Усі уроки до курсу «Екологія». 11 клас

Розділ IV. ЕКОЛОГІЧНІ СТРАТЕГІЇ. НАПРЯМКИ ВИХОДУ З ЕКОКРИЗ

Тема. ЕКООСВІТА ХХІ СТОЛІТТЯ

УРОК 50. СТРАТЕГІЯ ОСВІТИ ДЛЯ ЕКОРОЗВИТКУ. КОНЦЕПЦІЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ ОСВІТИ УКРАЇНИ

Цілі уроку: ознайомити учнів зі стратегією освіти для екорозвитку та концепцією екологічної освіти України; розвивати вміння знаходити зв’язки між інформацією з різних джерел; виховувати розуміння цілісності природи і взаємозв’язку між усіма її компонентами.

Обладнання й матеріали: таблиці або слайди презентації зі схемою стратегії освіти для екорозвитку та основними положеннями концепції екологічної освіти України.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний етап

II. Актуалізація опорних знань і мотивація навчальної діяльності учнів

1. Що таке екорозвиток?
2. Чому екорозвиток є важливим для людства?
3. Які знання з екології ви отримали протягом навчання в школі?
4. Чому екологічне мислення треба розвивати ще в школі?

III. Вивчення нового матеріалу

Модель стійкого людського розвитку займає значне місце в сучасній науковій літературі завдяки своєму поширенню у світовій теорії і практиці соціального розвитку. Поняття «стійкий розвиток» (sustainable development), що активно увійшло в суспільне життя на порозі XXI століття, часто асоціюється перш за все з екологічними проблемами та розв’язанням глобальних проблем людства. Але, треба зазначити, концепція наполягає на новому погляді не тільки на співіснування людини та природи. Хоча екологічне питання постає, на думку багатьох дослідників, первинним, обмежувати поняття стійкого розвитку тільки взаємодією з природою було б недоцільним. У його модель мають входити поняття стійкого розвитку для всіх соціальних систем і підсистем, насамперед економіки, політики, адміністративних систем тощо.

Стійкий розвиток — це союз людини не тільки з природою, а ще й із самою собою. Під стійким розуміють такий розвиток, що задовольняє потреби часу, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти власні потреби. Тобто система стійкого розвитку має будуватися таким чином, щоб людство, розв’язуючи свої сьогоденні проблеми, було б не в змозі нашкодити прийдешнім поколінням. Підґрунтям цього мають бути не тільки морально-етичні принципи, а й істотні здібності самої системи. Під стійким розвитком розуміють таку модель розвитку суспільства, за якої задовольняються основні життєві потреби як нинішнього, так і всіх наступних поколінь.

Розгляд стійкого розвитку з точки зору екології включає не тільки чергові наміри покращення екологічного стану й розв’язання сучасних екологічних проблем, але й переконує в необхідності осмислення первинних основ, зв’язків у процесі еволюції природи та людини. Поняття «стійкий розвиток» привертає увагу не тільки завдяки потребі саме розв’язання екологічних питань. Насамперед, предметом дослідження вперше стає не об’єкт або явище суспільства чи природи, не їх стан, а процес зміни під назвою розвиток. Це пов’язано як зі зміною соціально-економічної формації, так і зі специфікою розвитку в інформаційному суспільстві, яка обумовлює швидку зміну стану суспільної системи та її складових.

Світовий рух за стійкий розвиток ставить за мету створення екологічно сприятливих умов на всій земній кулі як єдиному просторі, у межах якого може жити й розвиватися людство.

Культура взагалі, й екологічна зокрема, залежить від багатьох чинників, серед яких одним із головних є екологічна освіта. Освіта в найширшому розумінні — від дошкільної до професійної, від масової до наукової. Тому можна стверджувати, що саме екологічній освіті сьогодні належить провідне місце серед складових принципів створення фундаменту екологічної безпеки України. Оскільки примусово неможливо підвищувати культуру людини, то виникає запитання, чи підготовлені наші співвітчизники до змін. Чи відчуває хоча б значна їх частина необхідність підвищувати увагу до екологічної освіти, екологічних проблем в умовах економічного занепаду? Саме це є завданням екологічної освіти, на відміну від інженерної чи іншої професійної освіти, мета якої — забезпечення саме знань і вмінь, тобто першого рівня «піраміди освіти». Екологічні знання потрібні людині не тільки під час виконання професійних обов’язків, а постійно — і в побуті, і на відпочинку, і на робочому місці. Таке можливе лише за умови, коли знання перейшли в найвищу форму — у звичку, у культуру поведінки. Особливістю екологічної освіти є її безмежність (усеосяжність). Екологічні проблеми не можна розв’язати лише зусиллями фахівців-екологів — проблеми, які створюються гуртом, і розв’язувати треба гуртом. А для цього кожен повинен мати хоча б якийсь мінімум екологічних знань.

