ГДЗ до підручника «Українська мова» О.В. Заболотного. 5 клас

Вправа 491

1. Давня мудрість учить: «Не роби іншому того, чого не хочеш, щоб робили тобі». Калина хвалилася: «Я з медом солодка». Обіцяв горщик: «Розіб’ю казан!» Юрко радісно вигукнув: «Моя мама найкраща!»

Вправа 492

1. «Готові, капітане?» — ледь чутно запитав помічник. 2. Ромка захоплено вигукнув: «От спасибі, що врятували!». 3. «Дружній череді вовк не страшний», — часто говорив батько. 4. Я нахилився до Тусі й запитав: «Слухай, а ти собак боїшся?». 5. Я сказав : «Сонце, сонце! Уділи мені живущої води...»

Вправа 493

Моя мама народилася в селі, але зараз живе в місті. Коли вона була маленькою дівчинкою, то часто слухала пісні, які співала її мама, моя бабуся. І багато з них пам’ятає й досі. Наприклад, коли у мами сумний настрій, вона співає пісню: «Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим тихесенько В неволі з тобою...» Ця пісня написана на слова Т. Шевченка і покладена на музику Я. Степового. Коли я слухаю мамин голос, стає сумно, спливають образи заходу над річкою, широких схилів Дніпра розложистих дерев, які опускають своє гілля до самої води: «Розкажи, як за горою Сонечко сідає, Як у Дніпра веселочка Воду позичає. Як широка сокорина Вітки розпустила, А над самою водою Верба похилилась».

І я думаю — яка ж красива природа в наший рідній Україні, як красива душа поета, що склав пісню; і як тонко відчув композитор смуток і надію її слів. А більше за все мені подобається мамин голос — тихий, сумний, рідний. І я відразу хочу їй чимось допомогти або її втішити: «Мамочко моя люба! Скільки тривог, турбот і негараздів довелося тобі пережити за твоє нелегке життя... Ти — моя найбільша утіха!»

Вправа 495

Струмочок

Запитав мене синочок:

— Це ж куди біжить струмочок?

— Через поле у ярок.

— І зупиниться в ярку?

— Ні, звідтіль — в Десну-ріку.

— А з Десни-ріки куди?

— До Дніпрової води.

Попливе з Дніпром у море,

В море синє, неозоре.

В. Гринько

Вправа 498

І. А що там за лісом?

Мені пригадується весняний день. Сяє сонце, ласкавий вітерець шепоче в листі дерев. Співають пташки...

Переді мною — зелені лани. На обрії — ліс.

— А що там за лісом? — питаю старшого брата.

— Поля, села. А там знову ліс, — каже брат.

— А за тим аж лісом — що там?

— Дніпро. Велика наша ріка Дніпро.

— А за Дніпром що?

— Знову поля, села, ліси.

Це було для мене найбільше відкриття світу... Мене зворушило, що така велика, багата Україна (В. Сухомлинський).