Розробки уроків. Історія України. 10 клас. Суспільно-гуманітарний профіль
УРОК № 41 (61)
Тема. Семінарське заняття за темою «Зовнішня політика Центральної Ради».
Мета: розвивати вміння учнів використовувати набуті знання про поди на українських землях в роки Першої світової війни та Української революції і набувати нові знання, обговорюючи проблеми, що розглядатимуться на семінарі; формувати в учнів якості полемістів, співбесідників, які володіють навичками доводити, аргументувати, відстоювати свою точку зору тощо (головне на семінарі виробити вміння міркувати, узагальнювати, самостійно аналізувати суспільно-політичні явища та ті чи інші історичні події); сприяти вихованню в учнів толерантного ставлення і поваги до думок своїх опонентів.
Тип уроку: закріплення набутих знань, вмінь і навичок.
Обладнання: підручник, стінні карти, що використовувалися впродовж вивчення теми, матеріал для проведення семінару.
Методичні рекомендації щодо проведення семінару наведені в розробці уроків № 17—18 (27—28).
Хід уроку
I. ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Учитель оголошує тему семінарського заняття, його основні завдання та інформує про порядок роботи.
II. СЕМІНАРСЬКЕ ЗАНЯТТЯ
• План
1. Україна в системі міжнародних відносин наприкінці Першої світової війни.
2. Проголошення УНР і міжнародна реакція на цю подію.
3. УНР і країни Антанти.
4. Позитивні і негативні наслідки Брест-Литовського договору для України.
• Запитання і завдання для створення проблемних ситуацій
1. Які зміни вносила у розстановку сил наприкінці Першої світової війни поява УНР?
2. Яким було ставлення лідерів УЦР до Першої світової війни?
3. Чи можна вважати Брестський мир між УНР і країнами Четверного союзу сепаратним? Свою думку обґрунтуйте.
4. Чи можна стверджувати, що зовнішня політика УЦР була адекватною ситуації, що склалася наприкінці Першої світової війни?
5. Угода з країнами Четверного союзу була закономірністю чи свідченням недалекоглядності лідерів УЦР?
• Додаткова інформація
Зовнішня політика Центральної Ради (березень 1917 — квітень 1918 р.)
Попри значні труднощі, пов’язані зі становленням української державності періоду Центральної Ради, саме в цей час закладалися основи української зовнішньої політики та дипломатії, саме в цей час незалежна Україна зробила низку важливих кроків, котрі стосувалися розбудови національної зовнішньополітичної служби, активної участі України в тогочасних міжнародних відносинах. Дотримання керівництвом УЦР курсу на політичну автономію України у складі федеративної Росії, звичайно, загальмувало самостійний вихід нашої держави на міжнародну арену. Однак навіть за цих умов було зроблено чимало. Певні зовнішньополітичні повноваження були покладені на секретаріат міжнаціональних справ УЦР. Проголошення УНР у листопаді 1917 р. дало змогу Україні активно включитися у міжнародну діяльність у рамках боротьби за припинення Першої світової війни. Формується перша дипломатична місія республіки — делегація на мирні переговори у Брест-Литовську. Протягом грудня 1917 р. секретаріат міжнаціональних справ трансформується у відомство міжнародних справ. До Швейцарії відряджається представник уряду УНР Ю. Гасенко для погодження умов запровадження постійного представництва України за кордоном. Англія та Франція призначають своїх представників в Україні. Від січня 1918 р. починає діяти міністерство закордонних справ УНР. Після укладення Брестської угоди з Центральними державами Україна відправляє послів до Німеччини, Австро-Угорщини, Туреччини, Румунії. Була тут і серйозна проблема: зовнішньополітична залежність України від австро-німецького блоку гальмувала встановлення нормальних зносин з державами Антанти.
Значну увагу уряд УНР приділяв організації консульської служби. Міністерство закордонних справ виробило проект закону, який визначав компетенцію та структуру консульських установ України, їх планувалося запровадити в державах Четверного союзу, нейтральних європейських країнах, а також на території колишньої Російської імперії в місцях компактного проживання українців.
Ці плани, однак, урядом УНР повною мірою не були реалізовані. І все ж саме за Центральної Ради, восени 1917 р., в Києві з ініціативи професора М. Туган-Барановського постала поважна наукова громадська інституція — Українське товариство економістів. На його базі було створено Консульські курси — перший навчальний заклад, який розпочав підготовку консульських працівників. У 1918 р. за активної участі академіка А. Кримського в Києві почав працювати Близькосхідний інститут, у складі якого відкрито консульський факультет.
Керівництво зовнішніми справами УНР доби Центральної Ради як генеральний секретар міжнародних справ, міністр закордонних справ і державний секретар закордонних справ відповідно здійснювали О. Шульгін, В. Голубович, М. Любинський.
III. ПІДСУМКИ СЕМІНАРУ
Підсумовуючи роботу учнів, учитель аналізує їхню участь у семінарському занятті й оцінює її. При цьому доцільно звернути увагу учнів на те, що оцінюється не кількість виступів (хоча це також важливо), а рівень компетентності учасників семінару.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України