кожна група індикаторів базується на статистичних даних, тобто вони є кінцевим результатом аналізу моніторингу даних. Індикатори можуть бути представлені в різному вигляді: числа, графіки або просто знаки, схеми, рисунки та інше.

Індикатори інтегруються в більш складні показники — індекси сталого розвитку. Прикладом одного з таких індексів є запропонований 2005 року індекс сталого розвитку (ESI — 2005), який було розроблено міжнародними організаціями протягом останніх років. ESI — 2005 включає в себе 21 індикатор стійкості навколишнього середовища, які були одержані інтеграцією множини 76 показників.

Відповідно до ESI, до екологічних індикаторів належать: якість повітря, біорізноманіття, ґрунти, кількість та якість води. Під час аналізу кількості води згідно з ESI-2005 застосовується індикатор Water Quantity, який складається з двох показників: свіжа вода на душу населення (Freshwater availability per capita) та ґрунтові води на душу населення (Internal groundwater availability per capita). А для аналізу якості води використовують індикатор Water Quality, який включає в себе чотири показники: концентрація розчинного кисню (Dissolved oxygen concentration), електропровідність (Electrical conductivity), концентрація фосфору (Phosphorus concentration) та завислі речовини (Suspended solids).

Індекс сталого розвитку оцінюється в просторі трьох вимірів: економічного, екологічного й соціально-інституціонального. Він є вектором, рівновіддаленість якого від кожної з трьох координат буде відповідати найбільш гармонізованому розвитку. Наближеність цього вектора до якої-небудь із координат свідчить про деформований розвиток, коли які-небудь із двох показників розвитку ігноруються на шкоду третьому.

Україна представлена в процесі вивчення проблеми сталого розвитку Світовим центром даних «Геоінформатика й сталий розвиток», створеним 2006 р. при Інституті прикладного системного аналізу НАН України. Він є одним із 53 центрів, об’єднаних у єдину мережу, що діє як єдина система. Український центр робить аналізи сталого розвитку й розміщає інформацію на своєму порталі www.wdc.org.ua. На ньому можна подивитися рейтинг тієї або іншої країни в порівняльному аналізі за той чи інший рік за такими показниками, як індекси якості й безпеки життя людей, ступінь гармонізації сталого розвитку.

Так, безпека життя визначається в системі 10 загроз, серед них: енергетична безпека, природні катастрофи, глобальне потепління, обмежений доступ до питної води, державна нестабільність. Індекс якості життя є інтегрованою оцінкою, яка враховує спільно всі три напрямки сталого розвитку, відображає взаємозв’язок між його економічною, екологічною й соціальною сферами.

За результатами оцінювання країн з використанням індексу екологічних досягнень (Environmental Performance Index) у 2006 р., Україна посіла 51-ше місце, набравши 71,2 бала зі 100 можливих, що характеризують найгіршу ситуацію. Країна має найвищі в Європі показники розораності сільськогосподарських угідь, споживання водних ресурсів, вирубки лісів. Загрозливих масштабів набули забруднення повітря в промислових центрах, водойм і ґрунтів.

2. Основні напрями й механізми забезпечення збалансованого розвитку України та її регіонів

За оцінкою американської організації Blacksmith Institute, Україна належить до держав з найскладнішою екологічною ситуацією. За офіційними даними, понад 70 % площі України — це території з небезпечними для людини умовами проживання, з них 1,7 % загальної площі країни віднесено до категорії «території екологічного лиха». Лише 7 % від загальної території України складають відносно чисті території, умовно чистими визнано близько 8 % земель, а мало забрудненими — 15 %. Більшість із цих земель знаходиться під заповідниками. Незважаючи на це, Україна має високий потенціал для забезпечення сталого розвитку, адже на 6 % європейської території знаходиться 25 % її флори та фауни.

Перехід до збалансованого (сталого) розвитку є новою політичною метою. Передумовами її реалізації є відповідальне і кваліфіковане управління, яке ставить за мету побудувати екологічно й соціально орієнтовану ринкову економіку, призначену для «вписування» господарювання в довкілля.

Сталий розвиток України розглядається як система взаємоузгоджених управлінських, економічних, соціальних, природоохоронних заходів, спрямованих на формування системи суспільних відносин на засадах довіри, партнерства, солідарності, консенсусу, етичних цінностей, безпечного навколишнього середовища, національних джерел духовності.

В економічній сфері стратегічні пріоритети сталого розвитку:

утвердження механізмів, які мають забезпечити надійні гарантії не лише остаточної стабілізації економіки, а й утворення необхідних передумов її прискореного зростання;
впровадження науково-технологічних інновацій та опанування інноваційного шляху поступу як головного фактора збалансованого економічного розвитку;
енергозбереження і збалансований розвиток енергетики;
активне здійснення аграрної політики;
забезпечення стійкості фінансової системи, стабільності обмінного курсу гривні, розширення кредитної підтримки економіки, зміцнення довіри до фінансових установ;
оптимізація структури й обсягу зовнішнього боргу, недопущення неконтрольованого відпливу капіталу за межі країни.

У соціальній сфері:

запобігання зубожінню населення (реформування системи оплати праці, зменшення безробіття, забезпечення продуктивної зайнятості, зниження рівня майнового розшарування населення, вдосконалення механізмів надання державної допомоги, запровадження системи загальнообов’язкового державного соціального страхування);
підвищення інтелектуального потенціалу, всебічний розвиток освіти, особливо екологічної;
поліпшення становища дітей, молоді, жінок, сім’ї;
покращення охорони здоров’я населення, зниження смертності та збільшення тривалості життя;
розвиток системи освіти, просвіти та поширення інформації з питань сталого розвитку.