Найважчим в екологічній освіті є завдання поступової (але не довготривалої, бо в людства залишилося лише декілька десятиліть) зміни уявлення людей про зміст їхнього існування, їхнього життя. Більшість учених упевнені, що порятунок людства від самознищення внаслідок глобальної екологічної катастрофи можливий лише шляхом принципової зміни понять про людські цінності, а саме: шляхом переходу від споживацьких ідеалів до ідеалів матеріальної помірності, обмеженості, до пріоритету духовності над матеріальними благами. Людство впритул підійшло до необхідності взяти на себе відповідальність за збереження життя на планеті, про що ще на початку століття наголосив В. І. Вернадський. Простим обмеженням техногенної діяльності, як це пропонують деякі фахівці, докорінно ситуацію на Землі не змінити. Як це не важко, але людям доведеться відмовитися від уже звичних для нас атрибутів сьогодення — фактично необмеженого використання енергії, природних ресурсів та ін.

Концепція екологічної освіти України

Концепція екологічної освіти України є важливим регламентуючим державним документом, у якому зазначені стратегічні напрямки й тактичні завдання розвитку екологічної освіти всіх верств населення — від дитинства до старості — з метою формування екологічної культури і свідомості громадян, звичок і фундаментальних екологічних знань. Цей документ дає підставу для розробки й упровадження нових програм екологічної освіти й виховання як для дітей дошкільного і шкільного віку, так і для студентів профтехучилищ, технікумів, коледжів і вузів, для керівників різних установ, фахівців різних профілів, галузей виробництва.

Реформування екологічної освіти й виховання в Україні здійснюється з обов’язковим обліком екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, соціальній, економічній, технологічній і військовій сферах.

Концепція екологічної освіти України, як елемент концепції гармонійного розвитку держави, набуває сьогодні ваги актуального й важливого державного документа.

Підготовка громадян з високим рівнем екологічних знань, екологічної свідомості й культури на основі нових критеріїв оцінювання взаємовідносин людського суспільства й природи (не насильство, а гармонійне співіснування з нею!) має стати одним з головних важелів у розв’язанні надзвичайно гострих екологічних і соціально-економічних проблем сучасної України.

Екологічна освіта, як цілісне культурологічне явище, що включає процеси навчання, виховання, розвитку особистості, має спрямовуватися на формування екологічної культури як складової системи національного і громадського виховання всіх верств населення України (у тому числі через екологічне просвітництво з допомогою громадських екологічних організацій), екологізацію навчальних дисциплін і програм підготовки, а також на професійну екологічну підготовку через базову екологічну освіту.

Розв’язання цих питань має забезпечити формування цілісного екологічного знання й мислення, необхідних для прийняття екологічнообґрунтованих народногосподарських рішень на рівні підприємств, галузей, регіонів, країни загалом.

Реформування екологічної освіти та виховання має здійснюватися з обов’язковим урахуванням екологічних законів, закономірностей, наукових принципів, що діють комплексно в біологічній, технологічній, економічній, соціальній і військовій сферах.

Глибоким опануванням екологічними знаннями, формуванням екологічного мислення, свідомості й культури мають бути охоплені громадяни всіх категорій, вікових груп і сфер діяльності.

Збалансований, екологічно безпечний (гармонійний) розвиток має бути базисною, вихідною ідеєю, методологічною основою екологічної освіти згідно з міжнародними вимогами.

Головними складовими системи екологічної освіти та виховання мають бути її формальна й неформальна частини, форми й методи яких різні, а мета одна: різнобічна підготовка громадян, здатних визначати, розуміти й оптимально розв’язувати екологічні та соціально-економічні проблеми регіонів проживання на основі наукових знань процесів розвитку біосфери, здорового глузду, загальнолюдських досвіду й цінностей.

Найголовнішим завданням екологічної освіти є формування екологічної культури всіх верств населення, що передбачає:

виховання розуміння сучасних екологічних проблем держави й світу, усвідомлення їх важливості, актуальності й універсальності (зв’язку локальних з регіональними й глобальними);
відродження кращих традицій українського народу в узаємовідносинах з довкіллям, виховання любові до рідної природи;
формування усвідомлення безперспективності технократичної ідеї розвитку й необхідності заміни її на екологічну, яка базується на розумінні єдності всього живого й неживого в складно-організованій глобальній системі гармонійного співіснування й розвитку;
формування розуміння необхідності узгодження стратегії природи і стратегії людини на основі ідеї універсальності природних зв’язків та самообмеженості, подолання споживацького ставлення до природи;
розвиток особистої відповідальності за стан довкілля на місцевому регіональному, національному й глобальному рівнях, уміння прогнозувати особисту діяльність і діяльність інших людей та колективів;
розвиток умінь приймати відповідальні рішення щодо проблем навколишнього середовища, оволодіння нормами екологічно грамотної поведінки; виховання глибокої поваги до власного здоров’я та вироблення навичок з його збереження;

IV. Узагальнення, систематизація й контроль знань і вмінь учнів