ГДЗ до підручника «Українська мова» О.В. Заболотного. 5 клас

Вправа 481

Складні сполучникові	Складні безсполучникові
1. Оркестр дощу над Моршином замовк, і нот листям сохнуть на березі.	2. Уже зовсім завесніло, уже жайворонки виспівували в полі.
3. Я тобі кажу про рибу, а ти розказуєш про рака.	5. На зеленій траві білі чайки сидять, білі свічі горять на тарелях латать.
4. Українці, захистім себе, щоби світ вважав нас українцями.

5. Казав він, що земля наша древня.

Вправа 487

I. 1. Кожен кущик і стежка мов говорять мені: «Ти у рідному домі, у своїй стороні» (А. Камінчук). 2. Мені сказала мати: «Розцвіла ромашка біля хати» (Г. Кривда). 3. «От і принесли нам лебеді на крилах життя», — говорить мій дід Дем’ян (М. Стельмах). 4. Іду та людей питаю: «Де тут дорога до рідного краю?» (В. Симоненко) 5. Аж тут Зоя гукає: «Дивись, журавлі. Які ж вони гарні. Бачиш, Дмитрику?» (В. Сухомлинський).

II. 1. А: «П».

2. А: «П».

3. «П», — а.

4. А: «П?»

5. А: «П.П.П?»

Вправа 488

1. «Годуй мене до Купала Йвана, то зроблю з тебе пана», — каже Бджола. 2. «Я люблю наш тихий сад і осінній листопад», — писав у одному з віршів Микола Сингаївський. 3. «Я зеленію, бо засіває мене праця людська», — каже поле. 4. «Здоровенькі були, пастушки!» — усміхнувшись, гукнув подорожній. 5. «Ти чому рогатий став?» — вовк у лося запитав.

Вправа 489

Василько спитав: «Мамо, а чому на Трійцю люди прикрашають хату зеленими гілками, запашною травою?» Мати відповіла: «Це такий звичай, синку, коли люди шанують природу, відзначають Зелені свята».

Вправа 490

Панас Мирний говорив: «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова». «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова», — говорив Панас Мирний. Г. Лаубе твердив: «Нападати на мову народу — це означає нападати на його серце». «Нападати на мову народу — це означає нападати на його серце», — твердив Г. Лаубе. Т. Шевченко писав: «Не цурайтесь того слова, що мати співала...» «Не цурайтесь того слова, що мати співала...» — писав Т. Шевченко. В. Сосюра переконував: «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема». «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», — переконував В. Сосюра.