У сфері суспільних відносин:

створення дієвих механізмів захисту конституційних прав і свобод людини;
формування громадянського суспільства, забезпечення в ньому політичної стабільності та взаєморозуміння;
розвиток духовності, культури, моральних засад, інтелектуального потенціалу українського народу.

В екологічній сфері:

формування збалансованої системи природокористування на основі принципу гранично припустимих екологічних змін довкілля, ощадливого споживання природних ресурсів, зменшення й утилізація шкідливих викидів і відходів, застосування сучасних екологічно безпечних ресурсозберігаючих технологій;
гарантування екологічної безпеки ядерних об’єктів і радіаційного захисту населення й довкілля;
поліпшення екологічного стану річок України, зокрема басейну Дніпра;
стабілізація й поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону;
будівництво нових і реконструкція діючих комунальних очисних каналізаційних споруд;
запобігання забрудненню Чорного й Азовського морів і поліпшення їхнього екологічного стану;
екологізація промисловості, енергетики, будівництва, сільського господарства, транспорту;
збереження біологічної та ландшафтної різноманітності, розвиток заповідної справи;
поліпшення якості питної води;
удосконалення системи моніторингу, розширення національної екологічної мережі.

Передбачається прискорене виведення економіки на шлях зростання через глибокі структурні зміни й поглиблення курсу реформ, активну й послідовну соціальну політику.

Головні перешкоди для переходу України до моделі збалансованого (сталого) розвитку обумовлені різним сприйняттям поставлених завдань існуючими інституціями й, відповідно, неузгодженістю дій. Потрібні інноваційні механізми прийняття рішень, які б об’єднували державний, приватний і громадський сектори. Також важливо, щоб у разі проведення урядом політики збалансованого розвитку вона була підтримана громадськістю.

Пріоритетні заходи передбачають створення міжгалузевих органів, відповідальних за координацію діяльності в галузі збалансованого розвитку. Необхідні комплексні коротко-, середньо- й довгострокові прогнози (їх компонентом будуть прогнози зміни природно-ресурсного потенціалу, стану довкілля та рівня життя населення).

На регіональному рівні концепція сталого розвитку конкретизується за трьома напрямами: соціальному, економічному, екологічному. Пріоритетними напрямками для більшості регіонів мають бути:

досягнення внутрішньорегіональної збалансованості між економічним розвитком, станом довкілля, соціально-демографічними й суспільно-політичними процесами;
випереджальний розвиток агропромислового комплексу, зокрема виробництво конкурентноздатних видів сільськогосподарської продукції;
інтенсивний розвиток курортно-рекреаційного господарства й туризму;
збалансоване використання мінерально-сировинних і вторинних ресурсів, відходів виробництва;
забезпечення надійного водопостачання та стабільної роботи комунального господарства й міського транспорту в населених пунктах.

IV. Практична робота

Тема роботи: Відтворювальні механізми екологізації економіки

Мета роботи: провести аналіз відтворювальних механізмів екологізації економіки.

Обладнання й матеріали: картки з теоретичними відомостями для практичної роботи; карти регіонів, які потрібні для виконання роботи.

Хід роботи

1. Виявити основні напрямки екологізації економіки та обґрунтувати важливість цього процесу.
2. З’ясувати особливості використання відтворювальних механізмів екологізації економіки.

Теоретичні відомості для виконання роботи

Відтворювальні механізми екологізації економіки включають систему заходів, починаючи з ресурсозберігаючої технології, удосконалення методів господарювання, перетворення показників раціонального природокористування на оціночні щодо діяльності підприємств і закінчуючи вихованням усіх працівників у дусі збереження довкілля. Вони спрямовані на відтворення валового внутрішнього продукту з дотриманням стандартів екологічної безпеки й функціонування спеціалізованого економічного сектора з підтримки оптимального стану природних систем. Також екологізація передбачає виділення окремого сектора (екогосподарства), який проводить природозахисні та природовідновлювальні роботи.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів

А. Дайте відповіді на запитання.

Які показники використовуються як індикатори сталого розвитку?
Яка основна функція індикаторів?
Наведіть приклад індексу сталого розвитку.
Як ви розумієте сталий розвиток України?
Розкажіть про стратегічні пріоритети сталого розвитку в економічній сфері.
Що перешкоджає переходу України до моделі сталого розвитку?

Б. З’ясуйте чи розроблена стратегія сталого розвитку вашої області (республіки). Запропонуйте свої пропозиції для її підготовки (якщо стратегія не розроблена), проаналізуйте її основні положення (якщо стратегія розроблена і прийнята).

Приклад

«Стратегія сталого розвитку Харківської області до 2020 року» є правонаступницею «Стратегії соціально-економічного розвитку Харківської області на період до 2011 року». Водночас у ній ураховано здобутки державних і регіональних цільових програм. Сталий соціальний розвиток Харківської області передбачає реалізацію таких пріоритетних напрямів:

поліпшення демографічної ситуації та розвиток кластеру охорони здоров’я;
скорочення диференціації доходів населення і реорганізація системи захисту його незахищених верств;
поліпшення якості житлових послуг і реформування кластеру підприємств житлово-комунального господарства.

Сталий економічний розвиток Харківської області включає в себе такі пріоритетні напрямки:

відновлення кластеру з виробництва й переробки сільськогосподарської продукції та випуску продуктів харчування;
підвищення енергозабезпечення й енергозбереження в різних галузях економіки регіону;
формування інноваційних кластерів економіки знань;
транскордонне українсько-російське співробітництво в рамках єврорегіону «Слобожанщина»;
випереджальний розвиток інфраструктури і проведення Євро- 2012.

Сталий екологічний розвиток Харківської області включає в себе такі пріоритетні напрямки: